О Б Курило - Раціоналізація співвідношення між поточними та інвестиційними витратами машинобудівних підприємств - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 657.47+658.51

 

О.Б. Курило

Національний університет "Львівська політехніка"

 

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОТОЧНИМИ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ВИТРАТАМИ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

© Курило О.Б., 2012

 

Визначено співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства, за яких досягаються бажані величини прибутковості активів та прибутковості продукції конкретного підприємства. Доведено існування оптимального співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства. Встановлено критерії та побудовано цільові функції для знаходження оптимального співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства. Побудовано аналітичні вирази для визначення оптимального співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства.

Ключові слова: поточні та інвестиційні витрати, собівартість продукції, чистий дохід.

 

O.B. Kurylo

Lviv Polytechnic National University

 

RATIONALIZATION OF BETWEENNESS BY CURRENT AND INVESTMENT OUTLAYS OF MACHINE-BUILDING ENTERPRISES

 

Certainly betweenness by the size of current and investment outlays of enterprise, which the desired sizes of profitability of assets and profitability of products of this enterprise are arrived at for. Existence of optimum betweenness is well-proven by the size of current and investment outlays of enterprise. Criteria are set and objective functions are built for finding of optimum betweenness by the size of current and investment outlays of enterprise. Analytical expressions are built for determination of optimum betweenness by the size of current and investment outlays of enterprise

Key words: current and investment outlays, unit cost, net profit.

 

Постановка проблеми. Одним з основних напрямів управління величиною поточних витрат машинобудівного підприємства у середньо- та довгостроковому періоді є реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на заміну наявної технології виробництва продукції. Як відомо, більшість видів продукції можна виготовити за різної комбінації обсягів виробничих ресурсів, що зумовлено здатністю факторів виробництва, зокрема живої праці та засобів праці, частково заміщувати один одного. Здатність виробничих ресурсів до часткового взаємозаміщення являє собою одну з основних причин технологічних змін, які відбуваються в економіці.

Загалом відомо багато видів технологічних змін, зокрема: працезберігаюча (коли трудомісткість одиниці продукції за новою технологією є меншою, ніж за старою), капіталозберігаюча (коли питома капіталомісткість продукції за новою технологією є меншою, ніж за старою), матеріалозберігаюча, енергозберігаюча тощо.

Загальна тенденція розвитку науково-технічного прогресу полягає у домінуванні тих технологічних змін, які призводять до економії поточних витрат підприємства, що здебільшого

 

 

166потребує додаткових інвестиційних витрат. Тому підприємство, обираючи певне технологічне рішення з кількох альтернативних варіантів, повинно прагнути раціоналізувати оптимальне співвідношення між величиною своїх поточних та інвестиційних витрат. При цьому можливі два основних завдання такого вибору: коли планується виробництво певної продукції і обирається найкраща технологія її виготовлення; коли продукція вже виготовляється і розглядаються можливість та доцільність заміни наявної технології її виготовлення на нову (наприклад, з метою зниження енерговитрат підприємства).

Отже, у короткостроковому періоді економія на поточних витратах машинобудівного підприємства потребує від нього здійснення додаткових інвестиційних витрат. Враховуючи, що здебільшого економічно виправдане заміщення поточних витрат інвестиційними має певну межу, знаходження кількісної оцінки такої межі є актуальним завданням для значної кількості підприємств.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значний внесок у дослідження питання управління поточними витратами та розроблення методів їх управління в умовах ринкової економіки зробили такі вчені, як: І.О. Бланк, А.А. Мазаракі. О.М. Деменіна, Н.В. Шандова. Окремі аспекти щодо сутності і методів прогнозування та управління витратами виробництва розглядались у наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених: К. Друрі, Р. Ентоні, Б. Нідлза, А.Й. Акмаєва, І.О. Бланка, В.В. Бочарова, С.М. Бухало, В.Я. Нусінова, В.Ф. Оберемчука, В.М. Попова, А.Г. Темченко, А.М. Турило, Ю.С. Цал-Цалко, О.Й. Шевцової та ін.

Певну увагу приділяють науковці також і питанню раціоналізації співвідношення між поточ­ними та інвестиційними витратами підприємств. Це питання розглядається переважно у контексті обґрунтування доцільності та оцінювання ефективності впровадження на підприємстві заходів з нової техніки та, зокрема, вибору відповідних критеріїв такого обґрунтування та оцінювання. Окремі дослідники, зокрема автори робіт [1, 2, та ін.], пропонують використовувати з цією метою загальновідому формулу питомих приведених витрат.

У роботі [3] її автори зазначають, що більш коректним та узагальнюючим критерієм прийняття рішень щодо оновлення основних засобів підприємства є максимум чистої теперішньої вартості за різними варіантами оновлення основних фондів.

Вдалу спробу поєднати критерії мінімуму питомих приведених витрат та максимуму чистої теперішньої вартості у прийнятті найкращих рішень щодо технічного розвитку підприємства здійснив автор роботи [4]. Проте, у цій роботі, як і у попередніх, питання раціоналізації співвідно­шення між поточними та інвестиційними витратами підприємств безпосередньо не поставало. Внаслідок цього автори не розглядали можливість побудови відповідних аналітичних виразів, що являли би собою критеріальні показники вирішення цього завдання.

Постановка цілей. Основними цілями роботи є: визначення співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат машинобудівного підприємства, за яких досягаються бажані величини прибутковості активів та прибутковості продукції підприємства; доведення існування оптимального співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства; визначення критеріїв та побудова цільових функцій знаходження оптимального співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства; побудова аналітичних виразів для визначення оптимального співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства.

Виклад основного матеріалу. Як відомо, витрати бувають інвестиційні (разові) і поточні. Інвестиційні витрати, чи просто інвестиції, спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо. Поточні виробничі та пов'язані з виробництвом витрати є циклічними або безперервними. У складі цих витрат виділяють: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизацію; інші операційні витрати [5]. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні

 

 

167матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників тощо) або потрібні постійно для управління і підтримання виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів тощо). Поточні витрати формують собівартість продукції і, отже, безпосередньо впливають на величину прибутку головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Потрібно відзначити, що співвідношення між поточними та інвестиційними витратами для більшості машинобудівних підприємств коливається у достатньо обмеженому діапазоні. Тому таке співвідношення може бути, певною мірою, унормованим; таке нормування безпосередньо пов'язане із встановленням нормативів (бажаних значень) прибутковості інвестицій та рентабельності продукції підприємства. Насправді, показник прибутковості активів підприємства за величиною прибутку від операційної діяльності можна подати у вигляді такої формули:

Па = Пс х Р , (1) де Па - прибутковість активів підприємства за величиною прибутку від операційної діяльності; Пс - прибутковість повної собівартості реалізованої продукції; Р - співвідношення між поточними та інвестиційними витратами підприємства (у цьому випадку - між повною собівартістю реалізованої продукції та середньорічною вартістю сукупних активів підприємства).

До того ж показники, які фігурують у формулі (1), можна обчислити так:

Па = -од-, (2) Кс

Пс =       , (3) Сп

Р = Сп, (4) Кс

де Под - річна величина прибутку підприємства від його операційної діяльності; Кс -середньорічна вартість сукупних активів підприємства за підсумком балансу;  Сп  - повна

собівартість реалізованої підприємством продукції за звітний рік (тобто з урахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат).

Якщо задатися значеннями показників прибутку активів Па та прибутковості продукції підприємства Пс , то можна встановити, за якого рівня співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства досягаються заплановані значення вищеназваних показників прибутковості. Шуканий рівень такого співвідношення випливає безпосередньо з формули (1) і його можна подати у такому вигляді:

Па

Пс

Значення рівня співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства, за яких досягаються певні величини прибутковості активів та прибутковості продукції підприємства, наведено у таблиці.

Відзначимо, що у прикладних розрахунках з метою зіставлення показника Р за різними підприємствами певної галузі доцільно розглядати собівартість реалізованої продукції без адміністративних та деяких інших видів витрат, які безпосередньо не пов' язані з обсягами виробництва продукції. У такому разі потрібно також розглядати прибутковість активів підпри­ємства та його продукції не за прибутком від операційної діяльності, а за валовим прибутком.

 

168

Значення рівня співвідношення між величиною поточних та інвестиційних витрат підприємства, за яких досягаються певні величини показників прибутковості активів (Па) та прибутковості продукції (Пс) підприємства, частка одиниці

 

^\ Па Пс

0,02

0,04

0,06

0,08

0,10

0,12

0,14

0,16

0,18

0,20

0,02

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

0,04

0,5

1

1,5

2

2,5

3

3,5

4

4,5

5

0,06

0,33

0,67

1,00

1,33

1,67

2,00

2,33

2,67

3,00

3,33

0,08

0,25

0,5

0,75

1

1,25

1,5

1,75

2

2,25

2,5

0,10

0,2

0,4

0,6

0,8

1

1,2

1,4

1,6

1,8

2

0,12

0,17

0,33

0,50

0,67

0,83

1,00

1,17

1,33

1,50

1,67

0,14

0,14

0,29

0,43

0,57

0,71

0,86

1,00

1,14

1,29

1,43

10,16

0,13

0,25

0,38

0,50

0,63

0,75

0,88

1,00

1,13

1,25

0,18

0,11

0,22

0,33

0,44

0,56

0,67

0,78

0,89

1,00

1,11

0,20

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

1

 

Аналіз літературних джерел та власні дослідження дозволяють зробити висновок про те, що для будь-якого підприємства існує певне оптимальне співвідношення між величиною його поточних та інвестиційних витрат. Насправді, якщо, наприклад, як критерій оптимальності розглядати максимум показника прибутковості активів підприємства за величиною його валового прибутку, то цей показник можна подати у такому вигляді:

П = П = Ж _ с_ (6)

а    v     v v

КС      КС Кс

де Пеа - прибутковість активів підприємства за його валовим прибутком; Пв - валовий прибуток підприємства; ЧД - чистий дохід підприємства; С - собівартість реалізованої продукції.

Якщо б відношення чистого доходу до середньорічної вартості сукупних активів підприємства за підсумком балансу залишалося би без змін, то із зменшенням відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості сукупних активів підприємства прибутковість активів підприємства постійно би збільшувалася. Однак, сталість відношення ЧД до

Кс у цьому випадку не може тривати необмежено довго (оскільки із зменшенням поточних витрат

С зростають інвестиційні витрати Кс). Отже, за певного рівня співвідношення поточних та

інвестиційних витрат підприємства зменшення величини співвідношення С / Кс не перекриється

зростанням співвідношення ЧД / Кс .

З метою оптимізації співвідношення між поточними та інвестиційними витратами підприємства потрібно виділити декілька видів поточних витрат підприємства на виробництво одиниці продукції залежно від рівня її капіталомісткості, зокрема: витрати, які не залежать від зміни цього рівня; витрати, які зменшуються із збільшенням питомої капіталомісткості; витрати, які зростають із збільшенням капіталомісткості продукції (це, зокрема, питомі амортизаційні відрахування). У випадку, коли питомі амортизаційні відрахування є пропорційними питомій капіталомісткості продукції, визначити оптимальний рівень цієї капіталомісткості можна за критерієм мінімуму питомих приведених витрат:

ШВ{К) = В1 + В2{к) + (Ен + ЕА ) х к ® mm, (7) де ППВ(к) - питомі приведені витрати на виробництво продукції як функція її питомої капіталомісткості к ; В1 - питомі витрати, величина яких не залежить від рівня капіталомісткості

 

 

169продукції; В2(к) - питомі витрати, величина яких визначається рівнем капіталомісткості продукції;

Ен - нормальна прибутковість інвестицій; Ед - норма амортизаційних відрахувань.

В2(к) = — , (8)

Відзначимо, що залежність  В2(к)   у формулі (7) може мати різний вигляд; одним з найпоширеніших видів специфікації цієї функції є такий:

А_ a

к

де А - параметри залежності, які встановлюються за допомогою методів кореляційно-регресійного аналізу.

У випадку, коли залежність В2(к) має вигляд (8) то цільова функція (7) набирає такого вигляду:

ЯІ7В(к) = В        + н + Ед к ® min (9) к

Похідна функції (9) може бути поданою у такому вигляді:

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Б Курило - Раціоналізація співвідношення між поточними та інвестиційними витратами машинобудівних підприємств