Л В Вереіна - Взаємозв'язок страхів особистості з глибинними психотравмами - страница 1

Страницы:
1 

УДК 159.9

Л.В. Вереіна

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СТРАХІВ ОСОБИСТОСТІ З ГЛИБИННИМИ ПСИХОТРАВМАМИ

В статті розглядається поняття страхів як психологічного феномена, представлено теоретичний аналіз проблеми причин виникнення протягом життя та типів страхів особистості з точки зору сучасних досліджень; надано коротку характеристику деяких властивостей психоаналітичних типів характеру, досліджуваних в класичному психоаналізі, що виступають як глибинні психотравми людини, та сучасні дослідження психотравм в глибинній та гуманістичній психології. Визначені види страхів, притаманних носіям глибинних психотравм. Джерел - 9.

Ключові слова: емоційні стани особистості, страх як показник нервово-психічного стану людини, глибинні психотравми, шизоїдний тип, оральний тип, мазохістський тип, психопат, жорсткий тип.

В статье рассматривается понятие страхов как психологического феномена, представлен теоретический анализ проблемы причин возникновения на протяжении жизни и типов страхов личности с точки зрения современных исследований; предоставлена краткая характеристика некоторых свойств психоаналитических типов характера, исследуемых в классическом психоанализе, которые выступают как глубинные психотравмы человека, и современные исследования психотравм в глубинной и гуманистической психологии. Определены виды страхов, присущих носителям глубинных психотравм. Источников - 9.

Ключевые слова: эмоциональные состояния личности, страх как показатель нервно-психического состояния человека, глубинные психотравмы, шизоидный тип, оральный тип, мазохистский тип, психопат, жесткий тип.

Постановка проблеми. На початку третього тисячоліття все гостріше постає всебічна криза життя сучасного суспільства, все сильнішим стає розрив між зовнішнім благополуччям людини і зростаючою духовною та емоційною спустошеністю, безглуздям буття. У всьому світі спостерігається глобальна криза, яка торкається кожного аспекту життя особистості, її здоров'я, способу існування, соціальних стосунків, якості навколишнього середовища тощо. В цих умовах представники багатьох напрямків психології, зокрема, гуманістичної, екзистенційної, глибинної та психоаналітичної, трансперсональної та ін. відзначають потребу в опрацюванні різноманітних страхів та негативних емоційних станів, що виникають у людей у зв'язку зі становищем, що склалося в суспільстві в сьогоденні. Як відзначають психологічні дослідження, підґрунтям таких страхів є глибинні психотравми, що закладаються у людині, починаючи з перинатального періоду, формуються у віці до 5-6 років і закріплюються в період статевого дозрівання. Тому розв'язання питання щодо походження, різновидів та засобів подолання таких страхів є актуальним.

Теоретичні положення екзистенційно-гуманістичної та гештальт психології, квантової психології та квантової фізики свідчать про цілісність людської особистості, що має голографічну природу. Тобто кожна часточка як окремий елемент є носієм інформації про цілісну структуру, тобто при опрацюванні окремих проблем цілісної особистості якісно змінюється уся особистість, включаючи її окремі властивості та стани. Стосовно даної проблеми дослідження висувається припущення, що опрацювання глибинних психотравм або їх окремих властивостей сприяє подоланню притаманних особистості, що є носієм таких психотравм, страхів. І навпаки: опрацювання і подолання особистісних страхів сприяє зменшенню рівня травмуючих особистість глибинних психічних чинників.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Проблема регулювання психологічних станів особистості в різному контексті досліджень розглядається в останнє десятиріччя в роботах Ю.М.Іванова, В.В.Синельникова, А.О.Прохорова, К.Фопеля, проблема глибинних психотравм - в роботах Л.Бурбо, М.Воронова, В.Жикаренцева, проблема опрацювання страхів особистості - в роботах Ф.Римана, Н.Пезешкіана.

Метою дослідження виступило вивчення та аналіз взаємозв'язку глибинних психотравм як психоаналітичних типів характеру з наявністю різних видів екзистенційних страхів.

Основні матеріали дослідження, обґрунтування отриманих наукових результатів. Теоретичний аналіз психологічних досліджень в галузі глибинних проблем особистості показує, що страх - реальна частина життя людини. Цей емоційний стан виникає у людини, коли прогнозується щось неприємне, коли вона сприймає ситуацію як загрозу її спокою й безпеці, а вона при цьому не може захиститися, позбутися загрози, утекти. Страх завжди є сигналом і попередженням про небезпеку, але він також містить й імпульс до подолання цієї небезпеки. Страх представляє собою негативний емоційний стан, який найчастіше супроводжує такі нервово-психічні стани людини, як психоемоційна напруженість, психоемоційний стрес, фрустрація, афект [3;4;5;7].

Страх може бути викликаний як фізичною, так і психологічною загрозою. Аналізуючи стан страху і його причини, можна виокремити два види страху: біологічний (природний) та соціальний (придбаний). Природні сигнали небезпеки, на які людина біологічно схильна реагувати страхом: біль (очікування болю), самотність,раптова зміна стимуляції, стрімке наближення об'єкта, висота, щось незнайоме. До придбаних активаторів страху можна віднести: присутність чогось загрозливого; відсутність того, що забезпечує безпеку; події, які відбуваються в очікуваному місці й в очікуваний час; контекст події; індивідуальні розходження; страждання. Страх збільшується, коли спосіб життя й діяльності змінюється всупереч бажанню індивіда. Людина відчуває страх, що може втратити власні сили. Страх виникає в тих випадках, коли людина виявляється в нерозв'язній, на її погляд, ситуації. Все нове, невідоме, уперше виникаюче також супроводжується страхом. Кожний вік супроводжується тим або іншім страхом. Страх може бути результатом оцінки ситуації як потенційно небезпечної. Для одних пусковим механізмом страху є самотність, для інших - скупчення людей, треті не можуть перебувати в замкнутому просторі й т.д. Людина може переносити свій непереборний страх на досить безпечні об'єкти, від яких їй легше ухилитися, ніж від дійсного джерела страху. У різних людей можна спостерігати різноманіття страхів. Причинами страху можуть бути люди, події, умови або ситуація, що є сигналом небезпеки. Іноді страх не пов'язаний із чимось конкретним, такі страхи відчуваються як безпредметні. Базовим є страх смерті.

Страх проявляється на поведінковому, тілесному рівнях, на рівні психічних станів. У порівнянні з іншими емоціями страх спричиняє найбільш стримуючий вплив: а) обмежується сприйняття; б) мислення вповільнюється, стає більш вузьким за обсягом й більш ригідним за формою; в) мускули напружуються; г) скорочується число ступенів волі в поведінці. Переживання страху супроводжується почуттям непевності, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію. Причому переживання самого страху найчастіше більш болісне, ніж емоційна реакція на ситуацію, у якій уже відбулося те, чого людина боялася.

Концепція страхів у класичному та сучасному психоаналізі розглядається у зв'язку с психоаналітичною типологією характерів, що виступають як віддзеркалення глибинних психотравм. Ця проблема розглянута у роботах 3. Фрейда, О.Лоуена, Ф.Римана, В.Жикаренцева, Л.Бурбо, тощо. Вони вважають, що за кожним страхом, який відчуває людина, так само як і за будь-яким симптомом нервово-психічного розладу особистості, полягає глибинна причина особистісної трагедії, особистісної сутності. Для того щоб допомогти клієнту подолати свої страхи і зв'язані з ними нервово-психічні стани, психолог повинен усвідомити, що означають для особистості клієнта ці страхи, яку захисну роль вони відіграють, які особливості становлення особистості клієнта і на якій стадії розвитку виникли конфлікти, які призвели до появи цих страхів [3;6;8]. Ф.Риман вважає, що страх завжди є сигналом попередження про небезпеку, і рівною мірою він містить у собі імпульс до подолання цієї небезпеки. Припущення про джерело страху і його усвідомлення свідчать про певний ступінь розвитку, про досягнення зрілості. Відхилення від формулювання й пояснення страху призводить до його стагнації; це гальмує подальший розвиток людини і залишає її на тому рівні дитинства, коли межі страху непереборні. Ф.Риман зазначає, що за кожним страхом полягає один з основних базових форм страху, притаманних людині від народження, до яких можна віднести всі можливі страхи: страх перед самовідданістю, що переживається як втрата "Я" і залежність; страх перед самостановленням (стагнацією "Я"), що переживається як беззахисність й ізоляція; страх перед змінами, що переживається як мінливість і непевність; страх перед необхідністю, що переживається як кінцевість та несвобода [9]. Ці страхи у своїх екстремальних варіантах можуть приймати руйнівні форми або переноситися на інші об'єкти, тому що людина має схильність зв'язувати неопрацьовані страхи із зовсім необразливими об'єктами, від яких легше ухилитися, ніж від дійсного джерела страху. Тобто всі можливі варіанти страхів належать в остаточному підсумку до описаних варіантів основних форм.

О. Лоуен також відзначає взаємозв'язок поведінкових паттернів індівіда, його характеру із тими страхами, що переживає людина у дитинстві. Людина ідентифікується зі своїми страхами, так само як і з характером, і, поки це дозволяє їй функціонувати без помітних конфліктів в соціальних ситуаціях, утруднень не виникає. Коли вони з'являються, людина в першу чергу задається запитанням про те, що потрібно від неї оточенню. І лише повторні невдачі і глибока незадоволеність примушують людину засумніватися в своєму способі життя і дій і зрозуміти, які страхи примушують її поводитися тим чи іншим чином [6].

В.Жикаренцев зазначає, що в кожній людині в тій чи іншій мірі присутній кожний з характерів зі своїми страхами, «які блокують людину цілком, і ці блокування визначають практично все життя, визначаючи ті уроки, які повинна пройти людина. Саме вони створюють ситуації, у які знову й знову потрапляє людина, ще й ще раз надаючи їй можливість пробитися крізь сформовані в дитинстві переконання [2].

В класичному психоаналізі та неофрейдизмі виокремлено п'ять таких типів характерів: ішзоідний (психотравма відкинутого), оральний (травма залишеного), мазохістський (травма приниженого), психопатичний (травма зрадництва) та жорсткий (травма несправедливості). Кожному з них властиві свої специфічні страхи [1;2;6].

Найважливішим страхом шизоїда є страх того, що він не має права на існування, інакше страх перед власним знищенням. Через цей страх він закривається у собі, немов у «коконі». Всі дослідники характерів єдині в думці, що в шизоїдному характері має місце афективне порушення та неадекватність емоційних проявів [1;2;6]. Ситуації, що призводять до виникнення цього глибокого страху і утворюють шизоідний тип характеру, можуть бути найрізноманітнішими, але вони сходяться в одному: загроза життю дитини. Дитина, вже знаходячись в череві матері,   відчуває усе те, що відбувається довкола неї і загрожує виживанню, та щобзберегти своє життя, розколює своє енергетичне поле на шматочки. Головною травмою появи цього типу характеру є пологи. Прохід ще закритий, а матка починає скорочуватися із великою силою і дитина може сприймати це явище, як загрозу своєму життю. Тому можна сказати, що в тій чи іншій мірі травму відкинутого мають майже всі люди, а деякі з них повністю розвивають у собі цей характер. Наступний тип травми, що закладає цей характер, - це емоційне відділення матері від дитини в результаті болю й утоми після пологів. Під час вагітності це могла бути погроза аборту, якщо один з батьків або хтось із близьких родичів не хотіли, щоб дитина з'явилася на світ, або мати піддавалася небезпеці і пережила серйозну травму під час вагітності.

Шизоїдам властиве самовладання. Дивлячись на шизоїда, нізащо не скажеш, що він чогось боїться, але, проте, це так. Він постійно відчуває страхи, дуже багато з яких безпідставні. Окрім страху перед власним знищенням шизоїд зазанає ще багато усіляких страхів. Усі ці страхи, а також постійне почуття небезпеки породжує в шизоїда величезне почуття гніву, що іноді виявляється в приступах сказу й люті.

О. Лоуен про структуру шизоїдної особистості говорить наступне: «У неї не проявляється жодна з базальних установок, властивих іншим типам характеру, і в той же час проявляються всі до однієї. Часом шизоїд поводиться дуже рішуче, але це триває недовго. Агресія не грузне в мазохістському болоті, вона просто руйнується. Коли вона здіймається, виникає відчуття всемогутності, оскільки воно не піддається перевірці реальністю. Ця функція відносно недорозвинена. Така всемогутність агресії являє собою щирий матеріальний потяг. Він сприймається як сила дії, але не як сила думки. Тому шизоїд здатний до конструктивної творчості. Якщо «Я» не стримується, воно здатне зруйнувати бар'єри реальності, відкриваючи шлях до нового відчування й діяння. Подібними досягненнями ми багато в чому зобов'язані таким художникам, як Ван Гог, Гоген, Далі. Це бажання без «Я».

Таким чином, шизоідному характеру властиві такі риси: страх знищення; базальна установка: «заперечення матеріальної реальності»; емоційна та афективна холодність; слабке відчуття реальності; почуття гніву; почуття небезпеки.

Характеризуючи оральний характер, можна зазначити, що його поведінковий паттерн характеризує сильний страх бути залишеним, самотнім, який для людини з оральним характером означає страх втратити любов об'єкта. Цей страх криється в несвідомому як величезна небезпека й загроза і викликає внутрішню порожнечу й розпач. Ситуацією, що формує появу цього страху, є занедбаність дитини. Дитина почувається загубленою і позбавленою ласки, їй не вистачає фізичного контакту, уваги, іноді їжі й емоційного підживлення.

О.Лоуен зазначає, що установку орального характеру можна визначити як «я не можу». Ця нездатність упоратися з вимогами реальності призводить до їхнього відкидання. Орал плекає глибоку образу на нездатність соціальної системи підживлювати його увагою та любов'ю. [6]. Для орала є характерною також установка, що світ зобов'язаний забезпечити йому життя. Людина сподівається одержати бажане, не додаючи зусиль; у такий спосіб вона може уникнути розчарування, якого боїться. Ця установка найбільш характерна стосовно роботи.

Оральний характер має схильність до депресій. Депресія наступає після зниження активності й втрати очікуваного благополуччя. Стани захопленості й депресії циклічні, але це не завжди легко помітити. Його депресія - це дуже стійке явище. На глибинному рівні в нього виявляються проблеми зі сприйняттям власних бажань. Така людина звичайно говорить: «Я не знаю, чого хочу». Матеріальні бажання рідко бувають значними для таких людей. Оральний характер має високу тривожність через ситуації, з якими він ще не зустрічався. Агресія й агресивні почуття в людини з оральною структурою характеру виражені слабко. Гнів розбудити нелегко. Замість нього можна побачити сильне роздратування.

Таким чином, людині з оральним характером властиві такі риси: страх бути залишеним (самотності); страх розчарування; базова установка «не можу»; боязкість; відчуття внутрішньої порожнечі; жадібність; причепливість і настирливість; надмірна балакучість; гостра потреба в увазі; нетерплячість; схильність до депресій; тривожність.

В.Райх, засновник біоенергетичного підходу у психоаналізі, відзначає наступні риси мазохістського характеру: «Суб'єктивне, хронічне відчуття страждання, що об'єктивно проявляється як тенденція скаржитися, хронічна схильність до того, щоб нашкодити собі, і до самокатування (моральний мазохізм), а також нав'язливе прагнення мучити інших, яке змушує пацієнта страждати не менше, ніж його об'єкт» [6,с.569]. Ситуації, що закладають мазохістський характер пов'язані з матір'ю дитини. Цей характер закладається, коли дитина вчиться ходити, правильно рухатися, коли дитина утверджує себе в цьому світі. Мати у нього владна, а батько покірний. Свою владність мати поширює і на дитину. Вона постійно гнобить її і прискіпується до неї, тикає їй у ніс помилками. Не дивлячись на те, що вона любить дитину, вона робить любов залежною від поведінки, тобто дарує їй умовну любов. Всі спроби дитини протистояти чиненому на неї величезному тиску мати жорстко присікає будь-якими способами. Вона весь час використовує відчуття провини, щоб маніпулювати дитиною. Коли дитина намагається протестувати, виразити свій гнів або роздратування, мати дуже жорстко і рішуче придушує ці спроби. Тому гнів і злість, яких в мазохісті величезна кількість, живуть глибоко усередині нього, але назовні при звичайних обставинах він їх не випускає через страх приниження. У вихованні мати робить наголос на матеріальних цінностях і повністю або здебільшого заперечує духовні потреби дитини [1; 2]. Агресія мазохіста звернена всередину, вона самодеструктивна. Центральна проблема мазохізму - потреба одержувати насолоду та задоволення від страху або переживання того, що інші сприймають як приниження. У звичайномувипадку ця потреба страждати виражається найчастіше у фантазіях, які супроводжують сексуальне порушення, або в провокуючих діях, що приводять його до самокатування й приниженості. Мазохіст має схильність не довіряти нікому, навіть самому собі, своїм діям і успіхам. Незважаючи на зовнішню незграбність, мазохіст дуже розумний і чутливий. Він проникливий, точно сприймає й розуміє поведінку інших людей. Він ігнорує той страх, який визначає його власну поведінку. Він використовує свої розумові здатності для того, щоб поставити їх на службу власній недовірі, і вони, таким чином, відіграють лиховісну роль у його особистому житті. О.Лоуен зазначає, що мазохістський характер, так само як і оральний, можна розглядати як структури зі слабким «Я». [6]

Таким чином, мазохістському характеру властиві такі риси: страх приниження; базова установка «не хочу»; гнів та агресія, спрямовані на себе; відчуття страждання; тенденція скаржитися; самообвинувачення та самокатування (моральний мазохізм); недовіра до навколишнього світу і до себе; тривожність; нерішучість; складність у вираженні емоцій; чутливість.

Найбільший страх, який відчуває людина з психопатичним типом характеру, є страх безсилля. Цей страх виникає в дитини через спокушання, «зваблювання» дитини батьком протилежної статі. Як правило, сам батько цього не усвідомлює. Цей характер закладається у віці до чотирьох років. В основі терміна «психопатія» лежать грецькі слова «душа» і «страждання», а сам термін трактується як «природжені особливості складу характеру, в основі яких лежать дисгармонія, неврівноваженість або нестійкість душевних процесів [1;2;4]. Крім зваблювання, мати пригнічує дитину, контролює і маніпулює нею, а також не сприймає її серйозно. Таким зверненням вона весь час підтримує в дитини відчуття слабкості. Контакт з нею вона звичайно здійснює заради своїх власних потреб, ні в що не ставлячи бажання дитини. Таке ставлення матері (батька) розвиває в дитини відчуття безсилля. Вона весь час відчуває себе пригнічуваною, контрольованою, маленькою і слабкою.

Жорсткий психопат доводить свою силу за допомогою образливої поведінки і лайки. Завжди прагне зменшити свою залежність від оточення. У спілкуванні з людьми не вміє виявляти свої відчуття і не звертає уваги на відчуття інших. Граючи ззовні роль приємного малого, проте несе усередині «вбивцю», жадає помсти. Він може швидко змінювати стиль поведінки, щоб відреагувати на ситуацію. Він швидко відхиляться або користується випадком, якщо це обіцяє вигоду. Імпульсивний, мало стурбований майбутнім, в ньому добре розвинений дар передбачення. Дуже стежить за своїм іміджем. М'який психопат має м'які манери - уважний до інших, делікатний, тактовний, дуже ввічливий. Прагне до співпраці, приємний в спілкуванні, гнучкий, спритний, прагне до примирення. Разом з тим, полюбляє маніпулювати людьми, руйнуючи і підкопуючись під інших. Полюбляє вертітися дзигою і ухилятися. Загалом, усі психопати заперечують свої відчуття, особливо власну уразливість і безсилля. Вони для них просто нестерпні. Також психопат зовсім позбавлений відчуття провини. Оскільки психопата спокушали в дитинстві і всіляко ним маніпулювали, він з того часу прагне контролювати все, що відбувається навколо нього, щоб не схибити. У ньому живе величезний страх безсилля, а також страх, що ним управлятимуть і використовуватимуть в своїх цілях.

Психопат має схильність до брехливості і обману, які спрямовані на досягнення мети. При взаєминах з іншими людьми він вимагає, щоб його підтримували і підбадьорювали, і все це через те, що його в дитинстві пригнічували і сприяли тому, щоб він постійно терпів поразку. Психопати мають величезний стимул до влади і потребу стояти над іншими людьми, потребу перемоги. Вони досягають її, залякуючи і пригнічуючи, підкопуючись, шляхом спокушання і зваблювання. Психопат завжди бачить себе над іншими, і близьким він може бути тільки з тими, хто потребує його і дивиться на нього з повагою. В ньому живе негативний намір «Буде по-моєму». При спілкуванні психопат спонукає людей до покори собі [2].

Таким чином, психопатичному типу характера (травма зрадництва) властиві: страх безсилля, страх розлучення, контроль і маніпулювання іншими.

Травмою, що закладає жорсткий тип характеру є відмова з боку батька. У дитинстві, приблизно у віці до семи років, тобто у віці, коли дитина вже здатна відрізняти на рівні розуму одну стать від іншої, вона пережила цю відмову. Оскільки для дитини еротична насолода, сексуальне відчуття і любов це одне й те ж, вона сприймає такі дії стосовно себе, як зраду. Ці дії можуть бути безневинні з погляду дорослої людини, але, з погляду дитини, вони нищівна зрада, яка сильно ранить і блокує відчуття.

Коли дитина переживає таку відмову, вона вирішує про себе, що тепер буде контролювати буквально всі свої почуття як позитивні, так і негативні, не випускаючи їх назовні й не впускаючи їх усередину. Тут ховається страх пережити нестерпний біль відмови й зрадництва. Тому вона стримує свої почуття, будь-яким іншим способом буде домагатися бажаного, тобто маніпулювати [2]. Через те, що усередині жорсткого живе величезний страх перед зрадою й зрадництвом, спілкуючись із людьми, особливо із протилежною статтю, він намагається стримувати свої почуття, щоб не втратити обличчя й не виглядати дурним. Саме тому він намагається відкинути першим, перш ніж відкинуть його. У цьому змісті в людей із твердим характером рахунок іде тільки на свою користь, і вони дуже переживають, якщо відбувається навпаки. Власна уразливість, біль і образа для них нестерпні, тому, щоб вирішити свої проблеми, їм треба усвідомити гордість, якою вони прикривають ці почуття. Жорсткий має тенденцію вести мирський спосіб життя, у ньому багато амбіцій. За його гордістю приховуються вразливість і уразливість. Домогтися щирості почуттів із жорстким, як правило,неможливо. Коли жорсткий щосили намагається зберегти незалежність і волю, він тим самим тільки провокує партнера на змагання. Любов тут зникає, залишається тільки змагання.

Люди з жорстким характером дуже сильні і упевнені в собі, вони здатні поодинці здійснювати неймовірні, на перший погляд, речі, нездійсненні для інших. Вони блискучі лідери і керівники, за якими можна сміливо слідувати вони неодмінно приведуть інших до обраної мети. Вони здатні очолити і довести до переможного кінця будь-яку обрану ними справу.

Відчуття, які найчастіше переживає жорсткий, це відчуття обману, поразки і відчуття, що на нього не звертають уваги. Він сумує за тим, щоб його любили і опікували, але одночасно в ньому живе страх глибокої емоційної залученості. Але, зближуючись з кимось, він може проявляти нерозсудливість і здійснювати відчайдушні вчинки [1;2].

Таким чином, жорсткому (травма несправедливості) характеру властиві такі риси: страх втратити контроль; страх невдач; базова установка «хочу»; енергійність; жвавість; наполегливість; агресивність; амбіційність; рішучість.

Висновки. Аналіз літературних джерел та психоаналітичних досліджень показав, що кожному з п'яти характерів властиві свої індивідуальні страхи, які тісно пов'язані із психотравмуючими ситуаціями, які переживає людина у дитинстві. Шизоїдному типу притаманний страх перед власним знищенням, оральному -страх залишитися самотнім, мазохістському - страх свободи, психопатичному - страх безсилля та розлучення, жорсткому - страх емоційної холодності. Через недостатність розвитку "Я" у дитинстві ці страхи досягають великої інтенсивності й стійкості і нелегко піддаються опрацюванню. У таких випадках спостерігається стагнація страху, відпадає активізуючий позитивний аспект страху, гальмується або припиняється розвиток особистості. Наслідком цього стає утвердження в характері дитячих (нераціональних) форм реагування на зовнішні ситуації та обставини, утворення нових страхів, утворення таких рис особистості, які заважають людині існувати у соціумі, сім'ї.

Література

1.     Бурбо Л. Пять травм, которые мешают быть самим собой. [Текст] / Лиз Бурбо / Перев. с англ. под ред. И. Старых - М: София, 2004. - 176с.

2.     Жикаренцев В. Путь к Свободе: взгляд в себя. [Текст]./ В.Жикаренцев - СПб.: ООО «Динамит», 1997. - 272 с.

3.     Жикаренцев В. Путь к свободе: добро и зло. [Текст]./ В.Жикаренцев - СПб.: Золотой век, Диамант, 1997. - 224 с.

4.     Изард К.Э. Психология эмоций. [Текст] / К.Э.Изард - СПб.: Питер, 2006. - 464 с.

5.     Ильин Е.П. Эмоции и чувства. [Текст] / Е.П.Ильин - СПб.: Питер, 2001. - 763с.

6.     Лоуэн А. Физическая динамика структуры характера. [Текст] / А.Лоуэн // Психология и психоанализ характера: Хрестоматия по психологии и типологии характеров./ Под ред. Д.Я.Райгородского. - Самара: БАХРАХ, 1998. - С. 564-596.

7.           Пезешкиан Н. Психотерапия на каждый день. [Текст] / Н.Пезешкиан - М.:Медицина, 1995. -226с.

8.     Пезешкиан X. Основы позитивной психотерапии. [Текст] / Х.Пезешкиан - Архангельск: Архангельськиймед.институт, 1993 - 116с.

9.     Риман Ф. Основные формы страха. [Текст] / Ф.Риман - СПб.: Питер, 1999. - 296с.

In the article the concept of fears as the psychological phenomenon is examined, the problem of reasons of origin during life and types of fears of personality from point of modern researches are theoretically analyzed; short description of some properties of the psychoanalytic types of character, explored in a classic psycho-analysis, which are determined as depths human traumas, and modern researches of traumas in deep and humanism psychology, are given. The types of fears inherent to the transmitters of depths traumas are determined: schizoid fear - to be destroyed, to be rejected; oral fear - to be abandoned, fear of loneliness; masochistic fear - to be at free, fear of freedom; psychopathic fear - to be powerless, to be betrayed, fear of divorce; fear of hard type - to appear deeply emotionally involved. Sources - 9.

Keywords: emotional states of a personality fear as index of nerve-psychic state of a person, depths psycho traumas, schizoid type, oral type, masochistic type, psychopath, and hard type.

Людмила Вадимівна Вереіна, к.психол.н., доцент кафедри психології Східноукраїнського національного університету ім.В.Даля

Страницы:
1 


Похожие статьи

Л В Вереіна - Взаємозв'язок страхів особистості з глибинними психотравмами

Л В Вереіна - Соціально-психологічний тренінг як шлях підвищення рівня згуртованості трудового колективу соціальних працівників

Л В Вереіна - Соціально-психологічний тренінг як шлях підвищення рівня згуртованості трудового колективу соціальних працівників