О Г Павлова - До питання приватної та громадської ініціативи у справі організації художніх шкіл і студій - страница 1

Страницы:
1 

Електронна бібліотека

видань історичного факультету

Харківського університету

Павлова О. Г. До питання приватної та громадської ініціативи у справі організації художніх шкіл і студій у ХІХ - поч. ХХ ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць молодих вчених. - Харків, 1997. - C. 114 - 119.

При використанні матеріалів статті обов'язковим є посилання на її автора з повним бібліографічним описом видання, у якому опубліковано статтю. Дана електронна копія статті може бути скопійована, роздрукована і передана будь-якій особі без обмежень права користування за обов'язкової наявності першої (даної) сторінки з повним бібліографічним описом статті. При повторному розміщенні статті у мережі Інтернет обов'язковим є посилання на сайт історичного факультету.

Адреса редакційної колегії:

Україна, 61077, Харків, пл. Свободи, 4,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

історичний факультет. E-mail: istfac@univer.kharkov.ua

©Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; історичний факультет ©Автор статті

©Оригінал-макет та художнє оформлення - зазначене у бібліографічному описі видавництво ©Ідея та створення електронної бібліотеки - А. М. Домановський; А. О. Баскакова

Павлова 0.1 (ХДУ

До питання приватної та громадської ініціативи у cnpat організації художніх шкіл і студій у XIX- поч. XX cm

В сучасній науці ще недостатньо приділено уваги питанню діяльносі приватних та громадських художніх шкіл та студій і іх роль у розвитку історі мистецтв. На певному етапі ці навчальні заклади відіграли позитивну роль] справі естетичного виховання, а іноді і професійної підготовки молоді. ] Для першої половини XIX ст. характерна була практика приватних урои

малювання, які давали можливість отримати і деякі знання з історії мистеці [15, с. 25; 11, с. 5; І, с. 890]. Приватні уроки малювання розвивали естетнщ почуття і за певних умов були чи не єдиним засобом отримання художніх знан Ця форма діяльності художників була тимчасовою, носила особистий хараки і недостатньо висвітлена в літературі.

З др. пол. XIX ст. деякі харківські художники більш активно виявлад свою зацікавленість розвитком художньої культури, результатом їх практичя діяльності в цьому напрямку було влаштування приватних шкіл і студій. <

Вагомий внесок у розвиток художньої освіти в Харкові зробила М, Раєвська-Іванова - перша жінка-художник, невтомний провідник організа) художньої освіти. Результатом ії наполегливої діяльності у цьому напрямку влаштування у 1869 році приватної школи малювання [6, с. 489]. Завдяки ії Харкові було започатковано художньо-промислову освіту [14, с. 22]. В проц навчання Раєвська-Іванова надавала однаково важливе значення і практичні» теоретичним заняттям. Програмою школи передбачалось вивчення й мистецтв, хоча довгий час не вдавалося організувати викладання цієїдисциплі Загально відомо, що до прибуття до Харкова у 1893 p. Е.К. Редина, у місті було жодного спеціаліста-мистецтвознавця, який би міг давати систематик мистецьку осв(іту [7, с. 31]. І

З 1889 року на досить короткий час це питання вдалося вирішиї Протягом 1889-1890 навчального року академік архітектури О.М. Бекетов чиї для учнів лекції з історії мистецтв давніх народів, загострюючи при цьа

f

увагу на історії розвитку стилів. У наступному році професор Харківського університету О.М. Деревицький прочитав курс давньохриетиянського, романського і готичного мистецтв. У 1881-1882 році А.А. Стоянов прочитав лекції, присвячені історії розвитку мистецтв, починаючи з історії його зародження і до епохи Відродження [19, с. 14-15]. Ці лекції мали велике значення для виховання, але через відсутність коштів не могли постійно продовжуватись.

Школа малювання М.Д. Раєвської-Іванової стала першим добре організованним художнім навчальним закладом у Харкові і сприяла підготовці плеяди кращих харківських художників та архитекторів. Серед них О.М. Бекетов, В.О. Беклемішев, О.М, Виезжев, СЛ. Васильківський, АЛ. Данилевський, К.К. Первухін, П.О. Ткаченко, М.М. Уваров [4, с. 70; 13, с. 13].

В останній чверті XIX ст. час від часу у Харкові виникали художні студії. Але їх утримання було майже не доступною розкішшю для більшості художників. Тому вони мали тимчасовий характер і не вирішували проблему естетичного виховання, а лише частково сприяли цьому.

З заснуванням, у 1886 р. художньо-промислового музею, художники іноді увертались до керівництва музею з проханням про надання допомоги та приміщення для студій. Часто комісія по завідуванню музеєм надавала посильну допомогу художникам при влашту ванні студій.

Однією із перших студій, що діяла при музеї, була студія професора Академії мистецтв М.М. Соколова [18, ф. 45, on. 1, спр. 1653, л. 84]. Музейна емісія запросила його для роботи у 1887 році. Ця студія користувалася популярністю в місті (діяла вона на умовах приватної). Проіснувала студія ^вопису до весни 1888 р. [Там же, л. 85].

( У 1889 р. Ю.Ю. Горсалько звернувся з проханням дозволити в приміщенні музею проводити заняття живопису для своїх учнів. На засіданні комісії 11 ^вересня було вирішено виділити дві кімнати для студії. Надавалась можливість ^проводити теоретичні і практичні заняття в залах мезею. Було дозволено у вільні $аси допускати до приміщення музею навчатись і учнів інших художників [ 17, $.45, on. 1, спр. 1514, л. 511]. Але студія так і не була влаштована. ( У листопаді 1889 року рада мезею надала можливість організувати при |*узеї приватну художню студію І.І. Соколову. Студія влаштовувалась на умовах, .встановлених художником. Але по місту з'явились неточні оголошення про

1

відкриття спільної студіїІ.І.Соколова та А.І.Данилевського [17, ф. 45, оп. 1,сп 1514, л. 92].

Чотирма членами комісії по завідуванню міським музеєм була написа) заява про цю неточність і надіслана до "Харківських губернських відомостей* Але з невідомих причин вона не була надрукована і тому в літературі студія І. Соколова називається студією Соколова і Данилевського. Насправді А: Данилевський займав посаду консерватора і, як свідчать архівні матеріали, і своїх учнів. Він мало звертав уваги на музей. Його учні самовільї розпоряджалися у музеї. Знімали картини, переносили їх з місця на місії Більшість картин залишились на полу в повному безладунку і пилу. Музей картини можно було знайти в коридирі, на драбині [16, ф. 789, on.l 1, спр. 31, 271].

Студія 1.1. Соколова проіснувала до літа 1890 року. Дітей навчатись у сту) брали лише підготовлених, набір був обмежений до ЗО чоловік. В залежної від ступеня ускладнення програми заняття розподілялися на 3 групи [18, ф. 7 оп. 11, спр. 31, л. 274].

16 вересня 1891 р. комісія по завідуванню художньо-промисловим музеї отримала нове прохання про організацію студії від художника Є.Є. Шрейде] Цей художник мешкав у Харкові з 1870 р. [6, с. 611]. У 1870-ті роки вінтрині приватну школу у Харкові, яку відвідувала достатня кількість учнів і користувалась успіхом у харків'ян [5, с. 34-35: 16, ф. 789, on. 11, спр. ЗІ, л.З В його студії навчалися Г.С. Верейський, В.І.Зарубін, H.B. Досекін. К.Н. Істот О.Л. Делла-Вос-Кардовська[13, с. 13].

Студія Щрейдера була влаштована. Його наміри виявились набагй серйознішими за його попередників. Студія проіснувала до самого відкрит міської художньої школи, в організації якої брав активну участь і Е.Е. Шрейд

За проектом Шрейдера студія при художньо-промисловому музеї повий була складатися з класу малювання, живопису, скульптури та архітектурі відділом художніх ремесел. Це був розширений проект, який передбаї налагодження навчального процесу на серйозному сучасному рівні. Д викладання в класах цієї студії передбачалось запросити із Петербурзької західноєвропейських художніх академій художників з різних видів мистецті! для викладання спеціальних предметів, в тому числі і історії мистецтіпрофесорів Харківського університету. За цим же проектом планувалось влаштувати при музеї безкоштовні недільні класи малювання [17, ф. 45, on. 1, спр. 2192, л. 19]. Відвідувати ці класи могли б перевіжно обдаровані ремісники, які показали успіхи у своїй спеціальності. Після закінчення курсу в недільних класах малювання для найталановитіщих учнів передбачалась можливість переведення в спеціальні художньо-ремісничі класи при студії. Працюючи над цим проектом. Шрейдер особисто познайомився з кращими програмами і методиками викладання у відомих художніх школах [там же]. Цим самим художник запропонував організувати навчання, використовуючи останні досягнення вітчизняної та європейської художньої педагогіки.

Паралельно із студією трейдера у 1894 році при музеї існувало ще дві студії: В. І. Вел и канова і АЛ. Данилевского. Але ці студії, як і попередні, не могли відповідати завданням серйозної організації художньої освіти і швидко розпадались. Деякий час у місті працювала студія художника М.М. Уварова [1, с. 840].

У 1910 році у Харкові виникла ще одна студія. її безпосереднім організатором став здібний педагог, колишній вихованець Харківського реального училища Е. Штейнберг. Художню освіту він отримав у Москві та ^Мюнхені. Організовував і вів студію та майстерню мистецтв він разом з художником О.М. Гротом [ 12, с. 42]. Навколо майстерні мистецтв згуртовується ІЦшановита молодь. Е. Штейнберг та О. Грот особливо багато сил віддали своїм учням. Вихованцями цієї студії були відомі харківські художніки-графіки В.Мілашевський та В. Ермилов [8, с. 11].

і. Отже, наприкінці XIX ст. у Харкові було чимало художників, які давали приватні уроки і навіть робили спроби організувати студії. Але у зв'язку із матеріальними труднощами така діяльність для художників була майже недоступною. Існуючі при музеї окремі приватні студії не могли виконувати функції художньої школи. Викладання велось в них без певної системи, цілісної строгої навчальної програми. Залежали студії повністю від їх власника і різних випадковостей. Головним завданням художників, що створювали ці студії, було дати здібним дітям деякі навички з малювання. Повної художньої освіти в таких тимчасових студіях без серйозно побудованої програми учні не могли отримати, закінчення студійних курсів учні юридично не користувалися ніякимиправами.

Художньо-промисловий музей, не маючи достатніх коштів для своп існування та організації культурно-освітньої роботи, все ж став художні» центром, який постійно привертав до себе увагу культурних сил Харкова і спільними зусіллями сприіяв розвитку і поширенню духовної культури. Навад музею згуртувалися різні громадські товариства, які спільно з музейною радою вирішували питання розвитку місцевої культури та популяризації мистецтва. <

1. Багалей Д.И., Миллер Д.Г1. История города Харькова за 250 лет ere существования (с 1655 по 1905-й год).- X., 1992.- Т. 2. і

2. Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета. Т. 1. (1802і 1815).-X., 1894. v

3. Гаврилова М. Доля художниці// Прапор.- 1958. № I.

4. Гаврилова М. М.Д. Раевская-ИвановаУ/Искуство. 1958. № 3. - і 5.Задонская Е. Быль XIX столетия.- X., 1909. Т. 4. і

6. Митці України.-К., 1992.

7. Побожий СЛ. З плеяди фундаторів: До 125-річчя від дня народження EJ Редіна// Образотворче мистецтво. 1988. № 2. і

8. Прокатова Т. О.М, Грот - художник і педагог / Художнє життя Харм* першої третини XX століття. Тези доп. та повідомлень. X., 1993. «

9. Раевская-Иванова М.Д. Двадцатипятилетие Харьковской шк<М рисования М.Д.Раевской-Ивановой с 1869 года до 1894 и отчет школы за 189* X., 1894. *

10. Редин Е.К. Очерк движения искусств в Харькове 1897-1898 // Искусен и худож. промышденость, 1898. № 1-1. 11

11. Редин Е.К. Преподавание искусства в императорском Харьковсй университете. X., 1905. *

12. РижоваТ. Едуард Штейнберг (1882-193 5). Харківский період творчЬИ // Художнє життя Харкова першої третини XX століття. Тези доп. та повідомлеЯ

X., 1993. 13. Соколюк Л.Д. К истории художественной жизни Харькова. ЭволкмЯ Харьковской художественной школы во второй половине XVIII - начале Ш века. - Автореф. дис-Л., 1986.

14. Соколюк Л.Д. Роль М.Д. Раєвської-Іванової у створені художньо-1«ромислового музею у Харкові//Матеріали наукової конференції, присвяченої |Ш-річчю художньо-промислового музею.- X., 1996.

15. Чернова MB. Д.і. Безперчий .- К., 1963.

16. Російський державний історичний архів. Санкт-Петербург.

17. Державний архів Харківської області.

Пивень Г.Г. <ХДУ)

у Минойский Дионис (К вопросу о происхождении мифологии

и культа)

1. Находка таблички из Пилоса, относящейся к ХШ в. до н.э. и содержащей і Диониса [8, с. 291], подвела итог длительным дискуссиям исследователей времени возникновения в Греции культа бога, носящего это имя. Однако

нательного ответа на вопрос относительно места появления образа Диониса і и не найдено. Вызывает серьезные сомнения вероятность интерпретации ► как бога ахейских греков. На сегодняшний день так и не определена вгвистическая принадлежность самого имени Диониса. Совершенно ясно, ) оно не относится к группе индоевропейских языков, к которой принадлежит неский [9, с. 4]. Это уже является достаточным основанием для поиска не

еской родины Диониса.

Помимо этого, уже в античности древнейший мифологический цикл ниса, повествующий о его рождении и смерти, назывался критским [7, с. 4. Мнение античных авторов в данном вопросе можно признать вполне ритетным уже потому, что сами ахейцы, носители микенской культуры, по вию своего развития стояли много ниже минойцев. Они усвоили многие кения культуры минойского Крита, в том числе и фигуры местных божеств, ав совместный пантеон [1, с. 25]. Поэтому принято говорить о ствовании единой, минойско-микенской религии [3, с. 5]. Возможно и иис был заимствован греками-ахейцами с Крита, но однозначно утверждать

Страницы:
1 


Похожие статьи

О Г Павлова - Археологічний з'їзд і дослідження пам'яток мистецтва харківщини

О Г Павлова - До питання приватної та громадської ініціативи у справі організації художніх шкіл і студій