Л А Костирко - Діагностика фінансової рівноваги господарюючого суб'єкта оцінка підходів методи моделі вибір рішень - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 336.13 + 658.1

Костирко Л.А.

ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОЇ РІВНОВАГИ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ'ЄКТА: ОЦІНКА ПІДХОДІВ, МЕТОДИ, МОДЕЛІ, ВИБІР РІШЕНЬ

Розглянуто сутність категорії фінансової рівноваги та її індикатори. Обґрунтовано концептуальні основи діагностики фінансової рівноваги та запропоновано моделювання ситуацій фінансової рівноваги, а також інтегральний показник оцінки фінансової надійності.

Постановка проблеми. В ринкових умовах функціонування підприємств все більш ускладнюється під впливом динамічних змін різних чинників навколишнього середовища. Критично оцінюючи загальну тенденцію позитивних зрушень за останні роки, слід зазначити, що реальний сектор поки не є вирішальним чинником зростання національної економіки. Загальносистемна криза, що охопила більшість промислових підприємств України, привела до зниження їхнього фінансово-економічного потенціалу та порушення фінансової рівноваги (33,0 % у 2007 р. є збитковими). Порушення фінансової рівноваги є наслідком незбалансованості активів і зобов'язань за термінами, відсутності чистого оборотного капіталу і наявності протиріч між ліквідністю - рентабельністю і фінансовою стабільністю - ліквідністю. Від стану фінансової рівноваги залежить вибір параметрів фінансової стратегії на певному етапі економічного розвитку підприємства. Звідси випливає, що фінансова рівновага є важливим індикатором потенціалу фінансової стійкості підприємства.

Викладення основного матеріалу. Застосування терміна «фінансова рівновага» до характеристики фінансово-економічної стійкості підприємства є ознакою стійкості на визначений момент. Л. Вальрас на модельному рівні довів, що система загальної рівноваги стійка й, при виведенні з цього стану прагне до нього знову. Це означає, що збереження рівноваги економічної системи на основі стійкості є основою її безупинного розвитку.

Серед дослідників проблем фінансової рівноваги варто особливо виділити Б. Коласа, який пропонує розглядати фінансову рівновагу з двох різних, але таких, що не суперечать один одному, точок зору: перша припускає, що підприємство має бути здатним за допомогою своїх ліквідних засобів погасити борги, коли це необхідно; друга виходить з того, що підприємство має підтримувати функціональну рівновагу між джерелами і їхнім використанням з огляду на стабільність перших і призначення других [6, с. 44]. Фінансова рівновага в цій ситуації характеризується збалансованістю фінансових потреб і джерел фінансування. Звідси випливає, що економічна категорія фінансової рівноваги є методологічною основою балансової рівності активів і пасивів.

Цю ідею розвивають російські й українські вчені. Так, на думку М. Абрютіної і А. Грачова критерієм фінансової рівноваги є, по-перше, рівність власного капіталу і нефінансових активів і, по-друге, рівність позикового капіталу і фінансових активів. Друга рівність є наслідком першої, тому що загальна величина капіталу, що знаходиться в обороті - власного і позикового, - завжди дорівнює сумі всіх активів. І та й інша величина являють собою те саме майно підприємства, що знаходиться в даний момент у його розпорядженні, в обороті. На практиці стан рівноваги - це тільки точка відліку, довкола якої відбуваються безупинні коливання [1, с.46].

Далі для розкриття змісту майна і форми утілення власності М. Абрютіна і А. Грачов [1, с. 46] пропонують використовувати системний підхід до оцінки фінансової рівноваги, заснований на модифікації балансових характеристик активів і пасивів, що нараховують 72 ситуації. Однак така безліч ситуацій викликає визначені складності при оцінці потенціалу фінансово-економічної стійкості і виборі альтернатив фінансової стратегії стійкого розвитку.

Цієї ж позиції дотримується О. Терещенко [11, с. 10], який підкреслює, що одним зі способів оцінки фінансової рівноваги є узгодженість окремих позицій балансу, що вимагає дотримання так званого «золотого правила фінансування». Останнє припускає узгодження термінів мобілізації фінансових ресурсів з термінами, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції.

Відмінність запропонованого методичного підходу російських учених М. Абрютіної та А. Грачова полягає в предметному наповненні елементів балансу, а саме: класифікації активів на нефінансові - власні і фінансові - позикові [1, с. 51]. Ця класифікація статей балансу стала основою проведення аналізу фінансової стійкості підприємства і оцінки різних ситуацій стану стійкості системи при заданих умовах і обмеженнях. Таке посилання свідчить про те, що фінансова та інвестиційна діяльність тісно взаємозалежні, оскільки використанню фінансових ресурсів передує їхня наявність. Взаємозв'язок між інвестиціями і фінансуванням виявляється і у тому, що один і той самий процес може бути як інвестиціями, так і фінансуванням, оскільки надалі передбачаються надходження, а фінансування припускає повернення капіталу. Крім того, варто враховувати однакові аспекти процесів інвестування і фінансування, що мають бути погоджені для підтримки ліквідності і фінансової стійкості, зокрема: обсяг позикового капіталу; визначення вартості капіталу в часі; фінансові надлишки і витрати процесів інвестування і фінансування. Тому майно і капітал відображають лише різні аспекти того самого явища, а майно ототожнюють із зв'язаним капіталом, необхідним для його відновлення [2]. В той же час запаси майна характеризують майбутні надходження коштів. Це означає, що на фінансову рівновагу впливає наявність коштів, оскількивони є сполучним елементом між двома сферами діяльності: операційною і фінансовою. Такий висновок випливає з закономірностей кругообігу капіталу.

Для пояснення цієї точки зору доцільно продемонструвати взаємозв'язок капіталу, інвестицій і платежів підприємства в балансовій формі (табл. 1).

Таблиця 1

Сфера капіталу, інвестицій та платежів

Актив

Пасив

Інвестиції

Капітал

Необоротні активи

Власний капітал

Нефінансові оборотні активи

Довгострокові зобов'язання

Платежі

Поточні зобов'язання

Фінансові оборотні активи

 

Баланс

З таблиці видно, що потоки відображають процеси платежів і витрат за певний період, запаси -величину залишків майна підприємства. Різниця між «позитивним» і «негативним» фінансовим потоком у межах операційного циклу вказує на величину запасів. Це ще раз переконує, що фінансова рівновага залежить від відповідної зміни запасів - чистого оборотного капіталу. З цього приводу правомірним є зауваження І.А. Бланка, який підкреслює, що механізм забезпечення фінансової рівноваги базується на використанні моделі стійкого економічного росту підприємства, основними параметрами якої є показники формування капіталу [3, с. 188-189]. Мова йде про те, що фінансова рівновага відображає стан досліджуваної економічної системи. Таким чином, узагальнюючи результати наявних розробок російських учених М. Абрютіної і А. Грачова, варто визнати їхню значимість, однак вважаємо за необхідне зупинитися на окремих дискусійних питаннях.

У першу чергу варто звернути увагу на підхід до предметного наповнення статей балансу, що вимагає пояснення. Це стосується, по-перше, операційного циклу, у межах якого елементи балансу приймаються для оцінки фінансової рівноваги. Керуючись МСБУ [12], насамперед варто звернути увагу на те, що окремі активи, такі як короткострокові фінансові вкладення, векселі, сертифікати, вважаються ліквідними за умови погашення до 3 місяців. Щодо дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, то вона може бути або сумнівною, або тривалий період не погашеною, принаймні протягом зазначеного терміну. З урахуванням цього дані статті не можуть бути прийняті в розрахунок у пропонованій ними модифікації. Інакше кажучи, при обґрунтуванні фінансової рівноваги необхідно враховувати не тільки їхні характеристики, але і терміни надходження (щодо активів), а також виникнення зобов'язань (щодо пасивів). Таке твердження пов'язане з виникненням протиріч, що вимагають особливого вирішення, зокрема, між ліквідністю і рентабельністю; ліквідністю і фінансовою стійкістю.

Економічна рентабельність залежить від ефективності фінансової діяльності і впливу податкової політики, але не залежить прямо від політики притягнутих засобів. Чим більшою є частка позикового капіталу, тим вищою буде рентабельність капіталу. Фінансовий важіль буде збільшуватися, якщо економічна рентабельність вище кредитної ставки, тобто рентабельність власного капіталу буде зростати доти, поки коефіцієнт економічної рентабельності буде вище відсоткової ставки.

Звідси на перший план виступає необхідність діагностики стійкого розвитку підприємства за двома аспектами: по-перше, оцінки відповідності обсягу фінансових ресурсів дійсним фінансовим потребам; по­друге, оцінки відповідності фінансової рівноваги тим цільовим параметрам, що були сформовані на початковому етапі дослідження. Щоб пояснити це твердження, нагадаємо, що, згідно з П(С)БО 15, збільшення економічних вигод у виді надходження активів чи зменшення зобов'язань приводять до росту власного капіталу (за винятком росту капіталу завдяки внескам власників). Це пов'язано з тим, що момент визнання доходу не збігається з моментом реалізації [4]. Звідси між інвестиціями і одержанням доходу від них існує часовий інтервал. Це ще раз переконує, що проблема пошуку способів забезпечення фінансової рівноваги в будь-якому короткостроковому періоді є одним з важливих напрямків дослідження в сфері діагностики потенціалу фінансово-економічної стійкості. Ця проблема виникає в зв'язку з тим, що продукція підприємства має певний життєвий цикл, що у значній мірі визначає потік доходів. В залежності від етапу життєвого циклу товару (становлення, розвитку, стабілізації, диверсифікації) існують сегменти прискореного зростання підприємства, що виникають завдяки, тому, що значна частина прибутку підприємства капіталізується, тобто відбуваються масові інвестиції. Існують сегменти, коли товар знаходиться на етапі зрілості чи етапі спаду, коли інвестиції не вимагаються, і тому потік доходів зростає.

Запропонована нами ідея досить проста, але вимагає відповідного обґрунтування умов, за яких можливе фінансування сегментів прискореного зростання завдяки грошовим потокам, що виникають із сегментів безінвестиційних чи пов'язаних з деінвестуванням. Основним моментом у розробці стратегічних фінансових планів є розгляд всіх економічних процесів і фінансового становища не в статиці, а в динаміці. Це пов'язано з тим, що змінюються обсяги виробництва, попит і ціни на вироблені товари і відповідно потреба в основному й оборотному капіталі, структура ринку і вартість капіталу. Усі ці фактори пов'язані з ризиком (несуть загрозу втрати активів підприємства), тому вирішення цих питань може проходити через з'ясування головних змін між власними оборотними коштами, поточними фінансовими потребами ігрошовим капіталом - з урахуванням обставини, що структура джерел фінансових ресурсів впливає на фінансову рівновагу.

В цьому випадку інтерес викликає, з одного боку, дослідження можливостей застосування моделей фінансової рівноваги, а з іншого - умов вибору фінансової стратегії підприємства.

В такій постановці проблема діагностики фінансової рівноваги для обґрунтування параметрів вибору фінансової стратегії у вітчизняній економічній науці в системному виді не розглядалася. Автор вважає, що крім методів державного регулювання кризових ситуацій, у самих підприємств існує реальна можливість саморегулювання. Проблема полягає саме у виборі такої фінансової структури, що враховувала б одночасно рентабельність, ліквідність, фінансову стійкість і ризик.

З цих позицій концептуальною основою діагностики є дослідження взаємозв'язку елементів фінансової рівноваги, що виступає ключовим блоком механізму оцінки потенціалу фінансово-економічної стійкості підприємства. Означене твердження є актуальним і ґрунтується на припущенні, що для кожного підприємства існує своя точка фінансової рівноваги. Це означає, що підприємство в конкретний момент часу характеризується набором фінансових показників, вектор яких впливає на стан фінансової рівноваги і варіанти його поведінки. Як було показано раніше, ідеальної фінансової рівноваги досягти неможливо, до неї можна тільки нескінченно наближатися, оскільки динамічно змінюються вхідний і вихідний потенціали фінансово-економічної стійкості.

Крім того, на рівноважний стан економічної системи впливають протиріччя, викликані прагненням господарюючих суб'єктів до досягнення максимального економічного зростання. Це підтверджують результати дослідження сучасного розвитку підприємств реального сектора Луганського регіону, для яких характерними є наявність протиріч між ліквідністю і рентабельністю; фінансовою стійкістю, рентабельністю і ризиком. Виходячи з цього, методологічний підхід до діагностики фінансової рівноваги будується на основі заздалегідь установлених пріоритетів дослідження об'єкта, як, наприклад, «ліквідність - рентабельність», «рентабельність - фінансова стійкість - ризик». Як буде показано, наявність взаємозв'язку зазначених характеристик дозволяє диференціювати стан рівноваги в залежності від цілей і завдань діагностики.

Виходячи з цього, пропонується певним чином структурувати підхід до розгляду кожного елемента діагностики як фактора, що впливає на фінансову рівновагу (рис. 1). З рис. 1 видно, що погіршення будь-якого індикатора має істотне значення для обґрунтування фінансової рівноваги, оскільки вони є визначальними факторами, що впливають на вартість підприємства в статиці і динаміці.

В цьому випадку економічна категорія «фінансова рівновага» буде використовуватися як інтегральна характеристика стійкого співвідношення між ліквідністю - рентабельністю і фінансовою стійкістю - ризиком.

Необхідно підкреслити, що підтримка фінансової рівноваги на підприємстві передбачає виконання таких правил: (1) підтримка на оптимальному рівні рівноваги що ліквідності і платоспроможності; (2) збереження рівноваги в трьох циклах діяльності підприємства: фінансово-інвестиційному, виробничому і грошовому; (3) дотримання «золотого правила» - спроможності підприємства одержувати стабільні результати при певних витратах виробництва.

Розвиток методології діагностики фінансової рівноваги на основі аналітичної оцінки показників функціонально-аналітичного балансу (рис. 2) відкриває нові можливості для розробки різних схем регулювання функціональних станів підприємства.

Рентабельність

Ліквідність Фінансова стійкість

Рис. 1. Ключові індикатори фінансової рівноваги


Необоротні активи

Власний капітал

 

 

Довгострокові зобов'язання

 

Оборотні активи із терміном реалізації до 90 днів

 

 

 

Короткострокові зобов'язання із терміном погашення до 90 днів

Оборотні активи із терміном реалізації більш 90 днів

 

 

Короткострокові зобов'язання із терміном погашення більш 90 днів

Необоротні активи

Оборотні активи із терміном реалізації більш 90 днів

Власний капітал

Короткострокові зобов'язання із терміном погашення більш 90 днів

 

 

Довгострокові зобов'язання

 

 

Короткострокові зобов'язання із терміном погашення до 90 днів

 

Оборотні активи із терміном реалізації до 90 днів

 

 

 

Рис. 2. Логіка трансформації бухгалтерського балансу у функціонально-аналітичний баланс

Запропонована інтерпретація бухгалтерського балансу дозволяє проаналізувати стан фінансової рівноваги у взаємозв'язку його елементів і їхній вплив на чистий оборотний капітал.

Застосування методу моделювання дає можливість простежити динаміку структури фінансового стану і поведінки підприємства. Керуючись сценарним підходом, виділено шість ситуацій фінансової рівноваги та умови їхньої реалізації (табл. 2). Дослідження параметрів поведінки чистих активів і пасивів підприємства дозволило установити основні типи фінансового стану підприємства: ідеальний, стан статистичної рівноваги, стан назрівання фінансової кризи, фінансова криза першого, другого і третього ступеня.

Для наочності дослідження та оцінки взаємозв'язку індикаторів фінансової рівноваги і ефективності фінансового управління підприємства запропонована матрична модель (табл. 3). Ця модель дозволяє досліджувати стан і визначати зони фінансової рівноваги. Так, у галузь фінансової рівноваги входять підприємства, які за результатами фінансово-економічної діяльності потрапляють у квадранти 1-5 матриці фінансової рівноваги, тобто виключаються стани кризи хоча б за одним типом фінансової рівноваги.

Т а б л и ц я 2

Моделювання ситуацій фінансової рівноваги

Ситу ація

Ситуація

Характеристика ситуації

Діагноз фінансових станів підприємства

 

Стан ЧА

Індикатори

Умови фінансової рівноваги

 

 

1

ЧА+

П+,СК+

А - ДЗ - КЗ > СК ВК > СК, П > 0

Розширене відтворення. Ефективне використання капіталу; забезпечення зростання вартості підприємства

I. Ідеальний стан

2

ЧА+

П0,СК+

А - ДЗ - КЗ = СК ВК = СК, П = 0

Просте відтворення. Використання капіталу не      приносить ані прибутку, ані збитку

II. Стан статичної рівноваги

3

ЧА+

ПГ,СК+

А - ДЗ - КЗ < СК ВК <СК, П <0 П < СК

Часткове проїдання статутного капіталу. Неефективне використання капіталу

III. Стан назрівання фінансової кризи

4

ЧА0

ПГ,СК+

А - ДЗ - КЗ < СК ВК <СК, П <0 П = СК

Можливе повне покриття збитків реалізацією активів

IV. Стан фінансової кризи 1-го ступеня

5

ЧА "

ПГ,СК+

ЧА < СК + ДЗ + КЗ ВК = СК, П <0 П > СК

Можливе часткове покриття збитків реалізацією активів

IV. Стан фінансової кризи 2-го ступеня

6

ЧА "

ПГ,СК+

А - ДЗ - КЗ < СК ВК <СК, П <0 П > СК

Покриття збитків реалізацією активів неможливе

IV. Стан фінансової кризи 3-го ступеня (незворотна криза)

Значення : ЧА - чисті активи, П - прибуток, СК - статутний капітал, А - активи, ДЗ -довгострокові зобов'язання, КЗ - короткострокові зобов'язання, ВК - власний капітал, «+», «0», «-» - позитивне, нульове та негативне значення

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л А Костирко - Діагностика фінансової рівноваги господарюючого суб'єкта оцінка підходів методи моделі вибір рішень

Л А Костирко - Формування кредитної політики підприємств в ринкових умовах

Л А Костирко - Формування кредитної політики підприємств в ринкових умовах

Л А Костирко - Сучасний стан та тендендп регулювання міжбюджетнихвідносин в україні