К В Лопух - Еволюція проблеми раціональності в сучасній економічній теорії - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.101

К.В. Лопух, аспірант кафедри історії та теорії господарства, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ

АНОТАЦІЯ. У статті розглянуто еволюцію проблеми раціонально­сті як основи економічної поведінки людини в контексті розвитку поглядів представників різних напрямів сучасної економічної дум­ки. Проаналізовано основні причини формування обмеженої раціо­нальності економічних суб'єктів на етапі становлення інформацій­ної економіки.

АННОТАЦИЯ. В статье рассмотрена эволюция проблемы рацио­нальности как основы экономического поведения человека в кон­тексте развития взглядов представителей разных направлений современной экономической мысли. Проанализированы основные причины формирования ограниченной рациональности экономи­ческих субъектов на этапе становления информационной эконо­мики.

SUMMARY. In the article was reviewed the evolution of problem of rationality as the basis of economic human behavior in the context of development views of different areas of modern economic thought. It was also analyzed the main causes of the limited rationality of economic actors at the stage of information economy.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: неокласична парадигма, економічна раціональ­ність, максимізація корисності, раціональна поведінка, обмежена раціональність, ірраціональність, посткейнсіанство, асиметрична інформація, невизначеність.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: неоклассическая парадигма, экономическая рациональность, максимизация полезности, рациональное пове­дение, ограниченная рациональность, иррациональность, пост-кейнсианство, ассиметрическая информация, неопределенность.

KEYWORDS: neoclassical paradigm, economic rationality, utility maximization, rational behavior, limited rationality, irrationality, postkeynesian economics, asymmetric information, uncertainty.

В умовах становлення інформаційного суспільства та перехо­ду людства до постіндустріального етапу розвитку відбувається й трансформація домінуючої парадигми — мейнстріму, — «жорст­ким ядром» котрої, за І. Лакатошем, є неокласична ортодоксія, а методологічними засадами якої є припущення про раціональну поведінку людини, теорію загальної рівноваги, егоїзм, індивідуа-

© К. В. Лопух, 2011

302лізм, існування альтернативності вибору блага серед можливих варіантів, суб'єктивізм.

Підходи до розуміння поняття раціональності були закладені ще класиком політичної економії А. Смітом, який вважав, що в її основі лежить егоїстична поведінка людини. Саме вона змушує людей діяти з метою задоволення власних потреб, шукати вигоду для себе [7, с. 81].

Погляди А. Сміта були розвинуті представниками маржиналі-зму (К. Менгер, В. Джевонс, Л. Вальрас). Модель економічної людини, яка є раціональною та завжди робить оптимальний ви­бір, була поставлена ними в основу економічного аналізу, та най­більш яскраво висвітлена англійським вченим, засновником нео­класичного напряму економічної думки А. Маршаллом.

У теорії маржиналізму основоположною є ідея вільного ринку і теорія загальної рівноваги. Раціональність поведінки визначала­ся через максимізацію корисності, яку отримував споживач вна­слідок задоволення потреб за бюджетного обмеження. Раціональ­ною людиною вважалася та, яка робила оптимальний вибір серед усіх існуючих варіантів завдяки доступності інформації, а ринок характеризувався однорідністю агентів і продуктів, що передба­чало встановлення на них єдиної ціни, абсолютної замінюваності всіх благ при задоволенні попиту в умовах обмеженості та рідкі­сності ресурсів.

Довгий час принцип економічної раціональності залишався однією з основних методологічних засад неокласичної теорії провідного напряму сучасної економічної теорії. На сьогодніш­ньому етапі економічного розвитку раціональність економічної поведінки людини все більше піддається критиці, оскільки цей підхід не відповідає дійсності. Людська поведінка характеризу­ється переважно обмеженою раціональністю.

За словами Л. фон Мізеса, людська діяльність завжди раціо­нальна [6, с. 18], але під впливом реалій сучасного економічного життя, як свідчать дослідження Г. Саймона, Ф. Найта, Д. Кане-мана, Х. Мінські та інших, цей фундаментальний постулат має бути переглянутий. Відомо, що у модель загальної гіпотези раці­ональності вводиться низка припущень, що дозволяє будувати цілісну систему загальної рівноваги на основі аналізу економіч­ної поведінки людини при здійсненні того чи іншого вибору. Так, одним з основних припущень є те, що всі індивіди керуються од­наковою функцією корисності. При цьому функція корисності буде максимальною лише в тому випадку, якщо вона є неліній­ною, неперервною, диференціальною та випуклою [1, с. 92]. Ва­жливо зазначити, що оскільки нескінченна подільність для біль­шості благ є нехарактерною, то В. Джевонс та А. Маршалл роз­глядають функцію корисності скоріше не для одного суб' єкта, а для сукупності суб' єктів [1, с. 92]. Теорія економічної поведінки А. Маршалла характеризується значною абстрактністю, оскільки не враховує того, що кожен індивід має свій набір побажань, пе­реваг, рівень доходу тощо. Індивід розглядається як агрегована величина, тобто досліджується певна група індивідів з подібними мотивами та поведінкою, які однаково прагнуть максимізувати свою корисність. За словами відомого економіста та фінансиста П. Бернстайна, «А. Маршалл всю увагу приділяє вивченню бага­тства, а дослідження поведінки людини знаходиться на другому плані» [2, с. 22]. Однорідність функції корисності заперечує фун­даментальну передумову функціонування економіки отриман­ня вигоди від торгівлі, що обов' язково виникає у результаті іс­нуючих індивідуальних відмінностей [13, с. 251]. Таким чином, з позицій маржиналістського підходу надзвичайно абстрактно роз­глядається економічний суб' єкт.

Крім того, у моделі неокласичної раціональності використову­ється припущення про одиничний (фіксований) період, коли рі­шення суб' єктом приймається в певний момент та всі наступні акти здійснення вибору не залежать від попереднього. Статич­ність маржиналістської теорії проявляється й у нехтуванні неви­значеності майбутнього. Майбутнє, його невизначеність, процес отримання інформації економічним суб' єктом не існують як реальні феномени [1, с. 93]. Поняття невизначеності не враховується ма-ржиналістами, оскільки, по-перше, для нього важко обґрунтувати ймовірність настання, виходячи зі статистичних спостережень, а, по-друге, неможливо ідентифікувати майбутню подію внаслідок її невідомості [12, с. 72].

Отже, сильні припущення, що застосовуються в неокласичній моделі раціональної поведінки, значно спрощують та достовірно не відображають реального перебігу економічних процесів. До цього слід додати ще й низку ендогенних та екзогенних факторів, що не дозволяють приймати завжди оптимальні рішення і пово­дити себе раціонально. Ці фактори породжуються економічною системою, що характеризується насамперед відсутністю рівнова­ги, асиметричністю інформації та, як уже зазначалося, невизна­ченістю майбутнього.

До ендогенних факторів належать психологічні, культурно-етичні, національні особливості індивідів, що визначаються осо­бистими вподобаннями. Тут мається на увазі задоволення влас­них потреб, максимізація корисності за мінімізації втрат [4, с. 75]. За словами американського економіста, одного з розробників те­орії невизначеності Ф. Найта, людська поведінка нераціональна, вона не є чітким слідуванням мотивам, які виступають рушійною силою діяльності та лежать в основі здійснення вибору. Так, зв'язок між мотивом та реалізацією цього мотиву опосередкова­ний різними факторами (долею, випадковістю, помилкою тощо). Крім того, дії людини можуть бути невмотивованими, тобто мо­жуть не бути прагненням до певного блага, оскільки людина в кін­цевому випадку хоче покращити своє існування через отримання цього блага. Поведінка людини у багатьох аспектах є імпульсив­ною та примхливою [14, с. 252—254].

Екзогенними факторами, що обмежують раціональність лю­дини, виступають масштабність та складність інформації і неви­значеність майбутнього [9, с. 89].

Однією з передумов ірраціональної поведінки є невизначе­ність майбутнього, на якому наголошує Х. Мінські, один з ліде­рів посткейнсіанства, говорячи, в першу чергу, про фундамента­льну невизначеність [8, с. 59]. Вчений наголошує не тільки відсутності знань про майбутнє, а й його непізнанності взагалі, яка пов'язана з тим, що значний обсяг інформації ще не створено. Таким чином, виникає онтологічна розбіжність між теперішнім і майбутнім. Цієї особливості економічних змін у часі неокласична теорія не враховувала.

При цьому невизначеність майбутнього призводить до усклад­нення економічної системи, створює ситуацію асиметрії інфор­мації та унеможливлює здійснення точних прогнозів з метою прийняття раціональних рішень.

Критерієм ірраціональності економічного суб'єкта вважається також асиметрія інформації, яка проявляється через проблему масштабності інформації, що характеризується великим обсягом, коли індивід не може її опрацювати, а також складності інформа­ції, яка не дає змоги індивіду пізнати і зрозуміти її, що може бути спричинено його недостатньою кваліфікацією або рівнем знань. Отже, за таких умов індивід не може діяти раціонально, оскільки він не може якісно обробити інформацію та використати її для прийняття оптимального рішення. Дж. Стігліц, лауреат Нобелів­ської премії 2001 року, довів, що в умовах відсутності рівноваги та асиметрії інформації не можна покладатися на раціональність індивідуальних рішень [5].

На ті ж самі екзогенні фактори спирається й теорія обмеженої раціональності Г. Саймона, лауреата Нобелівської премії 1978 ро­ку. Концепція ґрунтується на розширеному тлумаченні поняття обмежених ресурсів, куди входять інформація та когнітивні мож­ливості індивідів. Ці ресурси є обмеженими, тому мають економіч­ний характер, а їхній розподіл та ефективність використання впли­вають на раціональність прийнятих рішень. За словами Г. Саймо­на, «ми не можемо максимізувати корисність, у кращому випадку ми можемо обрати найбільш задовільний варіант з певної кількості альтернатив на основі доступної інформації» [3, с. 351].

За словами В.К. Мітчелла, засновника кон'юнктурно-статис­тичного напряму інституціональної теорії, з психологічної точки зору, передумова раціональності економічної діяльності є неаде­кватною [7, с. 99]. У процесі своєї діяльності людина застосовує розум для того, щоб досягти поставленої мети, яка полягає у за­доволенні потреб з найменшими затратами зусиль. На думку Г. Беккера, вихідним пунктом раціональності є розумна поведін­ка індивіда, адже розум є основою пізнання світу та адаптації людини до умов навколишнього світу, що постійно змінюється [4, с. 74]. Оскільки рушійною силою усіх розумових процесів людини є інстинкти, то раціональність зводиться до вибору тіль­ки засобів задоволення потреб. Таким чином, економічна раціо­нальність є набутою властивістю людини, що зумовлена впливом на неї існуючих інститутів.

В умовах розвитку нових напрямів економічної теорії, зокре­ма інституціональних та еволюційних теорій, змінюються й ме­тодологічні засади функціонування сучасного господарства. Сьо­годні все більш визначальним є вплив інституціонального середовища на поведінку людини. Так, В. Сміт, лауреат Нобелів­ської премії 2002 року, зазначає, що «раціональність не виникає на основі лише пізнання, а й також на основі взаємодії з іншими агентами соціально-економічного середовища» [11, с. 10]. За йо­го словами, інститути можуть слугувати не тільки соціальними інструментами, що посилюють, інколи навіть породжують інди­відуальну раціональність, а й опосередковано впливають на при­йняття рішення економічним суб'єктом. Ще Т. Веблен, засновник соціально-психологічного напряму інституціональної теорії, за­перечував існування людини як «миттєвого калькулятора задово­лення та болю» [11, с. 11 ]. Людина є істотою соціальною і діяль­ність її обмежена певними правилами поведінки, якими вона не може нехтувати. Тобто, неможна розглядати людину як окремого індивіда, оскільки вона постійно перебуває у суспільстві та зна­ходиться під впливом існуючих традицій, норм, законів. Т. Ха-авельмо, лауреат Нобелівської премії 1989 року, стверджував, щонеокласичний підхід до пояснення економічної поведінки люди­ни є невірним, оскільки він виходить з того, що всі члени суспі­льства це егоїстичні оптимізатори, що прагнуть задовольнити свої потреби, і діють відповідно відокремлено один від одного. Це призводить до формування неефективної моделі суспільства. Вчений наголошує на тому, що поведінка людини залежить від вже існуючого суспільства із сформованими правилами та регу­люючими актами, в рамках яких економічні суб' єкти повинні здійснювати свою діяльність [11, с. 12].

Висновок. Проблема раціональної поведінки економічних су­б' єктів є надзвичайно актуальною у динамічному розвитку сучасної економіки. Принцип раціональності в неокласичній інтерпретації зазнав суттєвих змін під впливом економічних реалій. Сьогодні по­ведінка людини набула рис ірраціональності або обмеженої раціо­нальності, оскільки при прийнятті рішення людина прагне не до йо­го оптимізації, а намагається досягти задовільного для неї рівня в умовах невизначеності майбутнього та асиметрії інформації.

Крім того, людська поведінка значною мірою зазнає впливу інституціонального середовища. Функціонуючий індивід завжди впливає на суспільство, а суспільні інститути безпосередньо чи­нять вплив та визначають цілі і результати його поведінки.

Саме така поведінка індивіда вимагає вивчення, відображаю­чи реальні взаємовідносини в сучасному суспільстві.

Література

1. Автономов В.С. Модель человека в экономической наукеСПб.: Экономическая школа, 1998. — 230 с.

2. Бернстайн П. Фундаментальные идеи финансового мира: Эволю­ция/ П.Бернстайн; Пер. с англ. М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. — 247 с.

3. Блауг М. Методология экономической науки, или как экономисты объясняют. Пер. с англ./ Науч. ред. и вступ. ст. В.С.Автономова. М.: НП «Журнал Вопросы экономики», 2004. — 416 с.

4. Клишова Е.В. Теория экономической рациональности как основа институциональной парадигмы экономической теории /Е.В.Клишова// Экономический вестник Ростовского государственного университета. — 2006. — № 4. — Том 4. — С. 69—80.

5. Кротов М.И. Политическая экономия либерального консерватиз­ма методологическая основа антикризисной стратегии /М.И.Кротов// Проблемы современной экономики. — 2009. — № 2(30). — Електрон­ний ресурс: www.m-economy.ru

6. Мизес Л. фон. Человеческая деятельность: трактат по экономиче­ской теории. Социум, 2005. — 717 с.

7. Митчелл У. К. Рациональность экономической деятельности / У.К.Митчелл / Перевод Оганесян А.А. // Экономический вестник Ростовско­го государственного университета. — 2010. — № 1. — Том 8. — С. 96—108.

8. Розмаинский И.В. Денежная экономика как основной «предмет­ный мир» посткейнсианской теории / И. В.Розмаинский // Экономичес­кий вестник Ростовского государственного университета. — 2007. — №3. — Том 5. — С. 58—66.

9. Розмаинский И.В. На пути к общей теории нерациональности по­ведения хозяйствующих субъектов /И.В.Розмаинский// Экономический вестник Ростовского государственного университета. — 2003. — № 1.

— Том 1. — С. 86—99.

10. Руцкий В.Н. Информация как фактор экономического развития: теоретический аспект / В. Н. Руцкий // Проблемы современной экономи­ки. — 2009. — № 3(31).

11. Ходжсон Дж. Эволюционная и институциональная экономика как новый мейнстрим? /Дж.Ходжсон/ Перевод И.В.Розмаинский // Эко­номический вестник Ростовского государственного университета. — 2008. — № 2. — Том 6. — С. 8—21.

12. Шаститко А.Е. Новая институциональная экономическая теория.

— 3-е изд., перераб. и доп. М.: Экономический факультет МГУ, ТЕ-ИС, 2002. — 591 с.

13. Экономическая теория / Под ред. Итуэлла Дж., Милгейта М., Ньюмена П. М.: ИНФРА-М, 2004. — 944 с.

14. Экономическое мышление: философские предпосылки: Учеб. посо­бие / Е.И. Калмычкова, И.Г. Чаплыгина. М.: ИНФРА-М, 2005. — 272 с.

Статтю подано до редакції 20.07.11 р.

УДК 330.111.62

М.О. Туманов, канд. екон. наук., доц.

кафедри політичної економії, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

АНОТАЦІЯ: У статті розкрито соціально-економічну сутність влас­ності як сукупність відносин між певними соціальними групами, що формуються в результаті специфікації прав власності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: власність, права власності, структура власнос­ті, соціальна група.

АННОТАЦИЯ: В статье раскрыта социально-экономическая сущ­ность собственности как совокупность отношений между опреде­ленными социальными группами, которые формируются в ре­зультате спецификации прав собственности.

© М. О. Туманов, 2011

308

Страницы:
1 


Похожие статьи

К В Лопух - Еволюція проблеми раціональності в сучасній економічній теорії

К В Лопух - Циклічність розвитку економіки в теоріях сучасного монетаризму