З Мамчур, А Савицька - Екологічна характеристика листяних мохів шацького національного природного парку - страница 1

Страницы:
1  2 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK OF L'VIV UNIV.

Серія біологічна. 2006. Вип. 42. С. 38-47 Biology series. 2006. Is. 42. P. 38-47

УДК 582.32:574.21

ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИСТЯНИХ МОХІВ ШАЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ

З. Мамчур, А. Савицька

Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Грушевського, 4, 79005 м. Львів, Україна e-mail: z_mamchur@franko.lviv.ua

Досліджено листяні мохи Шацького національного природного парку та вивчено особливості їхнього розподілу за головними типами субстрату. Виділено екологічні групи за відношенням до головних чинників середови­ща. На досліджуваній території виявлено п'ять типів життєвих форм мохів: дернисті, подушкові, килимові, плетивні та дендроїдні.

Ключові слова: листяні мохи, екологічна характеристика мохів, життєві фор­ми, Шацький національний природний парк.

З огляду на створення Шацького національного природного парку (ПІНІПІ) науко­вці детально вивчали флору судинних рослин і рослинність цієї території (Ященко, Анд-рієнко, Шеляг-Сосонко, Стойко, 1983; Андрієнко, Шеляг-Сосонко, 1983; Ященко, 1983) [5, 12].

Мохоподібні є невід'ємною й найменш вивченою складовою частиною структури фітоценозів Західного Полісся. Перша праця, присвячена дослідженню мохів цього регіо­ну, опублікована 1916 р. В. С. Доктуровським: у ній згадано 63 види листяних мохів без зазначення точних місцезнаходжень [8]. У 1955 р. В. М. Мельничук на підставі власних зборів, а також зборів М. П. Слободяна, літературних джерел та матеріалів бріологічного гербарію Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України опублікував "Список листяних мохів Західної Волині" з 219 видів [8]. Спеціальних флористичних та еколого-фітоценотичних досліджень мохоподібних території ШНПП раніше не проводили. З метою оцінки сучасного стану бріофлори ШНПП ми започаткували вивчення листяних мохів, а саме: визначення видового складу, проведення таксономічного та екологічного аналізів.

Робота виконана за матеріалами, зібраними протягом вегетаційних періодів 2003­2004 рр. на території ШНПП. Для збирання мохоподібних та проведення польових дослі­джень використовували маршрутний метод. Мохоподібні збирали з різних субстратів з дотриманням загальних правил збирання ботанічних матеріалів. Обов'язково зазначали, крім географічного пункту і дати збору, також умови місцезростання, характер субстра­ту, експозицію, затінення, вологість; для водних мохів - ступінь зануреності у воду, хара­ктер прикріплення до субстрату, характеристику водойми; для епіфітних мохів - породу дерева і висоту розміщення над землею.

Мохи визначали за загальноприйнятою порівняльно-морфологічною методикою [4, 6, 14]. Екологічні групи мохів виділяли на підставі власних спостережень, використо­вуючи шкали, розроблені Я. Дідухом та Р. Дюлем [3, 13]. Життєві форми мохів виділяли за класифікацією К. Гімінгайма і Е. Робертсона, яку доповнили К. Улична і М. Бойко [7; 11, 14, 16].

Шацький національний природний парк створено у 1983 р., розширено у 1993 р. Він розташований у північно-західній частині Волинського Полісся, у басейні Західного

© Мамчур З., Савицька А., 2006

Бугу та Прип' яті. Територія парку охоплює декілька ізольованих ділянок, оскільки роз­ширення в північно-західному напрямі заторкнуло лише державні ліси, а населені пункти та землі сільськогосподарських виробників до парку тут не ввійшли. У південній частині парку до його складу після збільшення території ввійшла долина р. Прип' ять (верхня течія річки), яка на цій ділянці осушена, а русло річки каналізоване. Шацькі озера зачис­лені до переліку водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення (Рамсарська кон­венція).

Укрита лісом площа парку становить 24 503,4 га (50,0%), у тому числі 9 142,9 га -лісові культури. Луки займають у парку близько 3 300 га (6,8%), болота - 1 947,4 га (4%). Площа, вкрита водою, становить 6 961,7 га (14,2%), площа орних земель - 4 726,4 га (9,7%), забудовані території - 1 709,2 га (3,5%) [10].

Серед лісів переважають соснові зеленомохові, головно вологі чорницеві, менше -свіжі чисто зеленомохові, орляково-різнотравні, злаково-різнотравні, вересові. Значно менше поширені дубово-соснові ліси. Зрідка трапляються багаті за флористичним скла­дом, зі значною домішкою неморальних видів дубово-соснові ліщиново-чорницево-квасеницеві та грабово-соснові чорницево-квасеницеві, дубові та грабово-дубові. Смере­кові ліси рдкісні, вони є переважно на заході на великих знижених ділянках з близьким підстиланням морени. Зрідка невеликими ділянками трапляються широколистяні ліси з грабом, дубом, ясенем та вільхою, з неморальними, властивими сирим лісам, та лісово-болотними видами. Чисті вільхові або березово-вільхові ценози на торфових болотах мають комплексний травостій - лісовий різнотравно-папоротевий на підвищеннях та бо­лотний різнотравно-осоковий по зниженнях.

Лучна рослинність району представлена заплавними та материковими луками. Правобережні луки Західного Бугу належать до справжніх з формаціями костриці лучної, райграсу англійського та тонконога лучного. У заплавах р. Прип' яті, Вижівки, Турії, Сто-ходу поширена формація осоки стрункої на торфових, торфово-болотних, рідше мулува­то-глейових ґрунтах. У таких самих умовах рідше трапляються асоціації лепешняка пла­вучого та великого. На прирусловому валу Прип' яті поширені справжні луки тонконога лучного, а в притерасних частинах заплави Прип' яті і Стоходу торф' янисті дрібноосокові з осок звичайної, просовидної, жовтої та пустищні з переважанням біловуса.

На вододілах поширені низинні торф' янисті луки - щучникові, дрібноосокові, мо-лінієві, зрідка червонокострицеві, а також пустищні біловусники.

Болота переважають осокові з осокою омською та осоково-гіпнові з осокою омсь­кою, здутою, пухнатоплодою та ін. Значно менше поширені лісові чорновільхові [1, 10, 12].

На території ШНПП мохоподібні ростуть на вологих та мокрих місцях (береги озер, каналів, болота, заболочені луки), лісовому ґрунті, згарищах, скельно-кам' янистих субстратах, гнилій деревині, корі живих дерев та прикореневій ділянці. Видовий склад та ступінь розвитку залежать від зволоження, природи субстрату, кута нахилу поверхні тощо [8, 9].

Завдяки аналізу ми виявили такі головні екологічні групи мохів за приуроченістю до субстрату: епігейні (48 видів), епілітні (29 видів), епіксильні (10 видів), епіфітні (24 види) та мохоподібні боліт і заболочених місць (44 види). У бріофлорі досліджуваної території переважають мохи боліт та епігейні види.

Для деяких видів мохоподібних характерна широка екологічна амплітуда росту. Наприклад, Ceratodon purpureus[1], Dicаnum scoparium, D. montanum, Brachythecium sale­

brosum можуть заселяти різні субстрати (див. таблицю). До видів, які можуть розвивати­ся на більш ніж одному субстраті, належать Bryum argenteum Hedw., деякі види родів Brachythecium та Plagiomnium.

Серед епігейних виявлено 43 види, причому Pleurozium schreberi трапляється у ґрунтовому покриві майже всіх типів лісів. Також поширені в різних умовах види родів Plagiomnium і Dicranum.

Моховий покрив зеленомохових лісів часто представлений такими епігейними видами: Hylocomium splendens, Pleurozium Schreberi, Plagiomnium cuspidatum, Dicranum polysetum. Перші два види часто співдомінують і утворюють плеврозієво-гілокомієві си-нузії. Підвищена вологість і значне затінення забезпечують розвиток різного мохового покриву. Залежно від ступеня зволоження, характеру субстрату та інших умов, видове різноманіття території досить різко змінюється. Про заболочення свідчить наявність Polytrichum commune, P. strictum, P. longisetum, Sphagnum angustifolium, видів роду Dre-panocladus. Як у хвойних, так і в змішаних та листяних заболочених лісах трапляється велика кількість видів сфагнових мохів: Sphagnum angustifolium, S. russowii, S. magellanicum, S. palustre, S. girgensohnii, S. fuscum, S. centrale. Більшість цих видів за­ймає знижені, зволоженіші місцезростання.

На помірно зволожених місцях на землі виявлено види родів Plagiomnium, Di-cranum, види Bryum pseudotriquetrum, B. capillare, B. caespiticium, Aulacomnium palustre, Climacium dendroides.

У соснових лісах моховий покрив розріджений, переважно плеврозієвий. Часто трапляється також Leucobryum glaucum зі значним відсотком проективного покриття, рідше - Polytrichum formosum. На розвиток мохового покриву тут негативно впливають загальна сухість місцезростання, а можливо, і часті низовинні пожежі.

Особливе місце в цьому екотопі займають згарища, де виникають умови росту, які відрізняються від інших підвищеним вмістом азоту, бідністю на органічні сполуки, ущі­льненням ґрунту обгорілих місць. Для згарищ характерні є Funaria hygrometrica, Cerato-don purpureus, Pohlia nutans, Bryoerythrophyllum recurvirostrum. Субстрати таких типів, як згарища та інші оголені ділянки, є тимчасовим екотопом, який протягом декількох деся­тиріч повністю заростає.

Трухлява деревина пнів і повалених дерев - сприятливе місце для росту епіксилів. Інколи майже суцільно вкривають деревину види Brachythecium salebrosum, Hypnum cu-pressiforme. Часто трапляються Tetraphis pellucida, Dicranum flagellare, Pohlia nutans, Brachythecium salebrosum, Herzogiella seligerii та ін.

Еколого-біологічні властивості та морфологічні ознаки мохоподібних, які поселя­ються на деревах, відповідають специфіці цього екотопу, перш за все вертикальності чи різкому нахилові поверхні та фізико-хімічним особливостям кори. Більш чи менш гладка у молодих дерев кора з віком грубшає і розтріскується, збільшується її вологоємність, у тріщинах нагромаджується порох і гумус, ліпше затримується волога, що сприяє розвит­кові мохової рослинності.

Вплив умов довкілля на розподіл епіфітних мохоподібних дуже великий, тому на­віть дерева одного й того ж виду в різних місцях поширення можуть мати зовсім іншу бріофлору або не мати її зовсім. Значна різноманітність та інтенсивний розвиток епіфіт-них мохів простежується на листяних форофітах у вологих темнохвойних лісах, по бере­гах водойм та річок.

Мохоподі6ні єпіфітних обростань найчастіше не виявляють вузької приуроченості до якогось виду широколистяних дерев. На хвойних, на відміну від листяних видів дерев,у межах території досліджень не поселяються навіть факультативні епіфіти. Очевидно, це пов'язано з сухістю та здатністю кори до злущування.

Для цієї території характерні 24 види епіфітних мохів. До найпоширеніших епіфітів належать види родів Orthotrichum та Hypnum, види Leskea polycarpa, Pylaisia polyantha, Platygyrium repens, Bryum capillare, Pseudoleskeella nervosa, Amblystegium serpens, Brachythecium velutinum, а на прикореневих ділянках можуть траплятися Cam-pylium polygamum, Plagiomnium rostratum, P. cuspidatum. Plagiothecium denticulatum, P. curvifolium, P. nemorale.

Спектр екологічних груп за приуроченістю до субстрату

Види

2 3

1

3

4

Sphagnum angustifolium (C.Jens. ex Russ.) C.Jenn. +

S. palustre L. +

S. russowii Warnst. +

S. cuspidatum Ehrh. ex Hoffm. +

S. magellanicum Brid. +

S. contortum K.F. Schultz +

S. compactum Lam. et DC. +

S. capillifolium (Erhr.) Hedw. +

S. fuscum (Schimp.)Klinggr +

S. girgensohnii Russ. +

S. warnstorfii Russ. +

S. centrale C. Jens ex C. Arn. & C. Jens +

S. teres (Schimp.) Angstr. +

S. rubellum Wils. +

Tetraphis pellucida Hedw. + +

Atrichum undulatum (Hedw.) P. Beauv +

Polytrichum piliferum Hedw. +

P. strictum Brid. + +

P. longisetum Sw. ex Brid. +

Polytrichum commune L. + +

P. formosum Hedw. +

Fissidens cristatus Wils. + +

Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid. + +      + +

Dicranum scoparium Hedw. + + +

Примітка. Субстрати: 1 - оголені й напівоголені дрібнозернисті субстрати та грунт, зга­рища тощо; 2 - мохові болота, заболочені ділянки, торфові болота тощо; 3 - скельно-кам' янисті субстрати, оголені валуни, кам' яні стіни тощо 4 - органічний субстрат, що розкладається, гнила деревина, дерев'яні споруди і дахи тощо; 5 - кора та гілки живих дерев, корені дерев, які виступають на поверхню тощо.

1

4

5

2

5

6

3. Мамчур, А. Савицька

Продовження таблиці

1

2

3

4

5

6

D. polysetum Sw.

+

 

 

 

 

D. bonjeanii De Not.

 

+

 

 

 

D. flagellare Hedw.

 

+

 

+

 

D. montanum Hedw.

+

 

+

+

+

Dircanella cerviculata (Hedw.) Schimp.

 

+

 

 

 

D. heteromalla Hedw., Schimp.

 

+

 

+

 

Ditrichum pallidum (Hedw.) Hampe

+

 

 

 

 

Leucobryum glaucum (Hedw.) Schimp.

+

 

 

 

 

Bryoerythrophyllum recurvirostrum (Hedw.) Chen

+

 

+

 

 

Pottia truncata (Hedw.) B. et S.

+

 

 

 

 

Tortula ruralis (Hedw.) Gaertn., Meyer ex Scherb.

 

 

+

 

 

T. muralis Hedw.

 

 

+

 

 

Grimmia ovalis (Hedw.) Lindb.

+

+

+

 

 

Racomitrium canescens (Hedw.) Brid.

+

 

+

 

 

Funaria hygrometrica Hedw.

+

 

 

 

 

Bryum pseudotriquetrum (Hedw.) Schwaegr.

 

+

 

 

 

B. argenteum Hedw.

+

+

+

 

 

B. capillare Hedw.

+

 

+

 

 

B. caespiticium Hedw.

+

 

+

+

+

Pohlia nutans (Hedw.) Lindb.

+

+

 

+

 

Plagiomnium rostratum (Schrad.) T. Kop.

 

 

+

 

 

P. a/fine (Bland.) T. Kop.

+

 

+

 

 

P. cuspidatum (Hedw.) T.Kop.

+

 

+

 

+

P. undulatum (Hedw.) T. Kop.

+

+

 

 

 

Aulacomnium palustre (Hedw.) Schwaegr.

 

+

 

 

 

Orthotrichum pumilum Sw.

 

 

 

 

+

O. speciosum Nees.

 

 

 

 

+

O. affine Brid.

 

 

 

 

+

Ulota crispa (Hedw.) Brid.

 

 

 

 

+

Fontinalis antipyretica Hedw.

 

+

 

 

 

Climacium dendroides (Hedw.) Web. et Mohr

+

 

 

 

 

Leucodon sciuroides (Hedw.) Schwaegr.

 

 

 

 

+

Pseudoleskeella nervosa (Brid.) Nyh.

 

 

+

 

+

Leskea polycarpa Hedw.

 

 

+

 

+

Helodium blandowii (Web. Et Mohr.) Warnst.

 

+

 

 

 

Thuidium erectum Duby.

+

 

 

 

 

T. philibertii Limpr.

+

+

 

 

+

Закінчення таблиці

1 \2\3\4\5\6

T. abietinum (Hedw.) B., S. et G.

+

 

 

 

T. recognitum (Hedw.) Lindb.

+

 

+

+

Amblystegium serpens (Hedw.) B., S. et G.

+

 

+

+

A. juratzkanum Schimp.

+

 

+

 

A. riparium Hedw.

+

+

 

 

Campylium stellatum (Hedw.) J. Lange et C. Jens.

 

+

+

 

C. polygamum J. Lange et C. Jens.

 

+

 

 

Calliergon giganteum (Schimp.) Kindb.

 

+

 

 

C. cordifolium (Hedw.) Kindb.

 

+

 

 

C. trifarium (Web. et Mohr) Kindb.

+

 

 

 

Drepanocladus aduncus (Hedw.) Warnst.

+

+

 

 

D. exannulatus (B.S.G.) Warnst.

 

+

 

 

D. fluitans (Hedw.) Warnst.

 

+

 

 

D. lycopodioides (Brid.) Warnst.

 

+

 

 

D. revolvens (Sw.) Warnst.

 

+

 

 

D. vernicosus (Mitt.) Warnst

 

+

 

 

Scorpidium scorpioides (Hedw.) Limpr.

 

+

 

 

Brachythecium albicans (Hedw.)B., S. et G.

+

 

 

 

B. salebrosum B., S. et G.

+

 

+ +

+

B. velutinum (Hedw.)B., S. et G.

+

 

+

 

B. populeum (Hedw.)B., S. et G.

 

 

+

+

B. rutabulum (Hedw.) B., S. et G.

+

 

+

+

Eurhynchium striatum (Hedw.) Schimp.

+

 

 

+

Cirriphyllum tenuinerve (Lindb.) Wijk et Marg

+

 

+

 

Plagiothecium curvifolium Schlieph. ex Limpr.

+

 

 

+

P. denticulatum (Hedw.)B., S. et G

+

 

+

 

P. nemorale (Mitt.) Jaeg.

+

 

 

+

Herzogiella seligerii (Brid.) Iwats.

+

 

+

 

Homomallium incurvatum (Brid.) Loeske

 

 

+

+

Hylocomium splendens (Hedw.) B., S. et G.

+

 

 

 

Hypnum cupressiforme Hedw.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

З Мамчур, А Савицька - Екологічна характеристика листяних мохів шацького національного природного парку