Ю Завадський - До питань упровадження дистанційного навчання та ролі оцінного фрейму - страница 1

Страницы:
1  2 

ВИВЧАЄМО ДОСВІД

УДК 159.9

ЮРІЙ ЗАВАДСЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ДУДІН

ДО ПИТАНЬ УПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ТА РОЛІ ОЦІННОГО ФРЕЙМУ

Представлено рекомендації щодо організації дистанційного навчання та ролі програмного забез­печення. Охарактеризовано систему дистанційного навчання Moodle, а також технології Веб 2.0. З 'ясовано переваги та недоліки впровадження дистанційного навчання. Висвітлено питання про авто­рські права під час впровадження електронних курсів. Розглянуто основні принципи та методи підвищення мотивації у студентів.

Ключові слова: технології Веб 2.0, система Moodle.

ЮРИЙ ЗАВАДСКИЙ, АЛЕКСАНДР ДУДИН

К ВОПРОСАМ ВНЕДРЕНИЯ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ И РОЛИ ОЦЕНОЧНОГО ФРЕЙМА

Представлены рекомендации по организации дистанционного обучения и роли программного обе­спечения. Охарактеризована система дистанционного обучения Moodle, а также технологии Веб 2.0. Выяснено преимущества и недостатки внедрения дистанционного обучения. Рассмотрены вопросы ав­торских прав при внедрении электронных курсов. Рассмотрены основные принципы и методы повыше­ния мотивации у студентов

Ключевые слова: технологии Веб 2.0, система Moodle.

YURI ZAVADSKY, ALEXANDER DUD IN

QUESTIONS OF THE IMPLEMENTATION OF DISTANCE LEARNING AND THE ROLE OF ESTIMATED FRAME

Recommendations for distance education and the role of software are presented. The Moodle system of distance learning, as well as Web 2.0 technology are charactirized. The advantages and disadvantages of dis­tance learning implementation are discussed. The copyright question of implementation the electronic resources is highlighted. The basic principles and methods of increasing students' motivation are shown.

Key words: Web 2.0 technologies, system of Moodle.

На початку ХХІ століття виникає потреба у вмінні викладача використовувати сучасну комп'ютерну техніку в процесі навчання. Це надзвичайно актуальна проблема в наш час. Він повинен не тільки використовувати комп'ютер як користувач поданої інформації, але за необ­хідності створювати самому інтерактивні курси, в яких не тільки викладений лекційний матері­ал, а представлений певний перелік завдань, тестовий матеріал, навіть, за потреби, викладач може організовувати тематичні форуми, блоги, навчальний сайт, міг би обмінюватися повідом­леннями зі студентами. Якщо навчальна організація має достатньо великий ресурс, вона централізовано організовує дані можливості через використання таких відомих програмних продуктів дистанційного навчання, як ATutor (Тернопільський національний технічний універ­ситет), Moodle (Тернопільський національний педагогічний університет), система дистанційної освіти «Агапа» (Тернопільський національний економічний університет) [1, с. 10-25]. Але дані системи потребують певного обслуговування. У цьому контексті особистий вплив викладача на студента зменшується, а тому для навчання необхідно дібрати такий інструментарій, який по­силював би зацікавленість у навчанні.

Метою статті є визначення оптимальних засобів для організації дистанційного навчання за обмежених можливостей викладача і підвищення мотивації студента.

Програмні продукти дистанційного навчання, які згадувалися вище вимагають певного технічного обслуговування мережі та серверів, більш кваліфікованого персоналу для їх налаш­тування. Також створення електронних курсів вимагає від викладачів певних навичок роботи з даними системами дистанційного навчання. Відповідно постає необхідність проведення додат­кових курсів серед викладачів з підвищення рівня знань в обчислювальній техніці, потрібний також підрозділ, який міг би займатися даними питаннями і сертифікував би електронні курси. Поряд із цим існує ряд переваг, які з часом все більше набувають ваги. З кожним роком необ­хідність придбання університетом комп'ютерних класів зменшується у зв'язку із поширенням серед студентів ноутбуків, які витісняють з комп'ютерного ринку стаціонарні машини завдяки потужності та зручності. Особливу доцільність переносні комп' ютери набули внаслідок поши­рення та вдосконалення бездротової мережі Wi-Fi, що значно підвищило привабливість даного обладнання. Поряд із цим у сфері розвитку програмного забезпечення для дистанційного на­вчання намітився значний прогрес у плані зручності інтерфейсу, спрощенні процедури зане­сення різного виду інформації, що значно полегшило процес створення електронних курсів.

Наприклад, Moodle [2; 4] — безкоштовна, відкрита (Open Source) система дистанційного навчання. У даній системі викладач може представити для студентів певні електронні ресурси у вигляді методичного матеріалу, лекцій, презентацій. У своєму змісті електронний курс, який створений у даній системі, має такі особливості: модульний принцип побудови; наявність дода­ткової дидактичної, довідкової інформації у мережі; систематичне використання Інтернет-ресурсів; наявність у кожному модулі різних форм діяльності (завдання, форум, тести, форум, чат, тест, глосарій, гра, завдання, опитування).

Протягом січня 2010 року в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка були проведені семінари з підвищення кваліфікації викладачів. Ор­ганізатором курсів були працівники кафедри інформатики та методики її викладання. Керівни­ком проекту був Валерій Юрієвич Габрусєв. На семінарі розглядалися можливості впрова­дження спеціальної навчальної системи Moodle. Курс складається з 18 годин — по 6 годин на день (3 дні) (рис. 1).

До участі в семінарі був залучений практично весь викладацький склад університету.

Основною метою навчання на семінарських заняттях було сформувати в учителів навич­ки ефективного використання інформаційно-комунаційних технологій.

Результатом ефективного навчання на тренінгу є розроблення та захист електронного ку­рсу, подальше вдосконалення якого передбачає використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Концептуальні засади семінарського заняття:

• ефективне використання ІКТ у навчальному процесі;

• проектна методика на основі самостійної (індивідуальної чи групової) дослідницько-пошукової діяльності учасників семінару;

• розвиток студента — формування в студентів навичок мислення високого рівня (ана­ліз, синтез, оцінювання), навичок критичного мислення за допомогою формулювання

• формування у студента цілісної картини світу;

• практична спрямованість знань та навичок учнів;

• розвиток навичок, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності студентів на ринку праці за умов розвитку економіки, яка ґрунтується на новітніх технологіях та

Рис.1. Головна сторінка серверу електронних курсів

завдань творчого характеру;

знаннях;

орієнтування при плануванні електронного курсу на вимоги державних освітніх стан­дартів та зміст державних навчальних програм з різних навчальних предметів;

циклічна побудова навчання вчителів на тренінгу щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій;

система оцінювання всіх видів діяльності студента на базі розробки тестів, власних критеріїв.

Основну увагу при перепідготовці вчителів приділяється тому, що, навчаючись за даною програмою, вчителі не лише оволодівають знаннями і вміннями в галузі ІКТ, а й навчаються застосовувати ці технології у навчальних аудиторіях, включати їх до загального педагогічного процесу, якнайкраще передавати учням власні знання, використовуючи інноваційні педагогічні технології. Тобто викладачі навчаються комплексно інноваційних педагогічних та інформацій­но-комунікаційних технологій.

За змістом електронний курс, який створений в системі Moodle, має такі особливості:

модульний принцип побудови;

використання можливості переглядати такі курси інших викладачів, що є прикладами зі створення електронних курсів, зберігання додаткової дидактичної, довідникової ін­формації в мережі;

систематичне використання Інтернет-ресурсів;

можливість використання системи Moodle як «зошита» для нотування власних думок та пропозицій колег;

передбачення в кожному модулі різних форм діяльності: завдання, форум, тести, гло­сарій, гра, завдання, опитування, урок;

за необхідності, регламентується час на виконання будь-якого завдання;

чітке формулювання завдання для всіх форм діяльності, що досягається за рахунок на­явності спеціальних запитань та сформульованих конкретних завдань;

використання шаблонів для розроблення подібних курсів;

застосування оцінювання за рахунок створення тестів, завдань, журналу курсу.

В електронному курсі використовують такі ресурси: напис; текстова сторінка; HTML-сторінка; гіперпосилання; доступ до файлів.

До початку проведення семінару з Moodle доцільно проводити нульовий модуль (Мо­дуль 0) з тими вчителями, хто бажає пройти навчання, але не вміє користуватись комп'ютером. Такі викладачі до початку тренінгу повинні оволодіти зазначеними вміннями. Навчання може провести викладач з інформатики. Як свідчить практика, вчителі, що не мають елементарних навичок, не можуть в повному обсязі досягти завдань тренінгу.

З' ясувалося, що використання дистанційного навчання усуває ряд проблем з реалізацією навчального процесу:

• немає потреби у навчальних та допоміжних приміщеннях — достатньо мати кімнату для сервера з комунікаціями і персонал для його обслуговування;

• значно скорочується потреба в допоміжному персоналі;

• зменшується адміністративний апарат і кількість підрозділів;

• унаслідок мобільності системи дистанційного навчання можна буде навчати і контро­лювати більшу кількість студентів (ефективність залежить від специфіки курсів).

• собівартість такого навчання буде нижча порівняно із традиційним, виходячи з попе­реднього пункту.

Поряд з перевагами даного навчання, є ряд недоліків, які слід ураховувати:

• навчання може здійснювати людина, яка має вільний час;

• має обладнане робоче місце (комп'ютер, підключення до мережі);

• також має спокійне місце проживання (як відомо, у збудженому стані процес навчання ускладнюється);

• на жаль, процес навчання, особливо теоретичних курсів, не дає відразу практичної ре­алізації, але вони необхідні для розуміння наступних дисциплін практичного характе­ру (може бути, що людина тимчасово втрачає практичні навички, які вже використо­вувала) тому для будь-якого студента необхідна певна матеріальна підтримка (або він повинен мати певний ресурс перед цим);

не контролюється загальна соціальна обстановка за традиційного процесу навчання студента оточують одногрупники та викладачі, які мають загальну мету, а в даному випадку значна кількість людей може опинитися в оточенні людей, які мають цілком інші цінності;

час від часу студент ділиться своїми успіхами серед одногрупників, що позитивно впливає на процес навчання, що неможливо за дистанційного.

На відміну від традиційного навчання, при дистанційному у людини має бути чітка, ґрун­товна мотивація [3, с. 73], що в наш час є основною проблемою навіть для студентів стаціонар­ної форми навчання.

Тобто необхідно враховувати:

• студенти будуть вчити, якщо відчуватимуть у цьому потребу;

• студенти повинні відчувати привітність навчального середовища;

• студенти вчаться краще, якщо вони самі того хочуть і відчувають відповідальність за процес навчання;

• студентів краще навчати через діяльність;

• студенти вчаться шляхом розв' язання реальних проблем, які їх стосуються;

• студенти навчаються краще, якщо матеріал пов'язаний з їхнім досвідом;

• студенти навчаються краще у неформальній атмосфері.

З іншого боку, необхідно враховувати і такий аспект як авторське право. У більшості ви­падків, навчальний курс містить широкий перелік творчих і практичних робіт цілого колективу людей — як вони поставляться до того, що їх розробки опублікують у мережі? Сучасність ви­магає підготовку спеціалістів на світовому рівні — необхідні знання технологій, наукових до­сягнень. Вдала ідея може знизити собівартість продукції, і в більшості випадків вона не підля­гає широкому розповсюдженню в інтересах автора.

Наведемо приклад у сфері опублікування інформації в блогах. Міждисциплінарна дослі­дницька група Вашингтонського університету World Information Access (WIA) провела дослі­дження і дійшла до таких висновків: за результатами п'ятирічного вивчення блогосфери були заарештовані 64 блогери. У 2007 році були арештовані блогери в кількості 36 осіб, це утричі більше, ніж у 2006. У числі незадоволених своїми блогерами виявилися навіть «передовики» демократії: Канада, США, Франція, Велика Британія. Середній термін покарання блогера, що провинився, — 15 місяців. Найбільш вражаюче покарання, до якого засудили автора інтернет-щоденника — 8 років в'язниці.

Як діяти викладачеві, який готує електронний курс? Тут виникають певні колізії. Викла­дач може копіювати невеликі за обсягом електронні публікації, якщо це робиться для навчаль­них чи дослідницьких цілей, а також для занять з учнями у класі. Перш ніж створити постійне гіперпосилання зі свого сайту на інший, слід попередити про це автора. Якщо потрібна якась публікація, а на сайті відсутні вказівки про те, як нею можна користуватися, слід звернутися до автора або веб-майстра сайту за спеціальним дозволом. Звідси виходить, що при створенні сис­теми дистанційного навчання, один з проблемних факторів є дотримання авторського права.

Загалом, вузьким місцем для даного навчання є технічне обладнання. Іноді потрібний ва­ріант, де викладач міг самостійно організувати невеликий навчальний курс для групи студентів. Один з можливих шляхів — це використовувати Веб 2.0 [2, с. 20].

Соціальні сервіси Веб 2.0 — це сучасні засоби, мережне програмне забезпечення, що під­тримує групові взаємодії та групові дії користувачів мережі Інтернет. Ці групові дії включають:

• персональні дії учасників: записи думок (блог); замітки та анотації чужих текстів, ме-режні закладки; розміщення аудіо-, фото- та відеофайлів;

• комунікації учасників між собою, обмін повідомленнями: пошта, чат, форум, комента­рі у блозі, відеоскайп;

• документи Google (docs.google.com) для роботи з текстом, електронними таблицями, формами та презентаціями.

З метою отримання практичних навичок роботи з технологіями Веб-2.0 були проведені комп'ютерні практики (травень 2010 р.) серед студентів історичного філологічного факультетів (рис. 2-3) — майбутніх учителів, які виконували ряд вправ, структура яких представлена нижче.

Хід роботи практики складався з таких завдань:

• створити аккаунт Google, створити папку, у якій будуть зберігатися створенні докуме­нти;

• робота з документами Google — створити реферативний документ «Використання су­часних інформаційних технологій на заняттях з історії», запросити свого одногрупни-ка до співпраці та надати спільний доступ до документа;

• розробити навчально-методичний матеріал для вчителів з використанням таблиць і графічних об'єктів документа Google;

Google Документы На початку 2 Сохранено 2 Добавить в общие т

Файл Изменить Просмотреть Вставить Формат Таблица Инструменты У fg ю nt Q-r Стили       - Verdana        ' Юпг В   І   Ц  А"- I

Справна: ■»■ Ссылка

сершірікував електронні курси, паряду з цим існує ряд переваг, які з часом все оільше і і _ набирають свою вагу. З кожним роком необхідність придбання університетом комп'юі

Рис. 2. Робота

з текстовим документом

(ВЕБ 276)

створити презентацію про традиції міста або країни; скласти електронні таблиці, на основі цих таблиць побудувати діаграму; створити систему персонального пошуку за напрямком професійної діяльності майбу­тнього викладача (пошукова система має містити не менше 30 сайтів, запросити 10 користувачів для співпраці у користувацькій пошуковій системі);

створити власний записник з навчальної дисципліни (записник має містити текст, ма­люнки, фотографії, необхідно запросити одногрупника для обговорення та доповнення матеріалів записника).

створити календар «Тиждень факультету», який включатиме події, опис, дату та час їх проведення (не менше п' яти подій кожного дня);

створити блог — «Історія країни...» (країну або місто) (у блозі створити 4-5 дописів, налаштувати блог, у блог додати п'ять гаджетів, що відповідає заданій тематиці ); створити сайт країни (міста) (сайт містить текст, фотографії, зображення); оформлення звіту.

- ЧерВО!

Рис. 3. Робота з таблицями (Веб 2.6)

Звіт з комп'ютерної практики (8-10 сторінок) повинен містити: титульну сторінку; коро­ткий опис кожного та Print Screen екрану виконаного завдання; висновки.

Також для підвищення ефективності навчання за електронними курсами, де використову­ється Веб 2.0, пропонується посилити фактор впливу оцінюючого фрейму [3, с. 499]. Дане яви­ще широко використовується і в інших соціальних сферах, наприклад, у рекламі. Тобто важли­вість оцінювання полягає в тому, що студент перебуває в оцінюючому фреймі, що примушує його виконувати вправи, які вимагає викладач. Виконуючи їх, він вкладає у своє навчання час,докладає власних зусиль. І даний продукт відправляється викладачеві. Це стимулює учня до уважного і натхненого виконання такихзавдання.

Також пропонується, щоб проектування електронних курсів починалися з планування процесу оцінювання: формуються цілі, які відповідають державним освітнім стандартам і на­вчальним програмам; визначаються конкретні знання та вміння, якими мають володіти студен­ти; визначаються методи оцінювання [4, с. 26]. А на наступному етапі доцільно розробляти конкретні вправи та планувати навчальну діяльність студентів. Зворотній підхід до застосуван­ня оцінювання фокусує навчальний проект на навчальних цілях. Дане явище було обговорене учасниками навчального семінару з питань впровадження програми «Intel@Навчання для ма-бутнього» (10 версія), в ТНПУ імені Володимира Гнатюка (18.06.2010 р.).

Відповідно до плану оцінювання будується процес навчання. Оцінювання є формуючим та підсумковим. Формуюче оцінювання: визначення навчальних потреб студента; спонукання до самоспрямування у навчанні та співробітництві; відстежування прогресу у навчанні; переві­рка розуміння студентами особливостей власного мислення та спонукання їх до самопізнання. Підсумкове оцінювання: перевірка здобутих учнями знань та отриманих навичок.

Оцінювання в електронних курсів має бути сплановане так, щоб: оцінювання здійснюва­лося впродовж усього навчального процесу; студенти конкретно оцінювались за кожною з за­планованих навчальних цілей; студенти активно залучалися до процесу оцінювання.

Для підвищення ефективності процесу оцінювання необхідно довести студентам: чіткі критерії оцінювання від самого початку проекту; зразки та приклади якісних робіт та рекомен­дації щодо їх підготовки; можливість відстежувати свою траєкторію та прогрес у навчанні; мо­жливості для надання конструктивного зворотного зв'язку від інших студентів [5, с. 120].

План оцінювання складається з таких розділів: на початку завдання; протягом виконання завдання; наприкінці роботи над завданням.

Методи для оцінювання на початку завдання: анкетування; мозковий штурм; обговорення основних запитань; перегляд презентації вчителя та обговорення тощо. Інструмент: тест; жур­нал спостережень; записи вчителя тощо. Методи для оцінювання під час виконання завдань: анкетування; конференції; самостійна робота з формами оцінювання; рішення задач; тести. Ін­струмент: форма оцінювання для роботи в групах та самооцінки; форма оцінювання продуктів проекту; письмові огляди, звіти; журнали спостережень; форми для надання зворотного зв'язку тощо. Методи оцінювання наприкінці роботи над завданням: захист завдання; опитування; кон­трольна робота. Інструмент: підсумкове есе; форма оцінювання публікації, презентації, продук­ту тощо.

При поточному оцінюванні необхідно враховувати такі принципи:

• підвищувати критерії оцінювання невеликими градаціями, щоб студент реально міг виконати завдання;

• у конкретний проміжок часу відпрацьовувати одне завдання, не слід формувати пове­дінку за двома критеріями одночасно;

• перед тим як збільшувати критерії, використовувати вибіркове оцінювання, тобто по­зитивно оцінювати ті роботи, які найбільш вдало виконані;

• уводячи нові критерії оцінювання, тимчасово послаблюють інші;

• необхідно бути попереду, тобто якщо студент виконав швидко завдання, у вас повинні бути заздалегідь заготовлені додаткові вправи;

• не слід змінювати під час виконання навчальної програми викладачів — виникає стре­сова ситуація;

• якщо поточне оцінювання не приносить успіху, знайти інший спосіб оцінювання;

• кожне заняття має закінчуватися на високій (позитивній) ноті;

• якщо навики погіршуються, слід повернутися на попередні етапи та швидко повтори­ти дані етапи із серією простих завдань для оцінювання;

• кожне заняття має закінчуватися скеровано з боку викладача [6, с. 67].

Під час оцінювання використовують різні методики, що спонукають студента вивчати дисципліни.

Перший метод — це не допустити студента до навчання. Тобто якщо студент не засвоїв певний навчальний матеріал, його не допускають до наступного етапу навчання.

Другий метод — покарання (низька оцінка). Даний метод використовують після вико­нання навчальних дій студентом. Тобто є констатація події, яка вже закінчена. Цей метод ефек­тивний, коли небажані явища мають тільки початкову стадію, мотивація даної поведінки не­значна і, головне, вона може контролюватися студентом.

Третій метод — від'ємне нагородження. Як у другому методі, студент не набирає бали (або має невисокий бал). Але різниця з другим методом ґрунтується на тому, що оцінювання відбувається під час виконання студентом навчальної дії.

Четвертий метод — згасання. Основа методу полягає в тому, що небажана діяльність студента зникне саме собою внаслідок відсутності будь-якої оцінки. Багато з поведінки студен­тів має тимчасовий характер. Наприклад, якщо студент у збудженому стані, або мав «веселу» вечірку, то більш доцільно дочекатися моменту, коли він прийде до нормального стану.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Ю Завадський - До питань упровадження дистанційного навчання та ролі оцінного фрейму

Ю Завадський - Нелінійний літературний текст історія технологія та поетикальні особливості

Ю Завадський - Теоретичні основи дослідження сучасної зорової поезіїпредмет

Ю Завадський - A втор і читач гіпертекстового story і поетичного concretism