Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події - страница 1

Страницы:
1  2 

Європейський джаз не знав новоорлеанского періоду, і його розвиток формувався під впливом свінгового стилю американських біг-бендів. На кінець 30-х років європейські виконавці швидко наздоганяли своїх американських колег. Часто вони навіть випереджали і перевершували їх в техніці. І не дивно, адже їхні музичні традиції були глибшими, вони краще володіли майстерністю інтонування, мали більші навички в теорії та гармонії. Але їхнім найслабшим місцем було власне те, що робить свінг свінгом - ритм. На кінець 30-х років лише деякі з європейських виконавців усвідомлювали необхідність відриву фразування від граунд-біту[1]. Тому важко сказати, як би розвивався європейський джаз, якби не Друга світова війна. На час війни можливість розвитку джазу в Європі була перервана.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.      Аускерн Л. Британские раритеты / Леонид Аускерн // Jazz-Квадрат. - 2007. -[Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.nestor.minsk.by/jz/articles/1999/ 19/jz1910.htm

2.      Биография джазового гитариста Reinhardt Django. - [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.jazzpla.net/biografy/DJANGOREINHARDT2.htm

3.      Коллиер Дж. Л. Становление джаза / Дж. Л. Коллиер. - Москва : Радуга, 1984. - 886 с.

4.      Панасье Ю. История подлинного джаза / Юг Панасье. - Ленинград : Музыка, 1978. -128 с.

5.      Переверзев Л. Джаз идет на север / Леонид Переверзев // Полный джаз : Еженедельный электронный журнал. - 1999. - № 34. - [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.jazz.ru/mag/44/default.asp

6.      Полный джаз : Еженедельный электронный журнал. - 2004. - № 3. - Режим доступу : http://www.j azz.ru/mag/241/euroj azz.htm

7.      Шапиро Н. Послушай, что я тебе расскажу... / Нат Шапиро, Нат Хентофф. -Новосибирск : Сибирское университетское издательство, 2007. - 368 с.

8.      Rust B. Jazz Records 1897-1942. Vol. 1, 2 / B. Rust. - London : Storyville Publications and Co., 1970. - 1968 p.

9.      Russell R. Jazz Style in Kansas City and the Southwest / R. Russell. - Berkeley : University of

California Press, 1971. - 292 p.

10.  Sargeant W. Jazz : Hot and Hybrid / W. Sargeant. - New York : Da Capo Press, 1975. - 302 p.

11.  Stewart R. Jazz Masters of the Thirties / R. Stewart. - New York : Macmillan, 1972. - 228 p.

12.  Ward G. C. Jazz : A History of America's Music / Geoffrey C. Ward, Ken Burns - New York : Alfred A. Knopf. Random House, Inc., 2000. - 512 p.

 

 

 

УДК 78.2У

 

Я. Р. ГОРАК

 

З'ЇЗД УКРАЇНСЬКИХ МУЗИК 1899 РОКУ: ДО ІСТОРІЇ НЕЗРЕАЛІЗОВАНОЇ ПОДІЇ

 

У статті з рукописних та періодичних джерел систематизовано відомості про процес підготовки З'їзду українських музик, який планувалося провести влітку 1899 року. Метою З'їзду мало стати утворення Музичного Союзу - централізованого органу музичних товариств Галичини, покликаного взяти під контроль музичне життя і освітянство краю і під своїм патронатом відкрити навчальний музичний заклад для здобуття українцями фахової музичної освіти. Серйозну різносторонню підготовчу роботу щодо скликання З'їзду проводила групадіячів української музичної культури, однак З'їзд не відбувся. Ідеї З'їзду вдалося згодом реалізувати у «Союзі співацьких і музичних товариств» та Вищому музичному інституті.

Ключові слова: Іван Гарматій, Віктор Матюк, Максим Копко, Володимир Шухевич, З'їзд українських музик, «Відозва до співолюбивих русинів», «Проект статута русько-українського товариства любителів музики».

 

Я. Р. ГОРАК

 

СЪЕЗД УКРАИНСКИХ МУЗЫКАНТОВ 1899 ГОДА: К ИСТОРИИ НЕРЕАЛИЗИРОВАНОГО СОБЫТИЯ

В статье из рукописей и периодических изданий систематизировано известия о процессе подготовки Съезда украинских музыкантов, который планировалось провести летом 1899 года. Целью Съезда должно было стать создание Музыкального Союза -централизированого органа певческих и музыкальных обществ Галиции, предназначенного взять под контроль музыкальную жизнь и образование края и под своим патронатом открыть учебное музыкальное заведение для получения украинцами фахового музыкального образования. Серьёзную разностороннюю подготовительную работу по созыву Съезда проводила группа деятелей украинской музыкальной культуры, но реализовать его не удалось. Идеи Съезда удалось реализовать в «Союзе певческих и музыкальных обществ» и в Высшем музыкальном институте.

Ключевые слова: Иван Гарматий, Виктор Матюк, Максим Копко, Владимир Шухевич, Съезд украинских музыкантов, «Отзывъ къ спЫолюбивымъ русынамъ», «Проект статута руско-украинского общества любителей музыки».

 

Y. R. HORAK

 

THE CONGRESS OF UKRAINIAN MUSICIANS OF 1899: TO THE HISTORY OF

UNREALISED EVENT

 

The article systematizes the information about the process of preparation of The Congress of Ukrainian Musicians taken from the handwritten and periodic sources. The congress was planned for the summer of 1899. The aim of the congress was the creation of music Union - a central organ of music societies of Galicia. The Union was called to control the musical life and education of the region. Under the auspices of the Union the educational musical establishment was to be opened where the ukrainians could receive professional musical education. The group of leaders of Ukrainian musical culture conducted some serious preparations for the Congress but it never took place. The ideas of the Congress were later put into life in The Union of Singers and Music Societies and in the Higher Musical Institute.

Key words: Ivan Harmatii, Viktor Matiuk, Maksym Kopko, Volodymyr Shukhevych, The Congress of Ukrainian Musicians, «The call to the rusyns who love singing», «The project of the regulations of the Ukrainian society of music admirers».

 

Появі 1901 року «Союзу співацьких і музичних товариств» та відкриттю 1903 року Вищого музичного інституту передували ряд більше чи менше вдалих спроб (ініціатив) утворити подібну музичну спілку і під її патронатом відкрити український музичний навчальний заклад. Однією з таких спроб мав стати З'їзд українських музик, який 1899 року серейозно підготовлявся групою діячів, але так і не був зреалізований. Може, саме тому про нього годі відшукати якісь відомості в сучасних музикознавчих дослідженнях. Лише у працях В. Гордієнка [5], З. Штундер [20], Л. Ханик [19] одним-двома реченнями, без будь-якої конкретизації (а в дослідженні Л. Ханик - з істотними помилками) говориться про цей факт.

Метою пропонованої статті є систематизація фрагментарних відомостей з рукописних та опублікованих джерел стосовно перебігу організаційної підготовки З' їзду, участі в ньомуокремих діячів, визначення запланованих завдань, відображення проблематики З' їзду у публікаціях.

Ідея з' їзду українських музикантів Галичини для обговорення стану музики в краю у різних царинах її застосування (церковна музика, навчання співу в школах, народна музика) з' явилася на шпальтах преси ще з листопада 1898 року. Почином справи стала стаття Івана Гарматія «В справі науки нотного хорального співу по наших селах», яка акцентувала пекучу потребу упорядкування навчання співу у селах. У статті відсутні будь-які заклики до З' їзду, однак висловлено низку ініціатив дуже сугослосних з його майбутніми завданнями. Зокрема, для успішного проведення справи автор вважає за потрібне, щоб «подали собі руки всі наші просвітні інституціи» - церква, школа, читальня, музичні товариства. І. Гарматій закликає обов'язково видати друком «якъ найповнійшу колекцію народныхъ мельодій, и то по можности зъ вірнымъ текстомъ, що вимагає заровно много труду и докладу», причому «повинні подбати и постарати ся о тоє всі наші музичні товариства» [2, № 256, с. 1] «Класичними» у цій колекції мають стати колядки, щедрівки, історичні думи і весільні пісні. «А зо збираньємъ сихъ памятниювъ старовины конечно бы поспішати, бо стоимо нині на переломі, коли друковане слово бере перевагу надъ устною словесностію, а хвиля сеся заскочила насъ такъ неприготовленыхъ, що можемо много утратити, мало що придбавши» [2, № 256, с. 1], - розмірковує автор статті. На його думку, «часъ бы намї такожъ зійти ся уже бодай зъ короткою исторією нашои литературы музичнои; годить ся, щобы такі таланты музики, якъ Бортняньскій, Лисенко и другі були звістні троха більше і ширшій громаді»[2, № 256, с. 1].

З повною підтримкою тез І. Гарматія виступив у статті «В справі науки нотного хорального співу у нас по селах і містах» Віктор Матюк. Констатуючи, що серйозно систематичним плеканням співу у Галичині ніхто не займається через відсутність фахових музичних шкіл і учителів, автор покладає надії на діяльність музичних товариств, які мають взяти ініціативу у свої руки. Для належного здійснення такої місії, на думку В. Матюка, «мусить у нас перевестись оргазнізація і лучність всіх істнуючих товариств співочих, а неменше і приняти ся спосіб систематичної науки співу, передовсім елементарної науки співу руских дітей» [10, с. 2]. Автор пропонує зібратися талановитим музичним працівникам (серед яких називає І. Воробкевича, П. Бажанського, Н. Кумановського, О. Нижанківського, Г. Топольницького, Ф. Колессу та И. Кишакевича) для того, щоб «сею справою заняти ся і остаточно в одно місце зїхати ся, уложити і згодити ся на найпрактичнійший спосіб поступованя при научуваню початкового співу так званого А,В,С, як і видати необходимий підручник науки співу. Почин до сего повинен дати «Львівскій Боян», а в особенности Вп. проф. Володимир Шухевич, котрий в справі тій уже великі заслуги положив, і на таку нараду та остаточне порішенє сеї пекучої справи запросити всі знані єму на поли музичнім працюючі сили на означений день і справу порушену детайлічно обговорити і рішити» [10, с. 2]. Наведений фрагмент статті став уперше висловленою в пресі ініціативою проведення З' їзду.

Про висловлену В. Матюком ініціативу на початку 1899 року дізнався Володимир Садовський, який працював тоді священиком греко-католицького храму св. Варвари у Відні. У листі до Ф. Колесси від 15 лютого 1899 року він скептично висловився про ідею В. Матюка: «Зачну ab ovo [від початку - Я. Г.]: о[тець] Гарматій - дай му, Боже, довгий вік прожити за розумне слово - порушив був квестію нашого співаня межи народом як немож було зручнїйше, та, на нещастя, вмішав і своїх п' ять грошей о[тець] Матюк, щоби справу порушену звести до галицького именника: то треба комісію скликати, щоби та щось радила, щоби щось ся робило. Вже мене то доймило і я вичікував чи таки справді лишит ся по давному, чи, може, хтото відізве ся. O beati Phaeaci [О,благословенні Феаки! - Я. Г.]!-хочу казати Галилейчики - вдают мудрих: козак мовчит та всьо знає! Хитрі малороси вимотали ся з матні, заставлено о[тцем] Гарматієм, - штудерно!» [7, арк. 8-9].

Попри такий скептицизм ідея була близька В. Садовському, і з часом він змінив своє ставлення до неї, ставши активним її промотором. У статті «З нагоди новин на поли нашої церковної музики», над якою він працював у той час, висловлено чимало ідей, які згодомбудуть відображені у заклику-відозві щодо З' їзду. Так, наприклад, про потребу зібрання українських музикантів для обговорення стану музики в Галичині у статті сказано: «Коли весь загал мислячих Русинів інтелігентів сполучає всі свої інтелєктуальні сили, щоби в се «время люте» невпинно працювати, аби на поли розвою загального бодай добігти випередивших нас, -нехай і рускі музики в одно скріплять ся, щоби використати свої таланти [...]» [18, № 58, с. 1]. Автор також наголошує на потребі видавати твори українських композиторів з текстом не лише українською, але й європейськими мовами: «На мою гадку (она зовсім не така фантастична), -пише в статті В.Садовський, - треба би нам наші композиції рускі, або і українскі народні пісні - розуміє ся в найвзірцевішім обробленню - по при тексті малорускім, видавати з текстом німецкім або італійскім або францускім, а я певний, що они на ринку европейскім будуть мати попит» [18, № 70, с. 3]. А в кінці статті, знову повертаючись до ідеї організації З'їзду, автор пропонує Ф. Колессі зібрати бажаючих взяти участь у такій дискусії, тих, «котрі хотіли би приступити до того «товариства приятелів музики» (чи як оно буде зватись). Відтак треба би виготовити статут з ино можливим полем ділання, - статут, котрий управняв би товариство до заложення своєї музичної школи (Conserwatorium), давав би право власного накладу діл музичних та музикалій і т.д. - і сей статут предложити зашальним зборам, котрі треба скликати як найскорше; дальше треба постаратись о затвердженє статутів і впровадити машину в рух» [18, № 73, с. 2]. Наведений фрагмент статті вперше документує мету З'їзду - утворення «Товариства приятелів музики» (згодом пропонувалися й інші назви, як «Союз любителей малорусской музыки», «Руско-українский союз любителів музики», «Малорусский музыкальний союз», «Союз любителів руської пісні»), яке мало об' єднати всі співочі і музичні товариства краю і централізувати у своїх руках закладення основ музичного просвітянства в різних ланках (від створення консерваторії під патронатом «Союзу», до виготовлення і видання музично-теоретичних підручників, співаників, музичного журналу, систематичне перевидання всіх українських музикалій, реорганізації навчання співу і музики у школах).

Приблизно в середині 1899 року В. Садовський листувався з В. Матюком, про що писав у листі до Івана Белея від 16 червня 1899 р.: «Саме в тих часах зайшов я в кореспонденцію з В[исоко]пр[еосвященним] о[тцем] Віктором Матюком в справі скликаня музичного з'їзду до Львова з початком вакацій (коло 12-17 липня). О[тець] Матюк хоче радо сею справою занятися, тим більше, що хотяй я в ескізі справу основнїйше представив, однакож гадка з'їзду походит від него і єму прислугує право почину. Нам прочим треба зо всїх наших сил справою занятися та зсолїдаризуватися з о[тцем] Матюком. До сего так важного дїла потреба нам Вашої ласкавої помочі, о котрій нам годї на хвилину сумнівати ся, бо ж се справа високо національна» [9, арк. 1-2]. Наведений документ зафіксовує бодай орієнтовну дату проведення З'їзду -12-17 липня 1899р. По-друге, В. Садовський віддає ініціативу З'їзду В. Матюкові, а сам тільки приєднується до її реалізації. Ця істотна коректива змушує критично віднестися до окремих публікацій, у яких ініціатива проведення З' їзду приписується разом і В. Матюкові, і В. Садовському [6, с. 3; 5, с. 26]. По-третє, В. Садовський «в ескізі справу основнійше представив», тобто висловив свої думки кореспонденту щодо складу організаційного комітету, статуту майбутньої організації і проблем, які утворена організація повинна вирішити. На жаль, досі не виявленого жодних листів В. Матюка до В. Садовського з 1899 року, які б, можливо, конкретизували багато важливих моментів в історії підготовки З' їзду.

Поки що наявні лише фрагментарні відомості щодо діловодства підготовки З' їзду - хто входив до комітету, ким і як опрацьовувався статут майбутнього «Союзу». Передовсім такі відомості подає опублікована хронікальна замітка «Зъіздъ рускихъ музиковъ у Львові», де сказано: «До завязаного комітету скликуючого зъЫздъ музиковъ і співакові приступили знамениті силы музичні. Міжъ иншими В[исоко]п[реосвященні] оо. Максимъ Копко, Іосиф Кишакевичъ, щиро займивъ ся справою и вироблетемъ статутовъ В[исоко]п[оважаний] д[ окто]ръ А. Чайковскій зъ Бережанъ, и єсть надія, що ще більше вызначныхъ силъ приступить» [6, с. 3]. Наведений список комітету, мабуть, неповний: його слід доповнити іменами ініціатора - Віктора Матюка і Володимира Шухевича - відомого етнографа, на той час голову хорового товариства «Львівський Боян». Цікавою і невідомою деталлю є робота надстатутом доктора Андрія Чайковського з Бережан - відомого українського письменника, автора історичних повістей, юриста за освітою.

Серед рукописів В. Садовського в архіві И. Кишакевича збереглися два рукописні зошити із заголовком «Проект Статута Руско-українського Союза любителів музики». Цей проект статуту, який мав бути винесений на обговорення на З' їзді, охоплює 27 параграфів. Ось лише деякі цікаві моменти цього документа. Згідно з першим параграфом, «Руско-україньский Союз любителів музики» єсть товариство, котрого цїлию: плеканє вокальної і інструментальної як сьвіцкої так і церковної музики і з нею покрівних штук з осідком у Львові» [15, арк. 1]. Засоби для досягнення мети перечисляє параграф другий: «Средствами до осягненя повисшої цїли суть: а) заснованє і веденє музичної школи, т. є. консерваториї; б) заснованє і удержуванє музичної біблїотеки та з нею злученого музичного музея; в) заснованя і піддержуванє осібних музичних кружків в цїли взірцевого виконуваня вокальної і інструментальної музики; г) урядованє публичних продукций; д) урядованє співацких і музичних з' їздів у Львові і на провінциї та спільних прилюдних концертів; е) заохочуванє до музичної творчости розписуванєм конкурсів і премійованєм; ж) видавництво музичних творів і наукових музичних праць та публїкаций; з) виданє фахової музичної часописи, посьвяченої рівночасно біжучим музичним справам з особливим увзглядненєм музики на Руси-Україні» [15, зошит 1, арк. 1-2]. Цікавим є §25, який зобов'язує Виділ Союза до «заранжованя двох звичайних великих концертів а після зможности устроїти і більше надзвичайних союзаньских концертів і продукциї»[15, зошит 2, арк. 5]. На випадок припинення існування «Союзу» § 26 передбачає, що «все майно переходить на товариство «Просьвіта» у Львові з тим, щоби воно без проволоки дало почин до заснованє нового музичного Союза з цїлию утвореня музичної консерваториї і тому передало все полишене майно» [15, зошит 2, арк. 5-6].

Процес підготовки створення майбутнього «Союзу.», який ішов рівночасно з виробленням статуту, ілюструє рукопис В. Садовського з переліком завдань «Союза любителів руської пісні», який зберігся серед архіву И. Кишакевича [Його опубліковано: 4, с. 133-135]. Матеріал цей в цілому залишився неопублікованим за життя В. Садовського, хоч значна його частина - власне перелік завдань - була згодом використана автором для статті «В справі «Союза співацких і музичних товариств» [17, № 237, с. 1-2], але з істотними змінами і скороченнями (у рукописі перераховано 22 завдання, з яких у друковану статтю увійшли тільки 10). Цей цікавий документ прояснює масштаб роботи запланованої музичної спілки. Усі запропоновані в ньому завдання групуються у три основні напрями (блоки). Перший напрям (завдання 1-6, 13) - тісна взаємна співпраця музичних товариств між собою в рамках «Союзу.», уніфікація в них організаційних порядків, методів навчання і спільних репетицій, статистична і хронікальна праця щодо життя «Союзу.» і музичних товариств, цілеспрямовані підготовка і залучення нових співацьких кадрів. Другий блок (завдання 7, 8, 12, 13, 17, 18, 22) -суспільна праця, яка передбачає: проведення лекцій, плекання народних співів, створення архівів (зокрема архіву музичних творів, бібліотеки музично-теоретичних праць, архіву народних інструментів і пам' ятних фотографій), матеріальні преміювання (найкращих музичних видавництв, здібних музикантів для допомоги їм у здобутті музичної освіти і спонуканні їх до інтенсивнішого творчого самовияву). Третій блок (завдання 9-11, 15, 19, 21) -широка видавнича робота - видання «Співаника» з найкращими і найулюбленішими хорами, видання «Віснтика Союза приятелів рускої пісні», видання як старіших, так і новіших творів українських композиторів з текстом українським, німецьким і французьким, видання музично-теоретичних книжок та підручників. Деякі із завдань (особливо другого напряму) так і залишилися незреалізованими і актуальними донині.

Наприкінці липня - на початку серпня 1899 року у деяких періодичних виданнях за підписом комітету в складі Віктора Матюка, Володимира Шухевича та Максима Копка опубліковано відозву під заголовком «Відозва до співолюбивих русинів»[1] («Отзывъ къ стй>волюбивымъ русынамъ» [13, с. 2]). У документі, крім заклику до участі в З'їзді всіхмузикантів[2], «щоби спільно нарадитись над зарадженєм злому, яке проявило ся в виді безграничного застою на поли нашої малорускої музики, так духовної як і сьвітскої» [1, с. 1], викладені завдання заплановані для обговорення на З'їзді. Передовсім - «заснованє «Союза приятелів малорускої музики» (чи як єго назвуть), т.є. одного товариства центрального, в котрім злучили би ся всї вже єствуючі товариства сьпівачі і музичні, як також композитори та сьпіваки, хотьби і з найглухшого гірского закутка, в цїли плеканя передовсїм самої штуки музичної а відтак і з нею споріднених штук» [1, с. 1. - Виділення та курсив у першодруці. - Я. Г. ]. Для цього запрошувалися всі співочі товариства по кілька делегатів на з' їзд. Завданнями новоствореного Союзу має стати «виготовленє відповідних популярно оброблених підручників до науки музики і гармонії а передовсїм сьпіву [.]», «перевести видавництво так церковних як і сьвітских малоруских музикалій» як давніших, так і найновіших і найцінніших. «Пожадане би було, щоби сей «Союз» видавав найціннїйші оригінальні композициї поруч тексту малоруского з текстом нїмецким, італїйским або француским, розуміє ся метричним, щоби цивілїзованій Европі дати можність пізнати красоту нашої малорускої музики, а нашим композиторам нагоду представити ся сьвітовій публицї» [1, с. 1]. Союз має зайнятися також реорганізацією науки співу і музики в школах і бурсах, а також плеканням інструментальної музики.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Я Р Горак - Вокально-виконавська та диригентська діяльність володимира садовського

Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події

Я Р Горак - З'їзд українських музик 1899 року до історії незреалізованої події

Я Р Горак - Музично-видавнича діяльність володимира садовського

Я Р Горак - Із рукописних матеріалів володимира садовського