Я В Чернятевич - Еволюція поглядів на сутність економічної організації в економічній літературі - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.8

Я. В. Чернятевич,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

у статті розглядається еволюція наукових поглядів на сутність еко­номічної організації як економічного суб'єкта.

Ключові слова. Економічна організація, підприємство, фірма, транс-акційна теорія, ресурсна концепція, неокласична економічна теорія.

В статье рассматривавается эволюция научных взглядов на сущ­ность экогомической организации как экономического субъекта.

Ключевые слова. Экономическая организация, предприятие, фир­ма, трансакционная терия, ресурсная концепция неоклассическая экономическая теория.

The evolution of scientific views on the nature of economic organization as an economic entity is examined in the article.

Key words. Economic organization, enterprise, business firm, transactional theory, resource concept, neoclassical economic theory.

Актуальність дослідження. Сучасний стан розвитку еконо­мічної науки характеризується плюралізмом поглядів на сутність економічних процесів та явищ. Важливе місце серед цих явищ займає проблема різноманітності розуміння сутності економічної організації. Значна частина наукових шкіл економічну організа­цію визначає як підприємство, більш сучасні науковці зводять розуміння до поняття фірми. Тому актуальним вважаємо розгля­нути основні ідеї та напрями дослідження економічних організа­цій в економічній думці.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Економічна ор­ганізація як елемент та структурна одиниця економічної системи займає провідне місце серед пошуків науковців. Зокрема, на ува­гу заслуговують праці В. Б. Акулова, М. М. Рудакова, В. В., Воль-чика, публікації західних учених. Серед українських дослід­ників вагоме місце в науковому доробку з проблем економічних організацій посідають роботи С. В. Степаненка, який економічну організацію розглядає з двох сторін: як економічний процес та як

© Я. В. Чернятевич, 2010

12суб'єкта ринкової економічної системи. Вивчаючи праці та пуб­лікації з зазначеної проблеми вважаємо за доцільне розглянути еволюцію економічних поглядів на сутність економічної органі­зації в економічній літературі.

Постановка завдання. Метою даної статті є розкриття основ­них підходів, що наявні в економічній літературі щодо розуміння економічної організації як суб' єкта ринкової економіки.

Виклад основного матеріалу. Розгляд зазначеної проблеми варто розпочати з неокласичної економічної теорії. Відповідно до останньої економічна організація досліджується в статусі підприємства, що розглядається, як «чорна скринька», яка на вході споживає фактори виробництва, а на виході видає готову продукцію.

В основі всіх неокласичних моделей, що розглядають підпри­ємство як максимізатора корисності, лежить кілька припущень: 1) під прибутком обов'язково розуміють різницю між виручкою та сукупними витратами; 2) підприємство діє як неподільна оди­ниця, поведінка якого схожа на поведінку індивідуального під­приємця; 3) функція корисності містить лише єдину змінну — прибуток; 4) усі дії підприємства є раціональними, тобто чітко можна прорахувати всі альтернативні варіанти дій; 5) наявна пов­на і достовірна інформація про ситуацію на ринку з приводу ре­сурсів та продукції.

Співвідношення між факторами і продуктами описується за допомогою виробничої функції, що визначається технологіями, які використовуються на підприємстві. Така виробнича функція не дає змоги визначити на скільки той чи інший ресурс є важли­вим, оскільки передбачає заміну одного фактора виробництва іншим, і разом з тим, у ній не можна відобразити роль людини, мотиви учасників виробництва, фактор підприємництва. Основ­ною функцією такої фірми є формування пропозиції на противагу попиту, який формується на основі переваг споживачів. Саме та­кий підхід до вивчення фірми домінував значний час в економіч­ній думці і зазнав досить суттєвої критики протягом останніх де­сятиліть у працях багатьох вчених, зокрема тих, хто є прихиль­ником інституціональної економічної теорії.

Значної критики зазнає така позиція в працях Е. Г. Фуруботна та Р. Ріхтера. Вони є прихильниками нової інституціональної економічної теорії (НІЕТ) і прагнуть розібратись у природі, ме­жах та внутрішній організації фірми. При цьому поняття фірми ними трактується, як складної організації, яка має особливу вну­трішню структуру. Така внутрішня структура визначається як

«сукупність контрактів явних і неявних, пов' язаних з різними ви­дами агентських витрат, які відображаються у вигляді трансак-ційних та інформаційних витрат» [1, с. 77]. Традиційний мейнст-рім вважає такі витрати рівними нулю, а контракти розглядає з позиції неструктурованих об' єктів. Насправді контракт підпри­ємства визначається і в просторі, і в часі, він обумовлений різни­ми невизначеними обставинами. Поряд з категорією трансакцій-них витрат, одним з базових стало поняття специфічних і неспецифічних активів фірми. Саме за допомогою цих термінів можна детальніше зрозуміти механізм контрактів, стійких зв' язків у мережах фірм тощо. Теорія трансакційних витрат, що в своїй основі має передумови обмеженої раціональності, специфіч­них активів та опортуністичної поведінки, дає можливість вивча­ти економічну ефективність різних організаційних форм.

Основоположник трансакційної теорії фірми Р. Коуз у своїй статті «Природа фірми» вперше підняв питання про існування трансакційних витрат і можливих варіантів існування фірми з урахуванням цих витрат. Так, наявність в економічній системі фірми він протиставляв ринку, як структурі, яка функціонує на основі механізму цін. Саме функціонування механізму ціноут­ворення на ринку призводить до того, що виникає ряд витрат, які Р. Коуз називав трансакційними. До таких витрат відносять­ся витрати на пошук інформації, контрагентів, на укладання угод тощо. Якщо ринок не в змозі забезпечити ліквідацію або хоча б зменшення таких витрат, цим питанням може і повинна займатись така організаційна структура, як фірма. «Основною причиною того, що створювати фірму є прибутковим, повинна бути та, що існують затрати використання цінового механізму» [2, с. 16]. Саме структуризація взаємодії агентів у фірмі через контракт і призвела до того, що таку форму існування фірми почали називати контрактною. Контракт є певним способом зменшення трансакційних витрат, які наявні на ринку. Стаття Р. Коуза стала певним проривом в економічній думці, оскільки во­на гостро підняла питання існування незапланованих витрат, які важко врахувати в звітності фірми і в її виробничій функції. Са­ме тому стало абсолютно очевидним, що неокласична модель є відірваною від життя, такою, яка визначає фірму як організацію, що має справу з «цінами-параметрами, комбінує працю, землю і капітал, заміщуючи одні фактори виробництва іншими так, щоб мінімізувати витрати, і коректує об' єм свого випуску до тих пір, доки не дотягнеться рівність між граничними витратами і ці­ною» [3; с. 172].

Однак слід зазначити, що трансакційна теорія фірми в НІЕТ не змогла стати загальною теорією економічної організації. «Мо­дель організації як пучка контрактів між суб' єктами, які відріз­няються від homo economicus лише обмеженою раціональністю і схильністю до опортуністичної поведінки, навряд чи може пре­тендувати на роль адекватного теоретичного опису сучасних ор­ганізацій індустріальної чи постіндустріальної економіки» [4, с. 99—100]. У такій постановці питання, хоча і здійснено спробу дослідити ту «чорну скриньку», яка була в мейнстрім, але в ній не розглядається ряд проблем, які є очевидними нині. До них можна віднести ресурсну спрямованість фірми, соціально-економічні відносини в середині економічної організації, способи управління фірмою, тобто роль керівника в діяльності (успішній чи не дуже) фірми. Тому таку концепцію можна вважати лише однією з кількох складових, які можуть дати системне уявлення про причини появи, принципи функціонування і призначення економічної організації.

Саме такий підхід розглядає Ф. Махлуп у праці «Теорії фірми: маржиналістські, біхевіористські та управлінські». Праця даного автора присвячена проблемі основної мети діяльності фірми, яку автор розкриває в трьох підходах:

1) маржиналістський підхід вказує на те, що фірма основною метою вважає максимізацію прибутку за будь-яких умов. Такий підхід інакше можна трактувати як неокласичний, адже сама ідея маржиналістів і складає основу неокласичної теорії;

2) поведінковий (біхевіористський) підхід, відкидає передумо­ви маржиналізму про максимізацію грошового прибутку і пропо­нує спостерігати, як у реальних умовах ведуть себе бізнесмени і як вони приймають рішення. Основними складовими даної теорії є такі положення: цілі організації, очікування організації, вибір організації і контроль організації;

3) управлінський підхід до розгляду фірми, відповідно до якого менеджер не завжди прагне максимізувати грошовий прибуток підприємства, оскільки він переслідує власні цілі. Тому його по­ведінка буде визначатись тими функціями, які управлінець буде виконувати для задоволення особистих цілей або цілей, які пере­слідує власник підприємства.

Отже, спираючись на статтю Ф. Махлупа, можна обрати один з трьох шляхів дослідження фірми. «Можна прийняти передумо­ву про максимізацію прибутку, оскільки вона є найпростішою в застосуванні. Або можна зайняти позиції реалізму, що прагне для кожної фірми визначити всі цілі і показати їх досягнення. Третяпозиція заключається у виборі декількох найважливіших управ­лінських цілей, щоб зробити з них одну «цільову функцію». Саме такий підхід можна охарактеризувати як «максимізуючу поведін­ку»» [5, с. 78].

Наступний підхід, що досліджує складові економічної органі­зації, пов' язаний з аналізом ресурсів організації. У свій час над цією проблемою працювало чимало дослідників, серед яких мо­жна виділити роботи Е. Пенроуза, Дж. Річардсона, Дж. Барні, Б. Вернерфельта, Р. Гранта та ін.

В 1978 р. Дж. Пфеффер та Дж. Салансік запропонували теорію залежності від ресурсів, яка передбачала необхідність будь-якої організації здобувати та підтримувати свої ресурси з метою ви­живання. Різна наявність ресурсів у фірми призводить до отри­мання різних результатів на ринку. Для того щоб досягти певного росту, потрібно здійснювати навчання в процесі виробництва та створювати додаткову вартість. Як наслідок, виникає надлишок високоспецифічних ресурсів, які можуть зберігатись лише в ме­жах даної організації як цілого.

У праці В. Осадника «Значення інтеграції ринкового і ресурс­них підходів для стратегічного управління підприємством» деталь­но розглядаються складові ресурсного підходу, який базується на тому, що продукти, які пропонуються на ринку, є результатом ринкової поведінки, що в свою чергу відображає ресурси і ком­петенції, якими володіє підприємство. Оскільки підприємство ро­зуміється, як сукупність оригінальних ресурсів, то можна заува­жити, що принциповою ознакою ресурсного підходу є різнома­нітність ресурсної бази. За допомогою особливих ресурсів під­приємство намагається завоювати особливу нішу на конкурент­ному ринку. Цей підхід визначає ряд особливих вимог до ресур­сів, які розглядаються і беруться за основу у визначенні конку­рентних переваг підприємства [6].

Зрозуміло, що такий підхід до визначення стратегії функціо­нування фірми не може бути абсолютно домінуючим, оскільки він має ряд недоопрацювань. Наприклад, не можна унікальність підприємства зводити тільки до особливостей управлінських фун­кцій, оскільки є певні стереотипи поведінки менеджерів, у яких вони наслідують один одного і, таким чином, втрачають специ­фічність такого ресурсу. З іншої сторони, не тільки підприємець формує стратегію діяльності фірми, вона, як правило, визнача­ється колективом власників і управлінців, відповідно до наявних цілей діяльності підприємства, наявних ресурсів, кінцевих ре­зультатів і працюючого колективу. Тому врахування всіх цихскладових, можливо, і створює специфічність діяльності підпри­ємства, однак таку теорію не можна вважати панацеєю від усіх проблем визначення статусу фірми, її еволюції, принципів функ­ціонування тощо.

Не дивлячись на це, прихильником такої теорії був Т. Еггертс-сон, який у своїй праці «Економічна поведінка і інститути» фір­му визначає через «наявність сукупності довгострокових контра­ктів між власниками виробничих ресурсів, фірма замінює товар­ний ринок ринком факторів виробництва, де цінові механізми відіграють порівняно незначну роль і на зміну ринковому обміну приходять ієрархічні відносини» [3, с. 173]. Ця цитата характери­зує його погляди як прибічника трансакційної (контрактної) тео­рії фірми, але контрактні відносини він визначає саме через ре­сурсний підхід. Так, власник трудового ресурсу заключає конт­ракт з підприємцем, відповідно до якого він передає частину своїх прав управлінцю. Саме тому трудовий ресурс не реагує на цінові зміни, а стає керованим ресурсом. За визначенням Т. Ег-гертссона, фірма — це виробнича одиниця, що не споживає і не використовує всю свою продукцію і економічно життєздатна зав­дяки своїй спеціалізації у виробництві. Підприємець, що шукає цінну комбінацію виробничих ресурсів, може заключати контрак­ти з іншими власниками ресурсів і створювати коаліцію вироб­ників, але «основна його діяльність — пошук рентабельних на­прямків виробництва в світі, де панує невизначеність» [3, с. 176].

У процесі пошуку найефективнішої форми економічних орга­нізацій не можна залишити в стороні ще один аспект — соціаль­но-економічні відносини в середині самої організації. Даній проб­лемі присвячено небагато літератури, однак і тут можна знайти досить цікаві моменти. То що ж таке соціально-економічні відно­сини в середині фірми? Відповідь на це можна дати з позиції вза­ємодії суб' єктів у процесі здійснення економічної діяльності. Аналіз показує, що результатом діяльності економічних органі­зацій є не тільки і не стільки матеріальні блага, що споживаються окремими фізичними і юридичними особами, але й сутнісні риси соціально-економічного ладу суспільства, що споживаються су­спільством у цілому. Економічна організація формує особливості поведінки фізичних осіб (через інститут найму), яка, в свою чер­гу, визначає базові характеристики державного устрою.

Як видно з усього вище зазначеного, різні підходи до визна­чення природи і основних складових економічної організації до­сить різноманітні, але не можна відкидати того факту, що така різ­номанітність все ж таки знаходить можливі точки дотику. Томудосить важливим є вироблення такої інтеграційної теорії, яка мак­симально поєднувала б всі важливі аспекти функціонування фір­ми, шляхи досягнення оптимальних результатів, задоволення різ­номанітних потреб не лише самої економічної організації, а й її оточення.

Так, стосовно цілей організації. Неокласична модель визначає лише єдину мету — отримати і максимізувати прибуток, контрак­тна теорія прагне знайти такі шляхи розвитку, щоб можна було мінімізувати трансакційні витрати за допомогою вибору правиль­них контрактних форм, а ресурсна концепція зводиться до ефек­тивного застосування специфічних ресурсів, серед яких окремо виділяються підприємницькі здібності. Разом усі ці окремі цілі є лише прагненням забезпечити виживання економічної організації в умовах ринку і тільки в усвідомленні їх сукупності можна здійс­нювати ефективну діяльність щодо реалізації потенціалу еконо­мічної організації. Окрім цього можна зазначити, що є ще й ряд альтернативних цілей, таких як максимізація виручки, а не при­бутку; досягнення високої кваліфікації співробітників; позитив­ний внутрішній клімат, який досягається за допомогою високої корпоративної культури; наявність певних привілеїв у середині організації — автомобілів компанії, розкішних офісів; прагнення досягти певного соціального ефекту тощо. Досягнення таких ці­лей вимагає від економічної організації ґрунтовного перегляду основних положень діяльності, а від науковців врахування різних можливих моделей розвитку.

Контрактна (або трансакційна) теорія у своїй основі має дещо глибші передумови, ніж це визначають її автори. Тут важливим моментом є здійснення взаємодії між окремими індивідами, що входять до економічної організації. Ефективна взаємодія є мож­ливою тільки при знаходженні адекватних форм її формалізації, щоб кожен індивід чітко розумів, що він може робити, а що супе­речить загальним правилам. Контракт і є такою формою форма­лізації, адже він повинен чітко визначати можливі варіанти пове­дінки. Оскільки організація є сукупністю відносин між праців­никами, керівниками, управлінцями та власниками, то ці відно­сини визначаються за допомогою контрактів. Контракти не обов' язково фіксуються на папері (тобто мають формальний ви­гляд), їх можна заключати і в усній формі. Головне, що вони да­ють, — це чіткість і ясність у процесі взаємодії, яка є важливою ознакою економічних суб' єктів, якими і є економічні організації.

Ресурсну концепцію також потрібно розглядати значно глиб­ше, адже наявність специфічного ресурсу не лише призводить доефективного розвитку економічної організації, але і визначає мож­ливий перелік прав власності, що пов'язані з даним ресурсом. Іс­торично склалось так, що ресурси визначають виключно, як ви­робничу складову організації, основною характеристикою якої є їх обмеженість у просторі і часі. Однак, на це треба поглянути з іншої сторони, яка визначає ресурси як засоби виробництва, що є об' єктами приватної власності. Обмеженість ресурсів пов' язана з їх належністю іншій особі чи організації і, як наслідок, фіксуван­ням певного суспільного статусу цієї особи в економічній систе­мі. Тому, ресурси є економічною категорією, яка чітко визначає права власності, можливі варіанти взаємодії по досягненню цілей і засоби дії.

Висновки. У центрі всіх теорій економічних організацій повин­на стояти ідея про те, що єдиною умовою розвитку, взаємодії, єди­ною умовою досягнення всіх важливих цілей організацій є сама людина. Лише людиноцентрична спрямованість здатна забезпечи­ти ефективне здійснення і виробничої, і комерційної, і соціальної діяльності, адже лише заради досягнення цілей окремих людей вар­то шукати різні способи об' єднань економічних організацій.

Література

1. Фуруботн Э. Г. Институты и экономическая теория: Достижения новой институциональной экономической теории / Э. Г. Фуруботн, Р. Рихтер ; [пер. с англ. под ред. В. С. Катькало, Н. П. Дроздовой].СПб. : Издат. дом Санкт. Петерб. гос. ун-та, 2005. — ХХХІУ + 702 с.

2. Коуз Р. Г. Природа фирмы / Вехи экономической мысли / Р. Г. Коуз. СПб.: Экономическая школа, 2000. — Т. 2: Теория фир­мы; [под. ред. В. М. Гальперина]. — 534 с.

3. Эггертссон Т. Экономическое поведение и институты / Т. Эггертссон ; [пер с англ., науч. ред. пер. А. Н. Нестеренко]. — М. : Дело, 2001. — 408 с.

4. Лукша Я. Экономическая организация: на пути к синтетической теории / Я. Лукша, М. Белоусенко // Вопросы экономики. — № 2. — 2005. — С. 99—115.

5. Махлуп Ф. Теории фирмы: маржиналистские, бихевиористские и управленческие / Вехи экономической мысли / Ф. Махлуп. — СПб. : Экономическая школа, 2000. — Т. 2: Теория фирмы; [под. ред. В. М. Гальперина]. — 534 с.

6. Осадник В. Значение интеграции рыночного и ресурсного подхо­дов для стратегического управления предприятием / В. Осадник // Проб­лемы теории и практики управления. — 2001. — № 4. — С. 80—96.

Стаття надійшла до редакції 12.04.2010 р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Я В Чернятевич - Вплив демократичних наукових та освітніх революцій на формування економічних суб'єктів у західній європі

Я В Чернятевич - Еволюція поглядів на сутність економічної організації в економічній літературі

Я В Чернятевич - Українська економічна думка про людину як економічного суб'єкта