М Є Шабінський - Екологічна освіта для сталого розвитку через громадянське виховання у початкових класахфранцузької школи - страница 1

Страницы:
1 

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЧЕРЕЗ ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

ФРАНЦУЗЬКОЇ ШКОЛИ

М. Є.Шабінський

Статтю присвячено питанням використання екологічної освіти для сталого розвитку засобами громадянського виховання учнів на етапі початкової школи Франції.

Статья посвящена вопросам использования экологического образования для устойчивого развития средствами гражданского воспитания учеников на этапе начальной школы Франции.

Ми не успадковуємо Землю від своїх батьків... ми позичаємо її у своїх дітей!

Антуан де Сент-Екзюпері

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Безперервні екологічні катаклізми техногенного характеру поставили людство перед безкомпромісним вибором: ігнорувати і надалі вимоги природи і тим самим приректи себе на самознищення, чи підкоритися здоровому глузду та інстинкту самозбереження й задіяти усі можливі ресурси для невідкладного вирішення цієї проблеми.

Комплексний підхід світової спільноти до розв'язання проблеми захисту довкілля отримав своє втілення у Концепції Сталого розвитку, прийнятій на Всесвітньому форумі в Бразилії (Ріо-де-Жанейро) у 1992 р., яка свідомо пов' язала традиційну боротьбу за збереження біологічного розмаїття із економічною та освітньою діяльністю суспільства.

Головний акцент при цьому переноситься на формування у кожної людини почуття нерозривної єдності з природою, відповідальності за загальний дім всього людства - планету «Земля». Екологічне виховання, відповідно до рекомендацій ООН, має стати безперервним та всеохоплюючим. Розпочате з моменту народження дитини, воно має відбуватися на всіх рівнях соціальних інституцій: сім' ї, школі, вищих навчальних закладах, та післядипломній освіті. Особлива роль у цьому процесі відводиться школі і, в першу чергу, початковій ланці навчання. Саме на початковому етапі діти мають отримати всю необхідну й доступну для їхнього віку інформацію про природне довкілля, біологічне розмаїття, нагальні екологічні проблеми та способи розв' язання цих проблем. У цьому віці, діти найбільш чутливі та відкриті для правди [8;54]. Початкова школа - це місце, де відбувається формування громадянських якостей учня, а екологічне виховання розглядаються як один із головних пріоритетів громадянського виховання.

Досвід Франції з екологічного виховання у початковій школі, уявляється корисним для подальшого вдосконалення і розвитку виховної діяльності в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Сучасному стану навколишнього середовища та шляхам захисту довкілля присвячено роботи П.Агесса, Р.Арцишевського, К.Ананічева, Г.Білявського, Ю.Бобильова, К.Гуза, Ж.Дорста, В.Ільченка, Ж.Фрадьє, Л.Шапошникова, та ін.

Загальнотеоретичні аспекти проблеми екологічної освіти висвітлено у публікаціях таких науковців як М.Балг, П.Бачинський, В.Браун, Д.Волкер, В.Голуб, А. Захлєбний, І.Звєрєв, Г.Марченко, О.Плахотник, Г.Пустовіт, В.Сенкевич, С.Старовойт, Г.Тарасенко, Д.Цихі, В.Червонецький, К.Шваб, Н. Шкарбан.

Теорію і практику загальних проблем навчання і виховання молодого покоління   в   школах   Франції   досліджували      Б.Вульфсон,   О. Бочарова,

Л.Ваховський, О.Джуринський, Е.Дюркгейм, М.Євтух, Д.Кален, О.Сухомлинська, Т.Реймс, Т.Харченко, Є.Шапинська.

Взаємозв' язок між духовною кризою суспільства та злиденним станом екології вивчають М.Артеменко, Ю.Бобильов, А.Горелов, Г.Дульнєв, М.Євтух, С. Карпенко, В. Крисаченко,О.Марусенко, Ф. Одижьє, Т. Тихоплав, Г. Шевченко.

Екологічній освіті на етапі початкової школи присвячено публікації В.Андрієвської, Ст. Вълова, В.Голуба, Ж.Померанц, А.Овчиннікова, Л.Салєєвої, С. Сзибової, Н. дю Соссуа, Т.Алексєєвої, О. Бажановської, Ж. Леконт, Л. Ларке, М.Флонно.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується пропонована стаття

Актуальними можуть бути, на наш погляд, подальші розвідки із зазначеної проблематика щодо еколого-естетичного виховання та формування екологічних ціннісних орієнтацій в учнів початкової школи Франції.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Мета статті полягає в тому, щоб висвітлити та узагальнити досвід екологічного виховання учнів початкової школи як основи громадянського та патріотичного самопочуття зростаючої особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.

Екологічне виховання, як один із засобів формування в особистості активної життєвої позиції щодо захисту навколишнього середовища має давню історію. Життя в гармонії з природою, розуміння залежності людської істоти від природного довкілля, становить квінтесенцію екологічної культури, яка знаходить відображення у релігійних віруваннях, філософських школах та педагогічних концепціях. Сучасна методологія екологічної освіти була сформована під впливом наукових досягнень таких вчених, як В. Вернадськийта П. Тейран де Шарден, які розробили вчення про біосферу та ноосферу. У 1970 р. на Міжнародному екологічному семінарі, що відбувся у Карсон Сіті (США) науковці і педагоги заявили про якісно новий погляд на боротьбу із екологічною кризою через екологічну підготовку широких кіл населення і, у першу чергу, молодого покоління [13;3]. Особливий акцент робився на учнів початкової школи. Пріоритетною видавалась побудова екологічної освіти в школі на міждисциплінарній та комплексній і інтегральній засаді. Важливими етапами на шляху становлення освіти із захисту довкілля стали Перша європейська конференція з освіти у галузі навколишнього середовища (Рюшлікон, Швейцарія. 1971), Бєлградський міжнародний семінар (Югославія, 1975), Тбіліська міжурядова конференція (СРСР, 1977), Гельсінська нарада європейських країн (Фінляндія, 1977), Делійська міжнародна конференція (Індія, 1981), Паризький міжнародний симпозіум із проблем навколишнього середовища та викладання соціальних наук (Франція, 1986). На Московському міжнародному конгресі (Росія, 1987) екологічна освіта визнавалася проблемою загальнопланетарного значення. Учасниками Конгресу ухвалено світову стратегію розвитку освіти до ХХІ століття і ця стратегія була покладена в основу національних концепцій з екологічної освіти, в тому числі й України. [9] Подальший розвиток екологічної освіти знайшов відображення в матеріалах Всесвітнього саміті з проблем довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Бразилія, 1992) [14;3], де захист навколишнього середовища було вперше пов' язано з боротьбою проти соціальної нерівності, створенням умов для економічного та екологічного сталого розвитку. Словосполучення «Екологічна освіта для сталого розвитку» стало ключовим для подальшого розвитку екологічної освіти більшості країн світу. А сам термін «сталий розвиток» пояснюється, як задоволення життєво-важливих потреб людства та окремої людини яке не завдасть шкоди сучасній та прийдешній генераціям [11;735]. Провідна роль екологічної освіти для сталого розвитку підтверджена на Всесвітній зустрічі на вищому рівні, що відбулася в Йоганнесбурзі (ПАР) у 2002 р.

Виняткова важливість екологічної освіти для України пояснюється, в першу чергу, необхідністю зупинення процесів деградації у природному довкіллі, які стрімко поглиблюються і вкрай негативно позначаються на економіці країни та здоров' ї людей. Головні екологічні проблеми в нашій державі пов'язані із забрудненням повітря, води та ґрунту. Так на початку 90-х років ХХ-го століття забруднення на 1 м2 території України було у 6,5 разів вище, порівняно із США, і у 3,2 рази вище, ніж у країнах Західної Європи. Протягом лише 2000 р. у повітряний басейн, води, ґрунти та на земну поверхню потрапило близько 65 млн. т. шкідливих речовин, з яких понад три чверті -токсичні відходи. Надходження забруднювачів на душу населення України становить: в атмосферу - 119 кг, поверхневі води - 184 кг, на ґрунти та земну поверхню - 998 кг [5;5].

Стан природного середовища в Україні ускладнюється незадовільним рівнем вітчизняної економіки, невирішеністю проблеми утилізації сміття, відсутністю мережі добре обладнаних пунктів екологічного моніторингу та справді незалежних екологічних організацій.

Із швидкими темпами деградації довкілля пов' язується і високий рівень захворювань та смертності. Особливу небезпеку для України становлять обумовлені забрудненням навколишнього середовища такі смертельно небезпечні хвороби як рак, захворювання щитовидної залози та бронхо-легеневі патології.

Першими жертвами екологічного лиха стають діти. Результати наукових досліджень засвідчують, що тенденція погіршення здоров' я дітей набуває стійкого характеру. За останні п' ять років захворюваність дітей збільшилась на 30,5%, поширеність хвороб - на 33,3% [6;42].

Чим може допомогти Україні французький досвід боротьби за чисте довкілля, як вирішується у Франції проблема негативного техногенного впливу на природу?

З моменту зародження світового «зеленого» руху і до останнього часу Франція є одним із найактивніших його учасників, що генерує численніініціативи, направлені на піднесення екологічного руху на якісно новий рівень. За останнє десятиріччя уряд країни та її громадські інституції приділяють виключну увагу розвитку екологічної освіти.

Серед вагомих кроків, які свідчать про послідовність французького суспільства в подоланні екологічної кризи та розв' язанні екологічних проблем є прийняття трирічного плану дій в галузі освіти для сталого розвитку на 2004­2007 рр., та його подовження на новий трирічний період (2007-2010 рр.).

Перший трирічний план (2004-2007 рр.) передбачає впровадження в життя основних принципів екологічної освіти для сталого розвитку. [1] Його першочерговим завданням є широке ознайомлення громадськості із проблемами довкілля, створення координаційних центрів, пошуку шляхів відображення екологічної проблематики в різних циклах навчальних дисциплін. Пріоритетними в цьому плані французькі педагоги вважають предмети природничого та суспільствознавчого профілю. Важливе місце в екологічному вихованні для сталого розвитку відводиться спеціальним урокам громадянського виховання.

Соціоприродне довкілля характеризується як «комплекс фізичних, хімічних, біологічних, а також соціальних та економічних факторів, що можуть мати прямий чи то опосередкований, негайний чи то відстрочений в часі ефект на живі істоти та людську діяльність»

Другий трирічний план екологічної освіти для сталого розвитку було урочисто прийнято на семінарі під назвою «Місто і сталий розвиток», який відбувся в Амьєні (Франція) на початку лютого 2007 р. У семінарі прийняли участь більше як 300 науковців, функціонерів міністерств освіти, вищої освіти та науки, охорони довкілля та викладачів. Після успішного проходження першого етапу було оголошено про перехід до наступного трирічного (2007­2010 рр.) плану. Передбачається наступна робота з його виконання:

- включення екологічної тематики у шкільні програми всіх без винятку шкільних дисциплін на кожному етапі навчального процесу;

- зростання чисельності «профільних» навчальних закладів1,

- підвищення екологічної компетенції викладачів різних навчальних дисциплін та ознайомлення їх із методикою екологічного виховання [2].

Вирішальне значення в забезпеченні екологічної освіти для сталого розвитку у Франції має громадянське виховання. Цей аспект виховної діяльності передбачено розкладом занять французької початкової школи і становить 1,5 години на тиждень. При цьому 30 хвилин щотижня відводиться курсу керованих дискусій «Живемо разом» («Vivre ensemble»), а ще годину інтегровано в курси інших навчальних дисциплін (історію, географію, біологію та ін.) . У Програмі громадянського виховання французької початкової школи відмічається, що наприкінці 3-го циклу навчання діти повинні опанувати базові знання з проблем довкілля та сталого розвитку. В їхньому числі:

- про існування різноманітних типів навколишнього середовища, які відрізняються умовами існування та живими істотами, що в них мешкають, про основні чинники змін, котрі відбуваються у ньому;

- визначення харчових ланцюгів та мереж, взаємозалежність живих істот, усвідомлення важливості зелених рослин та особливості їх існування;

- вплив людського суспільства на природні середовища;

- наявність біологічного розмаїття, як основи усталеності біосфери, фізичного та економічного благополуччя людини;

- про водні ресурси та їх вичерпаність.

- 1 школи, в яких теоретична екологічна підготовка має поєднуватися із реаліями і потребами життя (зменшення обсягів відходів, впровадження та використання енергозберігаючих технологій та «чистих» джерел енергії, екологічний контроль району...). Ці навчальні заклади мають відігравати роль координуючих центрів з екологічної підготовки учнівської молоді у тісному зв' язку із державними інституціями, громадськими організаціями та зацікавленими підприємствами;

Французькі педагоги вважають за потрібне сформувати знання щодо найбільш важливих джерел енергії та особливостей їх практичного застосування (опалення, освітлення, транспорт та ін..), інформацію щодо вичерпаності деяких джерел енергії, необхідності їхньої економії та переходу до поновлюваних видів енергії.

Мета екологічного виховання для сталого розвитку в початкової школі у Франції полягає у формуванні в дітей свідомої громадянської позиції -відповідальності по відношенню до довкілля та живих істот [3;67].

Конкретна реалізація висунутих завдань досягається як на уроках з природознавчих дисциплін (географії, біології), так і під час занять з громадянського виховання. Для обговорення пропонуються такі теми, як « Я захищаю все, що мене оточує», «Захистимо ліс », « Захистимо тварин », « Захистимо наші міста та наші села», «Вода у нашому житті », « Захистимо море та наші пляжі », тощо.

Для більш ефективного впровадження дидактичного матеріалу з екологічного виховання учням пропонується описати конкретну ситуацію із їх життя, пов' язану із фактами забруднення природного середовища, брутального поводження із тваринами чи знищення рослин. Усний опис супроводжується малюнками, що їх діти намалювали заздалегідь, та висловлюваннями однокласників з приводу почутого. Широко використовується наочний матеріал, принаймні, такі технічні засоби, як відео та мультимедійний програвач, картини, фотографії як незайманих пейзажів так і місць, що постраждали від екологічно безграмотного людського втручання. Під час занять з екологічного виховання учні мають можливість зустрітися та поспілкуватися в атмосфері невимушеного спілкування з представниками влади, підприємцями, активістами природоохоронних громадських організацій.

Крім аудиторних занять з природоохоронної тематики, французька школа пропонує своїм ученикам значний спектр позакласних та позашкільних заходів. Широкого застосування отримали « лісові класи » (« classes de foret », що проходять у формі екскурсій у ліс, парк, на берег річки чи то моря, до зоопаркуабо музеїв. Під час таких заходів діти безпосередньо знайомляться з природним різноманіттям, притаманним той місцевості, тому регіону, де вони мешкають. Музеї ж та зоопарки дають можливість вивчати видові та родові особливості тварин і рослин інших регіонів та країн світу. Особлива увага вихованців звертається на фактори антропогенного впливу, від яких потерпає безпосередньо Франція та інші країни світу (насамперед, різні види забруднень, зниження якості природного довкілля, стрімке зростання урбаністичних процесів тощо).

Вчителям рекомендовано проводити виховні заходи у формі відвідування промислових підприємств та знайомства з тим, яким чином там запобігають викидам у повітря та воду забруднюючих та шкідливих речовин, впроваджують енергозберігаючі технології та відновлювальні джерела енергії, утилізація сміття та запровадження безвідходних технологій виробництва. Усі ці заходи спрямовані на виховання екологічно свідомого громадянина, який добре обізнаний в проблемах навколишнього середовища і готовий прийняти активну участь в їхньому розв' язанні.

Обов' язковою для учнів молодших класів є колективна робота з облаштування регіональних парків, збору сміття на навколишній території, висадження дерев, огородження мурашників, тощо [7;73].

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку

Загроза екологічного лиха і та увага, яка приділяється запобіганню руйнування природного довкілля через освіту для сталого розвитку свідчать про актуальність та перспективність цієї проблематики.

Окремі аспекти досвіду Франції з екологічного виховання для сталого розвитку можуть бути використані і в початковій школі України з урахуванням традицій, специфіки та напрямів освітньої політики, що здійснюються в нашій державі.

Література

1. Generalisation de l'education au developpement durable (EDD) // arculaire n°77-300 du 29 aout 1977

2. Seconde phase de generalisation de l'education au developpement durable (EDD)// Circulaire N°2007-077 du 29-3-2007

3. Programmes de l'ecole primaire. Cycle des approfondissements. Cycle 3 // Le B.O. Nr 5 du 12 avril 2007. - PP 1 - 104.

4. www.coe.int (Conseil de l'Europe)

5. Батарчуков А.В., Докашенко А.И., Германов В.Т. и другие. Экология и здоровье населения Луганской области.// Под редакцией д.м.н., проф. В.Т.Германова. - Луганск, 2004. - 176 с.

6. Гойда Н.Г., Картиш А.П., Грузєва Т. С. і ін. Особливості захворюваності різних статевовікових груп населення/Стан здоров' я населення України та діяльність медичної галузі (Щорічна доповідь, 2001 р.). - К., 2002. -

С.38-86.

7. Голуб В.О. Особливості екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку// Проблеми екологічної освіти та виховання учнівської молоді. Матеріали науково-практичної конференції. - Глухів: ГДПІ, 1995. - сс.72-75.

8. Євтух М.Б., Швець Т.А. Народно-педагогічні традиції виховання у Франції. Монографія. - Переяславль-Хмельницький, 2001. - 110 с.

9. Концепція екологічної освіти України. Затверджена рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України. Протокол № 13/6-19 від 20.12.2001 року, Київ - 2001. - 28 с.

10. Марусенко Е.А. Некоторые параллели экологического и духовно-нравственного кризисов современности. // Духовність особистості: методологія, теорія, практика: Збірник наукових праць. Гол. редактор: Г.П. Шевченко - Вип. 2(8) Вид-во Східноук. нац. ун-ту, 2005. сс. 111-119.

11. Сердюк А.М. Савіна Р.В. Внесок Інституту гігієни і медичної екології ім. О.М. Марзаєва АМН України у становлення та розвиток комунальної гігієни// Журнал АМН України. - 2001. - Т.7, №4. - С.730-740.

12. Червонецький В.В. Роль міжнародної співпраці в розвитку екологічної освіти в самостійну галузь педагогічної теорії і практики // Духовність особистості: методологія, теорія, практика: Збірник наукових праць. Гол. редактор: Г.П. Шевченко - Вип. 6. Вид-во Східноук. нац. ун-ту ім. В. Даля.

2004. сс. 197-214.

13. Червонецький В.В. Екологічна освіта учнів у школах країн Європейського регіону та США. Монографія. - Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. - 336 с.

14. ЮНЕСКО и Международное десятилетие образования в интересах устойчивого развития (2005-2015гг) // Контакт. Том ХХVIІ. - 2003. - № 1-2. -

С.1-8.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Шабінський Микола Євгенійович - старший викладач кафедри практики іноземних    мов    Східноукраїнського    національного    університету імені Володимира  Даля,  м.  Луганськ.   Досліджує  проблеми громадянського виховання у початковій школі Франції. Автор 6 наукових статей з тематики . Домашня адреса: м. Луганськ, кв. Восточний, 2/70

Телефон робочий (642) 41 40 18

Телефон контактний 80509875239

Адреса електронної пошти: wellua@lds.net.ua

Страницы:
1 


Похожие статьи

М Є Шабінський - Громадянське виховання у початкових класахфранцузької школи

М Є Шабінський - Екологічна освіта для сталого розвитку через громадянське виховання у початкових класахфранцузької школи

М Є Шабінський - Роль особистості вчителя у процесі громадянського виховання учнів початкових класів французької школи

М Є Шабінський - Права дитини на уроках громадянського виховання