Т Єщенко - Семантико-стилістичні типи метафор теоретичний аспект - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 8Г233

ББК Ш12 =411.4*31

 

Тетяна ЄЩЕНКО,

кандидат філологічних наук, доцент, член НТШ

 

СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ТИПИ МЕТАФОР: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

У статті простежено теорію вивчення семантико-стилістичних типів метафор у сучасному мовознавстві, проаналізовано підгрупи метафор-оживлень, -опредмечувань, синестезій. Запропоновано класифікацію метафор з семантико-стилістичного погляду.

Ключові слова: метафора, оживлення, опредмечування, синестезія, антропометафора, зоометафора, ботанометафора, химерометафора.

 

Постановка проблеми. Упродовж останніх двох десятиліть у світовій лінгвістиці загалом і в україністиці зокрема з'явилася численна кількість наукових студій, які демонструють неабиякий інтерес учених щодо метафоричного феномену. Існуючі класифікації охоплюються семантичними і структурно-граматичними критеріями. Нині в лінгвостилістиці відома низка типологій метафор: 1) за морфологічним виявом головного компонента метафори: іменникові, прикметникові, дієслівні (Л. Андрієнко, М. Варламов, Г. Гасанова, І.Нечитайло та ін.); 2) за структурою: прості (однокомпонентні), складні (багатокомпонентні) (Н. Арутюнова, Н. Варич, Є. Ільїна, Л. Кноріна, Л. Кравець, В.Миргородська, М. Старцева, В.Чембай); 3) за функцією: порівняння, протиставлення, загадка, номінація, базисна метафора, приписування властивостей, відкриття (Н. Арутюнова, О. Балабан, А. Вежбицька, В. Петров, І. Степанченко); 4) за належністю до систем мови і мовлення: узуальні (або стерті, мертві, згаслі, мовні), авторські (образні, оказіональні, мовленнєві) (В. Вовк, В. Гак, Т. Гончарова, Н. Кожевникова, В. Телія, А. Шамота); 5) за семантикою: антропометафори (персоніфікація, прозопопея, уособлення), зоометафори, ботанометафори (або біометафори), метафори-опредмечування ознак, метафори-синестезії (сенсорні метафори) (Б. Болквадзе, О. Вербицька, Т.А. Єщенко, А.В. Купіна, Л. Макаренко, О. Некрасова, О. Потебня, О. Тимченко, О. Тищенко, А. Ткаченко); 6) за належністю головного компонента метафори до певної лексико-тематичної групи (О. Поцибіна, О. Яковенко) та ін.

Метою статті є з'ясування семантико-стилістичних типів метафор в українському художньому мовленні.

Метафора - це, перш за все, явище семантичне, яке пов'язане з уживанням слів не в прямому, а в переносному значенні. За загальним змістом семантичних значень образних висловів вже в давнину виокремлювали чотири типи перенесень, згідно з якими класифікували метафори-оживлення та метафори-опредмечування. До наведеної вище типології варто додати метафору-синестезію. Семантико-стилістичну класифікацію метафор подамо в таблиці 1.

Таблиця 1

Семантико-стилістичні типи метафор

 

МЕТАФОРА

Метафора-ОЖИВЛЕННЯ

перенесення ознак з живого на неживе, з живого на живе

Метафора-ОПРЕДМЕЧУВАННЯ

перенесення ознак з неживого на живе, з неживого на неживе

Метафора-СИНЕСТЕЗІЯ

перенесення ознак з однієї сенсорної сфери на іншу

Антропо метафора

Ботано метафора

 

 

Химеро метафора

Зоо метафора

 

Одоративна

Дактильна

 

 

 

Візуальна

Аудіальна

 

 

 

Смакова

Кінестична

 

 

І. МЕТАФОРА-ОЖИВЛЕННЯ

«Оживлення природи було історично первинним («наївним») ступенем розвитку метафоричного мислення» [7, с. 35]. За міркуваннями Л.О.Чернейко, оживлення є «способом мислити невідоме, гіпотезою, що згорнута у поетичну форму» [23, с. 43]. Статус семантико-стилістичної категорії оживлення в поетично-образній системі української мови по різному визначається лінгвістами. «На позначення цього різновиду метафори вживають кілька термінів - грецькі прозопопея та метатоте, латинський персоніфікація, українські уособлення, втілення. Іноді персоніфікацію розглядають як різновид уособлення, або ж уособлення визначають «вужчим» від персоніфікації, хоч етимологічно це - прямі відповідники: персона = особа. Крім того, про персоніфікацію (уособлення) йдеться і в тих випадках, коли ведуть мову про втілення в одній особі (персонажі) певних збірних чи типових рис, абстрактних категорій тощо, - і в таких випадках маємо справу вже не з метафорою як тропом, а з принципом образотворення в широкому розумінні» [21, с. 251 - 252]. Окремі лінгвісти вважають персоніфікацію не різновидом метафори, а самостійним тропом (пор. [13, с. 34 - 45]).

Більшість мовознавців (Б. Болквадзе, Ю. Герасимова, А.В. Купіна, Н. Лобур, О. Тимченко, А. Ткаченко, О. Тихомирова, О. Шинкаренко та ін.) схиляється до думки, що персоніфікація є різновидом семантичного процесу метафоризації. Перелік поглядів доповнюють міркування В.П.Ковальова [9, с. 45], який розуміє персоніфікацію широко як надання неживим предметам властивостей живих істот і виокремлює її два різновиди: «оживлення» предметів неживої природи та їх «олюднення». До першого різновиду мовознавець відносить випадки надання неживим предметам властивостей суто тваринного порядку. Сам термін «оживлення» вживається автором, на наш погляд, не точно, оскільки процес «олюднення» є також семантичним процесом «оживлення». До того ж, пропонована класифікація не містить метафоричнихпереосмислень слів з рослинною семантикою, які також належать до біосфери -живого світу. З метою усунення різночитань щодо цього виду метафори А.Ткаченко констатує: «його можна означити аксіоматичним і поки що нетермінологічним поняттям «оживлення» (або ж одуховнення, анімація - від аніма - душа, дух)» [21, с. 252]. Ми підтримуємо цю пропозицію, оскільки семантична структура вказаного слова адекватно віддзеркалює досліджуваний семантико-стилістичний процес й охоплює усі його різновиди: антропометафоризацію («оживлення» предметів, понять і явищ, семема яких збагачується семою «людинототожність»); зоометафоризацію («оживлення» абстрактно-філософських категорій, явищ та предметів, семема яких збагачується семою «тотожний тварині, птахові, рибі, савцям, комахам»); ботанометафоризацію («оживлення» предметів, понять та явищ, семема яких збагачується семою «тотожний рослині»). М. Тищенко об'єднує зоометафори і ботанометафори одним терміном - «біометафора» [20, с. 7]. «Вважаємо, що в акті оживлення рух думки поета аналогічний рухові думки давніх художників, результатом фантазії яких постали химери - живі істоти, що поєднують ознаки людини, тварини, птаха, риби і под.» [3, с. 5]. У зв'язку з цим, доцільно доповнити вищенаведену класифікацію химерометафоризацією (термін вживаємо за: [3, с. 5]) - «оживленням» предметів, понять та явищ, семема яких одночасно збагачується інтегрованою семою «тотожний людині, тварині, рослині, рибі, птахові тощо».

Як бачимо, «мовномисленнєвий процес оживлення полягає у тому, що семема слів-каталізаторів передає сему чи зчеплення сем в семему номінації «оживленого» поняття, унаслідок чого здійснюється процес збагачення семеми слова, що називає «оживлене» поняття, конкретними варіантами семи» [3, с. 5], об'єднаними загальною семою «тотожний живій істоті».

І.1. Антропометафора. Класифікувати вказану групу метафор пропонуємо за тематичними групами ключових слів, що входять до відповідного метафоричного контексту.

1.1.1.        Антропометафори, ключовими словами яких постають слова на позначення динамічної сфери життєдіяльності людини (бреде, блудить, біжить, тікає, ходить, грає, тче, тягне і под.), а також слова, що називають психофізіологічні процеси, стани особистості (сивіє, болить, дивиться, дихає, дрімає, вірить, вмирає, чекає, ридає, спить, сміється тощо), які семантично корелюють з назвами реалій неживого світу, набуваючи статусу антропоморфізмів: самотність човгає ногами, трамвай кричить, тополя молиться, ранок кашляє, самотність бреде, осінь оглядає, місяць зітхає, небо просльозилося, самотність чекає, сонце малює.

1.1.2.        Антропометафори, ключовими словами яких є конкретизатори індивідуальних властивостей людської особистості: сивий, сонний, сумний, оголений, старий, босий, кволий, виплаканий, нечесаний, хворий, вагітний, застуджений тощо, які стосуються предметів, явищ природи, абстрактних категорій. Наприклад: сиві зорі, чорняві гори, непритомна пісня, вагітна весна, застуджене проміння, зомліле небо, мовчазні троянди, сиві очі, скалічена смерть, знекровлений вірш, сивий дощ.

1.1.3.                 Антропометафори, ключовими словами яких є маски-типажі (Морозенко, гайдамаки, Гонта, художник тощо), що образно характеризують людей, тварин, рослинний світ, явища природи і под. На означення вказаного різновиду метафори у науковій літературі набуває поширення лінгвостилістичний термін - антономазія (пор. [18, с. 173 - 176; 22, с. 197 -233]). З-поміж імен світової, національної історії та культури, типологізованих істот можуть бути виокремлені такі семантичні метафоризації: 1) релігійних істот; 2) імен давньоукраїнської міфології; 3) імен-«вічних образів» світової культури, героїв фольклорно-національного характеру, казкових персонажів; 4) імен відомих письменників та поетів; 5) імен історичних постатей (правителів, філософів, науковців тощо); 6) антропонімів, що відбивають професійну зайнятість людини; 7) слів, що функціонують як конкретизатори соціального статусу людини; 8) слів-конкретизаторів вікових, статевих та родинних ознак людини; 9) слів-назв людей за їх психічними, фізичними властивостями; 10) слів, що характеризують людину за етнічною належністю. Наприклад: гайдамаки-вітри, листоноша Осінь, скрипаль-іронія.

1.1.4.           Антропометафори, ключовими словами яких постають соматизми (назви частин тіла, внутрішніх органів людини). Наприклад: долоня неба, очі роси, плечі гілок, жили дерев, пальці дерев, суглоби яблуні, руки дерев, чуб сонця, обличчя долі, мізинець долі, кучері долі, руки надій, вени століття, борода часу, рука осені, вуха осені, голови дерев, легені парку, спини верб, коліна клену, вуста горобини, руки трави, пальці місяця, плечі неба, шкіра неба, повіки хмар, артерії небес, щоки вікон, коліна дерев, очі беріз, ніс снігу, плечі дороги, ноги вулиць.

1.1.5.           Антропометафори, до складу яких входять слова-назви людських хвороб та ушкоджень тіла (рана, шрам, кашель, божевілля, інфекція, короста, епілепсія, шок, простуда, синець і под.). Наприклад: кашель фортепіано, інфекції щастя, зморшки падолисту, кашель каштанів, цирози землі, рана сонця, епілепсія вітру.

1.1.6.           Антропометафори-переосмислення висловів, що функціонують як власне людські самоозначення, унаслідок чого відбувається наближення одних явищ, процесів, рис духовного і фізичного життя індивіда й соціуму з іншими (мертвий номер, мудрий зуб, спочатку було слово, хороший, якщо спить зубами до стіни, ятріти з сорому, копилити губи, сміятися на кутні тощо). Наприклад: зима сміється на кутні; час хороший, якщо спить зубами до стіни; вітер стає навшпиньки; сонце ятріє з сорому; вік сміється на білі кутні.

І.2. Зоометафора. Уподібнення тваринам було (є) онтологічною основою світогляду як первісної, так і сучасної людини. Мовно-естетичне сприймання і змалювання навколишньої дійсності мовцями через тваринну семантику допомагає зрозуміти сенс людського буття, зробити наочними і сенсорно пізнаваними свої ідеї, відчути гармонію космосу, в якому всесвіт - люди -тварини - рослини становлять його неподільну єдність. Світ фауни може охоплювати такі тематичні групи ключових слів з тваринною семантикою, що входять до відповідного метафоричного контексту:

І.2.1. Зоометафори з ключовими словами - назвами динамічної сфери життєдіяльності тварин (літати, повзати), їх звуковимови (вити, скавчати,муркотіти). Наприклад: душа гніздиться, мрія літає, совість повертається з нетеплих країв, доля полетіла у вирій, спогади цвірінькають, заздрість кружляє, слова прогризають діри, відчай ковзає, старість вповзає, крик виповзає, час прослизає, ніч заповзає, день скулиться, день випадає з гнізда, пні виють, місяць визвіряється, орган мурчить, трамвай проповзає, дощ скавучить, небо не хоче вити гнізд.

1.2.2.      Зоометафори, які містять назви тварин (птах, гадюка, пес (собака), кінь, заєць, кіт, павук, комаха, метелик, звір, вовк, риба, їжак, голуб). Наприклад: коні гніву, метелики надій, метелики плачу, комашки очей, пес пам'яті, павуки суму, собака спокуси, кошеня самоти, папуга безсоння, гадюка безсоння, медузи хмар, павуки часу, миші часу, черепашки днів, воли днів.

1.2.3.      Зоометафори, які охоплюють слова-конкретизатори індивідуальних властивостей тварин (дзьобатий, дикий, гнідий, здохлий). Наприклад: крилатий дощ, дикий сніг, крилата печаль, захеканий час, дикий я, кудлатий вечір, дзьобатий місяць, безрогі трамваї, гніді трамваї, дикий вітер.

1.2.4.      Зоометафори, до складу яких входять слова на означення частин тіла тварин (крила, паща, хвіст, ікла, лапа, пір'я, шкура, копито). Наприклад: крила фотографій, пір'я часу, крила німоти, вим'я серця, ікла ліхтарів, пащі ліхтарів, копита хмар, пір'їна світла, хвостик щастя.

1.2.5.      Зоометафори з опорними словами - назвами нерахованих
сукупностей тварин
(отара, караван, мурашник, табун). Наприклад: зграя
хмарок, отари хмар, каравани вод, табуни вишень, караван надій, мурашник
міста, отари сліз.

І.3. Ботанометафора. Процес мовно-пріоритетного втілення індивідуально-світоглядних концептів, створення неповторності й естетичної вартості авторської картини світу здійснюється за допомогою метафор з рослинною семантикою.

1.3.1.     Ботанометафори, до складу яких входять ключові слова - назви процесуальної сфери біологічного існування рослин (в'яне, опадає, вростає, росте), а також слова, що називають дії, які з ними пов'язані (обривати, оббирати, сіяти). Наприклад: день проростає, щастя в'яне, небо цвіте, усміх квітує, сміх опадає, захід цвіте, небеса повідцвітали, тиша проростає, світ проростає, зоря розквітла, крик проростає, очі вростають в печаль, дорога вростає в обрій, маска пустила в обличчя коріння, сльози пустили коріння додому, вірші зріють, душа визріває, сонце розцвітає, серце дозріває, час відцвітає, сонце в'яне, голос цвіте, сльоза в'яне, гітара в'яне, дні облітають, я опадаю, серце зібралося в бутон.

1.3.2.     Ботанометафори, які містять родо-видові назви рослин (квітка, дерево, троянда, ромашка, кульбаба, трава, тополя, бузок, папороть). Наприклад: дерево чистоти, мох небуття, кипарис мовчань, мох пам'яті, папороть пам'яті, трава пам'яті, дерево надій, водорості безпам'ятства, кропива фраз, квітка чекання, тюльпан ранку.

Ботанометафори з опорними лексемами на позначення плодів, частин рослин (горіх, пелюстка, листок, скибка, стебло, яблуко, вишня, картопля, гілля, зернина, коріння). Наприклад: листя часу, пелюстка мрії, горіх смутку,крона душі, стебельце наснаги, апельсин піску, картоплина буденності, алича жалю, скибка віри, пелюстка дотику, лоза долі, м'якоть назв, пагін голосу, дупло дня, пелюстка молитви, кора слів, листок долі, пилок цілунків, коріння церков, вишні очей, бульби губ, яблуко сонця, черешні зірок, пелюстка долоні, гілля брів, долька місяця, скибка місяця, стебла ліхтарів.

1.3.4.         Ботанометафори, до складу яких входять слова-конкретизатори індивідуальних властивостей рослинного світу (сіяна, пожовкла, гілляста, стигла, зів'яла, спіла, всохла, червива, вицвіла). Наприклад: вишнева зоря, калиновий рай, житнє слово, терновий сон, абрикосово-акацієвий горизонт, бузковий щем, стигла зоря, стигла ніч, спіла осінь, зрілі слова, пожовклі роки, опалі дні, сіяна любов, пожовклі бажання, вишневі тумани, червиві слова, гілляста доля, спілі краплі, лимонний місяць, жасминова повінь, гіллясте світло, зів'ялі плечі, маковий дощ, червивий сон, лавандовий сміх.

1.3.5.     Ботанометафори, які містять назви нерахованих сукупностей рослин: кущ смутку, сув'язь слів, букет пісні, вінок мрій, гербарій цілунків, сад пам'яті, сув'язь надії, сад пальців.

I. 4. Химерометафора. Це унікальна група висловів, семема яких
синкретично поєднує в одному «оживленому» понятті семи
«людинототожність», «зоототожність» («тварино-, птахо-, рибототожність»),
«рослинототожність». Варто наголосити на тому, що подібний спосіб
метафороутворення не набув чільного місця у лінгвістиці і не знайшов
ґрунтовного теоретичного опрацювання у вітчизняних лінгвістичних студіях
(пор. [1; 12; 15; 20; 24]).

Химерометафора містить образи, семема яких одночасно синтезує архісеми: 1) «людина» і «рослина»; 2) «людина» і «тварина»; 3) «людина» і «птах»; 4) «рослина» і «птах»; 5) «птах» і «тварина. Наприклад: «Ну, а місто -як місто. // Пізню готує гостину... // Роззявляє беззубу пащу, хоч і левину. Позіхає. // Плює. Робить ставки. Входить в азарт» (Л. Мельник); «Хіба не можна упізнати нині // Чим буду, коли день спливе кружальцями // Висітиму в кривавому бурштинні // Комахою з каліченими пальцями» (В. Балдинюк); «На запорожці з-за тину // сонце вилазить гривасте» (Н. Федорак).

 

ІІ. МЕТАФОРА-ОПРЕДМЕЧУВАННЯ

Уподібнення людських якостей, абстрактних категорій, мисленнєвих і психічних процесів до явищ предметного, речового світу, а також до матеріальних результатів діяльності людини (артефактів) є зворотним вектором розгортання асоціативних планів у художньому мовленні щодо семантико-стилістичного процесу «оживлення» (або одуховнення).

Опредмечування ознак (термін вживаємо за: [6, с. 145], пор. термінологію [21, с. 252]) полягає в тому, що семема слів-каталізаторів передає сему чи зчеплення сем в семему номінації опредмечуваного поняття, унаслідок чого на поетичній палітрі утворюється нова смислова інновація.

II. 1. Метафори, до складу яких входить термінологічна лексика:
граматика днів, знаменик минулих днів, формула розлуки, алхімія часу,
дифтонги вій, синтаксис річок, транскрибція серця, гіпербола віту.

11.2.       Образні метафоричні парадигми, що містять назви геометричних понять: лінія долі, коло чекання, радіус сльози, вектор серця, лінія кохання, трикутник болю, прямокутник сонця, коло жалю, координати серця, коло віків, геометрія ноти.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Т Єщенко - Концептуальні виміри тексту дискурсу і твору

Т Єщенко - Поняття рідна мова в двомовному середовищі

Т Єщенко - Проблема класифікації текстів у сучасному мовознавстві

Т Єщенко - Семантико-стилістичні типи метафор теоретичний аспект

Т Єщенко - Церовнослов'янізми і бібліїзми як ознака ідіостилю василя стуса