Автор неизвестен - Дослідження з етнографії слобожанщини у XVIII ст - страница 1

Страницы:
1  2 

Україна-Європа-Світ

ДОСЛІДЖЕННЯ З ЕТНОГРАФІЇ СЛОБОЖАНЩИНИ У XVIII СТ.

У статті розглядаються питання розвитку етнографічного вивчення Слобідської України, а також історії заселення краю у зв'язку з формуванням його як окремого етнографічного району.

Ключові слова: етнографія, Слобожанщина, Камер-колегія, Іоган Гіль-денштедт, намісництво, Слобідсько-Українська губернія, топо­графічний опис.

Етнографія як наука про українську культуру та побут пройшла досить складний шлях, сформувавшись в окрему наукову дисципліну доволі давно. Дослідження ^^^_та теоретичне узагальнення проблем становлення української етнографії -актуальне завдання сучасних етнографів.

Проблемам історії української етнографії як у ХІХ, так і в ХХ столітті приділялося недостатньо уваги. Значні зрушення у цій галузі відбулися в кінці 80-х - на початку 90-х років ХХ століття.

Попри досягнуті успіхи багато питань залишилося ще недостатньо висвітленими. Серед них, насамперед, проблеми пов'язані з історією культурно-побутових досліджень окремих етнографічних районів України, в тому числі й Слобожанщини.

Історія розвитку етнографічного вивчення Слобідської України, особливо в період пізнього феодалізму, ще донедавна залишалася малодослідженою. І хоча частина науковців зробила спробу розкрити цей процес, їх праці обмежувалися лише короткими бібліографічними оглядами, бібліографічними описами та розглядом окремих етнографічних публікацій [1-4].

Сьогодні, розглядаючи процес вивчення культурно-побутових особливостей Слобожанщини, не можна не торкнутися питання історії заселення краю у зв'язку з формуванням його як окремого етнографічного району. "Слобожанщина - один з кількох регіонів України, що утворився на роздоріжжі Дикого степу між непевними політичними кордонами трьох держав - Росії, Речі Посполитої та Кримського ханства протягом ХУІІ-ХУШ ст. Довгий час проміжне становище між лісом і степом, осілою і кочовою людністю, на перехрестях старовиних трактів, відкритих як для торгівлі, дипломатії, так і для страхітливих, спустошливих розбоїв, робили цей край зоною інтенсивних контактів і взаємовпливів різних цивілізацій і культур" [5, с. 6].

На розвиток етнографічного вивчення краю, разом з подальшим розвитком культури, мало вплив і проведення ряду політичних, економічних та соціальних заходів царським урядом, оскільки було стурбоване зростаючим незадоволенням селян, які безперервно піднімалися на боротьбу проти гнобителів, що в свою чергу вимагало всебічного вивчення різних районів держави (в тому числі і Слобожанщини). Зрозуміло, не з метою полегшення участі погноблених, а з метою їх ще більшої експлуатації. Характерною ілюстрацією цього явища є матеріали "Экстракта об изнеможении Слободских полков" 1758-1761 років, в якому зафіксована перша спроба вивчення урядом положення селянсько-козацьких мас Слобідської України.

Поряд з "Экстрактами" про Слобідські полки 1734 та 1758-1761 років одним з перших досліджень історії та побуту слобожан був опис декількох населених пунктів краю, здійснений за наказом уряду в 1767 році для пред'явлення в "Комиссию по составлению нового уложения". Знайомство з описом свідчить, що порівнянно з "Экстрактами" про Слобідські полки, це була спроба більш детального опису життя слобожан. Аналіз нарисів про міста Харків, Волки, Марефи, Ольшани та слободи Липці і Хотомля показує, що вони були складені за відповідною програмою з 27 пунктів, яка очевидно була надіслана з Петербурга. Поряд з

УДК 39 (092) (477) Оксана Ятищук

матеріалами про місцезнаходження населеного пункту,тут дається опис соціального складу населення та його основних занять, детальну розповідь про торгівлю і ярмарки.

Цікавим доповненням до нарисів про міста і села краю є "Описание городов и знатных местечек в провинциях Слободской губернии", що було укладене на замовлення Академії наук та Камер-колегії. Збір матеріалів для цього дослідження проводився відповідно до надісланого опису м. Углича, що був своєрідною анкетою-програмою, багато пунктів якої мали переважно етнографічний характер. У зв'язку з цим в "Описании городов и знатных местечек..." знайшли відображення дані про жителів краю, ремесла, ярмарки, товари, сільськогосподарські культури і врожаї, скотарство і т. д.

У 1768 році в "Трудах Вольного экономического общества" була опублікована праця "О нынешнем состоянии земледелия и домостроительства по Слободской Украинской провинции" [6]. Це була чи не найбільш змістовна спроба етнографічного опису Слобідської України на той час.

Опис стану землеробства та домоустрою Слобідської України - досить значна за обсягом праця (145 сторінок), складається з п' яти розділів. У першому розділі вміщено узагальнюючий матеріал по всій губернії, а в інших йде мова про Ізюмську, Охтирську, Острогозьку та Сумську провінції. Детальне знайомство з роботою показує, що вона є хоч і неповною, але своєрідною енциклопедією життя селян Слобожанщини. У ній описано весь цикл сільськогосподарських робіт, розповідається про знаряддя обробітку землі, сільськогосподарські культури, збирання врожаю, скотарство, бджільництво. Крім матеріалів про сільськогосподарську культуру селян, знаходимо тут цікаві дані про ремесла та промисли, торгівлю. Невелика частина опису присвячена побуту жителів краю.

У тому ж таки 1768 році в УШ частині "Трудов" було опубліковано "Продолжение ответов на предложенные в первой части Трудов Вольного экономического общества вопросы о нынешнем состояниии в разных губерниях и провинциях земледелия и домостроительства по Слободской Украинской провинции". У праці не названо прізвище автора. Очевидно, що підготовка відповідей велася відомством князя А. А. В'яземського, який, крім керівництва діяльністю Сенату, був головою "Комиссии по составлению нового уложения" (1767 р.).

Вагомий внесок у етнографічне вивчення Слобідської України зробила Велика академічна експедиція 1768-1774 рр., зініційована Академією наук. Територію України досліджував загін, очолюваний відомим вченим, академіком Іоганом Гільденштедтом. Відповідно до інструкції Академії наук головну увагу Гільденштедт і члени його експедиції зосередили на вивченні природніх багатств, економіки, топографії, особливостей господарського життя населення, його занять, предметів матеріальної культури досліджуваних ними районів. У листі І. Гільденштедта до канцелярії Слобідсько-Української губернії, який зберігається в Харківському філіалі Центрального історичного архіву України читаємо: "По высочайшему именному ее императорского величества повелению с другими разными Академии наук членами и я от императорской Академии наук в разные Российской империи места отправлен для описания натуральной истории и географии и особенно мне Слободская Украинская губерния препоручена" [7, арк. 1].

Збираючи матеріал, І. Гільденштедт у своїй роботі поєднував безпосереднє спостереження із збиранням відповідей на "обширный вопросник", запропонований Академією наук [8, с. 11]. Значну увагу дослідник приділив вивченню сільськогосподарської культури населення краю. Разом з тим, описуючи способи обробки землі, збору врожаю, садівництва і т. п. слобожанами, він майже у кожному випадку подавав аналіз того чи іншого способу, вказуючи на його позитивні та негативні сторони.

Етнографічні матеріали з України, зібрані І. Гільденштедтом, увійшли до другого тому щоденника дослідника. У ньому містяться цікаві описи різноманітних промислів та ремесел, українського житла і господарських будівель, архітектури українських міст, а також матеріали про культурно-побутовий взаємовплив росіян та українців на землях, що знаходяться на лівому березі Дінця. Вчений відзначає, що тамтешні росіяни запозичили вукраїнців прийоми оранки волами, частково - техніку будівництва житла, однак повністю зберегли особливості національного костюма.

Безумовно, відомості першої спеціальної експедиції, що вивчала Україну та її населення були ще неповними, епізодичними, однак і в такому вигляді ці матеріали були значним внеском у справу вивчення культури і побуту українського народу [9, с. 98].

У 1781 році Слобожанщину відвідав Василь Зуєв - ще один представник Академії наук. Опис цієї подорожі хоч і був невеликим, але у ньому наведено чимало цінних етнографічних матеріалів, серед яких опис слободи Липці, де представлено забудову українського села, дано характеристику його жителів, детально змальовано український ярмарок з усіма притаманними йому деталями [10].

Цікавим є й етнографічний опис Харкова, зроблений В. Зуєвим. Тут знаходимо розповідь про походження назви міста, про його річки, фортецю і розташування поселень навколо неї. Причому, дослідник не випускає з поля зору тих відмінностей, які йому зустрічаються, і при нагоді детально описує їх. Так, його увагу в Харкові привернуло житло міщан. Розповівши про те, що воно зроблене з дерева або з хмизу, обмазаного ззовні глиною і вибіленого, а всередині побудоване за українським зразком, автор зазначає, що одна половина хати була призначена для господаря і його сім"ї, "... а другая с галереею, поелику наибольшая часть жителей шинкует горячим вином и другими пьяными напитками, для гостей" [10, с. 188]. В описі Харкова є цікаві матеріали про землеробство, промисли і ремесла, торгівлю.

Крім зазначеного, у праці Зуєва викладено історико-статистичний матеріал про повітові міста і загальна характеристика намісництва.

Продовжуючи вивчення різних районів країни, зокрема і Слобідської України, Комісія Академії наук з метою підготовки матеріалів, необхідних для "Географического и исторического описания всей Российской империи" 25 листопада 1781 року надіслала в намісництва спеціальну програму, яка складалась з 35 запитань. Серед запитань, більшість яких спрямована на вивчення економіки та географії краю, декілька мають етнографічний характер. Так, наприклад, 4-е запитання вимагає описати поширені промисли і ремесла жителів, 18 - розповісти про посіви хліба, врожаю, "какое обработанье и приготовление пашни, какие пахотные орудия", 27 -описати скотарство, а запитання 34, цілком етнографічне, вимагає висвітлення: "в какой области, какой обитает народ: просвещен крещением или в язычестве пребывающий? Какие сей последний имеет предания в рассуждении своей древности, нравов, обычаев, богослужения и житейских обрядов" [11, с. 215].

До нашого часу дійшли "Описание, учиненное в Купянском уездном суде обще с Купянским же городничим и Нижним земским судом, против запросов, учрежденной при Императорской Академии наук Комиссии 1781 г. ноября 25" та аналогічний опис Біловодського повіту, які були складені за спеціальною програмою з 25 питань з метою підготовки відомостей для "Географического и исторического описания всей Российской империи". Частина питань програми та відповідно відповіді на них становлять значний інтерес для дослідника історії розвитку етнографії в Україні [9, с. 10].

У 70-х - на початку 80-х роках ХУІІІ ст. вивченням Слобожанщини паралельно з Академією наук і Камер-комісією дієво займалися й інші колегії Сенату. Серед них -складання географічних карт та опис Слобідсько-Української губернії, які проводилися військовою колегією в 1775-1776 роках, складання опису комісарств Слобожанщини, яке було здійснене у 1778 році; опис Ізюму 1780 року та інших повітів краю. В усіх цих описах знаходимо значну кількість матеріалів про культуру та побут слобожан.

26 лютого 1784 року з Петербургу на адресу генерал-поручика В. А. Черткова, що виконував обов' язки генерал-губернатора Харківського і Воронезького намісництв, надійшов лист від статс-секретаря Катерини ІІ, бригадира П. О. Соймонова, в якому йшлося про те, що імператриця доручила йому "сочинить для собственного ее употребления" топографічний опис кожного намісництва. П. О. Соймонов повідомляв, що у зв'язку з недостатністю матеріалів, йому доручено "истребовать оное от господ генерал-губернаторов, или правящих должность их, а в небытность их от господ губернаторов, вследствие чего исочинены мною некоторые вопросы кои при сем препроводжаю" [7, арк. 2]. Далі в листі було прохання надсилати матеріали, ще до закінчення всієї роботи, тому що "собрание таковых известий по многочисленности предметов в оных заключающихся требует довольно многого времени" [7, арк. 2]. До листа було додано програму-питальник "План топографического описания наместничества", складену, як вже зазначалося, П. О. Соймоновим [7, арк. 2-10].

Програма П. Соймонова для топографічного опису намісництв Росії, зокрема і Харківського, складається з трьох розділів, які налічують 61 запитання. У першому розділі, присвяченому загальній характеристиці намісництва, є 25 запитань, більшість з яких мають етнографічний характер.

Суто етнографічним є 21-й пункт цього розділу, в якому ставиться завдання зробити опис тих відмінностей, які мають жителі краю. Наприклад, "...не имеют ли жители уезда в общежитии своем странных каких обычаев? Нет ли чего особливого в их нравах, поверьях, обрядах, образе жизни и обхождении? Не обносятся ли между какие предания, относящиеся к древним происшествиям, бытиям? Не имеют ли какой отмены в покрою своего платья, в построении своих домов, в исправлении своего домоводства" [7, арк. 10].

У другому розділі програми йдеться про опис міст намісництва (16 питань), а третій розділ, що складається з 20 питань, присвячений опису повіту.

Серед питань третього розділу привертають увагу пункти 4 і 18. Так, у 4 пункті, де йде мова про землеробство, автор програми поставив за мету з' ясувати й описати, якими знаряддями праці обробляють землю - плугом чи сохою, яку використовують тяглову силу -волів чи коней, чим удобрюють землю перед оранкою, тощо. Пункт 18 є своєрідним доповненням до пункту 21 першого розділу програми. У ньому П. Соймонов детальніше окреслює завдання, мабуть, беручи до уваги той факт, що відповіді на запитання будуть складати місцеві повітові чиновники.

Уже через місяць після одержання В. А. Чертковим листа від П. Соймонова, розпорядження про збирання матеріалів були надіслані у повіти. У Харківському філіалі Центрального історичного архіву зберігається лист з Харківського намісницького правління куп' янському городничому Плотнікову, датований 26 березня 1784 року, до якого було додано програму збирання даних для топографічного опису намісництва. У листі рекомендувалось "против оных (тобто пунктів - О. Я.) сделать ответы елико можно верные достаточно нимало не косня" [12, арк. 1].

Знайомство з програмою, надісланою городничому у Куп' янську показує, що вона складена з пунктів програми П. Соймонова, але дещо спрощена. У програмі маємо 28 пунктів у двох розділах. У першому розділі вміщено 7 пунктів (7, 14, 16, 17, 19, 21, 24), які взяті з першого розділу соймоновської програми і присвячені загальній характеристиці як намісництва, так і міста з повітом. Цікаво, що до пункту 21 тут зроблено доповнення: "Изъяснить, между прочим, какие бывают где веселья и обряды при свадьбах, в святки игрища и во время пасхи хороводные пляски или в прочие времена какие-либо обряды занятые от древности: например, скакание через огонь или другие суеверия"[2, арк. 2].

Другий розділ програми під назвою "Описание города" складається з 21 питання, взятих з другого і третього розділів програми, надісланої з Петербурга. Причому, 15 пунктів з 16-ти взято з другого розділу і лише 6 з 20 - з третього розділу. Таким чином, вилучення пунктів з програми Соймонова зроблено з таким розрахунком, щоб повністю задовольнити потребу в матеріалах для складання детального опису міст, в даному разі Куп' янська.

Впродовж 1784 року було зібрано необхідні матеріали, що дало змогу наступного року скласти топографічний опис Харківського намісництва. Один примірник цієї праці датований 1785 роком було надіслано до Петербурга (зараз зберігається в Центральному державному військово-історичному архіві), а копія залишилася в Харкові (зберігається у філіалі Центрального державного історичного архіву України Ф. 632, од. зб. 858. Цей опис повністю не зберігся. Відсутній третій розділ, у якому були зібрані матеріали у повітах). Топографічний опис Харківського намісництва увібрав численні матеріали, які дають яскраву географічну, економічну та етнографічну характеристику краю.

Етнографів найбільше зацікавить відповідь на 21 запитання першого розділу програми (про культуру та побут населення Слобожанщини). Серед відповідей на 25 запитань першого розділу 21-й пункт займає аж третину обсягу. Укладачі змістовно і лаконічно описували житло, одяг, їжу, звичаї та обряди жителів Слобідської України. Зауважимо, що вони описували побут тільки нижчих верств населення, присвятивши панівним лише кілька рядків, мотивуючи це так: "Дворянство и чиновные люди большею частью в общежитии, нравах, обычае и одежде, как мужской, так и женский пол, да и во всем прочем, подобны великороссийским" [13, арк. 18]. У роботі підкреслюється спільність культурно-побутових особливостей жителів міст і сіл Слобідської України. І, нарешті, необхідно звернути увагу на те, що в 21 пункті топографічного опису 1785 року ми вперше зустрічаємось з тим, що населення краю названо українцями.

Знайомство з культурно-побутовими особливостями жителів Слобожанщини починається з широкого опису одягу. На жаль, автор праці дуже мало розповів про чоловічий одяг, проте з подробицями описав основні елементи жіночого одягу і матеріали, з яких його виготовляли.

Поряд з описом одягу, головних уборів і прикрас, зачісок, у праці є кілька рядків і про взуття жителів краю.

Значна увага в 21 пункті першого розділу праці приділена також опису українського житла. Викликають інтерес рядки, в яких йдеться про внутрішнє планування української хати. Цьому опису передує загальна характеристика, де робиться наголос на те, що майже кожна хата має не менше "трьох стекольчатых, по большей части из круглых стекол окон, почему у малороссиянина всегда найдешь чистую, светлую и притом теплую, не угарную избу" [13, арк. 22].

З неменшими подробицями, ніж одяг та житло населення Слобожанщини, у праці описана й їжа. Висвітлюючи це питання, автор робить порівння української та російської народної кулінарії, детально описуючи традиційні українські народні страви, що свідчать про його обізнаність з культурою і побутом як росіян, так і українців.

Одразу ж за описом їжі маємо розповідь про городництво, яка потім переростає в коротку характеристику сільськогосподарської культури населення краю. Необхідно зауважити, що, крім опису городництва, в якому зібрано цікаві дані, і кількох рядків, в яких йдеться про помол хліба і скотарство, весь інший матеріал з сільськогосподарської культури не викликає значного інтересу, оскільки ця тема ґрунтовніше була висвітлена в 4 пункті 3 розділу. Крім того, сільському господарству присвячені ще й інші пункти топографічного опису, такі, як, наприклад, 16 пункт першого розділу і 3 пункт третього розділу.

Заключна частина 21 пункту першого розділу присвячена сімейному і громадському побуту жителів Слобожанщини. З неї ми дізнаємося про весілля, різні свята й обряди, що їх супроводжують. Так, автори досить добре охарактеризували весілля, підкресливши його масовість і дотримання старовинних обрядів, попри значні матеріальні збитки. Хрестини, за їх свідченнями, відзначали в колі рідних, а іменини майже зовсім не святкували. Дуже поширеними, за словами авторів, були різноманітні свята, особливо такі, як Зелене свято, що його святкують цілий тиждень, влаштовуючи під музику різні розваги. Весною на вигоні або на вулиці дівчата, прикрашені квітками чи зеленими гілочками дерев, водили хороводні танки, прославляючи піснями прихід весни. Влітку на свято Купала хлопці й дівчата "по вечерам певали песни и скакивали через огонь, но ныне почти совсем истебилось, а случается, что в тот вечер ходят кружно около зеленого дерева в венках и поют песни, в которых вспоминают идола Купала, в прочих же песнях при играх - идола Лелю" [13, арк. 29]. У праці згадується і про те, що "на канун нового года к вечеру поют под окнами песни, в которых упоминают имя старинного киевского идола Коляды, что называется колядовать" [13, арк. 29]. Далі йде мова про церковні свята і обряди, пов' язані з ними.

Не менш цікавою є відповідь на 17 пункт 3 розділу, де говориться про трави, з яких виробляють фарбу. Тут згадується і крокус, і волошки, з яких виготовляють блакитну і синю фарби, дрок, що йде на виготовлення жовтої фарби, просвірник, який цвіте червоними квітами, та інші трави.

Наведені вище матеріали топографічного опису Харківського намісництва 1785 року вже при поверховому знайомстві з ними викликають значний інтерес. Відповідаючи на 21 пункт 1 розділу програми, а також 3, 4 і 17 пункти 3 розділу, автор твору, як справжній етнограф, зафіксував усі деталі, характерні для українського одягу, житла, їжі, сільськогосподарської культури, сімейного і громадського побуту, що дало йому змогу зробити прекрасний етнографічний опис Слобідської України. Шкода, що використовуючи топографічний опис Харківського намісництва, опублікований в Москві в 1788 році, ніхто з етнографів (за винятком П. Іванова) до цього часу не зацікавився рукописною працею 1785 року, яка між тим містить більше етнографічних матріалів, ніж друкована.

У 1788 році в Москві без підпису автора вийшла друком книга "Топографическое описание Харьковского наместничества с историческим предуведомлением о бывших в сей стране с древних времен переменах, взятых к объяснению деяний и хронологии из татарской истории Баядур-Хана-Абулгази, Российской истории князя Щербатова, Начертания европейской истории Готфрида Ахенвалля и Политической истории Самуила Пуффендорфа" [14], яка згодом стала широко відома історикам та етнографам України.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа