С В Степаненко - Еволюція та сучасне бачення наукового предмета політекономії - страница 1

Страницы:
1 

ментов институционального провала в развитии человеческого капитала на основе анализа действующего институционального окружения по критерию эффективности. 2. Формулировку про­блемы и постановку цели институционального проекта. 3. По­правку на институциональную матрицу и ценностно-ментальные особенности. 4. Описание института(ов) и обоснование ожидае­мого эффекта от его(их) внедрения. 5. Учет комплементарности институтов по критерию непротиворечивости и тесноте связи (конгруэнтность, конвергенция, когерентность). 6. Оценку эффек­тивности институционального проекта. 7. Разработку системы компенсаций заинтересованным группам влияния. 8. Осуществ­ление мониторинга с целью поддержания институциональной эффективности развития человеческого капитала.

Литература

1. Кирдина, С.Г. Институциональные матрицы и развитие России / С.Г. Кирдина. М. : ТЭИС, 2000.

2. Сайт Кирдиной С.Г. [Электронный ресурс] — 2009. — Режим досту­па : http://www.kirdina.ru/book/tree.shtml Дата доступа : 21.08.2010.

3. Бессонова, О.Э Раздаточная экономика России. Эволюция через трансформации / О.Э. Бессонова. М. : РОССПЭН, 2006. — 248 с.

4. Дорина, Е.Б. Формирование институциональной структуры бело­русской экономики в условиях трансформации : автореф. дис. ... д-ра экон. наук : 08.00.01 / Е.Б. Дорина ; БГЭУ. Минск, 2007. — 39 с.

Статтю подано до редакції 19.08.11 р.

С.В. Степаненко, канд. екон. наук, проф., завкафедри історії та теорії господарства

ЕВОЛЮЦІЯ ТА СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ НАУКОВОГО ПРЕДМЕТА ПОЛІТЕКОНОМІЇ

Однією з центральних проблем економічної науки є частко­вість знань, накопичених за останні десятиліття, відсутність чіт­кої методологічної бази, на якій лише і можна побудувати систе­му несуперечливих, логічно пов'язаних економічних знань. Лише такі знання дозволяють пояснити надскладні процеси, що прохо­дять у господарських системах окремих країн і глобальному еко­номічному просторі та стають надійною основою для практичних дій з організації господарського життя суспільств.

© С. В. Степаненко, 2011

344

Важливою передумовою розв'язання даної проблеми є засто­сування сучасних наукових підходів, використання принципів цивілізаційної парадигми суспільствознавства, що дозволяють обґрунтувати нове бачення наукового об'єкта, предмета і методів пізнання економічних процесів. Без створення сучасної методо­логічної матриці наукових досліджень економічних систем, яка органічно поєднує сучасні наукові підходи, цивілізаційну пара­дигму, науковий об' єкт, предмет та методи дослідження, не варто сподіватись на успішне подолання частковості економічних знань, вирішення інших актуальних завдань, що стоять перед економічною наукою, у тому числі і рекомендацій для практики господарювання.

Підкреслюючи органічну єдність усіх складових методологіч­ної матриці економічної науки, у запропонованій статті головна увага зосереджується на питанні предмета економічної науки в цілому та економічної теорії зокрема. Як зазначив Л. Роббінс, звернення до праць якого стало нині обов' язковою умовою май­же кожного сучасного дослідника, «... дослідження центральних теоретичних проблем просувається значно швидше там, де став­ляться та вирішуються питання про предмет науки»[1]. При цьому ми виходимо з того, що предмет дослідження безпосередньо сто­сується наукового об' єкта, взаємозв' язок сутнісних сторін якого він відображає.

Необхідність обґрунтування наукового предмета обумовлена тим, що він слугує основою формування несуперечливої, логічно пов' язаної системи внутрішніх (сутнісних) знань, являє собою ключ для набуття ними наукового характеру, побудови цілісної системи наукових знань. Для виконання даної ролі науковий предмет пови­нен відображати реально існуючий глибинний зв' язок, що поєднує всі складові господарської системи. Саме науковий предмет відо­бражає головну мету господарської системи суспільства — збере­ження власної цілісності заради виконання своєї місії в суспільстві — дозволяє розкрити найглибшу таємницю системи — механізм досягнення цілісності. Іншими словами науковий предмет виводить нас на центральні теоретичні проблеми пізнання господарської сис­теми: розкриття головного (системотвірного) зв' язку, головної мети та механізм (умови) її реалізації.

Отже, під науковим предметом економічної теорії ми будемо розуміти теоретичне положення чи пояснювальні принципи, щодозволяють розкрити внутрішній взаємозв' язок між сутнісними сторонами (характеристиками) господарської системи суспільст­ва, пізнати механізм досягнення її головної мети — збереження цілісності.

У ході обґрунтування наукового предмета кожного дослідження виключне значення має чітке уявлення про науковий об' єкт, в ме­жах якого він встановлюється і має сенс. На окремих історичних етапах розвитку наукового пізнання природи і суспільства мали мі­сце різні підходи до встановлення наукових об' єкта і відповідно — предмета дослідження. В епоху схоластики таким об' єктом були са­кральні тексти і, перш за все, Святе Письмо, пошук в них божест­венної істини, яка набувала форм предмета пізнання зі застосуван­ням методів наукового пізнання. Використання цитат із сакральних текстів для пояснення певних фактів і подій реального життя стано­вило чи не головну форму досліджень.

Радикальні зміни в науковому пізнанні природи і суспільства відбулися після критики схоластики М. Кузанським та іншими мислителями середньовіччя. Ці зміни полягали у переході від до­слідження сакральних текстів до пізнання реальності з подаль­шим обґрунтуванням ідеї руху, вимірювання сил, умов, шляху, який проходить науковий об' єкт пізнання, під яким стали розумі­ти частину реальності (природи чи суспільства), яку дослідник виокремлює для всебічного вивчення. Як науковий об' єкт стали розглядати будь-яке матеріальне утворення (принцип матеріаль­ності відображав перехід від сакральних текстів до реальності), що існує автономно і перебуває у русі. Вибір такого об' єкту за­лежав від суб' єктивного бачення дослідника і не потребував об­ґрунтування. Зазначені зміни у пізнанні реальності закладали ос­нови формування класичної науки.

Наступним кроком у розвитку класичних підходів пізнання дійсності стали нові уявлення про науковий предмет, пошук об' єднуючого начала всіх складових об' єкта, що перебуває у ру­сі. Відповідь була знайдена при обґрунтуванні закону збереження енергії та ідеї рівноваги, які розкривали процес досягнення ціліс­ності рухомого об' єкта. Поступово також були сформульовані базові підходи наукового пізнання, які утворювали фундамент класичної науки. До них прийнято зараховувати атомістичний підхід до об' єкта пізнання, принцип матеріальності, закон збере­ження енергії та принцип рівноваги, абсолютність значень (рів­номірності протікання) часу та незмінності (двомірності) просто­ру, в яких відбувається рух об' єкта, тощо. Саме вони стали відправними точками дослідження природи та суспільства.

Нескладно помітити, що всі зазначені підходи відіграли вирі­шальну роль у формуванні основополагаючих положень класич­ної економічної науки, включаючи марксистську політекономію. Слугують вони також і фундаментом для неокласичної економіч­ної теорії. Тому сутність та еволюцію наукового об'єкта та пред­мета економічної теорії на кожному з названих етапів її розвитку слід розглядати на основі застосування і розвитку (уточнення) класичних підходів наукового пізнання реальності.

Так, атомістичний підхід зумовив розгляд людини в господар­ській сфері суспільства спочатку як «економічну людину», що са­мостійно діє заради власних інтересів. Так, в економічну літерату­ру ввійшла метафора «робінзонада» що дозволяла проілюструвати дії ізольованого індивіда у забезпеченні власних потреб. Згодом «робінзонада» була розвинена і набула форми базового принципу для сучасних наукових пошуків методологічного індивіда.

Зміна уявлень про об' єкт дослідження (господарську діяльність «економічної людини на «методологічного індивіда») викликана критикою з боку позитивізму принципу матеріальності, який обґру­нтовував потребу у його доповненні та урахуванні факту свідомої діяльності людей. Так, до економічних досліджень була включена ідея раціональної поведінки індивідів, що суттєво впливало на під­вищення наукового рівня економічних знань і слугувало основою для початку неокласичного етапу розвитку економічної теорії.

На наш погляд, послідовне дотримання фундаментальних під­ходів класичного наукового пізнання дійсності та урахування об' єктивних процесів їх розвитку (уточнення) виступає надійною базою не лише для розкриття сутності наукового предмета та об' єкта економічної теорії, а й передумовою консолідації позицій дослідників з цього питання. Адже не секрет, що протягом усього часу становлення і розвитку класичної та неокласичної економіч­ної теорії точились і тривають дотепер гарячі дискусії щодо ви­значення основи основ наукового пізнання господарської сфери суспільства — її об' єкта та предмета.

Таким чином, розкриття сутності та еволюції наукового пред­мета економічної теорії потребує звернення до особливостей прояву в суспільстві та його господарської сфери закону збере­ження енергії при переході об' єкта з одного до іншого стану та принципу рівноваги. Важливо розкрити глибинні причини руху в суспільстві та механізми, що забезпечують його рівновагу. Без­посередньо ці причини вказують на джерела активності автоном­них індивідів та умови збереження самостійного існування (дося­гнення власних цілей).

У господарській системі пошук цих причин сприяє встанов­ленню і розкриттю зв' язку суспільної залежності індивідів, яка обґрунтовує активність економічних індивідів. Цей зв' язок не лише забезпечує рух господарських процесів, а й об' єднує еко­номічних індивідів, стає найбільш глибокою основою функціо­нування і розвитку господарської системи, тому з ним слід пов' язувати сутнісність та еволюцію наукового предмета еконо­мічної теорії. Характер суспільної залежності індивідів у госпо­дарській сфері, способи та форми яких вона набуває на різних етапах розвитку суспільства, варто розглядати як ключ для пі­знання еволюції наукового предмета економічної теорії.

Як відомо, спочатку Гегель обґрунтував три типи суспільної необхідності, які К. Маркс представив як три етапи розвитку сус­пільної залежності людей — особистісної, майнової (економіч­ної) та позаекономічної. Їх принципова відмінність полягає у різ­них причинах, що обумовлюють суспільну активність людей, у різному характері суспільної залежності. Примус, відносини вла-дарювання—підпорядкування слугували основним засобом акти­візації індивідів в епоху особистої залежності. Після низки рево­люцій та утвердження політичної свободи в Європі та інших країнах Західної цивілізації відбулася заміна особистої залежнос­ті — майновою (економічною). В підґрунтя суспільних зв' язків індивідів було покладено матеріальний інтерес, збагачення лю­дини, які стали рушійною силою економічних (і не лише їх) про­цесів. У центр уваги економічної науки був покладений пошук причин збагачення людини та суспільства, з яким і пов' язувався предмет економічної теорії.

Зусиллями К. Маркса предмет економічної науки набув чітко визначеної форми, який, вслід за А. Смітом та Д. Рікардо, розгля­дав вартість як найбільш загальну форму багатства. Маркс довів, що збагачення досягається через створення і привласнення дода­ткової вартості. А тому предметом політичної економії є відно­сини між людьми в процесі створення, розподілу та привласнен­ня додаткової вартості. Саме ці відносини сприяють активності економічних індивідів, стають проявом системи зв' язків, що їх поєднують у рамках економічної системи.

Зведення всіх форм багатства до вартості, а збагачення — до привласнення додаткової вартості дозволило розкрити і механізм забезпечення цілісності господарської системи, в якій кожен суб' єкт переслідує власний інтерес. В його основі лежить еквіва­лентність у відносинах між особисто вільними людьми, яку за­безпечує ринковий механізм, обмін інформацією, енергією та то­варами. Ринок дає свободу дій індивідам та умови досягнення їх власних інтересів шляхом утвердження конкуренції як способу вияву активності та об' єктивної оцінки діяльності кожного еко­номічного суб' єкта.

Критичний аналіз з боку позитивізму принципу матеріальнос­ті досліджуваних об' єктів дозволив суттєво скоригувати розу­міння наукового предмета, що знайшло своє відображення у нео­класичній економічній теорії. Не беручи під сумнів причини активності економічних індивідів, неокласики пішли далі у розу­мінні багатства, способах його оцінки та дій з його збільшення. В центрі їх уваги потрапила проблема оцінки багатства, перш за все корисності благ, на основі маржинального аналізу.

Включення до наукових досліджень економічних процесів фак­тора свідомості призвело до зміщення акцентів у розумінні науко­вого предмета економічної теорії. Об' єктом дослідження стала ра­ціональна поведінка індивідів на ринку, що традиційно пов' язується з матеріальними інтересами. Центральне місце в цій поведінці стали відводити дослідженню вибору, що робить методологічний індивід, метою якого є максимізація корисності благ за умов певних обме­жень. Останні пов' язуються головно з недостатністю ресурсів, а то­му важливо правильно обрати один із альтернативних напрямів їх використання для одержання максимального результату. Як пише Л. Роббінс: «Економічна наука — це наука, яка вивчає поведінку людей з точки зору співвідношення між цілями й обмеженими засо­бами, котрі можуть мати різне використання»[2].

Слід визнати, що неокласична економічна теорія зробила ва­гомий внесок у розуміння фундаментальних питань економічної науки. Серед її досягнень слід зазначити:

1. Включення суспільної свідомості до наукового аналізу гос­подарської сфери, акцентування уваги на провідній ролі економі­чних індивідів, які діють раціонально (розумно).

2. Залучення до наукового пізнання споживної вартості това­ру та оцінка його не лише на основі витрат праці, а й корисності.

3. Розкрита роль приватної власності, що представлена поняттям обмеженості ресурсів, необхідних для досягнення цілей індивідів.

4. Привернута увага до споживання як невід' ємної частини виробництва, які лише в єдності утворюють господарську систе­му. У такий спосіб було подолано фетишизацію первинності ви­робництва та вторинності споживання.

Всі ці фундаментальні питання економічної науки тією чи ін­шою мірою знайшли відображення у розумінні предмета еконо­мічної науки. Однак до цього часу відсутнє однозначне, визнане переважною більшістю дослідників визначення предмету дослі­джень неокласичною економічною теорією.

Пов' язуючи його сутність з характером головного (об' єдну-ючого) зв' язку економічних індивідів, важливо вказати на розу­міння його особливості в рамках неокласики. Як відомо, на да­ному історичному етапі розвитку людства цей зв' язок виникає в результаті матеріальної залежності людей. Тому постає питання, як змінилася матеріальна залежність економічних індивідів, яку форму вона набула. Неокласична економічна теорія залишає ці та деякі інші питання без відповіді, а свій розвиток спрямовує у бік залучення формальних методів дослідження (перш за все матема­тичного апарату) та дослідження інших другорядних питань.

Поняття предмету, науки покликано відобразити головний зв' язок між складовими об' єкта пізнання, показати цей зв' язок як основу єдності сутнісних сторін об' єкта. Тому для того, щоб дати сучасне визначення наукового предмета економічної науки як основоположного засобу пізнання господарської сфери суспільс­тва необхідно сформулювати теоретичне положення, яке б вказу­вало на внутрішню єдність між сутнісними характеристиками го­сподарської системи (пізнавальних принципів), його основу може скласти положення про раціональний вибір економічних індиві­дів, напряму і способу дій в умовах ресурсних та інституційних обмежень.

При цьому в тезі «раціональний вибір» ми вбачаємо свідоме фо­рмування зв' язку, що ураховує власні та суспільні цілі, та лежать в основі напряму та способу реалізації цього зв' язку. Ресурсні та ін-ституціональні обмеження вказують на спосіб впливу активності індивідів рушійні сили, обумовлені приватною власністю. Отже характер головного зв' язку викликаний матеріальною (економіч­ною) залежністю та залежністю від влади (держави).

Серед таких питань, що характеризують умови раціональної поведінки (вибору) економічних індивідів, є проблема обмежень. За останній час, крім ресурсних обмежень вибору індивіда, роз­глядаються інституціональні обмеження, що викликало до життя появу неоінституціональних теорій. Цей клас обмежень поклика­ний відобразити всезростаючу роль влади, дій держави із забез­печення спільних цілей, у виборі варіанта дій економічних інди­відів. Урахування, окрім приватної власності на ресурси (ресур­сних обмежень) ролі влади (інституціональних обмежень) ва­жливий крок в адекватному розумінні неокласикою реальних проблем господарського життя.

Однак дійсний потенціал інституціоналізму в межах неокласич­ної економічної теорії, де він набуває різних форм неоінституціона-лізму, не може бути реалізований. Будучи альтернативою до класи­чної економічної теорії, інституціоналізм має власні, принципово відмінні методологічні засади, несумісні з підходами, на яких вибу­довується класична і неокласична економічна наука.

Методологія інституціоналізму спирається на некласичні під­ходи до розуміння руху, наукового об' єкта та предмета дослі­джень природи і суспільства. Серед них заміна атомізму систем­ністю, подолання абсолютизації принципу матеріальності та урахування єдності матерії та свідомості (єдності буття і духу), відмова від незмінності (абсолютності значень) часу та простору і розгляд об' єкта в умовах відносності та невизначеності, розгляд детерміністських зв' язків лише як миттєвості їх вірогіднісного та стохастичного стану. У суспільствознавстві ці та деякі інші під­ходи неокласичної науки набувають форм цивілізаційної паради­гми, яка передбачає в якості основи суспільства розглядати лю-диноцентризм, заміну методологічного індивіда принципом суб' єктності, включенням всієї палітри індивідуальних, колекти­вних та суспільних цілей.

Таким чином, сучасне розуміння наукового предмета еконо­мічної науки пов' язане з інституціональною економікою (точні­ше — інституціональною теорією організації господарства) як альтернативою неокласики. Вона спирається на власну методоло­гію, що ґрунтується на цивілізаційній парадигмі суспільствознав­ства, визначення якого та аргументація потребують окремого розгляду.

Статтю подано до редакції 19.08.11 р.


[1] Роббинс Лайонел. Предмет экономической науки // THESIS. — 1993. — Вып. 1. —

С. 11.

[2] Роббинс Лайонел. Предмет экономической науки // THESIS. — 1993. — Вып. 1. —

С. 18.

Страницы:
1 


Похожие статьи

С В Степаненко - Еволюція та сучасне бачення наукового предмета політекономії