О І Юдін, Ю І Горбачова - Політика управління інвестиційним процесом на регіональному рівні - страница 1

Страницы:
1 

1.Крівцун Л. А. Корпорації на фондовому ринку України. - Харків: НТУ "ХПІ", 2003. - 432 с.

2.Касимов Ю.Ф. Основы теории портфеля ценных бумаг. - М.: ИИД "Филинъ", 1998. - 144 с.

З.Вентцель Е.С. Теория вероятностей. - М.: Наука, 1969. - 568 с.

Отримано 17.01.2005

 

УДК 330.322 : 332.1

О.І.ЮДІН, канд. техн. наук, Ю.І.ГОРБАЧОВА

Харківська національна академія міського господарства

ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Розглядається нова політика стимулювання розвитку регіонів України - політика управління інвестиційним процесом на регіональному рівні.

Ключовою проблемою, що сформувалася в Україні протягом останніх років і потребує поетапного вирішення, є зростання диспро­порцій соціально-економічного розвитку регіонів та низька економічна активність в них. Про зростання територіальної диференціації свідчить узагальнюючий показник - валова додана вартість (ВДВ) на душу на­селення, який характеризує рівень розвитку регіонів. Якщо в 1996 р. співвідношення мінімального (Закарпатська область - 0,7 тис. грн.) та максимального (м.Київ - 1,9 тис. грн.) його значень в регіонах стано­вило 2,7 раз, то у 2001 р. уже 6 разів (мінімальний: Чернівецька об­ласть - 2,0 тис. грн., максимальний: м.Київ - 11,9 тис. грн.), що пере­вищує майже вдвічі показник міжрегіональних відмінностей країн Єв­ропейської Спільноти.

Суттєвими є регіональні диспропорції у обсягах інвестицій в ос­новний капітал. Якщо частка 7 областей та м.Києва з найбільшими обсягами залучених інвестицій в 1990 р. становила 52,3% від загально­го їх обсягу, то в 2002 р. на долю Дніпропетровської, Донецької, Запо­різької, Київської, Луганської, Одеської, Харківської областей та м. Києва припадало вже 60%. Значна неоднорідність спостерігається за територіальним розподілом іноземних інвестицій в національну еко­номіку, які спрямовуються, як правило, в більш економічно розвинені регіони: понад третину їх приходиться на м. Київ (34,6%) та ще близько 40% розміщені в 7 областях. Це свідчення низької інвестиційної при­вабливості більшості регіонів. Статистика констатує за останній рік у порівнянні з попереднім по залученню прямих іноземних інвестицій на душу населення різниця значно збільшилася, що стало одним з факто­рів росту ВВП за останні роки [1]. Економічні диспропорції відбива­ються на територіальній диференціації соціальних умов життя грома­дян. За індексом людського розвитку, за даними 1999-2001 рр., перші три місця належать м.Києву, Автономній Республіці Крим та Полтав­ській області. Результатом зазначених тенденцій є різна спроможність територіальних громад та їх представницьких органів щодо забезпе­чення місцевого розвитку [2].

Механізмами державного регулювання регіональним та місцевим розвитком є:

програмування розвитку окремих регіонів;

регулювання міжбюджетних відносин;

запровадження спеціального режиму інвестування;

централізовані капіталовкладення та інвестиційні субвенції;

регулювання транскордонного та прикордонного співробітницт­ва.

Діючою політикою щодо розв'язання проблем депресивних тери­торій та стимулювання їх розвитку може стати:

1. Державна підтримка соціально-економічного розвитку окремих регіонів чи територій.

2. Спеціальні галузеві програми, якими передбачається виділення коштів на підтримку депресивних територій.

3. Підтримка соціально-економічного розвитку гірських населе­них пунктів та соціальний захист жителів, що в них проживають.

4. Щорічне спрямування централізованих капіталовкладень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку регіонів та дер­жавна підтримка окремих територій за рахунок коштів резервного фо­нду державного бюджету.

5. Запровадження спеціального режиму інвестування з метою за­лучення інвестицій для вирішення соціально-економічних проблем депресивних територій.

6. Бюджетне вирівнювання.

Обговорення на парламентських слуханнях і на дні Уряду Украї­ни, присвячених регіональній політиці і стимулюванню розвитку де­пресивних територій, підтвердили недостатню ефективність цих форм державної підтримки розвитку регіонів. Так, більшість затверджених програм соціально-економічного розвитку територій не виконані в повному обсязі у зв'язку з недофінансуванням як з боку Уряду, так і з боку місцевих органів влади. Щодо державних капіталовкладень, то їх розмір за останні роки значно скоротився і суттєво не впливає на інве­стиційну спроможність регіонів. Низькою є ефективність галузевих програм.

Запровадження спеціального режиму інвестування не спрацьовує на найбільш екологічно уражених територіях та територіях з найниж­чим рівнем економічного розвитку. Інвестиції надходять перш за все на території з більш розвиненою інфраструктурою [3]. Головна причи­на - недієвість інструменту податкових пільг для відсталих терито­рій, відсутність відповідної інфраструктури.

У процесі формулювання і реалізації конкурентних переваг тери­торій важливим є створення міжсекторного партнерства "громадсь­кість - бізнес - влада" та формування команди фахівців. Саме від рівня кваліфікації державних службовців значною мірою залежить ефектив­ність заходів місцевої влади. У цьому контексті доцільно згадати ви­слів ДжКейнса, який вважав, що існує „небагато людей, що піддають­ся впливу нових теорій після того, як вони досягли 25- або 30-літнього віку, і тому ідеї, які державні службовці, політичні діячі використову­ють при оцінюванні поточних подій, у більшості не є новітніми" [4, с.29].

Державна політика щодо стимулювання регіонального розвитку повинна носити більш системний характер та бути більш ефективною з точки зору досягнення кінцевих результатів. З цією метою Урядом підготовлено та схвалено проект Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" [5], який розглянуто Верховною Радою України у першому читанні. Розроблений законопроект нормативно визначає механізми державної регіональної політики щодо зниження диспропо­рцій в соціально-економічному розвитку територій держави. Зокрема передбачено, що з метою забезпечення реалізації державної політики щодо стимулювання регіонального розвитку Верховна Рада України затверджує довгострокову державну стратегію регіонального розвит­ку.

Передбачається, що фінансування стимулювання розвитку регіо­нів та подолання депресивності територій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел відповідно до законодавства, а також угод щодо регіонального розвитку та законів про подолання депресивності конкретних терито­рій.

З іншого боку, вітчизняний досвід „передових" громад підтвер­джує відому тезу про те, що проблема браку грошей не є первинною. Як правило, першопричиною є відсутність ідеї або команди однодум­ців для її формування та реалізації. А шляхів залучення капіталу для втілення навіть найбільш нереальних, на перший погляд, планів є не­мало. Необхідно тільки чітко сформулювати план реалізації ідеї та за­стосувати найбільш ефективні інструменти.

Законопроектом передбачається запровадження двох нових ін­струментів стимулювання регіонального розвитку.

Перший інструмент - це заходи державної підтримки, спрямова­ні на стимулювання розвитку депресивних територій. Законопроект дає визначення депресивних територій, встановлює критерії розвитку, за якими регіони України можуть визначатися депресивними, визначає порядок створення і виконання програм з подолання стану депресив-ності територій. Згідно з новим Законом, депресивними будуть визна­ватися регіони, в яких протягом останніх п'яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу; промислові райони, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості та найнижчий обсяг про­мислового виробництва на одну особу; сільські райони, в яких протя­гом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населен­ня, природний приріст населення та найвищою частка зайнятих у сіль­ському господарстві; міста обласного значення, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.

Законопроект передбачає надання державної підтримки одночас­но декільком територіям. Це робиться з метою концентрації державних та місцевих ресурсів там, де за певний період можливо отримати най­більший економічний та соціальний ефект.

Другий інструмент - це заходи стимулювання розвитку регіонів на основі угод щодо регіонального розвитку. Такі угоди визначатимуть спільні заходи центральних та місцевих органів влади, направлені на реалізацію у регіоні Державної стратегії регіонального розвитку; поря­док та форми фінансування регіональних програм з державного і міс­цевого бюджетів; відповідальність центральних і місцевих органів влади за невиконання або неналежне виконання заходів з розвитку регіонів. Угоди щодо регіонального розвитку - це правові документи, які будуть містити конкретні обов'язки сторін. Вони розраховані на середньостроковий або довгостроковий період і дозволять встановити сталі відносини між центром і регіонами у питанні регіонального роз­витку [5].

Позитивними наслідками введення системи угод щодо регіональ­ного розвитку очікуються:

-  концентрація державної фінансової допомоги на пріоритетних сферах регіонального розвитку замість існуючого галузевого розподілу бюджетних коштів. Предметом угод є пріоритетні сфери регіонального розвитку;

посилення взаємодії різних рівнів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які будуть спільно визначати план заходів,направлених на розвиток регіону. Крім цього, керівники обласних рад і центральних органів влади нестимуть персональну відповідальність за їхнє здійснення;

-   створення передумов для довгострокового бюджетного плану­вання (мінімум на три роки), необхідного для точного визначення об­сягу бюджетних коштів, які направлятимуться на регіональний розви­ток;

-   приведення регіональної політики у відповідність до західних стандартів, оскільки схожі системи угод щодо регіонального розвитку вже давно існують у Франції, Польщі та деяких інших країнах Європи.

На даний час Урядом підготовлено також ряд законопроектів, прийняття яких сприятиме розв'язанню проблем депресивних терито­рій та стимулюванню їх розвитку. Серед них, проекти законів України „Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст" (прийнятий Верховною Радою України у першому читанні), " Про ос­новні засади надання субвенцій з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів", нова редакція законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні ад­міністрації", " Про розмежування земель державної і комунальної влас­ності" та ін. З метою поліпшення соціально-економічного становища Карпатського регіону, як території з особливими умовами розвитку, в даний час розробляється Програма розвитку Карпатського регіону.

Прийняття та реалізація проекту Закону України "Про стимулю­вання розвитку регіонів", а також вищевказаних законодавчих актів сприятиме поетапному вирівнюванню регіонів у їх розвитку, подолан­ню депресивності окремих територій, поліпшенню умов життя людей, зростанню ефективності використання фінансових, природних та ін­ших ресурсів, поліпшенню координації діяльності та посиленню взає­мної відповідальності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

1.Інвестиційна політика в Україні на регіональному рівні // Економічні есе. Вип.16. - К.: Інститут реформ, 2003. - 88 с.

2.Побурко Я., Кардаш В. Методологічні засади класифікації регіонів за рівнем економічного розвитку // Економічні есе. - №2 (13). - С.17.

3.Практичні аспекти інвестиційної політики на місцевому рівні: Бібліотека держа­вного службовця / Борщевський В., Вдович П., Григоренко Ю., Дацишин М. та ін. - К.: Інститут реформ, 2003. - 60 с.

4.Соколенко С.1. Глобалізація і економіка України. - К.: Логос, 1999. - 568 с.

5.Про стимулювання розвитку регіонів: Законопроект від 14.04.2003 р., внесений Президентом України.

Отримано 24.12.2004

Страницы:
1 


Похожие статьи

О І Юдін, Ю І Горбачова - Політика управління інвестиційним процесом на регіональному рівні

О І Юдін, Ю І Горбачова - Політика управління інвестиційним процесом на регіональному рівні