І Гуменюк - Семантико-функціональні модифікації висловлень зінтер'єктивами - страница 1

Страницы:
1  2  3 

12.Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н. Караулов. - М.: КомКнига, 2006. - 264 с.

13.Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В.И. Карасик. - М.: Гнозис, 2004. - 390 с.

14.Карлинский А.Е. Основы теории взаимодействия языков / А.Е.Карлинский. - Алма-Ата: «Гылым», 1990.

 

- 181 с.

15.Клименюк О.В. Полілектика як філософсько-методологічне підґрунтя культури та пізнання / О.В. Клименюк // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. -  1998. - Вип. VII. - С. 172-187.

16.Клименюк О.В. Уніфікація, діалектика та полілектика у науковому пізнанні / О.В. Клименюк // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. Економіка. Соціологія. -  1999. - Вип. 2. - С. 52-63.

17.Красных В.В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций / В.В. Красных. - М.: ИТДГК "Гнозис", 2001. - 270 с.

18.Нерознак В.П. Языковая личность / В.П. Нерознак, И.И.Халеева // Эффективная коммуникация: история, теория, практика: Словарь-справочник / Отв. ред. М.И. Панов; сост. М.И. Панов, Л.Е. Тумина. - М.:

Олимп, 2005. - С. 587-591.

19.Потапенко С.І. Мовна особистість у просторі медійного дискурсу (досвід лінгвокогнітивного аналізу): Монографія / С.І. Потапенко. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2004. - 360 с.

20.Тамерьян Т.Ю. Моделирование языковой личности в свете современных концепций / Т.Ю. Тамерьян // Актуальные проблемы филологии и педагогической лингвистики: Сборник научных трудов. Вып. VIII / Под ред. докт. филол. наук Т.Ю. Тамерьян. - Владикавказ: Изд-во СОГУ, 2006. - C. 117-126.

21.Халеева И.И. Вторичная языковая личность как реципиент инофонного текста / И.И. Халеева // Язык -система. Язык - текст. Язык - способность. - М.: Наука, 1995. - С.277-285.

22.Черничкина Е.К. Вторичная языковая личность в условиях межкультурной коммуникации / Е.К.Черничкина // Известия Волгоградского государственного педагогического университета.- 2004. -№

3 (08). - С.23-28.

23.Черничкина Е.К. Концепция искусственного билингвизма в теории языка: монография / Е.К.Черничкина.

- Волгоград: Перемена, 2007. - 220с.

24.Шахнарович А.М. Языковая личность и языковая способность / А.М.Шахнарович // Язык - система. Язык - текст. Язык - способность. - М.: Наука, 1995. - С. 213-223.

25.Шумарова Н.П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму: Монографія / Н.П. Шумарова. -К.: Київський державний лінгвістичний університет, 2000. - 283 с.

26.Grosjean F. The bilingual as a competent but specific speaker - hearer / F.Grosjean // Journal of Multilingual and Multicultural Development. - 1985. -. № 6. - P. 467-477.

27.Grosjean F. Processing mixed language: issues, findings and models / F.Grosjean // Tutorials in Bilingualism: Psycholinguistic Perspectives. - New York: Lawrence Erlbaum Associates, Mahawa, 1997. - P. 225-254.

28.Hakuta K. Mirror of Language: The Debate on Bilingualism / K. Hakuta. - New York: Basic Books, Inc.,

Publishers, 1986. - 268 p.

29.Meuter R.F.I.. Language selection in bilinguals: mechanisms and processes / R.F.I. Meuter // Handbook of Bilingualism: Psycholinguistic Approaches. - New York: Oxford University Press, 2005. — P. 349-370.

30.Poulisse N. Language production in bilinguals / N. Poulisse // Tutorials in Bilingualism.- New York: Lawrence

Erlbaum Associates, Mahawa, 1997. - P. 201-224.

31.Romaine S. Bilingualism. - Oxford: Blackwell Publishing, 2004. - 384 p.

32.Titone R. Language contact and code switching in the bilingual personality / R.Titone // Language in Contact and Contrast. Essays in Contact Linguistics. - Berlin, New York, 1991. - P. 439-451.

33.Walters J. Bilingualism:  The Sociopragmatic-Psychоlinguistic. — New York:  Lawrence Erlbaum Associates,

2004. — 323 р.

 

 

 

 

Ірина ГУМЕНЮК                                                                                                    © 2008

 

СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОДИФІКАЦІЇ ВИСЛОВЛЕНЬ З

ІНТЕР'ЄКТИВАМИ

Комунікативно-семантичні можливості висловлення, мовець як суб'єкт, що породжує текст, інформаційна структура елементів висловлення - це ті питання, які викликають все більшу зацікавленість сучасних науковців-лінгвістів. Зокрема, інформаційна структура інтер'єктивів відкриває широке поле для дослідження процесу творення висловлень, їх прагматичного спрямування та реактивної функції. Суб'єктивність як яскрава ознака семантики інтер'єктивів даєможливість зарахувати ці мовні одиниці до модусних показників, тобто слів, які сигналізують про наявність у мікротексті суб'єктивного (модусного) рівня поряд з об'єктивним (диктумним). Закономірно виникає необхідність дослідження семантико-функціональних можливостей інтер'єктивів у структурі висловлення.

Таким чином, актуальність теми статті визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвістичної науки на дослідження засобів вираження мовленнєвих явищ, необхідністю детального вивчення процесів появи та інтерпретації висловлень у мовленнєвій взаємодії.

Досягнення поставленої мети - проаналізувати семантико-функціональні модифікації висловлень з інтер'єктивами - передбачає розв'язання таких завдань: 1) з'ясувати основні фактори, що впливають на інтерпретацію висловлень з інтер'єктивами; 2) проаналізувати зміну семантичної структури речення під впливом інтер'єктивів; 3) окреслити шкалу суб'єктивно-модальних значень, репрезентаторами яких у висловленнях можуть бути інтер'єктиви.

Розглядаючи роль вигуків у процесі творення суб'єктивної модальності висловлення, варто зауважити, що суб'єктивне ставлення мовця до ситуації та до змісту висловлення включає в себе велику кількість значень, які не можна повністю класифікувати за шкалою „позитивне / негативне / нейтральне". Наприклад, вигуки Гей! Цить! Ну! вносять у висловлення, в першу чергу, спонукальну модальність, а вже потім, з врахуванням інтонації, контексту, інтерпретації паралінгвістичних засобів, можна говорити про позитивне, негативне чи нейтральне ставлення мовця до висловленого. Рефлекторні вигуки (типу апчх, кахи-ках, ху та ін.), що позначають фізіологічну реакцію організму на подразнення, не можуть виражати позитивного чи негативного ставлення, оскільки виникають спонтанно, мимовільно. Однак таке значення з'являється у них, коли вони використовуються мовцем з певною метою і завдяки цьому переходять до розряду емоційних вигуків.

Щодо значення „нейтральності", яке передає байдуже ставлення мовця до повідомлюваного, то воно може виявлятися об'єктивно і суб'єктивно. У першому випадку мова йде про ситуації, коли мовцеві немає необхідності брати участь у розмові. Це може бути обмін словами привітання, питання-відповіді про здоров'я, справи тощо. Суб'єктивне вираження „нейтральності" має місце тоді, коли „байдужість" спеціально мотивована, коли трансмісор прагне переконати реципієнта саме в такій своїй позиції. У цьому випадку „нейтральність" стає засобом, за допомогою якого комуніканти приховують свої справжні почуття й наміри.

З огляду на все вищесказане, ми пропонуємо розглядати значення позитивного, негативного ставлення до зображуваного та нейтральності у межах кваліфікативної модальності висловлення (Кваліфікувати характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного класу, розряду тощо [5, т.4, 128]).

Незаперечно, що для конкретизації семантики вигуків і відповідних модальних значень необхідний широкий контекст з урахуванням інтерпретації паралінгвістичних засобів, які супроводять основне висловлення у письмовому тексті і обов'язково наявні у процесі усного спілкування.

Аналіз мовленнєвих ситуацій свідчить, що в умовах функціонування модальні значення, як правило, поєднуються із значеннями емоційно-експресивного плану. Цей момент був предметом дослідження у лінгвістиці і спричинив появу суперечливих суджень та висновків. Так, М. Грепл в праці „О сущности модальности" стверджував, що значення емоційності та експресивності не повинні розглядатися як модальні [3, 297]. Т.В. Алісова, навпаки, підкреслює необхідність і важливість урахування емоційно-експресивної характеристики висловлення для визначення ставлення мовця до змісту висловленого, тобто суб'єктивної модальності висловлення [1, 54-56]. Зрозуміло, що ці значення мають факультативний характер. Їх поява доповнює або конкретизує саме ці значення, а в окремих випадках і суттєво їх видозмінює.

Оскільки більшість вигуків є афективами - тобто мовними одиницями, значення яких для цих слів є єдиним способом позначення вираженої емоції, без її називання [8, 25] - то визначення модальних значень висловлень з інтер'єктивами неможливе без урахування емоційно-експресивної сторони мовлення.

Отже, при аналізі семантико-функціональних модифікацій висловлень з інтер'єктивами важливими та необхідними є такі поняття, як емотивна амбівалентність - здатність семантики одного й того ж емотива виражати емоції з протилежними оцінними знаками [8, 27], та емоціональна пресупозиція - попередня інформація про емоціональну конситуацію емотивного тексту, яка декодує його зміст [8, 28].

Кваліфікаторами негативного ставлення до зображуваного можуть виступати більшість вигуків зі спеціалізованими семантичними функціями (емоційні: Агій! Ай-яй-яй! Ат! Брр! Гу! Еч! Ігі! Ігій! Не дай Боже! Ов! Пхе! Пхі! Тю! Тьфу! Тьху! Фе! Фі! Фу!; усі лайливі: Щоб тебе! Чорт! тощо; оцінні: Біда! Ґвалт! Горе! Лихо! Лишенько! та ін.). Наприклад: Ги, кати! лютує він і біжить далі (М.Коцюбинський); У-у, розтелепа! відводив він свої злодійкуваті очі (Г.Тютюнник).

Серед вигуків зі спеціалізованими семантичними функціями дуже мало одиниць на позначення позитивного ставлення до зображуваного. Сюди належить кілька вигуків, модальні значення яких у реченні трактуються однозначно:

1)захоплення - Браво! Краса! Чудо!. Наприклад: Бу-уаво, Шпіндлере! Дякуємо!Геніальна гіпотеза!  (В.Виниченко); Вийшов чудовий  нарис краса! (О.Довженко);

2)полегшення - Слава Богу! Слава тобі, Господи! Боже, слава тобі!. Наприклад: - Слава тобі, Господи! зраділи бідолашні. Слава тобі, Господи, що він живий! (М.Коцюбинський); -Ну,   слава Богу,  кинула дівчина й з полегшенням зітхнула (М.Хвильовий);

3)  радість - ура!. Наприклад: „Інтернаціонал"...Туш...І Ура!.. Ура!.. Ура!.. (Остап Вишня); -  Уууа! Руді,   сьогодні все буде зроблено (В.Виниченко).

Широкі можливості для передачі різноманітних суб'єктивно-модальних значень відкривають перед трансмісором полісемантичні вигуки (вигуки з семантично дифузними функціями [6, 733]). До них належать: А! Ага! Ай! Ах! Боже мій! Гай! Гей! Е! Еге! Ехе-хе! Матінко моя! Ну! О! Ого-го! Ой! Ох! Отаке! Страх! Так! Ху! Хі! Ха! Хо! Чи бач! тощо. Всі вони передають стан збудження, а тому можуть використовуватись для вираження найрізноманітніших (навіть протилежних) почуттів і емоцій. Для звуження семантичних функцій таких вигуків дуже важливу роль відіграє інтонація, особливо такі її характеристики, як тон, ритм, тембр, сила і тривалість звучання [6, 733]. Наприклад, вигук О! залежно від інтонації може змінювати модальне значення висловлення від задоволення, зворушення до туги й люті: Капітан задоволено засміявся.

О, треба не тільки напоїти у Дніпрі коні, треба напоїти їх у Москві!.. (Г.Косинка);      і недурно
тужила,   кривавилася його  душа.  
О,  недурно,   недурно,   недурно! От   що застав!.. (О.Кобилянська);

О то благаю ж вас слізно, заклинаю вас ласкою Божою... не робіть, не робіть того, що не можна поправити...   (І.Кочерга,); О говірка,   говірка,   ти тричі проклята! (О.Кобилянська).

Аналіз подібних висловлень з інтер'єктивами обов'язково повинен здійснюватись з врахуванням загального змісту, емоційного тла мовлення і за підтримки інших засобів - як мовних, так і позамовних. Оскільки експліцитно виражене за допомогою вигука значення кваліфікативної модальності може виявитись насправді абсолютно протилежним у контексті.

Модальність кваліфікації негативного ставлення мовця до зображуваного реалізується за допомогою полісемантичних вигуків комплексом суб'єктивно-модальних значень:

1)біль (фізичний і душевний), що передається вигуками А! Ай! Ах! Ех! О! Ой! Ох! У-у! та їх фонетичними варіантами. Наприклад: А, підлість... підлість (М. Коцюбинський);

2)досада, жаль - А! Ай! Ах! Боже! Ех! О! Ой! Ох! У-у! і под. Наприклад: Ах, ти не розумієш,   ти нічого не розумієш!..   (Г. Тютюнник);

3)   страх,   переляк,   жах   -  А!  Ай!  Ах!   Господи!   Йой!  Матінко!   Ой!   Ох! Ху! Наприклад:     -     Ой,     потерпає     шкура,     як    подумаєш     собі,     до     чого     воно йдеться... (М. Коцюбинський);

4)гнів, лють, злість - А! Ах! Йой! У-у! Ух!... Наприклад: - Ух ти, розбійник! розсердився Захарко (О. Довженко);

5)розчарування - А! Ай! Е-е! Ей! О-о-о! Отаке! Тю! тощо. Наприклад: - О-о-о,розчаровано зітхнули слухачі.   — Ми думали,   що ви нам дещо  цікавіше розповісте  (Г. Тютюнник);

6)сарказм, іронія, зневага - А! Ага! Ай! Ах! Е-е! Еге! Ех! О! Овва! Ого! Ой! Тю! Хі! та ін.
Наприклад:  Ого... мій пане! сказала з неописаною іронією!
(О. Кобилянська);

7)докір - Ай-яй-яй! Ах! Е! Ей! Ех! О! Ох! Наприклад: Е-е-х, жінко, докоряв із-за столу дід Гулай (Г.Тютюнник);

8) розгубленість, вагання - А... Гм... Е... И-и... І-і... Ну... Чи бач... та ін. Наприклад:

Гм! кинула Спиридонова й замислилась (М. Хвильовий).

Більшість із проаналізованих вигуків завдяки інтонації та відповідного контексту можуть виконувати функцію модальних кваліфікаторів позитивного ставлення мовця до ситуації. Оскільки шкала суб'єктивно-модальних значень із знаком „ + " (позитив) нараховує значно меншукількість одиниць, то відповідно спостерігається більше модально-виражальне навантаження інтер'єктивів. Так, вигуками Ой! Ах! можуть передаватися практично всі позитивні емоції, за винятком окремих ситуативних відтінків. Модальність кваліфікації позитивного ставлення мовця до ситуації реалізується за допомогою полісемантичних вигуків з наступними значеннями: 1) бажаність - Ай! Ах! Ей! Ех! Господи! О! Ой! Ох! Страх! та ін.; 2) радість, задоволення - Ай! Ах! Ге! Гей! Матінко! Ну! О! Ого! Ой! Ох! Ух! та ін.; 3) захоплення - Ай! Ах! Бач! Іч! О! Ого! Ох! Ух! тощо; 4) співчуття - Ай! Ах!Боже! Ех! О! Ой! Ох! і под.; 5) похвала - Ай! Ах! Е! Еге! Іч! Гей! Ну! О! Ого! Ой! Ох!; 6) рішучість - А! Ага! Гей! Ех! Їй-Богу! Ну! Ой! Ох! У! Ух! та ін.; 7) здивування -Еге! Гм...  О! Ого! Ой! Оце але!  Чи бач! та ін.

Суб'єктивно-модальне значення байдужості, тобто нейтральна кваліфікація, оперує невеликою кількістю інтер'єктивів, а саме: А! Ай! Ат!/Ет! Е! Ей! Ну! Та! Наприклад: — Сметана он по бороді тече. Ат, нічого, - і він витирає її долонею (Г. Тютюнник); - Нащо ви її запрягаєте? А Слизинський: Ай, їй нічого не пошкодить! (С. Пушик).

Оскільки специфіка виникнення і семантика вигуків у своїй основі містять емоційність,
то, зрозуміло, що висловлення з цими мовними елементами не можуть мати абсолютно
„байдужий",
            „нейтральний"          характер.             Як стверджує

В.М. Ткачук, залежно від ситуації оператори байдужості можуть тлумачитися як з ухилом до „+", так і з ухилом до „-", що свідчить про складну семантичну структуру цього утворення [7, 81].

Байдужість може набувати афективної форми внаслідок вибору експресивних засобів вираження суб'єктивної модальності, до яких належить і вигук. Таке висловлення позначає не стільки саму нейтральність, скільки заперечення ситуації, негативне ставлення до неї внаслідок втрати впливу на ситуацію. Наприклад: Ет, що мені буде? Викине з соломою та й усе! (Г. Тютюнник); - Е пусте! Лікар каже,   що ніж заліз неглибоко. Мені нічого (М. Коцюбинський).

Аналіз фактичного матеріалу показав, що найбільше функціональне навантаження припадає на поліфункціональні вигуки Ай! Ах! О! Ой! Ох!, якими передається 63,8 % усіх суб'єктивно-модальних значень. Найвужче поле функціонування виявлено у вигуків із спеціалізованою семантикою Горе!/Біда! Ба! Бр! - 14,8%. При цьому спостерігаються такі особливості: усі вигуки придатні для вираження суб'єктивно-модального значення з оцінним знаком „-" (найпродуктивніші - А! Ай! Ах! О! Ой! Ох!, найменш продуктивні - Ба! Брр! Агій! Гей! Горе!/Біда! Страх! Хі/Хе/Хо!), для вираження суб'єктивно-модального значення із показником „+" використовуються не всі вигуки (найпродуктивніші - Ой! Ай! Ах! О!, непродуктивні - Тю! Фе/Фі/Фу! Гу! Брр! Ат/Ет! Ба! Горе/Лихо! Ехе-хе! Е! У! А!). Це зумовлено, на нашу думку, ширшим діапазоном негативних емоційно-оцінних значень, які функціонують у мові, та інтонаційними можливостями голосового апарата людини, який дозволяє будь-якій лексемі за допомогою інтонації надати негативного відтінку: іронії, сарказму, знущання, презирства, зневаги, глузування.

Інтер'єктиви (в основному емоційні) активно використовуються мовцями для передачі у висловлюваннях різноманітних квантитативних значень: міри вияву, перебільшення, захоплення великою кількістю чогось тощо. Ці значення активно діють паралельно з іншими мовними та позамовними засобами. Серед допоміжних мовних елементів чітко виділяються частки, а серед позамовних - інтонація, жести, міміка.

Квантитативна модальність у процесі мовлення може реалізовуватися за допомогою таких

засобів:

1)  одиничних інтер'єктивів, які самостійно виконують функцію інтенсифікації.
Наприклад:
- Ух, кисле! (Л. Костенко);

2)інтер'єктивів + повторення лексеми (лексем), значення якої (яких) інтенсифікується. Наприклад: - Коли я вперше почув про Гоголя? Ой, давно, давно, давно! (Остап Вишня);

3)інтер'єктивів  + частка ЯК.   Наприклад:   - Ах, як знаменито Берлін  їсть гроші (Остап

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

І Гуменюк - Семантико-функціональні модифікації висловлень зінтер'єктивами