О В Лобачевська - До 85-річного ювілею купави остапівни уличної - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ІСТОРІЯ НАУКИ / SCIENCE HISTORY

УДК 582.32.581.5

ДО 85-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ КУПАВИ ОСТАПІВНИ УЛИЧНОЇ

О. В. Лобачевська1, 3.1. Мамчур2, Т. Г. Кулик[1]

11нститут екологіїКарпат, вул. Стефаника, 11, Львів 79000, Україна

e-mail: morphogenesis@mail.lviv.ua Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Грушевського, 4, Львів 79005, Україна 3Державний природознавчий музей НАН України, вул. Театральна, 18, Львів 79008, Україна

У статті, присвяченій 85-річчю українського ботаніка-бріолога Купави Остапівни Уличної, наведено біографічні матеріали, розглянуто головні напрями науково-дослідноїдіяльності та подано список наукових праць видатноїдослідниці.

Ключовіслова: Улична Купава Остапівна, бріолог, мохоподібні, гербарій, бріофлора Українських Карпат, форми росту, мохові синузії.

Купава Остапівна Улична - видатний український ботанік, одна із засновниць львівської бріологічної школи. Народилася 15 січня 1924 р. у селі Колодисте Уманського району Черкаської області.

Батько - Остап Гнатович Уличний - родом зі села Погорільці Перемишлянського району Львівської області. Навчаючись у гімназії, він організував гурток Наукового товариства імені Шевченка, який розігнали вже після першого засідання, а хлопця вигнали з гімназії та за­арештували. Після закінчення курсів бухгал­терів, організованих для допомоги українцям з ініціативи НТШ, Остап Уличний працював у підприємця бухгалтером. З початком Першої світової війни його забрали до австрійської армії. Після боїв на г. Маківці він потрапив у полон і опинився в Росії. Працював робітником під Москвою.

Мати Купави Остапівни - Тетяна Іванівна, 1888 р. народження, - після нещасливого першого шлюбу з козаком із Кубані працювала

хатньою робітницею у сім'ї священика під Москвою. Познайомившись, молоді люди через певний час вирішили поєднати свої долі. З початком революції 1917 р. Остап Уличний повернувся в Україну, де протягом 1919-1920 працював у видавництві НТШ. Тоді ж до нього з Росії приїхала дружина, народилася донька Мирослава.

Сім'я Уличних завжди була в курсі подій українського культурного життя: до них часто навідувалися Павло Тичина, Микола Зеров. Під час громадянської війни почалися переслідування українських патріотів, батька схопили військові генерала Муравйова і хотіли розстріляти, але завдяки благанням дружини-росіянки відпус­тили. Сім'я переїхала у село Колодисте (неофіційна назва - село Рижачка), що під Уманню. Тут народилася друга донька - Купава. Через постійні переслідування сім'я потрапляє на Кубань, а після колективізації 1929 р. знову повертається в Україну, де поселяється в с. Згурівка на Харківщині. Там Купава Улична навчалася

Львів, Чортова Скеля, червень 1947 р. К. О. Улична (у першому ряду четверта зліва) з проф. А. С. Лазаренком і доц. І. В. Боговиком

1957 роках-старшим науковим співробітником. Нинішні колекції, що становлять фонд відділу культурної флори й озеленення університету, започаткувала Купава Остапівна, збираючи багаторічні й однорічні декоративні рослини. А весь свій вільний час присвячувала дослідженню мохоподібних.

У 1957 р. на конкурсній основі її обрали молодшим науковим співробітником відділу ботаніки Львівського науково-природничого музею АН УРСР. Відділом у цей час керував професор Андрій Созонтович Лазаренко. Згодом цей відділ стане окремим структурним підрозділом Львівського відділення Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного, там Купава Улична працювала до 1967 року. У наступні роки (1967-1970) була асистентом кафедри біологіїЛьвівського медичного інституту.

Найосновніші віхи наукової діяльності Купави Остапівни пов'язані з Держав­ним природознавчим музеєм АН УРСР, де вона працювала вченим секретарем

(1970-1979).

У 1979 р. К. О. Улична вийшла на пенсію, продовжуючи активну наукову діяль­ність. Разом із молодшими колегами проводила цікаві дослідження, публікувала отримані результати.

Перші наукові праці К. О. Уличної [2, 3, 5] присвячені вивченню бріофлори Буковинських Карпат. Флористичний список області, в котрому було 272 види, відобразив досить повну картину видового складу і географічного розподілу бріфлори й історії її розвитку. Вперше подано 157 видів для Чернівецької області, 2 види (Coscinodon cribrosus та Eurhynchium angustirete) - для бріофлори СРСР.

Численні експедиції у Карпати дали можливість зібрати розмаїтий і цінний матеріал, який значно збагатив бріологічний гербарій, ставши основою длябагатьох наукових праць, у яких дослідниця описує багато нових і цікавих для України видів мохів. У 1956 р. з'явилося повідомлення [4] про знахідку гукерії блискучої в Східних Карпатах (околиці м. Сколе). Нове місцевиростання Hookeria lucens - представника тропічної родини і роду - було другим для флори УРСР і третім для флори СРСР. На підставі аналізу поширення реліктових третинних видів К. О. Улична висловила думку, що в Карпатах гукерія блискуча не є після­льодовиковим мігрантом з океанічних притулків Західної Європи, а гірським видом з високодиз'юнктивним ареалом, що пережив льодовиковий період саме в Карпатах. Факт знахідок нових видів для бріофлори Українських Карпат і рідкісних видів для України цікавий у зв'язку з питанням про реліктову бріофлору, особливо про тропогенні третинні релікти. Багато праці присвятила К. О. Улична [1, 4, 21, 26, 27, 34, 71] вивченню поширення й життєвості рідкісних видів, детальному картуванню їх місцевиростань, зокрема представників стародавньої родини Seligeriaceae на заході України, що становить значний інтерес для дослідження флорогенезу мохоподібних.

Детальне дослідження бріофлори Чорногори дало змогу не лише уточнити й визначити основні історичні етапи поширення мохоподібних, а й пов'язати його із загальним розвитком рослинного покриву на цій території [18, 36, 62]. К. Улична зібрала величезні та цінні гербарні колекції мохоподібних під час бріологічних експе­дицій і геоботанічних обстежень Українських Карпат (Бескиди, Горгани, Чорногора, Чивчино-Гринявські гори), які нині зберігаються в гербарії Державного природознав­чого музею НАН України. Згодом вона провела розгорнуті флористичні дослідження на Передкарпатті та Поділлі, що значно поповнили бріологічні фонди музею.

Гербарій печіночних і сфагнових мохів Державного природознавчого музею був закладений Купавою Остапівною у 1960-1961 роках з матеріалів власного збору, а також із переданих академіком АН УРСР Д. К. Зеровим зразків гербарію Інституту ботаніки АН УРСР. Упродовж 1970-1976 років К. О. Улична зібрала значні мікологічні матеріали, що виділені в окрему колекцію (Mycophyta) Гербарію несудинних рослин. У 1970-1971 роках вчена розпочала критичний перегляд, упорядкування, опрацювання невизначених матеріалів, інвентаризацію та критичний перегляд окремих родин. Частину гербарію становлять ексикати і дублетні зразки, прислані дослідниці із бріологічних гербаріїв різних міст України та зарубіжжя, переважно з Фінляндії (Т. Копонен і співробітники). Завдяки глибоким знанням бріофлори, великій і наполегливій праці науковця з колекціями бріологічного гербарію музею, ця робота завершилася підготовкою матеріалів каталогізації, опублікованих частинами у випусках видання „Каталог музейних фондів. Державний природознавчий музей АН УРСР". Перша частина каталогу листяних мохів [42] - результат опрацювання гербарію родини дікранових. Критично переглянуті матеріали родин андреєвих, тетрафісових, політріхових, буксбаумієвих, дифісцієвих, бріоксифієвих, зелігерієвих, поттієвих (без роду Tortula), гріммієвих, ефемерових і трьох родів брієвих (лептобрій, мніобрій та плагіобрій) включено до другої частини [43]. У третій частині каталогу [45] представлено каталогізаційні матеріали родин левкобрієвих і фіссиденсових.

Купава Остапівна Улична - невтомна дослідниця. Вона не обмежилася вивченням флористичного і систематичного складу бріофлори Українських Карпат.

Вона з'ясувала і закономірності поширення мохоподібних у рослинних угрупованнях [17]. Досліджуючи участь мохоподібних у рослинному покриві та сукцесійних рядах рослинності Карпат, К. О. Улична [8,22,24,30] виділила бріосинузіїза особливостями форм росту, зумовленими адаптивними властивостями бріофітів і екологічними умовами середовища. Для з'ясування еколого-ценотичних зв'язків у фітоценозах приділила багато уваги описам мохових синузій, їхній структурі, закономірностям формування та взаємозв'язкам їхніх компонентів [5, 6].

У моховій рослинності високогір'я Карпат К. О. Улична [22, 24] виділила такі типи форм росту: відкрита дернинка, справжня дернинка, подушкоподібна дер­нинка, кільчасто-галузиста дернинка, справжня подушка, дерниста подушка, таломний килим, плоский килим, вертикально-галузистий килим, крокуюча форма килима, розгалужено-гіллясте плетиво, пірчасто-галузисте плетиво, дендроїдна форма. В основу класифікації форм росту покладені концепція К. Гаймінгама та Е. Робертсона, Х. Мойзеля і власні спостереження Купави Остапівни за ростом та поновленням окремих листкостеблових пагонів і цілих дернинок упродовж їхнього існування. Вона вважає, що розподіл форм росту визначається насамперед умовами зволоження, трофністю угруповання та режимом освітлення, ценотичні фактори діють тільки опосередковано через зміну згаданих умов. Для дослідження флористичних і геоботанічних показників К. О. Улична [65, 66] вперше модифі­кувала метод визначення частоти трапляння та проективного покриття мохопо­дібних в епіфітних обростаннях з використанням целофанових плівок.

Великого значення надавала К. О. Улична екологічним дослідженням мохів, оскільки вони часто утворюють суцільний моховий ярус, який має певний вплив на динамічні процеси в рослинному покриві, виконує важливу ґрунтозахисну та водозатримну функції. Як приклад ґрунтовних екологічних досліджень слід навес­ти праці [12-14], присвяченні вивченню віку дернинок двох едифікаторних мохів високогір'я Карпат Polytrichum commune і Hylocomium splendens у різних рослинних угрупованнях Чорногори, а такожзалежності приросту стебла моху від його віку.

Як систематик дослідниця з успіхом опрацювала такі складні родини, як Dicranaceae (роди Dicranum та Dicranella) та Seligeriaceae [11, 32, 44, 61, 71]. Базуючись на багатому досвіді, вона зробила узагальнення анатомо-морфологічних особливостей гаметофіту і внутрішньовидової морфологічної дивергенції мохів, пов'язаної з різними умовами місцевиростання [48, 50, 53, 56, 59, 60]. Детально дослідивши закономірності проявів морфологічної мінливості протягом онтогенезу мохів, К. О. Улична істотно розширила уявлення про вид, його морфологічну дискретність і зв'язки з близькими видами.

Творчий ентузіазм завжди спонукав Купаву Остапівну до пошуку нових підходів і напрямів, нових методів дослідження. К. О. Улична - чудовий експериментатор. Завдяки порівняно нескладному культивуванню в лабораторних умовах і швидкому завершенню життєвого циклу мохів, вона детально дослідила явище міжвидової гібридизації між близькими клейстокарпними і стегокарпними видами родів Phascum і Pottia [41] та Tortula canescens і T. muralis [69]. Порівняння батьківських і похідних форм гібридного диплоїдного покоління дало змогу виявити активність геномів обох вихідних видів. Слід зазначити, що Купава Остапівна велику увагуприділяла не лише експериментальному дослідженню гібридизаційних процесів і утворенню апогамних структур [19, 20], а й їх значенню для еволюції мохів. Крім цього, вона визначала вплив умов виростання як одного з багатьох факторів формування рослинних комплексів. На підставі детального анатомо-морфоло-гічного дослідження гербарних зразків Fissidens cristatus [51] дослідниця встано­вила зв'язок морфологічної мінливості з екологічною приуроченістю виду та виді­лила дві форми (f. cristatus і f. micronatus), які виникли внаслідок внутрішньовидової дивергенції під впливом різних умов місцезростань.

Коло питань, які цікавлять Купаву Остапівну, охоплюють різноманітні аспекти бріології. її наукові праці відзначаються актуальністю та важливістю розглянутих проблем, широко відомі серед бріологів у світі. Вона заслужено користується великим авторитетом і глибокою повагою. Вагомий внесок К. О. Улична зробила у підготовку та виховання наукових кадрів. Вона щедро ділиться невичерпним досвідом і знаннями зі своїми молодшими колегами й аспірантами (Т. Г. Кулик, С. В. Гапон, З. І. Мамчур). Учнями Купави Остапівни вважають себе науковці відділу екоморфогенезу рослин Інституту екології Карпат НАН України: О. В. Лоба­чевська, Я. Д. Хоркавців, І. С. Данилків. її невичерпна працьовитість і принциповість є кращим прикладом наукового дерзання, цілеспрямованої праці, справжньої любові до науки і природи.

Сердечно вітаємо Вас, дорога Купаво Остапівно, зі славним ювілеєм! Бажаємо доброго здоров'я і творчих сил! Хай не втомлюються Ваша душа і Ваш розум!

Списокдрукованих праць К. О. Уличної

1. Улычна К.О. Светящийся мох в Карпатах. Природа, 1954; 6: 118-119.

2. Улычна К.О. Анализ бриофлоры Черновицкой области: Автореферат диссертации кандидата биологических наук. К., 1955. 14 с.

3. Улична К.О. Зведений список листяних мохів Чернівецької області. Наукові записки Львівського науково-природознавчого музеюАН УРСР, 1956; 5: 126-144.

4. Лазаренко А.С., Улична К.О. Гукерія блискуча в Східних Карпатах. Наукові записки Львівського науково-природознавчого музеюАН УРСР, 1956; 5: 145-148.

5. Улична К.О. Мохові синузії Буковинських Карпат. Наукові записки Львівського науково-природознавчого музею АН УРСР, 1958; 5: 50-72.

6. Улична К.О. Мохові синузії у рослинному покриві високогір'я Українських Карпат. В кн.: Конференція по вивченню флори і фауни Карпатта прилеглихтериторій. К.: Вид-воАН УРСР, 1960.

7. Улична К.О. Рід Dicranella бріофлори УРСР. Наукові записки Львівського науково-природознавчого музеюАН УРСР, 1961; 9: 140-153.

8. Улична К.О. Мохові синузії суміжних асоціацій Mughetum hylocomioso-myrtillosum та Myrtilletum polytrichoso-hylocomiosum на Чорногорі. Український ботанічний журнал, 1961; 18 (1): 58-67.

9. Улична К.О. Мінливість видів роду Dicranum Hedw. Наукові записки Львівського науково-природознавчого музеюАН УРСР, 1962; 10: 70-74.

10. Ulyczna К.О. Hepaticae et Musci URSS Exsiccati. Curavit L.I. Savicz-Ljubitzkaja. Л.: Изд-во АН СССР, 1961; (12): 4.

11. Ulyczna К.О. Hepaticae et Musci URSS Exsiccati. Curavit L.I. Savicz-Ljubitzkaja. Л.: Изд-во АН СССР, 1962; (19): 3.

12. Улична К.О. Річний приріст у висоту стебла рунянки звичайної (Polytrichum commune Hedw.) в рослинних угрупованнях Чорногори. Український ботанічний журнал, 1963; 20 (4): 98-106.

13. Улична К.О. Вік гаметофіта рунянки звичайної (Polytrichum commune Hedw.) та гілокомію блискучого (Hylocomium splendens (Hedw.) Br. Eur.) у рослинних угрупованнях Чорногори. Український ботанічний журнал, 1963; 20 (5): 61-67.

14. Улична К.О. Приріст стебла гілокомія блискучого (Hylocomium splendens (Hedw.) Bryol. Eur.) в рослинних угрупованнях Чорногори. В кн.: Екологія та систематика рослин Карпат і прилеглихтериторій. К., 1963: 56-63.

15. Улична К.О. Вплив удобрення та заказності на мохове вкриття трав'янистих асоціацій полонин Карпат. В кн.: Рослинність Українських Карпат і шляхи її раціонального використання. К., 1964: 69-76.

16. Улычна К.О., Пилявский Б.Р. Поедание спорогонов мхов мышевидными грызунами. Ботанический журнал, 1965; 50 (11): 1621-1623.

17. Улична К.О. Поширення видів мохоподібних у рослинних угрупованнях Чорногори. Ма­теріали III з'їздуУкраїнського ботанічноготовариства. К.: Наук. думка, 1965: 62-67.

18. Улична К.О. До історії поширення мохоподібних на хребті Чорногора (Українські Карпати). Український ботанічний журнал, 1966; 23 (4): 57-63.

19. Улычна К.О. Апогамные структуры на диплоидных гаметофитах у некоторых мхов из семейства Pottiaceae. Ботанический журнал, 1968; 53 (3): 375-376.

20. Улична К.О. Аномалії при утворенні гаметангіїв у бівалента потії стовбурової (Pottia truncata (Hedw.) Furnr.). Український ботанічний журнал, 1968; 25 (3): 97-99.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

О В Лобачевська - До 85-річного ювілею купави остапівни уличної