І В Федулова - Роль держави в регулюванні інноваційної діяльності - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 658.589

І.В.Федулова, к.е.н.

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РЕГУЛЮВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація. Інноваційна діяльність вважається сферою активної державної політики не тільки через незначний рівень фінансування досліджень і розробок суб'єктами підприємницької діяльності. Держава повинна виступити основним елементом мотивації і підтримки інноваційного підприємництва. Це потребує розробку цілого комплексу правових та організаційно-економічних заходів,, направлених на стимулювання інноваційної активності.

Ключові слова: інноваційний менеджмент, державна інноваційна політика, регулювання інновацій.

Вступ. Державне регулювання грає серйозну роль в стимулюванні інноваційної активності фірм. Існує декілька причин, по яких держава зобов'язана і зацікавлена брати участь в інноваційних процесах компаній. Це: особливий характер знань, що генеруються в ході інновацій; висока ступінь невизначеності і ризику при реалізації інноваційних проектів; потреба в додаткових активах; екологічний і соціальний аспект. Структурні зміни, що відбуваються стихійно, без активного втручання держави, часто демонструють тенденції прямо протилежні до тих, які необхідні для побудови економіки, що базується на знаннях. Злам цих тенденцій, забезпечення прогресивних структурних зрушень вимагає значних зусиль з боку держави, явно вираженої політичної волі з боку її керівництва і послідовності у проведенні відповідної політики.

Постановка проблеми. Обмеження механізмів інноваційної діяльності можна розглянути за такими напрямами:

1. Необхідність концентрації коштів для здійснення масштабних інновацій. Зростання фондоозброєності наукової праці. Це значні інвестиції, що пов'язані з технічним переоснащенням виробництва, витрати на пошук і придбання науково-технічноїінформації, прогнозування кон'юнктури, навчання персоналу, організаційні заходи, модифікація сформованих взаємозв'язків із постачальниками ресурсів і споживачами продукції і послуг.

2.    Багато інновацій можуть виявитися економічно ефективними лише при масштабах упровадження, що перевершують визначений критичний мінімум, і наявності достатньо ємного ринку. Для окремого господарюючого суб'єкта, який має обмежену виробничу базу і лімітований ринок збуту продукції, інноваційні вкладення можуть виявитися недостатньо прибутковими, тому що він не зможе мати значної економії на масштабах виробництва. Характерна така ситуація для галузей із низькою швидкістю обороту капіталу.

3.    Ізольоване здійснення інновацій веде до істотних витрат як для окремих фірм, так і для економіки в цілому. Із зростанням науково-інноваційних витрат дублювання витрат на НДДКР і інновації найчастіше стає недозволеною розкішшю для цивілізованого суспільства. Крім того, надмірна самостійність господарюючих суб'єктів у реалізації інноваційних процесів може призвести до несумісності різноманітних ланок технологічних ланцюгів.

4.    Існують інноваційні процеси, що взагалі не можуть здійснюватися на комерційній основі. Це, насамперед, фундаментальні наукові дослідження, результати яких, як правило, не можуть бути комерціалізовані. Проте у кінцевому підсумку більшість інновацій пов'язана з успіхами фундаментальної науки. Сюди ж відносяться інновації в сферах і видах діяльності, цілком або переважно спрямованих на задоволення потреб суспільства (оборона, охорона правопорядку, екологія і т. д.), а також інших сфер, що фінансуються за рахунок державних коштів (охорона здоров'я, освіта й ін.).

5.    Інноваційні проекти характеризуються значним ступенем невизначеності результату і тривалістю періоду отримання віддачі. Вкладаючи кошти в інновації, підприємець або фірма піддають себе значному інноваційному ризику, що складається з декількох елементів. Технологічний ризик, пов'язаний із можливою невдачею проекту з технічної сторони. Господарський ризик, пов'язаний із можливим перевищенням розміру необхідних ресурсів над наявними у розпорядженні господарюючого суб'єкта. Комерційний ризик, пов'язаний із непевністю кон'юнктури ринку. Динамічний ризик, пов'язаний із можливістю значної зміни загальноекономічного середовища за час реалізації проекту.

6.    Економічний ефект інновацій виявляється в різноманітних видах і в багатьох сферах. Сполучені інноваційні ефекти найчастіше перевищують розмір прибутку, розрахований на етапі ініціювання проекту. Можливості комерціалізації інновацій можуть розширюватися, наприклад, за рахунок охоплення додаткових сегментів ринку, використання інноваційних технологій в інших галузях, розробки інноваційних проектів в інших галузях із використанням елементів початкової розробки, стимулювання інновацій у постачальників і споживачів через технологічні ланцюги і т. п.

7.    Існує прагнення до стабільного отримання надприбутку за рахунок монопольного володіння науково-технічними досягненнями. Розвиток інформаційних систем, а також патентно-ліцензійних механізмів повинно запобігати вступу цього, цілком зрозумілого з комерційної точки зору прагнення в гострий конфлікт з інтересами суспільства в цілому.

Висока вартість нових видів продукції і послуг часто роблять їх недоступними для масового споживача. Відсутність зовнішнього «підкачування»   платоспроможного   попиту   може спотворитиреальну потребу і загальмувати поширення інновацій, що мають важливе значення для економіки в цілому.

Потрібно розрізняти науково-технічну і інноваційну політику держави. Науково-технічна та інноваційна політика - політика, спрямована на повне та ефективне використання наявного наукового потенціалу і дальший його розвиток для підвищення конкурентоспроможності економіки.

Державна науково-технічна та інноваційна політика - складова частина соціально-економічної політики України, яка визначає основні цілі, напрями, форми і методи діяльності держави в науково-технічній та інноваційній діяльності [4].

Державна інноваційна політика - це сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових та інших заходів, пов'язаних з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту. Це поняття ширше ніж науково-технічна політика, яка традиційно пов'язана з вибором пріоритетів в науці і техніці [2; 3].

Настала необхідність з'ясувати принципи, цілі, засоби державного регулювання інноваційної діяльності держави і функції державних органів в інноваційній сфері.

Результати та їх обговорення. Мета державного регулювання економіки залежить від ступеня загального розвитку економіки і передбачає такі складові, як економічне зростання; повна зайнятість; економічна ефективність; стабільний рівень цін; економічна свобода; справедливий розподіл доходів; економічна забезпеченість; збалансованість зовнішньоекономічних відносин.

Встановлення важелів економічного управління, які дозволяють вийти на інноваційний шлях розвитку потребує послідовного виконання ряду завдань:

2.    1. цілі  і  принципи  формування  державних науково-технічних пріоритетів і критичних технологій;визначення функцій регулювання інноваційної діяльності;

3.    обґрунтування і вибір економічних інструментів і методів, які використовуються державою для досягнення поставлених цілей;

4.    визначення впливу на державне регулювання інноваційного розвитку процесів глобалізації і інтеграції в рамках ЄС.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку і використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.

Основними принципами державної інноваційної політики України є: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу; забезпечення взаємодії освіти, науки, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері; здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації , трансферу технологій, захист вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок; фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності; сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури; інформаційне забезпечення об'єктів інноваційної інфраструктури; підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності [1].

Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

      визначення інноваційних пріоритетів і формування інноваційних програм державного, галузевого та регіонального рівнів;

      створення правової бази для державної підтримки інноваційних проектів і інноваційної діяльності ;

      стимулювання фінансово-кредитних установ, що кредитують інноваційні проекти;

•     сприяння розвитку сучасної інноваційної інфраструктури. Пріоритетні -науково, економічно і соціально обґрунтовані та

законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конку­рентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із стратегічних та середньострокових [4].

Стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності -розраховані на тривалу перспективу (не менше десяти років)- це найважливіші напрями інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економіч­ного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу. Вони формуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності із залученням Національної та галузевих академій наук України на основі ґрунтовних прогнозно-аналітичних досліджень тенденцій світового науково-технологічного розвитку, результатів реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки

України, зіставлення їх із реальними потребами економіки України, можливостями та станом інноваційного потенціалу країни .

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності
- розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох - п'яти років
напрями                      інноваційного                        оновлення промислового,

сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску н ови х наукоємних товарів і послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та зовнішньому ринках. Вони формуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності в рамках стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності і подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України на затвердження разом із стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності.

Критеріями вибору інноваційних пріоритетів на державному рівні можуть виступати: сукупна комерційна ефективність проекту; загальнодержавна соціальна значимість нововведення; ступінь наукової і технічної новизни; спрямованість на вирішення актуальної технічної або технологічної задачі у відповідній галузі; міжгалузева спрямованість, спроможність інновації дати імпульс спектру нових технологій у суміжних галузях; внесок у зміцнення позицій країни на міжнародній арені, світових ринках товарів і послуг; наявність кадрового забезпечення, стимулювання росту інтелектуального потенціалу; ступінь інформаційного і патентно-ліцензійного забезпечення; можливість залучення різноманітних джерел фінансування; наявність організаційно-управлінських механізмів реалізації проекту; вплив на стан навколишнього середовища; рівень ризику та інші.

Розрізняють прямі та опосередковані засоби і методи активного впливу держави на діяльність промисловості.

Прямі - субсидії та дотації відсталим галузям, санація збиткових підприємств, прийняття нового й удосконалення чинного законодавства, адміністративні важелі.

Опосередковані - використання елементів економічної політики, передусім грошово-кредитної, податкової, амортизаційної, цінової, протекціоністської та ін.

В табл.1 показані найважливіші функції державних органів щодо регулювання інновацій.


Таблиця 1. Найбільш важливіші функції державних органів щодо

 

 

 

 

 

 

Створення правової бази інноваційних процесів


значення має часткове або повне державне страхування інноваційних ризиків. Держава здатна здійснювати «інноваційний тиск» на господарюючих суб'єктів введенням санкцій за  випуск застарілої

продукції або використання застарілих технологій.__________________

Важливим є створення реально діючих механізмів, що забезпечують державний захист прав авторів науково-технічної продукції і інноваторів, тобто гарантують охорону прав інтелектуальної і промислової власності.

Кадрове

забезпечення

інновацій


Зміст програм навчання в державних навчальних закладах має сприяти як розвитку творчого потенціалу генераторів інновацій, так і відкритості спеціалістів до нововведень. Важливо сформувати навички до постійної самоосвіти протягом всього активного життя.

Формування

науково-

інноваційної

інфраструкту

ри

 

 

Інститут-

ціональне

забезпечення

інноваційних

процесів

 

 

Підвищення суспільного статусу інноваційної діяльності


Держава забезпечує діяльність інформаційних систем одного з основних каналів поширення нововведень. Державні структури надають інноваторам також інші послуги: юридичні, ділові, консультаційні і т. д. Держава може виступати посередником між інноваційними суб'єктами, надавати допомогу у пошуку партнерів,

укладення угод під державні гарантії і т. п.__________________________

Тут, насамперед, виділяється створення державних організацій і під розділів, що виконують НДДКР і здійснюють нововведення в галузях державного сектору (оборона, охорона здоров'я, освіта і т. д.). Держава сприяє поширенню організаційних структур, ефективних із погляду продукування і впровадження

інновацій (малий бізнес, венчурні фірми).___________________________

Держава організує пропаганду науково-технічних досягнень і нововведень, моральне заохочення інноваторів, забезпечує їхній соціальний захист і т. п.

Регіональне регулювання інноваційних процесів

 

 

Регулювання міжнародних аспектів інноваційних


Центральна і місцеві влади сприяють найбільш повній
реалізації інноваційних ресурсів регіонів
, у тому
числі шляхом різноманітного роду регіональних
преференцій (податкових пільг і
т. п.). Як правило,
центральні державні структури прагнуть до
вирівнювання умов поширення інновацій по країні.
Держава в рамках обраної загальноекономічної й
інноваційної стратегії стимулює міжнародну науково-
технічну й інноваційну кооперацію, а також регулює
міжнародний трансфер нововведень.
________________________________________________ процесів   

 

Інструментами державної підтримки інновацій можуть бути: національні, державні та міждержавні науково-технічні програми; державна науково-технічна експертиза; бюджетне фінансування науково-технічної діяльності; патентно-ліцензійна діяльність; сертифікація продукції у науково-технічній сфері; формування науково-технічних кадрів; створення системи науково-технічної інформації.

Висновки.

Одна з найважливіших задач регулювання інноваційної діяльності -це вибір і використання найбільш ефективних в конкретних економічних умовах інструментів управління інноваційними процесами і зосередження на них наявних ресурсів. Особливої уваги потребує обґрунтування принципів, методів і функцій регулюючих важелів для побудови інноваційно орієнтованої економіки.

ЛІТЕРАТУРА.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І В Федулова - Еволюція моделей інноваційного процесу

І В Федулова - Зовнішні загрози продовольчої безпеки україни

І В Федулова - Критичні точки інноваційного розвитку промислового підприємства

І В Федулова - Методичні рекомендації до виконання курсової роботи

І В Федулова - Стан інноваційної діяльності підприємств хлібопекарної промисловості