Р В Грінченко - Світові системи залучення інвестицій у будівництво житла - страница 1

Страницы:
1 

та показники цієї вартості в розрахунку на один люд.-день/ лист від 04.07.08р. №9/8-375 Мінрегіонбуду України. - К.: Мінрегіонбуду України, 2008. - 7 с. Режим доступу: http:// msnregsonbud.gov.ua/sndex.php?sd=1105.

Отримано 01.10.2008

 

УДК 330.332 : 332.8 Р.В.ГРІНЧЕНКО

Одеський державний економічний університет

СВІТОВІ СИСТЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У БУДІВНИЦТВО ЖИТЛА

Розглядається досвід найбільш розвинених країн світу щодо створення різнома­нітних систем інвестування у будівництво житла. Пропонуються основні напрямки за­стосування світового досвіду залучення інвестиційних ресурсів у будівництво житла в умовах України.

За різними джерелами, майже 80% населення України потребує поліпшення житлових умов. Розглядаючи зарубіжний досвід залучен­ня інвестицій у будівництво житла, необхідно відмітити відносну зба­лансованість попиту та пропозицій будівельних компаній. Така зба­лансованість склалася за рахунок наявності економічних і правових механізмів забезпечення повернення вкладених грошових коштів та оптимальних термінів окупності інвестицій, а також за рахунок до­ступності збудованих об'єктів [1]. Розгляд досягнень зарубіжних країн і залучення цього досвіду до механізму інвестування будівництва жит­ла в Україні може сприяти вирішенню житлових проблем населення та зростанню економіки країни шляхом розвитку будівельної і суміжних з нею галузей.

У наукових публікаціях широко розглядаються проблеми та варі­анти залучення інвестицій у будівництво житла [1-4]. Напрямки і за­вдання реформування будівельної галузі сформульовано у низці про­грам Уряду, але механізм подальшого розвитку та вдосконалення цієї важливої сфери економіки країни не має ефективної реалізації і потре­бує доповнення.

Тема, що досліджується, характеризується недостатнім науковим опрацюванням. Дослідження, що проводяться, не мають системного характеру, а розглядають лише окремі варіанти залучення інвестицій у будівництво житла. Тому можна вказати, що у вітчизняній літературі дуже мало праць, які б розглядали можливості, недоліки та перспекти­ви перенесення світового досвіду щодо залучення інвестицій у бу­дівництво житла до реалій української економіки.

Метою даної статті є теоретичне обґрунтування систем залучення інвестицій у будівництво житла в провідних країнах світу та можливо­сті практичного застосування їх в Україні.

При розгляді світового досвіду забезпечення населення житлом, необхідно зазначити, що на організацію та практичний розвиток сис­теми інвестування у житлове будівництво тієї чи іншої країни значний вплив мають політичні, економічні та правові фактори окремої країни. На основі різноманітності даних факторів у світі з'явилися десятки варіантів систем інвестування у житлове будівництво. Системи інвес­тування у житлову сферу базуються на трьох основних принципах: контрактові заощадження, іпотечне кредитування та державна підтри­мка. Різні моделі контрактових заощаджень широко застосовуються у країнах Західної Європи, у США найбільш розповсюджена іпотечна модель інвестування у будівництво житла.

Присутність розвиненого кредитно-фінансового механізму, який дає можливість людям, навіть, з невисокими доходами будувати та купувати житло - важлива особливість зарубіжних країн у житловій сфері.

В США практикуються різні види іпотечних кредитів, які класи­фікуються залежно від організації і страхування. Кредит видається на строк, протягом якого позичальник працює, тобто до пенсії. Особливі­стю кредитування є те, що всі житлові об' єкти підрозділяються на три категорії: найдешевше, середнє і найдорожче житло. Найдешевше жи­тло кредитує держава, середнє і дороге житло кредитується за допомо­гою приватних іпотечних інститутів.

Залежно від ролі держави при організації іпотеки іпотечні житло­ві кредити у США поділяються на три типи: урядові, стандартні та інші. В такій класифікації відображається підхід, закладений в амери­канську систему іпотечного житлового кредитування: пряма підтрим­ка урядом - урядові кредити; непряма підтримка шляхом системи державних агенцій, які займаються страхуванням стандартних креди­тів; відсутність державного регулювання щодо інших кредитів. Сут­ність програми урядових кредитів у тому, що Федеральна адміністра­ція з питань житла гарантує кредитору повернення основної суми бор­гу в межах обмеженої суми [2].

В Німеччині розвинена система контрактових заощаджень і сис­тема іпотечних банків. Іпотечні кредити видають комерційні банки, інші кредитні інститути та небанківські установи. Уряд Німеччини шляхом податкових, законодавчих, фінансових заходів протягом деся­тиріч намагався розвивати цю систему. Тому склалася традиція нази­вати систему контрактових заощаджень німецькою моделлю іпотеки.

В основі іпотечного житлового кредитування при використанні контрактних заощаджень лежить твердження, що для позичальника,який бажає отримати кредит, процедура купівлі житла розділяється на два етапи:

-        етап накопичення коштів;

-        етап користування іпотечним кредитом. Накопичення коштів здійснюється шляхом банківського вкладу.

Житловий кредит може отримати тільки вкладник через 5-6 років, протягом яких він щомісячно робив внески на встановлену в контракті суму. Відсоткові ставки на внески та кредит фіксовані на весь час дії контракту. Німецька модель характеризується повною прозорістю. Відповідно до німецького законодавства будівельні заощаджувальні каси не мають права здійснювати ніяких активних операцій, крім ви­дачі кредитів своїм членам [3].

Перевагою цієї системи в українських умовах є відсутність необ­хідності підтвердження майбутнім позивачем його платоспроможнос­ті, що на сьогоднішній день виступає одним із факторів відмови при видачі банками іпотечних кредитів, та не дозволяє в значній мірі вико­ристовувати у процесі інвестування житлового будівництва додаткові кошти у вигляді заощаджень населення.

Дещо інші моделі контрактових заощаджень існують у Велико­британії, де з успіхом функціонує система будівельних товариств. Ме­ханізм їх роботи має певні риси німецьких, але для отримання житло­вої позики не обов' язково бути вкладником будівельного товариства. Останнім часом за рахунок лібералізації законодавства функції таких будівельних товариств все ближчі до функцій комерційних банків. Конкуренція між комерційними банками і будівельними товариствами приводить до зменшення відсоткових ставок за позиками. Діяльність товариств пов' язана з страховими компаніями, страхові послуги вклю­чаються в єдиний механізм іпотечного кредитування [3].

Слід вказати на існування так званої «розширеної відкритої моде­лі». Це модель, в якій залучення кредитних ресурсів у систему іпотеч­ного кредитування здійснюється зі спеціально організованого вторин­ного ринку цінних паперів, забезпечених закладними на нерухомість. Реалізація цієї моделі можлива за умови створення розширеної інфра­структури іпотечного ринку при активній підтримці держави. Розши­рена відкрита модель є більш стабільною за рахунок того, що біль­шість цінних паперів, які забезпечують надходження кредитних ресур­сів у систему, мають раніше заявлені прибутковість і термін погашен­ня.

Аналізуючи зарубіжний досвід розвитку іпотечного кредитуван­ня, слід зазначити, що саме іпотечне кредитування було одним із фак­торів економічного зростання у США («новий курс» Рузвельта), у

Германії (післявоєнний курс Ерхарда).

Для створення умов ефективного функціонування житлової сфери в Україні необхідно провести чітке розмежування форм власності на житло і збільшити його інвестиційну привабливість. У нас також по­трібно будувати соціальне житло, а будівельним компаніям і муніци­палітетам, у свою чергу, потрібні дешеві кредити на досить тривалі терміни. Щоб у житлову сферу прийшли інвестиції, необхідно виріши­ти проблему власності на земельні ділянки у житловій сфері. Необхід­но формування муніципального ринку землі, вдосконалення землеуст­рою. Індивідуальна власність на землю дозволить отримувати кредити з більш низькими відсотками. Для вирішення проблем залучення інве­стицій у будівництво та забезпечення населення житлом необхідні ак­тивні дії держави по створенню економіко-правових умов для ефекти­вного функціонування цієї галузі [4].

На основі аналізу досвіду зарубіжних країн щодо залучення інве­стиційних ресурсів у будівництво житла можна зробити деякі виснов­ки. Поширення системи іпотечного кредитування в Україні сьогодні гальмується недостатнім розвитком ринку цінних паперів, відсутністю інвесторів, які готові на низьку прибутковість по іпотечним закладним, слабкий розвиток страхової системи, високі ставки по кредитам у ко­мерційних банків та високі темпи інфляції. В Україні для застосування масової програми іпотечного кредитування необхідне кардинальне поліпшення фінансово-економічної ситуації у країні, без якого основні механізми іпотечного кредитування не функціонують. Слід зазначити, що одного розуміння можливостей і варіантів залучення інвестиційних ресурсів у будівництво житла недостатньо. Держава повинна створити необхідні умови для розвитку галузі, а також завершити формування нормативно-правової бази, яка б забезпечила збільшення інвестицій у будівництво житла.

Отже, у вирішенні проблеми залучення інвестицій у будівництво житла потрібно використовувати комплексний підхід, який передбачає застосування як ринкових механізмів, так і методів державного регу­лювання, використовуючи економічні та правові регулятори. На нашу думку, в умовах сучасної економіки України державне регулювання залучення інвестицій у будівництво з урахуванням світових надбань може стати суттєвим напрямком активізації інвестиційних процесів в Україні.

1.Егорова Е.В., Потапова М.В. Экономика жилищного хозяйства России. - М.: ТЕИС, 2002. - 171 с.

2.Левин Ю.А. Выбор стратегии при кредитовании недвижимости (опыт США) // Экономика строительства. - 2005. - №7. - С.41-46.

3.Меркулов В.В. Мировой опыт ипотечного жилищного кредитования и перспек­тивы его использования в России. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. - 360 с.

4.Хакимов Р.Р. Формы собственности и экономические отношения в жилищном хозяйстве России и экономически развитых стран // Экономика строительства. - 2005. -

№4. - С.33-43.

Отримано 06.10.2008

 

УДК 656.025

В.И.ТОРКАТЮК, д-р техн. наук,

М.В.ЮРОВ, Ю.А.ПАЛАНТ, А.И.КИРИЧЕНКО, С.А.ЛАРИНА

Харьковская национальная академия городского хозяйства

АНАЛИЗ ОСОБЕННОСТЕЙ ВЫБОРА ПАССАЖИРАМИ ВИДА ТРАНСПОРТА ПРИ ГОРОДСКИХ ПАССАЖИРСКИХ ПЕРЕВОЗКАХ

Рассматриваются теоретические аспекты формирования транспортных систем го­родского пассажирского транспорта. Городской пассажирский транспорт рассматрива­ется как сложная система, объединение элементов линейной структуры, которые связа­ны между собой транспортной работой, с целью обеспечения инфраструктуры города в пассажирских перевозках, что предопределяет решение различных задач пассажирских перевозок, которые основываются на выборе пассажиром транспорта, в основе форми­рования которых лежат решения, принимаемые пассажирами при выборе пути следова­ния.

Актуальность данной работы обусловлена тем, что в современ­ных условиях городской пассажирский транспорт является важнейшей составной частью территориальной структуры хозяйства и оказывает значительное влияние на социально-экономическое и материально-пространственное развитие города.

Развитие города и транспорта взаимно обусловлено. Размещение районов города, количества населения в них, расположение мест при­ложения труда формируют объемы и направления пассажиропотоков и определяют нагрузку на пассажирский транспорт. Развитие транс­порта в свою очередь улучшает условия расселения в новых жилых районах, делает доступными и удобными для людей новые места при­ложения труда и объектов культурно-бытового назначения.

Основополагающая роль транспорта заключается в экономии вре­мени населения, затрачиваемого на преодоление расстояния между пространственно разобщенными элементами города. Транспорт, эко­номя силы и время человека, дает возможность значительно увеличить радиус осуществления контактов, необходимых для обмена деловой, научной и культурной информацией. Обеспечивая своевременную доставку работающих к местам приложения труда, пассажирский транспорт влияет на нормальное функционирования отраслей хозяй­ственного комплекса. Социальный эффект от развития городского пассажирского транспорта проявляется в улучшении доступности уч-

Страницы:
1 


Похожие статьи

Р В Грінченко - Світові системи залучення інвестицій у будівництво житла