О О Герасименко - До питання про класичне та сучасне трактування ціни праці - страница 1

Страницы:
1  2 

важливіша частина його діяльності. Освітні установи, що не усві­домили цієї необхідності й, що не ввімкнулися активно в марке­тингову діяльність, можуть уже найближчим часом виявитися в невигідному положенні й не зможуть зберегти конкурентоспро­можність на ринку освітніх послуг.

Література

1. Войчак А. В. Особливості сучасної організації маркетингу на під­приємстві // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип.: Сучасні проблеми теорії і практики маркетингу. — К.: КНЕУ, 2005. — 604 с.

2. Сагинова О. В. Маркетинг образовательных услуг. — М.: Альпи-на Бизнес Букс, 2005. — 247 с.

3. Стаханов В. Маркетинг сферы услуг. — М., 2001.

4. Панкрухин А. П. Маркетинг: Учебник. — М.: ИФК «Омега-Л», 2002. — 656 с.

5. Романов О. Н., Корлюгов Ю. Ю., Красильников С. А., Жуков Г. А. Маркетинг: Учебник. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. — 560 с.

6. Хаксевер К., Рендел Б., Рассел Р., Мердик Р. Управление и орга­низация в сфере услуг, 2-е изд. СПб.: Питер, 2002. — 752 с.

7. Handbook of Managment Consulting Services. — 2nd ed., 1996

8. Gray d. a. Start and run of profitable consulting firm. Kogan Page Ltd., 1995.

Стаття надійшла до редакції 02.05.2008

УДК 331.101

О. О. Герасименко, доц., ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ДО ПИТАННЯ ПРО КЛАСИЧНЕ ТА СУЧАСНЕ ТРАКТУВАННЯ ЦІНИ ПРАЦІ

Наведено критичне узагальнення наукових поглядів економістів-класиків та вчених сучасності щодо соціально-економічної сутності ціни праці. Виокремлено відмінності між поняттями ціни праці та за­робітної плати. Розкрито головні положення інноваційних моделей ціноутворення на ринку праці — запозичення людського капіталу та оренди трудового потенціалу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ринок праці, ціна праці, трудова теорія вартості, теорія прожиткового мінімуму, маржиналістська теорія, теорія вільної конкуренції, теорія людського капіталу, соціальна теорія розподілу, теорія витрат капіталу підприємця, інноваційні моделі ціноутворення на ринку праці.

© О. О. Герасименко, 2008

162

Вступ. Економіка постіндустріального типу формує нові, адек­ватні їй ринки, зокрема і новий ринок праці. Інновації на ринку праці зумовлені інтенсивним використанням накопичених знань, задіянням інтелекту та творчих здібностей працівників при вико­нанні професійних завдань. Підвищення якості робочої сили, значне зростання інвестицій у розвиток трудового потенціалу, орієнтація кожного працівника на вирішення стратегічних зав­дань передбачає розробку та запровадження нової моделі ціноут­ворення на ринку праці.

Процес ринкових трансформацій, розпочатий в Україні більше десяти років тому, призвів до знецінення праці. Одна з причин цього — суттєва розбіжність ув рівнях ціни праці та вартості ро­бочої сили.

У сучасних умовах питання ціни праці набувають особливого значення як за причиною необхідності вдосконалення політики доходів на макро- та мікрорівні, так і тому, що саме в цих відно­синах фокусуються проблеми соціально-економічного розвитку.

Постановка завдання. Питанням ціноутворення на ринку праці присвячено праці класиків економічної науки та відомих вітчизняних і зарубіжних учених сучасності — А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. Кейнса, Д. Кларка, М. І. Туган-Барановського, Н. А. Волгіна, Б. М. Генкіна, А. Л. Жукова, А. М. Колота, І. Л. Петрової, В. М. Петюха, Л. С. Ржаніциної, А. І. Рофе, Г. Е. Слезінгера, С. А. Шапіро, Р. А. Яковлева та ін.

Полемічний характер категорії «ціна праці» зумовлює актуалі­зацію інтересу до надбання класиків економічної науки та сучас­них поглядів щодо теоретико-практичного інструментарію фор­мування досконалої моделі ціноутворення на ринку праці.

Результати. Ринок праці як сукупність соціально-трудових відносин з приводу найму та використання працівників по суті означає, що в якості товару найманий працівник пропонує влас­нику робочого місця свою працю. Достатньо поширеною є теза про те, що на ринку праці продається та купується праця, яка має певну ціну. Проте, сприймати зазначене в якості наукового по­стулату недоцільно. Пропонується на ринку не праця, а робоча сила. Працю на ринку продавати неможливо, бо в момент прода­жу робочої сили вона ще не існує. Однак винагороду найманий працівник отримує за працю, а не за його потенційні можливості.

До сьогодні залишається невирішеним питання: що продають на ринку праці і яким чином встановлюється ціна цього товару?

Окремі сучасні погляди щодо праці як об'єкта купівлі-продажу розвивають положення класичної економічної науки,інші, навпаки, вступають у відверту полеміку з поглядами еко-номістів-класиків.

Нижче наведено головні моменти найпоширеніших класичних теорій трактування ціни праці як економічної категорії: трудової теорії вартості (У. Петті, А. Сміт, Д. Рикардо, К. Маркс), теорії прожиткового мінімуму (Т. Мальтус, Дж. Ст. Мілль), маржиналі-стської теорії (Дж. Б. Кларк, Дж. Робінсон), теорії вільної конку­ренції (А. Маршалл).

Представники трудової теорії вартості в рамках концепції мі­німуму коштів існування вважали, що вартість праці визначаєть­ся мінімумом життєвих коштів існування робітника. Оскільки в різні періоди часу рівень ціни праці змінювався, то передбача­лось, що ціна праці повинна бути точно встановленою [12, с. 41].

Основоположники класичної політичної економії А. Сміт та Д. Рікардо доводили, що праця, будучи товаром, має свою при­родну та ринкову вартість. Природною є та, що необхідна, аби робітники жили та продовжували свій рід без збільшення чи змен­шення їх чисельності [16, с. 37]. А. Сміт стверджував, що людина завжди повинна мати можливість існувати завдяки своїй праці, і її заробітна плата повинна, щонайменшою мірою, бути до­статньою для її існування [1, с. 136].

Подальший розвиток теорія мінімуму коштів існування отри­мала в роботах Д. Рікардо, який визначення ціни праці пов' язував з двома посилками Мальтуса: законом спадної родючості грунтів та законом народонаселення. На підставі закону спадної родючо­сті грунтів Д. Рікардо зробив висновок про те, що з розвитком су­спільства вартість коштів існування зростає, тому повинна збіль­шуватись і ціна праці. На основі закону народонаселення було зроблено узагальнення щодо неможливості перевищення ціни праці найманих робітників понад рівень вартості мінімальних коштів існування. Підвищення ціни праці стимулює народжува­ність, а це, в свою чергу, призводить до зростання пропозиції праці та зниження ціни праці. При цьому зниження ціни праці супроводжується скороченням чисельності населення та пропо­зиції на ринку праці. Під впливом коливань попиту та пропозиції праці її ціна набуває тенденції до встановлення деякої постійної величини у вигляді мінімуму коштів для існування. Д. Рікардо вперше в історії розвитку економічної думки обгрунтував ціну праці, використовуючи поняття природної ціни праці. Він писав, що природна ціна праці залежить від ціни їжі, предметів першої необхідності та зручностей, необхідних для утримання робітника та його родини [1, с. 133].

Згідно теорії прожиткового мінімуму (мінімальної кількості життєвих засобів) ціна праці зводилась до залишку валового про­дукту за вирахуванням фонду заміщення засобів виробництва та частки самого капіталіста. При цьому залишок валового продук­ту міг бути використаний на наймання робітників, тому ціна їх праці може бути високою чи низькою в залежності від розмірів капіталу, який складає фонд заробітної плати, та кількості робіт­ників [10, с. 42]. Звідси напрошується висновок: підвищення ціни праці можливе лише при збільшенні капіталу або зменшенні кіль­кості робітників. Проте, в дійсності в даній теорії фактично йдеться про розміри пропозиції на ринку праці, яка впливає на ціну праці, але не визначає її. При цьому розмір сукупного капі­талу визначається ціною праці, а не навпаки.

У продовження розвитку теорії трудової вартості зазначені неточності у трактуванні ціни праці були виправлені К. Марксом, який товаром визнавав робочу силу, а не працю. Він писав: «На ринку праці власнику грошей протистоїть безпосередньо не пра­ця, а робітник. Те, що продає останній, є його робоча сила» [8, с. 547]. На основі розгляду сутності вартості та ціни робочої сили К. Марксом було доведено процес перетворення ціни робочої си­ли в ціну праці.

На противагу теорії класичної школи виникла теорія граничної продуктивності, одним з основоположників якої був Дж. Б. Кларк. На його думку, збільшення кожного фактора виробництва при по­стійних розмірах інших факторів призводить до зменшеного при­росту продукції. Зокрема, при незмінній величині постійного ка­піталу будь-який додатковий робітник буде створювати меншу масу додаткової продукції. Ціна праці в такому випадку дорівнює продукту праці, виробленому граничним робітником.

Теорії граничної продуктивності властиві певні недоліки.

По-перше, вона не є універсальною, оскільки характеризує випадок незмінного технічного стану виробництва, коли ефектив­ність всіх факторів знижується при розширенні виробництва. Така ситуація абсолютно не характерна для сучасного ринкового господарювання.

По-друге, закон спадної граничної продуктивності, згідно з позицією Дж. Б. Кларка, діє в умовах досконалої конкуренції. Проте досконалої конкуренції не існує. Ця обставина зводить на­нівець дію закону спадної граничної продуктивності факторів виробництва.

По-третє, речові фактори виробництва (засоби та предмети праці) безпосередньо не беруть участі у створенні вартості. Цеозначає, що теорія граничної продуктивності не може дати пояс­нення процесу формування доходів у ринковій економіці.

Теорія граничної продуктивності стала основою розвитку нау­кових поглядів А. Маршалла, який висловлював тезу про те, що людський фактор виробництва не купується і не продається як машини та інші речові фактори виробництва. Робітник продає свою працю. Але сам залишається власником самого себе [9, с. 121]. Внесок А. Маршалла в розвиток економічної думки полягає у ви­значенні ціни праці в умовах вільної конкуренції на основі попи­ту та пропозиції та введенні в науковий обіг поняття рівноважної ціни праці. Проте пояснення ціни праці на основі попиту та про­позиції робочої сили не розкриває сутності ціни праці і не пояс­нює динаміки її величини, а лише визначає її відхилення від вар­тості робочої сили.

Згідно положень маржиналістської теорії ціна праці є части­ною вартості, створеної працею найманих працівників. Викорис­товуючи математичні методи, основоположники даної теорії ви­вели фактори, що впливають на величину ціни праці. На думку Дж. Робінсон, представника даного наукового напряму в еконо­мічній науці, заробітна плата це плата за працю, яка нижньою межею має фізіологічний мінімум, що забезпечує можливість іс­нування працівника та утримання його сім' ї [13, с. 27]. За сутніс­тю теоретичних викладок така позиція наближена до теорії міні­муму коштів існування.

Маржиналістська теорія ціни праці доводить існування певної межі розширення наймання робочої сили, в якому праця гранич­ного робітника не зможе компенсувати його оплату підприємцем. Отже, в умовах ринку при найманні працівників недоцільно ви­ходити за такі межі, що доводить актуальність положень маржи-налістської теорії для сьогодення.

Теорії трудової вартості та граничної продуктивності праці в питанні трактування ціни праці мають суттєву відмінність. Так, теорія трудової вартості сутність ціни праці зводить до перетво­реної форми вартості та ціни робочої сили. Розміри ціни праці виводяться із суспільно-нормальних витрат на суспільно нормаль­не відтворення робочої сили, тобто із вартості життєво необхід­них коштів нормального існування найманих працівників. Мар-жиналістська теорія ціни праці відображує лише поведінкове ставлення підприємця до встановленого ринком рівня ціни праці.

Сучасними теоріями ціни праці по праву вважаються теорія людського капіталу, соціальна теорія розподілу, теорія витрат капіталу підприємця.

Згідно теорії людського капіталу акценти зміщуються у сто­рону людини, а не ціни праці. А продуктивність праці та, відпо­відно, ринкова вартість трудових послуг (ціна послуг праці), ви­значається значною мірою тим, скільки окрема людина, його родина та роботодавець вважають за потрібне інвестувати в осві­ту та навчання, охорону здоров' я та розміщення робочих місць [7, с. 171].

Сутність соціальної теорії розподілу, розробленої М. І. Туган-Барановським, зводиться до того, що явища розподілу, і переду­сім заробітної плати, складають основу соціальної боротьби різ­них класів суспільства за їх частку у суспільному продукті. Ціна праці в цьому розумінні виступає як дохід усього робітничого класу і є частиною суспільного доходу.

Проте кількість грошей, отримана працівником в обмін на свою робочу силу, безпосередньо не залежить від величини ство­реного ним продукту. Її розмір визначається вартістю робочої сили. Крім того, вартість робочої сили існує до початку процесу виробництва, а не після нього.

Сучасні наукові погляди щодо ціни праці проявляються в ідеї її реформування на основі вартості робочої сили та відмови від розгляду як частки в доході підприємства та суспільства.

Такі наукові позиції підтверджують визнання трудової теорії як провідної наукової теорії ціни праці в умовах ринкової еконо­мічної системи.

На думку сучасних учених ціну праці як економічну категорію слід розглядати на основі різних підходів та на різних рівнях, ви­діляючи ціну праці для суспільства (макрорівень), ціну праці для підприємця (мікрорівень), ціну праці для найманого працівника (нанорівень).

Ціна праці для суспільства являє собою забезпечення частини життєвих коштів найманого працівника за рахунок держави, зокре­ма фінансування за рахунок державного бюджету професійної під­готовки, охорони здоров' я, оплати праці для працівників-бюджет-ників та інших виплат. Як видно, ціна праці на макрорівні в якості складових охоплює не лише заробітну плату, що без особливих тео­ретичних обгрунтувань дозволяє вважати неповними та неточними трактування ціни праці виключно у формі заробітної плати.

Для підприємця в якості ціни праці прийнято розглядати ви­трати капіталу на наймання працівника. Відповідно до Міжнарод­ної стандартної класифікації витрат на робочу силу, прийнятої на 11-й Міжнародній конференції статистиків праці, виділяється 10 груп витрат [11, с. 566]:

1. Пряма заробітна плата.

2. Оплата за невідпрацьований час.

3. Премії та нерегулярні виплати.

4. Заробітна плата в натуральній формі, пільги, допомоги в на­туральній та грошових формах.

5. Витрати на оплату житла.

6. Витрати на соціальне забезпечення.

7. Витрати на професійне навчання.

8. Витрати на утримання громадських служб.

9. Витрати, що не віднесені до інших груп.

10. Податки, що відносяться до витрат на робочу силу.

Достатньо поширеним сучасним трактуванням ціни праці є визначення російського вченого Г. Е. Слезінгера. Ціна праці, на його думку, як економічна категорія, дає можливість вира­жати у грошах різну кількість праці, співставляти щоденну кіль­кість праці, яка надається працівником, з його оплатою [15, с. 249]. Наведене трактування розмежовує два поняття: ціну (вартість) робочої сили та ціну праці. Така точка зору дово­дить, що категорія «вартість робочої сили» має право на само­стійне існування, оскільки відображує повні витрати на від­творення працівника та його сім' ї, а ціна праці є конкретним проявом цієї вартості.

У науковій та навчальній літературі паралельно з категорією «ціна праці» використовуються ще й такі категорії, як «ціна ро­бочої сили», «ціна ресурсів праці», «ціна трудових послуг», «ціна людського капіталу».

Ціна, що виплачується за використання праці найманого пра­цівника, трактується як заробітна плата. Тобто заробітна плата розглядається як модифікація ціни праці, її основна форма [18, с. 277; 2, с. 18; 4, с. 11; 14, с. 484].

Р. А. Яковлєв виділив їх відмінність, пояснюючи, що в ринко­вій економіці є два рівні взаємодії працівників та роботодавців з приводу використання робочої сили у виробничому процесі: ри­нок праці та внутрішнє середовище підприємства. Звідси слідує, що на першому рівні формується ціна праці, а на другому на основі ринкової ціни праці визначається заробітна плата конкрет­них працівників [19, с. 27].

Відмінність між поняттями ціни праці та заробітної плати зво­диться до наступного.

1. Ціна праці визначається на ринку праці. Її рівень залежить від вартості робочої сили, співвідношення попиту та пропозиції. Заробітна плата працівників обумовлюється не тільки ринковоюціною праці та граничною продуктивністю, а й кількістю суспіль­но нормальної праці конкретних працівників.

2. Ціна праці визначається ще до початку трудової діяльності, відображуючи вартість робочої сили певної якості. Заробітна плата виплачується після виконання певної роботи, що дозволяє врахувати індивідуальні результати праці кожного працівникаразі належної диференціації індивідуальної заробітної плати).

3. Ціна праці та заробітна плата не співпадають кількісно, оскільки заробітна плата це лише основна форма ціни праці. До складу ціни праці входять ще й численні соціальні виплати, структура яких згідно міжнародних класифікацій наведена вище.

Б. М. Генкін, розвиваючи методологічні засади ціноутворення на ринку праці, стверджує, що об' єктом купівлі-продажу на рин­ку праці є права користування тими характеристиками потенціа­лу працівника, які необхідні роботодавцю. Виходячи з цього, об-грунтовуються дві моделі формування заробітної плати та доходу співробітника підприємства модель запозичення людського капіталу та модель оренди трудового потенціалу. В першій моде­лі мета підприємства зводиться до отримання прибутку. При цьому компоненти трудового потенціалу працівника джерело формування прибутку трактуються як людський капітал. Про­даючи на умовах контракту права на використання знань, умінь, здібностей, працівник не перестає бути їх власником і отримує відсотки на людський капітал. У другій моделі прерогативою ді­яльності підприємства стає формування корпоративної культури. Працівник розглядається не тільки з позиції власника людського капіталу. Важливими атрибутами стають його характер, мораль, інтереси, цінності, взаємини з колегами. В рамках такого підходу передбачається, що на ринку праці продаються права на викорис­тання трудового потенціалу без зміни його власника, а заробітна плата або дохід працівника набувають форми плати за оренду трудового потенціалу [3, с. 325—326].

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О О Герасименко - До питання про класичне та сучасне трактування ціни праці

О О Герасименко - Конкурентоспроможність робочих місць в економіці україни сучасний стан та напрями підвищення

О О Герасименко - Трансформація соціально-трудової сфери передумови, закономірності, імперативи

О О Герасименко - Трудова міграція в умовах глобалізації соціально-економічні передумови та наслідки для україни

О О Герасименко - Інноваційна праця особливості змісту та соціально-економічної форми