першої половини ХХ століття - Дискурс міста в українській поезії кінця хіх - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

ВИХОР Інна Василівна

УДК 821. 111

ДИСКУРС МІСТА В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ КІНЦЯ ХІХ - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

10.01.06 - теорія літератури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Тернопіль-2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української літератури Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (м.Рівне), Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

НАЗАРЕЦЬ Віталій

Миколайович,

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем' янчука (м. Рівне), професор кафедри української літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ГАЛИЧ Олександр Андрійович,

Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»,

завідувач кафедри теорії літератури та компаративістики;

кандидат філологічних наук, доцент ВАСИЛЬЄВ Євген Михайлович,

Рівненський інститут

слов' янознавства Київського

Славістичного університету,

доцент кафедри романо-германської

філології та історії світової

літератури.

Захист відбувся «_» вересня 2011  року о _ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027).

Автореферат розісланий «_» серпня 2011 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І. В. Папуша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Поезія від часу свого зародження і донині була і залишається одним із найбільш потужних напрямків розвитку світової літератури. Україна по праву може пишатися блискучим сузір' ям митців, які створили довершені взірці ліричного слова, високо поціновуваного не лише вітчизняним читачем, але й далеко за межами України.

Як і драма та епос, лірика постійно оновлює спектр своїх зацікавлень, привносячи до нього нові теми, ті, які відображають реалії та прикмети оновленої сучасності. Зокрема, справжнім художнім відкриттям для поезії останньої третини ХІХ ст. стала міська тематика, яка відтворювала стрімкі процеси урбанізації та науково-технічного поступу, що охопили країни європейського та американського континентів і суттєво позначились на суспільно-політичному, економічному та духовному житті людського суспільства.

Вивчення проблематики, пов' язаної з міським текстом української літератури, у вітчизняному літературознавстві лише починається. Якщо в площині прози зроблені перші, принаймні піонерські спроби наголошення та упорядкування проблематики, пов' язаної із міським текстом, то, на жаль, поетичний дискурс міста на сьогоднішній день залишається абсолютно не дослідженим. Потреба встановлення загальної картини та окреслення основних етапів історичного розвитку вітчизняної урбаністичної лірики, розробки питань її поетики та типологічної характеристики, прийомів та методів її аналізу визначає актуальність представленого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексного плану науково-дослідницької роботи кафедри української літератури Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем' янчука (м. Рівне). Тема й план-проспект дисертації схвалені на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література"(витяг з протоколу №4 від 16 жовтня 2007 р.).

Метою роботи є різноаспектне дослідження дискурсу міста в українській поезії кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, його ідейно-тематичної своєрідності та принципів художньої організації.

Визначена мета досягатиметься в роботі через вирішення конкретних завдань, пов' язаних з аналізом:

- дискурсу міста в термінологічному полі сучасного літературознавства, історичних та літературних передумов, у контексті яких виник дискурс міста;

- історії вивчення дискурсу міста в літературознавстві ХХ століття;

- процесу зародження та розвитку дискурсу міста в європейській та вітчизняній поезії;

- поетики українського міського поетичного дискурсу, різновидів поетичного топосу міста, принципів його сюжетної та предметно-образної організації;

- типологічних моделей українського міського дискурсу кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.

Об'єктом дослідження є збірки, поетичні цикли, окремі віршові твори поетів, творчий спадок яких найбільш яскраво і послідовно демонструє зв'язок із тематикою міста, зокрема твори поетів кінця ХІХ - початку ХХ століття: І.Франка,

П. Грабовського, О.Пчілки, В. Самійленка, М. Старицького, І.Гушалевича, М.Кононенка, Лесі Українки, О.Маковея, М.Вороного, В.Еллана-Блакитного, П. Карманського, О. Олеся, М. Рильського, Г.Чупринки, С. Черкасенка та М. Семенка; представників вітчизняної поезії 20-30-х років - М. Зерова, М. Драй-Хмари, П. Филиповича, Ю. Липи, М.Рильского, Ю. Клена, В.Сосюри, П.Тичини, Б.-І. Антонича, В. Свідзинського, С.Гординського, В. Пачовського, В. Поліщука, Д.Загула, Є.Плужника, Д.Фальківського, М.Йогансена, Л.Первомайського, Є.Фоміна, М.Терещенка, Т.Масенка та ін.; українських поетів 40 - 50-х років ХХ століття - Є.Маланюка, Яра Славутича, А.Малишка, М.Бажана, С. Крижанівського, Л. Дмитерка, Л. Забашти, М. Вінграновського, І. Неходи, П. Усенка, С.Голованівського, М. Шпака та ін.

Загалом, джерельна база дисертаційного дослідження охоплює творчість 258 українських поетів та близько 2000 поетичних текстів.

Предметом дослідження є основні етапи становлення дискурсу міста в українській поезії кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, засвідчені у творах її представників та зреалізовані в ідейно-тематичній визначеності міської проблематики та широкому спектрі жанрово-стильових принципів організації поетичного дискурсу міста, специфічних прийомів його поетики.

Теоретико-методологічною основою дисертації є наукові розвідки вітчизняних теоретиків та істориків літератури: С.Єфремова, М.Зерова, О.Білецького, Е.Соловей, Т.Гундорової, С.Андрусів, С.Павличко, Г.Грабовича, М.Ільницького, Р.Гром'яка, Ю.Коваліва, М.Жулинського, В.Погребенника, Н.Костенко, М.Ткачука, Т.Ткаченка, Л.Оляндер, А. Білої, В. Яременка.

Історико-літературним та теоретичним підґрунтям роботи є також присвячені міфології, символіці та семіотиці міста праці таких зарубіжних учених: М. Вебера, Г.Зіммеля, М.Бютора, К. Лінча, Л. Мамфорда, Р. Барта, Я.Мукаржовського, У.Еко, Ю.Лотмана, В.Топорова, Ю. Манна, Н. Шмідт, І.Мітіна.

Для вирішення поставлених завдань у роботі були використані загальнонаукові методи спостереження, добору, аналізу й систематизації матеріалу. Також було застосовано прийоми порівняльно-історичного, типологічного та структурно-функціонального аналізу ліричних текстів.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що у роботі:

- здійснено комплексний аналіз основних етапів історичного розвитку української урбаністичної лірики;

- простежено еволюцію літературознавчих підходів до виокремлення та аналізу урбаністичної тематики та поетики;

- досліджено та систематизовано наявний у сучасному літературознавстві понятійно-термінологічний апарат, який застосовується для аналізу творів на урбаністичну тематику (урбанізм, міський пейзаж, міський текст, метатекст, міфогеографія, символіка та міфологія міського тексту);

- уточнено, семантично поглиблено та адаптовано для практичних потреб літературознавчого аналізу зміст понять «дискурс міста», «топос міста», «часово-просторова та предметно-тематична локалізація міського топосу»;

- охарактеризовані принципи сюжетної та предметно-образної організації міського поетичного топосу;

- розроблено типологію аксіологічно-оцінних настанов, що визначають авторську концепцію міста у творі;

- окреслені основні семантичні моделі розгортання міського топосу у вітчизняній урбаністичній ліриці кінця ХІХ - середини ХХ століття.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній систематизується та узагальнюється досліджуваний історико-літературний матеріал (етапи становлення та історичного розвитку вітчизняної урбаністичної лірики), що дозволяє підвести під нього теоретичне підґрунтя, зокрема охарактеризувати смислові механізми породження текстів міста, окреслити основні типологічні моделі образу міста в міських текстах української лірики; уможливлює виокремлення специфічної семантичної моделі міста в цілому як теоретичного конструкта, який би міг стати загальною основою для встановлення типологічних закономірностей художньої організації міського дискурсу в різних площинах його проблематики та поетики.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані під час читання вузівських курсів з історії літератури кінця ХІХ -середини ХХ століття, в процесі підготовки й читання нормативних курсів, спецкурсів, спецсемінарів з історії української літератури, у розробці бакалаврських і магістерських програм вищої школи, створенні нових підручників і навчальних посібників з історії української літератури, а також у практичній роботі вчителів-словесників.

Апробація результатів дисертації. Робота обговорювалась на засіданнях кафедри української літератури Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем' янчука (м. Рівне).

Основні результати дослідження обговорювалися на наукових конференціях: „Терміносистема слов'янського літературознавства" (Рівне, 2007), а також на щорічних звітно-наукових конференціях викладачів та аспірантів Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем' янчука (м. Рівне).

Публікації. Основні аспекти досліджуваної проблематики висвітлено у 7 публікаціях, з них 6 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (усі статті одноосібні).

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 246 позицій. Обсяг дисертації -258 сторінок, з них основного тексту - 231 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, розкривається стан вивчення проблематики, формулюються основні завдання та теоретико-методологічні засади дослідження.

В   першому   розділі   „Дискурс   міста   як   літературознавча проблема"

досліджуються та систематизуються наявні в сучасній науці теоретичні концепції міського тексту, методологічні засади його осмислення та узагальнення, простежуються основні етапи історичного генезису міського тексту в європейській та вітчизняній поезії.

У підрозділі 1.1. „Дискурс міста як поняттєвий феномен" простежується історія становлення та ствердження в суспільному світогляді людства ідеї міста, уявлень про місто як певний архітектурний і соціокультурний тип організації простору та специфічний тип літературознавчого дискурсу.

В цілому, характеризуючи проблеми літературознавчого дискурсу міста, можна говорити, на нашу думку, про два головні етапи його термінологічного становлення.

Перший етап тісно пов' язаний з методологічними засадами культурно-історичного напряму, а також інтересами та пріоритетами психологічної та соціологічної шкіл літературознавства.

Якісно новий рівень осмислення методологічних засад, на яких може бути розроблена повноцінна поетика міських текстів, запропонували у 80-х роках ХХ ст. представники структурно-семіотичного напрямку літературознавства, праці яких ознаменували початок другого, якісно нового етапу термінологічного становлення дискурсу міста.

Загалом, можемо констатувати, що розроблена в межах семіотичної методології аналізу літературно-художніх текстів концепція міського тексту спирається на такі засади:

1) Міський текст у формальному вияві представляє сукупність творів, у яких тема міста отримує більш або менш розгорнуту образну деталізацію.

2) У змістовому вияві міський текст - це власне художньо інтерпретований текст міста, а саме: сукупність таких семантичних ознак, які є знаковими, визначальними для формування образу міста. Сформоване історично, це семантичне осереддя образу міста синтезує в собі елементи найважливіших віх його історичного, культурного, соціального розвитку і може доповнюватись досвідом його сучасного сприйняття. В літературно-художніх творах воно існує у вигляді такого ідейно-тематичного комплексу, який породжує образи, мотиви, сюжети, що стають наскрізними для творів тих письменників, які звертаються до образу певного міста і слугують основою для їх індивідуально-художньої інтерпретації.

3) Міський текст може бути виявлений як на рівні творчості окремого письменника (ідейно-сюжетна єдність якогось певного міста в різних творах одного письменника), так і на рівні творчості певної сукупності письменників, об' єднаної спільними творчими принципами (літературна школа, напрям тощо). Водночас семантична природа міського тексту не рівнозначна тим письменницьким рецепціям, які її інтепретують, і немовби надбудовується над ними у вигляді своєрідного семантичного простору, який, по суті, є сукупністю усіх текстів про місто, дзеркалом, що відображає найбільш сутнісні, онтологічні основи самого міста і служить своєрідним смисловим механізмом породження текстів міста.

Дискурс міста розглядаємо як понятійну величину, похідну від поняття «міський текст». Міський текст - це своєрідний текст у тексті, сукупність знакових для образу міста його семантичних ознак, яка залишається більш або менш усталеною в більшості текстів, що репрезентують певне місто. Дискурс міста - це та мова, якою говорить міський текст, система його правил, його семантичної граматики. Інакше кажучи, дискурс міста - це специфічні, притаманні міським текстам принципи та закономірності художньої організації урбаністичної семантики та поетики, які даютьзмогу встановлювати та вивчати основні типологічні моделі образу міста в міських текстах української лірики.

У підрозділах 1.2. „Розвиток теми міста в світовій літературі" та 1.3. „Генезис українського міського тексту" ми характеризуємо головні етапи рецепції образу міста в європейському та вітчизняному літературному просторі.

Тема міста є вже в найстаріших текстах світової словесності. Перші письмово зафіксовані рецепції та уявлення людиною міста представлені в найстаріших сакральних текстах і мають переважно міфологічний характер.

Дуже важливу роль для формування європейської традиції рецепції міста відіграла та його міфологічно-християнська модель, яка відтворена у Біблії. В художній словесності Європи міська тематика простежується з часів античної літератури, але особливо виразно заявляє про себе лише в першій третині ХІХ століття, коли, у зв' язку із бурхливим розвитком капіталізму, посилюються урбанізаційні процеси, що знаходять своє віддзеркалення в літературі реалізму. До відомих письменників, у творчості яких представлена тема міста в європейській реалістичній прозі, належать О.де Бальзак (Париж), Ч. Діккенс та В. Теккерей (Лондон), Б.Прус (Варшава), Ф. Достоєвський (Петербург). Саме в їх творчості й була сформована усталена традиція міської літератури, яка буде підхоплена модерністськими течіями кінця ХІХ - початку ХХ ст. і продовжена в літературі ХХ і ХХІ століть. Основоположниками світової урбаністичної лірики стали французький поет-символіст Шарль Бодлер, американець Волт Вітмен і бельгійський лірик Еміль Верхарн. Поетичний урбанізм найбільш яскравий вияв отримав у модерністських течіях європейської літератури кінця ХІХ - початку ХХ століття. У розвитку зарубіжної урбаністичної лірики важливу роль відіграла російська література, в якій міська тематика і кількісно і якісно займає особливе місце. Її витоки простежують від творчості О. Пушкіна, якого вважають творцем петербурзького тексту російської літератури. Розквіт російської урбаністичної лірики припадає на епоху розквіту модерністської літератури і пов' язаний з творчістю визначних російських поетів-символістів - В.Брюсова, О. Блока, А. Бєлого, І. Анненського.

Як і в інших європейських країнах, більш або менш інтенсивне проникнення урбаністичної тематики в українську літературу збігається з утвердженням реалізму, з переорієнтацією естетичної уваги письменників із сільського на міське середовище, на нові суспільні типи - робітника, інтелігента, спролетаризованого селянина, що їх породжували нові суспільно-історичні умови розвитку країни. Як і в інших країнах Європи, на вітчизняному ґрунті урбаністична тематика в першу чергу виявляється в прозі (в повістях Г.Квітки-Основ' яненка, в повісті Т.Шевченка «Художник», у творах І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Франка). Образ міста з початку ХХ століття здобуває якісно новий, загальноєвропейський тематичний масштаб у прозі українських письменників-модерністів: у романах та повістях В. Винниченка, у творах М. Івченка, О. Досвітнього, В.Петрова, Є. Плужника, Гео Шкурупія, О.Копиленка, О. Слісаренка, Ю.Яновського, в новелах М. Хвильового і Г. Михайличенка і, нарешті, в знаменитому романі В. Підмогильного «Місто».

З першої половини ХХ ст. урбаністичні мотиви проникають і в українську драматургію (творчість М. Куліша, І. Кочерги, Л. Старицької-Черняхівської, Г. Лужницького).

У вітчизняній поезії урбаністичні мотиви простежуються, починаючи з давньої літератури і навіть раніше - з творів усної народно-поетичної творчості. Міський елемент давньоукраїнської літератури формується навколо Києва, первісний образ якого виникає із билинної творчості (билин так званого Володимирського циклу) і літературно оформлюється в двох видатних пам' ятках давньоукраїнської літератури

- «Повісті врем' яних літ» та «Слові про закон і благодать» Іларіона Київського.

Тема міста знаходить відгук у творчості С. Ф.Кленовича, Ф. Прокоповича, Г.Сковороди, І. Котляревського, поетів-романтиків - Л.Боровиковського, А. Могильницького, М.Петренка, Т. Шевченка, поетів-реалістів - П. Грабовського, О. Пчілки, В.Самійленка, М. Старицького, І.Франка, І.Гушалевича. До міської лірики зверталися як старше покоління українських модерністів, вихідців київського гуртка

- Леся Українка, А.Кримський, М. Вороний, так і молодше покоління, що гуртувалося навколо «Української хати» (О.Олесь, Г.Чупринка, М.Рильський), галицькі поети із «Молодої музи» (Б. Лепкий, В. Пачовський, П. Карманський), а також інші поети, що репрезентували різні модерністські течії, переважно неоромантизм, символізм та імпресіонізм (О. Маковей, С. Черкасенко, В. Еллан-Блакитний, М. Семенко початкового періоду творчості та інші). З початку ХХ століття і донині кількість українських поетів, що звертаються до теми міста, неухильно зростає. Збільшується не лише кількісне, але й якісне представництво урбаністичної тематики у вітчизняній поезії, зокрема розширюється поетична географія відображених вітчизняними поетами українських та зарубіжних міст, проблематика та коло мотивів, через які розкриваються та осмислюються ті або інші міські реалії, ускладнюється та урізноманітнюється символіка та міфологія вітчизняних міських текстів.

Другий розділ „Художня організація українського міського поетичного дискурсу" ставить за мету розробку теоретичної моделі, в межах якої визначаються та деталізуються основні принципи художньої організації українського міського поетичного дискурсу.

У підрозділі 2.1. „Поетичний топос міста" окреслюються основні теоретичні засади розуміння поетичного образу міста як художньо трансформованої топографічної реальності.

Семантичну модель міста доцільно розглядати як узагальнений образ міста, що реалізується: 1) через певну тематично-аксіологічну зорієнтованість (у площині обраної поетом для зображення проблематики); 2) в характері окреслення тих предметних ознак, що розгортають та деталізують образ міста (поетичний топос міста,  його  сюжетні  моделі,  прийоми  їх  предметно-образної конкретизації);

3) в    особливостях    архітектоніки    та    композиційної    організації тексту;

4) у специфічному доборі засобів мовленнєвого вираження; 5) під кутом зору авторських ідейно-естетичнихх оцінних настанов, які, зрештою, й визначають той особливий художній ракурс, в якому зреалізована в поетичному творі (чи їх сукупності) та або інша семантична модель міста.

Міським текстом доцільно вважати текст, у якому актуалізована тема міста. Міська тематика в цілому - це тематика, яка актуалізує коло питань, пов' язаних із життям міста і розгорнутих у площині певної проблематики, що віддзеркалює суспільно значимі аспекти міського буття. Спектр можливих значень, у контекстіяких може порушуватись проблематика міського буття, є надзвичайно широким, з огляду на особистісний характер їх письменницької інтерпретації у конкретному творі, і водночас у своїй початковій, узагальненій основі може бути зведений до 5-ти узагальнених тематичних площин: суспільно-історичної, соціальної, культурологічної, екзистенційної, метафізичної.

1) У площині суспільно-історичної проблематики тема міста варіюється в контексті тих змін, які характеризують процеси суспільно-історичного розвитку міста.

2) У площині соціальної проблематики тема міста охоплює широкий спектр мотивів, що торкаються різноманітних аспектів соціальної та соціально-побутової сфери існування мешканців міста, зокрема умов проживання, навчання, дозвілля та відпочинку, праці, засобів зв' язку та пересування, а також процесів урбанізації та індустріалізації міста.

3) У площині культурологічної проблематики наголошуються мотиви, що вказують на зв'язок міста з виявом національного менталітету, історичної пам'яті народу (або історичного безпам'ятства), культурними традиціями, з іменами видатних представників національної та світової культури, пам' ятками архітектури, музики, літератури, живопису, особистостями їх творців, естетичними переживаннями рукотворних та природних краєвидів міста, різноманітних природних феноменів (пори року, доба, природні стихії, світила, фауна та флора міста і їх вплив на емоційно-естетичний стан людини міста).

4) Площина екзистенційної проблематики охоплює коло мотивів, співвіднесених з біографічними та особистісними перипетіями долі людини, що мешкає у місті, її емоційними станами, моральними та духовними пошуками, авторськими роздумами стосовно впливу міста, міської цивілізації та культури на формування психології та моральної індивідуальності людини.

5) Площина метафізичної проблематики пов' язана з виявом мотивів, що стосуються сфери узагальнено-концептуальних ідей (ідеї міста як такого у його релігійно-філософському осмисленні, сакралізації чи, навпаки, десакралізації міста чи якихось його аспектів), міфологічної інтерпретації тих або інших етапів історичного розвитку міста, його історичних постатей та пам' яток.

Формою образного розгортання наголошеної в площині тієї або іншої проблематики теми міста у творі виступає специфічний міський топос, принципи його сюжетної організації, архітектоніки, прийоми предметно-образної деталізації, мовленнєво-синтаксичної увиразненості та віршової техніки.

Топос міста - це предметно-смислова даність міста, відтворена у тексті сукупність міських реалій, окреслених і локалізованих у певних часово-просторових межах. Предметна даність міста - це завжди певним чином упорядкований простір. Топос міста - це ті його предметно-смислові ознаки та характеристики, які, з одного боку, виступають як відображення реальних топографічних ознак міста, з іншого - в процесі їх образного відображення художньо трансформуються в картину міста як певним чином (у відповідності до ідейно-естетичних оцінних настанов автора) упорядкованого простору з його вулицями, будинками, мешканцями, маршрутами їх пересування, географічним ландшафтом, природними краєвидами тощо.

Важливим елементом художньої організації поетичного топосу міста виступає часова локалізація його предметно-смислових ознак.

Часова локалізація міського топосу реалізується у 4-х семантичних вимірах: 1) історичного часу; 2) календарного часу; 3) добового часу; 4) метафізичного часу.

Просторова локалізація міського топосу відбувається як у зовнішньому (місто в просторі), так і внутрішньому (простір самого міста) просторовому вимірах.

Зовнішній вимір передбачає просторову локалізацію міського топосу в межах певного географічного та геополітичного простору.

До географічних ознак просторової локалізації топосу міста слід віднести особливості його територіального розміщення в межах країни, меншого або більшого географічного регіону, характер співвіднесеності міста з природним ландшафтом місцевості.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

першої половини ХХ століття - Дискурс міста в українській поезії кінця хіх

першої половини ХХ століття - Рецепція ф достоєвського у польській літературі кінця ХІХ