О М Кузьменко - Дуалістичне уявлення щодо інноваційного потенціалу підприємства - страница 1

Страницы:
1 

Література.

1. Герасимова С. В. Управління інвестиційною діяльністю акціонер­них товариств. — К. : Знання, 2006. — 407 с.

2. Гриньова В.М. Інвестиційний менеджмент: Навчальний посібник / Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П., Великий Ю.М. — 2-ге вид., доопрац. і доп. — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2005. — 663 с.

3. Для публичных компаний пришло время заката / The Economist // Инвестгазета. — 2010. — № 33. — http://www.investgazeta.net/politika-i-ekonomika/dlj a-publichnyh-kompanij -prishlo-vremj a-zakata-159649/

4. Савчук В. П. Анализ и разработка инвестиционных проектов : Учебное пособие. К.: Абсолют-В, Эльга, 1999. — 304 с.

5. Филип Котлер. Привлечение инвесторов. Маркетинговый подход к поиску источников финансирования / Филип Котлер, Хермаван Кар-таджайя, Давид Янг. Альпина, 2008. — 200 с.

6. Ульяницька О. В. Особливості фінансування підприємництва біз-нес-янголами / О. В. Ульяницька, Т. В. Ярошенко // Актуальні пробле­ми економіки. — 2009. — № 7. — С. 154—160.

7. Хилл Б., Пауэр Дж. Бизнес-ангелы: как привлечь их деньги и опыт под реализацию своих бизнес-идей / Пер. с англ.    М. : Эксмо, 2008.    496 с.

8. Что такое Due Diligence? / Глинский О. // Журнал «Управление компанией».     2002.     № 11.

Стаття надійшла до редакції 5.10.2010.

УДК 621.328:658.011

О.М. Кузьменко, канд. екон. наук, доцент кафедри економіки підприємств ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ДУАЛІСТИЧНЕ УЯВЛЕННЯ ЩОДО ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація. У статті обґрунтовано дуалістичне розуміння потенціалу інноваційної діяльності підприємства. Проаналізовано складові іннова­ційного потенціалу підприємства.

Аннотация. В статье обосновано дуалистическое понимание потенци­ала инновационной деятельности предприятия. Проанализированы со­ставляющие инновационного потенциала предприятия.

Summary. The article grounds dualistic understanding of potential of enterprise's innovative activity. It analyzes the elements of innovation potential of enterprise.

© Кузьменко О. М., 2010

75

КЛЮЧОВІ СЛОВА: потенціал, інноваційна діяльність, дуалізм, складові ін­новаційного потенціалу підприємства, оцінка, технологічний ланцюг вироб­ництва.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: потенциал, инновационная деятельность, дуализм, составляющие инновационного потенциала предприятия, оценка, техно­логическая цепь производства.

KEYWORDS: potential, innovative activity, dualism, elements of innovation potential of enterprise, evaluation, technological chain of production.

Постановка проблеми. Розробка ефективних методів управ­ління інноваційним потенціалом підприємства є головною перед­умовою формування організаційно-економічних і управлінських механізмів розвитку економічних систем національного та регіо­нального рівня. Можливість забезпечення конкурентоздатності національної і регіональної економіки залежить головним чином від інноваційних можливостей вітчизняних промислових підпри­ємств та є базовою умовою зміцнення позицій нашої держави на світовому ринку. Вирішення цієї задачі пов'язане насамперед з розробкою ефективної системи управління інноваційним потен­ціалом підприємства.

В умовах необхідності підвищення ефективності виробництва, особливої актуальності набувають питання переорієнтації на но­ву якість економічного розвитку: за рахунок досягнення кращих кінцевих результатів промисловості з меншими витратами вироб­ничих ресурсів. Інноваційний розвиток пов'язано головним чи­ном з інтенсивними чинниками. Інноваційний розвиток — склад­ний процес, що вимагає глибокого теоретичного опрацьовування і науково-прикладного обґрунтування, придбання фахівцями но­вих навиків практичної діяльності з вироблення і реалізації найе­фективніших управлінських рішень, спрямованих на якісне пере­творення всіх елементів продуктивних сил і виробничих відносин за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогре­су, а також на підвищення віддачі накопиченого виробничого по­тенціалу за рахунок максимальної мобілізації сукупності взаємо-пов' язаних техніко-технологічних, організаційно-економічних і соціально-психологічних резервів підвищення ефективності його використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема забез­печення виробничого, управлінського, інноваційного та інших потенціалів підприємства не є новою для вітчизняної науки. До­слідженню потенціалу підприємства присвячені праці А. Ворон-кової [3], Є. Лапіна [6], І. Отенко [8], Б. Бачевського [1], І. Дол­жанського [5], Н. Чухрай [11]. У працях цих та інших учених достатньо глибоко проаналізовано сутність інноваційного потен­ціалу підприємства, його структуру, методи формування та оцінки, але, питання розвитку інноваційного потенціалу підпри­ємства та його окремих складових почали досліджуватися порів­няно недавно. Наприклад: у підручнику Л. Федулової [10] роз­глянуто загальні підходи до розвитку в умовах інноваційної економіки; у монографії С. Ілляшенка [9] — механізми управ­ління розвитком інноваційного потенціалу; у навчальному посіб­нику В. Василенка [2] механізми розвитку на основі онов­лення виробництва.

В економічній літературі набула сьогодні поширення точка зору, згідно якої суть інноваційного розвитку розкривається у вигляді якісного (інтенсивного) розвитку, як альтернативи кіль­кісному способу розвитку виробництва (екстенсивному). Най­більшого поширення сьогодні набуло визначення інноваційного потенціалу через сукупність ресурсів, необхідних для здійснен­ня інноваційної діяльності. Л. І. Федулова використовує поняття «інноваційний ресурс економічного зростання», розуміючи під ним систему нововведень, що дає змогу цілеспрямовано вноси­ти у виробництво нові відносно стабільні матеріальні та соці­альні елементи економічного зростання [10, с. 281]. Інновацій­ний потенціал цей автор визначає як «спроможність системи породжувати і своєчасно освоювати новації відповідно до при­йнятої стратегії розвитку» [10, с. 283]. До зовнішніх чинників розвитку Л. І. Федулова відносить виробничо-технологічну базу. При цьому, технологічний потенціал нововведень пов' язано з об' єктивними фізичними, хімічними та іншими параметрами концепції нововведення. Відносно розвитку виробничої складо­вої Л. І. Федулова аналізує такі поняття, як «технологічна траєк­торія», «технологічна ефективність НДДКР», «технологічний розрив» [10, c. 286—287], досліджує комунікації учасників ін­новаційного виробничого процесу [10, c. 293] та аналізує класи індикаторів, що використовуються як параметри оцінювання розвитку технологій [10, c. 306 307]. Є.В. Лапін розділяє загаль­ний економічний потенціал підприємства на кадровий, вироб­ничий, інноваційний та організаційно-управлінський потенціа­ли. Виробничий потенціал він визначає, як «спроможність ви­робництва максимально можливого обсягу споживчих вартос­тей на основі техніки, технології, науково-технічної інформації» [6, с. 171]. У структурі виробничого потенціалу Є.В. Лапін виді­ляє технічний, технологічний, природно-ресурсний потенціал,потенціал нематеріальних активів та інвестиційний потенціал. Технічний потенціал визначається кількістю і якістю засобів праці і прогресивною структурою виробничих запасів, незавер­шеного будівництва і витрат майбутніх періодів. Технологічний потенціал визначається рівнем прогресивності використовува­них технологій виробництва товарів. Кадровий потенціал роз­глядається цим автором окремо як «кількість і якість трудових ресурсів, залучених підприємством для здійснення виробничої діяльності» [6, с. 171]. Є.В. Лапін інноваційний потенціал роз­глядає також окремо, та характеризує його, як «здатність проду­кування новинок і нововведень власними силами або покупки їх на стороні, а також ефективного впровадження інновацій у практику господарчої діяльності» [6, с. 173]. Головну увагу Є. В. Лапін приділяє трудовому потенціалу підприємства і, від­повідно, пропонує структуру та методи оцінки трудового поте­нціалу [6, с. 199 219].

Метою статті є представлення дуалістичного уявлення щодо інноваційного потенціалу підприємства.

Виклад основного матеріалу досліджень. Головною ме­тою виробничої системи підприємства є створення продукту. Її елементи повинні цілеспрямовано адаптуватися до вимог виго­товленої продукції. Призначення виробничої системи реалізу­ється, якщо прийнята їм речовинно-натуральна форма і кількіс­не співвідношення її складових роблять її здатною функці­онувати як вартість, що створює нову вартість. Тобто склад і характеристики елементів виробничої складової інноваційного потенціалу відповідають і визначаються параметрами виготов­леної продукції. Для того, щоб виробнича система могла здій­снити цей безупинний і постійно повторюваний процес, вона сама також повинна безупинно і постійно розвиватися. На практиці ця здатність підтверджується рядом процесів: ремонт і модернізація основних фондів підприємства, технічне пере­озброєння і реконструкція.

Виробничі складові інноваційного потенціалу втілюються в нових продуктах, послугах або технологіях виробничого процесу, тобто вони є реалізацією нового знання в нових продуктах, по­слугах або введення нових елементів у виробничий процес. Ін­шими словами, виробничі складові інноваційного потенціалу ре­алізуються в первинній виробничій діяльності.

Виробничі складові інноваційного потенціалу промисло­вого підприємства орієнтовані на постійне оновлення асор­тименту продукції, безупинну розробку і швидке освоєннянових зразків продукції і одночасне підвищення продуктив­ності праці, підвищення гнучкості виробництва і його ефек­тивності. Особливо місця для машинобудівних підприємств займає забезпечення зростання якості і надійності нових ви­робів.

Розглянемо основні напрямки розвитку виробничої складової інноваційного потенціалу підприємства за ресурсною ознакою: розвиток трудового (кадрового потенціалу), розвиток потенціа­лу засобів виробництва (засобів праці) та розвиток потенціалу матеріальних ресурсів (або предметів праці, або сировини та матеріалів).

Трудовий потенціал це інтегральна соціально-економічна категорія. На відміну від інших вона включає сукупність якос­тей, які визначають працездатність людей, у тому числі фізич­ні, психологічні і моральнісні особливості, обсяг загальних і спеціальних знань і вмінь. Поняття «трудовий потенціал» з'явилося в науковому використанні у 90-х роках XX ст. До цього були поширені поняття «трудові ресурси», «робоча си­ла», «людський капітал». Перехід до поняття трудовий потен­ціал пов' язаний з переходом від кількісних чинників росту до якісних. Систематизація різних підходів до сутності категорії трудовий потенціал була проведена, наприклад, І.О. Джаін [4,

с. 66 67].

Кадровий потенціал підприємства є визначальною актив­ною силою інноваційного розвитку. Однак не менш важливою за сучасних умов є потенціал засобів виробництва і потенціал матеріальних ресурсів. Джерелами відтворювальних процесів на підприємстві є нові знання, що повинні накопичуватися і втілюватися у нові виробничі рішення. Реалізація нових знань здійснюється за допомогою реалізації інноваційного процесу і наступної експлуатації нових технологій і виробничих фондів, що утворять свій відтворювальний цикл. Підприємства реаль­ного сектору реалізують інновації задля отримання конкурент­них переваг. Для промислових підприємств їх отримання мож­ливе за рахунок зниження витрат на виробництво, змін в умовах виробництва, використанні засобів праці, предметів праці і саме праці.

В. О. Василенко відзначає, що найбільший виграш при впрова­дженні нової техніки і технології досягається удосконаленням виробництва, якщо його впроваджувати на початкових техноло­гічних стадіях [2, с. 151]. Підвищення якості сировини та матері­алів, умов їх поставок, зберігання та транспортування, оптиміза­ція розмірів поставок і зберігання заготовок та готової продукції також приносять додатковий виграш у кінцевих результатах ді­яльності підприємства. Однак, нові машини і механізми, хоча й сприяють зростанню продуктивності праці в місцях їхнього ви­користання, але й об' єктивно вимагають залучення більш квалі­фікованої робочої сили для їхнього проектування, виготовлення, монтажу, налагодження, ремонту і повсякденного обслуговуван­ня. Тому, орієнтація на суцільну механізацію й автоматизацію, заміну ручної праці за будь-яку ціну непереконлива. Завдання полягає насамперед у тому, щоб результати виробництва росли швидше, ніж витрати на нього. Звичайно, метою сучасної техніч­ної політики підприємства повинно бути створення і впрова­дження нових, більш досконалих і продуктивних машин і механі­змів, потрібних для заміни застарілої техніки, а не збільшення парку машин і устаткування, що вимагають додаткового обслу­говуючого і ремонтного господарства, де роботи виконуються здебільшого вручну.

На основі аналізу теоретичних засад оцінки потенціалу інно­ваційної діяльності машинобудівних підприємств визначено гру­пи чинників, що стримують активізацію інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Це дозволило вдосконалити струк­туру чинників інноваційної діяльності машинобудівних підпри­ємств, сукупний вплив яких зумовлює ефективність формування та використання потенціалу інноваційної діяльності як процесів взаємодії матеріальних об' єктів у виробництві інноваційної про­дукції, шляхом виділення інтелектуальної (наявність кваліфіко­ваних кадрів); техніко-технологічної (наявність сучасних техно­логій та обладнання) та маркетингової (наявність знань, умінь та досвіду ведення конкурентної боротьби) складових основ потен­ціалу інноваційної діяльності.

Стримує активізацію інноваційної діяльності машинобудів­них підприємств негативна дія наступних чинників, які власне і утворюють проблемну ситуацію і обумовлюють необхідні до­слідження в галузі забезпечення потенціалу інноваційної ді­яльності:

1 чинник інтелектуальна основа потенціалу інноваційної діяльності наявність кваліфікованих кадрів. Для цього чин­ника характерним є відтік кваліфікованих науково-технічних кадрів з галузі внаслідок порушення зв' язків між спеціалізова­ними машинобудівними підприємствами із постачання сиро­вини і комплектуючих виробів у межах колишніх трансакцій по кооперації.

2 чинник техніко-технологічна або виробнича основа потен­ціалу інноваційної діяльності наявність сучасних технологій, обладнання. Для цього чинника характерна недостатність фінан­сових ресурсів на фінансування оновлення і заміни обладнання, яке викликане скороченням попиту на машинобудівну продукцію на внутрішньому ринку і на зовнішніх ринках.

3 чинник ринкова або маркетингова основа потенціалу інноваційної діяльності наявність знань, умінь та досвіду з ведення конкурентної боротьби. Для цього чинника характерне посилення конкуренції на внутрішньому і зовнішніх ринках, що, з одного боку, є стимулом для впровадження інновацій у машинобудуванні, а з іншого чинником, що обмежує ціну кінцевих товарів і, як наслідок, витрат на інноваційну діяль­ність.

Визначені чинники інноваційної діяльності машинобудівних підприємств визначають насамперед ефективність формування і використання потенціалу інноваційної діяльності підприємства. В даний час питанням формування потенціалу інноваційної ді­яльності в економічній літературі приділяється достатньо багато уваги, проте існуюча інформація часто носить частковий і супе­речливий характер і не має однозначного трактування.

Ступінь теоретичного, а також емпіричного опрацювання віт­чизняними та закордонними авторами питань забезпечення потен­ціалу інноваційної діяльності підприємства не дозволяє однозна­чно тлумачити його сутність, що перешкоджає впровадженню уніфікованих підходів до його оцінки та обмежує сферу його ви­користання. Пропонується розглядати потенціал інноваційної ді­яльності підприємства з позицій дуалізму (рис. 1).

Згідно запропонованого уявлення потенціал інноваційної ді­яльності підприємства є перетином двох множин. Перша з цих множин відображає сукупність матеріальних об' єктів у процесі виробництва інноваційної продукції, тобто перша множина від­повідає традиційному ресурсному підходу, але на відміну від нього розглядається з урахуванням потенціалу інноваційної ді­яльності інших підприємств єдиного технологічного ланцюга ви­робництва. Друга множина відображає сукупність суб' єктів управління, які визначають ідеальні (еталонні або цільові) спів­відношення між матеріальними об' єктами в процесі формування та використання потенціалу інноваційної діяльності підприємст­ва. Відповідно до запропонованого дуалістичного розуміння по­тенціалу інноваційної діяльності підприємства потребують коре­гування й уявлення про його оцінку.

Висновки. Таким чином, кожне підприємство повинне по­стійно оцінювати можливості свого інноваційного потенціалу, але, у свою чергу, не забувати про те, що рівень його потенціалу багато в чому залежить від рівня потенціалу тих підприємств, з якими воно зв' язано виробничо-господарськими відносинами. Таким чином виникає ланцюг інноваційного потенціалу галузі, регіону або ринку будь-якого товару за ресурсною ознакою

Література

1. Бачевский Б.Е. Методические подходы к оценке общего потенци­ала предприятия // Маркетинг: теорія і практика. Збірник наукових праць СНУ ім. В. Даля. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. — 348 с.

2. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: На­вчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 440 с.

3. Воронкова А. Э. Стратегическое управление конкурентоспособ­ным потенциалом предприятия: диагностика и организация: Моногра­фия. Луганск: Изд-во Восточноукраинского национального универ­ситета, 2000.     315 с.

4. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: Монография. Су­мы: ИТД «Университетская книга», 2002.     250 с.

5. Должанський І.З., Загорна Т.О. та ін. Управління потенціалом підприємства: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літерату­ри, 2006.   362 с.

6. Лапин Е.В. Оценка экономического потенциала предприятия: Монография.     Суми: ИТД «Университетсткая книга», 2004.     360 с.

7. Осыка А.П. Инновационный потенциал: понятие и особенности функционирования // Вісник СНУ ім. В.Даля. — 2004 №10 (80). — Ч. 2.

С. 142 147.

8. Отенко И. П. Методологические основы управления потенциа­лом предприятия: Научное издание. Харьков: Изд-во ХНЭУ, 2004.

216 с.

9. Проблеми управління інноваційним розвитком підприємства у транзитивній економіці: Монографія / За заг. ред. С. М. Ілляшенка. Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.     582 с.

10. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. — К.: Либідь,

2006.   480 с.

11. Чухрай Н. І. Формування інноваційного потенціалу підприємст­ва: маркетингове та логістичне забезпечення: Монографія. Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2002. — 186 с.

Стаття надійшла до редакції 16.09.2010.

Страницы:
1 


Похожие статьи

О М Кузьменко - Дуалістичне уявлення щодо інноваційного потенціалу підприємства

О М Кузьменко - Морфологія рекрутських та жанрових пісень у записах володимира гнатюка історична зміна прадигми

О М Кузьменко - Морфологія рекрутських та жанрових пісень у записах володимира гнатюка історична зміна прадигми