В Таборанський - Еволюція історичного краєзнавства на середньому подніпров'ї - страница 1

Страницы:
1  2  3 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Таборанський Володимир Петрович

УДК 94: 908 (477) „1991/2002"

ЕВОЛЮЦІЯ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА СЕРЕДНЬОМУ ПОДНІПРОВ'Ї (1991 - 2002 рр.)

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат історичних наук, доцент

Іванова Людмила Георгіївна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, Інститут історичної освіти,

професор кафедри історії України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Горбик В'ячеслав Олександрович,

Інститут історії України НАН України, керівник Центру „Зводу пам'яток історії і культури України";

кандидат історичних наук, доцент

Мельниченко Василь Миколайович,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін.

Захист відбудеться „ 20 " червня 2008 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.02 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий       „    16 "    травня    2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Стоян Т.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ. Актуальність теми дослідження. Стабільний розвиток України як суверенної і незалежної держави, її місце у геополітичних процесах у значній мірі залежать від розбудови духовного фундаменту української державності. Тому одним з найважливіших завдань, яке стоїть нині перед нашою державою, є подолання спадщини радянського тоталітаризму у суспільній свідомості.

Вирішення цього завдання можливе шляхом відродження історичної пам'яті українського народу. Багатолітній вектор політики радянської влади, спрямований на переписування історії з ідеологічних міркувань, призвів до спотворення історичної пам'яті народу. Її відродження на сучасному етапі слугуватиме справі консолідації суспільства та активізації державотворчих процесів в Україні.

Важливим чинником у відродженні історичної пам'яті виступає історичне краєзнавство, спроможне забезпечити всебічне розкриття сторінок минулого. У 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст. у організаційній структурі, концептуальних засадах та просвітницькій сфері українського історичного краєзнавства відбувалися значні зміни, сутність яких досі не з'ясована. Це обумовлює актуальність дослідження еволюції українського історичного краєзнавства у роки незалежності.

Вагому наукову значущість має вивчення еволюції історичного краєзнавства у 1991 -2002 рр. на Середньому Подніпров'ї - регіоні зі стійкими краєзнавчими традиціями, специфіка минулого якого сприяла у роки незалежності України утвердженню національного краєзнавства на його території.

Актуальність дослідження також посилюється відсутністю у вітчизняній історичній науці спеціальної праці, присвяченої безпосередньому аналізові зазначеної проблеми. Робота має сприяти усвідомленню українським суспільством необхідності розвитку національного краєзнавства з огляду на важливість його для відродження історичної пам'яті українського народу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у руслі наукової тематики кафедри історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова „Актуальні проблеми історії України." Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова 30 березня 2004 р., протокол № 10.

Метою роботи є виявлення особливостей та з'ясування сутності еволюційних процесів у пострадянському історичному краєзнавстві на Середньому Подніпров'ї у 1991 - 2002 рр. на основі узагальнення і критичного осмислення джерел та наукових публікацій.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- проаналізувати стан дослідження заявленої теми в історіографії та рівень її джерельного забезпечення;

- з'ясувати історичні умови розвитку краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у кінці ХХ - на початку ХХІ ст.;

- розкрити особливості розвитку організаційної структури історичного краєзнавства регіону;

- проаналізувати зміни у концептуальних засадах історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у 1991 - 2002 рр.;

- виявити провідні тенденції у просвітницькій сфері історичного краєзнавства;

- з'ясувати сутнісний характер змін у пострадянському історичному краєзнавстві на Середньому Подніпров'ї.

Об'єктом дослідження є діяльність історико-краєзнавчих осередків, робота науковців і краєзнавців-аматорів з вивчення і висвітлення історії рідного краю в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є особливості розвитку організаційної структури, концептуальних засад та просвітницької сфери історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у 1991 - 2002 рр.

Територіальні межі дослідження охоплюють історико-етнографічний регіон Середнього Подніпров'я, межі якого у 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст. повністю, або частково, співвідносилися з територіями Черкаської, Полтавської, Київської, Дніпропетровської та Кіровоградської областей.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1991 - 2002 рр. Нижня межа обумовлена проголошенням державної незалежності України, що відкрило можливості відродження краєзнавчих традицій другої половини ХІХ - початку ХХ ст. та утвердження національного краєзнавства. Верхня межа визначена вступом в дію державної „Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року", реалізація якої відкрила нові перспективи розвитку історичного краєзнавства в незалежній Україні. З метою глибшого дослідження окремих аспектів еволюції історичного краєзнавства залучено відповідні матеріали у дещо ширших хронологічних рамках.

Методологічна база роботи ґрунтується на основі принципів науковості, історизму та об'єктивності. В ході розв'язання поставлених завдань використано такі наукові методи: аналітичний - для з'ясування історичних умов розвитку краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у кінці ХХ - на початку ХХІ ст.; проблемно-хронологічний - для з'ясування змін у організаційній структурі, концептуальних засадах, просвітницькій сфері історичного краєзнавства упродовж 1991 - 2002 рр.; порівняльно-історичний - для виявлення особливостей пострадянського історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї на основі його порівняння з українським історичним краєзнавством другої половини ХІХ - початку ХХ ст. та радянським краєзнавством 50 - 80-х рр. ХХ ст.; систематизації та класифікації - використані при аналізі історіографічного доробку та узагальненні джерельної бази дослідження; статистичний - для виявлення динаміки показників краєзнавчої діяльності установ, організацій та провідних краєзнавців регіону. Використання перерахованих методів дозволило комплексно вивчити предмет, реалізувати завдання та досягти поставленої мети дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у постановці та першій комплексній розробці актуальної проблеми, яка досі не отримала всебічного та об'єктивного висвітлення в українській історичній науці. На основі опрацювання широкого масиву джерел сформульовано наукове положення стосовно того, що сутність змін у історичному краєзнавстві 90-х рр. ХХ -початку ХХІ ст. на Середньому Подніпров'ї полягала в його еволюції від радянського до національного. В роботі з'ясовано історичні умови, з якими пов'язані еволюційні процеси в історичному краєзнавстві досліджуваного періоду. Розкрито особливості розвитку організаційної структури історичного краєзнавства, які полягали у відродженні науково-громадських форм організації краєзнавчого активу та зменшенні мережі краєзнавчих осередків радянської доби. Обґрунтовано тезу про те, що зміна концептуальних засад історичного краєзнавства пов'язана з формуванням основ національної концепції регіональної історії. Виявлено провідні тенденції у просвітницькій сфері історичного краєзнавства, які полягали у поверненні до всебічного висвітлення минувшини та оновленні форм просвітницької роботи з історії рідного краю. Встановлено, що в ході утвердження національного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у 1991 - 2002 рр. поєдналися традиції українського історичного краєзнавства другої половини ХІХ - початку ХХ ст. та радянського краєзнавства 50 - 80-х рр. ХХ ст.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони будуть корисними під час розробки комплексу проблем, пов'язаних з національно-культурним відродженням українського народу кінця ХХ - початку ХХІ ст. Матеріали дослідження можуть бути використаніпри підготовці узагальнюючих праць з історії краєзнавчого руху в Україні, створенні краєзнавчої навчальної літератури, розробці програм розвитку краєзнавства, підготовці навчальних програм спеціальних курсів з історичного краєзнавства та його викладанні у навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у формі виступів на Всеукраїнській науковій конференції „Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького і Правобережна Україна" (Житомир, грудень 2003 р.), науково-практичній конференції за міжнародною участю „Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління" (Київ, травень 2004 р.), ХІ Всеукраїнській науковій конференції „Велика Вітчизняна війна: маловідомі сторінки історії, імена, події" (Хмельницький, жовтень 2004 р.), звітно-науковій конференції викладачів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова „Наукові досягнення - в навчальний процес" (Київ, січень 2005 р.). Положення та висновки дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Публікації. Основні результати дослідження знайшли своє відображення у восьми одноосібних публікаціях на сторінках фахових наукових видань з історії.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (восьми підрозділів), висновків та списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 226 сторінок, у тому числі основний текст - 174 сторінки, список використаних джерел і літератури - 52 сторінки (468 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні рамки та територіальні межі, розкрито методологічні засади роботи, вказано наукову новизну і практичне значення дисертації.

У першому розділі „Історіографія та джерельна база дослідження" проаналізовано стан наукової розробки проблеми та її джерельну базу.

Проблема еволюції історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у 1991 - 2002 рр. є новою у вітчизняній історіографії, що пояснює відсутність на початку ХХІ ст. ґрунтовних досліджень з даної тематики. Підготовлений за роки незалежності масив досліджень можна умовно поділити на: роботи, в яких узагальнюється стан історичного краєзнавства в Україні та на Середньому Подніпров'ї у 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст.; матеріали, присвячені аналізу окремих аспектів історичного краєзнавства; дисертаційні дослідження, які частково стосуються розвитку історичного краєзнавства у досліджуваний період.

В узагальнюючих дослідженнях стану історичного краєзнавства в Україні кінця ХХ -початку ХХІ ст. порушено питання про новий етап у його розвитку. Окремі положення позитивних оцінок змін у краєзнавстві цього періоду містять роботи істориків П. Тронька і Л. Баженова, які звернули увагу на ознаки піднесення історичного краєзнавства в умовах незалежності України та відмітили вплив на краєзнавчу діяльність економічних труднощівперехідної доби[1]. Наукова розвідка А. Сердяк дозволяє з'ясувати основні напрями краєзнавчих досліджень в Україні цього періоду[2].

Значним внеском у розроблення досліджуваної проблеми стали роботи Г. Швидько, В. Лобурця, В. Мельниченка, в яких узагальнюється стан історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї[3]. Їх праці привертають увагу до здобутків та проблем історичного краєзнавства у роки незалежності на Дніпропетровщині, Полтавщині, Черкащині. Провідні дослідники історії регіону розкрили роль осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців у розвитку краєзнавства на Середньому Подніпров'ї на межі ХХ - ХХІ ст., узагальнили доробок краєзнавчого активу та виявили провідні напрями краєзнавчих досліджень пострадянського періоду. Поряд з цим, узагальнюючі праці хоча й цінні своїм фактичним матеріалом, але, як правило, мають описовий характер та не торкаються проблеми еволюції історичного краєзнавства у досліджуваний період.

Наступну групу робіт становлять матеріали, присвячені аналізу окремих аспектів розвитку історичного краєзнавства. Питання про умови піднесення історичного краєзнавства у пострадянську добу частково порушується у науковій праці Я. Верменич, яка вивчала теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні[4]. Роботи М. Бєліка, Н. Капустіної, І. Голуб з історії архівних, музейних та бібліотечних закладів Середнього Подніпров'я значною мірою розкривають особливості стану джерельної бази історії регіону та змін у доступі до краєзнавчої інформації у роки незалежності[5].

Для з'ясування ролі державної політики в галузі краєзнавства на межі ХХ - ХХІ ст. важливими є публікації П. Тронька і В. Горбика, які стосуються реалізації в Україні державних програм, спрямованих на відродження та збереження історичної пам'яті українського народу[6].

Особливості реалізації програм „Реабілітовані історією" та „Звід пам'яток історії і культури України" в окремих областях проаналізовано Л. Місінкевичем і М. Поставничою[7].

Значну групу складають дослідження окремих аспектів розвитку організаційної структури історичного краєзнавства. Стаття Я. Грицака окреслює загальні риси пострадянської української історичної науки, зміни у її організаційній структурі у регіонах та у проблематиці досліджень[8]. З'ясуванню особливостей становлення та розвитку наукових осередків вивчення регіональної історії на Середньому Подніпров'ї у досліджуваний період слугують роботи О. Супруненка, О. Брайченка, П. Гавриша, І. Ковальової[9]. Публікації М. Поставничої, В. Лобурця, В. Щербатюка, в яких узагальнено діяльність окремих осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, розкривають зміни у формах організації історико-краєзнавчого руху громадськості регіону[10]. І. Голуб проаналізовано роботу краєзнавчого клубу Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки „Ріднокрай"[11]. Узагальненню досвіду роботи Українського товариства охорони пам'яток історії і культури, зокрема і в першій половині 90-х рр. ХХ ст., присвячена праця С. Заремби[12].

Істориками зроблені спроби проаналізувати проблематику досліджень історії рідного краю у роки незалежності, що є важливим для розуміння змін у концептуальних засадах історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у 1991 - 2002 рр. В монографії В. Прокопчука значна увага приділена вивченню краєзнавцями Правобережної України маловідомих та замовчуваних за радянського часу сторінок історії краю, що значно розширило проблематику краєзнавчихдосліджень[13]. Особливості краєзнавчих досліджень 90-х рр. ХХ ст. з історії міст і сіл Черкащини розкриті В. Мельниченком[14]. В. Сарбеєм і О. Брайченко проаналізовано проблеми, підняті краєзнавцями на сторінках регіональних часописів „Кур'єр Кривбасу", „Поріг", „Степ", „Вежа", історико-краєзнавчого додатку „Єлисавет"[15].

Узагальнення просвітницької діяльності установ та культурно-освітніх закладів Середнього Подніпров'я дозволяють з'ясувати провідні тенденції у просвітницькій сфері історичного краєзнавства[16]. Дослідження Р. Маньковської розкриває стан популяризаційної роботи краєзнавчих музеїв України[17], а робота О. Веселової - один з провідних напрямів увічнення подій

18

минулого у 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст.

Важливе значення для розуміння змін у навчально-виховній роботі з історії рідного краю у кінці ХХ - на початку ХХІ ст. мають публікації науково-педагогічних працівників, які розкривають особливості підготовки вчителів до ведення історико-краєзнавчої роботи в школі[18]. З'ясуванню стану просвітницької краєзнавчої роботи з молоддю слугують публікації істориків і педагогів, в яких узагальнено здобутки позашкільної краєзнавчої роботи, проаналізовано проблеми забезпечення навчальних закладів посібниками з регіональної історії та розкрито

особливості функціонування систем краєзнавчої роботи,  що склалися в окремих освітніх

20

закладах .

18 Веселова О. Увічнення пам'яті жертв голоду-геноциду 1932 - 1933 рр. в Україні // Український історичний журнал. - 2004. - № 2. - С. 50 - 67.

20 Савченко О. Стан краєзнавчої роботи в школах України та шляхи підвищення її ефективності // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Зб. статей. - К., 1999. - Вип. 8. - С. 14 - 18; Баженов Л. Стан і проблеми створення та видання навчальних посібників з регіональної історії України для вузів і шкіл // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи. - Кам'янець-Подільський, 2002. - С. 37 - 42; Недосєкіна Т. Деякі аспекти теорії та практики краєзнавства в загальноосвітніх закладах // Вісник Дніпропетровського нац. ун-ту. Серія: історія та археологія. - Дніпропетровськ, 2002. - Вип. 10. - С. 319 - 322.

Вивчити проблему еволюції історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї на межі ХХ - ХХІ ст. крізь призму краєзнавчої діяльності провідних дослідників історії регіону дозволяє видання „Краєзнавці України", праці М. Пономаренка, В. Савчука, публікації Б. Года, І. Голуб[19].

Окремі питання розвитку історичного краєзнавства в Україні у пострадянський період розглянуто у дисертаційних роботах Л. Удод і М. Поставничої[20]. Їх дослідження мають важливе значення для розуміння взаємодії наукових і громадських форм у історичному краєзнавстві 90-х рр. ХХ ст. та з'ясування особливостей становлення Всеукраїнської спілки краєзнавців. Дисертаційні роботи суттєво розширюють уявлення про зміни у проблематиці краєзнавчих досліджень. Поряд із цим, їх автори не ставили за мету виявити особливості та з'ясувати сутність еволюційних процесів у історичному краєзнавстві 90-х рр. ХХ ст.

Джерельну базу дослідження становлять архівні матеріали, опубліковані документи, краєзнавчі студії, періодика, посібники та покажчики з історії рідного краю. Основу її склали матеріли, які зберігаються в 3 обласних державних архівах та 21 науковому та поточному архівах установ, закладів та громадських організацій.

Для з'ясування проблеми наукову цінність мають матеріали, які зберігаються у фондах державних архівів Київської (ДАКО), Полтавської (ДАПО), Кіровоградської областей. Вони містять важливу інформацію про краєзнавчу діяльність архівів у роки незалежності (ф. р-910 „Державний архів Київської області", ф. р-1505 „Державний архів Полтавської області", ф. р-833 „Державний архів Кіровоградської області") та розширення можливостей вивчення джерельної бази історії краю (ДАКО, ф. р-5602 „Колекція документальних матеріалів про голод на Київщині і Волині в 1932 - 1933, 1947 рр.", ф. р-5604 „Колекція спогадів та інші документи потерпілих від репресій"; ДАПО, ф. р-8831 „Колекція документів особового походження з історії краю"). У фондах згаданих архівів зберігаються джерела, які розкривають краєзнавчу діяльність відомих учасників краєзнавчого руху 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст. М. Чабана, П. Ротача, Н. Булаєвської (ДАКО, ф. р-5612 „Булаєвська Н.І. - заступник голови ради Київської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії і культури"; ДАПО, ф. р-9092 „Колекція документів до біобібліографічного словника „Літературна Полтавщина", зібрана краєзнавцем П. Ротачем").

Значний обсяг матеріалу щодо фондової, дослідницької, експозиційної та науково-освітньої роботи базових музейних закладів регіону у досліджуваний період міститься у документах наукових архівів Полтавського краєзнавчого музею (Оп. 11), Черкаського обласного краєзнавчого музею (Оп. 1), Дніпропетровського історичного музею імені Д.І. Яворницького. Особливості просвітницької діяльності бібліотечних закладів регіону з історії краю розкривають матеріали обласних універсальних наукових бібліотек Полтавщини, Черкащини, Дніпропетровщини, які зберігаються у поточних архівах цих закладів та інформаційні звіти про їх роботу, які перебувають на збереженні у науковому архіві Національної Парламентської бібліотеки (м. Київ). Непересічнезначення для вивчення історико-краєзнавчого руху громадськості на Середньому Подніпров'ї мають документальні свідчення, які зберігаються у поточних архівах Всеукраїнської спілки краєзнавців (Спілки) та Українського товариства охорони пам'яток історії і культури (УТОПІК) в м. Києві, Черкаської (Оп. 1.) та Кіровоградської обласних організацій Спілки, Київської обласної організації УТОПІК (ф. 5610). Вплив державної політики на розвиток краєзнавства розкривають документи поточних архівів Головних редколегій видань „Книга пам'яті України", „Реабілітовані історією", „Звід пам'яток історії та культури України" (м. Київ), Кіровоградського обласного Пошуково-видавничого агентства „Книга пам'яті України" та Науково-редакційного підрозділу Полтавської обласної редколегії по підготовці та виданню серії книг „Реабілітовані історією". Матеріали щодо напрямів краєзнавчої роботи молоді регіону зберігаються у поточних архівах Українського державного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді (м. Київ), Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (Оп. 01-07, Оп. 01-10) та Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Складовою джерельної бази є опубліковані документи. Серед них - законодавчі акти в галузі архівної, музейної, бібліотечної справи; державні програми, спрямовані на відродження історичної пам'яті українського народу; положення про експедиції учнівської молоді. Вони дозволяють окреслити правове поле діяльності краєзнавчих осередків та з'ясувати особливості державної політики в галузі краєзнавства. Значний інтерес становлять оприлюднені матеріали з'їздів Всеукраїнської спілки краєзнавців та інформації про діяльність її обласних організацій[21].

Своєрідну групу джерел складають краєзнавчі студії, періодика, посібники та покажчики з історії рідного краю. Опрацювання краєзнавчих нарисів та статтей дозволило з'ясувати особливості еволюції історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї. Залучено також періодичні краєзнавчі видання „Краєзнавство", „Краєзнавець Черкащини", „Січеславщина", педагогічні журнали та газети „Постметодика", „Педагогічний вісник", „Джерело", вісники Державного комітету архівів України, Українського товариства охорони пам'яток історії і культури, Державної історичної бібліотеки України, які містять матеріали з різних аспектів розвитку історичного краєзнавства досліджуваного періоду. Аналіз підручників та посібників з історії рідного краю, підготовлених Т. Недосєкіною, В. Мельниченко, С. Шевченко дав змогу розкрити змістовне наповнення шкільного краєзнавства. Цінними є бібліографічні покажчики, в яких узагальнено та систематизовано краєзнавчий доробок В. Лобурця, Г. Швидько, Ю. Мицика, М. Пономаренка, М. Чабана та інших провідних краєзнавців, що дало змогу оцінити їх внесок у вивчення та популяризацію минувшини краю.

Отже, дослідниками узагальнені окремі здобутки і проблеми історичного краєзнавства 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст. та вивчені різні аспекти його розвитку на території регіону. Однак проблема еволюції історичного краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у 1991 - 2002 рр. ще не була предметом спеціального наукового дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на достатньому комплексі джерел, аналіз яких дає можливість всебічного і глибокого розкриття теми.

У другому розділі „Історичні умови розвитку краєзнавства на Середньому Подніпров'ї у кінці ХХ - на початку ХХІ ст." з'ясовуються підґрунтя еволюційних процесів у історичному краєзнавстві на Середньому Подніпров'ї та особливості державної політики в галузі історичного краєзнавства.

У роки незалежності України краєзнавство було позбавлене ідеологічного тиску та заорганізованості, в умовах яких розвивалося радянське краєзнавство, що відкрило можливості критичного переосмислення подій минулого та організаційного об'єднання історико-краєзнавчого руху на демократичних засадах.

Важливою умовою повернення краєзнавців Середнього Подніпров'я до всебічного вивчення та висвітлення минувшини, характерного для українського історичного краєзнавства другої половини ХІХ - початку ХХ ст., було розширення можливостей вивчення джерельної бази історії рідного краю. У роки незалежності було розсекречено окремі спецсховища державних архівів регіону, поповнено їх зібрання документами колишніх партійних архівів, архівно-слідчими справами репресованих, фільтраційними справами з архівів колишнього КДБ УРСР та метричними книгами з архівів відділів актів реєстрації цивільного стану. Деідеологізація пошукової діяльності архівів, музеїв, краєзнавців, відкрила перед дослідниками історії регіону широкі перспективи вивчення історії національно-визвольних змагань українського народу, політичних репресій 20 - 50-х рр. ХХ ст., голодомору 1932 - 1933 рр., історії православної церкви та багатьох інших маловідомих та замовчуваних за радянського часу сторінок історії рідного краю. Вперше за багато десятиліть краєзнавці отримали можливість користуватися джерелами, які зберігаються за кордоном.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

В Таборанський - Еволюція історичного краєзнавства на середньому подніпров'ї