Н М Салатюк - Про посилення інфляційних тенденцій в економіціукраїни - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 368.013

Н.М. Салатюк, канд. екон. наук, доцент N. Salatyuk

ПРО ПОСИЛЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ЕКОНОМІЦІ

УКРАЇНИ

THE INCREASING INFLATION TRENDS IN ECONOMY OF UKRAINE

 

В останні декілька років в українській економіці посилюються інфляційні процеси. В статті аналізуються причини і фактори інфляції та її соціально-економічні наслідки для економіки. Обґрунтовуються напрями і методи антиінфляційної політики, яка повинна бути системною і спрямованою на оздоровлення і підвищення ефективності всієї економіки.

According last period of time inflation rate in Ukraine is rather high. This article gives us analysis of reasons and factors of inflation and also social-economic effect on economy of Ukraine. Anti-inflation policy should have system concept and be focused on increasing of efficiency of whole Ukrainian economy.

Ключові слова: інфляція попиту, інфляція пропозиції, монетарна політика, грошова маса, валютні резерви, інфляційне таргетування.

Keywords: inflation of demand, inflation of supply, monetary policy, money supply, inflation targeting, monetary reserves.

І. Вступ. Трансформаційні перетворення економічної системи в Україні і її перехід до ринкової економіки супроводжувалися дуже тяжкими інфляційними процесами. Вони викликалися економічною кризою перехідного періоду, і в той же час посилювали її.

Механізм розгортання інфляції на початку 90-х років характеризувався

 

 

 

© Н.М. Салатюк 2008поєднанням інфляції попиту з інфляцією пропозиції. Внутрішні чинники інфляції накладалися на дію зовнішніх факторів інфляції. Галопуюча інфляції перейшла у некеровану гіперінфляцію, демонструючи шоки пропозиції, стрімке падіння обсягів ВВП і зростання безробіття, що призвело до утворення найтяжчої форми інфляції - стагфляції. [1]

Антиінфляційна політика уряду була малоефективна, але все ж таки після проведення грошової реформи 1996 року, протягом наступних п'яти - шести років інфляцію вдалося приборкати і на початку ХХІ століття вона трималася в межах помірної. Здавалося б, що тяжкий досвід, зароблений в 90-х роках, гарантує нам імунітет до цієї тяжкої хвороби економіки. Тим не менше, в останні роки проблема інфляції знову стає актуальною, тому що її загроза не просто висить над економікою, а вже руйнує її.

Дослідженню проблем інфляції присвятили свої роботи багато відомих українських економістів, таких як Лукінов І., Гальчинський А., Савлук М., Пінзеник В., Амосов А., Литвицький В., Родіонова І., Ковальчук Т., та інші, які в своїх роботах досліджували витоки, джерела і чинники інфляції, створювали теоретичні концепції інфляції в умовах перехідної економіки та надавали практичні рекомендації щодо формування антиінфляційної політики.

Актуальність даної проблеми визначається значним посиленням інфляційних тенденцій в економіці і їх негативними соціально-економічними наслідками для подальшого розвитку економіки.

Наукова новизна заключається у дослідження причин і факторів інфляції та її особливостей на сучасному етапі розвитку; всебічному аналізі наслідків інфляції; дослідженні і обґрунтуванні напрямів і заходів антиінфляційної політики, і, зокрема, обґрунтуванні необхідності застосування політики інфляційного таргетування, яка показала свою ефективність у багатьох країнах з перехідною економікою.

ІІ. Постановка завдання. Мета дослідження - це аналіз причин, механізму і

чинників зростання інфляції в останні декілька років. Завдання - це усвідомлення і

озробка рекомендацій щодо напрямів і інструментів антиінфляційної політики для короткострокового і довгострокового періоду.

ІІІ. Результати. Інфляція, як відомо, означає загальне зростання рівня цін в країні. За висловом М Фрідмена, вона є монетарним феноменом. Тому що знаходить свій вияв у знеціненні грошей. Але інфляція не обмежується знеціненням грошей. Це багатопланове, складне явище, яке є індикатором посилення загальної макроекономічної нестабільності в країні і фактором, що гальмує економічне зростання. Вона проникає у всі сфери економічного життя і руйнує їх.

Ми бачимо, що в останні три - чотири роки з'явилися такі глобальні інфляційні тенденції, подолання яких вимагає системного підходу та узгодженої комплексної антиінфляційної політики. Так, інфляція у 2005р. була 10,3%, у 2006р. перевищувала 11,5%, у 2007р. складала 16,6%, по підсумкам 2008 року прогнозується у межах 14% - 20%. За прогнозами Світового банку, інфляція в 2009 і 2010 роках в Україні очікується на рівні 10,8% і 9,6%, що говорить про збереження інфляційних тенденцій.[6] За темпами розвитку вона з помірної, інерційної вже переросла до галопуючої.

Причини зростання інфляції охоплюють внутрішні та зовнішні чинники, як монетарного, так і немонетарного характеру. Глибинність впливу інфляції на економіку посилюється поєднанням інфляції попиту і інфляції пропозиції, що дає кумулятивний ефект.

Причини інфляції попиту такі:

По-перше, внаслідок активної соціальної політики менш ніж за півроку відбулося суттєве збільшення урядом заробітної плати (на 30 - 40%), пенсій, інших соціальних платежів та виплат компенсацій по заощадженнях Збербанку

СРСР.

Це само по собі дуже позитивний процес, тому що зростає рівень споживання,

але при цьому утворюються неадекватні темпи зростання заробітної плати і

продуктивності праці: так, по відношенню до початку 2001 року реальна зарплата

а цей час збільшилася в три рази, а продуктивність праці - тільки в 1,7 рази.[4, с.45] Якщо ж зарплата зростає значно вищими темпами, ніж середня продуктивність праці, то додаткові доходи створюють надлишкову грошову масу та провокують інфляцію попиту. Тому адміністративне підвищення розміру мінімальної зарплати повинно обов'язково узгоджуватися з підвищенням продуктивності праці.

Внаслідок порушення цього співвідношення порушується і співвідношення між темпами зростання ВВП і доходів населення: так, у 2004р. темпи зростання реальних наявних доходів населення становили 19,6% при зростанні реального ВВП на 12%; у 2005р. ці цифри становили 23,9% та 2,7%, у 2006р. - 16,1% та 7,1%, у 2007р. - 11,7% та 7%. Така динаміка викликає труднощі з товарним забезпеченням і розкручує інфляцію попиту, яка підсилюється неоптимальною структурою виробництва.[6]

По-друге, зростання пропозиції грошей відбулося також за рахунок значних обсягів інтервенцій з купівлі валюти на міжбанківському ринку з метою підтримки курсу гривні;

По-третє, відбулося надмірне зростання обсягів імпорту по відношенню до обсягів експорту, що призвело до зростання обсягів від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі, яке за І квартал 2008р. зросло вдвічі - до 1,4 млрд. дол., що веде до скорочення валютних резервів НБУ і спричиняє девальвацію гривні. [5]

По-четверте, спостерігалося значне зростання обсягів споживчого кредитування, що створювало кредитну емісію грошей.

По-п'яте, швидко зростали інфляційні очікування суб'єктів макроекономіки: тобто, виробник піднімає сьогодні ціни не тільки тому, що зросли його витрати, а й тому, що він знає, що споживач готовий до цього, - і тим самим ще більше зростає тиск на ціни.

Це найбільш важливі причини, що генерують інфляцію з боку попиту, але на наш погляд, монетарні чинники мають обмежений вплив на економіку. Останнімчасом зростання цін в Україні відбувається більшою мірою за рахунок факторів пропозиції, дія яких підсилює інфляцію попиту.

Причини розгортання інфляції пропозиції наступні:

По-перше, на ринку існує порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією за рахунок зменшення пропозиції певних споживчих товарів вітчизняного виробництва (молоко і молочні продукти, м'ясо, овочі, фрукти) та внасідок зростання обсягів експорту зерна, олії, тощо;

По-друге, утворилося випереджаюче зростання рівня цін на продукти харчування (приблизно на 25% за 2005р.) внаслідок неврожаю 2007р. і росту світових цін на продовольчі товари;

По-третє, існує не завжди обґрунтоване збільшення цін і тарифів підприємствами-монополістами (особливо природними);

По-четверте, відбувається зростання цін на енергоносії, зокрема газ (на 30 -40% у 2008р.) і певні види сировини, особливо імпортованої;

По-п'яте, відбувається зростання витрат роботодавців на оплату праці;

Соціально економічні наслідки інфляції багатовимірні і різнопланові; найважливіші серед них такі:

1)  головний соціальний наслідок - це зменшення реальних доходів населення
і рівня споживання: адже зараз кожний додатковий відсоток інфляції зменшує
реальні доходи населення більше як на півмільярда гривень.[3, с.18]

2)  крім цього, у населення зменшуються стимули до заощаджень, що зменшує

обсяги коштів для кредитної діяльності банків, і тим самим зменшуються

можливості інвестування. Це пояснюється тим, що в умовах високої інфляції

заощадження коштів на банківських депозитах перестало убезпечувати гроші від

знецінення   (адже максимальна банківська процентна ставка - 15-16% - зараз

зрівнялася або стала меншою від рівня поточної інфляції у 16-17%. Це робить

неефективною банківську політику: комерційні банки не можуть знижувати рівень

відсоткових ставок для стимулювання інвестиційних процесів, - навпаки, вартість

кредитів  в  умовах  інфляції  повинна  зростати.   Зараз  відбувається процес

5переорієнтації населення від заощадження своїх коштів - на збільшення попиту на товари довготривалого користування і нерухомість, що збільшує сукупні витрати економіки і формує надлишковий попит. Погано, що сьогодні нема ніякої альтернативи розміщенню заощаджень населення, - тільки банківські депозити. Недостатній розвиток фондового ринку і сфери небанківських фінансових установ і послуг не дає можливості відволікати кошти населенню від споживчого ринку на інвестиційний;

3)     висока інфляція утворює специфічний інфляційний податок на громадян, який найбільше впливає на бідну частину населення, що створює невпевненність у завтрашньому дні і посилює соціальну напруженість у суспільстві;

4)     висока інфляція веде до збільшення ризиків і невизначеності для бізнесу, що уповільнює темпи зростання інвестицій у реальний сектор економіки;

 

5)          відбувається втрата цінової конкурентноспроможності держави на світовому ринку: як відомо, значною мірою вона визначається динамікою реального ефективного обмінного курсу (РЕОК), який розраховується шляхом порівняння із номінальними обмінними курсами гривні щодо валют країн-торговельних партнерів, а також рівнів інфляції в Україні та в цих державах. І якщо інфляція в Україні вища за середньозважений її рівень у наших партнерів, то за інших однакових умов, навіть за незмінного номінального обмінного курсу, Україна втрачає цінову конкурентноспроможність економіки;

6)          відбувається активізація процесів доларизації економіки, що було характерним для інфляції 90-х років .[1];

7)  головний наслідок високої та нестабільної інфляції, який є результатом всіх
вищевказаних причин і факторів, - це гальмування темпів економічного зростання
в Україні, що чітко простежується за прогнозами Світового Банку: темп зростання
обсягів ВВП і інфляції у 2007 році був 7% і 16,6%, прогноз на 2008 рік - 6-7% і
14-
20% ;
на 2009 рік - 5-6% і 9-10% [6].

Як свідчить світовий досвід, низький рівень інфляції і стабільні ціни є необхідною умовою для забезпечення стійкого економічного зростання.

Причому сучасна економіка теорія доводить доцільність не нульового рівня інфляції, а саме низького рівня інфляції, тобто до 5% на рік, який добре піддається регулюванню через монетарну політику і створює стимулюючий вплив на економіку.

Антиінфляційні заходи, що вживаються урядом зараз, зводяться переважно до посилення моніторингу цін та адміністративного регулювання граничної рентабельності і торгівельних надбавок, що малоефективно навіть в короткостроковому періоді. В довгостроковому періоді потрібні системні заходи антиінфляційної політики, з поєднанням в єдине ціле заходів стримуючої фіскальної і монетарної політики.

Антиінфляційна політика повинна включати наступні заходи і напрями:

-                  узгоджене підвищення рівня зарплати і доходів населення у відповідності з реальним зростанням економіки і рівнем продуктивності праці. З метою стримування споживчих витрат фахівці МВФ рекомендують виплати компенсацій по заощадженнях Збербанку СРСР продовжити за рахунок випуску довгострокових державних облігацій терміном на 10 - 20 років.

-                            стимулювання виробництва і пропозиції товарів і послуг на вітчизняному споживчому ринку, формування продовольчого резерву держави та проведення товарних інтервенцій для подолання дисбалансу між попитом і пропозицією;

-                            обмеження адміністративного регулювання цін, але при цьому ефективний контроль держави над цінами і тарифами природних монополій;

-                  НБУ повинен застосовувати прозору монетарну політику, спрямовану

на обмеження зростання грошової маси, її стерилізацію та створення сприятливого

інвестиційного клімату для іноземних і вітчизняних інвесторів. У Програмі НБУ

на 2008 рік завданням кредитно-грошової політики визначено: утримання інфляції

на рівні 6,9% та прогнозованої динаміки обмінного курсу; укріплення довіри до

національної валюти, зниження рівня доларизації економіки; вільне плавання

обмінного курсу; валютні інтервенції на міжбанківському валютному ринку;

ирівнювання умов кредитування у національній і іноземній валюті, підвищуючи облікову процентну ставку з 8% до 10%; розвиток ринку цінних паперів і ринку фінансових послуг. [5]

Для підвищення ефективності антиінфляційної політики, експерти Світового Банку і МВФ пропонують застосувати систему інфляційного таргетування, ефективність якого засвідчена досвідом багатьох країн (Польща, Чехія та інші). Воно представляє собою гнучку економічну стратегію досягнення низького рівня інфляції шляхом узгодженої політики уряду і НБУ, в результаті проведення якої знижується рівень інфляційних очікувань і створюються умови стійкого економічного зростання.

Для впровадження інфляційного таргетування необхідно вжити таких заходів:

-                  законодавчо затвердити узгоджений рівень інфляції, якого треба досягти за визначений час;

-                            вдосконалити інструментарій монетарної політики, основним серед яких повинна бути облікова процентна ставка НБУ, через яку він впливає на рівень процентних ставок комерційних банків, фондовий ринок, валютний курс;

-                            забезпечити незалежність НБУ у проведенні монетарної політики при умові звітності НБУ перед урядом і суспільством за результати монетарної політики;

-                            проводити ефективний моніторинг інфляційних процесів, давати науково обґрунтовані прогнози розвитку інфляції і її впливу на макроекономічну динаміку;

-                  збільшити поінформованість суспільства щодо антиінфляційної політики, проводити роз'яснювальну роботу для населення з метою зниження інфляційних очікувань і забезпечити передбачуваність політики уряду щодо подолання інфляції;

-             так як обмінний курс є найважливішим індикатором інфляції в країні,

то при інфляційному таргетуванні необхідно запровадити новий механізм впливу

на обмінний курс гривні: не через інтервенції на валютному ринку, а через

еханізм відсоткової ставки. Експерти МВФ і СБ вважають, що зараз НБУ необхідно відмовитися від фіксованого обмінного курсу гривні і перейти до застосування політики «гнучкого обмінного курсу». Його прихильники (Ю.Тимошенко, С. Тєрьохін, В.Стельмах та інші) вважають, що гнучка політика обмінного курсу дасть можливість визначити реальну вартість гривні щодо долара і можливість ефективніше впливати на темпи зростання монетарної пропозиції. Вони виступають за ревальвацію гривні. Голова НБУ В.Стельмах говорить про можливість посилення гривні як мінімум до рівня 4,90 грн/дол. США. [5]

Аргументи щодо можливості ревальвації гривні такі: долар посилив темпи свого падіння відносно євро внаслідок обвалу фінансового ринку США; ревальвація гривні є антиінфляційним заходом; вона буде стимулювати зарубіжні позики в розрахунку на прибутки від подальшого зниження курсу долара.

Вітчизняні експортери не зацікавлені у ревальвації гривні і наводять такі аргументи проти неї: за прогнозами експертів, падіння долара припиниться в кінці 2008 року і почнеться його зростання внаслідок ефективної монетарної політики США; зростання обсягів негативного торгівельного сальдо в Україні викликає девальвацію національної валюти; із вступом України у ВТО імпорт товарів, більш дешевих ніж українські, зробить багатьох вітчизняних товаровиробників неконкурентноспроможними, що буде зменшувати вартість національної валюти, тому ревальвація гривні - це передчасна політика.

Тобто, можна зробити висновок, що об'єктивні тенденції до девальвації гривні можуть знівелювати позитивні тенденції до її ревальвації, тому реально поки що можливе не вільне плавання обмінного курсу, а лише розширення діапазону його коливань до рівня, затвердженого НБУ на 2008 рік: 4,95 - 5,25 грн.

за дол. США. .[5]

Висновки: інфляційні процеси набули характеру закономірної тенденції, подолання якої потребує системного підходу та узгодженої комплексної політики уряду і НБУ.

Науковою новизною дослідження можна вважати аналіз причин, факторів, механізму інфляції та її наслідків в сучасних умовах. Автором пропонуються методи, напрями та інструменти антиінфляційної політики для досягнення низького рівня інфляції. Обґрунтовується необхідність застосування політики інфляційного таргетування, яка дає змогу жорсткого контролю інфляційних процесів і забезпечує необхідні умови стійкого економічного зростання.

Теоретичне значення такого аналізу важливе для розробки і вдосконалення антиінфляційної політики в країні. Практичне значення заключається в можливості використання даного матеріалу студентами і викладачами при вивченні економічної теорії.

Література

1.    Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи подолання //Економіка України - 1994 - №1

2.    Мельник О. Антиінфляційна політика як фактор економічного зростання в Україні /Банківська справа 2004, №3.

3.    Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи. //Вісник

НБУ. - 2007 - №4.

4.    Тимофєєв В. До питання антиінфляційного оподаткування і регулювання цін в умовах ринкових відносин. //Економіка України - 2006 - №1.

5.    http://news.liga.net/art

6.    www.ukrstat.gov.ua

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Н М Салатюк - Про посилення інфляційних тенденцій в економіціукраїни