Э В Павлыш, Е Ю Юрченко - Донецька область в рейтинговій оцінці інноваційного потенціалу регіонів україни - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 332.1:338.1 (477-35)

Е.В. Павлиш, канд. екон. наук, доцент                     Донецький національний технічний університет

Є.Ю. Юрченко                                                                   м. Донецьк, Україна,

 

ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ В РЕЙТИНГОВІЙ ОЦІНЦІ ІННОВАЦІЙНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

Э.В. Павлыш, канд. экон. наук, доцент                 Донецкий национальный технический университет

Е.Ю. Юрченко                                                                       г. Донецк, Україна,

 

ДОНЕЦКАЯ ОБЛАСТЬ В РЕЙТИНГОВОЙ ОЦЕНКЕ ИННОВАЦИОННОГО ПОТЕНЦИАЛА РЕГИОНОВ УКРАИНЫ

 

E. Pavlysh, Ph.D., associate prof.                                                    Donetsk National Technical University

Y. Yurchenko                                                                             Donetsk, Ukraine,

 

DONETSK REGION IN RATING OF INNOVATION POTENTIAL OF

REGIONS OF UKRAINE

В статті розкрито сутність та структуру інноваційного потенціалу регіону, запропоновано сукупність показників, що характеризують інноваційний потенціал регіону та методику розрахунку інтегрального показника його рейтингу. На основі даних 2009 року за запропонованою методикою проведено розрахунок рейтингу інноваційного потенціалу регіонів України та проаналізовано його результати для Донецької області.

 

Ключові слова: інноваційний потенціал, інвестиції, наука, освіта, фактор, рейтингАктуальність теми. Головним чинником підвищення конкурентоспроможності мікро- і макроекономічних суб'єктів в умовах глобалізації та постіндустріалізації світової економіки є інноваційна діяльність. Лише за умов інноваційної моделі розвитку досягається висока якість економічного зростання, ресурсозбереження, ефективність виробництва, випуск конкурентоспроможної на внутрішньому і світовому ринках продукції, і, як результат, - підвищення доходів та якості життя населення країни та її регіонів.

Досвід України протягом років незалежності продемонстрував певні проблеми в інноваційній сфері. Задекларована на найвищому рівні в 2002 році інноваційна політика держави, головною метою якої є «створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції» [1, ст. 3] на даний момент не досягла в повній мірі бажаних результатів. Це свідчить про необхідність коригування форм та методів управління інноваційним розвитком країни та її регіонів, яке неможливе без детального кількісного та якісного аналізу поточних внутрішніх механізмів а також ресурсів здійснення інноваційної діяльності, наявних в регіональних економічних системах.

В розрізі управління розвитком регіону вищесказане актуалізує завдання аналізу та оцінки спроможності регіональних економічних систем України до інноваційної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми дослідження інноваційного потенціалу регіонів розглядали в своїх роботах такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти, як Л. Возна, Г. Жиц, Л. Федулова, Л. Міляєва, В. Василенко, В. Макаренко, Л. Матвієнко, Д. Арчибугі, М. Солоу та інші. Втім, незважаючи на значний обсяг проведених досліджень та опублікованих наукових праць, питання теорії та практики оцінки, розвитку та використання інноваційного потенціалу регіонів потребують подальшої розробки.

Постановка завдання. Метою даної статті є рейтингова оцінка інноваційного потенціалу регіонів України в статиці та аналіз результатів цієї оцінки з позицій економічного розвитку Донецької області.

Виклад основного матеріалу дослідження. Комплексною характеристикою спроможності економічної системи до інноваційної діяльності є інноваційний потенціал. Коли мова йде про інноваційний розвиток «взагалі», досить повним уявляється визначення: «інноваційний потенціал -сукупність різних видів ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності» [2]. На думкуГ.І. Жиц, інноваційний потенціал - це сукупність економічних ресурсів, які в кожний конкретний момент суспільство може використовувати для свого розвитку. Ці ресурси розподіляються між трьома основними секторами макросистеми: науково-технічним, освітнім, інвестиційним, які в сукупності формують інноваційний потенціал макросистеми [3].

Науково-технічний сегмент інноваційного потенціалу забезпечує появу розробки. Освітній сегмент його уможливлює дифузію розробки і її продуктивне використання. Інвестиційний сектор перетворює розробку безпосередньо в інновацію. Таким чином, інноваційний потенціал представляє собою сукупний підсумковий результат діяльності трьох наступних сегментів інноваційного потенціалу: наука - освіта - інвестиції. Однак це додавання не передбачає одержання необхідного результату методом прямого підсумовування, а визначається як певна рівнодіюча їхнього взаємного впливу.

Порівняльний критичний аналіз позицій, що визнають «ресурсну природу» інноваційного потенціалу, проведений Л. Миляєвою і Д. Бєлоусовим [4, c. 101], виявив три основних підходи, що трактують інноваційний потенціал як:

-  наявність ресурсів для інноваційної діяльності.

-  придатність ресурсів до інноваційної діяльності.

-  готовність ресурсів до інноваційної діяльності. Такий   підхід   представляється   основним при

характеристиці категорії «регіональний інноваційний потенціал» з погляду цілісної сукупності здібностей і можливостей регіону здійснювати інноваційну діяльність. Зважаючи на все вищевикладене, сукупність елементів регіонального інноваційного потенціалу можна представити як поєднання ресурсних та інституційних компонентів трьох його основних сегментів (рис. 1).

 

 

Підготовка

кваліфікованих

кадрів

ОСВІТНІЙ СЕГМЕНТ

Формування орієнтованого на інновації суспільства

РЕСУРСИ

Результати НДДКР, інші

продукти інтелектуальної праці

Н НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ

СЕГМЕНТ

Науково-дослідні організації (галузеві, державні), індивідуальні дослідникиТаким чином, структура регіонального інноваційного потенціалу включає ресурсні елементи (науково-технічні, освітні, інвестиційні ресурси), що характеризують можливості окремих ресурсів для здійснення інноваційної діяльності в регіоні, й інституційні елементи (освітні, науково-технічні та інвестиційні інститути), що відображають можливість практичного застосування ресурсів, тобто характеризують рівень використання інноваційного потенціалу.

Складність проблеми комплексної оцінки інноваційного потенціалу регіону полягає в тому, що необхідно враховувати такі аспекти [5, c. 27]:

-    можливість одночасного і послідовного здійснення нововведень у галузях господарства регіону і зумовлені ними зміни структури виробництв, галузей і господарств регіону в цілому;

-  поширення впливу нововведень як на галузь безпосереднього застосування, так і на суміжні галузі і через них - на все господарство регіону;

- нерівномірність науково-технічного прогресу в галузях господарства регіону.

Зниження ступеня ризику прийняття некоректних рішень при розробці тактичних і стратегічних планів розвитку складної економічної системи можливо завдяки зменшенню кількості оцінюваних показників шляхом їх факторизації, яка дозволяє замінити групу показників комплексною оцінкою. Найпоширенішим у світовій практиці в оцінці різних аспектів діяльності економічних систем за фіксованої шкали є метод рейтингової оцінки [6, с.109].

Рейтингове управління - це «метод управління, який ґрунтується на рейтинговій оцінці у процесі аналізу, контролю, обліку, прогнозування та регулювання діяльності економічних систем», який є укрупненим результатом багатофакторного економічного аналізу [7, с. 42].

Особливостями рейтингового оцінювання є те, що, по-перше, рейтинг є втіленням такої функції управління, як аналіз у його чистому вигляді, і, по­друге, результатом багатофакторного аналізу економічної системи, адже в основу обчислення покладається принцип відповідності функціонування економічної системи низці критеріїв [8, с. 190].

Діапазон використання рейтингового підходу в управлінні економічними системами досить широкий: від окремого підприємства, комерційного банку до фінансової системи держави [9], причому, характерною особливістю процесу рейтингового управління є те, що рейтингова оцінка виступає одночасно як інструментом, так і ціллю управління.

Для оцінки діяльності різних складних економічних систем серед однорідних груп подібних об'єктів виокремлюються адекватні критерії якісної та кількісної оцінки об'єкта дослідження, що фіксують визначальні характеристики та зв'язки між різними складовими, які забезпечують складній економічній системі виконання основних властивих їй функцій і досягнення основної мети її функціонування [10,с.200]. Адекватність рейтингової оцінки реальному стану економічної системи забезпечується врахуванням при розробці моделі для обчислення рейтингу характеристик основних взаємозалежностей, вагомості та підпорядкування критеріїв.

Для визначення інтегрального показника рейтингу інноваційного потенціалу скористаємось наступною формулою:

 

 

де   п - кількість елементів інтегральної рейтингової оцінки

Rj j - значення рейтингового показника для і-го

об'єкту рейтингу за              j-им елементом

інтегральної рейтингової оцінки

W. - вага j-ro елементу інтегральної рейтингової оцінки

У якості елементів інтегральної рейтингової оцінки пропонується взяти сегменти інноваційного потенціалу регіону, а саме - науково-технічний, освітній та інвестиційний сегменти. Інтегральний показник рейтингу інноваційного потенціалу представлено як суму зважених показників рейтингу. Цей показник коливається в межах від 0 до 1. Вище його значення означає вище місце в загальному рейтингу інноваційного потенціалу.

Для зважування пропонується використати наступні ваги:

для інвестиційного сегменту (wi) - 0,6, адже саме інвестиційний сегмент відповідає за впровадження розробок і без його наявності питання реалізації інноваційної політики залишається невирішеним;

для науково-технічного сегменту (w2) - 0,3, адже цей сегмент відповідає за розробку об'єкту впровадження;

для освітнього сегменту (w3) - 0,1, адже цей сегмент визначає не стільки поточну статичну позицію регіону в рейтингу, скільки його майбутні перспективи.

Для оцінки рейтингу кожного елементу інтегральної рейтингової оцінки скористаємось формулою:

 

 

де    t - кількість показників, що входять до j-ro елементу інтегральної        рейтингової оцінки

Кі т - значення т-го показника для і-го об'єкту рейтингової оцінки

тгіМХ

Кт     - максимальне значення m-го показнику

серед усіх об'єктів інтегральної рейтингової оцінки

d   - вага m-го показника

т

 

Виділимо показники, що нададуть можливість порівняти елементи інноваційних потенціалів регіонів України та визначимо їх ваги. Показники необхідно скоригувати по чисельності наявного населення в регіонах (дані отримано з джерела [11, с.11]), щоб їх значення були співставними. З причин того, що інформація щодо обсягів залучених фінансовими інститутами депозитних коштів у м. Київ та м. Севастополь в статистиці НБУ представлена у сукупності з відповідними даними по Київській обл. та Авт. республіці Крим, то й інші показники за Автономною Республікою Крим було об'єднано з даними по м. Севастополь з метою забезпечення адекватного співставлення даних. Київську обл. та м. Київ було виключено з рейтингу через очевидне багаторазове перевищення всіх показників над іншими регіонами України.

Науково-технічний сегмент (Щі) можна охарактеризувати за допомогою таких показників, як кількість організацій (Kih d]=0,25) та кількість осіб (Kj2, d2=0,5), що виконували науково-технічні роботи; внутрішні поточні витрати на наукові та науково-технічні роботи, виконані власними силами наукових організацій (К^з, d3=0,25) (дані взято з джерела [12, с. 402-403, с. 406]).

В таблиці 1 вихідні дані оброблено для підстановки у формулу (2). В таблиці 2 наведено розрахунок відповідних значень рейтингу за формулою (2). Як бачимо, найвищий науково-технічний потенціал має Харківська область. Місця з 2-го по 5-те займають відповідно Дніпропетровська, Миколаївська, Запорізька, та Львівська області.

Донецька область займає 8-ме місце з показником 0,2257, що в 4,4 рази менше, ніж в Харківської та в 1,75 разів менше, ніж в Дніпропетровської області, які займають відповідно 1 та 2 місця.
Освітній сегмент (Ri2) характеризують такі параметри, як кількість ВНЗ І-IV рівнів акредитації (Ki1, d1=0,3); чисельність студентів (Ki2, d1=0,2) та кількість фактично випущених аспірантів (Ki3, d1=0,5) (дані отримано з [11, с.296-297], [13, с.8]). Найбільшу   вагу   присвоєно   кількості фактично випущених аспірантів, адже кількість аспірантів відображає процес трансформації людського потенціалу в наукові кадри, що потім складають науково-технічний сегмент, тобто цей показник поєднує два елементи комплексного явища в єдине ціле. При цьому в роботі було використано показникДані для обчислення рейтингу освітнього сегменту інноваційного потенціалу регіонів України


Рейтинг освітнього сегменту інноваційного потенціалу регіонів України



2010 року через брак даних за 2009 рік. В табл. 3 (2). В таблиці 4 наведено розрахунок відповідних вихідні дані оброблено для підстановки у формулу      значень рейтингу за формулою (2).Отже, найвищий освітній потенціал також має Харківська область. Місця з 2-го по 5-те займають відповідно Львівська, Одеська, Запорізька та Дніпропетровська області. Донецька область займає в цьому рейтингу 7-ме місце, з показником 0,4522, що в 2,2 рази нижче, ніж у Харківської та в 1,5 рази нижче, ніж у Львівської області.

Інвестиційний сегмент (R,3) визначимо такими

за

показниками, як основні засоби підприємств (Kt1, d1=0,5); витрати на інноваційну діяльність (Kl2, d1=0,25); депозити фінансових корпорацій (Kl3, d1=0,25) (дані отримано з джерел [11, c. 12], [13, c. 415], [14]). В таблиці 5 вихідні дані оброблено для підстановки у формулу (2). В таблиці 6 наведено розрахунок відповідних значень рейтингу формулою (2).
Як бачимо, перше місце в рейтингу займає Дніпропетровська область. Донецька область займає третє місце з показником 0,45179, що в 1,58 рази нижче, ніж в Дніпропетровської та в 1,4 рази нижче, ніж в Харківської області, яка займає друге місце.

Тепер для отримання інтегрального показника зведемо дані рейтингів окремих сегментів в одну таблицю для підстановки у формулу (1). Також розрахуємо питому вагу кожного з сегментів у інтегральному показнику (табл. 7).

Таблиця 7
Донецька область займає в рейтингу 3-тє місце. В структурі інтегрального показника для Донецької області переважає інвестиційний сегмент (70,6%). Освітній сегмент складає 11,77%, а науково-технічний сегмент - лише 17,63% інтегрального показника.

Слід відзначити, що Донецька область є найбільш густонаселеним регіоном України, що в значній мірі впливає на відносні показники, які використовувались при обчисленні рейтингу.

Висновки. Таким чином, незважаючи на значну частку Донецької області в ВВП та обсягах експорту України, за інноваційним потенціалом вона займає лише третє місце, значно поступаючись Дніпропетровській та Харківський областям і не маючи визначальної переваги над Запорізькою та Миколаївською. При цьому таке високе місце в першу чергу було здобуте завдяки інвестиційному сегменту, тоді як за освітнім та науково-технічним сегментами Донецька область значно відстає не тільки від лідерів інтегрального рейтингу, але й від таких областей, як Одеська та Львівська.

В управлінні розвитком інноваційного потенціалу Донецької області в першу чергу слід зосередитись на науково-технічному сегменті, внесок якого до інтегрального показника є занадто малим.

При цьому слід зазначити, що по-перше, значне зниження абсолютних показників відбулось через значне переважання Донецької області за чисельністю наявного населення, по-друге, даний рейтинг не відбиває спроможності регіональних економічних систем використовувати ресурси інноваційного потенціалу і, по-третє, дає кількісні показники сегментів інноваційного потенціалу, не розкриваючи їх якісного змісту. Тому окреслення напрямків розвитку інноваційної сфери в регіоні потребує більш детального структурного аналізу як елементів інноваційного потенціалу, так і результатів інноваційної діяльності в Донецькій області, що є головним напрямом подальшого дослідження.

 

Список літератури:

1.      Закон України «Про інноваційну
діяльність» від
04.07.2002 № 40-PV // Офіційний
вісник України.
- 2002. - № 31. - С. 145

2.  Попович А.С. К вопросу о сущности и
структуре инновационного потенциала / А.С.
Попович, Т.М. Червинская // [Електронний
документ]                  Режим доступу:
<http://www.inconconference.org.ua/download/archives/
alushta2006/68-popovi4-k_voprosu_o_suschnosti.pdf>.
-

12.04.2011

3.         Жиц Г.И. Инновационный потенциал / Г.И.Жиц. - Саратов : Сарат. гос. техн. ун-т, 1999. - 164 с.

4. Миляева Л., Белоусов Д. Уточнение понятия
инновационный потенциал, базирующееся на
методике структурированных процедур / Л.Г.
Миляева // Инновации. - 2008. - №12. - С. 100-102

5.  Матвієнко Л.М., Матвієнко Р.О. Напрями
підвищення       ефективності використання
інноваційного потенціалу регіону / Л.М. Матвієнко //
Науково-технічна інформація. - 2006. - №4. - С. 25-
29

6. Макаренко В.О., Кожемякіна Т.В. Рейтингове
управління економічною системою та його
моделювання / В.О. Макаренко, Т.В.
Кожемякіна //
Економіка Криму. - 2010. - №1(30). - С. 107-113

7.      Рейтинговое управление экономическими системами / О.И. Богатов, Ю.Г. Лысенко, В.Л. Петренко, В.Г. Скобелев. - Донецк: Юго-Восток Лтд, 1999.- 110 с.

8.      Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком : навч.-метод.   посіб.   для   самост.   вивч.   дисц. /

В.В.Вітлінський, П.І. Верченко. - К.: КНЕУ, 2000. -292 с.

9.      Організаційно-методичні підходи до
запровадження в НБУ системи
оцінки стійкості
фінансової
системи: інф.-анал. Матер. / За ред. В.І.
Міщенка, О.І. Кірєєва,
М.М. Шаповалової. - К.:
Центр
наукових досліджень НБУ, 2005. - 97 с.

10. Любіч О.О. Теоретичні основи прийняття
фінансових рішень на макрорівні : наук. вид. / О.О.
Любіч. - К.: НДФІ, 2004. - 348 с.

11.  Статистичний збірник "Регіони України". 2010
[Текст] / ред. О.Г. Осауленко; Державний комітет
статистики України.
- К.: Держкомстат України, 2010
. -
Ч. 1.- 2010.- 368 с.

12.       Статистичний збірник "Регіони України". 2010
[Текст] / ред. О.Г. Осауленко; Державний комітет статистики України. - К.: Держкомстат України, 2010
. - Ч. 2.- 2010.- 805 с.

13.   Підготовка наукових кадрів у 2010 році: статистичний бюлетень. - К.: Державний комітет статистики України, 2011. - 33 с.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Э В Павлыш, Е Ю Юрченко - Донецька область в рейтинговій оцінці інноваційного потенціалу регіонів україни