Н В Пильгун, Є В Бородін, І О Присяжнюк - Досудове слідство як основна форма розслідування питання реформування на сучасному етапі - страница 1

Страницы:
1 

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО І КРИМІНОЛОПЯ

УДК 343.132(045)

Н. В. Пильгун,

кандидат юридичних наук, Є. В. Бородін, студент І. О. Присяжнюк,

студентка

ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО ЯК ОСНОВНА ФОРМА РОЗСЛІДУВАННЯ: ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Розкривається сутність досудового слідства як форми досудового розслідування, аналізуються особливості нового Кримінально-процесуального кодексу України, відзначено його позитивні та не­гативні сторони.

Ключові слова: досудове слідство, досудове розслідування, дізнання, слідчий, прокурор, суд, кримінальне провадження, правосуддя.

Проголошення України правовою державою дозволяє констатувати, що принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову стає головним стрижнем функціонуван­ня як державного організму в цілому, так і всіх його складових, зокрема, - кримінального про­цесу. Це положення повертає до життя питання про відокремлення досудового слідства від ад­міністративної влади з метою забезпечення реа­льної незалежності слідчого. І ця проблема дій­сно викликає сьогодні бурхливі суперечки, що зводяться до обговорення і місця слідчого апа­рату в системі державних органів, і тих проце­суальних функцій, що мають бути покладені на слідчого Двадцять років національна юридична система перебуває в стані «постійного рефор­мування», робить розбудовуючі кроки та по­милки, залишаючись не визначеною в основно­му векторі свого розвитку [8, с. 187].

Проблемами в сфері реформування криміна­льно-процесуального законодавства, зокрема й удосконаленню провадження досудового слідс­тва, займались такі вчені: О. В. Баулін, Я. І. Ба-ршев, В. І. Галаган, К. Ф. Гуценко, Ю. В. Дери-шев, А. Я. Дубинський, Н. С. Карпов, О. Р. Ми-хайленко, М. М. Михеєнко, М. А. Погорецький, Б. В. Романюк, Р. Ю. Савонюк, В. М. Тертиш-ник, Л. Д. Удалова та ін.

На даний час відбуваються зміни в криміна­льно-процесуальному законодавстві. Зокрема, 14.05.2012 р. Президентом України підписано новий Кримінально-процесуальний кодекс України, відзначивши, що тепер необхіден час для того, щоб він був імплементований. При цьому президент висловив надію, що скоро КПК почне діяти.

Прийняття нового Кримінального процесуа­льного кодексу породило численні його оцінки з боку юристів, політиків, експертів, представни­ків іноземних держав та міжнародних організа­цій. Це й зрозуміло, оскільки кодекс такого роду за визначенням є епохальним законом, здатним істотно вплинути як на стан правової системи, так і функціонування кримінальної «політики» в Україні. Спектр оцінок нового КПК надзвичай­но широкий - від повного схвалення до повного несприйняття.

Одні вважають, що новий КПК забезпечить неупередженість та об'єктивність досудового розслідування і судового розгляду криміналь­них справ, належне дотримання прав людини у кримінальному процесі, дасть більше можливо­стей для винесення справедливих судових рі­шень. Інші ж вбачають у ньому загрозу для прав та свобод людини, справедливого правосуддя, правової держави. При цьому категоричні ви­сновки нерідко формулюються на підставі ана­лізу лише однієї чи кількох новел, що саме со­бою робить оцінку не повною, не точною і не об'єктивною [4, с. 12].

Тому, лише проаналізувавши всі позитивні та негативні аспекти нововведень, можна роби­ти висновки про те як він вплине в майбутньому на якість правосуддя в Україні.

Досудове слідство є основною формою по­переднього розслідування, яка являє собою вре­гульовану       нормами кримінально-процесуального закону діяльність слідчого, пов'язану із збиранням, перевіркою та оцінкою

Юридичний вісник3(24)2012доказів з метою всебічного, повного і об'єктивного встановлення події злочину, вин­ності конкретних осіб у скоєнні злочину та ін­ших обставин, які мають значення для правиль­ного вирішення кримінальної справи.

Досудове слідство покликане вирішити або створити умови для подальшого вирішення су­дом найважливішого завдання - забезпечення справедливості та всіх інших завдань криміна­льного процесу.

Чинне кримінально-процесуальне законодав­ство виділяє дві форми досудового розслідуван­ня - дізнання та досудове слідство. Замість «традиційного досудового слідства» новим КПК пропонується об'єднання «існуючого дізнання і досудового слідства» в єдину за своїм змістом процедуру досудового розслідування, яке поля-гатиме у гласному та негласному зборі й фікса­ції фактичних даних про обставини діяння, не­обхідних для доведення обвинувачення в суді й буде позбавлене зайвої формалізації. Таким чи­ном, уся оперативно-розшукова та слідча діяль­ність здійснюватимуться в рамках єдиного про­цесу розслідування, а всі процесуальні дії (опе-ративно-розшукові, слідчі) будуть проводитись лише після початку кримінального провадження у справі [7, с. 147].

Частина Європейської системи кримінальної юстиції також фактично повністю відмовилися від досудового слідства у його «класичному» розумінні. Специфікою кримінального процесу цих держав є те, що досудове провадження за кримінально-процесуальним законодавством в основному проводиться у формі поліцейсько-прокурорського дізнання, головна ж роль у встановленні обставин вчинення кримінального діяння відводиться судовому слідству (яке про­ходить з суворим дотриманням принципу зма­гальності сторін та «реальної» участі судді (су­ду) у слідчих діях) [10, с. 58].

Так, ст. 215 нового КПК визначає, що досу-дове розслідування злочинів відбувається у фо­рмі досудового слідства, а кримінальних про­ступків - у формі дізнання в порядку, передба­ченому цим Кодексом.

Відповідно до діючого законодавства органи досудового слідства діють у прокуратурі, орга­нах внутрішніх справ, податковій міліції і орга­нах безпеки. Новий КПК виключає з цього пе­реліку слідчих прокуратури. Це пояснюється тим, що здійснення прокурором нагляду за за­конністю досудового слідства не сумісне з ад­міністративним підпорядкуванням йому слід­чих, які безпосередньо знаходяться в його ве­денні. Є всі підстави вважати, що відомче відо­кремлення провадження досудового слідства від функцій прокурорського нагляду буде сприяти підвищенню відповідальності в цій сфері та об'єктивності такого нагляду. Разом з тим це створить додаткові гарантії законності розслі­дування та розгляду справ в суді.

Права і обов'язки слідчих різних відомств при провадженні у конкретній кримінальній справі однакові. Належність слідчого до того чи іншого відомства не впливає на його процесуа­льне становище. КПК наділяє всіх слідчих од­наковим обсягом процесуальних повноважень.

Слідчий, виступаючи самостійним суб'єктом провадження слідства, керується внутрішнім переконанням та вимогами закону при дослі­дженні обставин справи, самостійно приймає всі рішення щодо спрямування слідства та прова­дження процесуальних дій і несе повну відпові­дальність за їх законне і своєчасне виконання. Виняток складають спеціально зазначені в зако­ні випадки, коли рішення слідчого повинні бути санкціоновані або затверджені прокурором або коли для їх реалізації передбачене одержання згоди від суду (судді).

Про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слідчий вносить подання до суду за згодою прокурора і надалі — про продо­вження строків тримання під вартою, про об­шук, огляд житла чи іншого володіння особи або про примусову виїмку із житла чи іншого володіння особи слідчий також вносить подання до суду за погодженням з прокурором; за пого­дженням з прокурором він звертається з подан­ням до апеляційного суду про накладення ареш­ту на кореспонденцію чи про зняття інформації з каналів зв'язку.

Судовий контроль, прокурорський нагляд та відомчий процесуальний контроль не обмежу­ють процесуальну самостійність слідчого, а є додатковими засобами забезпечення законності його діяльності та гарантією дотримання проце­суальних прав учасників досудового слідства.

Автори нового КПК зобов'язали слідчого за­стосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслі­дування та поклали відповідальність за закон­ність та своєчасність процесуальних дій. І це за умови, що його повністю підпорядковано про­курору, який, відповідно до ч. 2 ст. 36 «здійс­нюючи нагляд за додержанням законів при про­веденні досудового розслідування у формі про­цесуального керівництва досудовим розсліду­ванням» має досить широкі повноваження, про­те за якість, повноту та ефективність розсліду­вання не відповідає .

Разом з тим такі обмеження процесуальної самостійності слідчого прокурором викликають занепокоєння, оскільки саме слідчий повинен самостійно порушувати кримінальну справу, проводити досудове слідство, формувати кримі­нальну справу, пред'являти обвинувачення і направляти її до суду.

Процесуальна незалежність і самостійність слідчого як найважливіші гарантії його об'єктивності фактично скасовуються, оскільки усі без винятку вказівки прокурора, під загро­зою відповідальності, стають для нього обов'язковими для виконання, навіть якщо їх зміст суперечить його внутрішньому переко-нянню [9, с. 57].

Слідчий по розслідуваних ним справах впра­ві давати органам дізнання доручення і вказівки щодо провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі дору­чення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими, при цьому він вправі вказати строк для їх виконання або навіть конкретну дату проведення конкретних слідчих дій (у разі, наприклад, проведення одночасних обшуків у співучасників злочину).

Доручення і вказівки органам дізнання мо­жуть бути викладені як у письмовій формі, так і в усній (наприклад, під час проведення огляду місця події).

У справах, в яких досудове слідство є обов'язковим, слідчий вправі в будь-який мо­мент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання органами діз­нання дій, передбачених ст. 104 КПК.

Вимагає вирішення й проблема повернення кримінальних справ на додаткове розслідуван­ня. Нині таке право мають і прокурор, і суд. Цей інститут, як відомо, часто по-суті є альтернати­вою виправдувальному вироку в судах.

Нині інститут повернення судом криміналь­ної справи на додаткове розслідування фактич­но є перепоною на шляху застосування основ­них засад судочинства — про доступ громадян до правосуддя і розумні строки його здійснення. Наслідки існування цього інституту бувають надзвичайно негативними (так, наприклад, до­сить часто довготривалість досудового слідства і судового розгляду й відповідно - тримання обвинуваченого чи підсудного під вартою, зу­мовлена поверненням справи на додаткове роз­слідування) [5, с. 2-7.].

Новий КПК виключає можливість повернен­ня справи на додаткове розслідування, що може значно скоротити час досудового слідства та судового розгляду справи.

Також законодавчою новелою є скасування стадії порушення кримінальної справи. Щойно правоохоронці отримають заяву про злочин (або самі його виявлять) і внесуть інформацію про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як почнеться розслідування, без процедури пору­шення справи.

Пропонується також змінити строки досудо-вого розслідування. Чинний КПК України вста­новлює, що досудове слідство повинно бути закінчено протягом двох місяців. Новий КПК визначає, що досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлен­ня особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Продовження строку досудового слідства за­лежить від тяжкості вчиненого злочину.

Цим удосконалюються відмінні одне від од­ного провадження щодо злочинів та «криміна­льних проступків» (розслідування нетяжких злочинів необхідно провадити за прискореними процедурами без необхідності, як правило, за­стосування запобіжного заходу у вигляді три­мання особи під вартою). Не обґрунтовує еко­номічно й процесуально проведення багатомі-сячного досудового слідства по справах, які не становлять особливої складності.

Окрім того, вводиться кримінальне прова­дження на підставі угод. Передбачена можли­вість укладення угоди між прокурором і обви­нуваченим про визнання провини та угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченим, що дозволить скоротити час кримінального провадження, оскільки відразу після досягнення угоди провадження невідкладно направляється до суду для його затвердження.

Позитивним в цьому є те, що це поширена у світі практика, що дозволяє значно скоротити час досудового слідства та судового розгляду.

Проте, не зовсім зрозуміло, в яких категоріях справ можуть укладатися такі угоди. Критерії їх укладання та обставини, які при цьому бере до уваги прокурор, забезпечують надзвичайно ши­рокі повноваження прокурора в зазначеному питанні, надаючи йому надто широкі можливо­сті для вирішення питання на власний розсуд [6, с. 11].

А. Пойда зазначає, що у новому КПК закла­дена філософія дебюрократизації процесу та підвищення його оперативності. Забезпечувати досягнення відповідного результату має: скасу­вання необхідності винесення безлічі формаль­них та зайвих процесуальних документів, за­провадження концепції розумних строків, об'єднання нині відокремлених стадій дізнання та досудового слідства в одну стадію — досудо-ве розслідування, автоматичне набуття особою статусу потерпілого та можливості користува­тися процесуальними правами відразу після по­дання заяви про злочин без необхідності отри­мувати дозвіл слідчого у формі постанови, роз­ширення судового контролю на стадії досудово-го розслідування, запровадження спрощеного порядку провадження щодо кримінальних про­ступків, суттєве розширення та вдосконалення провадження у формі приватного обвинувачен­ня, позбавлення судів першої інстанції повно­важень визначати подальшу долю апеляційних скарі, запровадження широкого застосування технічних засобів фіксування провадження, на­дання при дотриманні певних умов можливості здійснювати виклики учасників провадження електронною поштою [3, с. 10].

Отже, питання кардинальної перебудови сис­теми кримінальної судочинства є вкрай важли­вими та потребують вирішення шляхом посту­пового й обґрунтованого удосконалення право­вої бази держави, приведення її у відповідність з міжнародними зобов'язаннями України та та­кими фундаментальними принципами криміна­льного судочинства як змагальність, рівність і презумпція невинуватості. Безперечно, усе це сприятиме захисту прав та свобод людини, оскі­льки істотно знизить ризик можливих зловжи­вань у сфері досудового провадження.

Звичайно, очевидним є, що на перших порах не вдасться уникнути певних складнощів у за­стосуванні його норм. Вони, безсумнівно, бу­дуть, оскільки система кримінального судочин­ства має повністю оновитись, а це вимагає на-працювання нової практики, оновлення методів правозастосування, перегляду підходів до робо­ти правоохоронців, адвокатів і суду. Та й обсяг і складність самого нового КПК, безсумнівно, може зумовити певні недоліки нормативного матеріалу. Проте це - нюанси, які завжди су­проводжують оновлення законодавства подіб­ного масштабу і, безперечно, ці проблеми є ви­рішуваними.

Оптимізм щодо функціонування нової сис­теми кримінального судочинства ґрунтується на величезній роботі, проведеній під час підготов­ки проекту, а також на висновках авторитетних експертів Ради Європи, які двічі аналізували поданий до парламенту документ і високо оці­нили його [3, с. 10].

Література

1. Кримінально-процесуальний кодекс Укра­їни від 28. 12. 1960 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1961. - № 2. - Ст. 15

2. Проект Кримінально-процесуального ко­дексу України [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://w 1.c1 .rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?p f3511=15041

3. А. Пойда. Проект нового КПК будує сис­тему за принципом ніпеля // Закон і бізнес. -2012.-№8(1047).-С. 10

4. М. Мельник. Об'єктивну оцінку новому КПК дасть його застосування // Дзеркало тижня. -2012.-№16. - С. 12-13

5. Маляренко В. Т. Щодо повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідуван­ня та прокурору / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 6 (46) -С. 159-163

6. О. Примаченко. Умовно прогресивний ко­декс //Дзеркало тижня. -2012. -№ 16. -С. 11

7. Оніщук О. Новий Кримінально-проце­суальний кодекс - ключовий елемент системи кримінальної юстиції: [тези доповіді на засіданні Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (10 грудня 2008 року)] / О. Оніщук // Бюлетень Міністерства юстиції України. -2009. -№ 1 (87).-С. 145-151

8. Сірий М. І. Проблема вибору моделі но­вої судової та правоохоронної системи України

/

М. І. Сірий // Реформування судових і право охоронних органів України: проблеми та перс пективи : матер. наук.-практ. конф., 14 травня 2010 р. / редкол. : В. В. Сташис (гол. ред.), В. І. Борисов (заст. гол. ред.) та ін. — X. : Одіссей, 2010,- 198 с.

9. Тертишник В.М. Гострі кути реформу- 10. Фаринник В.І. Досудове слідство у кримі-

вання кримінального судочинства // Питання нальному судочинстві України: стан та перспек-

реформування кримінального судочинства: Ма- тиви реформування // Наукові записки Інституту

геріали міжнародної науково-практичної кон- законодавства Верховної Ради України. Збірник

ференції. Донецьк, 2005. - С. 51 -59 наукових праць. -№ 1. -2010. -С. 56-63

Н. В. Пильгун, Е. В. Бородин, И. А. Присяжнюк

Досудебное следствие как основная форма расследования: вопросьі реформирования на современ­ном этапе

Раскрывается сущность досудебного следствия как формы досудебного расследования, анализи-руютея особенности нового Уголовно-процессуального кодекса Украины, отмечено его положитель­ные и отрицательные стороны.

N. V. Pylhun, Y. V. Borodin, I. O. Prysiazhniuk

Pre-trial investigation as a major form of investigation: the question of reforming at the present stage Discovered the essence of pre-trial investigation as a form of pre-trial investigation, analyzes the features of the new Criminal Procedure Code of Ukraine, noted its positive and negative sides.

Юридичний вісник 3(24)2012

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н В Пильгун, Є В Бородін, І О Присяжнюк - Досудове слідство як основна форма розслідування питання реформування на сучасному етапі