Н В Саприкіна - Еволюційна економічна теорія та її значення для аналізу економічної ситуації сьогодення - страница 1

Страницы:
1  2 

пов'язана з тим, що будь-яка наука неможлива без наявності пев­ної теорії. А тому чітко визначити межі компетенції кожної окре­мої економічної науки сьогодні практично неможливо. Висновки з проведеного дослідження

1) Проведене дослідження свідчить про те, що сучасна госпо­дарська (економічна) наука досить глибоко структурована. 2) В основі цього процесу структуризації науки лежить процес ускла­днення самого сучасного господарства. 3) Швидкість, з якою від­бувається процес структуризації сучасної господарської (еконо­мічної) науки, призвела до того, що залишається досить багато точок взаємного перетину інтересів та дублювання між різними складовими господарської науки.

Література

1. Постанова президії ВАК України 14.12.2006 № 31-06/11.

Статтю подано до редакції 16.07.11 р.

УДК 330.101

Н.В. Саприкіна, канд. екон. наук, кафедра політекономії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЕВОЛЮЦІЙНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ СЬОГОДЕННЯ

АНОТАЦІЯ. У статті розкрито сутність і особливості еволюційної економічної теорії, представлено імена, які пов'язані із зароджен­ням і розвитком цього напряму, показано місце еволюційної еко­номіки у сучасній системі економічної науки та розглянуто її перс­пективи та можливості щодо аналізу сучасної економічної ситуації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: еволюційна економічна теорія, еволюційна економіка, еволюція, економічний розвиток.

АННОТАЦИЯ. В статье раскрыты сущность и особенности эволю­ционной экономической теории, представлены имена, которые свя­заны с возникновением и развитием данного направления, показа­но место эволюционной экономики в современной системе эконо­мической науки, а также рассмотрены ее перспективы и возможно­сти относительно анализа современной экономической ситуации.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: эволюционная экономическая теория, эво­люционная экономика, эволюция, экономическое развитие.

© Н. В. Саприкіна, 2011

223

ANNOTATION. The article reveals the essence and distinctive features of evolutionary economic theory, and the names related to the origins and development of this concept. The author shows the place of evolutionary economics within the system of modern economic science, and considers its perspectives and capacities concerning the analysis of present economic situation.

KEY WORDS: evolutionary economic theory, evolutionary economics, evolution, economic development.

Постановка проблеми. Характерною особливістю сучасного етапу розвитку світової економіки є надзвичайно велика кількість змін різної якості, які відбуваються майже одночасно на всіх рів­нях господарювання і з такою високою швидкістю, яка не залишає ні учасникам економічних відносин, ні науковцям часу на роздуми і на відповідні висновки. Типовою ситуацією сьогодні є така, за якої рецепти, котрі здавалися випробуваними і ефективними ще кілька років тому в економіці однієї країни, доводять свою неадек­ватність і нежиттєздатність в умовах іншої економіки.

Саме тому, починаючи з середини минулого століття і особ­ливо зараз, у наукових колах все голосніше лунають думки щодо неспроможності інструментарію традиційної економічної теорії (так званого мейнстриму), представленої переважно неокласич­ним напрямом, адекватно пояснити ті процеси, які відбуваються у економіці як на рівні фірми, так і на рівні національної еконо­міки чи глобального господарства.

Постановка завдання. У даній роботі ми розглянемо ту аль­тернативу традиційному економічному аналізу, яка представлена еволюційною економічною теорією. Даний напрям сьогодні пе­реживає справжню хвилю підйому інтересу до себе з боку науков­ців у західних наукових колах. Будучи дуже цікавим, гнучким, а тому, не лише на наш погляд, універсальним та перспективним, цей підхід безперечно заслуговує на увагу і ретельне вивчення.

Нашим завданням є розкрити сутність і особливості еволю­ційної економічної теорії, показати її місце у сучасній системі економічної науки, представивши імена, які сьогодні пов' язують із зародженням і розвитком цього напряму, а також розглянути його перспективи та можливості щодо аналізу економічної ситу­ації в Україні та світі.

Аналіз джерел та публікацій. Еволюційна економічна теорія чи еволюційна економіка вважається новим напрямом економіч­ної науки, предметом вивчення якої є еволюційні процеси в еко­номіці, котрі розглядаються як спонтанні, відкриті та незворотні,і у якій застосовуються універсальні закони еволюції для пояс­нення еволюційних нерівноважних економічних процесів. Основ­ні ідеї цієї течії знаходять своє коріння ще у XVIII ст.

Батьком еволюційної економіки називають Чарльза Дарвіна, який у 1859 році у своїй роботі «Походження видів шляхом при­родного добору або збереження обраних рас у боротьбі за життя» запропонував еволюційну теорію, яку часто представляють як економічну модель конкуренції за обмежені ресурси, у якій від­бір здійснюється на індивідуальному рівні. Згідно з цією теорією, основу еволюції складають процеси мінливості (у популяції ви­никають індивідуальні відмінності), спадковості (існує генетич­ний зв' язок між батьками і дітьми) і відбору (деякі індивідуальні форми виявляються успішнішими за інших у боротьбі за обме­жені ресурси і тому краще виживають і залишають більше по­томства) [3, с. 625].

Проте сьогодні загальновизнаним є факт впливу на погляди Дарвіна праць Т. Мальтуса «Досвід про закон народонаселення» і А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства наро-дів»[1]. У першого було запозичено ідею природного добору і боро­тьби за обмежений ресурс, а другий запропонував ідею впорядко­ваної взаємодії і регулярності, які породжені хаотичною взаємо­дією і виникають спонтанно, без направляючої сили, саме ця дум­ка відіграла важливу роль у формуванні теорії еволюції [3; с. 624], [7; с. 153]. Тому очевидною є першість саме економістів у заро­дженні даного напряму у економічній науці, хоча цей факт часто піддають сумнівам, стверджуючи про біологічне його коріння.

Авторами, чиї роботи сьогодні вважаються ключовими у процесі формування еволюційної концепції вважаються Т. Веблен з пра-цею»Теорія бездіяльного класу» (1899), Й. Шумпетер з «Теорією економічного розвитку» (1912) та Р. Нельсон і С. Уїнтер з їх спіль­ною монографією «Еволюційна теорія економічних змін» (1982).

Серед найбільш відомих економістів, які вважаються такими, що внесли вагомий і визнаний внесок у розвиток даного напряму, нази­вають К. Маркса, М.Д. Кондратьєва, Ф. Хаєка, А. Алчіана, також ево­люціоністи широко використовують ідеї Г. Саймона та Е. Пенроуз.

На сучасному етапі над подальшою розробкою еволюційної теорії працюють Дж. Ходжсон, У. Вітт, В. Маєвський, Д. Львов, О. Сухарев та ін.

Хоча варто зазначити, що ідеї, які так чи інакше корелюють з принципами еволюційної теорії, можна знайти й у багатьох ін­ших авторів, які позиціонуються як економісти традиційного на­пряму.

Виклад основного матеріалу дослідження. Еволюційна еко­номічна теорія на сьогоднішній день, як уже було зазначено, є напрямом, який у своїх категоріях, їх розумінні, методах дослі­дження, способах пояснення протистоїть основній течії економіч­ної теорії (так званому мейнстриму), яку еволюціоністи назива­ють ортодоксальною економічною теорією, котра, за словами Р. Нельсона та С. Уїнтера, являє собою «сучасну формалізацію і інтерпретацію більш широкої традиції західної економічної дум­ки, інтелектуальний родовід якої простежується від Сміта і Ріка-рдо до Мілля, Маршалла і Вальраса» [5, с. 25].

Одним з перших, хто ввів до суспільних наук еволюційні принципи Ч. Дарвіна, був Т. Веблен (саме тому еволюційну еко­номіку часто зараховують до інституційного напряму), який у 1898 році опублікував статтю «Чому економіка не є еволюційною наукою?», де піддає критиці традиційний класичний і неокласич­ний аналіз, їх методологію, їхнє розуміння людської поведінки, стверджуючи, що «еволюційна економічна теорія повинна бути теорією процесу культурного зростання як детермінанти еконо­мічного інтересу, теорією загальної послідовності економічних інститутів, яка формулюється безпосередньо в категоріях проце­су» [1, с. 109] (курсив Н.С.).

Що ж являють собою основні принципи, на яких базується ево­люційна економіка у своїх обгрунтуваннях і у запереченні ключо­вих постулатів ортодоксальної теорії? Це, по-перше, цілковите і ка­тегоричне заперечення статики і рівноваги, як станів характерних і природних для економічної системи. Всі системи розглядаються як такі, що перебувають у процесі постійних причинно-обумовлених змін, а сам механізм змін пов' язується з загальною еволюцією, в ос­нові якої лежать згадані принципи мінливості, спадковості і відбору. Всі процеси розглядаються еволюціоністами виключно як такі, що є спонтанними, відкритими і незворотними.

Так, викликом статичному баченню економічного світу стала «Теорія економічного розвитку» Й. Шумпетера, у якій він напо­лягає на тому, що статична теорія загальної рівноваги повинна бути доповнена динамічною теорією економічного розвитку, яка покликана описати рух економіки між рівноважними станами [3. с. 306]. Сама ж динаміка пов'язувалась Шумпетером з появою нового як результату творчої активності людини.

Дослідження проблем економічної динаміки відображено та­кож у підході М. Кондратьєва через його прагнення до всебічно­го вивчення об' єктивних закономірностей розвитку економіки. Тому сьогодні кондратьєвська теорія циклів вважається також одним з перших підходів в економічній науці, який заклав основи сучасної теорії еволюції економічних структур, котра стверджує, що переходи від однієї економічної стадії до іншої в напрямі век­тора еволюції, являють собою незворотні хвилеподібні процеси

[6; 17].

Другою характерною особливістю еволюційної теорії є її повне заперечення максимізуючої поведінки економічних суб' єктівфірм чи індивідів. Цю передумову, на якій базується практично вся неокласика, еволюціоністи вважають абсолютно нереалістичною і піддають нещадній критиці. У вже згаданій статті Т. Веблен крити­кує неокласичну гедоністську концепцію людини, яка, за його сло­вами, представляє людину»як суб' єкта, що безкінечно розраховує відчуття задоволення і болю, коливається як гомогенний згусток бажань щастя під імпульсом стимулів, які змушують його перемі­щуватися, але зберігають його цілісність» [1, с. 107], а Р. Нельсон та С. Уїнтер положення про максимізуючу поведінку фірм ортодок­сальної теорії називають «ущербним» [5, с. 60].

На наш погляд, ця критика є справедливою через причини, се­ред яких, зокрема, називають, по-перше, відсутність повної інфо­рмації та обмежені можливості до адекватної оцінки наявної ін­формації і оптимального вибору [5, с. 34], по-друге, поведінка як фірм, так і індивідів нерозривно пов' язана із змінами зовнішньо­го середовища, яке розглядається як активна діюча сила, яка сама здатна відбирати суб' єктів, що прийняли кращі рішення, причому передбачити результати цього відбору неможливо, можна лише спробувати його пояснити [10, с. 211]. Тому, згідно із еволюцій­ною теорією, принцип оптимізації і невизначеність є абсолютно несумісними.

Таке трактування поведінки, загалом, зрозуміле. Однак воно породжує питання: як і чим керуються фірми у своїй діяльності?

У книзі «Еволюційна теорія економічних змін» Р. Нельсона та С. Уїнтера, яка вийшла у 1982 році і стала знаковою для розвитку еволюційної економіки, автори запропонували так звану еволю­ційну теорію поведінки фірм, що діють в умовах мінливості. Згі­дно з цією теорією, фірми реагують на зміни зовнішніх умов змі­ною усталених принципів своєї поведінки — так званих рутин. Рутина — є загальним терміном для всіх нормальних, регулярних і передбачуваних зразків поведінки фірми, це — правило пове­дінки, що втілило накопичені навички та прийоми [5, с. 35], цеструктура поведінки, яка є прогнозованою і призводить до анало­гічних схем рішень у повторюваних ситуаціях.

Третьою ключової ознакою еволюційної економіки, за яку її часто критикують і до якої іноді абсолютно, на наш погляд, без­підставно фактично зводять усі її особливості, є широке викорис­тання аналогій з біології та намагання пояснити перебіг економіч­них процесів універсальними принципами еволюції. Саме у цій ознаці найбільше проявляється дарвінівська природа еволюційної економіки. Хоча ряд авторів вбачає у застосуванні таких методів всього лише наслідок економічного імперіалізму у науці [7, с. 171], [11, с. 271], є й інша думка, яка вбачає у такому підході можливо­сті для подолання інтелектуальної автаркії економічної науки, що збагачує її новими ідеями і загалом характеризує нову якість су­часних економічних досліджень [5, с. 501], [7, с. 223].

Так, економічна система і будь-який процес, що відбувається в рамках системи, розглядається не як механізм, а як живий ди­намічний організм, який існує за біологічними законами: наро­джується, розвивається, старіє, помирає. Зміни у системах і про­цесах є обумовленими генетично і залежать від попередніх. Принцип природного добору, за яким виживає найсильніший ор­ганізм, є ключовим у розумінні функціонування систем та їх змін разом з усіма їх елементами.

Зокрема, у своєму вченні про суспільно-економічні формації К. Маркс, пропонуючи універсальну схему соціального розвитку, розглядаючи послідовну зміну формацій як магістральну лінію прогресу людства, базувався саме на принципах еволюції, зазна­чаючи, що кожна суспільно-економічна формація являє собою особливий соціальний організм, а метою свого дослідження ви-значав»з' ясування законів, яким підпорядковуються виникнення, існування, смерть даного соціального організму» [4, с. 21]. Зага­лом, за словами Шумпетера, Маркса від сучасних йому економіс­тів та його попередників відрізняло саме розуміння економічної еволюції як особливого, обумовленою самою економічною сис­темою процесу [9, с. 53].

Схожим чином розглядав економічну динаміку й сам Й. Шум-петер, який визнавав важливість процесів виникнення, зміни і зникнення соціальних інститутів, шумпетерівська конкуренція — це творче руйнування, у якому фірми ростуть, виживають чи по­мирають [3, с. 628], а своєю метою він називав»знайти відповідь на питання: як економічна система створює ту силу, яка непере­рвно її змінює?» [9,с. 52].

Еволюційна теорія також різко критикує мейнстрім за «вперту відданість крайнім абстракціям», за теоретичну ізольованість від інших наук, за використання громіздкого математичного апарату та «брутальне нехтування принципом Оккама» [5, с. 60].

Хоча навряд чи варто говорити про існування теоретичної конфронтації між еволюціоністами та традиціоналістами. Навпа­ки, як було зазначено, еволюційні ідеї були присутні в економіч­ній науці з моменту її формування як самостійної наукової дис­ципліни, формуючи своєрідну філософсько-методологічну базу дослідження. А нинішній етап розвитку економіки як науки від­значається особливою готовністю до сприйняття ідей та методів як суспільних, так і природничих наук. Сучасна економічна тео­рія сьогодні все більше набуває рис інтердисциплінарної науки, яка активно і творчо сприймає надбання інших наук. Тому актуаль­ним і доцільним сьогодні є пошук моделі конструктивного діало­гу між мейнстрімом та еволюційним напрямом.

Якщо ж, крім зазначених основних особливостей, спробувати визначити загальний предмет еволюційної теорії, то тут на дослід­ника чекають певні труднощі через широту діапазону аналізу, який включає в себе поведінку індивідів і фірм на мікрорівні, ма-кроекономічну еволюцію, інституційну динаміку, технологічні зміни, циклічні коливання. Тобто предмет є надзвичайно різнобіч­ним і охоплює чимало компонентів динамічної системи, що пе­ребуває у розвитку. Але саме така широта даного напряму і опи­сані ознаки свідчать про надзвичайну його гнучкість, перспек­тивність та універсальність.

Висновок. Події, які відбуваються у сучасній економіці останнім часом все частіше змушують замислитися про пошук альтернативних підходів в економічній теорії, і на цю роль чи не найкраще підходить саме еволюційна економіка.

Особливого значення вона набуває у контексті змін, що відбу­лися і продовжують відбуватися на теренах пострадянської трансформації. Сьогодні абсолютно очевидним є провал мейнст-риму та Вашингтонського консенсусу, який було створено на йо­го засадах, стосовно вказаних процесів та повна неадекватність їхніх рецептів щодо побудови нової економічної системи.

Крім того, остання світова економічна криза також засвідчила обмеженість і неспроможність традиційного аналізу у пошуку шляхів виходу з цієї ситуації та способів уникнення подібного у майбутньому.

Необхідність докорінної зміни у підході, інструментарії, ме­тодології наукового дослідження економічних процесів, якщоможна так висловитися, вже більше двадцяти років «висить у по­вітрі». Традиційно усталеного способу мислення не достатньо навіть для адекватного розуміння і опису поточної ситуації, не кажучи вже про її пояснення і прогнозування. Спостерігаються досить курйозні ситуації, коли дослідникам важко визначитися із змістом процесів, які відбуваються і описуються: закінчилася трансформація у пострадянських країнах чи вона все ще триває? закінчилася світова економічна криза чи ні?

Треба раз і назавжди усвідомити все, що відбувається є ча­стиною єдиного процесу еволюційних змін у суспільстві, які є неперервними і незворотними, а лише змінюють свою якість на кожному етапі існування, підпорядковуючись універсальним за­конам еволюції. І саме тут у пригоді стає еволюційна економічна теорія, яка вносить різноманітність у набір аналітичних інстру­ментів економічної науки, змістовно її збагачуючи та розширю­ючи таким чином її можливості.

Література

1. Веблен Т. Почему экономика не является эволюционной наукой? // Экономический вестник Ростовского государственного университета, 2006. — Том 4. — № 2. — С. 99—111.

2. Институциональная экономика / Под рук. акад. Д. С. Львова.М.: ИНФРА-М, 2001. — 318 с.

3. История экономических учений / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой. М.: Инфра-М, 2000. — 784 с.

4. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. М.: Государственное издате­льство политической литературы, 1960. — Т. 23. — 907 с.

5. Нельсон Р. Р., Уинтер С. Дж. Эволюционная теория экономичес­ких изменений / Пер. с англ. М.: Дело, 2002. — 536 с.

6. Садченко К. В. Законы экономической эволюции / К. В. Садчен-ко. М.: Дело и сервис, 2007. — 272 с.

7. Сухарев О. С. Институциональная теория и экономическая поли­тика: К новой теории передаточного механизма в макроэкономике / О. С. Сухарев; РАН, институт экономики. М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2007. Книга I: Институциональная теория. Методологи­ческий эскиз. — 516 с.

8. Ходжсон Дж. Эволюционная и институциональная экономика как новый мейнстрим // Экономический вестник Ростовского государс­твенного университета. — 2008. — Том 6. — № 2. — С. 8—21.

9. Шумпетер Й. Теория экономического развития. М.: Эксмо, 2008. — 863 с.

10. Alchian A.A. Uncertainty, Evolution, and Economic Theory // The Journal of Political Economy. Vol. 58. — No. 3. (Jun., 1950), Р. 211—

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Н В Саприкіна - Еволюційна економічна теорія та її значення для аналізу економічної ситуації сьогодення

Н В Саприкіна - Соціально відповідальний бізнес як основа сталого розвитку