О І Колядич - Дослідження соціально-трудової взаємодії з позицій системного підходу - страница 1

Страницы:
1  2 

2. Дистанционная занятость эффективна, если она четко регламентирована// Сайт жу­рналу «Менеджер по персоналу». Електоронний ресурс. Режим доступу: http:// www.hrliga.com/index.php?module=profession&cid=29

3. Луданик М. В. Дистанционная занятость на российском рынке труда: формирование, развитие и механизмы регулирования [автореферат на сосискание научной степени канд. эконом. наук]/ М. В. Луданик. М.: МГУ им. Ломоносова, 2006. — 20 с.

4. Моторна І. І. Концептуальні підходи до регулювання соціально-трудових відносин в умовах дистанційної зайнятості / І. І. Моторна // Вісник соціально-економічних дослі­джень. — № 32. — С. 283—287.

5. Пельовін Л. Дистанційна робота і особисте життя // Сайт журналу «Менеджер по пе­рсоналу». Електоронний ресурс. — Режим доступу: http://www.hrliga.com/index.php?-module=profession&cid=13

6. Як переконати шефа дозволити вам працювати віддалено // Сайт журналу «Мене­джер по персоналу». Електоронний ресурс. — Режим доступу: http://www.hrliga.com/-index.php?module=profession&op=view&id=282

Стаття надійшла до редакції 11.05.2011 р.

УДК 330.342.172:331.105

Колядич О. І.,

канд. екон. наук, старш. викл., Погорелое С. Б.,

старш. викл., кафедра історії та теорії господарства, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ПОЗИЦІЙ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ

У статті розглянуто суть дослідження соціально-трудової взаємодії з позицій систем­ного підходу з врахуванням інтенсифікації змін суспільства, безперервної трансфор­мації та постійного самопоновлення його підсистем. Виокремлено чинники ефектив­ного функціонування системи соціально-трудової взаємодії ринкової економіки Украї­ни та визначено функції цієї системи.

В статье рассмотрена сущность исследования соціально-трудового взаимодействия з позицій системного похода с учетом интенсификации перемен в обществе, непрерыв­ной трансформации и постоянного самообновления его подситем. Выделены факто­ры функционирования системы соціально-трудового взаимодествия рыночной эконо­мики Украины и определены функции этой системы.

The article looks into the research of social and labor cooperation with position systemic approach taking into account the intensification of social change, transformation and continuous permanent samoponovlennya its subsystems. Outlined the factors effective fun­ctioning of social-labor interaction Ukraine's market economy and defines the functions of the system.

Ключові слова: Соціально-трудова взаємодія, системний підхід, структура, закони розвитку системи, принцип синергізму, роботодавець, найманий працівник, інститут зайнятості, соціальне партнерство, профспілка, трансакції, емерджентний ефект.

Ключевые слова: Социально-трудовое взаимодействие, системный поход, структура, законы развития системы, принцип синергизма, работодатель, наёмный работник, ін­ститут занятости, социальное партнерство, профсоюз, трансакции, эмерджентный эффект.

Keywords: Socio-labor interaction, systematic approach, structure, development of laws, the principle of synergy, the employer, employee, institute employment, social partnership, union, Transactions, emerdzhentnyy effect.

© О. І. Колядич, С. Б. Погорєлов 2011

91

Вступ. Серед багатьох проблем української економіки в останні роки особливу гостроту та актуальність набуває проблема ефективного функціонування системи соціально-трудової взаємодії та ринку праці, як одного з її елементів. ЇЇ успішне функціонування залежить від глибини пізнання об'єктивних законів розвитку та­кого елементу системи як ринок праці.

Теоретичне усвідомлення проблем, протиріч, нових тенденцій, що супрово­джують розвиток сучасної системи соціально-трудової взаємодії, потребує всебіч­ного дослідження усієї сукупності факторів, які породжують специфіку форм її функціонального стану, закономірностей її модифікації. Вирішення визначеного завдання можливе лише в межах системного та системно-еволюційного підходів до дослідження системи соціально-трудової взаємодії.

Метою статті є теоретичне обгрунтування специфіки, можливостей та переваг застосування системного підходу дослідження соціально-трудової взаємодії суб' єк-тів соціально-економічної підсистеми. Застосування системного підходу передба­чає теоретичне обгрунтування системоутворюючого елемента, що визначає єдину «природу« системних рівней і сукупності відповідних їм соціальних і економіч­них відносин. Особливу увагу слід надавати аналізу еволюції, генетики і модифі­кації системоутворюючого елемента, що дозволяє зрозуміти та пояснити еволю­цію системних рівнів соціально-трудової взаємодії, причини ускладнення їх компонентного складу і структури, визначити напрями подальшого розвитку рин­ку праці.

З урахуванням теоретико-методологічного характеру матеріалу у статті міс­тяться лише найзагальніші висновки та положення, спроможні розширити мето­дологію і теорію пізнання ринку праці, а не конкретні рекомендації, призначені для вирішення приватних проблем його функціонування.

Як частина методології наукового пізнання системний підхід почав формува­тися у 20—30 роки, але отримав інтенсивний теоретичний развиток у 60—80 роки ХХ століття. Помітний внесок ву розробку системного підходу здійснили західні (Л. Берталанфі, Р. Акофф, Ф. Емері, Дж. Форрестер), вітчизняні (Ю. М. Пахомов, С. В. Степаненко, Ю. П. Сурмін) та вчені ближнього зарубіжжя (А. Богданов, В. Г. Афанасьєв, И. В. Блауберг, Д. М. Гвішіані, В. Н. Садовський, В. А. Лектор­ський, Е. Г. Юдін) та ін.

Системний підхід — це якісно більш високий, ніж просто предметний, спосіб пізнання. Це перехід від пізнання окремого до загального, від однозначного — до багатозначного, від одномірного до полімірного, від лінійного до нелінійного [1, с. 7]. Системний підхід носить конструктивний характер і пов' язаний, перш за все, з неповнотою предметного знання, його невідповідністю новим науковим зав­данням, а також з виявленням недостатності застосовуваних в тій чи тій галузі на­уки і практики принципів пояснення та способів побудови знань [3, с. 613].

Теоретичне пізнання системи соціально-трудової взаємодії знаходиться сього­дні на такій стадії, коли надати повне обґрунтування «нових» процесів, що відбу­ваються на ринку праці та поза його межами, вивести і пояснити притаманні їй «нові» властивості можливо тільки в межах нової «схеми пояснення, в основі якої лежить пошук конкретних механізмів цілісності об' єкта і виявлення достатньо повної типології його зв'язків» [3, с. 614], тобто в межах системного підходу.

Зазвичай, під системою розуміють комплекс взаємодіючих компонентів: «сис­тема — є комплексом элеменпв, що знаходяться у взаємодії» (Л. Берталанфі). Близьким до такого визначення є розуміння системи І. Г. Афанасьєвим, який ви­значає систему як «сукупність об' єктів, взаємодія яких зумовлює виникнення но­вих, інтегративних властивостей, не притаманних окремо взятих компонентів, що утворюють систему» [1, с. 19]. Саме тому, надаючи належне системному підходу,ми вважаємо доцільним застосовувати термін «соціально-трудова взаємодія» за­мість усталеного в економічній науці «соціально-трудові відносини». І. Міллер за­значає: «система це значна кількість елементів разом з відносинами між ними», а Р. Акофф вживає поняття мережі: система «це мережа взаємопов' язаних еле­ментів будь-якого типу концепцій, об' єктів, людей» [2, с. 22]. Таким чином, сис­тема соціально-трудової взаємодії включає безліч пов' язаних між собою взаємо­діючих компонентів (суб' єктів, елементів, відносин), що характеризується єдніс­тю, котра виражається в інтегральних властивостях і функціях множинності.

Постановка завдання. При розкритті суті дослідження соціально-трудової взаємодії з позицій системного підходу ми виходимо з таких завдань:

• визначення критеріїв характеристик системи соціально-трудової взаємодії;

• виявлення одиниць (елементів) структури сфери соціально-трудової взаємодії;

• окреслення інституційних складових системи сощально-трудової взаємодії;

• встановлення параметрів інфраструктурного аналiзу системи соціально-тру­дової взаємодії;

• виявлення впливу інформаційної складової системи соціально-трудової вза­ємодії;

• встановлення параметрів механізму координації цілей та дій суб'єктів соціаль­но-трудової взаємодії;

• трактування функцій системи соціально-трудової взаємодії;

• окреслення факторів впливу на характер і зміст системи соціально-трудової взаємодії на національному, регіональному, мікро- і мезорівнях.

Результати дослідження. При розгляді соціально-трудової взаємодії як систе­ми об'єкт, що досліджується, повинен виходити з таких характеристик:

елементний склад;

— структура як форма взаємозв'язку елементів;

— функції елементів і цілого;

— єдність внутрішнього і зовнішнього середовища системи;

— закони розвитку системи та її складових.

Унаслідок постійної інтенсифікації змін, частих нововведень суспільство пере­буває в безперервній трансформації з постійним самопоновленням підсистем. Та­ким чином, системний підхід повинен доповнюватися принципом синергізму.

При розгляді елементного складу системи або підсистеми соціально-трудової вза­ємодії слід акцентувати увагу на одиницях, що входять до її складу. З позицій струк­турного аналізу такими одиницями є суб'єкти з їх статусною складовою: влада, яка уособлює синергетичний центр; роботодавець як власник або співвласник більшості ресурсів; найманий працівник як власник робочої сили. Крім цього, важливими еле­ментами системи соціально-трудової взаємодії вважаються інститути зайнятості, найму, соціального партнерства та трипартизму, а також відповідні інституції.

Система соціально-трудової взаємодії тісно пов'язана з ринком праці, а тому її суб'єкти представлені i на ньому. Крім цього, вагомий елементний ряд інституці-ональної складової утворюють правові акти, правила i норми, що регламентують відносини суб'єктів на ринку праці, кон'юнктура, попит і пропозиція, конкурен­ція, мобільність на ринку праці, а також інфраструктура ринку праці як підсисте­ма структури.

Для ефективного функціонування системи соціально-трудової взаємодії та рин­ку праці ринкової економіки України необхідні чіткі норми і правила, які б урегу­льовували відносини між суб'єктами, визначали їхні права, обов'язки і гарантії. Такі норми передбачені у Всезагальній декларації прав людини, Конституції Ук­раїни, конвенціях Міжнародної організації праці, Кодексі про працю України, за­коні «Про зайнятість в Україні», інших законах і конкретизуються в наказах Прези­дента України, постановах уряду, в генеральних, регіональних, галузевих тарифних угодах, колективних договорах, програмах сприяння зайнятості населення та ін.

Здійснення переходу до інфраструктурного аналізу системи соціально-трудової взаємодії розпочнемо з визначення поняття ринкової інфраструктури, яку ми ро­зуміємо як сукупність елементів, що забезпечують постійне функціонування гос­подарських взаємозв' язків і взаємодію суб' єктів системи ринкової економіки та соціально-трудової підсистеми. Ринкова інфраструктура як підсистема усієї еко­номіки надає останній умови і можливості для виконання своїх функцій.

Природа ринкової інфраструктури є інституціоналізованою трансакцією. Такий підхід виходить з товарно-грошової природи ринкової економіки, яка є потоками товарів, ресурсів і грошових коштів, що постійно рухаються за допомогою різних операцій (трансакцій). Трансакції, у свою чергу, здійснюються через систему ін­ститутів. Звичайно, трансакції можуть здійснюватися і без використання інсти­тутів (це можливо, зокрема, тільки на початкових етапах переходу до ринку, коли відповідні інститути ще не сформувалися). Але з часом трансакції, що безперерв­но повторюються, неминуче породжують відповідні їм інститути. Тому ринкову інфраструктуру визначають як інституціоналізовану форму трансакцій.

В інфраструктурному вираженні елементами підсистеми соціально-трудової взаємодії є такі організації, як профспілки, спілки роботодавців, підприємства, фір­ми, а також різноманітні громадські організації. До інфраструктурних одиниць нижчого рівня відносяться організовані робочі місця. В доповнення до цього мож­на погодитися з думкою, що «для ефективного функціонування ринків робочої сили в умовах вільного підприємництва існує потреба у відповідній економічній інфраструктурі, притаманній ринковій економіці, приватній власності, конку­ренції, ринках капіталів і мобільній робочій силі» [4, с. 168].

До інфраструктурних елементів соціально-трудової сфери ринкової приналеж­ності слід відносити державні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби під­приємств і організацій, комерційні і некомерційні біржі праці, кадрові агентства та інші, котрі займаються питаннями профорієнтації, підвищення кваліфікації, підготовкою і перепідготовкою, а також працевлаштуванням незайнятих грома­дян, їх соціальним захистом та підтримкою.

Важливим елементом ринкової інфраструктури і пов' язаної з нею системи со­ціально-трудової взаємодії є інформація про процеси, що здійснюються в їх ме­жах. Інформація надає своєрідні сигнали зворотного зв'язку інфраструктури та системи соціально-трудової взаємодії з усією економічною системою. Таким чи­ном, елементом сучасної системи соціально-трудової взаємодії, ринкової інфра­структури є інформаційні мережі і потоки, а також інститути, що їх забезпечують і завдяки яким вона може існувати як єдине ціле. Саме єдність інституційної та інформаційної складових наповнює ринкову інфраструктуру та її підсистему соці­ально-трудової взаємодії внутрішнім змістом.

Інформаційна складова виконує важливу роль — вона забезпечує зв' язок рин­кової інфраструктури та її підсистеми соціально-трудової взаємодії із зовнішнім середовищем. При цьому здійснюється безперервний обмін інформацією між під­системами. Тут виникає необхідність періодичного закріплення сигналів прямого і зворотного зв' язку — як для стійкості у роботі систем, так і для фіксації досяг­нутого оптимуму. Формою реалізації такого закріплення є нормоутворення, рег­ламентація функціонування самих інститутів (за посередництвом інституцій). Ефективність самого інституту, ступінь відповідності його потребам економіки не може бути визначена інакше, ніж через формальні та неформальні інституції.

Наявність зв' язків між елементами призводить до виникнення в цілісній системі, а також у відповідній їй підсистемі, нових властивостей, тобто здійснюється так званийемерджентний ефект. У свою чергу, емерджентність означає наявність таких власти­востей на рівні системи, які не притаманні окремим елементам системи.

Враховуючи той факт, що елементний склад системи (підсистеми) формують суб'єкти, а в нашому випадку — економічні суб'єкти соціально-трудової взаємо­дії, слід акцентувати увагу на їх характерних особливостях, ролі і місці в системі (підсистемі). Для цього скористаємося суб'єктним підходом, що передбачає пере­несення акцентів з результатів діяльності людей та отримання ними доходів на самих індивідів, їхні суспільні риси, мотиви діяльності і т. ін.

Люди є не лише носіями робочої сили, а, на думку С.В. Степаненка, «свідоми­ми учасниками економічних процесів, що володіють різними професійними ком-петенціями, особливими цілями, світоглядністю тощо» [5, с. 210]. Окремі індивіди володіють притаманними саме їм рисами, що дає можливість для їхнього вхо­дження до різних груп економічних суб'єктів. При цьому природа економічних суб'єктів не може бути розкритою поза межами середовища їх перебування. На суб' єктів завжди діють зовнішні сили, або чинники, зосереджені в інших підсис­темах: політичній, духовно-культурній та інших (рис. 1).

Суспільство-система

 

 

 

Соціально-економічна

 

Політична

 

Духовно-культурна

 

 

 

Соціально- „ трудова

 

Статусно- „ представницька

 

Просвіт- х ницька

Рис. 1. Розгорнута структура суспільної системи

До зовнішніх сил відносимо чинники, що формуються на рівні суспільства та його економічної сфери. Безпосередня діяльність суб'єктів соціально-трудової підсистеми також залежить від прояву внутрішніх сил, якими володіє індивід і які формуються під впливом інших суб' єктів їхніх суспільних стимулів.

З цього приводу в контексті інфраструктурного аналізу доводиться ще раз на­голосити на важливості інституційної складової, а саме відзначити особливу роль такого елемента інфраструктурного забезпечення ринку ресурсів, як інститути рин­ку праці. Їх розвиток безпосередньо пов'язаний з однією із ключових макроеко-номічних проблем — забезпеченням повної зайнятості. Слід, однак, підкреслити, що механізм функціонування цього сектора ринкової інфраструктури не можна зводити лише до діяльності державних служб працевлаштування і перепідготовки кадрів, оскільки соціальна політика сучасної держави не вичерпується боротьбою з безробіттям, а орієнтована на створення всього комплексу умов для розвитку людини, включаючи системи охорони здоров' я, соціального забезпечення, освіти, культури — як приватної, так і державної форм власності.

Координація цілей та дій суб'єктів соціально-трудової підсистеми в межах рин­кової системи належить як ринку, так і державі, які в цілому уособлюють владу. Сила ж влади, як відомо, обумовлюється її легітимністю або визнанням значимос­ті спільних цілей усіма суб' єктами, реалізацію яких забезпечують органи влади. За своєю природою сила влади породжена делегуванням відповідним органам пов­новажень суб' єктами ринкової системи, акумуляцією їхніх сил для реалізації цілей системи.

Структура системи соціально-трудової взаємодії виступає формою взаємо-зв' язку її елементів. Основою організації системи є така її конструкція, яка най­краще вирішує завдання її цілісності. Організація визначає умови, що забезпечу­ють взаємодію між її елементами. Також організація системи обумовлює необхідність включення в систему наукових понять та категорій поняття цілі та органічно пов' язаного з ним поняття функції. Завдяки реалізації функцій системи досягається її цілісність.

До функцій системи соціально-трудової взаємодії пропонується віднести на­ступні:

— збереження цілісності системи за допомогою розвитку та дієвості інститутів трипартизму, соціального партнерства і діалогу;

— правозабезпечення та оптимальне спрямування дії суб'єкта;

— соціальний захист та гарантії;

— адаптація до суспільних змін, що пов' язані з ринковою кон' юнктурою. Нині відбувається активний процес формування системи соціально-трудової

взаємодії, а також ринку праці України. І хоч в остаточному стані вони ще не сфор­мовані, проте їхня елементна база перебуває майже у завершеному вигляді. Фор­мування ринкової системи та соціально-трудової підсистеми України відбувається під впливом великої кількості різноманітних чинників, що здійснюють вплив на тенденції та умови її розвитку. Ці чинники розрізняються за рівнями прояву, за своїм характером, силою і напрямами впливу на ринок праці і систему соціально-трудової взаємодії. При цьому можливо виділити три рівні системи: макрорівень, регіональний і мікрорівень.

Так, на регіональному рівні істотною є роль таких чинників, як географічне розташування, розвиток основних галузей економіки та їх спеціалізація, інвести­ційна політика регіону, рівень диверсифікації, що характеризує галузеву структу­ру економіки регіону, розвиток малого бізнесу, демографічна ситуація, розвиток регіональних комплексів тощо.

Разом із тим, необхідно враховувати низку економічних обмежень, які по­роджує ринок праці по відношенню до розвитку системи соціально-трудової взаємодії. Ці обмеження пронизують соціально-трудові відносини від рівня ме-гасистеми до рівня наносистеми, а їх дослідження повинні стати пріоритетни­ми у розробці комплексу заходів з налагодження системної політики розвитку соціально-трудової сфери. У цьому контексті та при здійсненні аналізу еконо­мічних систем важливо виділяти таку мережу рівнів (починаючи з самого ви­сокого), як мегасистема (світова економіка), макросистема (національна еко­номіка), мезосистема (регіональна економіка, галузь), мікросистема (підпри­ємство, фірма), наносистема (економічна діяльність індивіда). У свою чергу, економічна система підпорядковується ширшій системі — суспільству (суспіль­но-соціальній системі).

Для аналізу таких економічних обмежень зосередимося на найбільш показо­вих: макро-, мезо- та мікрорівнях. На національному рівні (макрорівні) внаслідок зростання відкритості економіки України виникають специфічні процеси як у роз­витку соціально-трудової взаємодії, так і у розвитку особистості працівника. Вплив здійснюється, насамперед, на структуру національного виробництва, яка змінюється, викликаючи ротацію з заміною якісних робочих місць на менш якісні. Вказані причини діють таким чином, що можуть або провокувати, або пом' як-шувати негативні явища на ринку праці. Наприклад, унаслідок розвитку процесів міжнародної міграції робочої сили для країни, яка постачає емігрантів, виникаютьне тільки кількісні обмеження трудових ресурсів, але також якісні, оскільки виїз­дить насамперед молодь та висококваліфіковані працівники. Приймаючи іммігран­тів, країна, навпаки, знімає частину обмежень за кількістю і якістю трудових ре­сурсів, але виникають проблеми і обмеження, пов' язані з функціонуванням со­ціальної сфери (житло, освіта, охорона здоров' я, культурна і соціальна адаптація). Дії зі стимулювання рееміграції також вимагають фінансових витрат та організа­ційних зусиль. Невідпрацьоване і нерозвинуте законодавство щодо інтеграції у світовий ринок праці створює для мешканців країни значні обмеження, пов' язані з порушеннями в правах при наймі, соціальному захисті і при еміграції та іммігра­ції. Так потік іноземних інвестицій створює робочі місця (при цьому можуть змі­нюватися характеристики робочих місць), що знімає частину обмежень соціально-трудової сфери, пов' язаних з кількісним та якісним дисбалансом робочої сили і робочих місць. У той же час, діяльність ТНК з переманювання працівників може загострювати регіональні і галузеві дисбаланси на ринку праці, тобто провокувати обмеження.

Розвиток міжнародних засобів інформатизації і комунікації впливає на ринок праці через створення і розповсюдження нових потреб, а отже видозміну внутріш­ньої мотивації. Це збільшує стимули до праці, розширює обмеження ресурсної ба­зи і продуктивності праці. Активізується створення «інформаційних» робочих місць, що знімає обмеження якості праці і міграційної рухомості робочої сили. З іншого боку, можуть бути спровоковані нераціональні потреби і споживчі стандар­ти, які негативно позначаються на мотивації до праці, породжують бажання воло­діти всіма благами відразу, що підриває стимули до праці. Може виникати апатія від неможливості отримувати гідний заробіток, що призводить до безробіття або криміналізації відносин.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О І Колядич - Дослідження соціально-трудової взаємодії з позицій системного підходу

О І Колядич - Трансформація інституту зайнятості в україні на межі ХХ-ХХІ століть