О А Карлова - Реформування житлово-комунального господарства в контексті розвитку регіону - страница 1

Страницы:
1 

УДК 65.9 (2) 44

О.А.КАРЛОВА, канд. екон. наук

Харківська державна академія міського господарства

РЕФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Розглядаються розвиток регіонів в умовах ринку, раціональне розміщення продук­тивних сил. Визначається сутність територіального розподілу праці, вимоги до розмі­щення і територіального розвитку виробництва. Пропонується підхід до оцінки рівня комплексності регіонів.

Одним із слабких місць у розвитку регіонів є відсутність методи­чної бази, що дозволяє конкретно оцінити майбутні перспективи. Ко­жен регіон і місто повинні розвиватися, враховуючи свої тенденції. Цими питаннями займалися І.Г.Александров, Є.Д.Силаєв [1, 10].

Для послідовного втілення у планах стратегії державного регу­лювання соціально-економічного розвитку регіону треба розробити вихідну платформу, що буде вміщувати набір пріоритетів і цілей роз­витку країни, визначення напрямків структурної та інвестиційної полі­тики, збагачення науково-технічного потенціалу, перспектив соціаль­ного розвитку [8]. Розвиток регіону базується на принципово іншому методичному підході, ніж загальнодержавний.

Справа в тому, що розвиток регіону і формування його ресурсно­го потенціалу великою мірою визначається екзогенними факторами. На шляху соціально-економічного розвитку регіону реалізуються, з одного боку, загальногосподарські, а з другого - регіональні цілі. Зро­стання обсягів та ускладнення виробництва в регіоні призводить до більшої інерції регіональних тенденцій та закономірностей і в той же час зростає економічна залежність регіону від зовнішніх факторів. При великій кількості регіональних цілей необхідно виділити головну, до­сягнення якої визначає характер відтворення, формує його пропорції, обумовлює головну масу ресурсів.

Раціональне розміщення виробничих сил, засноване на пізнанні й розкритті закономірностей територіального розподілу праці в умовах ринкової економіки, визначає регіональну політику держави, а також рівень економічного розвитку її окремих регіонів, підкреслює Є.Д.Силаєв [10]. Динамічність взаємозв'язаних економічних і соціаль­них загальнодержавних процесів з регіональними, специфічність при­родних, економічних, національних та історичних умов створюють постійно змінний територіальний розподіл праці.

З нашої точки зору, це найбільш повне виявлення сутності тери­торіального розподілу праці, що підкреслює важливість визначеннясоціально-економічної концепції розвитку кожного регіону як непо­вторної соціально-економічної системи. Її складовими можна визнати:

      орієнтовані обсяги виробництва найважливіших галузей економіки;

      демографію і трудові ресурси;

      виробництво місцевих будівельних матеріалів;

      капітальні надходження за всіма джерелами фінансування;

      нормативи з розвитку соціальної інфраструктури;

      показники рівня життя;

      стан навколишнього середовища;

      використання природних ресурсів;

      розвиток населених пунктів та ін.

Таким чином, для здійснення державного регулювання розвитку регіонів необхідне кількісне визначення і об' єктивне обумовлення ге­неральної мети розвитку об' єкта управління в довгостроковій перспек­тиві, а також стратегія досягнення цієї мети.

Найважливіші вимоги до розміщення і територіального розвитку виробництва наступні:

      максимальне наближення виробництва до джерел сировини, енер­гії, палива;

      першочергове залучення до обігу і комплексне використання най­більш вигідних природних ресурсів;

      спеціалізація регіону;

      комплексність розвитку регіону;

      стримування зростання великих міст;

      розвиток середніх і малих міст України;

      відновлення навколишнього середовища.

Оскільки регіон являє собою відкриту систему, при розробці кон­цепції його розвитку основну увагу треба приділяти ресурсоємкості провідних галузей економіки. Ці показники визначають, скільки кош­тує розвиток галузі з точки зору витрат основних ресурсів (фондо-, матеріало-, трудо-, наукоємкість і т. п.). Друга група - це показники, що відображають ендогенні зв' язки галузі, її взаємозв' язок з іншими галузями. По суті, ці показники характеризують структуру народно­господарського комплексу.

Звісно, між галузями господарства в регіоні присутні прямі (різ­ного ступеня жорсткості) й опосередковані зв' язки. На сьогодні мож­на вести мову тільки про кількісну оцінку найбільш яскраво вираже­них зв' язків, таких як розвиток виробництва, потужність підрядних організацій, житлового й міського комунального господарства. Цей тип зв' язків здебільшого визначений технологією функціонуваннягосподарського комплексу регіону як системи взаємообумовлених ви­робництв, що важко піддаються кількісному виміру.

Потрібна розробка єдиної комплексної моделі, що враховує різ-норівневі зв' язки й умови. Одна з них розглядалася в часи існування СРСР як система моделей територіально-виробничого планування [1]. Перехід, що пропонується для оцінки рівня комплексності регіонів, виявляє диспропорції й вузькі місця в їх розвитку. За цією методикою пропорційність і комплексність розвитку регіону - близькі за економі­чною сутністю поняття [10]. В ідеальному випадку загальнокорисна праця, що використовується в регіоні, розподіляється між галузями і сферами економіки згідно із структурою потреб. Тому методологічно правильно, на наш погляд, розглядати комплексність як перманентний процес, керуючи яким можна просуватися в напрямку ідеального спів­відношення пропорцій регіонального відтворення.

Важливими питаннями, пов' язаними з розвитком регіонів, є роз­робка та впровадження в життя реформи житлово-комунального гос­подарства. Це визначено реалізацією завдань довгострокової стратегії, проголошеної Президентом України у його Посланні до Верховної Ради "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економіч­ного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" [8]. Окрес­люючи коло питань з реформування галузі житлово-комунального го­сподарства, слід констатувати, що в Україні за інерцією складаються програми соціально-економічного розвитку, на які відсутнє державне бюджетне фінансування.

Закон України "Про державні соціальні стандарти й державні со­ціальні гарантії" [3] є основою при розробці загальнодержавних і міс­цевих програм економічного і соціального розвитку. Згідно із Законом „Про місцеве самоврядування" держава визнала себе гарантом соціа­льного захисту населення. У ст.66 цього Закону говориться, що "міс­цеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання ор­ганами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче мінімальних соціальних

потреб" [4].

У галузях комунального господарства склалася важка ситуація. Місцеві жителі справедливо нарікають на відсутність гарячої води, темні вулиці, неремонтовані дороги. Але не треба забувати, що під­приємства й організації міського господарства фінансуються з видат­ків.

Галузеві підприємства міського господарства забезпечують кому­нальними послугами все населення України. На жаль, вони не мають достатньо коштів для утримання в належному стані комунальних спо­руд, мереж, устаткування. Споживачі незадоволені якістю послуг, а тому обсяг платежів зменшується (рисунок).


-Харківська обл.


Київська обл.


-Луганська обл.

Заборгованість населення з оплати комунальних послуг, млн. грн.

На рисунку показано зростання заборгованості громадян з оплати комунальних послуг за 1998-2003 рр. Це підтверджує думку Т.М.Кача-ли про те, що соціальна залежність підприємств житлово-кому­нального господарства, незадовільний фінансовий стан внаслідок не­відповідності рівня доходів населення вартості комунальних послуг, невпорядкована система фінансування потребують суттєвого вдоско­налення [6].

Протягом останніх років відбувається адаптація галузі до ринко­вої економіки, про що стверджує А.О.Кулеша [7]. Велику увагу в сво­їх працях він приділяє питанням механізму реалізації та коригуванню ринкових змін, а також проблемам погіршення фінансово-економіч­ного стану підприємств міського господарства.

Важливим фактором реформування галузі є розробка й впрова­дження моделі фінансової стратегії утримання та розвитку ЖКГ з ура­хуванням державної підтримки. Одним з етапів цієї роботи є запрова­дження договірних відносин між органами місцевого самоврядування і комунальними підприємствами. Це є надійним способом встановлення прав і відповідальності сторін щодо забезпечення споживачів якісними послугами.

З проведеного дослідження можна зробити висновки щодо перс­пектив реформування міського господарства. Розвиток ринку комуна­льних послуг, в рамках формування інституту власників житла, дасть змогу створити в населених пунктах підрозділи інспекцій з нагляду за утриманням житлового фонду. Інспекційні структури матимуть змогу формувати джерела фінансування ЖКГ, проводити конкурси на право обслуговування об'єктів комунального призначення підприємствамирізних форм власності та ін.

Щоб результати реформи в житлово-комунальному господарстві змогли задовольнити українського споживача, необхідна соціально обгрунтована економічна система ринкового типу. Її реалізація потре -бує структурної перебудови, реформування виробничих відносин. Окремо треба виділити фактори створення правових та організаційних умов для економічного розвитку територій як передумови вирішення соціальних проблем.

Потрібне удосконалення нормативно-методичного забезпечення економіки та організації житлово-комунального господарства, норму­вання праці та контрактних взаємовідносин у житловій сфері. Основ­ними напрямками діяльності підприємств мають бути якісна виробни­ча діяльність, стабілізація та розвиток всього комплексу послуг, ре­формування взаємовідносин на ринку послуг, управління державним майном, що знаходиться на балансі організацій, організаційно-кадрова робота.

Реформування житлово-комунального господарства являє собою частку питань місцевого і регіонального розвитку. Сьогодні це вже не просто економічна діяльність, а предмет політики, кінцевим резуль­татом якої є підвищення рівня життя громадян України до рівня євро­пейських стандартів.

1.Александров И.Г. Основы хозяйственного районирования СССР. - М.-Л., 1924.

2.Бюджетний кодекс України. - К.: Парламентське вид-во, 2002. - 320 с.

3.Про державні соціальні стандарти й державні соціальні гарантії: Закон України // Відомості ВРУ. - 2000. - №48. - 54 с.

4.Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України. - К.: Офіц. вид. ВРУ,

1997. - 540 с.

5.Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань 16 квітня 2003 р. "Регіональна політика та місцеве самоврядування в Україні". - К., 2003.

6.Качала Т.М. Прогноз розвитку житлово-комунального господарства України // Зб. наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Вип.2. -Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С.13-24.

7.Кулеша А.О. О тарифной политике в жилищно-коммунальной сфере Украины // ЖКХ. - 2003. - №5. - С.68-70.

8.Послання Президента України до Верховної Ради "Європейський вибір. Концеп­туальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки".

9.Семчук Г. Не буде реформи - через декілька років не буде і комунального гос­подарства: Аспекти самоврядування // Часопис українсько-американської програми "Партнерство громад". - К, 2002. - С.16-19.

10.            Силаев Е.Д. Уровень комплексности производства экономического района. -
М., 1966. - С.168.

Отримано 03.09.2003

Страницы:
1 


Похожие статьи

О А Карлова - Функціонування міста як складної соціально-економічної системи

О А Карлова - Менеджмент міського господарства

О А Карлова - Основи менеджменту навчальний посібник

О А Карлова - Реформування житлово-комунального господарства в контексті розвитку регіону

О А Карлова - Управління міським комплексом в умовах сталого розвитку