І М Парасій-Вергуненко - Еволюція розвитку економічного аналізу в стратегічно-орієнтованій системі управління - страница 1

Страницы:
1  2 

Фінанси, облік і аудит. 2011. № 18

УДК 657

І.М. Парасій-Вергуненко, д-р екон. наук, професор кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ В СТРАТЕГІЧНО-ОРІЄНТОВАНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

АННОТАЦИЯ. В статье исследуется эволюция развития теории эконо­мического анализа во взаимосвязи с изменениями приоритетов в мето­дологических подходах принятия управленческих решений. Обоснована логическая связь интерактивного подхода в управлении и стратегичес­кого анализа. Уточнена сущность предмета стратегического анализа.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: стратегическое управление, стратегический анализ, экономический анализ, внешняя среда, маржинальный анализ.

ABSTRACT. The article investigates the evolution of the economic analysis theory in conjunction with changes in priorities in methodological approaches for the decision-making. A logical significance of the interactive approach in the management and strategic analysis is substantiated. The essence of the strategic analysis subject is specified.

KEY WORDS: strategic management, the strategic analysis, the economic analysis, environment, the marginal analysis

АНОТАЦІЯ. У статті досліджено еволюцію розвитку теорії економічного аналізу у взаємозв'язку із змінами пріоритетів у методологічних підходах прийняття управлінських рішень. Обґрунтовано логічний зв'язок інтер­активного підходу в управлінні та стратегічного аналізу. Уточнено сутність предмету стратегічного аналізу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: стратегічне управління, стратегічний аналіз, економіч­ний аналіз, зовнішнє середовище; маржинальний аналіз.

Новий якісний рівень усіх елементів системи управління, включаючи й аналіз господарської діяльності, вимагає розвитку та вдосконалення його методологічних засад та методик аналітичних досліджень. Історичні етапи та причини еволюції економічного аналізу мають свої витоки в історії розвитку науки «управління», яка змінювалася залежно від еволюційних потреб економіки і, в свою чергу, накладала відбиток на механізм та методичні прийоми управлінських процесів. Залежно від методологічних підходів до управління, що мають місце в економічних системах, визначають­ся пріоритети у використанні того чи іншого виду аналізу — рет­роспективного, поточного, перспективного, стратегічного.

© І. М. Парасій-Вергуненко, 2011 3 28

Ціль економічного аналізу, передусім, визначається ціллю да­ної системи управління, функцією якої він є. Вона досягається вирішенням таких основних завдань: забезпеченням керівництва різних рівнів необхідною інформацією для прийняття оптималь­них управлінських рішень по забезпеченню ефективного функці­онування керованого об'єкта; сприянням розробленню науково обгрунтованих оптимальних стратегічних планів розвитку об'єк­тів управління; забезпеченням об' єктивною оцінкою результатів діяльності суб' єктів господарювання.

Як відомо, процес прийняття управлінських рішень ґрунтуєть­ся на таких загальних методологічних підходах, як реактивізм, інактивізм, преактивізм, інтерактивізм [1, с. 11].

Реактивізм передбачає орієнтацію на минуле. При використанні цього підходу до прийняття управлінських рішень процедури пла­нування та аналізу здійснюються на основі результатів, досягнутих у минулому. Перевагою реактивістського підходу у процесі прийн­яття рішень є врахування минулого досвіду, спадковість управлін­ських рішень. До недоліків відносять відсутність взаємозв'язку між структурними елементами систем управління та зниження загальної ефективності господарської діяльності організацій. Донедавна в традиційному економічному аналізі домінував саме цей підхід (по­чинаючи з моменту його зародження ще за радянських часів). Об­рання базою порівняння «попередній період» (місяць, квартал, рік) звужував функціональне навантаження економічного аналізу і від­водив йому роль «Нестора-літописця». Виходячи з цього, основним завданням ретроспективного аналізу було визначення динаміки змі­ни економічних показників та обгрунтування відповідних тенденцій на основі поведінки показників у минулому.

Інактивізм — орієнтація на сучасне. За інактивістського під­ходу до управління спостерігається намагання зберегти існуючий стан господарських структур. Основним недоліком даного підхо­ду до управління є відсутність інновацій, нездатність пристосува­тися до змін середовища, обмеження самостійності та творчого потенціалу персоналу. Позитивну роль в управлінському процесі свого часу відіграв оперативний економічний аналіз, який саме і базувався на інактивізмі. Основна його характерна риса — опера­тивність прийняття рішень та посилення контрольної функції управління на основі оперативної інформації. Вагомий внесок у методологію оперативного економічного аналізу внесли такі вче­ні, як І. І. Каракоз [2; 3], І. Г. Старічков [4], В. І. Стражев [5; 6],

С. І. Шкарабан [7; 8], Л. Д. Яхнін [9]. Перевага оперативного еко­номічного аналізу полягала в тому, що він давав змогу в ході здійснення виробничих процесів давати кількісну та якісну оцін­ку змінам у розвитку об' єктів управління відносно заданих пара­метрів, вчасно виявляти тенденції та закономірності їх розвитку, визначати втрати та їх причини, визначати резерви підвищення ефективності діяльності [10, с. 8].

Проте, за висновком академіка М. Г. Чумаченка, незважаючи на всю значущість оперативного аналізу для прийняття управлінських рішень, в умовах планової економіки він не набув помітного поши­рення, оскільки кожен керівник розумів, що благополуччя підпри­ємства залежить не тільки і не стільки від економного ведення гос­подарства, а від того, наскільки напруженим буде планове завдання. З урахуванням цього він діяв у напрямі досягнення полегшеного плану і подальший оперативний аналіз його не цікавив [11, с. 47].

Преактивізм передбачає орієнтацію на майбутнє. Дослідження полягає в прогнозуванні майбутніх змін зовнішнього середовища та внутрішньої діяльності суб' єктів господарювання. При цьому процедура розроблення стратегічних цілей та планів здійснюється «зверху—вниз». Даному методичному підходу в управлінні відпо­відає перспективний аналіз, методика якого не була грунтовно до­сліджена і за радянських часів була викладена практично лише в одному навчальному посібнику [12]. Недолік преактивного підхо­ду до управління полягає у слабкому використанні накопиченого досвіду, занадто сильному акценті на методах дослідження майбу­тнього. Крім того, основною причиною низького ефекту преактив-ного підходу в менеджменті є слабка прогнозованість майбутніх подій і високий ступінь невизначеності в умовах нестабільної еко­номіки перехідного періоду, який має місце в Україні.

Інтерактивізм — орієнтація на взаємодію. При цьому підході ме­тодика прийняття рішень базується на «проектуванні» бажаного ре­зультату в майбутньому з урахуванням внутрішніх можливостей підприємства та пошуку шляхів його отримання. Утім інтерактивне планування ближче до ідеальної, ніж до практичної моделі управ­ління та планування, оскільки більш імовірним способом плануван­ня майбутнього є не проектування його, а адаптація та ефективне пристосування суб' єктів господарювання до умов майбутнього.

У зв' язку з цим набув поширення «адаптаційний», або «ситу­аційний», підхід до управління та аналізу. Даний методичний підхід дає змогу приймати стабільні виважені рішення, що адек­ватно враховують зміни внутрішніх та зовнішніх умов і не допус­кають зниження досягнутого рівня ефективності. Для створення оптимального плану розвитку, який достатньою мірою враховує зміни навколишнього середовища, застосовується «оптимізацій-ний» підхід. Оптимізаційний підхід до управління, що орієнту­ється не на мінімізацію зусиль, а на пошук оптимальних рішень, близький до преактивного підходу [1, с. 12]. Інтерактивний під­хід покладено в основу стратегічного аналізу, який забезпечує аналітичний базис стратегічного планування та управління.

Зміни, що відбулися в теорії та практиці аналізу господарської діяльності субєктів господарювання в розвинутих країнах (США, країн Західної Європи), насамперед пов'язані з виникненням но­вих потреб для задоволення основної мети сучасних підприємств — збільшення вартості компанії через підвищення продуктивності як у коротко-, так і в довгостроковому періоді. Відповідно, суттєво змінилися такі складові теорії економічного аналізу, як предмет, функції, принципи, технологія проведення аналітичних дослі­джень. Поряд із традиційними технологіями економічного налізу останнім часом достатньо широкого розвитку набули нові методи та підходи, які задовольняють потреби стратегічного управління: безперервне прогнозування, врахування впливу зовнішнього сере­довища, система збалансованих показників, модель економічної доданої вартості, облік і аналіз витрат за видами діяльності; інсти-туціональні зміни до аналізу та контролю витрат підприємства че­рез виокремлення трансакційних витрат.

Водночас традиційні напрями економічного аналізу, такі як аналіз відхилень і їх факторний аналіз при проведенні операцій­ного аналізу, коефіцієнтний аналіз, що здійснюється в процесі фінансової діагностики підприємства, маржинальний аналіз при обгрунтуванні управлінських рішень були і залишаються пріори­тетними напрямами в технологіях аналітичних досліджень. Слід зауважити, що зводити економічний аналіз лише до «аналізу від­хилень», як це трактується деякими іноземними економістами, помилково. Аналіз відхилень є лише окремим елементом у сис­темі управління. Функціональне навантаження економічного аналізу набагато глибше і вагоміше, ніж простий аналіз відхилень від планових показників. Що ж стосується стратегічного вектору розвитку економічного аналізу, то він стає невід' ємною ланкою будь-яких етапів стратегічного управління, а відтак значно поси­люється роль, значення та місце аналізу в сучасних умовах. Вва­жаємо недоцільним виокремлення стратегічного аналізу як окре­мого виду аналізу. Зі зміною завдань та напрямів управління ви­робничою системою суттєво змінюються і завдання економічного аналізу, який унаслідок своєї еволюції та нової ролі трансформу­ється, збагачується та збільшує спектр об' єктів та предмету до­слідження.

Найважливішою ознакою сучасного економічного аналізу є його орієнтація на стратегічний вектор досліджень, який перед­бачає, в першу чергу, комплексне дослідження внутрішніх еко­номічних процесів на підприємстві з урахуванням впливу зовніш­нього середовища. При цьому напрям впливу на суб' єкт господа­рювання може бути як із зовні, так і навпаки. При цьому переду­сім досліджуються чинники зовнішнього середовища, вивчається їх можливий вплив на розвиток підприємства, визначаються оп­тимальні шляхи досягнення цільових орієнтирів з урахуванням необхідності, зокрема адаптації до зовнішнього середовища та впливу на зовнішнє середовище через реалізацію внутрішніх си­льних сторін та конкурентних переваг.

Вважаємо, що при проведенні зовнішнього аналізу основними аспектами дослідження мають бути: аналіз контрагентів; аналіз конкурентів; маркетинговий аналіз (аналіз ринку капіталів, ринку ресурсів, ринку технологій); аналіз впливу макроекономічних фак­торів (інфляції, сальдо платіжного балансу, рівня зайнятості насе­лення, тенденції зміни обсягу іноземних інвестицій); аналіз впливу політичних, соціальних, географічних, правових факторів, котрі, як правило, не залежать від конкретного суб' єкта господарювання.

Основним елементом концепції сучасного економічного ана­лізу є чітке визначення предмета його дослідження, яке в широ­кому розумінні передбачає відповідь на питання «що вивчаєть­ся?». Предмет економічного аналізу перебуває у нерозривному зв' язку з об' єктом. В економічній літературі ці поняття часто ототожнюються і їх розмежування та трактування викликає по­стійні наукові дискусії. Правильне визначення предмета та об' єктів економічного аналізу забезпечує більш повне розкриття основних напрямів дослідження.

Кожна наука має свій предмет та об' єкти дослідження, які ви­вчаються з використанням притаманних їй методів. Визначення предмета та об' єктів будь-якої науки має принципове значення для обгрунтування самостійності та відмежованості тієї чи іншої галузі знань. У філософії під предметом будь-якої науки розумі­

ється певна частина або сторона об' єктивної діяльності (реально­сті), яка вивчається тільки цією наукою. Один і той самий об' єкт може розглядатися (вивчатися) різними науками. Кожна з них знаходить у ньому специфічні сторони або відносини. Предметом тієї чи іншої науки слід вважати те специфічне, що дає змогу ви­різнити її серед розмаїття інших наук.

Господарська діяльність є об' єктом дослідження багатьох на­ук, зокрема, економічної теорії, макро- та мікроекономіки, управління, організації та планування виробничо-господарської діяльності, статистики, бухгалтерського обліку, економічного аналізу. Ураховуючи загальновизнані підходи до співвідношення предмета та об' єкта дослідження, слід зазначити, що об' єкт до­слідження є ширшим поняттям, яке співвідноситься з предметом як ціле та часткове. Незважаючи на те, що полеміка навколо предмета економічного аналізу триває вже кілька десятиріч, кін­цева крапка в цьому питанні не поставлена і сьогодні. У спеціаль­ній літературі з економічного аналізу можна зустріти десятки рі­зних його формулювань. У багатьох визначеннях предмета еко­номічного аналізу спостерігається ідентифікація предмета та об' єкта дослідження, утім не знайдено того відмежувального критерію, який відокремлює предмет дослідження саме економіч­ного аналізу від предмета дослідження інших економічних наук, які вивчають господарську діяльність організацій або господар­ські явища та процеси, що в них відбуваються.

У цілому, погоджуючись з науковою позицією Г. В. Савиць-кої, що предметом економічного аналізу є причинно-наслідкові залежності економічних явищ і процесів [14, с. 23], варто наголо­сити, що оскільки стратегічне спрямування сучасного економіч­ного аналізу виходить за межі ретроспективних досліджень, то його предмет буде ширшим.

Беручи до уваги особливості стратегічного підходу до аналітич­них досліджень, які полягають в органічній єдності економічного суб' єкта з навколишнім середовищем, можемо зробити висновок, що крім причинно-наслідкових залежностей, які діють у межах виробни­чої системи на рівні окремої організації, предметом дослідження ма­ють бути і причинно-наслідкові залежності, що діють на макрорівні.

Зауважимо, що предметом стратегічного дослідження крім причинно-наслідкових залежностей, що виникають у процесі діяль­ності конкретного суб' єкта господарювання, можуть бути і при-чинно-наслідкові залежності, які формують умови функціону­вання й інших контрагентів і конкурентів. Сам по собі аналіз дія­льності конкурентів не є безпосередньо предметом та головною метою стратегічного аналізу, він лише дає змогу на основі бенч-маркінгу визначити найважливіші напрями і стратегічні цілі, си­льні та слабкі сторони діяльності економічного суб' єкта.

Отже, предметом стратегічного аналізу суб' єкта господарю­вання слід вважати напрями його функціонування і розвитку, ви­робничі функції, ресурси та причинно-наслідкові залежності, які виникають у процесі його операційної діяльності, а також умови, фактори, можливості та взаємозв' язки зовнішнього (макро-) і внутрішнього (мікро-) середовищ, які забезпечують досягнення стратегічних цілей та виконання визначеної місії.

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що роль тра­диційного управлінського обліку та аналізу залишається важли­вою. Проте трансформація економічних наук є закономірним еволюційним процесом, результатом якого стало виокремлення стратегічного аналізу як невід' ємної функції стратегічного управління. Варто зазначити, що цей процес перебуває в стадії становлення та розвитку, чим пояснюється його методологічна невизначеність. Тому концепція стратегічного аналізу потребує серйозної уваги з боку як науковців, так і практиків. Застосуван­ня передових технологій стратегічного аналізу дозволить еконо­мічним суб' єктам успішно реалізовувати бізнес-стратегії та отримувати нові переваги в конкурентній боротьбі.

Література

1. Прокопчук Л. О. Стратегическое планирование / Л. О. Прокоп-чук, А. А. Козырев. СПб.: В. А. Михайлов, 2000. — 64 с.

2. Каракоз И. И. Вопросы теории и практики оперативного учета / И. И. Каракоз, П. И. Савичев. М.: Финансы, 1972. — 208 с.

3. Каракоз И. И. Оперативный экономический анализ работы про­мышленного предприятия / И. И. Каракоз. К.: Изд-во Киев. ун-та,

1965. — 338 с.

4. Старичков И. Г. Подекадно-оперативный метод учета производ­ственных затрат / И. Г. Старичков. М.: Финансы, 1971. — 176 с.

5. Стражев В. И. Ежедневный экономический анализ цехов / В. И. Стражев. Минск: Беларусь, 1966. — 91 с.

6. Стражев В. И. Основы оперативного экономического анализа работы промышленного предприятия / В. И. Стражев. — Минск: Выс-шейш. шк., 1970. — 134 с.

7. Шкарабан С. И. Оперативный анализ финансово-хозяйственной деятельности производственного объединения / С. И. Шкарабан. М.: Финансы, 1978. — 96 с.

8. Шкарабан С. И. Основы оперативного экономического анализа / С.И. Шкарабан. Львов: Вища шк., 1988. — 136 с.

9. Яхнин Л. Д. Основы технико-экономического анализа себестои­мости в социалистической промышленности / Л. Д. Яхнин. — 2-е изд., доп. и испр. Л.: Гизлегпром, 1935. — 247 с.

10. Журко В. Ф. Оперативный экономический анализ в управлении производством / В. Ф. Журко, В. Д. Пантелеев, В. А. Рябинин. М.: Финансы и статистика, 1983. — 232 с.

11. Павленко А. Ф. Трансформация курса «Экономический анализ деятельности предприятий»: науч. доклад / А. Ф. Павленко, Н. Г. Чума-ченко. К.: КНЕУ, 2001. — 88 с.

12. Козлов Н. В. Перспективный экономический анализ / Н. В. Коз­лов, Е.П. Бочаров. М.: Финансы и статистика, 1987. — 256 с.

13. Прокопчук Л. О. Стратегическое планирование / Л. О. Прокоп-чук, А. А. Козырев. СПб.: В. А. Михайлов, 2000. — 64 с.

14. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства / Г.В. Савицка. — 3-е вид., випр. і доп. К.: Знання, 2007. — 668 с.

15. Редченко К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі: навч. посібник / К.І. Ред-ченко. 2-ге вид., доп. — Львів: Новий світ-2000, 2003. — 272 с.

Стаття надійшла до редакції 15.04.2011 р.

УДК 657

А.М. Поплюйко, канд. екон. наук, доцент кафедри обліку підприємницької діяльності, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ АУТСОРСИНГ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

АННОТАЦИЯ. В статье рассмотрены основные преимущества бухгал­терского аутсорсинга в современных условиях. Определены перспек­тивы развития данного вида услуг в Украине.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: аутсорсинг, бухгалтерський аутсорсинг, перимущест-ва аутсорсинга, перспективы.

ABSTRACT. In the article basic advantages of accounting outsourcing are considered in modern terms. The prospects of development of this type of services are certain in Ukraine.

KEY WORDS: outsourcing, accounting outsourcing, advantages of outsourcing,

prospects.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І М Парасій-Вергуненко - Еволюція розвитку економічного аналізу в стратегічно-орієнтованій системі управління