Я О Хірс - До питання про правову природу розрахункових відносин - страница 1

Страницы:
1 

УДК 346.52

Я.О. ХІРС, Київський національний універ­ситет імені Тараса Шевченка

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВУ ПРИРОДУ РОЗРАХУНКОВИХ ВІДНОСИН

Ключові слова: правова природа, розрахункові відносини

Актуальність піднятого питання обумов­люється постійним розвитком розрахункових відносин, вдосконаленням і введенням нова­цій в системах розрахунків, при цьому вкрай важливого значення набуває необхідність встановлення нормами якого права мають керуватися сторони таких відносин. У зв'язку з тим, що останні дослідження з об­раної теми проводилися ще до прийняття но­вих Господарського та Цивільного кодексів,

обраний напрямок дослідження є новим у сучасній науці цивільного права.

Традиційно склалося,  що розрахункові

відносини виділяють у самостійний вид пра­вовідносин. Проблематичним аспектом в до­слідженні регулювання такого виду відносин

залишається питання про їхню правову при­роду. Ключовим моментом дискусій при ви­значенні правової природи розрахункових

відносин постає наступне: предметом якого права - господарського чи цивільного висту­пають розрахункові відносини. Обґрунтовані докази на користь кожної з вказаних позицій можна віднайти в працях таких вчених, як М.Д. Казанцев [1], Я.О. Кунік [2], І.С. Гуре-вич [3], Є.С. Компанієць [4] (прихильники

теорії, що розрахункові відносини є предме­том регулювання цивільного права); В .В. Лаптєв [5], В.Ф. Кузьмін [6], М.Л. Коган [7], О.П. Підцерковний [8] (прихильники те­орії, що розрахункові відносини відносяться

виключно до сфери правового регулювання

нормами господарського права). Відмітимо,

що серед двох чітко визначених позицій мо­жна зустріти і поєднання підходів, відповід­но до якого розрахункові відносини регулю­

ISSN 1995-6134

ються комплексно нормами цивільного пра­ва та адміністративного права [7, с.25; 9, с.59], або цивільного права та фінансового права [10, с.20].

Серед вказаних точок зору найбільшого розповсюдження набули ті, відповідно до яких розрахункові відносин мають врегульо­вуватися нормами господарського або тільки нормами цивільного права. Тому метою про­ведення дослідження є визначення правової

природи розрахункових відносин, а саме -з' ясування питання про те, до предмета яко­го права відноситься врегулювання розраху­нкових відносин. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження необхідно: дослі­дити теоретичні позиції з означеного питання;

здійснити аналіз чинного законодавства щодо предмету врегулювання нормами Господар­ського кодексу та Цивільного; з'ясувати сут­ність та особливості розрахункових відносин; зробити відповідні висновки.

Таким чином, визначення правової приро­ди розрахункових відносин обумовлює роз­криття даного поняття та аналізу сутності. Цивільне право під «розрахунком» розуміє частковий випадок «платежу». І, якщо у ши­рокому розумінні «платіж» являє собою ви­конання будь-якого зобов'язання (в натура­льній або грошовій формі), то «розрахунок»

- це виконання (погашення) грошового зо­бов'язання. Розрахунком визнається дія, спрямована на погашення грошового зо­бов'язання або публічно-правового обов'яз­ку платежем, тобто виконанням [11, с.769]. В свою чергу дія, як об'єкт цивільних прав, має свою власну специфіку: уповноважена особа

може вимагати певної поведінки від іншої конкретної особи або осіб. Відповідно, дія є

об'єктом тільки зобов'язального права. От­же, розрахункові відносини за своїм харак­тером є відносинами, що витікають із зо­бов'язання. Саме це підтверджується розмі­щенням Глави 74 Цивільного Кодексу Укра­їни, що регулює розрахунки, порядок, форми та підстави їх здійснення, в книзі «Зо­бов'язальне право».

Згідно зі ст.1 нового Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регу­люються особисті немайнові та майнові від­носини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників [12].

Такий предмет правового регулювання циві­льного  законодавства,   визначений новим

Кодексом, істотно відрізняється від предме­та, що був закріплений Цивільним кодексом

1963 року: майнові й пов'язані з ними особи­сті немайнові відносини, а також й інші осо­бисті немайнові відносини. Крім того, у Ко­дексі 1963 року прямо вказано, що ним регу­люються відносини державних, кооператив­них та інших громадських організацій між собою, відносини громадян з такими органі­заціями та громадян між собою [13]. Ці пра­вові норми у сукупності з поглядами на

предмет регулювання цивільного права, які ґрунтувалися на законодавстві, чинному до 1963 року, слугували законодавчою основою

для визначення в теорії цивільного права відповідного предмета регулювання галузі (цивільних відносин). Таке уявлення про ци­вільні відносини в основному було поширене

до 2004 року [14, с.9-19].

Щодо відносин у сфері економіки, то вони є предметом регулювання цивільного зако­нодавства саме у зазначеному аспекті - за­безпечення реалізації і захисту прав особи.

Це в рівній мірі стосується як громадян, лю­дей - осіб фізичних, так і осіб юридичних -об'єднань людей (або їхнього майна), ство­рюваних для реалізації потреб і інтересів (у тому числі економічних) тих же людей.

Що ж стосується предмета регулювання

Господарського кодексу України, то він ви­значений у його ст.1. Цей Кодекс регулює го­сподарські відносини, що виникають у проце­сі організації та здійснення господарської дія­льності між суб'єктами господарювання, а

також між цими суб'єктами та іншими учас­никами відносин у сфері господарювання -споживачами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, наділе­ними господарською компетенцією, а також громадянами, громадськими та іншими орга­нізаціями, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють що­до них організаційно-господарські повнова­ження на основі відносин власності [15]. Ко­декс встановлює, відповідно до Конституції України, загальні правові засади господарсь­кої діяльності (господарювання) у державі і має на меті забезпечення зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розви­ток підприємництва і на цій основі підвищен­ня ефективності суспільного виробництва, забезпечення його соціальної спрямованості,

утвердження суспільного господарського по­рядку в економічній системі України, спри­яння гармонізації її з іншими економічними

системами.

Отже, предмети регулювання цивільного і

господарського законодавства, визначені но­вими відповідними кодексами, істотно різ­няться. І, насамперед, ця різниця проявляєть­ся у визначенні тих суб'єктів, чиї права за­хищає та охороняє відповідний кодекс: якщо

Цивільний кодекс спрямований на захист прав особи, то Господарський - на захист

прав суб' єктів господарювання. З огляду на вказане, слід відмітити, що, по-перше, розра­хункові відносини існують не тільки між

суб' єктами господарювання, але й зачасти

між фізичними особами, які такими не є.

Відповідно, суб'єкти розрахункових відно­син є іншими, ніж передбачено господарсь­ким правом. До того ж, зміст розрахункових

відносин як виду цивільних відносин є шир­шим, аніж зміст розрахункових відносин як виду господарських відносин, які передба­чають наявність розрахункових відносин

лише між суб' єктами господарювання в про­цесі здійснення ними господарської діяльно­сті. Розрахункові відносини з точки зору ци­вільного права враховують той аспект, що

вони здійснюються між особами (фізичними, юридичними, фізичними особами-підприємцями), що цілком підтверджується практикою їхньої реалізації.

Також відмітимо, що при вирішенні дис­кусії про віднесення розрахункових відносин до тієї чи іншої галузі права, слід завжди

пам'ятати, що саме підприємницьке (госпо­дарське) право є відокремленою частиною

цивільного права. Так, в різних країнах в за­лежності від історичних умов розвитку під­приємницьке право має назву «торгівельне», «комерційне», «підприємницьке» право, од­нак, наявно простежується єдиний підхід до

визначення такої галузі права як відокремле­ної частини цивільного права, яка виключно

або переважно регулює діяльність підприєм­ців (індивідуальних та колективних). Підпри­ємницьке право вважається спеціальним по

відношенню до цивільного (загального) права («спеціальний закон відміняє закон загаль­ний»), однак, в разі, якщо спеціального права недостатньо, тоді субсидіарно (додатково)

застосовуються норми цивільного права.

Звідси існує декілька концепцій регулю­вання підприємницьких (господарських) від­носин, основні дві з них такі: 1) представни­ки господарського права як самостійної га­лузі займають моністичну концепцію і вва­жають, що ці відносини мають регулюватися однією галуззю права; 2) дуалістична конце­пція розглядає ці відносини, головним чи­ном, з позицій цивільного та адміністратив­ного права, при цьому горизонтальні відно­сини рівноправних суб'єктів в сфері товар­но-грошового обороту повинні регулюватися цивільним правом, а вертикальні - адмініст­ративним правом та нормами, що є суміж­ними із ним. Слід відмітити, що саме остан­ня позиція була закріплена на законодавчому

рівні у Цивільному кодексі Російської Феде­рації. В Україні ж господарське право зайня­ло свою нішу та в переважній більшості нау­кових позицій сприймається як самостійна галузь права, хоча деякі дискусійні та колі­зійні питання між господарським правом та цивільним залишаються актуальними (зок­рема, в частині співвідношення норм Госпо­дарського та Цивільного кодексів).

Повертаючись  до  визначення природи

ISSN 1995-6134

розрахункових відносин, зокрема, до методу їхнього врегулювання, слід частково погоди­тися із О.П. Підцерковним. Зокрема, на його думку, розрахунковим відносинам прита­манний метод комплексного регулювання, що поєднує імперативність та диспозитив-ність. Цей факт автор використовує як один

із доказів віднесення розрахункових відно­син до предмета господарського права. Ми погоджуємося, що імперативність проявля­ється  в  наступному:   1)  наявність норм-

приписів щодо певної поведінки учасників

розрахункових відносин; 2) чітке визначення

правил поведінки учасників розрахункових відносин із встановленням можливості за­стосування до них в разі порушення цих

правил, як методів цивільно-правового при­мусу, так і адміністративних санкцій. Що ж

стосується ще двох вказаних О.П. Підцерко-вним аргументів на користь превалювання

імперативного методу врегулювання дослі­джуваних відносин, а саме: 1) публічно-правовий характер розрахункових відносин, що відбуваються під час платіжних операцій, що опосередковують фінансові (податкові та бюджетні) та адміністративні відносини, в тому числі які реалізують засоби державного

примусу, де завжди присутній суб'єкт та об'єкт управління; 2) регламентація розра­хункових відносин передбачає інститут без-

спірного стягнення грошових засобів, таким чином виводячи сферу застосування майно­вої відповідальності на рівень повноважень адміністративних органів, - то, на наш по­гляд, слід зазначити таке. Вказані елементи

дійсно мають місце при врегулюванні розра­хункових відносин, однак, вони взяті в надто вузькому ракурсі для того, щоб характеризу­вати взагалі всю сутність та зміст методу правового регулювання досліджуваних від­носин. Вони більше характеризують специ­фічність застосовуваного методу та його особливості, що дозволяють виокремлювати

розрахункові відносин в самостійний вид цивільно-правових відносин.

Поряд із зазначеним, методу правовогорегулювання розрахункових відносин при­таманний диспозитивний характер, який

проявляється насамперед в договірному ха­рактері виникнення переважної більшості розрахункових відносин. Так, зобов'язання платника (покупця, замовника, і іншого спо­живача) розрахуватись зі своїм контрагентом

за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає внаслідок

укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду, тощо. Існування

цього зобов'язання базується на відповідно­му виконанні одержувачем засобів (постав­щиком, підрядчиком, виконавцем тощо),

свого зобов' язання по цьому договору, яке є

зустрічним по відношенню до зобов'язання

платника. Разом із тим, на противагу тому,

що учасникам досліджуваних відносин чітко визначені правила поведінки (зокрема, щодо банків та їхньої діяльності), існує їхнє право обирати форми та способи розрахунків, ви­значати їх на умовах домовленості, вирішува­ти чи звертатися до третіх осіб (банків) чи ні.

Отже, зважаючи на все вище вказане, рег­ламентація розрахункових відносин здійс­нюється за допомогою норм цивільного пра­ва. Окремі види розрахункових відносин ре­гулюються нормами господарського права

(розрахункові відносини, що виникають вна­слідок господарської діяльності банку як суб'єкта господарювання), міжнародного то­ргового права (міжнародні господарські від­носини). Разом із тим, врегулювання певних

видів розрахункових відносин нормами ін­ших суміжних галузей права не вказує на рі­знорідність досліджуваних відносин, а є ли­ше спеціальним правилом відносно загаль­ного. Відтак, у випадку, коли певне питання не є врегульованим спеціальним законом,

регламентація будь-якого виду розрахунко­вих відносин здійснюється за допомогою норм цивільного права.

ЛІТЕРАТУРА

1. Казанцев Н. Д. Право колхозной собст­

ISSN 1995-6134

венности / Н. Д. Казанцев. - М. : Юриздат, 1948. - 192 с.

2. Куник Я. А. Кредитные и расчетные от­ношения в торговле / Я. А. Куник. - М. : Экономика, 1976. - 207 с.

3. Гуревич И. С. Очерки советского бан­ковского права / И. С. Гурьевич. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1959. - 131 с. -'К,.

4. Компанеец Е. С. Применение законода­тельства   о   кредитовании   и   расчетах /

Е. С. Компанеец, Э. Г. Полонский. - М. :

Юрид. лит., 1967. - 259 с. '

5. Лаптев В. В. Предмет и система хозяйс­твенного права / В. В. Лаптев. - М. : Юрид.

лит., 1969. - 176 с.   Л j

6. Кузьмин В. Ф. Кредитные и расчетные

правоотношения в промышленности / В. Ф. Кузьмин. - М. : Юрид. лит., 1975. - 200 с.

7. Коган М. Л. Предприятие и банк: опе­рации и сделки, права и обязанности / М. Л.

Коган. - М. : ПТФ «Аркаюр», 1993. - 275 с.

8. Подцерковный О. П. Организационно-

правовые основы расчетных отношений в хозяйственном комплексе Украины: дис. ...

кандидата юрид. наук : 12.00.04. - Одесса, 1999. - 191 с.

9. Коган М. Л. Правоотношения между

Госбанком и объединениями / М. Л. Коган //

Советское государство и право. - 1974. -

№ 1. - С. 58-61.

10. Коряков В. П. Юридическая природа кредитно-расчетных правоотношений в СССР /

В. П. Коряков. - М., 1960. - Вып. 18. - 120 с.

11. Науково-практичний коментар Циві­льного кодексу України. - 3-е видання, пере-

роб. і доп. у 2 т. / за відп. ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - Київ : Юрін-

ком Інтер, 2008. - 1904 с.

12. Цивільний кодекс України // ВВР України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356 (зі змі­нами та доповненнями).

13. Гражданский кодекс Украинской ССР : науч.-практ. комментарий / И. Г. Агапов, М.

И. Бару, И. А. Беленчук и др.; [пер. с укр.]. -К. : Политиздат Украины, 1981. - 639 с.

14. Цивільне право України : підручник /

Боброва Д. В., Дзера О. В., Довгерт А. С. та ін. ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - У 2-х кн.- К. : Юрінком Інтер, 2000- . - 2000. -

Кн. 2. - 784 с.

15. Господарський кодекс України // ВВР України. - 2003. - №№ 18, 19-20, 21-22. -

Ст. 144.

Хірс Я. О. До питання про правову природу розрахункових відносин / Я. О. Хірс // Фо­рум права. — 2009. — № 1. — С. 538—542 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09xjoprvl.pdf

Визначається правова природа розрахункових відносин шляхом аналізу теоретичних положень та норм чинного законодавства; вивчається точка зору щодо віднесення цьо­го виду відносин до предмета господарського права; обґрунтовується позиція, що роз­рахункові відносини є предметом врегулювання норм цивільного права.

***

Хирс Я.А. К вопросу о правовой природе расчетных отношений

Определяется правовая природа расчетных отношений путем анализа теоретических положений и норм действующего законодательства; изучается точка зрения относи­тельно отнесения этого вида отношений к предмету хозяйственного права; обосновы­вается позиция, что расчетные отношения являются предметом урегулирования норм гражданского права.

***

Hirs Ja^. To a Question on a Legal Nature of Settlement Attitudes

The legal nature of settlement attitudes is defined by the analysis of theoretical positions and norms of the current legislation; the point of view concerning reference of this kind of atti­tudes to a subject of the economic right is studied; the position is proved, that settlement atti­tudes are a subject of settlement of norms of civil law.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Я О Хірс - До питання про правову природу розрахункових відносин

Я О Хірс - Вексель як правова форма безготівкових розрахунків