І О Комшук - Діяльність транснаціональних компаній у контексті розвитку регіонів україни - страница 1

Страницы:
1 

Література

1. В. В. Вітлінський, Г. І. Великоіваненко. Ризикологія в економіці та підприємництві. — К.: КНЕУ, 2004, С. 5.

2. Рогов М. А. Выбор методологии измерения рыночных рисков Value at Risk (V aR) для оценки валютных рисков в банке // http://www.finrisk.ru

3. Risk Metrics. Technical Document, Fourth edition, 1996. Appendix A. Test of conditional normality, Table A2. p. 230.

4. В. В. Вітлінський, П. І. Верченко, А. В. Сігал, Я. С. Наконечний. Економічний ризик: ігрові моделі. — К.: КНЕУ, 2002.

5. Блудова Т. В. Теорія ймовірностей. — Л.: ЛБІ НБУ, 2005.

Стаття подана до редакції 10.10.2011

УДК 332:339.7

І. О. Комшук, здобувач кафедри міжнародної економіки, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ДІЯЛЬНІСТЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ. У статті висвітлено особливості розвитку регіонів України в контексті діяльності транснаціональних корпорацій, ви­значено напрями можливої співпраці та шляхи інтенсифікації вза­ємодії між тНк та регіонами України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: регіони Україна, транснаціональні корпорації, країни «ядра», сектори економіки регіонів, економічна безпека ре­гіонів.

АННОТАЦИЯ. В статье освещены особенности развития регионов Украины в контексте деятельности транснациональных корпора­ций, определены направления возможного сотрудничества и пути интенсификации взаимодействия между ТНК и регионами Украины.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: регионы Украины, транснациональные кор­порации, страны «ядра», секторы экономики регионов, экономи­ческая безопасность регионов.

ANNOTATION: The article highlights the peculiarities of the deve­lopment of the regions of Ukraine in the context of the business activity of the transnational corporations, the ways of the intensification of cooperation of TNCs and regions of Ukraine are revealed.

KEY WORDS: regions of Ukraine, transnational corporations, count­ries of the «nuclear», sectors of the economy of regions, economic security of regions.

© І. О. Комшук, 2011

259

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку світової еко­номічної системи характеризують такі основні особливості: по­глиблення міжнародного поділу праці; інтернаціоналізація вироб­ництва; посилення глобальних впливів на національні економіки; пріоритетне значення науково-дослідного потенціалу та «зелених технологій» держав Великої двадцятки з одночасним вимушеним процесом об'єднання інших країн (приблизно 190) за територіа­льним принципом та матеріальними інтересами.

Інтенсифікація міжнародної конкуренції, діяльність трансна­ціональних корпорацій, світових фінансових організацій, цілеспря­мовані протекціоністські заходи провідних держав «золотого мі­льярда» обумовлюють необхідність урахуванням особливостей глобального середовища як фактора формування та модифікації стратегій ТНК. У другій половині ХХ ст. основною тенденцією світової економіки є прискорення темпів глобалізації, зумовленої міжнародною міграцією капіталів, використанням міжнародного поділу праці, поглибленням спеціалізації країн, поширенням їх економічних взаємовідносин та взаємозалежності. За цих умов центральним суб' єктом глобальної трансформації світового еко­номічного зростання стали транснаціональні компанії (далі — ТНК), які поступово завойовують нові ринки, розташовуючи в різ­них країнах світу свої філії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема взаємо­дії ТНК і національних економік, які намагаються використати потужність ТНК для забезпечення власних конкурентних пере­ваг, у тому числі на рівні регіонів, цікавила багатьох вітчизняних науковців. Серед останніх публікацій необхідно відмітити дослі­дження А. Пешко [7], який докладено проаналізував специфіку інвестиційної діяльності ТНК у контексті глобального економіч­ного середовища, зосередивши увагу на специфічних рисах, які притаманні новому етапу розвитку світової економічної системи. На виявленні кореляційних зв' язків між сучасним політико-економічним середовищем і специфікою розвитку ТНК зосередив увагу Д. Бібіков [2], у контексті підвищення міжнародної конку­рентоспроможності країн розглядали стратегії ТНК Т. Азарова та В. Охота [1].

Невирішені частини проблеми. Незважаючи на значну увагу проблем взаємодії ТНК з національними економіки, додаткової уваги потребує специфіка налагодження співпраці ТНК з регіо­нами.

Метою дослідження є виявлення напрямів використання ТНК для стимулювання розвитку регіонів України.

Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах ТНК стали сполучною ланкою між світовим господарством і національними економіками, їх діяльність усе більше перетворює світове госпо­дарство в єдиний ринок факторів виробництва. ТНК, оскільки вона приймає участь у глобальному економічному суперництві, як правило, дотримується глобальної стратегії, яка означає, що, реалізуючи свою продукцію у багатьох країнах, вона дотриму­ється єдиного підходу (рис. 1).

Транснаціоналізація економіки

Нерівномірність цивілізаційного

процесу, різностадійність

розвитку

Країни «ядра» світової економіки

Трансформація основних пропорцій світового господарства

Рис. 1. Напрями взаємодії основних суб'єктів глобальної економіки [2, 4]

ТНК перетворились на важливі центри прийняття рішень у світовому масштабі. Створюючи глобальні виробничі і торго­вельні імперії, вони активно впливають на розвиток світової еко­номіки в цілому. Зростаюча глобалізація економічного життя на рівні ТНК все більше вимагатиме відповідної макроекономічної політики на державному рівні.

Курс держави на інтеграцію в глобальну економіку передба­чає активне залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ), серед яких особливу роль відіграють інвестиції транснаціональних кор­порацій (ТНК). В економіку регіонів України входять іноземні компанії — лідери світового виробництва, які утворюють глоба­льні відтворювально-інвестиційні цикли, при цьому вибір місця дислокації капіталів ТНК залежить не стільки від загального ін­вестиційного клімату країни, скільки від територіальних переваг розміщення та вартості факторів виробництва.

Вплив діяльності ТНК на економіку регіонів України неод­нозначний. У цілому прямі іноземні інвестиції мають сприяти активізації господарської системи регіону та формуванню кон­курентного середовища, тому розміщення капіталів ТНК на певній території зазвичай розцінюється як очікуване залученнястратегічних інвесторів без урахування можливих наслідків ін­корпорації капіталів таких компаній у структуру економіки ре­гіону з погляду комплексного, збалансованого регіонального розвитку та вимог економічної безпеки. Діючи на території країни, ТНК схильні до виснаження природних ресурсів, здатні деформувати структуру економіки регіонів через монополіза­цію її окремих секторів і порушення об' єктивно складених пропорцій територіального поділу праці, що вимагає втручан­ня держави у регулювання процесів транснаціоналізації еко­номіки регіонів.

Іноземні ТНК опанували стратегічні сектори промисловості України. Так, з шести нафтопереробних заводів (НПЗ) чотири контролюються зарубіжними нафтовими ТНК. До ТНК, що діють у сфері стратегічних ресурсів, належить компанія «Русал» («Ро­сійський алюміній»), яка забезпечує 10 % світового виробництва алюмінію та контролює Миколаївський глиноземний завод. ТНК «ArcelorMittal» володіє одним і найбільших стратегічних підпри­ємств України. Стратегічними інвесторами з Голландії та Росії опанована галузь зв' язку. Практично розподілені між глобальни­ми компаніями наступні сектори економіки регіонів України (або визначально контрольовані) [3]:

1) переробка олійних та зернових культур (включаючи екс­порт зерна): ТНК «Bunge», «Archer Daniels Midland Company», «Cargill» (США);

2) переробка молока: ТНК «Groupe Lactalis», «Danone» (Фран­ція), «Вімм-Білль-Данн» (Росія), «Юнімілк» (Росія);

3) виробництво кондитерських виробів (шоколаду) та концен­трованих харчових продуктів: ТНК Nestle (ТМ «Світоч», «Тор-чин-продукт» та ін.); «Крафт Фудз» (ТМ «Корона»);

4) виробництво пива та безалкогольних напоїв: ТНК «Baltic Beverages Holding», «Interbrew», «SABMiller», «Pepsi» (викуп ком­панії «Сандора»), «Coca-Cola», «Orangina Group» (викуп компанії «Росинка»);

5) виробництво тютюнових виробів: ТНК «Japan Tobacco International)), «Imperial Tobacco Group», «Gallaher», «Philip Mor-ris», «В.А.Т.»;

6) виробництво продуктів побутової хімії та парфумерії: ТНК «Procter&Gamble» (США); «Юнілевер» (Великобританія-Нідер-ланди);

7) виробництво цементу: ТНК «Heidelberg Zement», «Dycker-hoff AG» (Німеччина) «Lafarge» (Франція), «CRH Group» (Ірлан­дія), «Євроцемент» (Росія);

8) виробництво сучасних будівельних матеріалів: ТНК «Hen-kel Bautechnik», «Кнауф» (Німеччина).

Усі перераховані компанії (за виключенням ТНК «Юнілевер», яка має лише торгове представництво) викупили або побудували виробничі потужності в регіонах України, стаючи фактично ор­ганічним елементом структури регіональних господарств. Окре­му групу ТНК, що діють в економіці регіонів України, становлять компанії, які розгорнули складальне виробництво у машинобудів­ний галузі, це, зокрема, ТНК «General Motors Daewoo Auto & Technology», «Volkswagen» тощо. Негативним є момент перетво­рення країни, яка має величезний інтелектуальний і науково-технічний потенціал, здатний забезпечити власний технологічний прорив, на полігон для виконання механічних операцій.

Агропромислові ТНК є основними постачальниками високо-технологічних продуктів і послуг для сільськогосподарського ви­робництва, прикладом яких можуть бути високоякісний посівний матеріал (Pioneer, Monsanto тощо), високопродуктивна сільсько­господарська техніка й обладнання (CNH, John Deere, AGCO, Claas), засоби захисту рослин (Bayer, BASF, Dow тощо). ТНК можуть виступати як фінансові партнери та інвестори, які заціка­влені в розбудові внутрішньої інфраструктури України. ТНК ви­ступають як торговці та експортери надлишку сільськогосподар­ської продукції та продуктів її переробки на зовнішні ринки [6].

Необхідно враховувати специфіку стратегії діяльності таких компаній: чітко виражена ставка на внутрішній ринок України, обмежені зв' язки з місцевими компаніями потенційними по­стачальниками сировини, агресивна рекламна кампанія і тактика знищення «внутрішніх» конкурентів.

Нині у світовій практиці не існує уніфікованих важелів впливу на діяльність ТНК для узгодження стратегічних інтересів корпо­рацій з інтересами території розміщення виробництва. Урахову­ючи принцип субсидіарності та інституціональні особливості те­риторіального устрою нашої держави, регулювання процесів транснаціоналізації економіки регіонів доцільно здійснювати за­собами відповідного напряму регіональної політики.

Процеси транснаціоналізації економіки регіонів мають бути керованими як на державному рівні, так і на рівні окремих регіо­нів у таких напрямах [3]:

1) забезпечення виконання регіонами їх функцій у національ­ній стратегії регіонального розвитку;

2) найефективніше використання ресурсів регіонів на основі сполучення внутрішніх і зовнішніх джерел зростання;

3) дотримання вимог економічної безпеки регіонів, загроза якій збільшується зі зростанням тиску глобалізаційних процесів.

До функцій держави в регулюванні процесів транснаціоналі-зації економіки регіонів повинні входити [3]:

1) координація транснаціоналізації в межах усіх регіонів України, оскільки проведене дослідження довело, що ТНК оби­рають місцем дислокації своїх капіталів чітко визначені групи регіонів, що мають схожі переваги розміщення виробництва і проводять єдину стратегію щодо взаємодії з місцевими органами влади та товаровиробниками, не орієнтуючись при цьому на під­тримку існуючої мережі виробничо-коопераційних зв' язків, яка забезпечує внутрішньодержавну міжрегіональну інтеграцію;

2) підтримка законодавчими органами влади ініціатив регіонів щодо вдосконалення системи регулювання діяльності іноземних компаній з огляду на оцінку впливу останніх на ефективність функ­ціонування та розвитку регіональних соціо-еколого-економічних систем;

3) забезпечення державних гарантій у вирішенні проблем з міжнародними регулюючими структурами у разі впровадження регіонами обмежувальних заходів щодо небажаних напрямів діяль­ності ТНК;

4) контроль за підтримкою пропорцій регіонального розвитку, який забезпечує єдність відтворювального циклу в разі входжен­ня в економіку регіонів ТНК, які мають власні інтереси щодо фор­мування мережі постачальників сировини та організації ринків збуту виробленої в межах регіону продукції;

5) забезпечення стратегічних орієнтирів регіонального розви­тку в напрямі переходу до інноваційно-інвестиційної моделі еко­номіки регіонів;

6) моніторинг стану економічної безпеки держави у зв' язку із залученням ПІІ до регіонів, носіями яких є ТНК;

7) узгодження політики транснаціоналізації економіки регіо­нів із державною регіональною політикою і стратегією регіональ­ного розвитку.

Ключова ідея формування і реалізації політики транснаціона-лізації економіки регіонів, як окремої сфери державного регулю­вання економіки України, полягає в організаційно-правовому за­безпеченні узгодження інтересів території з інтересами пред­ставників національного та транснаціонального бізнесу.

Слід зауважити, що реалізація політики транснаціоналізації економіки регіонів передбачає вироблення селекційного підходу до іноземних компаній, які планують проводити свою діяльністьу регіоні. Це потребує чіткого усвідомлення вимог, що можуть висуватися до ТНК без порушення міжнародних договорів та знання світової практики регулювання ПІІ. Оскільки за юридич­ною формою наявність ТНК у регіоні є фіксацією ПІІ, проблеми регулювання діяльності ТНК розглядаються як державна позиція щодо регламентації процесів іноземного інвестування. У регіонів має бути право ініціативи щодо застосування системи стимулю­ючих і обмежувальних заходів відносно іноземних компаній, які діють на конкретних територіях, тобто необхідна часткова децен­тралізація регулювання процесу іноземного інвестування.

Така децентралізація в економіці регіонів повинна відбувати­ся, виходячи з наступних принципів [3]:

1) узгодження загальнонаціональних інтересів з принципом субсидіарності;

2) відповідності нормам і принципам міжнародних зо­бов' язань держави;

3) підпорядкованості реалізації системи заходів регулювання іноземного капіталу на регіональному рівні реалізації стратегії розвитку економіки регіону та завданням поліпшення якості жит­тя населення;

4) контролю з боку держави, яка гарантує свободу економічної діяльності від корупції та лобіювання інтересів місцевих бізнес-еліт;

5) збереження підприємницької ініціативи та умов добросовіс­ної конкуренції для вітчизняних і зарубіжних компаній, що діють в економіці регіону.

Найбільший рівень прибутковості може забезпечити інозем­ному інвесторові запровадження інвестиційних проектів у таких напрямах [5]:

1) впровадження високопродуктивних технологій вирощуван­ня сільськогосподарських культур та утримання худоби й птиці;

2) оновлення та модернізація на базі новітніх технологій під­приємств переробної і харчової промисловості;

3) створення потужностей та сировинної бази для виробництва тари і пакувальних матеріалів;

4) розвиток сільськогосподарського машинобудування та ви­робництво обладнання для масложирової, м' ясо-молочної та хлі­бопекарської промисловості;

5) налагодження випуску ефективних хімічних засобів захисту сільськогосподарських рослин і ветеринарних препаратів;

6) надання виробничих послуг сільськогосподарським та ін­шим агропромисловим підприємствам.

Зважаючи на зростаючий вплив діяльності ТНК на комплексність і пропорційність регіонального розвитку України, процеси трансна-ціоналізації економіки регіонів мають бути керованими як на держав­ному рівні, так і на рівні окремих регіонів у таких напрямах [4]:

1) забезпечення виконання регіонами їхніх функцій у національ­ній стратегії регіонального розвитку;

2) найефективніше використання ресурсів регіонів на основі сполучення внутрішніх і зовнішніх джерел зростання;

3) дотримання вимог економічної безпеки регіонів, загроза якій збільшується в умовах глобалізації.

Для досягнення означеної мети необхідно вдосконалити дер­жавну регіональну політику, яка повинна містити блок заходів захисту економічної безпеки регіонів та гарантувати підтримку відстоювання їх інтересів у міжнародних регулюючих структу­рах, у разі застосування регіонами цілеспрямованої політики що­до залучення капіталів ТНК.

Стратегічно перспективним для державної підтримки є під­приємства, які здатні стати ядром ТНК, що опираються на одну глобальну стратегію (5—10 років), а не на різні стратегічні уста­новки щорічного характеру. Початковим етапом створення транснаціональних корпорацій є формування потужних фінансо­во-промислових груп. Нині в Україні серед десяти основних біз-нес-груп наймогутнішими промисловими групами є корпорація «Індустріальний Союз Донбасу» («ІСД»), «Інтерпайп».

Висновки й перспективи подальших досліджень. Урахову­ючи вищенаведене, необхідно зазначити, що транснаціональні корпорації мають необхідний потенціал для стимулювання роз­витку регіонів України, проте налагодження взаємодії з ТНК по­требує формування ефективної системи регулювання їх діяльнос­ті на регіональному й національному рівнях.

Перспективними для подальшого дослідження виступають економіко-математичне визначення та обґрунтування проектів співпраці ТНК і регіонів України.

Література

1. Азарова Т. В. Стратегії розвитку транснаціональних корпорацій в контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн / Т. В. Азарова, В. І. Охота [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

2. Бібіков Д. В. Розвиток ТНК у сучасному політико-економічному середовищі / Д. В. Бібіков // Вісник Дніпропетровського університету.

Серія «Світове господарство і міжнародні економічні відносини». — 2011. — Вип. 3 (10/2). — С. 3—7.

3. Гонта О. І. Державне регулювання процесів транснаціоналізації економіки регіонів України / О. І. Гонта [Електронний ресурс] — Ре­жим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

4. Гонта О. І. Сутність та напрями формування політики транснаці-оналізації економіки регіонів України / О. І. Гонта [Електронний ре­сурс] — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

5. Келару І. О. Пріоритетні напрямки розвитку ТНК в національній економіці України / І. О. Келару [Електронний ресурс] — Режим досту­пу: http://www.nbuv.gov.ua.

6. Нестеров І. Г. Внесок агропромислових транснаціональних кор­порацій у забезпеченні продовольчої безпеки України / І. Г. Нестеров [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

7. Пешко А. В. Транснаціональні компанії та їх роль у міжнародній інвестиційній діяльності / А. В. Пешко, Г. В. Назаренко [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

Стаття подана до редакції 20.10.2011

УДК 332.12

О. М. Черевко, аспір., Інститут географії НАН України

ПРИКОРДОННІ РЕГІОНИ У СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНА

АННОТАЦІЯ. У статті проаналізовано світовий досвід прикордон­них регіонів у системі регіонального розвитку. Визначено участь прикордонних регіонів сусідніх держав та інтеграційних утворень у регіональному розвитку Західної Європи, Північної Америки, Ла­тинської Америки, Азії, Африки та України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: прикордонний регіон, прикордонне співробіт­ництво, регіональне зростання та розвиток.

АННОТАЦИЯ. В статье проанализирован мировой опыт пригра­ничных регионов в системе регионального развития. Определено участие приграничных регионов сопредельных государств и инте­грационных образований в региональном развитии Западной Ев­ропы, Северной и Латинской Америк, Азии, Африки и Украины.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: приграничный регион, приграничное сотруд­ничество, региональный рост и развитие.

© О. М. Черевко, 2011

267

Страницы:
1 


Похожие статьи

І О Комшук - Діяльність транснаціональних компаній у контексті розвитку регіонів україни