Г В Труш - До питання інтеграції національної банківської системи в світову економіку - страница 1

Страницы:
1 

Формування ринкової економіки. 2011. № 25

5. http://www.federalreserve.gOv/releases/g 19/Current/

6. http://www.bundesbank.de/statistik/statistik_iwf_fsiindikatoren.php

7. http://www.cbr.ru/statistics/?Prtid=pdko

Статтю подано до редакції 15.03.11 р.

УДК 336.71: 330.322/477

Труш Г. В., ст. викладач кафедри банківської справи ДВНЗ«Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

ДО ПИТАННЯ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ

АНОТАЦІЯ. Запропоновано рекомендації щодо регулювання про­цесів впливу іноземного капіталу на вітчизняний кредитний ринок. Переваги та недоліки присутності іноземного капіталу у банківсь­кому секторі України

КЛЮЧОВІ СЛОВА: іноземний капітал, кредитний ринок, банківсь­кий сектор

АННОТАЦИЯ. Предложены рекомендации относительно регули­рования процессов влияния иностранного капитала на отечест­венный кредитный рынок. Преимущества и недостатки присутст­вия иностранного капитала в банковском секторе Украины

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: иностанный капитал, кредитный рынок, бан­ковский сектор

ANNOTATION. Market The recommendations about reculation influence processes of foreign capital on native credit market are proposed. Advan­tages and disadvantages of foreign capital in Ukraine's banking sector.

KEYWORDS: foreign capital, credit market, banking sector.

Постановка проблеми. Сьогодні банківська система України переживає процес прискореної інтеграції в світову економіку шляхом поширення в ній іноземного капіталу.

Інтенсивність та швидкість з якою іноземний капітал прони­кає на український грошовий ринок потребують постійного до­слідження питань, що пов'язані з присутністю банків з іноземним капіталом в Україні та їх впливу на розвиток національної бан­ківської системи і економіки в цілому.

© Г. В. Труш, 2011

451

Аналіз останніх публікацій. Дослідження цих питань здійс­нювало багато сучасних науковців і практиків, зокрема: М. Сав-лук, В. Геєць, А. Шаповал, Д. Полозенко, Т. Вахненко, Н. Кузнє-цова та інші.

Ситуація в Україні щодо впливу іноземного капіталу на наці­ональну банківську систему постійно змінюється. Питання роз­міру частки іноземного капіталу в банківській систему України є таким, що найчастіше стає предметом дискусій. Тобто, на сього­дні не існує однозначної думки щодо розмірів і ступеню впливу іноземного капіталу на національну банківську систему. Це і зу­мовлює визначення мети дослідження: проаналізувати переваги та недоліки присутності іноземного капіталу в банківській сфері України, і вивчити його вплив на економіку.

Викладення основного матеріалу. На наш погляд, присутність іноземного капіталу у банківській системі України в основному відповідає інтересам національного економічного розвитку. Але, розглядаючи основні аспекти і тенденції процесу поширення іно­земного капіталу в банківську систему України, слід відмітити, що присутність іноземного капіталу на грошовому ринку України має як позитивні, так і негативні явища. З одного боку, надходження іноземного капіталу, сприяє підвищенню рівню капіталізації бан­ківського сектору України, а це — досить актуальне питання сьо­годні. Порівнюючи рівень капіталізації банківської системи Україні з іншими країнами, що розвиваються, то він помітно ниж­чий. Крім того цей процес сприяє розширенню ресурсної бази ба­нків взагалі, підвищує рівень обслуговування клієнтів.

Також до позитивних моментів можна віднести:

— залучення іноземних інвестицій;

— зростання реального рівня рентабельності банківської системи;

— зменшення кількості проблемних банків через їх консолі­дацію із закордонними банками;

— розширення обсягів кредитування.

З іншого, безконтрольне нарощування розмірів іноземного капі­талу містить серйозні ризики відтоку прибутків отриманих від бан­ківської діяльності, а також несе загрозу втрати суверенітету у гро­шово-кредитній сфері. Крім того присутність іноземного капіталу в банківській системі України не створює надійних передумов проти­дії кризовим явищам на кредитному ринку. Саме залучення інозем­ного капіталу і заощадження вітчизняних суб' єктів економіки в ба­нківських установах стали джерелом кредитного буму.

Питання впливу іноземного капіталу на банківську систему України стало актуальним ще в 2005—2006 рр., адже саме в цей час загострилась проблема з нестачею кредитних ресурсів.

У 2005 р. кількість банків за участю іноземного капіталу ста­новила 23 (12,3 % від загальної кількості — 186), а вже в 2006 ро­ці їх кількість зросла до 35 (18,1 % від загальної кількості 193).

На початок 2007 року частка іноземного капіталу в загальній сумі статутного фонду всіх діючих банків становила понад 27,5 %, в 2008 р. — 40,5 %, а в 2009 — 37,5 %.

Станом на 01.02.2011 частка іноземного капіталу у зареєстрова­ному статутному капіталі банків України становила 39,7 % з них 10,7 % від загальної кількості зі 100 %-ним іноземним капіталом.

За даними НБУ про основні показники діяльності банків України за 2011 рік частка іноземного капіталу зросла на 3,3 % порівняно з початком 2010 роком. Це свідчить про те що інозем­ний капітал все швидшими темпами вливається у банківську сис­тему нашої держави.

Окремої уваги заслуговує питання географічного походження капіталу, що представлено 23-ма країнами світу. Найбільшу час­тку в загальному обсязі іноземного капіталу, що присутній в бан­ківській системі України, становить капітал Кіпру 20,3 %, Австрії 20,3 %, Франції 12,3 %, Росії 9,7 %, Нідерландів 8,2 %, Польщі

7,9 %, Швеції 6,1 %.

Щодо способів проникнення іноземного капіталу в банківсь­кий сектор України, слід відмітити що найпоширенішими є:

1. Продажа контрольного пакету акцій нерезиденту (як правило понад 90 %) банку і він переходить у його власність. Цей спосіб був застосований щодо банків «Ажіо», «Аваль», «Мрія», «Індекс-банк».

2. Продажа банку на умовах подальшого спільного ведення бізнесу. Банківські установи, як правило інтегровані з промисло­вим капіталом та належать фінансово-промисловим групам, що включає продаж банку. На рахунках корпоративних клієнтів об­ліковуються ресурси цих клієнтів. Покупець не зацікавлений у придбанні такого банку, адже клієнти залишаються у розпоря­дженні попередніх власників. Саме такий шлях обрали «Укрсоц-банк», «Вабанк».

3. Продаж акцій шляхом їх розміщення на ПФТС (Перша Фон­дова Торговельна система). Цей шлях є вигідним для середніх та великих банківських установ, акцій яких вільно обертаються на ри­нку. Цей спосіб продажу обрали банки «Форум», «Мегабанк».

4. Публічне розміщення акцій українських банківських установ на світових фондових біржах. Проведення ІРО дає можливість залучити достатній обсяг додаткового капіталу і не «продатися» інвесторові. Так у 2006 році були продані акції банків «Родовід» та «Укрінбанк». Але у 2009 р. банк «Родовід» був націоналізований.

Розглядаючи питання напрямів діяльності що приваблюють «іно­земців» в Україні відмітимо, що на початковій стадії входження іно­земних банків на український ринок банківських послуг їх діяльність в основному стосувалася обслуговування цільових клієнтів з мате­ринської країни, та спекулятивні операції з ОВДП. На сучасному ета­пі банки з іноземним капіталом переорієнтувалися на роздрібний ри­нок, а саме на споживче та іпотечне кредитування. Кількісна оцінка потенціалу України виглядає досить оптимістично. Щорічний при­ріст споживчого кредитування становить 16 %, емісія платіжних кар­ток 38%, іпотечне кредитування 56 %. Темпи зростання роздрібного обігу є достатньо високими. Відбувається процес перерозподілу рин­кових часток на користь банків з іноземним капіталом. Їх власники інвестують додаткові капітали в статутні фонди і на цій базі розвива­ють свої послуги. Тому обмежувати приплив іноземного капіталу в банківський сектор України не варто. Це може спричинити зменшен­ня фінансових можливостей і спровокує нестачу внутрішніх грошо­вих ресурсів. Штучне обмеження імпорту капіталу, може спровоку­вати додатковий дефіцит і зростання вартості банківських послуг.

Щодо вартості кредитних ресурсів, слід сказати що цей показник в значній мірі залежить від рівня інфляції та існуючих в країні ризи­ків. За останні роки інфляція регулярно перевищувала закладені орієнтири. Отже присутність іноземного банківського капіталу не сприяє зниженню ставок банківських кредитів і здешевленню фі­нансових ресурсів, досягненню фіскальної стабільності та економі­чному зростанню. Потрібен державний контроль за рівнем інфляції.

Приплив іноземного капіталу призводить до посилення про­цесів концентрації капіталу в банківському секторі. У результаті відбувається процес скорочення кількості банків, натомість з' яв­ляються надпотужні фінансові групи, що контролюють значну частку активів банку.

Присутність іноземних фінансових закладів посилює конкурен­цію на вітчизняному ринку на користь споживачів банківських по­слуг. З появою в Україні міжнародних фінансових груп більш жорст­кою стала конкуренція, а ринкове середовище менш сприятливим для швидкого зростання окремого фінансового закладу. Із зростан­ням конкуренції стають потрібними більш якісні послуги і іноземні банки не бояться такої конкуренції тому, що звикли працювати в більш жорстких умовах. В свою чергу вітчизняні банки це стиму­лює до розвитку, потребує постійно бути в тонусі, та шукати нові можливості для забезпечення конкурентоспроможності на ринку, який постійно насичується банківськими послугами. Негативним є той факт, що існуючий рівень життя населення в Україні не дозво­ляє розраховувати на необхідну рентабельність і великі інвестиції для успішних банків. Але за умов швидкого зростання обсягів ВВП і доходів населення, можна відносно не дорого придбати ринкову частку. За малих інвестицій вона дає гарний приріст і має потенціал. Це приваблює іноземний капітал. Попит на українські банки зали­шається досить високий (на кожний привабливий український банк претендує мінімум три західні банки).

Найпривабливішими для придбання іноземними фінансовими установами є саме ті банки, які на українському ринку займають лідируючі позиції. Тому при обговоренні припливу іноземного капіталу у банківську сферу України слід дотримуватись прин­ципу його допуску лише в межах національних інтересів і ні в якому разі не вище цієї межи.

Швидке зростання частки іноземного капіталу у банківській сфері нашої держави свідчитиме про появу загрози її фінансовій безпеці. Це питання має правовий аспект, оскільки саме національ­не законодавство здатне протидіяти порушенням у сфері страте­гічних інтересів держави. З метою підтримки стабільності бан­ківського сектору повинна функціонувати система державного регулювання і контролю як за діяльністю іноземних банківських структур в Україні, так і за обсягами залучення іноземного капі­талу у вітчизняну банківську систему.

Що стосується напрямків оптимізації допуску іноземного бан­ківського капіталу на український грошовий ринок слід сказати, що визначення серед них основних, має знайти системне вирі­шення, під час розробки та реалізації національної стратегії роз­витку банківської системи. Основні заходи, можна сформулюва­ти у вигляді певних рекомендацій.

По-перше, збільшення частки іноземного банківського капіта­лу у банківській системі має відбуватися поступово — відповідно до створення сприятливих внутрішніх умов розвитку банківсько­го сектора та підвищення конкурентоспроможності національно­го банківського капіталу. Допуск філій зарубіжних банків муситьздійснюватися не раніше, ніж через п' ять років після вступу до СОТ, з можливістю подальшого уточнення та диференціації цієї норми для окремих видів діяльності.

По-друге, не забувати про зміцнення та подальший розвиток сегмента банків з державним капіталом, які спеціалізуються на забезпеченні стратегічних соціальних, структурних та зовніш­ньоекономічних завдань економічного зростання (Ощадбанк, Ек-сімбанк, Банк реконструкції та розвитку).

По-третє, слід запровадити нормативно-організаційну селек­цію та моніторинг доступу іноземного банківського капіталу на основі національних пріоритетів розвитку; запровадити заборону на доступ банків з офшорних зон.

По-четверте, чітко внормувати продаж банків з національним капіталом зарубіжним власникам.

Реалізація таких заходів, на наш погляд, дасть змогу нейтралі­зувати або принаймні мінімізувати негативні наслідки збільшен­ня частки іноземного капіталу в банківський системі України, і в той же час скористатися перевагами такої присутності для зміц­нення подальшої ефективної розбудови національної економіки, грошово-кредитної та фінансової сфери.

Висновки. Як підсумок, маємо: з одного бок^, проникнення іно­земних банків сприяє залученню іноземних інвестицій, розширює ре­сурсну базу соціально-економічного розвитку, сприяє зростанню ре­ального рівня рентабельності банківської системи, зменшенню кількості проблемних банків. З' являються нові більш дешеві та якісні банківські послуги, можливе зниження процентних ставок на депози­ти та кредити, можливе здешевлення кредитних ресурсів. З іншого боку, країна втрачає контроль над своєю банківською системою, вла­сники іноземного капіталу будуть керуватися передусім власними ін­тересами, виникає можливість відпливу фінансових ресурсів, інтен-сивнішого зростання залежності фінансової системи країни від світових економічних і політичних криз. Вища якість послуг, які на­дають іноземні банки, може призвести до зменшення великих під­приємств, які обслуговують вітчизняні банки, що буде вести до зме­ншення їх прибутків, а значить, і рівня конкурентоспроможності.

Література

1. Сайт Національного Банку України [Електронний ресурс]. — Ре­жим доступу: www.bank.gov.ua

2. Савлук М. Банківська система — барометр економіки / М. Савлук // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 212. — С. 23.

3. Барановський О. І. Іноземний капітал у банківській системі України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінте-граційний курс: фінансовий вимір: Зб. наук. пр. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. — Львів, 2006. — Вип. 3 (LIX). — С. 257—264.

4. Геєць В. Іноземний капітал у банківській системі України // Дзер­кало тижня. — 2006. — 2006. — № 26.

5. Міщенко В., Набок Р. Іноземний капітал у банківській системі країн Центральної і Східної Європи // Банківська справа. — 2006. — 2006. — № 5—6. — С. 3—14.

Статтю подано до редакції 11.02.11 р.

УДК 336.226.142.2

А. Є. Буряченко, канд. екон. наук, доцент, докторант ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ІСТОРІЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ СПЕЦІАЛЬНОГО МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

АНОТАЦІЯ. У статті досліджено історичні аспекти чинності спеці­ального місцевого податку в розвинутих країнах, ставок та методів його стягнення. Проаналізовано причини занепаду даного виду оподаткування. Запропоновано започаткувати дискусію щодо мож­ливості впровадження спеціального місцевого оподаткування в Україні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: спеціальне оподаткування, спеціальний подат­ковий збір, муніципалітет, місцева інфраструктура, комунальні вдосконалення, компенсація, благоустрій, податок на поліпшення, приватний власник.

АННОТАЦИЯ. В статье исследуются исторические аспекты дейс­твия специального местного налога в развитых странах, ставок и методов его взимания. Анализируются причины упадка данного вида налогообложения. Предлагается положить начало дискуссии относительно возможности внедрения специального местного на­логообложения в Украине.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: специальное налогообложение, специаль­ный налоговый сбор, муниципалитет, местная инфраструктура, коммунальные усовершенствования, компенсация, благоустройс­тво, налог на улучшения, частный собственник.

ANNOTATION. The article considers the historical issues of special assessments in the developed countries, tax rates and tax levy method. The reasons of special assessments slowdown are analyzed

© А. Є. Буряченко, 2011

457

Страницы:
1 


Похожие статьи

Г В Труш - До питання інтеграції національної банківської системи в світову економіку

Г В Труш - Особливості формування депозитної політики комерційних банків