С В Криворученко - Дискурсна модальна семантика малої прози володимира дрозда - страница 1

Страницы:
1  2 

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРИВОРУЧЕНКО Світлана Василівна

УДК 811. 161. 2' 42

ДИСКУРСНА МОДАЛЬНА СЕМАНТИКА МАЛОЇ ПРОЗИ ВОЛОДИМИРА ДРОЗДА

10.02.01 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник -   доктор філологічних наук, професор

СЕМЕНЕЦЬ Олена Олександрівна,

завідувач кафедри видавничої справи та редагування Кіровоградського державного

педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Офіційні опоненти -   доктор філологічних наук, професор

БРІЦИН Віктор Михайлович,

заступник директора з наукової роботи

Інституту мовознавства

ім. О. О. Потебні НАН України;

кандидат філологічних наук, доцент ДОЦЕНКО Олена Леонідівна,

доцент кафедри української мови та методики викладання Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка.

Захист відбудеться «11» жовтня 2011 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.14 в Національному авіаційному університеті (03680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1).

Із дисертацією можна ознайомитися в Науково-технічній бібліотеці Національного авіаційного університету (03680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1).

Автореферат розіслано «9» вересня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент

С.В.Харченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Прагнення до глибинного осягнення сутності мови зумовлює виникнення нових напрямів сучасної лінгвістики. При цьому особлива увага дослідників зосереджена на дотриманні антропоцентричного принципу, згідно з яким мову й мислення розглядають як два взаємопов' язані складники людської свідомості, що визначають світопочування та світобачення особистості.

Розкриття проблеми співвідношення мислення та мови неможливе без урахування суб' єктивного бачення індивідом об' єкта дійсності. Відповідно, актуальності набуває вивчення категорії модальності. Протягом кількох десятиліть у мовознавстві існує полеміка щодо статусу цієї категорії. Це питання по-різному висвітлено в працях Ш. Баллі, В. Виноградова, О. Бондарка, Г. Нємца, О. Вольф та ін. У сучасній лінгвістиці представлені нові підходи в розв' язанні проблеми, що зумовлено розвитком таких напрямів досліджень, як лінгвістичний аналіз тексту, теорія дискурсу тощо. Так, у 90-ті роки ХХ ст. стають актуальними функціональний і функціонально-семантичний підходи, у межах яких здійснено наукові розвідки В. Бріцина, О. Доценко, В. Ткачука, Л. Кулєшової, Т. Телецької, А. Марчишиної та інших дослідників. Розвиток комунікативного та когнітивного напрямів лінгвістики зумовив появу низки досліджень, об' єктом вивчення яких є модальність у комунікативно-прагматичному аспекті (О. Падучева, С. Харченко, О. Драгомирецький, А. Федосєєва, В. Рогожа, Н. Сафонова та ін.). Останнім часом сформовано нові аспекти вивчення категорії модальності, а саме текстоцентричний та дискурсний. Їх витоки знаходимо в працях І. Гальперіна. У сучасних дослідженнях предметом розгляду постають окремі дискурси, наприклад: англійської мови (Н. Гончарова), французької (І. Смущинська); філософський (А. Шадчина), юридичний (В. Рогожа) тощо.

У вивченні явища модальності доцільно застосувати комплексний підхід (поєднання логіко-філософського та мовознавчого аспектів аналізу природи модальності), який дозволяє ґрунтовно розкрити можливості цієї категорії в художньому тексті. Уперше такий аспект дослідження модальності представлено в докторській дисертації О. Семенець «Лінгвістична синергетика ідіолекту Євгена Маланюка».

Актуальність дослідження. Доцільність виокремлення та всебічного вивчення текстової категорії дискурсної модальної семантики зумовлена пошуком нових підходів в інтерпретації змістового багатства художнього тексту в руслі антропоцентричної мовознавчої парадигми, відсутністю в категорійному апараті сучасної лінгвістики одиниці семантичного рівня мови, яка б забезпечувала реалізацію абстрактної категорії модальності (у цьому разі йдеться про гносеологічну, або логічну, природу цього поняття) в дискурсному просторі адресанта повідомлення, що важливе для новітньої інтерпретації мовотворчості письменника. Застосування названої функціонально-семантичної текстової категорії передбачає аналіз не тільки вираження модусної частини висловлення, а й процесу формування у свідомості реципієнта цілісного уявлення про специфіку ментальної сфери й концептуального потенціалу особи-мовця на підставі розкриття системи притаманних їй особистісних смислів.

Актуальність дослідження визначена також потребою ґрунтовного аналізу багатої за змістом, естетично довершеної, досконалої в мовному вираженні малої прози Володимира Дрозда. В українському мовознавстві представлено чимало праць, об' єктом дослідження яких є творчий доробок письменника, однак вивчення когнітивних структур авторської свідомості крізь призму логіко-семантичного аналізу дискурсної модальної семантики висловлень його художньої спадщини у вітчизняній науці досі не було реалізоване. Розкриття домінант внутрішнього світу митця шляхом аналізу імпліцитного змісту його творчого доробку стає можливим завдяки тому, що одну з ознак творчої манери письма Володимира Дрозда становить глибокий автобіографізм.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Актуальні проблеми лексикології й граматики української мови» (номер державної реєстрації 0204V000690).

Мета дослідження полягає в з' ясуванні логіко-філософського підґрунтя категорії дискурсної модальної семантики в художньому тексті, мовних закономірностей формування її складноївнутрішньої структури; виявленні функціональної значущості в інтенсіональному контексті прозового дискурсу, а також способів її представлення в мові художнього твору. Поставлена мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

- з'ясувати сутність дискурсної модальної семантики та аспекти її втілення в змістовій сфері художнього твору;

- дослідити специфіку вияву ментальних модальностей у гносеологічних процесах особистості письменника;

- виділити логіко-семантичне підґрунтя становлення типів дискурсної модальної семантики в оповіданнях Володимира Дрозда;

- встановити різновиди інтенсіональних значень дискурсної модальної семантики та обґрунтувати польовий принцип їхньої організації в мові літературного твору;

- розкрити індивідуально-стильову специфіку інтенсіональної мови малої прози Володимира

Дрозда;

- охарактеризувати функціональну природу категорій і складників тексту як синергетичної системи в процесі вираження дискурсної модальної семантики художнього твору.

Об'єкт дослідження - дискурсний простір малої прози Володимира Дрозда, змістова організація якого детермінована модальностями ментальної сфери митця.

Предметом вивчення виступає дискурсна модальна семантика як сфера реалізації модально-інтенсіональних смислів, утілених у просторі прозового дискурсу; системний характер та складна структурна організація цієї функціонально-семантичної категорії в ідіолекті письменника.

Матеріалом дослідження є мала проза Володимира Дрозда, що становить сукупність оповідань, відмінних за жанровими різновидами (зокрема соціально-психологічні, соціально-побутові, соціально-політичні, фантастично-містичні), ідейно-тематичним змістом, композиційно-архітектонічною будовою, однак об' єднаних послідовністю реалізації «психологічного» принципу формування референційної сфери прозового дискурсу, що забезпечує всебічне розкриття мовомислення творчої особистості. У процесі дослідження проаналізовано 38 творів письменника («Сонце», «Пігмаліон», «Небо» та ін.), які належать до категорії малої прози (загальним обсягом 544 с.).

Методи дослідження. Роботу побудовано на засадах системного міждисциплінарного підходу у вивченні мовленнєвих семантичних явищ та закономірностей їхнього функціонування в дискурсному просторі художнього твору. Інтегрований підхід до аналізу змістової структури художнього тексту забезпечує розкриття глибини його смислів, а також специфіки вияву в ньому антропоцентричних ознак.

Відповідно до об' єкта і предмета дослідження, мети й завдань, у роботі використано такі методи. Метод логіко-семантичної інтерпретації художнього тексту передбачає розкриття референційної сфери художнього тексту, специфіки формування модальних комплексів дискурсної модальної семантики в змістовому просторі літературного твору, а також вивчення інтенсіональної природи прозового дискурсу шляхом виявлення різновидів модальних значень у структурі функціонально-семантичних модальних полів (далі - ФСМП) дискурсної модальної семантики художнього твору. Описово-аналітичний метод застосовано при виокремленні семантичних видів можливих світів у художньому творі та розкритті їхньої інтенсіональної сутності. Контекстуально-інтерпретаційний метод сприяє встановленню авторського задуму шляхом виявлення концептуальних смислів у контексті художнього твору, а також з' ясуванню особливостей рецепції інтенсіональних смислів дискурсної модальної семантики адресатом. Функціонально-семантичний (функціонально-смисловий) метод використано з метою з'ясування семантичних типів дискурсної модальної семантики, а також розкриття їхньої функціональної природи в прозовому дискурсі. Прийом формалізації (в руслі формальної логіки) застосовано з метою представлення умовиводів, пов' язаних із логічним аспектом дослідження, у вигляді стислих логіко-математичних формул. Метод компонентного аналізу використано в процесі встановлення структурної організації дискурсної модальної семантики, визначення її системного характеру.  Метод  польового моделювання передбачає  диференціацію значень дискурсноїмодальної семантики, відповідно до їхньої належності до конкретних ФСМП за певною домінантною ознакою.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що обґрунтовано виокремлення в змістовій структурі художнього твору текстової категорії дискурсної модальної семантики, на основі якої розроблено власну інтерпретацію художнього тексту; вперше розкрито логічні й психологічні передумови становлення світогляду особистості митця у сфері дискурсної модальної семантики, результати дослідження представлено у вигляді логічних формул; запропоновано нові шляхи вивчення мовно-естетичного змісту літературного твору із застосуванням міждисциплінарного підходу, у якому домінантну позицію посідає логіко-семантичний аналіз.

Теоретичне значення дисертації полягає в представленні нового погляду на поняття модальності тексту, який розширює розуміння функціональної природи цієї категорії; у розкритті спільних та відмінних рис між поняттями авторської модальності й модальності тексту; уведенні до поняттєвого апарату лінгвістики категорії дискурсної модальної семантики; у розробленні нової методики вивчення семантичного багатства художнього твору, зокрема логіко-семантичного аналізу його змістової структури.

Практична значущість роботи полягає в тому, що її матеріали і результати можна використати в підготовці та викладанні теоретичних та практичних курсів з лінгвістики тексту, інтерпретації художнього тексту, дискурсознавства, актуальних напрямів розвитку лінгвістики на сучасному етапі, під час створення навчальних посібників із цих дисциплін. Результати дисертації можуть бути використані в процесі дослідження дискурсного простору прозових, поетичних творів інших письменників.

Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні й практичні результати дослідження дисертантка одержала самостійно. Наукових праць, написаних у співавторстві, немає.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження були предметом наукових доповідей на таких конференціях: ХVІ та ХVІІ Міжнародних наукових конференціях «Мова і культура» ім. проф. Сергія Бураго (м. Київ, 2007, 2008), Всеукраїнській науковій конференції «Українська мова в просторі і часі» (м. Київ, 2009), ІІ і ІІІ Міжнародних наукових конференціях «Мова і світ: дослідження та викладання» (м. Кіровоград, 2008, 2009), Симпозіумі україністів «Сучасна україністика: проблеми мови, літератури та культури» (м. Оломоуц, Чехія, 2010), Міжнародних науково-теоретичних Граматичних читаннях - V! (м. Донецьк, 2011).

За період написання дисертаційного дослідження опубліковано десять статей, із них 9 публікацій - у фахових виданнях, зареєстрованих ВАКом України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що охоплює 229 позицій. Викладу матеріалу передують перелік термінів на гносеологічній базі філософської логіки та синергетики, а також перелік символічних позначень. Загальний обсяг роботи становить 225 сторінок, із них 200 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність запропонованої теми, теоретико-методологічні засади дослідження, вказано на зв' язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету й завдання дисертації, з' ясовано об'єкт і предмет дослідження, його матеріал, визначено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Дискурсна модальна семантика як один з напрямів дослідження змістової організації художнього тексту й світоглядних позицій митця» розкрито теоретичні засади виокремлення функціонально-семантичної текстової категорії дискурсної модальної семантики, представлено власну інтерпретацію закономірностей функціонування ментальної сфери письменника на основі вивчення мовно-естетичних маніфестацій цієї сфери.

Ментальність та концептуальна система індивіда виступають єдиною цілісною системою, що забезпечує його  гносеологічну діяльність, результати якої репрезентують  світобачення йсвітопочування особистості. Рушієм основних видів діяльності індивіда виступає категорія істини, яка в його ментальності виражена сильними операторами модальностей мислення й почування. Теоретичним підґрунтям для формулювання такого твердження слугували праці Н. Арутюнової, Я. Хінтікки, М. Мамардашвілі та ін.

У роботі прийняте визначення модальності як способу розуміння судження про об' єкт, явище чи подію. У процесі розкриття ментальної сфери творчої особистості увагу акцентуємо на таких гносеологічних модальностях: алетична (має відношення до висловлень чи предикатів, характеризує їхню істиннісну природу), епістемічна (визначає власне знання, тобто обґрунтовані й доведені твердження, які прагнуть до самодостовірності), деонтична (пов' язана з логічним поняттям норми), аксіологічна (виражає авторську оцінку повідомлюваних подій - позитивну чи негативну). Разом з тим, виявлення інтенсіональної сутності прозового дискурсу передбачає врахування таких модальностей, як екзистенційна (розкриває спосіб буття, характерний для суб' єкта чи об' єкта), темпоральна (представляє характер існування суб' єкта чи об' єкта крізь призму часу) та просторова (указує на характер існування суб'єкта чи об'єкта крізь призму простору).

Застосовуючи теорії Р. Карнапа, зокрема концепцію інтенсіональної референції та концепцію екстенсіоналу й інтенсіоналу, в процесі аналізу змістового багатства художнього твору з метою розкриття способу осягнення дійсності суб' єктом мовлення виявляємо релевантність таких понять логічної семантики, як екстенсіонал (обсяг поняття) та інтенсіонал (зміст поняття). З урахуванням виду референції та різновиду предиката розрізняємо екстенсіональний та інтенсіональний контексти, співвіднесені з референційно прозорим та референційно непрозорим використанням висловів. Для референційно прозорого (екстенсіонального) контексту характерна референція до події в предметній дійсності, натомість у референційно непрозорому (інтенсіональному) контексті представлене завуальоване використання мовних висловів, тобто референція здійснена до пропозиції. Слідом за В. Куайном, референційно непрозорі контексти в художньому дискурсі уважаємо модальними, оскільки вони виявляють розуміння істини суб' єктом мовлення. Вираження смислового простору художнього дискурсу забезпечене процесом інтенсіоналізації, суть якого полягає в актуалізації сфери інтенсіоналів, проміжної між мовними висловами і предметами позамовного світу, внаслідок актуалізації зв' язку імені, висловлення з інтенсіоналом, а через нього - з екстенсіоналом.

Літературний твір як вербальний феномен мистецької комунікації становить єдність екстенсіонального й інтенсіонального контекстів, що, по-перше, розкриває предметно-образний світ твору, по-друге, виражає його концептуальний зміст. Якщо в екстенсіональному контексті представлена предметна дійсність художнього твору, то інтенсіональний контекст утілює домінанти ментальної дійсності автора. Світ літературного твору розглядаємо як інтенсіональний світ, тобто дійсність, у якій функціонують ідеї, цінності, норми особи-мовця. Складність організації інтенсіональної мови прозового художнього твору полягає в тому, що смислове багатство та його істинність визначені взаємодією домінант ментальностей усіх репрезентованих у творі суб' єктів мовлення - оповідача, персонажів, які в певних аспектах утілюють творчі інтенції автора. Такий підхід у вивченні змістової сфери художнього дискурсу сформовано на основі наукових поглядів Ю. Лотмана, Ю. Степанова, В. Руднєва, О. Семенець.

Основним засобом вираження змістової сфери художнього твору виступає дискурсна модальна семантика - функціонально-семантична категорія, яка через сукупність інтенсіональних значень реалізує в текстовому просторі імпліцитно представлений модальний смисл висловлення, заданий предикатом ментальної дійсності суб' єкта мовлення та пропозицією висловлення. Під інтенсіональним значенням розуміємо найменший компонент дискурсної модальної семантики, який розкриває модальний відтінок смислу, характерний для конкретного контексту.

Наприклад, в оповіданні «Витачівська дорога» модальний смисл «неминучий постійний плин часу, кругообіг всього живого на Землі» авторської свідомості втілений за допомогою предиката КРУТИТЬСЯ: «Повернення в село напровесні - повернення до себе, до того, що є в тобі справжнього, що не вмирає. <...> розум поспішає виправдати напівсон душі: та хто ти такий,щоб із словесного піску вибудовувати те, що давно вибудував Майстер, хто ти такий, щоб з ним змагатися? <...> тобі відкрита краса світу земного, поціновуй її належно, таку швидкоплинну. <...> Осінь і весна. Зима і літо. Смерть і життя. <...> Ось колесо всесвіту крутнулося ще раз, ще - і зупинилося. <...> а колесо Всесвіту крутиться, крутиться...». У цьому контексті названий предикат розкриває інтенсіональне значення обов'язковість, універсальність, категорична достовірність деонтично-екзистенційно-епістемічного модального комплексу, втілене за допомогою низки мовних одиниць. Так, сема деонтичного ФСМП закладена в риторично-питальному реченні («<...> та хто ти такий <.. .> ?»), у якому логічний наголос зосереджено на особовому займеннику ти, вжитому в переносному значенні («має узагальнено-особовий характер, вказує на будь-яку особу, в тому числі на особу мовця»). Тим самим виражене протиставлення людини як земної істоти вищим духовним силам, що представлені в контексті лексемою Майстер. Модальне значення екзистенційного ФСМП сформоване за допомогою лексичних значень слів крутитися («робити обертові колові рухи, обертатися» - тут і далі значення слів подаємо за 11-томним СУМ), швидкоплинний («який швидко минає, проходить (про час, роки, стан і т. ін.); скороминущий») та ін., а також метафоричного словосполучення колесо Всесвіту, у якому лексема колесо набуває переносного значення, реалізуючись у семемі «про зміну життєвих подій, фактів і т. ін.». Розкриттю значення екзистенційного ФСМП сприяє також стилістичне вживання номінативних речень, які передають динаміку руху часу, відтворюють ритм світобудови. Засобом утілення модального значення епістемічного ФСМП виступає композиційно-мовленнєва форма роздум, яка відображає концептуальні домінанти головного героя.

У процесі художньої комунікації виявлено синергійну дію ФСМП дискурсної модальної семантики. Така взаємодія інтенсіональних значень різних ФСМП зумовлена динамікою когнітивних структур авторської свідомості в момент творення референційно непрозорого змісту художнього твору, а також когнітивних структур свідомості читача під час розкриття інтенсіоналу твору.

У другому розділі «Основні типи дискурсної модальної семантики в інтенсіональній мові оповідань Володимира Дрозда» визначено логіко-семантичне підґрунтя становлення типів дискурсної модальної семантики в змістовій сфері художнього твору, встановлено різновиди інтенсіональних значень дискурсної модальної семантики та обґрунтовано польовий принцип їхньої організації в мові художнього твору.

Критеріями стратифікації інтенсіональних значень дискурсної модальної семантики різних ФСМП у творі виступають формально-логічні відношення між модальними поняттями, характер предиката, вид художньої референції. На цих засадах у дисертації побудовано типологію дискурсної модальної семантики художнього тексту. У процесі аналізу змістової сфери твору виявлено цілісні модальні комплекси, сформовані із сукупності синтагматично пов'язаних інтенсіональних значень різних ФСМП п'яти основних (алетичний, епістемічний, деонтичний, аксіологічний, екзистенційний) та двох додаткових (темпоральний та просторовий) типів дискурсної модальної семантики.

На основі модальної логіки Г. фон Врігта запропоновано таку класифікацію значень у сфері інтенсіональної семантики прозового дискурсу:

- необхідний, можливий, випадковий, неможливий алетичного ФСМП;

- верифікований, нефальсифікований, нерозв'язаний, фальсифікований епістемічного ФСМП;

- обов'язковий, дозволений, байдужий, заборонений деонтичного ФСМП;

- добре, аксіологічно байдуже, слабкий мінус, погано аксіологічного ФСМП;

- універсальний, існуючий, частковий, порожній екзистенційного ФСМП;

- завжди, інколи, тільки в певний час, ніколи темпорального ФСМП;

- Усюди, Тут, Там, Ніде просторового ФСМП.

Ці інтенсіональні значення розглядаємо як інваріантні, кожному з них властиве співвідношення з варіантними семами в межах ФСМП. Наприклад, у мовленні головного героя з оповідання «Могорич» В. Дрозда алетичне ФСМП розкрито у варіантних значеннях істиннанеобхідність, об'єктивна несподіваність, епістемічна неможливість: «Але... літературне життя бачилося із села Олімпом, на якому живуть не люди, а боги, а тут перша книжка, перший гонорар, щедрі на аванси рецензії - і голова запаморочилася. <... > Думалося: що ближче до редакцій газет і видавництв, то ближче до літератури... Він міг би стати прекрасним учителем, а став дуже посереднім поетом. Навіть якби був звичайним учителем, як усі, це краще, аніж бути поетом, як усі». Засобами вираження інтенсіональної семантики виступає стилістичне значення дієслів минулого часу бачилося, думалося, ужитих у зв' язку з уявленням майбутнього для вираження впевненості в здійсненні наміру, контекстуальна взаємодія граматичних значень дієслів, зокрема форми умовного способу (міг би стати) і форми минулого часу (став), семантика підрядної частини умови (якби був. ). Варіантні інтенсіональні значення реалізують смисл «втраченість сенсу життя», який вияскравлено через зіставлення значень слів Олімп та посередній поет, залучених до вираження відношень контекстуальної антонімії. В усьому дискурсному просторі цього твору алетичною домінантою свідомості героя виступає інваріантне значення неможливості, на що вказують інтенсіональні значення алетичного ФСМП мовлення оповідача й автора: «Тепер бачив: книжка розгорнута на першій сторінці, де його, Василів, портрет. », - у цих завершальних словах твору засобом вираження інваріантного значення виступає стилістична фігура замовчування.

За характером предиката в кожному ФСМП виділено сильне позитивне, сильне негативне, слабке, нейтральне інтенсіональне значення. Відповідно до типу предиката, виокремлено певні типи «внутрішнього», «проміжного» та «зовнішнього» світів. Наприклад, логічно можливий світ заданий предикатом, семний склад якого формують значення логічно можливо, обов'язково алетично-деонтичного модального комплексу. Такий вид мегасвіту спостерігаємо в оповіданні «Фашизм»: «<...> Я не можу, як моя дочка, заплющити очі < ... > тривога в мені, в моїй душі, в моєму мозкові - самоомана тут не зарадить», «І раптом часові площини змістилися. Я почувався батьком, над дитиною якого висне смертельна небезпека. Музейної історії вже не було, була сучасність». Засобом вираження значення деонтичного ФСМП виступають заперечна частка не та форми й лексична семантика дієслів, які вказують на приреченість певних дій (не можу, не було). Модальне значення алетичного ФСМП розкривають стилістичні фігури, зокрема метонімія (тривога в мені, в моїй душі, в моєму мозкові), метафора (самоомана тут не зарадить), художнє означення (смертельна небезпека).

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

С В Криворученко - Дискурсна модальна семантика малої прози володимира дрозда