Г Д Хархан - Виховання сім'янина в педагогічній спадщині а с макаренка - страница 1

Страницы:
1  2 

історія соціальної пс-алгопкп

 

УДК 37.015.31:316.42:173

Хархан Г. Д.

 

ВИХОВАННЯ СІМ'ЯНИНА В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ

А. С. МАКАРЕНКА

 

У всі часи й у всіх народів педагоги ненавиділи любов.

А. С. Макаренко

 

Антон Семенович Макаренко - відомий український педагог зі світовим іменем, досвід соціального виховання «важких» хлопчиків та дівчаток і нау­ковий пошук дозволили йому залишити цінні теоретичні та практичні напра-цювання з проблем виховання дітей і підготовки їх до майбутнього сімейного життя.

Сім'я як найдавніший соціальний інститут виховання дитини та засвоєн­ня нею соціальних ролей чоловіка/дружини, батька/матері знаходиться в складному становищі, яке характеризується явищами соціального сирітства, девіантного материнства та безвідповідального батьківства. Так, за дани­ми Міністерства сім'ї, молоді та спорту, на кінець 2008 року в Україні нарахо­вувалось 103542 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання. Переважну більшість з них становлять діти, батьки яких позбавлені батьківських прав [1, с. 14].

Соціолог Н. Уманець уважає, що «сучасна сім'я ... як система прожи­вання та продовження роду дуже змінилася. Батьківський дім необов'язко­во є «фортецею», а за допомогою шлюбу не завжди можна зберегти сім'ю. Людина стала іншою, її погляд став більш багатостороннім, суспільним» [10, с. 476]. Проте вчений упевнений, що не все так песимістично: « Говорити про масовий занепад сім'ї передчасно. Сім'я являє собою інваріантну систему, люди завжди будуть вступати у шлюб, народжувати дітей і тим самим брати участь у родинно-сімейних відносинах» [ Там само, с. 477].

Усе вищезазначене підкреслює актуальність проблеми підготовки учнів­ської молоді до створення сім'ї та виховання дітей, а ретроспективний по­гляд дозволяє звернутися до педагогічної спадщини Антона Семеновича Макаренка, яка є інформативним джерелом знань з проблем виховання справжнього сім'янина.

Метою статті є розгляд поглядів А. С. Макаренка на процес виховання особистості сім'янина в його педагогічній спадщині, які можна використову­вати в сучасному статевому вихованні дітей.

Важливо в якості дослідницької проблеми (ураховуючи обмежені рамки статті) виділити кілька аспектів:

-   роль сім'ї у вихованні особистості майбутнього сім'янина;

-   форми та методи в статевому вихованні дітей та підготовці їх до май­бутнього сімейного життя.

Аналіз сучасної наукової літератури показав, що проблему підготовки учнівської молоді до сімейного життя досліджували науковці: І. М. Дацен­ко [2], Г. А. Дьоміна [3], О. І. Зрітнєва [4], С. А. Ізгорев [5], В. П. Кравець [6] та інші.

Історія людства на кожному етапі розвитку мала своєрідний виховний ідеал сім'янина та накопичувала значний досвід у підготовці молодого покоління до дорослого сімейного життя, який можна використовувати й сьогодні. Зрітнєва О. І. наголошувала, що соціальний ідеал сім'янина - це існуючий у суспільній свідомості образ людини, який характеризується високим рівнем відповідальності за сім'ю та її членів, розвиненими здібностями й уміннями, що необхідні в сімейному житті, гнучкість у сімейному спілкуванні [4, с. 35].

На думку В. П . Кравця, виховання справжнього сім'янина проходить у процесі статевої соціалізації, під яким учений розуміє «процес, котрий пе­редбачає, з одного боку, засвоєння, пов'язаного зі статтю соціального до­свіду в міру входження в соціальне середовище, систему соціальних зв'язків осіб чоловічої і жіночої статі, а з другого - активне відтворення індивідом системи взаємин статей у процесі активної діяльності» [6, с. 8].

Сучасні дослідники, які займаються вивченням проблем статевого ви­ховання, звертаються до основних педагогічних ідей відомого педагога-прак­тика Антона Семеновича Макаренка.

Розпочнемо з визначення ролі сім'ї у вихованні особистості майбутньо­го сім'янина, тому що ця думка проходить червоною ниткою в поглядах уче­ного. У праці «Книга для батьків» підкреслено: «Сім'я стає природним пер­винним осередком суспільства, тим місцем, де реалізується краса людсько­го життя, куди приходять відпочивати переможні сили людини, де ростуть і живуть діти - головна радість життя» [7, с. 21]. Звертаючись до батьків, він наголошував: «Виховання дітей - найважливіша галузь нашого життя. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творити­муть історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихо­вателями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це - все: наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною» [Там само, с. 260].

Розкриваючи загальні умови сімейного виховання, А. С. Макаренко знач­ну увагу приділяв батьківській поведінці: «Ваша власна поведінка - вирі­шальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею роз­мовляєте або повчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть тоді коли вас немає дома. Як ви одягаєтеся, як ви роз­мовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте чи сумуєте, як ви поводитеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету, - все це має для дитини велике значення» [Там само, с. 265].

Особливою є думка вченого про батьківський авторитет та його вплив на формування особистості дитини як майбутнього батька та майбутньої матері: «Головною основою батьківського авторитету тільки й може бути життя і робота батьків, їх громадянське обличчя, їх поведінка. Сім'я є велика й відповідальна справа, батьки керують цією справою і відповідають за неї перед суспільством, перед своїм щастям і перед життям дітей. Якщо батьки цю справу роблять чесно, розумно, якщо перед ними поставлена велика і прекрасна мета, якщо вони самі завжди цілком усвідомлюють свої дії та вчин­ки, це значить, що в них є і батьківський авторитет і не треба шукати ніякихінших основ, а тим більше не треба вигадувати нічого штучного» [ Там само, с. 273]. А. С. Макаренко зауважував, що існують також види фальшивого батьківського авторитету, як: авторитет придушення, віддалі, чванства, пе­дантизму, резонерства, любові, доброти, дружби, підкупу та інші.

Виховання дитини в сім'ї передбачає й статеве виховання, яке вважаєть­ся одним з найважчих педагогічних питань: «І справді, в жодному іншому пи­танні не було стільки наплутано і стільки висловлено неправильних думок. А тим часом практично це питання зовсім не таке важке, і в багатьох сім'ях воно розв'язується дуже просто й без болючих вагань [Там само, с. 311]. Велике значення педагог приділяв суспільній моралі в статевому житті. Він запитував: «Чого вимагає суспільна мораль у питаннях статевого життя? Вона вимагає, щоб статеве життя людини, кожного чоловіка і кожної жінки, було в постійному гармонійному відношенні до двох сфер життя: до сім'ї і до лю­бові. Вона визнає нормальним і виправданим морально тільки таке статеве життя, яке ґрунтується на взаємній любові, яка виявляється в сім'ї, тобто в відвертому громадянському союзі чоловіка і жінки, союзі, який має дві мети: людське щастя і народження та виховання дітей [Там само, с. 312].

Метою статевого виховання, на думку А. С. Макаренка, є «виховання наших дітей, щоб вони тільки в любові могли втішатися статевим життям і щоб свою насолоду, свою любов і своє щастя вони реалізовували в сім'ї» [Там само, с. 312]. Педагог виступав проти статевої просвіти в дошкільному віці: «Правда, дитина часто запитує про те, звідки беруться діти, але з цього що дитина зацікавлена цим питанням, не витікає, що в ранньому дитинстві її все потрібно пояснити до кінця... ніякого особливого інтересу до статевих питань у дитини немає і не може бути. Такий інтерес виникає тільки в період статевого дозрівання, але до цього часу зазвичай нічого таємничого в ста­тевому житті для дитини вже немає [9, с. 105 - 106]. А. С. Макаренко наголо­шував, тільки тоді, коли в дитини вже виховане ставлення до інтимного життя людей, коли в неї є велика звичка до цнотливого замовчування про деякі речі, тільки тоді, у більш пізньому віці, можна говорити з дитиною про статеве жит­тя. Ці бесіди повинні проходити строго по секрету між батьком та сином або між матір'ю та дочкою.

Педагог акцентував увагу на такому важливому факторі, як виховання почуття любові в дитини. Він говорив: «Любов нестатева - дружба, досвід цієї любові - дружби, пережитий у дитинстві, досвід тривалої симпатії до ок­ремих людей, любов до батьківщини, вихована з дитинства, - усе це найкра­щий метод і виховання майбутнього високого громадянського ставлення до жінки-друга. А без такого ставлення дисциплінувати й приборкати статеву сферу взагалі дуже важко [7, с. 316].

Культура любовного переживання неможлива без гальмування, органі­зованого в дитинстві. Статеве виховання повинно полягати у вихованні тієї інтимної пошани до питань статі, яка називається цнотливістю [9, с. 113]. Уче­ний зауважував: «Виховуючи в дитини чесність, працездатність, щирість, пря­моту, звичку до охайності, звичку говорити правду, пошану до іншої людини, її переживань та інтересів, любов до своєї батьківщини ми цим самим вихо­вуємо її в статевому відношенні» [7, с. 313].

Наступним аспектом, на якому ми зупинимося при аналізі педагогічної спадщини А. С. Макаренка, є розгляд форм та методів у статевому вихо­ванні дітей та підготовці їх до сімейного життя.Великий педагог вирішальну роль відводив прикладу батьків як методу статевого виховання: «Справжня любов між батьком і матір'ю, їх пошана один до одного, допомога і піклування, відверто допустимі вияви ніжності і ласки, якщо все відбувається на очах у дітей з першого року їх життя, слу­жать могутнім виховним фактором, неминуче викликають у дітей увагу до таких серйозних і гарних взаємин між чоловіком і жінкою» [ Там само, с. 316].

Важливими умовами статевого виховання дітей та підлітків є правиль­ний режим, нормальна завантаженість турботами й роботою. Педагог-прак­тик упевнений: « Невпорядкований досвід статевого життя дуже часто почи­нається в умовах випадкових, безладних зустріч хлопців та дівчат, нероб­ства, нудьги, безконтрольного пустого проводження часу» [9, с. 109].

Головна, на наш погляд, ідея А. С. Макаренка полягає в тому, що вихо­вання набагато легше, ніж перевиховання: « Правильне виховання з ранньо­го дитинства - це зовсім не така важка справа, як багатьом здається. За своєю трудністю ця справа під силу кожній людині, кожному батькові й кожній матері... Зовсім інше - перевиховання... Перевиховання вимагає і більших сил, і більших знань, більшого терпіння, а не в кожного з батьків все це знай­деться» [7, с. 261].

Звертаючись до праці А. С. Макаренка «Педагогічна поема», ми знахо­димо важливі роздуми педагога над проблемою кохання в колонії для непов­нолітніх. Він писав: «Настав момент, коли колоніст після вистави приходив до мене й безсовісно брехав:

- Антоне Семенович, дозвольте провести дівчат з Пироговки, а то вони бояться. Цей вислів містив рідку концентрацію брехні, тому що і для того, хто просить, і для мене було точно відомо, що ніхто нікого не боїться, і нікого не потрібно проводжати, і багатозначне число «дівчат» - гіпербола, і дозво­лу ніякого не потрібно: у крайньому випадку ескорт зляканої глядачки буде організований без дозволу» [8, с. 274].

Безперечною заслугою А. С. Макаренка було правильне виховання куль­тури взаємин статей між колоністами (дівчатами й хлопцями) і селянськими дівчатами та юнаками. Основний принцип таких взаємин, що кохання повин­но закінчуватися шлюбом. У спогадах педагог зауважував, що з хлопцями легше вести бесіди на делікатні теми, ніж з дівчатами, які все заперечують, що їм хтось подобається. Проте, незважаючи на випадок з Раїсою в колонії, на думку А. С. Макаренка, правильне виховання повинне бути тільки спільним: «Як у житті люди разом, так і виховуватися вони повинні разом, і тоді нор­мально буде йти життя дівчат та юнаків» [9, с. 127].

Серед форм та методів статевого виховання педагог виділяв: бесіду, переконання, аналіз явищ, показ більш позитивних рішень питання, звернен­ня до прикладу інших юнаків та дівчат, висловлювання батьків, спрямоване на адресу сторонніх осіб, якщо в їх поведінці спостерігаються аморальні вчин­ки статевого характеру, у таких випадках прийнятним буде їх різкий осуд і відвернення.

У підлітковому віці слушним є проведення відвертих бесід (окремо для хлопців та дівчат), приводом до яких були: цинічні розмови, підвищений інте­рес до чужих сімейних справ, підозріле й не зовсім пристойне ставлення до любовних пар, легковажна дружба з дівчатами, явно не вільна від простого статевого інтересу, неповага до жінки, надмірне захоплення вбранням, раннє кокетство, інтерес до книг, які надто відкрито зображають статеві стосунки.Таким чином, у поглядах А. С. Макаренка чітко простежується взаємо­зв'язок між соціальними ролями громадянина та батька (матері); вихован­ням та перевихованням; організацією сімейного господарства, вихованням у праці та підготовленістю до професійної діяльності; статевим вихованням, вихованням культурних навичок і підготовленістю до створення міцної та щасливої сім'ї.

Висновки:

1. Великий український педагог А. С. Макаренко зробив значний внесок у теорію та практику радянської та світової педагогіки, його праці містять важ­ливі рекомендації для батьків, учителів, вихователів щодо формування осо­бистості справжнього сім'янина.

2. Образ сім'янина змінювався на кожному історичному етапі розвитку суспільства й відображав певні вимоги до оволодіння сімейними ролями чо­ловіка/батька та жінки/матері. У сучасних умовах сім'я продовжує відіграва­ти провідну роль у процесі статевої соціалізації дитини.

3. Аналізуючи педагогічну спадщину А. С. Макаренка, можна виділити основні ідеї, які варто використовувати й сьогодні в статевому вихованні дітей: єдності суспільної моралі та статевого виховання; провідної ролі сім'ї у вихованні сім'янина (батьківський приклад, авторитет, поведінка, погляди, ідеали); спільного виховання дівчат та хлопців у різних видах діяльності: на­вчання, гра, спорт, творчість, праця; диференційованого підходу до прове­дення бесід для хлопчиків та дівчаток з питань статі; підвищення педагогіч­ної культури батьків у статевому вихованні.

Подальший науковий пошук означеної проблеми може вестися в контексті вивчення соціально-педагогічного досвіду виховання культури взаємин ста­тей серед «важких підлітків» в умовах колонії для неповнолітніх.

 

Література

1. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо діяльності центрів соц­іальних служб для сім'ї, дітей та молоді у 2008 році / за ред. Н. Л. Лук'янової.

 

-   К., 2009. - 68 с.

2. Даценко І. М. Підготовка учнівської молоді до життя в сім'ї у Республіці Польща : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / І. М. Даценко. - Т., 2008. - 20 с.

3. Дьоміна Г. А. Розвиток особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 « Педагогічна та вікова психологія» / Г. А. Дьоміна. - К., 2008. - 21с.

4. Зритнева Е. И. Воспитание будущего семьянина в современной Рос­сии : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Зритнева Елена Игоревна. - Ставро­поль, 2006. - 466 с.

5. Изгорев С. А. Подготовка юношей и девушек к созданию семьи на основе потребностно-информационного подхода к половому воспитанию : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Изгорев Сергей Анатольевич. - СПб., 2004.

-   151 с.

6. Кравець В. П. Статева соціалізація дітей і підлітків: закономірності та гендерні особливості : монографія / Володимир Петрович Кравець. - Тер­нопіль : ТНПУ, 2008. - 476 с.

7. Макаренко А. С. Книга для батьків. Лекції про виховання дітей / Ма-

 

—«щи»70 -им«-каренко Антон Семенович. - К. : Рад. шк., 1973. - 336 с.

8.  Макаренко А. С. Педагогическая поэма / Антон Семенович Мака­ренко. - К. : Веселка, 1986. - 604 с.

9.  Макаренко А. С. С любовью и тревогой : сб. / сост., вступ. ст., прим. А. К. Романовского, А. Т. Губко. - К. : Изд-во УСХА, 1989. - 368 с.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Г Д Хархан - Виховання особистості сім'янина в інтернатному закладі

Г Д Хархан - Виховання сім'янина в педагогічній спадщині а с макаренка

Г Д Хархан - Готовність до материнства вихованок шкіл-інтернатів для дітей-сиріт

Г Д Хархан - Статеве виховання на початку xx століття історико-педагогічний аналіз

Г Д Хархан - Ідеї статевого виховання у 20-30 роках хх століття в сучасній практиці інтернатного закладу