Т І Топішко - Лізинг як пріоритетний інструмент запровадження інвестицій та інновацій на підприємствах апк - страница 1

Страницы:
1 

УДК 347.453: 631.173

Лізинг як пріоритетний інструмент запровадження інвестицій та інновацій на підприємствах АПК

Топішко Т.І., здобувач Львівський національний аграрний університет

Анотація. Аналізується сучасний стан АПК. Розглядаються причини низької матеріально-технічної забезпеченості сільськогосподарських підприємств та можливості фінансування інноваційно-інвестиційного процесу із застосуванням лізингу.

Annotation. The modern state of agroindustrial complex is analysed. Reasons of low logistical support of agricultural enterprises and possibility of innovative investment process financing with application of leasing are examined.

Ключові слова: сільське господарство, матеріально-технічне забезпечення, інвестиції, лізинг.

Key words: agriculture, logistical support, investments, leasing.

Актуальність проблеми. Ринкова трансформація економіки України призвела до кризового стану АПК. Переважна більшість сільськогосподарських підприємств є збитковими. Стан матеріально-технічного забезпечення незадовільний. Основні засоби зношені на 90%. Дефіцит власних обігових коштів та недоступність банківських кредитів унеможливлює здійснення навіть простого відтворення.

Для подолання такої ситуації потрібно стимулювати інноваційний шлях розвитку, забезпечити потужне фінансування інвестицій, всебічну державну підтримку галузі. Важливу роль у цьому процесі повинен відігравати лізинг. Цей інструмент інвестиційної діяльності корисний та ефективний для всіх учасників угоди. Лізингоотримувачі отримують у користування нову якісну техніку, оптимізують використання обігових коштів, використовують податкові переваги. Лізингодавці, у свою чергу, збільшують прибутки та розширюють свою діяльність. Для виробників сільськогосподарської техніки забезпечується надійний канал збуту, гарантоване фінансування та можливості вдосконаленняпродукції у відповідності до вимог клієнтів. Тому лізингова діяльність повинна стати пріоритетом для аграріїв.

Ступінь розробки проблеми. Проблемам відтворення і оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, розвитку лізингових відносин присвячені праці багатьох науковців, у т.ч. В.Г.Андрійчука, Н.М.Внукова, П.І.Гайдуцького, В.Л.Осецького, П.Т.Саблука, А.М.Турило та ін. Однак питання оновлення основного капіталу із використанням лізингу вивчено недостатньо. Потребують уточнення сутність лізингу, основні його форми і види, напрями удосконалення механізму стимулювання лізингової діяльності в сфері АПК.

Метою статті є аналіз стану матеріально-технічного забезпечення сільгоспвиробників та можливості оновлення його на інноваційній основі за допомогою лізингу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств активною частиною основних засобів є незадовільною. Вона складає половину потреби, у т.ч. стосовно тракторів -57%, зернозбиральних комбайнів - 51%, кукурудзозбиральних та бурякозбиральних комбайнів - 52%, грунтообробної та посівної техніки - 92% [1, С.6]. Навантаження на техніку в Україні не є оптимальним і перевищує аналогічні показники у розвинутих країнах у 5-10 разів (рис.1).

350 300 250 200 150 100

50 0


 

 

 

 

90


320


 

 

 

 

 

28


 

 

 

 

60-

І-------- 14г


 

 

 

 

 

 

5


 

 

 

 

 

50


Площі ріллі на 1 трактор

Площі зернових на 1 з/з комбайн

Україна


США


Франця


Нмеччина

 

 

Рис. 1. Навантаження на одиницю сільськогосподарської техніки по окремих країнах

світу, га [1, С.6].

За 1990-2006 рр. кількість тракторів зменшилася у 2,5 рази, комбайнів - у 2,4 рази, вантажних автомобілів - 2,2 рази (табл.1).

Таблиця 1


Ступінь щорічного зносу основних засобів у десять разів перевищує їхнє оновлення. Відбулося руйнування майстерень для обслуговування та ремонту техніки, тваринницьких комплексів, соціальної інфраструктури. Це загрожує Україні повною деіндустріалізацією та перетворенням її на сировинний додаток розвинутих країн.


За оцінками економістів, щорічне постачання тракторів і комбайнів для простого відтворення повинно становити 30-35 тис.од. і 10 тис. од. відповідно. Фінансові можливості селян обмежуються можливостями закупівлі 7-8 тис. тракторів та 2-2,5 тис. комбайнів [3, С.30]. Накопичені залишки тракторів та зернозбиральних комбайнів на складах підприємств машинобудування свідчать про низький платоспроможний попит селян на дану техніку (табл.2).

Виробники сільськогосподарської техніки не мають змоги нарощувати обсяги її випуску не тільки через накопичення нереалізованих її залишків на складах (тракторів 32% від випуску, зернозбиральних комбайнів - 8%). Також через те, що аграрії надають перевагу купівлі сільгоспмашин іноземноговиробництва, навіть вживаних, більш функціональних та енергоощадних, практичніших та простіших в експлуатації. Вітчизняна техніка має багато технічних вад, залишається ненадійною. Зростання обсягів виробництва запасних частин пов'язане із тим, що ремонту потребує практично вся грунтооброблювальна техніка, понад половина тракторів та майже кожен зернозбиральний комбайн.

Лізингові операції мають стати для виробників сільськогосподарської техніки перспективним каналом її реалізації. Лізинг забезпечує не тільки гарантований збут продукції, а й можливість наростити обсяги її випуску та удосконалення у тісній співпраці з покупцями відповідно до їхніх потреб.

Відновлення матеріально-технічної бази повинно стати пріоритетом для сільськогосподарських підприємств. Незадовільний стан основних засобів є однією з причин значних втрат врожаю. За оцінками науковців-аграріїв, в останні роки такі втрати становлять до 4 млн.т на рік [4, C.36]. Модернізація матеріально-технічної бази дозволяє зменшити втрати майже наполовину.

Складне фінансове становище аграріїв спонукає їх до пошуку зовнішніх джерел фінансування інвестицій, серед яких можна виокремити банківське кредитування, лізинг, кошти кредитних спілок, кредитування постачальників ресурсів, іноземні інвестиції, а також кредити приватних осіб.

Сільське господарство є однією з найбільш ризикованих галузей для фінансування. Це спричинено його залежністю від природних умов, наявністю тривалого циклу виробництва, відсутністю ліквідної застави. Фінансове становище більшості виробників є складним. Спостерігається значне коливання цін на сільськогосподарську продукцію, диспаритет цін тощо. Банківські кредити носять переважно короткостроковий характер (у середньому 5-7 місяців). Сільгоспвиробники можуть скористатися ними лише для закупівлі оборотних засобів (нафтопродуктів, насіння, добрив тощо).

У таких умовах нетрадиційним інструментом здійснення інвестиційної політики є лізинг. У сільському господарстві у даній сфері діяльності працюють 15 лізингових компаній. Найбільшим постачальником техніки є НАК

<<Украгролізинг>>. Фінансування державного лізингу проводиться в основному за кошти Державного бюджету. Щорічно на ці потреби витрачається понад 140 млн.грн. За весь період здійснення фінансового лізингу в АПК (1998-2007 рр). сільгосптоваровиробникам було поставлено майже 18,3 тис. од. техніки на суму 1,37 млрд. грн., у т.ч. енергонасиченої техніки: 5742 трактора на суму 491,6 млн. грн.; 952 зернозбиральний комбайн із жатками на суму 440,6 млн. грн.; 9,5 тис. од. грунтооброблювальної і посівної техніки на суму 204,6 млн. грн, а також 2,1 тис.од. іншої сільськогосподарської та переробної техніки і обладнання на суму 232,6 млн. грн [5]. Спостерігаються значні відмінності у кількості та вартості річних поставок у лізинг сільськогосподарської техніки.

господарської діяльності значних коштів;


-         
Переваги лізингового фінансування ще недостатньо оцінені в Україні. У розвинутих країнах його частка в інвестиціях в основний капітал складає 30­35%. В Україні у 2005 р. питома вага сільськогосподарської техніки, отриманої на умовах лізингу, склала лише 6,9% від загальної вартості її придбання (табл.3).сплатити авансовий платіж (як правило, від 20 до 30% вартості предмету лізингу) і негайно приступити до використання придбаного устаткування і, таким чином, генерувати грошовий потік з його участю;

-          здійнювати виплати за гнучким графіком платежів, зручним для клієнта;

-          використовувати податкові пільги;

-          не витрачати час на здійснення страхування, державної реєстрації та інших передбачених законодавством дій. Усе це робить лізингодавець;

-          зберігається можливість отримати кредит у банку, адже лізинг не є боргом і тому розширює джерела фінансування;

-     створює передумови для використання коштів на інші поточні потреби. Висновки.   Пріоритетною   сферою   діяльності сільськогосподарських

підприємств повинно стати відновлення матеріально-технічної бази, тому що основні засоби відпрацювали 2-3 нормативні строки експлуатації. В умовах, коли власних фінансових ресурсів не вистачає навіть на просте відтворення, аграрії повинні звернути увагу на лізинг. Він добре зарекомендував себе в подібних умовах у зарубіжних країнах. Лізингова угода вигідна для всіх її учасників. Однак без активної участі держави у регулюванні лізингових відносин обійтися неможливо. Необхідним є прийняття законодавчих актів, які врегулювали б лізингову діяльність.

Список використаних джерел

1.    Техніка в сільському господарстві України // Лізинг в Україні. - 2007. -№ 2. - С.6-9.

2.    Статистичний щорічник України за 2006 рік. - К.: Консультант, 2007.

3.    Шпак М. Фінансовий лізинг в АПК і джерела його фінансування // Агробізнес сьогодні. - 2005. - № 15. - С.30.

4.    Чабан В.Г. Лізинг в АПК як інструмент запровадження інновацій // Економіка АПК. - 2006. - № 3. - С.34-39.

5.    www.ukragroleasing.com.ua

6.    www.leasing . org.ua

Страницы:
1 


Похожие статьи

Т І Топішко - Problems of leasing types classification

Т І Топішко - Лізинг в апк проблеми становлення і перспективи розвитку

Т І Топішко - Лізинг як пріоритетний інструмент запровадження інвестицій та інновацій на підприємствах апк

Т І Топішко - Принципи функції та механізми лізингових операцій

Т І Топішко - Проблеми відновлення матеріально-технічної бази апк наінноваційній основі