Й М Петрович - Методи оцінювання використання виробничих потужностей машинобудівних підприємств на засадах системного підходу - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 338.3:339:621 И.М. Петрович

Національний університет "Львівська політехніка", кафедра менеджменту організацій

методи оцінювання використання виробничих

потужностей машинобудівних підприємств

на засадах системного підходу

© Петрович Й.М., 2009

З позицій системного підходу формулюється і обґрунтовується склад показників, які становлять основу сучасного методичного інструментарію аналітичного оцінювання використання виробничих потужностей машинобудівних підприємств та висвітлюються переваги їх застосування в процесі проведення аналізу.

In the article, from positions of systems approach, ob-rountovouetsya composition of indexes, which make the basis of modern methodical tool of analytical evaluation of employment of industrial capacity machine-building enterprises, and are lighted up advantages of their application in the process of conducting of analysis, is formulated.

Постановка проблеми. Ринкові трансформації в економіці України відбуваються в умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів, що свідчить про низькі темпи оновлення виробничого апарату машинобудівних підприємств та прискорення його морального та фізичного старіння, з одного боку, і наявності хронічного недовантаження виробничих потужностей підприємств у результаті перманентних кризових явищ - з іншого боку. Такі обставини обумовлюють необ­хідність розроблення досконалих аналітичних методів оцінювання рівня використання потенціальних виробничих можливостей, виявлення ресурсів поліпшення їх використання як важливого фактора підвищення ефективності виробництва.

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній фаховій літературі недостатня увага приділяється дослідженню розвитку та ефективності використання виробничих потужностей про­мислових підприємств. Ці проблемні питання здебільшого висвітлюються лише на сторінках сучасних підручників і посібників, в яких з позицій ринкового господарювання розглядаються ок­ремі аспекти формування і використання виробничих потужностей промислових підприємств [1-3].

Слід зазначити, що сьогодні з'являються публікації, в яких розглядаються актуальні питання використання виробничих потужностей промислових підприємств, основні напрямки їх розвитку в умовах прискореного науково-технічного прогресу [4-7].

 

Постановка цілей. Підвищення ефективності господарювання в умовах прискорених ринкових трансформацій в економіці України обумовлює необхідність пошуку шляхів і резервів раціонального використання наявних ресурсів, серед яких чільне місце займають виробничі потужності підприємств. Вирішення цього актуального завдання значною мірою залежить від організування аналітичної роботи та використовуваного інструментарію її проведення в конкретних виробничих умовах. Отже, основним завданням цього дослідження є розроблення методики оцінювання рівня використання виробничих потужностей машинобудівних підприємств, в основу формування якої покладено систему показників, застосування яких в процесі аналізу дасть змогу виявляти резерви поліпшення їх використання.

 

Виклад основного матеріалу. Результативність аналітичної оцінювання багато в чому залежить не стільки від організації і практичного її проведення, скільки від обґрунтування систем показників, за допомогою яких можна визначити рівень використання виробничих потужностей.

При цьому важливе значення має розроблення методів розрахунку показників, а також способів визначення нормативних значень кожного з показників.

Під системою показників варто розуміти їх взаємопов'язану сукупність, за допомогою якої забезпечується комплексне кількісне оцінювання стану і виявлення резервів поліпшення інтенсивного використання виробничих потужностей.

За цим визначенням можна сформулювати основні вимоги, яким повинна відповідати система показників. Зміст цих вимог полягає у такому: 1) вони повинні формуватися за єдиною методологічною основою, з тим, щоб за своїм змістом відображати ефективність використання потужних ресурсів; 2) бути максимально простим при розрахунках, що дасть можливість отримувати за їх допомогою необхідну інформацію для управління виробничими потужностями, яку можна використовувати на всіх рівнях його ієрархії; 3) об'єктивно відображати поведінку об'єкта, що аналізується (ділянки аналізу) і розраховуватись за плановими, обліковими та оперативними даними, давати можливість порівнювати використання виробничих потужностей за різний період часу, аналізувати таке використання в межах підприємства, а також викорис­товуватись для проведення порівняльного аналізу в цій сфері споріднених підприємств; 4) характеризувати вплив інтенсивності використання виробничих потужностей на ефективність виробництва шляхом виявлення величини і ступеня реалізації резервів поліпшення використання потужностей.

Відповідно до сформульованих вимог систему показників можна розділити на три групи. До першої групи доцільно ввести коефіцієнти, що характеризують рівень освоєння проектної і використання виробничої потужності підприємства, до другої - коефіцієнти, що характеризують використання устаткування, і до третьої - вартісні показники, що характеризують віддачу виробничого апарату.

Особливість кожної групи полягає в тому, що до її складу входять показники, межі застосування яких визначаються їх об'єктивним економічним змістом.

Своєю чергою, кожний із показників, що входять до тієї чи іншої групи, має суворо визначене призначення в системі аналізу і покликаний дати оцінку одному з напрямків процесу інтенсивного використання виробничих потужностей, доповнювати окремі його сторони. У зв'язку з цим розглянемо методи визначення величини і призначення кожного з показників, що входять до тієї чи іншої групи й до системи загалом.

Серед показників першої групи необхідно насамперед виділити коефіцієнт використання проектної потужності (Кп), що характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення планового чи фактичного обсягу випуску продукції (В), передбаченого проектом, у гривнях, тоннах, штуках, НЧП до величини проектної потужності (Мп) в аналогічних одиницях виміру.

На основі отриманих за допомогою цього коефіцієнта даних можна судити про освоєння проектних потужностей і досягнення техніко-економічних показників у межах нормативного терміну, про скорочення періоду запровадження в дію нових потужностей, тобто враховувати фактор часу в оцінці рівня використання нових потужностей.

Трохи інше призначення коефіцієнта використання виробничої потужності (Кв). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за своєю величиною може значно відрізнятися від проектної. Своєю чергою, виробнича потужність поділяється на відповідні види, кожний з яких має своє різне значення при вирішенні питання планування й організації виробництва. Тому рівень використання різних видів потужностей необхідно розглядати окремо. Так, насамперед варто оцінити рівень використання прийнятої планової, середньорічної і фактичної потужності. Коефіцієнт використання кожної з них можна отримати шляхом відношення планового чи фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої, чистої продукції (В) до відповідного виду виробничої потужності (М).

Важливе значення для характеристики використання виробничої потужності підприємства має аналіз рівня використання виробничих потужностей окремих його підрозділів. За результатомпроведення такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнято потужність підприємства, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Дуже важливим моментом в аналізі є визначення рівня використання середньої розрахункової чи нормативної величини виробничої потужності. З цією метою застосовується коефіцієнт використання нормативної величини потужності (Кн), величина якого визначається з такого співвідношення:

 

 

н

де Мн - розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

На підставі величини коефіцієнта використання того чи іншого виду потужності можна оцінювати резерви поліпшення її використання, а також ступінь напруженості планових завдань підприємством. Однак досягнутий високий рівень коефіцієнта використання виробничої потуж­ності не завжди дає підставу стверджувати про оптимальне її використання. Це пояснюється насамперед тим, що на підприємствах при визначенні їхніх виробничих потужностей орієнтуються на потужність тих підрозділів, які є вузькими місцями. Отже, виробничі потужності занижуються та не відображають реальної їх величини, якою володіють підприємства. У зв'язку з цим не можна судити про раціональне використання технологічного устаткування, яке є в наявності і про потенційні резерви його завантаження.

Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, що характеризують рівень використання устаткування. Ця група представлена трьома коефіцієнтами і показником середнього часу роботи однієї машини. Одним з таких узагальнюючих показників є коефіцієнт змінності роботи устаткування (Ксм).

Найдостовірнішим методом визначення коефіцієнта змінності роботи устаткування є ділення сумарної планової, розрахункової чи фактичної машиномісткості (станкоємності) продукції, що виготовляється на дійсний річний фонд часу всього встановленого устаткування у виробничому підрозділі при його роботі в одну зміну. Формула розрахунку величини коефіцієнта змінності роботи обладнання (Ксм) має такий вигляд:

n

XT

Ксм = С '=X Ф ' (2)

уст д

n

де X T - сумарна розрахункова чи фактична машиномісткість продукції, машино-год; Суст -i=l

кількість одиниць встановленого обладнання (у цеху, на дільниці, в групі взаємозамінного устаткування); Фд - реальний (розрахунковий) однозмінний фонд часу роботи устаткування, год.

Порівнюючи плановий чи фактично досягнутий коефіцієнт змінності роботи устаткування, розрахований за пропонованим нами методом, з оптимально можливим чи нормативним можна отримати повне уявлення про наявність резервів підприємств та їхніх підрозділів у підвищенні завантаження устаткування.

Для оцінювання використання реального фонду часу роботи устаткування важливим показником є коефіцієнт завантаження устаткування (Кз). Він являє собою відношення сумарної машиномісткості, необхідної для виготовлення планової чи фактичної кількості продукції, до реального фонду часу роботи встановленого устаткування при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів.

Його величину можна визначити за формулою:

n

X т

 

 

де Р - режим роботи заводу, цеху, дільниці (кількість змін).

Такий метод визначення коефіцієнта завантаження не є єдиним. Так, пропонується визначати цей показник за прийнятою потужністю. Формула розрахунку його величини має такий вигляд:

Tn X М

Кз =—             , (4)

3   Ф1X100

де Tn - трудомісткість на програму за видами обробки, верстато-годин; М - величина прийнятої потужності, %; Ф1 - реальний річний фонд часу роботи устаткування, год.

З формули (4) видно, що чим більша величина прийнятої потужності, тим вищий коефіцієнт завантаження устаткування. Однак величина коефіцієнта завантаження обладнання при такому методі його розрахунку може спотворюватися. Річ у тім, що потужність підрозділу або заводу визначається за потужністю провідної ланки. Отже, розрахована за формулою (4) величина завантаження обладнання буде скоріше характеризувати завантаженість роботою устаткування провідної ланки. Якщо при цьому провідна ланка виявилася вузьким місцем, то потенційна величина коефіцієнта завантаження устаткування буде заниженою.

При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження устаткування визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої їх кількості.

Важливим моментом в аналізі використання устаткування є визначення середнього часу його роботи. Величина цього показника може бути розрахована за формулою:

n

XTi

F = С", (5) уст

де F - показник, що характеризує середній час роботи однієї машини, год.

Перевага цього показника полягає в тому, що він дає уявлення про середню абсолютну величину завантаження кожної одиниці устаткування в певному виробничому підрозділі.

Враховуючи вимоги системного підходу до аналізу, необхідно дотримуватись єдиного принципу побудови показників на загальній основі. Значною мірою цій вимозі відповідає друга група показників (коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження устаткування, показник, що характеризує середній час роботи одиниці устаткування). Ці показники відображають вплив двох груп факторів: а) які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, яка виготовляється, і досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва (величина машиномісткості, трудомісткості T); б) які відображають наявну кількість потужнісних ресурсів та їхнє функціонування в часі.

Будь-який із зазначених показників відображає насамперед використання технологічного устаткування, що визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників не тільки показує рівень використання виробничої потужності, але і свідчить про величину потенційних резервів поліпшення такого використання.

Потенційні резерви поліпшення використання виробничих потужностей і підвищення ефективності виробництва проявляються особливо чітко, якщо зіставити величини коефіцієнтів використання виробничих потужностей і завантаження устаткування.

Важливим етапом в аналізі використання виробничих потужностей є оцінювання ступеня рівномірності завантаження устаткування при заданому обсязі виробництва або прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничих потужностях підрозділів і груп взаємозамінного устаткування. Для кількісного виміру рівня рівномірності завантаження устаткування пропонується коефіцієнт пропорційності.

Коефіцієнт пропорційності (Кпр) визначається як відношення різних видів робіт у структурі машиномісткості виготовленої продукції до загальної кількості встановленого устаткування за формулою:

Кпр = ^, (6)

уст

де Скр - кількість устаткування, кратна відношенню різних видів робіт у структурі машино-місткості; Суст - загальна кількість встановленого устаткування.

Для проведення аналітичної роботи на підприємствах пропонується така робоча формула визначення величини коефіцієнта пропорційності:

К

і-    _ см-уст

Кпр - К--------- ' (7)

см.вм

де Ксм.уст - коефіцієнт змінності роботи всього встановленого устаткування; Ксм.вм - нормативний коефіцієнт змінності роботи устаткування.

За аналогією величина коефіцієнта пропорційності може бути розрахована за наявності даних, що характеризують завантаження устаткування:

Кпр - ^ (8) Кз .н.

де Кз.уст - середній коефіцієнт завантаження встановленого устаткування в даному підрозділі (групі); Кз.н - нормативний коефіцієнт завантаження устаткування.

Розглянемо деякі особливості коефіцієнта пропорційності. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання устаткування в часі, а коефіцієнт завантаження - ступінь використання реального фонду часу роботи устаткування при заданому обсязі виробництва чи прийнятій величині виробничої потужності підприємств та їх підрозділів, то коефіцієнт пропорційності -рівномірність у роботі машинного парку тільки підрозділів. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого устаткування в даному виробничому підрозділі може одночасно працювати за існуючої структури машинного парку і структури машиномісткості (трудоємності) заданої виробничої програми. Разом з тим він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню на певний момент часу у виробничому підрозділі.

Коефіцієнт змінності роботи устаткування і коефіцієнт завантаження устаткування значніою мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не зміниться величина коефіцієнта пропорційності й у тому випадку, якщо збільшиться загальна кількість устаткування в цехах і на дільницях без відповідного поліпшення його структури.

Значення коефіцієнта пропорційності залежить насамперед від структури парку устаткування чи структури машиномісткості виробів, що виготовляються. Воно тим вище, чим більший ступінь відповідності між структурою парку машин і структурою машиномісткості продукції. Отже, коефіцієнт пропорційності характеризує відповідність структури машиномісткості виготовлених виробів структурі устаткування або навпаки, структури устаткування - структурі машиномісткості.

Характеризуючи масштаб виробництва за реального рівня погодженості пропускних здатностей окремих видів устаткування, груп взаємозамінного устаткування, коефіцієнт пропорційності дає можливість оцінити резерви збільшення виробничих потужностей підприємств і випуску продукції за наявних виробничих площ за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку устаткування, а також виявити і встановити технологічні можливості, які найбільшою мірою відповідають структурі машиномісткості виготовлених виробів.

Визначивши за допомогою (Кпр) рівень пропорційності у виробничих потужностях, можна встановити ту кількість машин, верстатів, що протягом запланованого періоду беруть участь у роботі, а також виявити ту частину устаткування, що може бути вилучена з виробничого процесу або додатково завантажена роботою.

Кількість некратних машин визначається за формулою:

Сн — Суст (l Кпр ) (9)

Якщо на цю величину збільшити кількість кратних машин або верстатів, то і коефіцієнт пропорційності збільшиться. У цьому випадку можливий приріст виробничої потужності (ЛМ) дільниці, цеху за наявних виробничих площ можна визначити за допомогою залежності:

АМ = Кпр2 ~ Кпр2 х 100, (10)

Кпр1

де Кпр1 - існуючий коефіцієнт пропорційності на певний момент часу; Кпр2 - проектний коефіцієнт пропорційності.

У широкому розумінні коефіцієнт пропорційності характеризує рівень організаційної побудови системи машин на дільницях і в цехах підприємства.

Наприклад, підприємствам машинобудування та інших галузей можуть бути встановлені нормативи завантаження устаткування. Це дає можливість значно ширше використовувати на практиці для виявлення й оцінювання резервів використання діючих виробничих потужностей коефіцієнт пропорційності. Так, на підприємствах машинобудування із серійним характером виробництва до кінця 2005 року передбачається досягти нормативного завантаження устаткування, що дорівнює 0,8. Зіставивши коефіцієнт завантаження устаткування за прийнятою потужністю з нормативним, можна визначити величину резервів підвищення рівня пропорційності в кожному підрозділі підприємства, одержати достатню інформацію про стан організування побудови системи машин. Приклад такого розрахунку наведено у таблиці.

Рівень пропорційності у пропускній здатності підрозділів механоскладального цеху ВО "Світанок"

 

Підрозділи цеху

Коефіцієнт завантаження устаткування

Коефіцієнт пропорційності

 

За прийнятою потужністю

Норматив ний

 

Дільниці:

 

 

 

№ 1 (корпусів)

0,88

0,8

1,1

№ 2 (валів)

0,53

0,8

0,66

№ 3 (тіл оберту)

0,96

0,8

1,2

Прямоточні лінії для обробки деталей

 

 

 

3411072-7211246

0,68

0,8

0,85

ПОТ05-101

0,30

0,8

0,38

УН-115

0,43

0,8

0,54

 

Застосування в практиці приведення аналізу коефіцієнта пропорційності дає змогу оцінити існуючий рівень узгодженості в потужностях, що є однією з найважливіших умов проведення в масштабах підприємств роботи з усунення диспропорцій у виробничих потужностях його підрозділів і поліпшення організування їх використання.

Перевага використання коефіцієнтів змінності, завантаження і пропорційності в аналізі рівня використання резервів виробничих потужностей полягає в тому, що їхня величина визначається на основі відпрацьованих чи передбачуваних до відпрацьовування машино-годин. Відомо, що машино-години є найважливішим елементом розрахунку величини виробничої потужності. Відповідно, за допомогою запропонованих коефіцієнтів можна одержати об'єктивну аналітичну інформацію про ефективність використання виробничих потужностей.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Й М Петрович - Основні чинники прискорення модернізації промислових підпримств

Й М Петрович - Пріоритети інструментарій і ресурсне забезпечення прискорення інноваційних процесів в економіці україни

Й М Петрович - Методи оцінювання використання виробничих потужностей машинобудівних підприємств на засадах системного підходу

Й М Петрович - Організаційно-економічні передумови сталого інноваційного розвитку економіки україни

Й М Петрович - Основні аспекти адаптації машинобудівних підприємств до змін зовнішнього середовища в умовах ринкових трансформацій