Т С Молодоря - Роль інтелектуальних ресурсів у формуванні конкурентних переваг підприємства - страница 1

Страницы:
1 

2.Лаврушин О., Агапов Ю. Благополучный баланс банка не гарантирует его на­дежность // Финансовые известия. - 1993. - № 27. - С. 4-5.

3.Дубілет О. Основні критерії ефективності українських банків // Вісник НБУ. -1998. - № 3. - С. 52-54.

4.Науменко В. Спроба оцінити надійність // Вісник НБУ. - 1998. - № 4. - С. 35-38.

5.Незнамова А.С. Переваги та недоліки рейтингових методик вивчення надійності та ефективності банківської діяльності // Банківська справа. - 2002. - № 2(44). - С.63-69.

6.Шеремет А. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М.: Финансы и ста­тистика, 2001. - 255 с.

7.Ширинская Е.Б. Операции коммерческих банков: российский и зарубежный опыт. - 2-е изд., доп. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 158 с.

8.Незнамова А.С. Удосконалення формування рейтингових систем оцінки ефекти­вності та надійності комерційних банків // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - 2002. - Випуск 146. - С. 121-126.

9.Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та мо­делі. - К.: КНЕУ, 2002. - 316 с.

 

10.Крупка М.І, Кончаківський І.В, Скаско О.І. Роль системи оцінки ризиків (СОР) у забезпеченні стабільності комерційних банків України // Фінанси України. - 2004. -

№9. - С. 100-104.

11.Основні показники діяльності банків України на 1 липня 2004 р. // Вісник НБУ. - 2004. - №> 8. - С. 65.

12.Бюлетень фінансової інформації. - 1996. - № 1. - С.8-12.

Отримано 31.03.2005

 

УДК 658 Т.С.МОЛОДОРЯ

Харківський банківський інститут Української академії банківської справи

РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ РЕСУРСІВ У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВА

Розглядається взаємозв'язок внутрішніх та зовнішніх чинників забезпечення конкурентоспроможності з інтелектуальними ресурсами підприємства.

Глобалізація та загострення конкуренції в сучасному суспільстві як сутнісні риси сучасної цивілізації [9] обумовлюють кардинальні зміни стану підприємств в економіці: зміцнюється інтеграція вироб­ництва та науки, зростає наукоємність виробництва, прискорюється процес накопичення інформації і посилюється значущість використан­ня її як економічного ресурсу, підвищуються вимоги до освітнього рівня працівників, трансформується середовище споживання і вимоги до продукції, вичерпуються екстенсивні фактори економічного зрос­тання й підвищення конкурентоспроможності, змінюються стереотипи мислення. В таких умовах позначилась тенденція різкого посилення ролі та значення інтелектуальних ресурсів у забезпеченні соціально-економічного розвитку.

Наука відреагувала на цю тенденцію активізацією дослідженьвзаємодії економічного зростання та освіти в умовах посилення конку­ренції. В роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників О.Грішнової, А. Чухна, В.Іноземцева, С.Климова, А.Брукінг [1, 3-5, 12] та ін. змісто­вно розкриваються проблеми формування й використання інтелекту­альних ресурсів, мотивації та управління персоналом в процесі функ­ціонування й розвитку підприємств. Сучасна концепція конкуренції та конкурентних переваг глибоко розроблена в роботах О.Білоруса, Т.Гончарук, Б.Губського, Д.Лук'яненка, М.Портера, Р.Фатхутдінова [2, 6, 9, 11] та ін.

Однак, поза увагою залишаються певні аспекти формування конкурентного середовища, зокрема, взаємозв'язок конкурентоспро­можності та інтелектуальних ресурсів підприємства. Ця проблема на­буває особливої актуальності для українських підприємств, оскільки багато з них виявилися не готовими до набуття й утримання конкуре­нтних переваг в ході соціально-економічних трансформацій.

Метою даної роботи є визначення впливу інтелектуальних ресур­сів на зовнішні й внутрішні чинники, які обумовлюють формування конкурентних переваг підприємства.

Глобальною метою функціонування підприємства є створення і підтримка конкурентоспроможності його шляхом формування стійких конкурентних переваг [9]. Під конкурентоспроможністю підприємства ми розуміємо реальну та потенційну здатність господарюючого суб' єкта задовольняти конкретні суспільні потреби, яка опосередко­вана більш ефективним, порівняно з конкурентами, використанням обмежених економічних ресурсів у мінливих умовах ринку. Конкуре­нтні переваги, на нашу думку, це така комбінація ресурсів, яка дозво­ляє підприємству задовольняти потреби споживачів, посідати певну частку ринку, стабільно існувати у довготерміновому періоді, збіль­шувати додану вартість товарів й послуг, а також вартість підприємс­тва. Тобто забезпечення конкурентоспроможності підприємства вима­гає досягнення відповідності певним критеріям, що, в свою чергу, по­требує дотримання певних вимог [8].

Необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності є ефективне використання економічних ресурсів підприємства. Підпри­ємство як виробнича система може використовувати й комбінувати природні, матеріальні, інформаційні, фінансові, трудові, часові та ін­телектуальні ресурси [7]. Означені види ресурсів загальнодоступні на ринку факторів виробництва, тому підприємство для забезпечення конкурентних переваг, має створити особливе, відмінне від інших сполучення ресурсів. Досвід компаній-лідерів переконує, що ця ори­гінальність обумовлюється, в першу чергу,   знаннями, уміннями, на­вичками, кваліфікацією, досвідом персоналу, його творчими та ко­мунікативними здібностями, партнерськими зв' язками, клієнтською базою, діловою репутацією тощо, які є результатами інтелектуальної (розумової та комунікативної) діяльності працівників. Тобто реалізо­ваний інтелектуальний потенціал працівників стає джерелом конку­рентних переваг підприємства. Таким чином, інтелектуальна компоне­нта економічного ресурсу висувається на перший план у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства.

Рушійними силами формування конкурентних переваг підприєм­ства є низка зовнішніх та внутрішніх чинників (факторів). Саме за допомогою такого важеля, як фактори, вдається впливати на конку­рентоспроможність підприємства.

Зовнішні чинники не залежать від діяльності підприємства і ха­рактеризують зовнішнє економічне та політичне середовище. До їх числа слід віднести: політичну ситуацію в країні та світі, стабільність державної економічної та підприємницької політики, правовий та по­датковий режими, стан кон' юнктури ринку, інфляційні, демографічні процеси, систему захисту інтелектуальної власності тощо.

Внутрішні фактори породжуються підприємством, залежать від його діяльності. Сюди належать здатність керівництва управляти кон­курентоспроможністю підприємства, інноваційна політика підприємс­тва, рівень організації виробництва, праці та управління підприємст­вом, політика якості продукції, рівень управління витратами та ціна­ми, рівень управління маркетингом, забезпеченість засобами комуні­кацій та інформаційними технологіями.

Силу та характер дії внутрішніх факторів підприємство може ре­гулювати відповідно до власних прогнозів їх впливу на конкурентосп­роможність. Більшість зовнішніх чинників є неконтрольованими підприємством, тому при визначенні конкурентної стратегії воно має враховувати їх вплив і намагатися посилити позитивну дію цих фак­торів та пом' якшити негативну.

Реальна можливість впливу розглянутих факторів конкурентосп­роможності підприємства значною мірою пов' язана з формуванням, накопичення, розвитком та використанням інтелектуальних ресурсів підприємства, які охоплюють сукупність сформованих та накопичених інтелектуальних і комунікативних здібностей (можливостей) праців­ників, які використовуються у виробничо-господарській діяльності підприємства і включають результати творчої та інтелектуальної пра­ці співробітників, а також організаційні знання, характерні для визна­ченого підприємства. Розглянемо взаємозв' язок факторів конкуренто­спроможності з інтелектуальними ресурсами підприємства.

Інноваційна політика підприємства будується на використанні переваг перспективного запасу ідей, розробок, технологій, відповід­них умовам споживання або лідерства на ринку. Вона спрямовується на розвиток інноваційної активності персоналу: інтелектуальних здіб­ностей, трудової активності, творчих прагнень, інформаційної забезпе­ченості працівників на основі вдосконалення освітньо-професійного розвитку, засвоєння новітніх знань та досягнень. Це забезпечує при­скорення нововведень, оновлення та розширення асортименту, по­ліпшення споживчих властивостей, екологічних характеристик, під­вищення ефективності виробництва і створює можливість зростання конкурентоспроможності на різних рівнях [10].

Високий рівень організації виробництва, праці, управління, необ­хідний для забезпечення економічної ефективності та конкурентосп­роможності підприємства, може бути досягнутий лише за умови ви­сокого професіоналізму менеджерів. В умовах високої складності су­часного виробництва, його динамічності, технічного й технологічного оновлення розвиток професійно-кваліфікаційних якостей спеціалістів дозволяє підняти рівень організації виробництва, праці й управління та забезпечує економічну ефективність, незрівнянну з конкурентами. Освіченість безпосередніх учасників виготовлення продукції є запору­кою дисциплінованості, свідомого підходу до інтересів підприємства, що також створює необхідні умови для підвищення економічної ефек­тивності виробництва та якості продукції, конкурентоспроможності підприємства.

Чим вищою є здатність керівництва підприємства управляти кон­курентоспроможністю, тим більшу конкурентоспроможність має під­приємство. Разом з тим, здібності керувати й управляти формуються та розвиваються в ході безперервної освіти. Освітній, професійно-кваліфікаційний рівень, ерудиція осіб, що приймають рішення, багато в чому визначає стан підприємства на ринку, його авторитет, адекват­ність цінової, товарної, економічної, фінансової, технічної, маркетин­гової політики ринковим потребам, а відповідно забезпечує підприєм­ству перевагу над конкурентами.

Основний напрямок сучасної політики якості продукції - це створення на підприємстві системи якості, ефективне функціонування всіх елементів якої відповідає вимогам нормативно-технічної докуме­нтації, у тому числі міжнародним стандартам ІСО серії 9000. Важли­вою складовою атестації виробництва, що здійснюється при сертифі­кації системи якості підприємства, є виявлення відповідності профе­сійно-кваліфікаційного рівня промислово-виробни-чого персоналу підприємства роботі, що виконується. Підготовка, проведення та під­твердження сертифікації потребує додаткових зусиль для забезпечен­ня постійно високого рівня кваліфікації всіх категорій працівників шляхом провадження програм професійного навчання. Разом з тим, підприємства, що мають сертифікат відповідності, виборюють пріори­тетне становище на ринку, набувають більшої інвестиційної привабли­вості, ціна сертифікованої продукції вища.

Стан техніки, технології, якість сировини визначають, в основно­му, якість продукції. Разом з тим, позитивний вплив їх пов' язаний з підвищенням професійно-кваліфікаційного рівня промислово-вироб­ничого персоналу, що розробляє, експлуатує, обслуговує споруди, обладнання, пристрої, інструменти. Вищий професійно-кваліфікацій­ний рівень промислово-виробничого персоналу обумовлює кращий стан техніки та технологій, вищі гарантії забезпечення якості продук­ції, виготовленої з мінімальними витратами, що є ознакою конкурен­тоспроможності.

Формування таких динамічних об' єктів економічного управління як витрати, ціни, фінансові результати діяльності підприємства потре­бує пошуку резервів зниження виробничих витрат, ведення управлін­ського обліку, планування та оптимізації оподаткування підприємства на високому професійному рівні. Це вимагає високої кваліфікації фа-хівців-економістів, фінансистів, бухгалтерів, актуалізує потребу її по­стійного підвищення. Без збільшення інтелектуального ресурсу під­приємства у визначеному напрямку неможливе ефективне управління витратами й цінами та посилення конкурентних позицій.

Оскільки фахівці-маркетологи визначають продуктову політику підприємства, то від їх знань, умінь залежить точність відомостей про потреби покупців, ринкову ситуацію, реальні можливості підприємст­ва, способи оптимізації каналів товарного руху і організації збуту; організація сервісного обслуговування; напрямки створення запасу науково-технічних ідей та розробок для підготовки виробництва това­рів ринкової новизни. Відповідно спеціальна підготовка та високий професійний рівень фахівців, що забезпечують управління маркетин­гом, створюють необхідні умови для перетворення цього чинника в провідну рушійну силу підвищення конкурентоспроможності підпри­ємства в сучасних умовах.

У мінливих ринкових умовах доступність, швидкість, повнота, комплексність одержуваної інформації визначають якість і своєчас­ність управлінських, маркетингових та інших рішень у сфері НДДКР, виробництва, збуту. Інакше кажучи, розвиток інформаційної складової інтелектуальних ресурсів підприємства обумовлює нарощення конку­рентних переваг.

Сила позитивного впливу стану зв'язків підприємства з громадсь­кістю характеризується престижем належності до освіченого суспільс­тва, довірою до підприємства, персонал якого має високий інтелектуа­льний рівень. У зв' язку з цим формуються споживчі переваги, розши­рюються торговельні та інвестиційні можливості підприємства, що, в свою чергу, визначає зростання конкурентоспроможності.

Забезпечення правової культури працівників і особливо керівни­ків підприємства, вільна орієнтація їх у сучасному правовому просто­рі на основі відповідної підготовки, дозволяють уникнути юридичних проблем, вирішувати господарські суперечки, стабілізувати діяль­ність підприємства, а відповідно й конкурентоспроможність.

Наявність ефективної системи захисту інтелектуальної власності. (патентів, винаходів, ноу-хау тощо) забезпечує переваги власникам цих об' єктів перед конкурентами.

Отже, викладене дає підстави для висновку, що формування, на­копичення, використання та розвиток інтелектуальних ресурсів під­приємства значною мірою визначають силу та характер впливу чинни­ків забезпечення конкурентоспроможності і створюють реальні мож­ливості зміцнення конкурентних позицій. Виділення факторів конку­рентоспроможності підприємства є передумовою для визначення умов її підвищення, виявлення керівних параметрів, за допомогою яких мо­жна управляти конкурентоспроможністю підприємства на основі сис­теми показників, що відображають вплив його інтелектуальних ресур­сів на конкурентоспроможність підприємства.

1.Брукинг А. Интеллектуальный капитал: Ключ к успеху в новом тысячелетии: Пер. с англ.. - СПб.: Питер, 2001. - 286 с.

2.Гончарук Т.І. Конкуренція і конкурентоспроможність: зміст і розвиток у перехі­дній економіці. - Суми: ВВП „Мрія-1" ЛтД, 2003. - 60 с.

3.Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - К.: Знання, 2001. - 254 с.

4.Иноземцев В.Л. Пределы «догоняющего» развития. - М.: Экономика, 2000. -

294 с.

5.Климов С.М. Интеллектуальные ресурсы организации - СПб., 2000. - 166 с.

6.Лук'яненко Д.Г., Білорус О.Г., Губський Б.В., Євдокименко В.К., Ковальчук Т.Т. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації. - К.: КНЕУ, 2001. - 538 с.

7.Менеджмент для магистров / Под ред. д.э.н., проф. А.А.Епифанова, д.э.н., проф. С.Н.Козьменко. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. - 762 с.

8.Неживенко Е.А. Взаимодействие конкурентоспособности и образовательного потенциала машиностроительного предприятия. - Челябинск: Изд-во Челябинск. гос. ун-та, 2003. - 305 с.

9.Портер М. Международная конкуренция. - СПб.; М.; К.: Вильямс, 2001. - 495 с.

 

10.Смірнов О. Інноваційна активність персоналу як джерело зростання конкурент­них переваг підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 11. - C.116-125.

Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса:экономика, маркетинг, менеджмент. - М.: Маркетинг, 2002. - 885 с.

12. Чухно А. Інтелектуальний капітал: Сутність форми і закономірності розвитку //

Економіка України. - 2002. - №11. - С.48-55; - №12. - С.61-67.

Отримано 12.04.2005

 

УДК 658.011.1 О.Є.НАЙДЕНКО

Харківський національний економічний університет

ОЦІНКА ВІДПОВІДНОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Важливим питанням діяльності підприємств на сучасному етапі є розробка та впровадження ефективної технології, яка б у повній мірі відповідала обраній стратегії. Розглядається та обґрунтовується послідовність етапів оцінки відповідності технології та стратегії, система показників і критеріїв оцінки.

Одним з важливих питань діяльності підприємств є розробка та впровадження ефективної технології, яка б у повній мірі відповідала обраній стратегії. В умовах ринкових відносин роль технологічного розвитку підвищується, тому що своєчасна зміна технології забезпечує конкурентоспроможність підприємства. Це обумовлює необхідність уваги до розробки технологічної політики і стратегії.

Питання вибору технології з урахуванням конкурентної стратегії є досить актуальним, що підтверджують дослідження багатьох науко­вців. Так, І.Ансоф [1] виділив п'ять основних технологічних факторів, які впливають на стратегію підприємства. Б.Твісс [2] виділив критерії, що необхідні для здійснення оцінки технологічних проектів, які будуть реалізовані на підприємстві. Перелік критеріїв змінюється залежно від тієї ситуації, в якій знаходиться підприємство, а також її галузевої приналежності. А.Томпсон [3] провів дослідження, головною ідеєю яких було встановлення тих показників, на основі яких можна визна­чити ступінь відповідності технології та конкурентної стратегії. З.Шершньова [4] вважає, що перехід до нової технології або вдоскона­лення існуючої має базуватися на аналізі техніко-технологічного рівня виробництва. Нею була запропонована матрична модель для аналізу технології підприємства, основна ідея якої полягає у зіставленні рівня технології і рівня її освоєння на підприємстві.

Невирішеними проблемами на сьогодні є відсутність єдиного під­ходу до оцінки відповідності технології виробництва стратегії підпри­ємства. Також проблемним залишається питання виділення показни­ків, за якими можна провести оцінку відповідності.

Метою статті є обґрунтування послідовності етапів оцінки відпо-

Страницы:
1 


Похожие статьи

Т С Молодоря - Роль інтелектуальних ресурсів у формуванні конкурентних переваг підприємства