О В Єрмошкіна - Екологічна безпека регіону фінансово-інноваційний аспект - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.15:336.647(8) О. В. Єрмошкіна

ДВНЗ «Національний гірничий університет»

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА РЕГІОНУ: ФІНАНСОВО-ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

В статті розглянуто проблеми фінансового забезпечення процесів підвищення екологічної безпеки регіонів України в умовах вільного руху капіталу. Встановле­ні основні фактори, що уповільнюють процес впровадження інноваційних еколо­гічних технологій. Запропоновано напрями удосконалення процесів стимулюван­ня інвестицій підприємств у екологічну безпеку регіону.

The essential problems of financial maintenance of the improvement of ecological safety of the regions of Ukraine under conditions of free capital movement are considered. The principle factors that restrain the process of implementation of innovative ecological technologies are defined. The directions of improvement of stimulation of investments into ecological safety of the region are proposed.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Сучасні тенденції розвитку економіки регіонів на тлі фінансової та еконо­мічної кризи свідчать про поглиблення екологічних проблем особ­ливо у промислово розвинутих регіонах. Так у 2009 р. у Донецькій області обсяги викидів на 1 кв. км були більшими за середній рі­вень по країна у 7,5 рази, у Дніпропетровській - у 3,8 рази, у Лу­ганській - у 2,9 рази [1]. Причому основними забруднювачами по­вітря були саме підприємства переробної (31 % шкідливих викидів) та добувної промисловості (21%), а також виробники електроенер­гії, газу та води (до 40%). Аналогічна ситуація склалась і з викори­станням водних ресурсів, де основні підприємства - забруднювачі розташовані у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях. Однак, не дивлячись на те, що більше половини капітальних інвес­тицій, виділених з державного бюджету на охорону навколишнього середовища, було розподілено на користь та освоєно підприємст­вами Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей, еколо­гічна ситуація у даних регіонах залишається близької до критичної.

Слід зазначити, що згідно до статистичних даних [1, 2] витра­ти пов'язані з охороною навколишнього середовища здебільшогоспрямовані на ліквідацію наслідків шкідливих дій людини. Водно­час на створення та втілення інноваційних проектів екологічного характеру спрямовується мізерна частка сукупних витрат (рис. 1).

2006 2007 2008 2009

Рис. 1. Частка капітальних та поточних витрат на охорону навколишнього середовища інноваційного спрямування, %.

Більш того, як засвідчив проведений аналіз статистичних да­них, екологічні платежі, пов'язані з забрудненням навколишнього середовища (включно із штрафами за адміністративні правопору­шення у сфері охорони природи та позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону природи) практично жодним чином не стимулюють підприємства зменшувати негативний вплив на навколишнє сере­довище та сприяти підвищенню екологічної безпеки регіону.

Слід також зазначити, що практично всі підприємства, які є найбільшими забруднювачами навколишнього середовища і пред­ставляють найбільшу екологічну небезпеку у регіонах, належать приватному власнику. Більш того, більшість з них є складовими частинами великих фінансово-промислових груп (холдингових компаній), власники яких, як свідчать данні про діяльність промис­лових підприємств, не зацікавлені у інвестуванні у впровадження екологічних проектів, а зорієнтовані на вивезення капіталу до оф-фшорних зон [3].

В ринкових умовах, коли активне застосування адміністрати­вних важелів впливу на власників є доволі обмеженим, постає ак­туальне питання щодо пошуку ефективних фінансових важелів впливу та стимулювання власників до підвищення екологічної без­пеки у регіоні та в країні в цілому.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирі­шення проблеми. Критичний аналіз існуючих наукових здобутків вітчизняних та закордонних авторів свідчить про доволі пильну увагу, яка приділяється пошуку нових рішень щодо підвищення екологічної безпеки регіонів за рахунок застосування інструментів мотивації та стимулювання підприємств щодо інвестування у еко­логічні проекти. При цьому значна увага приділяється взаємо-зв' язкам між рівнем розвитку економічних систем та рівнем еколо­гічної безпеки [5, 6, 9, 10, 15, 17], пошуку фінансових інструментів забезпечення реалізації екологічних проектів [7, 16], плануванню розвитку регіонів з урахуванням екологічної складової процесу [11, 12, 18], інституціональним [8, 13], соціальним [14] аспектам еколо­гічної безпеки, запровадженню так званого екологічного обліку [4]. Серед вітчизняних вчених також широко проводяться дослідження, пов' язані з вивченням економіко-екологічних аспектів розвитку регіонів. Однак, на сьогоднішній момент потребують особливої уваги дослідження взаємозв'язків інноваційних, фінансових та ін-ституційних аспектів забезпечення екологічної безпеки регіонів.

Цілі статті - дослідження основних фінансових важелів та інструментів впливу на забезпечення екологічної безпеки регіону в процесі його інноваційного розвитку та розробка напрямів удоско­налення механізмів стимулювання інвестицій підприємств у еколо­гічну безпеку регіону.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґру­нтуванням отриманих наукових результатів.

Становлення та розвиток інституту приватної власності в Україні призвів до фактично повного розподілу великих промисло­вих підприємств між декількома фінансово-промисловими група­ми, діяльність яких охоплює практично всі сфери економічної ак­тивності починаючи від промислового виробництва, фінансової сфери, закінчуючи поділом медійного, повітряного простору. Од­нак, вітчизняне законодавство не створює достатньо ефективних інструментів, які б дозволяли державі контролювати та регулювати рух фінансових потоків таких груп, забезпечувати спрямування їх фінансових потоків на інноваційний розвиток регіонів та країни,створення сприятливого екологічного та соціального клімату у ре­гіонах. Це призводить до постійного погіршення екологічної ситу­ації в країні. Як зазначають аналітики відсутність ефективного ме­ханізму стимулювання власників підприємств до інновацій, техніч­ного оновлення виробничих потужностей, технологічних удоско­налень поступово призводить до підвищення ризику техногенних та природно-екологічних катастроф. Відповідно, дослідженню під­лягає взаємозв' язок інституційних, фінансових та адміністративних інструментів впливу на процес забезпечення екологічної безпеки регіону. В даному аспекті питання первинності тих чи інших чин­ників на поведінку суб' єктів екологічної безпеки є ключовим.

Дослідження економічних процесів в Україні за часи її неза­лежності [3] дозволяє стверджувати, що недосконалість інститу-ційної структури суспільства та економічної системи, суттєві стру­ктурні викривлення, непрозорість операційних правил та норм при­звели до практичної втрати міцності системи екологічної безпеки як на окремих підприємствах (особливо гірничо-металургійного комплексу), так і регіонів і країни в цілому. Відповідно фінансові та адміністративні інструменти впливу на економічну безпеку регі­ону повинні ґрунтуватись саме на врегулюванні інституційних ви­кривлень та недоліків, створенні чітких та адекватних операційних правил забезпечення покращення екологічної ситуації у регіонах. Зазначене питання є дуже складним, оскільки зачіпає найбільш бо­лючіші аспекти сучасного вітчизняного бізнес та політичного сере­довища. Однак саме такі кардинальні зрушення, засновані на полі­тичній волі та забезпечені відповідними фінансовими потоками, здатні переломити поточну ситуацію. Необхідно підкреслити, що у сучасній вітчизняній економічній системі процес державного регу­лювання віддає перевагу адміністративним важелям, як, у свою чергу, призводить лише до поверхневого тимчасового вирішення ситуації, а не націлені на стимулювання саме стратегічно орієнто­ваного процесу розв' язання екологічних проблем.

Стратегія підвищення екологічної безпеки регіону повинна ґрунтуватись на інтерактивному підході (рис. 2). Лише за умов пе­рвинного формування стратегії екологічної безпеки на рівні окре­мих підприємств, де ініціаторами впровадження відповідних захо­дів є власники підприємства, а, відповідно, і його фінансових пото­ків, можливе, по-перше, встановлення реальних фінансових праг­нень та можливостей власників капіталу щодо спрямування фінан­сових потоків на поліпшення екологічної безпеки, по-друге, фор­мування ініціативи на базовому рівні економічної системи забезпе­чує її реалізацію на подальших рівнях.

Стратегія екологічної безпеки країни

-т-

Стратегія ек^огіч^ї галузевої безпеки регіону

> Стратегіяолог^чюн ^езпеї^г регіональнихкластерів

4г 4г 4г 4г 4г 4г

Страте^ екологічно^ безпи підприємств регіону

Рис. 2. Механізм формування стратегії екологічної безпеки регіону: інтерактивний підхід.

На наш погляд, доцільним є формування кластерів екологіч­ної безпеки, які покликані забезпечувати не стільки фінансування ліквідації наслідків екологічних катастроф та проблем, а на фінан­сування інноваційних екологічних проектів спрямованих на попе­редження катастроф та поліпшення екологічної ситуації.

Без сумніву розв' язання екологічних проблем неможливе без одночасного вирішення соціальних питань. Саме спрямування зу­силь власників бізнесу на забезпечення ефективного розвитку люд­ського капіталу, поліпшення якості життя робітників та громадян відповідного регіону є основою для підвищення рівня як соціаль­ної, так і екологічної безпеки регіону, а, відповідно, і для інтенсив­ного розвитку як окремого підприємства, так і економіки регіону та держави в цілому. Відповідно постає питання, щодо формування ефективних інструментів мотивації та стимулювання власників до спрямування фінансових потоків підприємств на реалізацію інно­ваційних екологічних проектів, де соціальна складова є не­від' ємною частиною проекту. Слід підкреслити, що з боку держави необхідно знайти ефективний баланс між інструментами мотиваціїта інструментами стимулювання власників капіталу. Відповідно необхідно ретельно вивчити внутрішні мотиви власників капіталу та можливості створення адекватних зовнішніх (на рівні кластеру, регіону, держави) мотиваторів, у тому числі через удосконалення інституційної структури суспільства.

Висновки. Підсумовуючи вище викладене доцільно підкрес­лити такі аспекти:

- екологічна безпека регіону, як складова загально­національної безпеки потребує формування адекватного та ефекти­вного механізму функціонування та інструментарію реалізації;

- механізм та інструменти реалізації екологічної безпеки ре­гіону повинні бути засновані на інтерактивному підході, спрямова­ні не стільки на подолання наслідків екологічних катастроф та про­блем, скільки на їх попередження та поліпшення екологічної ситу­ації у регіоні через реалізації інноваційних екологічних проектів;

- фінансове забезпечення екологічної безпеки регіону пови­нно спиратись на адекватну інституційну структуру суспільства та економіки, забезпечуватись через реалізацію операційних правил та контрактів, реалізовуватись через інструменти мотивації та сти­мулювання власників капіталу до спрямування фінансових потоків підприємств на реалізацію інноваційних екологічних соціально-орієнтованих проектів;

- ключовим завданням державних установ є встановлення ефективного балансу між застосуванням відповідних мотиваторів та стимуляторів власників капіталу до фінансування екологічних соціально орієнтованих проектів та створення адекватної системи державного та суспільного моніторингу та контролю за реалізацією інноваційних екологічних проектів.

Список літератури

1. Довкілля України у 2009 році. [Електронний ресурс] Режим доступу: URL:http://www.segodnya.ua/files/articles/141432/52/1.pdf

2. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс] Режим доступу: URL: http://www.ukrstat.gov.ua

3. Єрмошкіна О.В. Управління фінансовими потоками промислових підприємств: теорія, практика, перспективи / О.В. Єрмошкіна /. - Дніпропетровськ: Націона­льний гірничий університет, 2009. - 479 с.

4. Ahnad, Yusuf J. Environmental Accounting for Sustainable Development / Yusuf J. Ahnad, Salahi El Serafy, Ernst Lutz // The World Bank Symposium / The World Bank. - 1989. - 118 p.

5. Colby, Michael E. The Evolution of Paradigms of Environmental Management in Development / Michael E. Colby // Policy, Planning, and Research. Working Papers. Strategic Planning and Review Department. The World Bank. - Nov., 1989. - 42 p.

6. Furtado, J. Economic Development and Environmental Sustainability Policies and Principles for a Durable Equilibrium / Jose I. dos R. Furtado, Tamara Belt, Ramachandra Jammi. - The International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank. 2000. - 130 p.

7. Environmental Assessment Sourcebook. Updates 2002. Environment Department. The World Bank. - No. 27-28, June, 2002 - 19 p.

8. Hanna S. Property Rights and the Environment. Social and Ecological Issues / Susan Hanna, Mohan Munasinghe. - Beijer International Institute of Ecological Economics. The World Bank. - 1995. - 176 p.

9. Lee, James A. The Environment, public health, and human ecology / James A. Lee. International Bank for Reconstruction and Development. The Johns Hopkins Univer­sity Press. 1985. - 278 р.

10. Mink, S. D. Poverty, Population, and the Environment / Stephen D. Mink // World Bank Discussion Papers - The International Bank for Reconstruction and Develop­ment. - 1993. - 54 p.

11. Nijkamp P. Regional Sustainable Development and Natural Resource Use / Peter Nijkamp, C. J. M. van den Bergh, and Frits J. Soeteman. - Proceedings of the World Bank Annual Conference on Development Economics, 1990. - pp. 153-205.

12. Principles and Practice of Ecologically Sensitive Urban Planning and Design. Sus­tainable Development Department East Asia and Pacific Region. The World Bank. Washington, D.C. - June, 2007. - 31 p.

13. Promoting Market-oriented Ecological Compensation Mechanisms: Payment for Ecosystem Services in China. - World Bank Analytical and Advisory Assistance (AAA) Program China: Addressing Water Scarcity - From Analysis to Action Policy Note. - Dec., 2007. - 28 p.

14. Responsible Growth for the New Millennium. Integrating Society, Ecology, and the Economy. - The International Bank for Reconstruction and Development / The World

Bank. - 2004. - 196 p.

15. Schramm G. Environmental Management and Economic Development / Gunter Schramm, Jeremy J. Warford // World Bank Discussion Papers - The International Bank for Reconstruction and Development. - 1989. - 219 p.

16. Serageldin I. Effective Financing of Environmentally Sustainable Development / Ismail Serageldin, Alfredo Sfeir-Younis // Environmentally Sustainable Development Proceedings Series. - No. 10. The World Bank, Washington, D.C. - October 4-6,

1995. -328 p.

17. Sleuwaegen L. Organizational ecology and growth of firms in developing coun­tries: evidence from Cote-d'Ivoire / Leo Sleuwaegen, Micheline Goedhuys // Discus­sion Papers. World Bank. - Sept., 1997. - 22 p.

18. Suzuki H. Ecological Cities as Economic Cities / Hiroaki Suzuki, Arish Dastur, Sebastian Moffatt, Nanae Yabuki, Hinako Maruyama. - The International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank. - 2010. - 392 p.

Страницы:
1 


Похожие статьи

О В Єрмошкіна - Вартість обслуговування фінансових потоків

О В Єрмошкіна - Екологічна безпека регіону фінансово-інноваційний аспект

О В Єрмошкіна - Мотивація праці персоналу в системі управління фі­нансовими потоками підприємства

О В Єрмошкіна - Планування фінансових потоків промислового підприємства

О В Єрмошкіна - Управління фінансовими потоками підприємств регіону та їх інноваційне спрямування