А Швець - Дієслівна лексика російських говірок одеської області - страница 1

Страницы:
1  2  3 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

ШВЕЦЬ Альона Іванівна

УДК 811.161.Г28 (477.74)

ДІЄСЛІВНА ЛЕКСИКА РОСІЙСЬКИХ ГОВІРОК ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.02.02 - російська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Одеського національного університету ім. І.І. Ме­чникова.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Баранник Людмила Федорівна,

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова,

доцент кафедри російської мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бріцин Михайло Якимович,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, професор кафедри російської мови

кандидат філологічних наук, доцент

Кокойло Олександр Васильович,

Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри практики та методики викладання слов'янських мов, проректор з навчальної роботи та міжнародних зв'язків

Захист відбудеться "_18_" червня 2008 р. о 16 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої

вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного універси­тету ім. М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий "_16_" травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

А.В. Висоцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним із першочергових завдань русистики сьогодні залишається до-слідження лексики територіальних діалектів, зокрема, її складу, структурної організації у межах лексико-семантичних груп (ЛСГ) та тематичних груп лексики (ТГЛ), синонімічних рядів, антонімічних мікрогруп, з'ясування семантики лексем з увагою до їх культурних компонентів. Пріоритетни­ми є проблеми закономірностей сегментації лексичної системи, формування засобів номінації, виявлення чинників розвитку лексики і семантики. Водночас цінним є розв'язання цих проблем у зіставному плані - на матеріалі кількох говірок, що уможливлює визначення ступеня дифе­ренціації говірок (за даними лексики), відкриває шлях до вивчення типів мовного відображення позамовної дійсності, кореляції мови і відображуваного нею реалемного плану. Це в свою чергу розкриває особливості діалектної мови як однієї з форм існування національної мови.

Різноаспектні дослідження лексики і семантики російських діалектів Й.А. Оссовець-кого, О.С. Герда, О.Й. Блінової, Т.С. Коготкової, М.Я. Бріцина, М.І. Толстого, С.М. Толстої, Т.І. Вендіної, В.Є. Гольдіна, Г.П. Клепікової, О.М. Мораховської, Ю.С. Азарх, О.О. Нефьо-дової, Г.А. Ракова, Т.В. Бахвалової та ін., як і праці з української діалектної лексики П.Ю. Гри­ценка, Й.О. Дзендзелівського, М.В. Никончука, І.В. Сабадоша, Г.Л. Аркушина, Г.О. Козачук, В.Л. Конобродської, Г.І. Мартинової, К.Д. Глуховцевої, В.М. Куриленка та ін., свідчать про ак­туальність зазначених проблем, постійну до них увагу і водночас складність їх розв'язання.

Передумовою дослідження діалектного слова є формування надійного і значного за об­сягом корпусу лексики з її точними семантичними характеристиками, що вимагає тривалих спостережень над живим мовленням.

Цінність пошуків у галузі лексичної семантики діалектного слова відчутно зростає під час вивчення ізольованих переселенських говірок, розвиток яких після переселення продовжу­вався незалежно від процесів у метрополії; визначальною особливістю буття острівних говірок є постійні контакти з іншомовним оточенням. Останнє виразно демонструють російські пересе­ленські говірки півдня Одеської обл., які стали природною лабораторією вивчення діалекто-творчих процесів.

Незважаючи на різноаспектність сучасних діалектологічних студій та наявність апробо­ваних методик аналізу матеріалу говірок, стан вивчення різних ТГЛ, ЛСГ російських, як і інших слов'янських, діалектів залишається неоднаковим і в цілому далеким від задовільного. Зокрема, в русистиці недостатньо повно описано дієслівну лексику, що зумовлено іншими науковими пріоритетами в російській діалектології та станом діалектної семасіології. Лакуною виявилася дієслівна лексика й у вивченні російських говірок Одещини. Відсутність дослідження найбільш конструктивного й інформативного шару діалектної лексики не дозволяє вирішувати актуальнізавдання сучасної російської і слов'янської діалектології - здійснити повний опис говірок як реальних комунікативних систем з урахуванням історії їхнього формування та сучасної мовної ситуації. Актуальним завданням є не тільки фіксація й паспортизація дієслівної лексики гові­рок, а й з'ясування динамічної природи дієслівної семантики, варіантів дієслівних значень, лек­сичної сполучуваності, виявлення потенційно можливих компонентів семантичної структури.

Актуальність дослідження посилюється необхідністю системного вивчення дієслівної лексики, зокрема закономірностей сегментації лексичного складу, з'ясування сутності вербалі-зації понять / реалій у діалектній мові, необхідністю опису дієслівної лексики, що функціонує в ізольованих російських говірках півдня Одеської обл.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дослідження виконано в межах теми кафедри ро­сійської мови Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова «Функціонування ро­сійської мови на півдні України» (номер державної реєстрації 0101U001414).

Метою дослідження є з'ясування складу, структурної організації і семантики дієслівної лексики в російських острівних говірках та шляхів формування й особливостей функціонування цих діалектних систем.

Завданнями дослідження є:

1) уточнити загальну характеристику досліджуваних говірок, особливості їх формуван­ня і функціонування;

2) розробити модель зіставного опису лексики і семантики острівних говірок;

3) визначити набір вербальних засобів, що репрезентують окреслене для аналізу коло понять у кожній із досліджуваних говірок;

4) з'ясувати закономірності формування корпусу семем як відображення свідомості діалектоносіїв;

5) змоделювати семантичну структуру зафіксованих у говірках мовних одиниць, окрес­ливши зони стабільності й варіативності;

6) дослідити способи і засоби дієслівної номінації у говірках;

7) визначити ступінь диференціації опорних говірок.

Об'єкт дослідження - російські переселенські острівні говірки півдня Одеської обл. України.

Предмет дослідження - дієслівна лексика російських говірок Одещини, її структурна організація і семантика.

Джерелами дослідження послужили: матеріали експедиційного обстеження російських говірок Одеської обл. (діалектоносії сповідують канонічне православ'я та старовіри); матеріали картотеки «Словаря русских говоров Одесщины», інших діалектологічних лексикографічних тадескриптивних праць про російські говірки, етнографічні описи південноросійських областей та української етно-культурної території, матеріали тлумачних, історичних, етимологічних слов­ників.

Формування корпусу матеріалу здійснено шляхом безпосереднього спостереження над живим мовленням діалектоносіїв, шляхом аналізу діалектних текстів і виявлення окремих про­гнозованих явищ за питальником, складеним автором з урахуванням принципу ідеографічної повноти.

Для вирішення поставлених завдань використано описовий і зіставний методи, методики моделювання та компонентного аналізу лексики.

Аналіз лексичної системи говірок зумовлює пошук відповідних прийомів інтерпретації діалектної лексики і семантики. У дисертації використано ідеографічну класифікацію дієслівної лексики з наступною конфронтацією матеріалу опорних говірок. Останнє дозволило виявити структурні й семантичні особливості кожної зафіксованої номінативної одиниці, її географію, з'ясувати різнопланові системні зв'язки між лексемами, дослідити характер мотивації номіна­тивних одиниць, визначити стабільні й варіативні ланки зіставлюваних мікросистем, що доз­волило зробити висновок про ступінь диференціації досліджуваних говірок.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження є першою спробою аналізу складу і семантичної структури дієслівної лексики російських переселенських говірок півдня Одеської обл.; у науковий обіг уведено нові матеріали; здійснено опис типів структурно-семантичної організації діалектної дієслівної лексики різної семантичної структури, змодельо-вано семантичне членування лексичних мікросистем; визначено особливості дієслівної лексики, які зумовлені національно-культурною і конфесійною специфікою діалектоносіїв; з'ясовано ступінь диференціації говірок.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні семасіологічного аналізу діалектної лексики, зокрема дієслівної, створенні методики аналізу лексики і семантики острівних говірок, які функціонують в іншомовному оточенні, у з'ясу-ванні зв'язку конфесійної належності діа-лектоносіїв та локальних типів їхньої традиційної культури з формуванням семантичної струк­тури лексики.

Практичне значення одержаних результатів. У роботі розширено емпіричну базу ро­сійської діалектології, подано нову інформацію про дієслівну лексику російських переселенсь­ких говірок півдня Одеської обл., її варіювання у мовному просторі. Запропонована модель аналізу може служити аналогом для до-слідження інших шарів лексики діалектів; результати роботи можуть бути ви-користані у вивченні формування і розвитку говірок пізнього утворен­ня; матеріали можуть слугувати джерелом укладання регіонального лексичного атласу та ідео­графічного словника російських говірок Одещини, у лінгводидактиці.

Роботу апробовано на засіданнях кафедри російської мови Одеського на-ціонального університету ім. І.І. Мечникова, у доповідях на ІУ-V Міжнародних Кирило-Мефодієвських сла­вістичних конференціях (Одеса, 1998, 1999), ІІ Міжнародній науковій конференції «Националь­но-культурный компонент в тексте и языке» (Мінськ, 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Мова та національна свідомість» (Одеса, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы межкультурной коммуникации в новых геополитических условиях» (Тирасполь, 2002), Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» (Київ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 11 публікаціях (з них вісім у фахових виданнях, затверджених ВАК України). Всі публікації виконано без спів­авторів.

Структура і зміст роботи. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки, список ви­користаних джерел (55 позицій) і літератури (356 позицій), додатки.

Загальний обсяг дисертації - 318 с.; додатки складають 60 с.

Основний зміст дисертації

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, представлено наукову новизну, окреслено теоретичну й практичну цін­ність отриманих результатів.

Перший розділ «Вивчення дієслівної лексики російських говірок Одещини в контексті сучасної російської діалектної лексикології» складається з чотирьох підрозділів. У підрозділах «З історії формування і розвитку російських острівних говірок Одещини» та «Історія вивчення російських говірок Одещини» відображено історіографію і сучасний стан вивчення лексики ро­сійських говірок Одещини (Ю.О. Карпенко, Л.Ф. Баранник, Н.В. Коссек, Є.М. Мотузенко). За­значено, що більшість російських говірок досі зберігає немішаний характер; особливістю функціонування цих ідіомів є утворення нових говірок.

У підрозділі «Російська діалектна лексика: шляхи дослідження» визначено напрями ви­вчення лексики російських діалектів, дано оцінку стану і прийомам аналізу лексики говірок представниками кількох поколінь діалектологів (Ю.С. Азарх, Л.І. Баранникова, О.Й. Бліно-ва, М.Я. Бріцин, Т.І. Вендіна, О.Г. Гецо-ва, В.Є. Гольдін, Г.П. Клепікова, Т.С. Коготкова, Б.О. Ларін, Н.А. Лук'янова, О.М. Мораховська, О.О. Нефьодова, Й.А. Оссовецький, І.О. Попо­ва, Г.А. Раков, Ф.П. Сороколєтов, М.І. Толстой, О.І. Федоров, Ф.П. Філін), підкреслено перева­ги системного опису лексики (з урахуванням людського фактора в мові) порівняно з атомарним описом окремих лексем.

У підрозділі «Дієслово - домінанта лексичної системи. Особливості дослідження дієслі­вної лексики говірок» розкрито специфіку дієслівної семантики та особливості її вивчення. За­значено, що докладна розробка теорії семантичної структури слова в загальній і російській лек­сикології (Ю.Д. Апресян, Л.М. Васильєв, І.А. Стернін, Д.М. Шмельов, А.А. Уфімцева) дозволи­ла досягти значних результатів в описі лексики, виявленні структурно-семантичної організації різних лексичних множин (Ю.Д. Апресян, Р.М. Гайсина, В.Г. Гак, Л.В. Васильєв, Ю.М. Кара­улов, О.С. Кубрякова, Е.В. Кузнєцова, Д.М. Шмельов, Н.Ю. Шведова О.В. Падучева, Р.І. Розі-на). Зазначено, що для пізнання лексичної семантики дієслова важливим є дослідження груп слів, побудованих за ієрархічним принципом. Адекватною поставленим у роботі завданням ви­знана лексико-семантична парадигма, що має елементи базового характеру й елементи, підпо­рядковані їм за принципом уточнення і конкретизації, тобто лексико-семантична група.

Підкреслено, що методика опису, осмислення питань системності лексичної семантики діалектного дієслова виявилась недостатньо розробленою. Обмежена кількість досліджень у цій галузі не дозволяє підійти до вирішення актуальних проблем сучасної діалектології, вимагає нових різноаспектних розробок дієслівної семантики.

У другому розділі «Структурна організація і семантика дієслів понятійного поля «Лю­дина як біологічна істота» представлено системний аналіз складу, семантичної структури і просторових параметрів дієслівної лексики російських переселенських говірок Одеської обл. зазначеного сегмента системи. Експлікацію лексики здійснено через найменш абстрактні, конс­труктивні, найбільш культурно інформативні лексико-семантичні угруповання дієслів - передкінцеві сукупності дієслівного частиномовного дерева, які Н.Ю. Шведова назвала «картинками жиз­ни». Аналіз таких сукупностей слів дозволив розкрити особливості лексичної презентації різних відріз­ків цього понятійного континууму, що становить основу реконструкції притаманного мові діалектоносіїв «наївного» погляду на світ.

В основу розгляду лексики покладено човниковий принцип: від конкретних лексичних угруповань, пов'язаних з вираженням поняття, до ідеографічних підрозділів. Ідеографічна кла­сифікація з наступним зіставленням лексичного складу і семантики говірок на спільній основі відкрила перспективи у розумінні регіо-нальних лінгвокультурних особливостей. Така модель дослідження діалектного матеріалу дозволила не тільки з максимальною повнотою зафіксувати склад і семантику номінативних одиниць говірок, але й визначити, якими мовними засобами передано десигнати; вона дала змогу компактного й водночас наочного представлення систем­них відношень лексики в окремій говірці і водночас об'єктиву-вала її відношення до тематично відповідної лексики в інших говірках; останнє уможливило виявлення чинників семантичних змін у дієслівній лексиці. Використання такої процедури виявилося важливим для наступного моделювання лексичних мікросистем. Складені загальні моделі семантичного членування кож­ної лексико-семантичної парадигми відбили їх структурну організацію, а також ступінь дифе­ренціації говірок на рівні лексики.

Дієслівна лексика понятійного простору «Людина як біологічна істота», репрезентуючи важливі фрагменти мовної картини світу, експлікує зони особливої уваги діалектоносіїв та тво­рить лексико-семантичні парадигми різної структури, які представлено в рубриках «Потреби людини» (ЛСГ «Їсти, приймати їжу», ЛСГ «Пити», ЛСГ «Вкривати одягом»); «Людське жит­тя» (ЛСГ «Народити подібного до себе», ЛСГ «Припинити життя», ЛСГ «Існувати певним чи­ном»); «Здоров 'я і хвороби» (ЛСГ «Бути здоровим»); «Зовнішній вигляд, фізичні риси» (лексико-семантична парадигма (ЛСП) конгломеративів «Мати (якийсь) зовнішній вигляд»); «Інтелек­туальна діяльність» (ЛСП конгломеративів «Здійснювати інтелектуальну діяльність»); «Емоції, душевний стан» (ЛСП конгломеративів «Відчувати стан (настрій)»); «Поведінка» (ЛСП кон-гломеративів «Поводити себе певним чином»).

Структурно релевантними для дієслів ЛСГ «Їсти, приймати їжу» виявилася низка ди-ференційних ознак: 'темпоральність ' ('їсти вранці' // '~ в обід' // '~ перед вечерею' // '~ ввече­рі' // '~ після закінчення посту' // '~ на другий день весілля'); 'наявність акустичного супрово­ду' ('~ з хрумтінням', '~ всмоктуючи звучно губами', '~ з прицмокуванням (пришльопуванням) язиком і губами'); 'кількість' ('~ все', '~ дуже багато', '~ багато', '~ мало'); 'призначення приймання їжі' ('~ для визначення смаку' // '~ як закуску' // '~ як обрядодія'); 'особливості їжі' ('скоромна страва' - 'нескоромна ~', 'рідка ~' - 'нерідка ~', 'смачна, ласа ~' - 'несмачна ~'); 'ступінь бажання': 'відчувати бажання їсти', 'з бажанням ~', 'з невгамовним бажанням ~'); 'ступінь насичення' ('їсти досхочу, до повного задоволення', '~ надмірно'). Наявність цих ди-ференційних ознак зумовила т. зв. ві-яльну форму семантичної структури лексем: усі дієслова знаходяться у рівноправ-них відношеннях і водночас співпідпорядковані ядерній семі 'їсти, харчуватися'. Деякі ланки ЛСГ ускладнені. Зазначені три ланки реалізації градаційних відно­шень і ланка квазіантонімії ('споживати страву' - 'не споживати, зіпсувати ~').

У складі ЛСГ переважають словотвірні деривати з прозорою внутрішньою формою (пр'ив'иіч'ат' 'пригощати', падз'обат' 'поїсти'; часто вмотивовані звуконаслідуванням: хракат' 'їсти з великим апетитом', зажівакат' 'закусити легко'); високочастотними є семан­тичні похідні з негативною оцінкою: (уіб'ит' перен. 'поїсти', наїбомб'ицца 'з'їсти багато, жа­дібно', ухаїм 'ач 'ит' згруб.'з'їсти' та ін.). У цих номінаціях простежується тенденція до підкрес­леного огрублення семантики. Відзначено лексичне згущення у ланці з актуалізацією семи 'ба­гато з'їсти' - намузідацца, набузід 'акацца, набузід 'арыцца наманітулицца, налуїп'ицца, напіхат' маїмон, нажр'ацца, нап'ир'ецца, наїкашл 'ицца, на^есцца какмаїмонафрот.

ЛСГ «Їсти, приймати їжу» пов'язана комплементарними відношеннями із суміжною ЛСГ «Пити»; остання має менш розгалужену структуру.

Значну частину видових найменувань ЛСГ становлять дієслова, що розкривають дифе­ренціацію процесу за способом його здійснення та репрезентують семеми: 'пити великимиковтками', '~ гучно', '~ з присьорбуванням', '~ жадібно', '~ все до остану', '~ через соску'. Важливими диференційними ознаками, відбитими у вербалізації процесу пиття, виявився ха­рактер напою: 'пити спиртне' ('пити одноразово', '~ до стану сп'яніння', '~ постійно і нева-мовно' , '~ регулярно до алкогольної залежності') - 'пити неспиртне'. Актуальною є ознака суб'єкт дії: 'дорослий : немовля', яка реалізована протиставно як відмінна від наведених вище значень. Лексичне згущення відзначено за умови актуалізації семи 'спиртне': репертуар номі­нативних одиниць розширюють експресивні універби, в окремих випадках - аналітичні найменувння, фразеологічні словосполучення: заїл'ит' уїла-зьі, уіб'ицца ф 'іп'іанку, уаін'ат' імул 'икаф, наїп'ицца да імул 'икаф, х^лыснут' па ібанк'и.

Продуктивним способом творення однослівних номенів є метафоричне переосмислення, яке пов'язується з семантикою вогню (запаіл'ит', заіжар'ит' ), удару (лупаінут', ібахнут', хільїснут'), асоціюється з діями тварин (нал 'иізацца, налаікацца).

ЛСГ «Бути здоровим» характеризується антонімічністю структури, кожний полюс якої будується як гіперо-гіпонімічний з наявністю суперординат. При цьому ситуації володіння властивостями 'наявність здоров'я' і 'наявність нездоров'я' мають градацію. Діалектоносії ви­діляють і позначають різні якісно неоднорідні фази розгортання ситуації: па]іт у хот 'почати видужувати' - па]іт'и на л'ек 'почати видужувати після соборування' - уіс'ил'ицца 'видужати, зміцніти' - быт' пр'и іс'ил'и 'бути здоровим' - хаід'ит' пр'и с'иіб'е 'мати здоров'я, щоб обхо­дитися без сторонньої допомоги'.

Особливістю ЛСГ є переважно лексичне наповнення частини 'бути нездоровим', яка упорядкована дієслівними одиницями, пов'язаними родо-видовими і партитивними відношен­нями. Родове поняття 'захворіти' вербалізовано як мінімально протиставне. Дієслівні номінації хворобливого стану диференційовані за ознаками 'загальний хворобливий стан', 'хворобливий стан внаслідок ураження якої-небудь частини тіла', 'хворобливий стан внаслідок ураження яко-го-небудь органа'. Це дозволило виявити в одних випадках локус ураження ('тілесні пошко­дження', 'інфекційне ураження', 'ураження слизової носа', 'захворювання шкіри', 'зміщення кісток', 'ураження ніг чи рук', 'ураження нервової системи'), в інших - характер хвороби згідно з народними уявленнями ('тяжко', 'з високою температурою'). Особливістю лексичних репре­зентантів семеми 'мати хворобливий стан' є збереження пам'яті архетипової свідомості носіїв діалекту. Вони відображують фрагменти архаїчних міфів про хворобу як про антропоморфну істоту: баіл 'ач 'ка скруіт 'ила, л 'ихаіратка імуч 'ит', каіроста наспала, паі^мала л 'ихаіратка, накрыла (бедного), ска^оржыла (его), (надо чтоб тебя) бл 'иівала, (ноги/руки) круіт 'ит', каілот 'ит', трус 'ит'. Мовна образність таких номенів пов'язана з персоніфікацією хвороби, при цьому вербалізація відбиває давні традиції табуювання назв хвороб; генетично такі номіна­ції не є актом вторинної номінації і відбивають рудименти язичних уявлень.

У позначенні семантичного простору 'бути здоровим - бути нездоровим' переважають описові номінації: хаід'ит' пр'и с'иіб'е 'мати здоров'я, сили обслуговувати себе, обходячись без сторонньої допомоги', быт' пр'и іс 'ил'бути здоровим' - парт 'и у хот 'почати одужува­ти', парт 'и на л 'ек 'почати одужувати після таїнства соборування', атіпас 'т' ат іт 'ела 'хворі­ти на проказу', каіроста наспала, пакрыцца каіростар 'захворіти псоріазом', ік'ипк'и пашіл'и 'про захворювання на лишай', іс'ес'т' на іноу'и 'захворіти на ноги', св'ет пот'иір'ат' 'осліп­нути', аткрыт' улас 'повернути зір', с 'н 'иімат' паілуду 'видаляти більмо (катаракту), поверта­ти зір', страідат' на ^н'ервы 'страждати на захворювання нервової системи'; л'иіжат' н'ивры^д'имым 'бути паралізованим'. Механізм утворення цих номінативних одиниць зводить­ся до використання загальновживаного дієслова в характерному для говірок дієслівному лекси­чному контексті, де часто спеціалізовані імена, які називають дієслівні актанти, набувають за­кріпленої морфологічної форми. Деякі дієслівні одиниці можуть уживатися як сталі сполучен­ня, тяжіючи до термінологічних. Проте вони відрізняються рівнем стандартизації (характерна варіативність складових елементів), нечіткістю понятійних меж, експресивним забарвленням, а іноді й наявністю синонімічних рядів. Зазначимо, що аналітичні й конденсовані форми нерідко вживаються паралельно.

Структура ЛСГ «Бути здоровим» у ланках 'сприяти здоров'ю' - 'сприяти нездоров'ю', 'знепритомніти' - 'опритомніти' окреслює відношення антонімії. Відзначене ускладнення структури причиново-наслідковими відношеннями у семантичній зоні 'сприяти нездоров'ю' -'захворіти' - 'сприяти здоров'ю', при цьому остання ланка репрезентована гіперо-гіпонімічною мікропарадигмою дієслів, що диференційовано позначають ряд ситуацій ('звертатися до молит­ви', 'звертатися до молитви і церковного таїнства', 'звертатися до магії, впливаючи словом', 'звертатися до магії, впливаючи словом і магічними діями', 'через фізичний вплив - кропо-пускання чи вправляння кісток або купа в травах').

Структурні ланки групи заповнюються в опорних ЧДС нестабільно. Максимальна лекси­чна реалізація понять відзначається в говірках старообрядовців.

ЛСГ дієслів біологічного існування. Дієслова, що маркують початковий етап життєвого циклу людини групуються в ЛСГ комплементарного типу, ускладнену гіперо-гіпонімічними відносинами кількох рівнів конкретизації. Лексична репрезентація цієї понятійної сфери є мак­симально стабільною в опорних говірках.

Вербалізація ситуації 'поява життя' в усіх ЧДС здійснюється за допомогою одиниць, що зображують її з різних позицій - суб'єкта дії і об'єкта дії, які є її сутнісними конкретизаторами. У семантичній структурі таких дієслів диференційні семи включеного суб'єкта і об'єкта пода­ються тематично обмеженим набором слів і набувають серед інших диференційних сем суб-станційного характеру особливої значущості. Якщо ситуація подається з позиції виконавця дії,то релевантна суб'єктна сема актуалізується двовалентними дієсловами двох типів: з вузькою семантикою: 'народити - про жінку' (наірод'ит', пр'ин'ис' іт'и, абраід'ицца, пр'ив'ис' іт'и, ап-расітацца, апус'іт'ет', апаражін'ицца); 'народити - про самицю тварини' (пр'ин'ис'іт'и, пр'ив'ис' іт'и, пакаіт'ицца (про вівцю), акаіт'ицца (про вівцю), акаіт'ицца (про кішку), раст 'иіл 'ицца (про корову), ажыр'и^б'ицца (про кобилу і ослицю), аш'ш 'иін 'ицца (про собаку), асаібач 'ицца (про собаку), апараіс 'ицца (про свиню), ^выв 'ис 'т 'и пт 'иніцоф (про курку, качку, індичку)), та з відносно вузькою семантикою, де суб'єктом є 'жінка / родичі новонародженого' (с іпол 'а прын 'ис 'іт 'и, пат ск 'ирідор нарт 'и, улаів 'ит' в іоз 'иры, куіп'ит', быт' заказанным, в кампус нарт 'и, на в 'ербач 'и вз 'ат', пусіт 'ит' на св 'ет, пакаізат' св 'ет). Ситуація появи життя може подаватися з позиції об'єкта дії (новонародженого), яку можуть займати люди і тварини: нарт'ис' 'народитися'. Продуктивним способом номінації семантичного простору, пов'язаного з таїнством народження, виявилась евфемізація. Серед мотивів номінації ЛСГ слід зазначити мотив релігійного усвідомлення дійсності (Боу дал 'народила', пакаізат' св'ет, пусіт'ит' на св'ет 'народити'), мотив зміни зовнішнього виду суб'єкта дії ('визволення від ноші, бремені': апус'іт'ет', прырт'и пусітор, апрасітацца, апрас'іт'ицца, апаражін'ицца). На­йменування на позначення процесів із суб'єктом дії 'тварина' мотивовані словотвірно, мають прозору внутрішню форму і будуються за певною моделлю із значенням 'покрити всю поверх­ню'.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

А Швець - Дієслівна лексика російських говірок одеської області

А Швець - Роль комунікаційної концепції державного маркетингу в розвитку підприємництва за сучасних ринкових умов