М М Вовчук - Класифікація адміністративних деліктів - страница 1

Страницы:
1  2 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВОВЧУК МАРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 342.9.03 (477)

КЛАСИФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ДЕЛІКТІВ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Київ - 2012

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович,

Національний авіаційний університет,

завідувач кафедри конституційного і адміністративного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент Національної академії правових наук України Олефір Віктор Іванович,

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", проректор

кандидат юридичних наук, доцент Гордєєв Віталій Володимирович,

Апеляційний суд Чернівецької області, помічник судді

Захист відбудеться "_"_о_годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: проспект Космонавта Комарова, 1, м. Київ, ДП - 680.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: проспект Космонавта Комарова, 1, м. Київ, ДП -

680.

Автореферат розісланий "_"_2012 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

І.М. Сопілко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-політичні зміни в українському суспільстві й нові пріоритети державотворення спонукали вітчизняну юридичну науку до пошуку переходу від традиційних і усталених дослідницьких моделей до парадигми, що базується на урахуванні якісно нових чинників. На адміністративно-правовому просторі особливий інтерес із цього приводу викликають теоретичні та прикладні розробки законодавства про адміністративні правопорушення (проступки) або адміністративно-деліктне законодавство.

Їх актуальність зумовлюється, по-перше, значною питомою вагою адміністративних деліктів у структурі протиправних діянь (за статичними даними, місцевими загальними судами у 2011 році було розглянуто 1 млн. 320 тис. справ і матеріалів про адміністративні правопорушення, закінчено провадження у 92,2% справ і матеріалів, до адміністративної відповідальності притягнено 1 млн. 019 тис. осіб); по-друге, вимогами низки політичних і нормативних документів (розпорядження Президента України від 30 травня 2012 року № 98 "Про робочу групу з питань реформування законодавства про адміністративні правопорушення та запровадження інституту кримінальних проступків").

Одним із базових напрямів цієї роботи є удосконалення класифікації відповідних діянь на підставі особливостей їх апостеріорних (емпіричних) і апріорних (теоретичних) ознак, відображених описом у нормативному матеріалі, як склади адміністративних правопорушень. У зазначеному контексті класифікація адміністративних проступків (деліктів) постає важливим чинником їх подальшої систематизації шляхом кодифікації та ключовим завданням сучасної адміністративно-правової науки. Водночас зазначена проблематика не дістала належного теоретичного опрацювання. Існуючі підходи до класифікації адміністративних правопорушень значно залежні від уявлень, які сформувалися радянським баченням змісту деліктної частини адміністративного права та його ролі у суспільному розвитку.

Унаслідок цього виникли: а) теоретичні прогалини, які знайшли вираження у відсутності чіткого розуміння підстав класифікації адміністративних деліктів; б) нормативні прогалини, які відображають невідповідність нормативного регулювання сучасному стану і перспективам розвитку суспільних відносин; в) проблеми у правозастосуванні, які виразились помилками у кваліфікації протиправних діянь.

Зазначене свідчить, що наукове супроводження класифікації адміністративних   деліктів   не   у   повній   мірі   відповідає соціальнимочікуванням і потребує удосконалення. За таких обставин актуалізувалися питання систематизації нормативного матеріалу, уточнення понять і дефініцій, які використовуються у досліджуваній сфері, розробки пропозицій, спрямованих на удосконалення чинного законодавства, та рекомендацій для правозастосовної практики.

Базове підґрунтя дисертації склали дослідження проблем адміністративного права, які здійснили В. Авер'янов, О. Андрійко, В. Бевзенко, А. Берлач, Ю. Битяк, І. Бородін, І. Голосніченко, В. Галунько, Є. Додін, В. Доненко, Р. Калюжний, Л. Коваль, Т. Коломоєць, В. Колпаков, С. Константінов, А. Комзюк, С. Кузніченко, О. Кузьменко, Є. Курінний, Д. Лук'янець, О. Миколенко, В. Олефір, О. Остапенко, Д. Приймаченко, О. Рябченко, А. Селіванов, В. Шкарупа, Х. Ярмакі та інші. Їхні здобутки містять низку системних положень і висновків, які прямо або опосередковано стосуються класифікації адміністративних деліктів і утворюють методологічні передумови для їх ефективного дослідження у нових реаліях. Обґрунтуванню поглядів дисертанта слугували праці з розв'язання конкретних наукових завдань, які підготували К. Афанасьєв, Н. Армаш, А. Басов, Л. Біла, К. Бугайчук, Р. Ватаманюк, С. Ващенко, М. Веселов, Є. Герасименко, С. Гончарук, В. Гордєєв, Г. Грянка, Е. Демський, Д. Заброда, М. Коваль, У. Ляхович, С. Масьондз, Т. Мацелик, Р. Мельник, Т. Мінка, А. Огородник, С. Параниця, І. Пастух, В. Прокопенко І. Сопілко, О. Стрельченко, М. Тищенко, І. Федоров, Н. Хорощак, Л. Шевченко та інші. Однак вони обмежувались або констатацією чинних законодавчих положень, або формуванням окремих пропозицій щодо вдосконалення класифікації адміністративних деліктів у контексті розгляду іншої, як правило, ширшої теми.

Наведені обставини зумовлюють актуальність теми дисертації, її важливе теоретичне та практичне значення щодо подальшого розвитку адміністративно-деліктного права й оновлення адміністративно-деліктного законодавства відповідно до сучасного українського державотворення. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2010-2012 роки, цільової комплексної програми наукових досліджень "Проблеми розвитку і вдосконалення процесуального законодавства в Україні та практики його застосування" (номер державної реєстрації 010U002887). Узгоджується з " Переліком пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки" (наказ Міністра внутрішніх справ України від 29.07.2010 року № 347). Відповідає Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року

(розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року № 1911-р); п. 4.4.5 Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009-2013 роки (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук України від 26.11.2009 №1066/609); Пріоритетним напрямам розвитку правової науки на 2011-2015 роки (Постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 року № 14-10 (зі змінами, внесеними Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 року № 4-12). Конкретне наукове завдання щодо підготовки дисертації за даною тематикою сформульовано у рішенні кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ, протокол № 6 від 11 листопада 2010 року. Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ, протокол № 20 від 28 грудня 2010 року

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі досягнень юридичної науки, аналізу вітчизняного й зарубіжного законодавства та практики його застосування, по-перше, обґрунтувати адміністративно-правові засади класифікації адміністративних деліктів, по­друге, розробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання класифікації адміністративних деліктів, по-третє, впровадити у сучасну практику висновки та пропозиції, сформульовані за результатами дослідження.

Досягнення поставленої мети зумовило постановку таких завдань:

- з'ясувати стан розроблення проблем, які виникають у сфері класифікації адміністративних деліктів;

- визначити поняття й ознаки адміністративного делікту;

- сформувати підходи та підстави класифікації адміністративних деліктів;

- здійснити аналіз розвитку знань класифікації адміністративних деліктів;

- охарактеризувати склад адміністративного правопорушення та його елементи;

- установити критерії класифікації адміністративних деліктів за елементами структури юридичного складу;

- висвітлити значення класифікації деліктів для інститутів адміністративно-деліктного права;

- уточнити існуючі дефініції у галузі класифікації адміністративних деліктів;

- сформувати пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства у сфері класифікації адміністративних деліктів.

Об'єкт дослідження - адміністративно-деліктні відносини. Предмет дослідження - класифікація адміністративних деліктів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальнонаукових і спеціальних прийомів пізнання, які забезпечують системний підхід до виконання поставлених завдань, єдність правового змісту та юридичної форми дослідницьких здобутків.

Діалектичний метод сприяв виконанню наукового завдання в єдності його соціального змісту та юридичної форми, а також здійсненню системного аналізу підстав адміністративного делікту (п. 1.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено ознаки адміністративного делікту (п. 1.1). Системно-структурний метод дозволив дослідити значення класифікації адміністративних деліктів для удосконалення інститутів адміністративно-деліктного права (п. п. 3.1, 3.2, 3.3). За допомогою порівняльно-правового методу досліджена класифікація адміністративних деліктів за українським законодавством у порівнянні із зарубіжними (п.1.3). Історико-правовий метод застосовувався для вивчення історіографії наукових досліджень щодо класифікації адміністративних деліктів (п. 1.3). Використання соціологічного та статистичного методів сприяло з'ясуванню статистичних даних, узагальненню юридичної практики, аналізу емпіричної інформації, пов'язаної з темою дисертаційного дослідження (п. п. 3.1, 3.2, 3.3). За допомогою формально-юридичного методу досліджено класифікацію адміністративних деліктів за структурою юридичного складу (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5). Формально-логічний та програмно-цільові методи стали підґрунтям для розробки змін і доповнень до законодавчих актів щодо вдосконалення класифікації адміністративних деліктів (п. п. 2.3, 2.4, 2.5, 3.1).

Нормативною основою роботи є Конституція України, кодекси та закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також публічної адміністрації, які регулюють відносини у сфері адміністративних деліктів.

Емпіричну базу дослідження становлять, по-перше, офіційні дані, акумульовані Державним комітетом статистики України, органами правосуддя, прокуратури, внутрішніх справ, а також іншими відповідними структурами публічної адміністрації.

По-друге, результати вивчення 220 справ про адміністративні правопорушення й опитування 200 респондентів.

По-третє, нормативний матеріал, що втратив чинність, проекти нормативних актів, емпіричні дані з наукових і публіцистичних видань, соціологічних оглядів, засобів масової інформації та мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вони отримані особисто здобувачем унаслідок комплексного дослідження інституту класифікації адміністративних деліктів. Їх істотне теоретичне та практичнезначення підтверджується актами впровадження, відгуками на оприлюднені

матеріали і характеризується такими рисами:

уперше:

- узагальнено на рівні дисертації досвід, наукові бачення щодо класифікації адміністративних деліктів;

- обґрунтовано значення класифікації деліктів для інститутів адміністративно-деліктного права;

- здійснено комплексний теоретичний аналіз підстав класифікації адміністративних деліктів за ознаками елементів структури юридичного складу адміністративного правопорушення;

удосконалено:

- дефініцію поняття складу адміністративного делікту;

- поняття доказування в адміністративно-деліктному процесі й адміністративно-деліктної законотворчості;

- пропозиції щодо наукового бачення засад класифікації адміністративних деліктів;

дістали подальший розвиток:

- визначення об'єкту делікту;

- уявлення про закономірності існування науково-обґрунтованих знань щодо класифікації деліктів у історичній парадигмі;

- пропозиції щодо внесення змін до КУпАП. Практичне значення одержаних результатів вимірюється офіційним визнанням можливості їх використання у науково-дослідній сфері, нормотворчому процесі, правозастосовній діяльності, навчальному процесі. Так, у науково-дослідній сфері вони мають перспективи використання для подальшого розроблення теоретичних засад адміністративно-деліктного права; у нормотворенні висновки та пропозиції, що наводяться в дисертації, можуть слугувати методологічною і теоретичною основою розробки й удосконалення системи законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів; у правозастосовній діяльності - для удосконалення функціонування суб'єктів публічної адміністрації у відповідних сферах; у навчальному процесі - при викладанні дисциплін "Адміністративне право України", "Адміністративна відповідальність", "Адміністративний процес". Зазначене підтверджується актами впровадження: а) у судову практику апеляційного суду Чернівецької області під час перегляду судом справ про адміністративні правопорушення (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність апеляційного суду Чернівецької області від 20.12.2011 року); б) у судову практику Чернівецького окружного адміністративного суду під час розгляду судомсправ, пов'язаних з адміністративними деліктами (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року); в) у навчальний процес при підготовці відповідних програм, лекцій та інших навчально-методичних матеріалів, а також у ході викладання навчальних дисциплін "Адміністративне право", "Складання процесуальних документів з адміністративних справ", "Адміністративно-деліктний процес" тощо (акти впроваджень наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича від 13.10.2011   року  і  ДВНЗ   "Запорізький  національний  університет" від

25.09.2011 року).

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки дослідження оприлюднено у доповідях і виступах дисертанта на конференціях і семінарах: "Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення : тенденції та перспективи розвитку" (м. Київ, 24 лютого 2011 р.); "Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки" (м. Київ, 24 травня 2011 р.); "Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративного права" (м. Київ, 29 червня 2011 р.); "Філософські, методологічні, соціологічні та психологічні проблеми права" (м. Чернівці, 28­29 травня 2011 р.); "Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації української держави" (м. Київ, 14 - 15 березня 2012 р.). Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 12 публікаціях, 5 з яких - у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, десяти додатків на 15 сторінках, списку використаних джерел (220 найменувань). Повний обсяг дисертації -218 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 178 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження, його методологічну основу, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію й упровадження у практичну діяльність і навчальний процес. Розділ 1 "Наукові засади класифікації адміністративних деліктів" складається із трьох підрозділів, у яких розкриваються поняття й ознаки адміністративного делікту, підстави класифікації та розвиток знань про класифікацію адміністративних правопорушень.

У підрозділі 1.1 "Поняття й ознаки адміністративного делікту" дослідженотеоретичні положення адміністративного проступку. Через призму його розуміння радянськими та сучасними вченими з'ясовано поняття та ознаки адміністративного делікту.

Автор дійшов висновку, що в адміністративному праві розробка теорії адміністративного проступку характеризується неповнотою дослідження окремих теоретичних положень і потребує подальшого розвитку шляхом удосконалення його онтологічного та гносеологічного виміру, що буде сприяти, по-перше, виявленню найбільш істотних ознак антигромадських діянь, їх розмежуванню та встановленню справедливих санкцій; по-друге, правильно кваліфікувати правопорушення й обирати адекватні їм заходи впливу; по-третє, більш точному розумінню відповідного нормативного матеріалу, ефективному навчанню юристів i правовому вихованню громадян. У підрозділі 1.2 "Підстави класифікації адміністративних деліктів" досліджено підстави класифікації адміністративних деліктів і з'ясовано їх теоретичне та практичне значення.

Зауважено, що розробка класифікаційних критеріїв адміністративного правопорушення (проступку) має здійснюватись на підставі: 1) з'ясування сутності матеріальної ознаки проступку; 2) наявності такої властивості, як караність; 3) співвідношення змісту термінів "правопорушення" і "проступок"; 4) урахування особливостей суб'єктивної сторони щодо необхідності встановлення вини як підстави застосування заходів відповідальності; 5) змісту терміна "адміністративний" у понятті "адміністративний проступок" або "адміністративне правопорушення"; 6) відмежування адміністративного проступку від злочину.

Підкреслено, що у діючому адміністративному законодавстві дотепер немає цілісної завершеної класифікації правопорушень, що є наслідком відсутності у поглядах вчених-адміністративістів єдиного підходу щодо критеріїв, за якими така класифікація має здійснюватись.

Акцентовано увагу на важливій ролі поділу адміністративних деліктів на окремі види для здійснення ґрунтовних досліджень і ефективного упровадження в українське законодавство засобів їх попередження, припинення та відповідальності.

У підрозділі 1.3 "Розвиток знань про класифікацію адміністративних деліктів" зазначається, що в сучасному українському адміністративному праві знання щодо класифікації адміністративного проступку, в основному, базуються на аналізі трансформаційних процесів у сфері кримінального права - послідовному виділенню з кримінальних правопорушень (злочинів) специфічної групи діянь, які кваліфікуються як малозначні або кримінальні проступки, а у подальшому отримують назву адміністративних проступків, або деліктів (як такі, що підвідомчі органам адміністративної влади).

З'ясовано, що отримання нових науково обґрунтованих знань щодо класифікації деліктів потребує дослідження закономірностей їх існування в історичному контексті. Будь-яке явище чи процес, у тому числі й класифікація, має свої історичні корені у минулому, і через відображення у сьогоденні спрямовані до майбутнього.

Однак у дослідженнях адміністративно-деліктних проблем існує певна недооцінка значення класифікації адміністративних проступків, як первісного юридичного компонента, щодо їх кодифікації, а також удосконалення інституціональних компонентів адміністративного законодавства, адміністративної відповідальності, адміністративної деліктології тощо.

Розділ 2 "Класифікація адміністративних деліктів за структурою юридичного складу" складається із п'яти підрозділів, у яких охарактеризовано склад адміністративного правопорушення та його елементи, досліджено критерії класифікації адміністративних деліктів за ознаками об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони юридичного складу.

У підрозділі 2.1 "Склад адміністративного правопорушення та його елементи" визначено структуру складу адміністративного проступку -об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт і суб'єктивну сторону. З'ясовано, що до складу адміністративного правопорушення законодавцем включаються ознаки, що характеризують кожен із елементів проступку, які у своїй сукупності свідчать про наявність адміністративного правопорушення, даючи підстави для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

У підрозділі 2.2 "Класифікація за ознаками об'єкта юридичного складу" досліджено об'єкт проступку як елемент його складу та здійснено класифікацію правопорушень за ознаками об'єкта юридичного складу адміністративного делікту.

Констатовано, що визначення суспільних відносин об'єктом правопорушення допомагає розкрити соціальну сутність адміністративного проступку, матеріальний характер адміністративної відповідальності. Від цінності суспільних відносин, що охороняються, залежить і правильна кваліфікація правопорушень.

З'ясовано, що у теорії адміністративного права виділяють три- та чотириступеневу класифікацію об'єктів правопорушення. Відповідно до першого варіанта класифікації об'єктів учені виділяють загальний, родовий та безпосередній об'єкти, згідно з другим - окрім перелічених, додатково ще й видовий об'єкт.

У підрозділі 2.3 "Класифікація за ознаками об'єктивної сторони юридичногоскладу" досліджено об'єктивну сторону проступку як елемента його складу та здійснено класифікацію правопорушень за ознаками об'єктивної сторони юридичного складу адміністративного делікту.

Визначено ознаки, які характеризують об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення. Автор вважає за доцільне доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ст. 91 "Класифікація адміністративних проступків", якою пропонується класифікувати адміністративні проступки залежно від ступеня суспільно-шкідливих наслідків і ст. 9 "Закінчений та незакінчений адміністративний проступок".

У підрозділі 2.4 "Класифікація за ознаками суб'єкта юридичного складу" досліджено загальні, спеціальні й особливі ознаки суб'єкта проступку як елемента його складу, а також здійснено класифікацію правопорушень за ознаками суб'єкта юридичного складу адміністративного делікту. Констатовано, що сучасний рівень розвитку суспільних відносин зумовлює необхідність притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб. У зв'язку з наведеним пропонується внести зміни до ст.12 чинного КУпАП шляхом її доповнення відповідною нормою.

Також пропонується змінити норми, що регулюють відповідальність неповнолітніх осіб.

У підрозділі 2.5 "Класифікація за ознаками суб'єктивної сторони юридичного складу" досліджено суб'єктивну сторону проступку як елемент його складу та здійснено класифікацію правопорушень за ознаками суб'єктивної сторони юридичного складу адміністративного делікту.

Автором проаналізована судова практика за якою залежно від суб'єктивної сторони правозастосовним органом приймалося відповідне рішення. Запропоновано доповнити чинний КУпАП нормою, яка б регулювала питання вчинення правопорушення під впливом фізичного чи психічного примусу, а також виконання законного чи незаконного наказу або розпорядження.

Розділ 3 "Значення класифікації адміністративних деліктів для удосконалення      інститутів      адміністративно-деліктного права"

складається із трьох підрозділів, у яких розкривається значення класифікації для адміністративно-деліктного процесу, адміністративної відповідальності й адміністративної деліктології.

У підрозділі 3.1 "Значення класифікації для адміністративно-деліктного процесу" визначено вплив класифікації деліктів на адміністративно-деліктний процес. Автором проаналізовано норми КУпАП, які регулюють адміністративно-деліктний процес, запропоновано внести до них зміни задля удосконалення чинного законодавства. З'ясовано, з яких стадій та етапівскладається адміністративно-деліктний процес. Особливу увагу приділено доказуванню як етапу розгляду справ про адміністративні правопорушення, запропоновано власне визначення доказування в адміністративно-деліктному процесі.

У підрозділі 3.2 "Значення класифікації для адміністративної відповідальності" досліджено одне з основних завдань класифікації деліктів - здійснення ефективної диференціації адміністративної відповідальності. Автор прийшов до висновку, що чинне законодавство про адміністративну відповідальність потребує реформування, пропонує власне визначення адміністративно-деліктної законотворчості та адміністративної відповідальності.

У підрозділі 3.3 "Значення класифікації для адміністративної деліктології" розглянуто зміст адміністративної деліктології. З'ясовано значення класифікації для встановлення деліктологічних характеристик адміністративних правопорушень, зокрема причин і умов їх вчинення. У зв'язку з цим наводяться статистичні дані вчинених правопорушень. Доведено, що класифікаційні стандарти дозволяють чіткіше сформувати структуру деліктності, забезпечують якісний аналіз характеру вчинених правопорушень, їхнього масштабу, динаміки розвитку, дослідити причини конкретних правопорушень і умов, що їм сприяють, вивчити особистість правопорушника, розробити заходи щодо запобігання правопорушенням тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації містяться узагальнення дослідницької роботи й отримані особисто автором нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання щодо розроблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства на підставі класифікації адміністративних деліктів та їх упровадження у нормативне регулювання та практичну діяльність. Їх істотне значення для адміністративно-правової науки підтверджується відповідними актами впровадження.

На основі систематизації отриманих результатів сформульовано низку підсумкових узагальнень, які виражаються у таких висновках:

1. Дослідження проблем адміністративного проступку, в основному, не мають самостійного характеру, а здійснюються у контексті розгляду питань інших адміністративно-правових інститутів. Відсутність у достатній мірі науково аргументованих положень і висновків про матеріальний характер адміністративнихпроступків указує на недостатню розвиненість адміністративно-правової теорії про правопорушення.

2. Адміністративно-правова класифікація правопорушень є базовим підгрунттям при визначенні кола суспільно небезпечних діянь у системі відносин, що охороняються адміністративним законодавством.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

М М Вовчук - Класифікація адміністративних деліктів