В О Гаєвська - Модель і концепція компетентності управителів (менеджерів) житлових будинків - страница 1

Страницы:
1 

УДК 64.011.8 В.О.ГАЄВСЬКА

ЖБК Основ 'ямського відділення Південної залізниці, м.Харків

МОДЕЛЬ І КОНЦЕПЦІЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ УПРАВИТЕЛІВ (МЕНЕДЖЕРІВ) ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ

Розглядається новий підхід до вирішення кадрової проблеми управління житло­вими будинками, що належать ЖБК і ОСББ. Пропонується модель (стандарт) і концеп­ція компетентності управителів житлових будинків, сформульовані основні вимоги до їхньої компетенції, надано критерії оцінки результатів роботи управителів (менеджерів).

Згідно з [1], основною формою управління функціонуванням в ринкових умовах житлових будинків (комплексів) повинні стати об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), що ство­рюються на базі державного (комунального) житлового фонду і на базі діючих ЖБК. Вищими органами їх управління є загальні збори членів ЖБК і ОСББ, які обирають виконавчий орган - правління для опера­тивного управління житловим будинком. Правління обирає голову [2, 3]. Як юридичні особи ЖБК і ОСББ повинні мати керівника і бухгал­тера для складання і вчасного здавання багатономенклатурної держа­вної і податкової звітності, складати договори на обслуговування жит­лового будинку, проводити банківські операції та ін. Голова правління фактично є цим керівником і виконує функції управителя (менеджера) житлового будинку. Оскільки житловий будинок є складним соціаль­ним і технічним об' єктом управління, то управитель повинен мати глибокі знання і певний досвід роботи в цієї області. Чинним законо­давством не передбачено вимоги наявності таких знань і досвіду у власників квартир при вступу їх в ОСББ, ЖБК. В зв'язку з різким зро­станням обсягів робіт, вимог до голови правління, постійною можливі­стю накладення на нього штрафних санкцій й низькою платоспромо­жністю мешканців обрання голови правління ЖБК і ОСББ стало сер­йозною проблемою. Є багато випадків, коли ніхто із членів ЖБК чи ОСББ не бажає бути обраним головою правління і нести усю моральну і матеріальну відповідальність за соціальний і технічний стан житло­вого будинку. Тому часто головою правління обирають людей, які не мають потрібних знань і досвіду роботи з управління житловим буди­нком і дали згоду на своє обрання лише для поліпшення на короткий термін свого матеріального становища.

Передача управління житловим будинком керуючим компаніям [1] потребує додаткових фінансових ресурсів, що тягне за собою під­вищення розмірів обов'язкових платежів власників квартир. Однак на цей час немає правових засад створення таких компаній. Крім того,такі компанії для ефективного управління на договірних основах жи­тловими будинками ЖБК і ОСББ повинні мати висококваліфікованих фахівців (менеджерів). Таких менеджерів (управителів) житлових бу­динків не готує жодний учбовий заклад. Це також ускладнює вирі­шення проблеми управління житловими будинками.

Проблема створення інституту управителів житлових будинків розглянута в [4] як одне з напрямів роботи Держжитлокомунгоспу України. Професія «управитель (менеджер) житлового будинку» не є об'єктом класифікації професій у Державному класифікаторі професій ДК-003 [5, 6]. Професії "менеджер (управитель) житлово-комунального підприємства"(код 1491) і "голова будівельного коопе­ративу" (код 1313) не можуть замінити професію «управитель житло­вого будинку». Посаду управителя будинку не можна внести в штат­ний розклад. Згідно із вимогами Міжнародної стандартної класифіка­ції професій (ISCO-88) і Міжнародної класифікації занять для країн Євросоюзу (ISCO-88 (COM) необхідно внести професію „менеджер (управитель) житлового будинку" в ДК 003-95.

Через відсутність у нормативних документах і довідниках конк­ретних даних щодо статусу і функцій управителя і відповідних мето­дик їх оцінки неможливо оцінити рівень його кваліфікації. Вищена-ведене дає підставу подальшого розгляду невирішених раніше частин загальної проблеми кадрового забезпечення управління житловими будинками ЖБК і ОСББ.

Метою даної роботи є викладення нового підходу до методів оцінки здатності фахівців управляти житловим будинком.

Раніше основним критерієм оцінки здатності управляти підпри­ємством була кваліфікація керівника. Однак кваліфікація - це лише потенційна здатність керівника виконувати свої обов'язки і вирішувати проблеми і задачі у своїй області діяльності [7, 8]. В реальних умовах ринкової економіки раніше здобуті кваліфікаційні знання вже застарі­ли і не відповідають сучасним вимогам управління підприємствами, особливо такими складними і специфічними соціотехнічними об'єкта­ми, як житлові будинки ЖБК і ОСББ.

Традиційні методи підготовки фахівців також застаріли і не за­безпечують одержання знань, достатніх для успішної діяльності в жи­тловій сфері в сучасних умовах ринкової економіки. Ця вимога часу викликала необхідність удосконалювання системи підготовки фахівців і оцінки їхніх знань, як керівників. У багатьох країнах за підтримкою МОТ підготовку фахівців почали здійснювати на основі стандартів компетентності [8, 9].

Поняття "компетентність" є більш широким, чим поняття «ква­ліфікація». Воно включає не тільки професійні знання і досвід у даній спеціальності, але і відношення до дорученої справи, позитивні схиль­ності людини, його інтереси і прагнення, особистісні якості, здатність ефективно застосовувати знання й уміння для забезпечення надійного функціонування і розвитку підприємства [8]. Єдина структура стан­дарту компетентності в даний час відсутня. Однак на основі концепції компетентності стосовно до керівників стандарт повинний містити інформацію про наступне: 1) що керівник повинний знати і вміти ро­бити; 2) критерії ефективності результатів його роботи; 3) ситуації, за яких ефективність його роботи повинна бути продемонстрована.

В Англії упроваджується типова структура стандарту компете­нтності, що включає сім основних елементів [10]: головну функцію і рівень кваліфікації, перелік підфункцій (від 5 до 15) з окремою атес­тацією кожної, елементи кожної підфункції, критерії ефективності ро­боти, область поширення - різні умови й обстановка, у яких кандидат у керівники повинний продемонструвати свою компетентність, перелік теоретичних знань, необхідних для досягнення компетентності в да­ному виді діяльності, і свідчення компетентності - мінімум ознак, не­обхідних і достатніх для демонстрації компетентності.

Визначимо з урахуванням закордонного досвіду модель (стан­дарт) управителя житловим будинком, функціональні обов'язки якого повинний реально здійснювати голова правління ЖБК, ОСББ чи най­нятий правлінням менеджер.

1. Головна функція управителя (менеджера) житлового будинку полягає в оперативному і стратегічному управлінні функціонуванням житлового будинку.

Основні підфункції управителя (менеджера)житлового будин­ку. Сформульовано і пропонується 18 конкретних підфункцій управи­теля, що забезпечують виконання їм головної функції. Наприклад, за­безпечення утримання житлового будинку (житлового комплексу) від­повідно до вимог норм, підготовка кошторису, балансу, річного звіту, укладення від імені ЖБК, ОСББ договорів із власниками квартир про внесення ними обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподі­льного майна і відповідної частки загального майна житлового будин­ку (комплексу), а також відрахувань у резервний і ремонтний фонди, вибір підрядчиків і укладення з ними договорів на виконання визначе­них робіт для утримання будинку і надання конкретних послуг; скла­дання короткострокових і середньострокових планів робіт з соціально­го і технічного утримання будинку, організаційне і технічне забезпе­чення їхнього виконання, контроль своєчасності і якості обслугову­вання; ініціація і участь у розробці і управлінні монопроектами рефо­рмування і розвитку житлового будинку (житлового комплексу), за­безпечення вимог і норм техніки безпеки, пожежної й екологічної безпеки.

3.           Елементи конкретизації кожної підфункції управителя буди-
нку.
У кожнім елементі має бути зазначено, що саме управитель буди-
нку повинен вміти робити. Наприклад, уміти скласти кошторис на ви-
конання робіт за договором на ремонт покрівлі, позовну заяву в суд,
план ремонту опалювальної системи, системи водопостачання і інше.
Перерахування цих елементів повинне бути приведене в стандарті
компетентності (моделі) управителя будинку і в даній статті не
приво-
диться.

4. Критерії ефективності повинні містити методи визначення виконання кандидатом на посаду управителя житловим будинком ко­жної підфункції.

5. Область поширення визначає різні умови й обстановку, у яких буде виконуватися головна функція і підфункції управителя будинку. Кандидат повинний продемонструвати компетентність у сфері управ­ління житловим будинком у штатних і позаштатних ситуаціях.

6.  Управитель будинку для забезпечення вимог компетентності повинен мати теоретичні і практичні знання в областях житлового, цивільного, карного, господарського, адміністративного і фінансового права; проектування, будівництва й експлуатації житлових будинків, внутрішньобудинкових і систем життєзабезпечення й інформації; ко­ристування системами інформаційного забезпечення функціонування житлового будинку і управління його реформуванням і розвитку на основі методології управління проектами.

7. Кандидат на посаду управителя будинку повинен продемонст­рувати на робочому місці визначений мінімум ознак, які повинні свід­чити про його компетенцію. Цей мінімум потрібно вказувати в станда­рті компетентності.

Таким чином, запропонована нами модель управителя (менедже­ра) житлового будинку і концепція його компетентності може бути покладена в основу стандарту компетентності управителя житлового будинку (житлового комплексу) будь-якої форми власності і сприяти­ме прискоренню і реалізації процесів реформування і розвитку житло­вої сфери України.

1.Програма реформування ЖКГ на 2002-2005 та на період до 2010 р.: Постанова КМУ від 14.02.2002 р. №139.

2.Зразковий статут житлово-будівельного кооперативу: Постанова Ради Мініст­рів УРСР від 27.06.1972 р. № 943 (із змінами і доповненнями до 01.01.2004 р.).

3.Типовий статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Наказ Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003р. № 141.

4.Білянський О.М.Концепція та основі складові загальнодержавної програми ре­формування і розвитку ЖКГ на 2004 - 2010 роки // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. Вып.52. - К.: Техніка, 2003. - С.170 -178.

5.Зміни і доповнення № 4 і № 5 до Класифікатора професій ДК 003-95 України. 6.Класифікатор професій ДК 003-95 України.

7.Чабан А.С. Повышение профессиональной компетенции: ведущая тенденция развития подготовки кадров на современном этапе // Проблеми розробки та упрова­дження модульної системи професійного навчання: Зб. наук. праць. - Харків: Каравела,

1999. - С. 9-15.

8.Михайличенко А.М. Обучение на основе стандарта компетентности // Новий ко­легіум. - 2001. - №3. - С. 46-50.

9.Modules of employable skills (MES) approach as a competency-based training tool/ Briefing package // International labour office, Skills development department, Geneva, 2001.

10.Вард К. Развитие компетентности рабочей силы: Система Национальных Про­фессиональных Квалификаций (НПК) в Великобритании // Международная сеть мо­дульного обучения МОТ: Информационный бюллетень. - 1999. - № 3. - С. 9-10.

Отримано 05.04.2004

 

УДК 303.4

В. Ю. СВІТЛИЧНА

Харківська національна академія міського господарства

НЕОБХІДНІСТЬ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Аналізуються питання оцінки фінансово-економічного стану житлово-комунальних підприємств. Увага сконцентрована на особливостях статично-динамічного підходу з використанням матричного моделювання при оцінці фінансово-економічного стану.

Житлово-комунальне господарство є найбільш критичною про­блемою розвитку вітчизняної економіки. Причина цього становища є наслідком макроекономічних процесів у державі.

Сучасний період розвитку економіки України характеризується багатогранними трансформаційними процесами. Незважаючи на те, що з 2000 р. в Україні почалось економічне зростання і макроекономі-чна стабілізація, попереднє десятиріччя економічного спаду ускладнює хід економічних реформ.

Аналіз основних макроекономічних показників розвитку України протягом 1995-2003 рр. підтверджує наявність ще великого впливу від'ємних економічних показників на позитивні зрушення в розвитку держави. Саме це обумовлює нестійкість і повільність зростання всіх

Страницы:
1 


Похожие статьи

В О Гаєвська - Модель і концепція компетентності управителів (менеджерів) житлових будинків

В О Гаєвська - Ресурсне забезпечення функціонування житлово-будівельних кооперативів у перехідний період

В О Гаєвська - Управління реформуванням і розвитком жбк і осбб на основі базового проекту і монопроектів

В О Гаєвська - Функціонування жбк в умовах неповного ресурсного забезпечення