Т В Бухінська - Внутрішньоавторська варіативність розміру речень як одна з характеристик індивідуального стилю письменника - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК: 811.112.2'367.2'38

Т.В. Бухінська,

кандидат філологічних наук, асистент (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)

ВНУТРІШНЬОАВТОРСЬКА ВАРІАТИВНІСТЬ РОЗМІРУ РЕЧЕНЬ ЯК ОДНА З ХАРАКТЕРИСТИК

ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПИСЬМЕННИКА

У роботі проведено квантитативне дослідження та здійснена характеристика розміру різних синтаксичних структур у творах німецькомовних авторів початку та кінця ХХ століття. У досліджених текстових масивах майже всіх авторів виявлена розбіжність між довжиною простих, складносурядних, складнопідрядних та складних речень ускладненого типу у двох жанрах - романах та оповіданнях, встановлено

існування внутрішньоавторської варіативності.

У сфері художньої літератури особливі ознаки мовлення може виявляти і окрема людина - в цьому випадку йдеться про індивідуальний стиль того чи іншого письменника. Авторський стиль - це єдина, неповторна, притаманна тільки цьому автору манера письма, яка допомагає читачеві пізнати глибини літературної мови, зрозуміти твір, його ідею, мету і цінність. Дослідження авторського стилю посідало й посідає одне з чільних місць у сучасному мовознавстві. Зокрема, актуальним залишається вивчення особливостей синтаксичного оформлення тексту того чи іншого автора.

Що стосується проблеми ідіостилю, то в суті своїй вона видається менш складною: незважаючи на відмінність підходів та відсутність сталої позиції як у визначенні істотних рис категорії ідіостилю, так і у вживанні терміна (ідіостиль, ідіолект, стиль, індивідуальний стиль, стильова манера), що легко пояснюється відносною "молодістю" самої проблеми. Літературознавці зазвичай відносять індивідуально-авторський (або індивідуально-художній) стиль до сфери майстерності письменника.

Ідіолект - це сукупність індивідуальних особливостей (професійних, територіальних, психофізичних тощо), що характеризують мову певного індивіда; індивідуальний різновид мови. Індивідуальний стиль - це загальні принципи відбору засобів висловлювання, властиві певному суб'єктові, що характеризують його ідіолект у загальному або його мову в рамках певних мовних жанрів. В.А. Кухаренко підкреслює, що стиль художника є природним відображенням його еволюції та має динамічний, мінливий характер [1: 52]. Індивідуальні художні стилі відрізняються частотністю вживання в них мовних одиниць, а найуживаніші синтаксичні конструкції певним чином характеризують індивідуально-авторський стиль.

Проблема індивідуального авторського стилю детально висвітлюється у працях академіка В.В. Виноградова, В.А. Кухаренко, Я. Ельсберга, О.І. Домашнєва, В.Г. Григор'єва, М.Б. Храпченка та деяких інших. М.Б. Храпченко визначає творчу індивідуальність як особистість письменника в її найважливіших соціально-психологічних особливостях, її бачення і художнє перетворення світу... Якісна визначеність індивідуального стилю виразно проявляється у прийомах, способах компонування літературних творів, у їхній архітектоніці [2:118].

Справді, індивідуально-авторський стиль значною мірою зумовлений характером обдарованості письменника і формується під дією індивідуальних стильових рис, наприклад, складність викладу чи навпаки -простота [3: 63]. Але не можна ігнорувати й об'єктивний бік індивідуально-художнього стилю. Варто враховувати, по-перше, загальний стан літературної мови певної епохи, по-друге, такі важливі обставини, як: а) вид мовлення (усне, письмове); б) форма комунікації (діалог, монолог); в) жанр; г) функція твору і т.д. [4: 145].

Для нас становлять інтерес не лише ті закономірності функціювання мовних засобів у тексті, що формуються в результаті індивідуальних особливостей людини, але й ті, що мають закономірний для даного стилю характер. Саме це вимагає від багатьох лінгвістів віднаходити нові шляхи до вивчення індивідуально-авторського стилю з позиції квантитативної ознаки (типології) тексту. За допомогою статистичних методів індивідуально-авторський стиль досліджували Б.М. Головін, С.В. Грабовська, В.І. Перебийніс, І.І. Прибиток, М. Роук, І.П. Севбо, В. Фукс, М. Іваницька, Ю. Бойко та інші.

Іноді в окремих творах стиль художника видозмінюється, стаючи адекватним тій чи іншій модифікації стилетворчих факторів, але при цьому єдність художньої закономірності обов' язково зберігається.

Метою нашого дослідження є встановлення існування внутрішньоавторської варіативності в різних жанрах художньої літератури. Матеріалом нашого дослідження стали 14 романів та 27 оповідань письменників: Kafka, F. Das SchloB. Eine kleine Frau. Das Urteil; Keun, I. Das Madchen, mit dem die Kinder nicht verkehren durften; Das Kunstseidene Madchen.; Mann, T. Buddenbrooks. Verfall einer Familie. Das Wunderkind. Schwere Stunde.; Tucholsky, Kurt. SchloB Gripsholm. Der kranke Zeisig. Paris 1924-1927, I-IV. Die Erdolchten.; Suskind, P. Das Parfum. Der KontrabaB. Die Taube; Wolf, C. Nachdenken uber Christa T. Kleine "Penthesilea". Nun ja! Das nachste Leben geht aber heute an.; Boll, H. Fursorgliche Belagerung. Berichte zur Gesinnungslage der Nation. Hoflichkeit bei verschiedenen unvermeidlichen Gesetzesubertretungen.; Wohmann, G. Paulinchen war allein zu Haus. Das Trugbild. Die Herrlichkeit des Lebens. WeiBe Strickjacken; Ebner, J. Drei Flotentone. Geschlossene Gesellschaft. Der fremde Jungling.; Schmidt, Eva. Zwischen der Zeit. Stunde der Liebe. Der Mund des Amerikaners.; Lenz, S. Exerzierplatz. Die Wellen des Balaton. Die Phantasie; Grass G. Meine grune Wiese: Kurzprosa. Aus dem Tagebuch einer Schnecke. Der Butt.; Kant H. Gold. Der dritte Nagel. Das Impressum. Методом суцільної вибірки із цих творів (з кожної 2 - 5 сторінки) отримано 22624 речень. У кожного з письменників ми досліджували не лише досить великі за обсягом твори (романи), але й коротші (оповідання). Загальна кількість опрацьованих речень, кількість слів,абсолютна середня довжина речення, максимальна довжина в романі та оповіданнях кожного автора показана в табл. 1.

Таблиця 1.

Структура дослідженої художньої прози з урахуванням довжини речень

 

Автор

Кількість речень^

Кількість слів£

X довжина речення

Максимальна довжина в

романі (к-сть словоформ)

Максимальна

довжина в оповіданнях (к-сть словоформ)

Г. Бьоль

911

30958

33,98

199

200

К. Вольф

1178

17504

14,86

101

160

Г. Воманн

1583

22450

14,18

137

72

Г. Грасс

1935

28418

14,69

94

80

Й. Ебнер

1168

21549

18,45

101

78

П. Зюскінд

1202

22289

18,54

174

220

Г. Кант

1719

36479

21,22

218

101

Ф. Кафка

1537

28222

18,36

134

128

І. Койн

3079

46443

15,08

139

 

З. Ленц

1354

36909

26,60

118

78

Т. Манн

1737

25712

14,80

82

69

К. Тухольський

4160

41451

9,96

68

91

Е. Шмідт

1061

18560

17,49

77

112

X у худ. прозі

 

 

16,62

218

220

У нашій таблиці X - середня величина значень ознаки, 2 - сума отриманих величин у результаті тієї або іншої операції з величинами.

Дані наших подальших обчислень показують, що в цілому романи та оповідання особливих відмінностей у довжині синтаксичних структур не мають, оскільки вони належать до одного функціонального стилю -художньої літератури.

Знайдемо коефіцієнт рангової кореляції для всієї дослідженої літератури. У нашому випадку він дорівнює ~ 0,098. Щоб визначити, чи значущий показник рангової кореляції, необхідно звернутися до таблиці критичних значень р [7: 164]. З таблиці видно, що величина коефіцієнта залежить від кількості зіставлюваних рядків (n): чим вона більша, тим менш значущий р. При n = 12 р = 0,58.

У нашому випадку значення р дуже далеке від 0,58, тобто воно несуттєве і вказує на відсутність кореляції, а це підтверджує те, що різні жанри одного функціонального стилю не мають різких відмінностей у довжині речень.

Для нас було цікаво, чи не виявляться відмінності в розмірі речень у різних творах одного автора, адже, як стверджують В. Фляйшер та Г. Міхель, середня довжина речення літературного твору може мати достатньо важливе значення для характеристики стилю письменника [6: 122].

Якщо розглядати абсолютні величини довжини різних синтаксичних структур у романах та оповіданнях кожного з авторів, то майже в кожного з досліджуваних письменників помічено відхилення середньої довжини речень у творах різних жанрів (див. табл. 2).

Середня довжина речень у романах та оповіданнях досліджених авторів та ранги за довжиною



За допомогою кореляційного аналізу спробуємо виявити наявність спільних тенденцій, які мають зв' язки між досліджуваними величинами нашої вибірки. Зупинимося спочатку на кореляції рангів. Ранг - це порядковий номер варіанти у висхідному (або низхідному) ряду [7: 109]. Ранжування даних табл. 2 допоможе дати відповідь на питання, чи існує відповідність між довжиною речення в романі та оповіданнях у кожного з авторів.


Г. Грасс

15,10

7

13,08

12

5

25

И. Ебнер

17,81

5

20,82

5

0

0

П. Зюскінд

20,30

4

15,64

8

4

16

Г. Кант

21,75

3

19,28

6

3

9

Ф. Кафка

17,37

6

24,46

3

3

9

З. Ленц

31,45

2

14,72

9

7

49

Т. Манн

14,96

8

14,26

10

2

4

К. Тухольський

8,93

12

16,39

7

5

25

Е. Шмідт

14,37

10

21,85

4

6

36

Z=258

Однак за різницею рангів у різних жанрах окремих авторів спостерігаються певні відмінності, найбільші відхилення рангів при порівнянні довжини речень виявились у творах К. Вольф, З. Ленца та Е. Шмідт.

Недолік рангової кореляції полягає насамперед у невисокій точності. Адже враховуються тільки ранги, а ми приписуємо різні ранги величинам незалежно від того, наскільки вони одна від одної відрізняються - лише на одиницю, чи на кілька десятків. Не береться до уваги також істотність або неістотність розходження між тими варіантами, яким ми приписуємо різні ранги. Тому показники рангової кореляції варто використовувати лише як попередню перевірку наведених даних.

Подані в таблиці 2 показники середньої довжини речення є абсолютними величинами і не можуть показати, наскільки значущі відхилення між ними, а також речення якого розміру переважають у романах та оповіданнях кожного письменника. Точніші статистичні обчислення можна отримати використавши критерій х2 та коефіцієнт К. Для цього необхідно передати абсолютні величини середньої довжини речень у вигляді підкласів, тобто поділити наявні речення на короткі, середні, довгі та напівдовгі.

Обчисливши значення х2 та К для довжини речень у романах та оповіданнях досліджуваних письменників, ми виявили, що в деяких із них існують певні відхилення у вживанні різних за розміром речень в окремих жанрах. Про це свідчить сума х2 , яка значно перевищує критичну величину (при df = 3 і Р = 0,05 для наших таблиць критичною та значущою буде сума х2 = 7,81, а для Р = 0,01 - х2 =11,34) (див. табл. 3).

Таблиця 3.

Обчислення суми х2 при порівнянні розміру речень у романах та оповіданнях всіх письменників

 

Тухольський

Вольф

Ленц

Шмідт

Зюскінд

Кант

Кафка

Ебнер

Манн

Грасс

Бьоль

Воманн

400,7

254,3

249

215

107,4

48

46

44

12

13

6,76

5,03

Дуже сильні відхилення встановлено між розміром синтаксичних структур у романі та оповіданнях у К. Тухольського, К. Вольф, З. Ленца, Е. Шмідт та П. Зюскінда, незначні відмінності між розміром речень - у творах різних жанрів Г. Канта, Ф. Кафки, И. Ебнер, Т. Манна, Г. Грасса. При порівнянні розміру речень у романі та оповіданнях Г. Бьоля та Г. Воманн не встановлено статистично значущих величин, оскільки сума х2 виявилася нижчою від критичної величини.

Вплив жанру на довжину речень у кожного з досліджуваних авторів та його міру, яку показує К, наведено в табл. 4.

Таблиця 4.

Залежність довжини синтаксичних структур від жанру твору

 

Автор

Жанр

КР

СР

ДР

ндр

Г. Бьоль

роман

 

 

 

+(К = 0,07)

 

оповідання

 

 

 

 

К. Вольф

роман

+(К = 0,32)

 

 

 

 

оповідання

 

+(К = 0,13)

+(К = 0,26)

+(К = 0,15)

Г. Воманн

роман

 

 

 

+(К = 0,05)

 

оповідання

 

 

 

 


Г. Грасс

роман

 

+(К = 0,06)

 

 

 

оповідання

+(К = 0,06)

 

 

 

И. Ебнер

роман

+(К = 0,14)

 

 

 

 

оповідання

 

+(К = 0,14)

 

 

П. Зюскінд

роман

 

+(К = 0,16)

+(К = 0,12)

 

 

оповідання

+(К = 0,22)

 

 

 

Г. Кант

роман

+(К = 0,09)

 

 

+(К = 0,01)

 

оповідання

 

+(К = 0,1)

+(К = 0,05)

 

Ф. Кафка

роман

+(К = 0.11)

 

 

 

 

оповідання

 

 

+(К = 0,12)

+(К = 0,07)

З. Ленц

роман

 

 

+(К = 0,29)

+(К = 0,16)

 

оповідання

+(К = 0,24)

+(К = 0,14)

 

 

Т. Манн

роман

 

 

+(К = 0,06)

 

 

оповідання

 

+(К = 0,06)

 

 

К. Тухольський

роман

+(К = 0,21)

 

 

 

 

оповідання

 

+(К = 0,14)

+(К = 0,14)

+(К = 0,1)

Е. Шмідт

роман

+ = 0,35)

 

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Т В Бухінська - Внутрішньоавторська варіативність розміру речень як одна з характеристик індивідуального стилю письменника