В В Червонецький - Екологічна освіта учнів засобами навчальних дисциплін природничого профілю у школах країн євроатлантичного регіону - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 37.033 (4)

В.В. Червонецький

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА УЧНІВ ЗАСОБАМИ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ПРИРОДНИЧОГО ПРОФІЛЮ У ШКОЛАХ КРАЇН ЄВРОАТЛАНТИЧНОГО РЕГІОНУ

Ключові слова: екологічна освіта, навчальні дисципліни природничого профілю, екологічна культура, екологічна свідомість, екологічне мислення.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Екологічна освіта визнається важливою складовою частиною сучасного руху на захист природного довкілля на національному та глобальному рівнях. Її актуальність і значущість у розв'язанні екологічних проблем та оптимізації взаємовідносин між людиною і природою перманентно підтверджується в рішеннях і рекомендаціях всіх міжнародних конференцій, присвячених питанням педагогічної екології, знаходить відображення в урядових постановах та законодавчих актах країн-учасниць міжнародних програм під егідою ЮНЕСКО-ЮНЕП, МСОП та інших провідних організацій, що сприяють розвитку і поширенню в світі цієї галузі педагогічної теорії і практики. Важливе місце в системі екологічної освіти приділяється школі, як базовій загальноосвітній інституції, в якій отримує підготовку до життя переважна більшість молоді шкільного віку. Школа забезпечує можливість здійснювати комплексний виховний вплив на молоде покоління протягом тривалого часу, спираючись при цьому на принцип міждисциплінарності при розв' язанні еколого-освітніх завдань. Міждисциплінарний підхід у шкільній екологічній освіті визнається міжнародною педагогічною громадськістю за провідний, оскільки кожна навчальна дисципліна відповідно до притаманної їй логіки і структури має значені потенційні можливості цілеспрямованого педагогічного впливу на зростаючу особистість. Особлива роль у цьому відношенні відводиться дисциплінам природничого профілю. Саме в них зосереджуються базові знання, перевірені й підтверджені життєвою практикою, щодо структури й енергетики навколишнього природного середовища (біосфери), причин порушення його екологічного балансу, науково-виважених способів підтримки динамічної рівноваги сфери життя.

Вагомі досягнення в розбудові шкільної екологічної освіти мають країни євроатлантичного регіону, до складу яких відносяться усі європейські країни, європейська частина Російської Федерації, а також країни Північної Америки. Ознайомлення з досвідом тих країн, в яких природничо-наукова підготовкашколярів   органічно   поєднується   з   екологічною   освітою   буде сприяти подальшому вдосконаленню і розвитку шкільної екологічної освіти в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор.

Проблеми екологічної освіти засобами дисциплін природничого профілю розглядалися і досліджувалися як вітчизняними, так і зарубіжними вченими, принаймні, Т. Бачинською, П. Бачинським, В. Борейком, А. Волковою, В. Крисаченком, Г. Марченко, В. Танською, С. Шмалей (Україна); І. Зверєвим,

A. Захлебним, Л. Салєєвою, І. Суравегіною (Росія); З. Костовою (Болгарія), Д. Кваснічковою, В. Калиною (Чехія); Е. Кормоді (Угорщина); Дж. Форбсом, К. Кеффордом (Велика Британія), Р. Лоббом (Німеччина), Дж. Сваном,

B. Степпом (США); Д. Цихою (Польша); Ж. Реклю (Франція); Б. Файє (Норвегія) та ін. У дослідженнях цих вчених висвітлюються питання використання дисциплін природничого профілю в шкільній екологічній освіті, визначається їхня роль і місце в міждисциплінарній організації змісту екологічної освіти в школі.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття.

У сучасних дослідженнях еколого-педагогічної проблематики значна увага приділяється розробці теоретико-методологічних засад шкільної екологічної освіти, виконані фундаментальні дослідження з окремих методик екологічного виховання учнів різного шкільного віку. Проте значущість дисциплін науково-природничого профілю в шкільній екологічній освіті висвітлена ще недостатньо. Подолання дифіциту в науково обґрунтованих даних щодо важливості природничих дисциплін у формуванні об' єктивної картини світу, раціональних засобах подолання екологічної кризи є надзвичайно злободенним. Залишаються малодослідженими і недостатньо вивченими питання дидактико-виховних потенцій шкільних курсів хімії, фізики, географії, природознавства, біології та інших у формуванні екологічної культури школярів.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Мета статті полягає в тому, щоб висвітлити і узагальнити досвід країн євроатлантичного регіону в екологічній освіті та вихованні молодого покоління засобами дисциплін природничого профілю в шкільних закладах освіти. Виклад  основного  матеріалу дослідження  з  повним обґрунтуванням отриманих результатів.

Значну роль у формуванні в учнів розуміння явищ та процесів, що постійно відбуваються в природі, впливають на умови існування живого, спричиняють екологічні перетворення локального або глобального рівнів, відіграють дисципліни природознавчого профілю. Вони забезпечують опанування поняттями про цілісність навколишнього середовища, органічний взаємозв' язок усіх його компонентів, дають уявлення про наукову картину світу. При цьому кожна навчальна дисципліна, що має відношення доприродознавчого профілю, виконує відповідні дидактичні функції у даному напрямі, сприяючи усвідомленню причин конфлікту між людиною й природою і розумінню необхідності його усунення. Конкретизація цих функцій подана у вигляді завдань, що висуваються перед шкільною екологічною освітою в колі дисциплін природничого профілю (див. табл. 1 в кінці статті).

У таблиці 1 в концентрованому вигляді наведені основні вимоги до екологічної освіти через такі найбільш поширені в країнах євроатлантичного регіону навчальні дисципліни природознавчого профілю, як фізика, хімія, біологія, геологія, географія.

Курс фізики покликаний передати учням загальні знання про властивості матеріального світу, закономірності явищ природи, форми руху і змінювання матерії. У плані екологічної підготовки учнів ця навчальна дисципліна, на думку педагогів країн євроатлантичного регіону, має можливість зосередити увагу на таких проблемах, як підвищений рівень шуму, радіації, електромагнітного випромінювання, пилового забруднення тощо [1, с.32; 6, с.42]. Перелічені проблеми, вважають вони, потребують, щоб їх розглядали в контексті логіки того дидактичного матеріалу, який вивчається, і були пов' язані з ним змістовно. Так, вивчаючи, наприклад, природу й характер звукових коливань, учні мають не тільки набувати знання про їхні фізичні властивості, сприймання на слух людиною, але й розуміти, коли, на якій частоті вони починають бути шкідливими для високоорганізованих живих істот. Важливе значення для розгляду цієї проблематики має розуміння учнями джерел походження, сутності наслідків впливу на людину такого виду забруднювача довкілля, як шуми. Це невпорядковані звукові коливання, що характеризуються випадковою зміною амплітуди, частоти та іншими величинами. Отримуючи уявлення про одиниці вимірювання рівня гучності звука, учні одночасно повинні набувати знання про екологічно небезпечні й, навпаки, нешкідливі рівні шумів. Слабкі шуми до 30 децибел (тиха музика, шелест листя) заспокоюють людину. Підвищений рівень шуму, починаючи з 60-70 децибел, негативно позначається на фізичному й душевному здоров'ї людини: виявляється розлад слуху, знижується розумова діяльність, пригнічується нервова система, зростає розмах коливань артеріального тиску [4, с.68]. Знайомлячи учнів з таким фізичним явищем, як електромагнітні хвилі, наголошують фахівці країн євроатлантичного регіону, необхідно паралельно показувати можливі наслідки електромагнітного насичення навколишнього середовища, його впливу на стан здоров' я людей. Сучасні медико-біологічні дослідження в цьому напрямі свідчать про те, що деякі види радіохвиль здатні негативно впливати на нервову систему та мозок людини. Дія мікрохвиль на кришталик ока призводить до розладу його функцій.

Особливої значущості набуває проблема забруднення довкілля радіоактивними речовинами. Тому в курсі фізики при розкритті питань, пов' язаних з використанням ядерної енергії, фахівці в галузі екологічної освітивважають за необхідне зосереджуватися як на досягненнях у цій галузі сучасної науки й практики, так і на небезпеці, що від неї може спричинитися, а також наслідках радіоактивного забруднення довкілля [10, с.28].

Педагоги країн євроатлантичного регіону, принаймні Болгарії, Чехії, Угорщини, Німеччини, Великої Британії та ін., пропонують не обмежуватися констатацією або аналізом фактів негативного змісту щодо руйнування навколишнього середовища чинниками фізичного походження, а обов' язково наводити приклади конструктивного розв' язання екологічних проблем, посилаючись на досягнення в різних галузях фізики [3, с.20]. Отже, шкільний курс фізики становить важливу частину в системі екологічної підготовки молодого покоління, містить у собі значні можливості щодо формування наукових знань про світобудову та їх використання з природоохоронною метою.

Що стосується курсу хімії, то він, як вважають чеські педагоги, повинен охоплювати знання, які б давали уявлення про хімічний склад живої й неживої речовин біосфери, характер їхніх взаємосполучень та взаємовпливу внаслідок хімічних реакцій. Ознайомлюючись із кількісними і якісними параметрами таких важливих для життя компонентів довкілля, як повітря, вода, родючий шар ґрунту, учні мають добре засвоїти хімічні елементи, що складають ці компоненти біосфери, знати їхню природну збалансованість. Будь-які порушення в усталеному складі хімічних речовин або привнесення нових здатне викликати в природному середовищі негативні процеси, шкідливі для живих організмів і, в першу чергу, для людини [11, с.180].

Розглядаючи проблему забруднення довкілля реагентами хімічного походження, педагоги країн євроатлантичного регіону підкреслюють, що вона є наслідком недосконалості техніки й технології, що спричиняє потік речовин, який порушує процеси обміну в природі. Накопичення хімічних елементів, наприклад, у повітряному середовищі при відповідних погодно-кліматичних умовах призводить до хімічних реакцій, або утворення хімічних речовин, що згубно впливають на живі організми, негативно позначаються на здоров' ї людини, економіці країни та добробуті людей. До такого стихійного лиха антропогенного походження, в першу чергу, відносять сірчаний газ, який, поєднуючись із атмосферною вологою, утворює сірчану кислоту різної концентрації й випадає у вигляді атмосферних опадів на землю. Кислотні дощі як чинник хімічного забруднення біосфери становлять небезпеку не тільки для органічної природи, але й ушкоджують металеві конструкції та кам' яні споруди. Наслідком хімічної реакції під впливом сонячного випромінювання є фотохімічний смог, який руйнівно відбивається на здоров' ї людини. Шкільний курс хімії, за переконанням фахівців, покликаний дати учням повну картину можливостей людини для використання цієї галузі науково-практичної діяльності з метою підвищення якості життя, забезпечення її життєвих потреб, подолання небезпечних хвороб тощо. В той же час учні мають усвідомити, щонизька екологічна культура, ігнорування санітарно-гігієнічними нормами, недалекоглядність у прогнозуванні пост-ефекту від хімічних забруднень довкілля роблять суттєвий внесок у погіршення екологічної ситуації, подальше посилення екологічної кризи [5, с.132; с.139-140]. Тому в курсі хімії, як і в курсі фізики, значну частину природоохоронних знань мають становити відомості про ефективні засоби розв' язання екологічних проблем, що виникають внаслідок хімічних забруднень навколишнього середовища.

Шкільні курси біології та геології, підкреслюють фахівці в галузі екологічної освіти країн євроатлантичного регіону, покликані сформувати в учнів знання про зв' язки, що еволюційно утворювалися між живою й неживою природою, про обмін речовиною та енергією, що постійно відбувається між біотичним та абіотичним середовищем [9, с.3].

Шкільний курс біології відіграє важливу роль у розвитку в учнів уявлень про рівні організації біосфери, її структуру, енергетику, існуючі взаємозв' язки, ланцюги живлення, кругообіг речовин, екологічні фактори тощо. Із шкільного курсу біології учні отримують знання про живу оболонку Землі - біосферу, котра репрезентує собою вищий рівень цілісності у межах поширення життя [6, с.41 ]. Екологічна збалансованість усіх елементів біосфери, що підтримує її динамічну рівновагу, є гарантом збереження й розвитку існуючих умов життя. Безвідповідальне, екологічно невиправдане втручання в процеси біосфери призводить до порушення тієї усталеності, яка постійно репродукується. У зв' язку з цим актуалізуються знання, про функціонування біосфери, роль живої речовини в його забезпеченні й відтворюванні, значущість наявності різноманітних форм життя та видового представництва у збереженні його усталеності [7, с.12-17]. Ознайомлення з компонентним складом біосфери, існуючими між ними взаємозв' язками й взаємозалежністю одне від одного сприяє кращому розумінню учнями наслідків тих пошкоджень, що завдаються її окремим елементам.

Як відомо, ці ушкодження виявляються в різних формах: забрудненні речовинами фізичного та хімічного походження, біологічними забрудненнями, розповсюдженні речовини та енергії, нераціональному використанні природних ресурсів та їхньому вичерпанню тощо. Тому в плані екологічної освіти важливого значення набуває опанування учнями поняттям про природні ресурси, що поновлюються й не поновлюються. Наведена класифікація з відповідним конкретно означеним змістовним наповненням, на думку фахівців країн євроатлантичного регіону, сприятиме розумінню учнями кінцевості й вичерпуваності ресурсів біосфери й слугуватиме підставою для визнання необхідності раціонального використання корисних копалин, дбайливого ставлення до природних багатств [9, с.3]. Значною мірою знання учнів про ресурси біосфери доповнюються й розширюються в шкільному курсі геології. Він допомагає учням краще зрозуміти життєву важливість викопних ресурсів для сучасної індустріальної цивілізації, збагачує їхні знання про шляхи й засобинауково обґрунтованого природокористування та ресурсозбереження. Таким чином, можна констатувати, що чільне місце у формуванні в учнів розуміння наукової картини світу та необхідності уживати науково виважені заходи щодо його збереження відводиться таким навчальним дисциплінам, як біологія та геологія.

Вимоги до висвітлення екологічних проблем, включені до курсу географії, ставлять за мету сформувати в учнів комплексні знання про взаємодію людини з довкіллям як природознавчого, так і суспільнознавчого характеру (див. табл. 1). Перші інтерпретуються з позицій фізичної географії, другі - економічної та соціальної географії [12].

У курсі фізичної географії, відзначають педагоги країн євроатлантичного регіону, увага має зосереджуватися на системі знань про структуру і властивості геосфер Землі, їхні взаємозв' язки. При цьому акцентується увага на цілісності природного середовища, єдності всіх геосфер: атмосфери, гідросфери, біосфери і літосфери [ 8, с.77-78]. Такий підхід, вважають фахівці, надає змогу посилити знання учнів, отримані з інших навчальних дисциплін, про те що порушення одного кільця в природній системі обов' язково викличе ланцюгову реакцію негативних змін в інших. Це явище однаково виявляє себе на будь-якому рівні її організації. Тому учні повинні мати чітке уявлення, що "все зв'язне з усім", і кожний шар земної оболонки являє собою функціонально важливу складову цілісної системи, яка має назву планета "Земля".

Отже, з екологічної точки зору відповідальність за якісний та кількісний стан як частин, так і цілого набуває одночасно і морального, і життєво необхідного значення, оскільки пов' язується з існуванням самої людини й усього сущого. Таким чином, курс фізичної географії, на думку педагогів країн євроатлантичного регіону, відіграватиме важливу роль у формуванні в учнів розуміння взаємопроникаючої та узгодженої єдності природних систем (атмосфери, гідросфери, біосфери, літосфери) на макрорівні тобто, на рівні географічної оболонки, яка постійно зазнає антропогенного впливу, що призводить до певних змін [12, с.132]. На сьогодні, як відомо, немає жодної царини в межах географічної оболонки, де б не відчувалася діяльність людини. Система знань про географічну оболонку та масштаби впливу на неї внаслідок господарчої діяльності людини виводить учнів на глобальний рівень розуміння екологічних проблем [8].

У курсі економічної й соціальної географії розглядаються питання, що стосуються різних видів природних ресурсів та їхньої значущості й вартості в забезпеченні життєдіяльності людини, необхідності їхньої охорони та раціонального використання [12, с.134]. Важливого дидактичного значення набуває ознайомлення учнів з поняттям про територіально-виробничі комплекси, в якому зосереджується увага на господарчому оцінюванні території, її ресурсів, екологічно доцільного їх використання як з метою промислового розвитку території, так і збереження екологічно сприятливихумов для існування живих істот, враховуючи людину. Як підкреслює академік І. Зверєв (Росія), за допомогою економічної географії розкривається картина взаємодії між "природою", "людиною та суспільством" [12, с.134].

Курс економічної та соціальної географії надає змогу ознайомити учнів з проблемами раціонального природокористування, відновленням природних ресурсів, перспектив соціально-економічного розвитку країни, регіону, окремої місцевості, прогнозування можливих негативних в екологічному відношенні наслідків, передбачити їхній вплив на здоров' я людини. У ньому логічно узгоджуються такі надзвичайно актуальні з економічної, екологічної й соціальної точок зору питання, як ресурсозабезпеченість, врахування кліматичних та геологічних чинників при організації відпочинку й оздоровлення людини, забезпеченні енергоресурсами [ 8, с.79].

Серйозною проблемою, що докладно розглядається в курсі економічної й соціальної географії, є проблема урбанізації, особливо у великих за кількістю населення й територією міст. Вони все більше перетворюються в епіцентри екологічної кризи. Тут зосереджується значна частина сучасних екологічних проблем: високий рівень фізичних, хімічних і біологічних забруднень, велика скупченість населення, яка, в свою чергу, породжує комунікаційні проблеми й пов' язані з нею негативні в екологічному плані чинники навколишнього середовища, що призводять до різних порушень діяльності нервової системи людини, психічних захворювань, гіподинамії тощо.

Таким чином, курс економічної й соціальної географії сприяє комплексному розумінню учнями сучасних проблем довкілля, котрі безпосередньо торкаються повсякденного буття як окремої людини, так і всього людства. Шкільний курс географії (фізичної, економічної й соціальної) відіграє провідну роль в екологічній підготовці учнівської молоді, оскільки має значний дидактичний потенціал для комплексного висвітлення актуальних проблем довкілля [2, с.24].

Наведені в таблиці 1 вимоги до розв' язання навчально-виховних завдань екологічного характеру значною мірою є типовими для більшості країн євроатлантичного регіону, оскільки містять в собі загальні положення щодо ролі й можливостей навчальних дисциплін природничого профілю в екологічній освіті учнів, напрацьовані спільними зусиллями вчених і педагогів в рамках міжнародної співпраці.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Таким чином, навчальні дисципліни природничого профілю сприяють формуванню у школярів наукових знань про природу, людину та живих істот, які підтримують екологічний баланс біосфери, створюють умови для екологічно безпечного існування людства. Науково-природничі знання відіграють важливу роль у розвитку в учнів екологічного мислення, розуміння різноаспектності та багатобарвності проблем довкілля, які можна вирішити,спираючись на сучасні знання про фізико-хімічні параметри географічної оболонки планети, зокрема її невід' ємної складової - біосфери, використання цих знань для забезпечення екологічно сталого розвитку суспільства. Досвід країн євроатлантичного регіону підтверджує, що належна увага до використання потенцій навчальних дисциплін природничого профілю створює надійні передумови для усвідомленої участі майбутніх дорослих громадян у природоохоронному русі.

Подальші розвідки у даному напрямі педагогічної теорії і практики можуть бути спрямовані на висвітлення досвіду країн євроатлантичного регіону у використанні інноваційних технологій екологічної освіти в школі у процесі опанування природничих знань, забезпечення їхньої конструктивної взаємодії з гуманітарними знаннями як джерела одухотвореності раціоналістичного мислення.

Література

1. Друков В.М., Друков А.В. Экологическое образование в школьном курсе физики// В.М. Друков, А.В. Друков// Педагогика.—1999. — № 5.— С. 32—33.

2. Загарова К. Как чрез обученисто по география възпитавам у учениците любов към родната природа/ К.Загарова// Формиране на екологична культура у учиниците в учебния процес.—София, 1983.—С. 24—38.

3. Костова З. Образование по вопросам окружающей среды в школах Народной республики Болгарии/ З. Костова// Образование по вопросам окружающей среды в школах стран - членов СЭВ.—С. 16—22.

4. Михеев А. В., Галушин В.М., Гладков Н.А. и др. Охрана природы: Учебник для педагогических институтов// А. В. Михеев, В. М. Галушин, Н. А. Гладков и др.—М.: Просвещение, 1988.—320 с.

5. Николова Л. Възможности на интегралния подход за формирание и развитие на система от понятия, свързани с фактора замърсяване на околната среда в курсе по химия на средните училища/ Л. Николова// Формироване на екологична культура у учениците в учебния процес.—София, 1983.— С. 132—142.

6. Отношение школьников к природе/ Под ред. И. Д. Зверева, И.Т. Суравегиной.М.: Педагогика, 1988.—128 с.

7. Система за екологично образование, възпитание и култура в детские градини, средните и висшите училища/ Научен ръкуводител З. Костова. София: Министерство на народната просвета, 1989.—52 с.

8. Соркина Л.Д. Природоохранительное содержание школьных курсов географии в Болгарии и Польше/ Л.Д. Соркина// Обучение географии зарубежом. Сборник научных трудов.—М.: НИИ Содержания и методов обучения, 1977.—С. 76—83.

9. Brennan M.J. A Curriculum for the Conservation of People and their Environment / M.J. Brennan// The Journal of Environmental Education. 1986.—Vol. 17. -№ 4.— Pp. 1—12.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В В Червонецький - Використання сучасних екранних засобів у екологічній освіті в школах країн євроатлантичногорегіону

В В Червонецький - Екологічна освіта учнів засобами навчальних дисциплін природничого профілю у школах країн євроатлантичного регіону

В В Червонецький - Становлення екологічної освіти в школах сша

В В Червонецький - Індивідуальні форми роботи з екологічної освіти учнів у позакласний час у школах країн євроатлантичного регіону