І Ю Зайцева - Система корпоративного контролю ефективності функціонування транспортних систем - страница 1

Страницы:
1 

8.Бородкин Ф.М., Айвазян С.А. Социальные индикаторы. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2006. - 607 с.

9.Андренко Е.А. Интегральная оценка уровня социально-экономического развития муниципальных образований на примере Харьковского региона // Коммунальное хозяй­ство городов: Науч.-техн. сб. Вып.82. - К.: Техніка, 2008. - С.68-75.

Отримано 19.03.2009

 

УДК 338.47 : 629.33

І.Ю.ЗАЙЦЕВА, канд. екон. наук

Українська державна академія залізничного транспорту, м.Харків

СИСТЕМА КОРПОРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ

Досліджено значення автомобільного транспорту для різних галузей економіки України, в тому числі для міського господарства. Наведено характеристику та класифі­ковано види корпоративного контролю з метою розробки дієвої стратегії захисту авто­транспортних підприємств від недружніх поглинань.

Розвиток зовнішньої торгівлі - одна з найважливіших умов подо­лання кризових явищ в економіці України, її стабілізації і структурної перебудови, рівноправного входження країни в систему міжнародного поділу праці. Важливу роль у цьому процесі покликаний відіграти транспорт, що не тільки є засобом забезпечення зовнішньоекономіч­них зв'язків, але і виконує самостійну функцію експортера транспорт­них послуг. Водночас розгул переділу власності змушує нас серйозно задуматися над проблемою зміцнення економічної безпеки насамперед автотранспортних підприємств. Стратегічне значення автомобільного транспорту для економіки України обумовлює необхідність у консолі­дації зусиль вчених і практиків у боротьбі з рейдерством і недружніми поглинаннями, а також створенні сприятливих умов для підтримки економічної безпеки автотранспортних підприємств.

На рівень корпоративного управління кожного підприємства та на оцінку його інвестиційної привабливості впливає й те, як забезпечу­ється захист інтересів меншості акціонерів та чи забезпечується він взагалі.

Внаслідок процесів приватизації державного майна в Україні іс­нує велика кількість дрібних акціонерів - здебільшого це працівники акціонерних товариств, які виникли у процесі приватизації. Пакети акцій таких акціонерів у більшості випадків не перевищують 1-2% від розміру статутного фонду товариства.

Категорія дрібних акціонерів є найменш захищеною у корпорати­вних відносинах. Непоодинокими є випадки грубих порушень їхніх прав з боку менеджменту товариства та крупних акціонерів. Причина­ми такого становища є не тільки слабкість діючого законодавства України, але й низький рівень загальної корпоративної культури. Ак­ціонери не знають про свої права і не вміють їх захищати встановле­ними законом засобами. Крім того, дрібні акціонери найчастіше не мають необхідних фінансових ресурсів для забезпечення захисту своїх прав і протистояння міцним фінансовим магнатам чи менеджменту товариства, у розпорядженні якого знаходяться усі ресурси підприєм­ницької структури. Захист прав дрібних акціонерів ускладнюється і у зв'язку з тим, що більшість з них знаходяться у трудових відносинах з товариством і під загрозою звільнення з роботи вимушені підкорятися будь-яким рішенням виконавчого органу.

Найчастіше питання про захист інтересів меншості виникає при набутті певною особою вирішального контролю над акціонерним то­вариством.

Метою даної статті є дослідження значення автомобільного транспорту для економіки України; надання характеристики та класи­фікації видів корпоративного контролю для подальшої розробки дієвої стратегії захисту автотранспортних підприємств від недружніх погли­нань.

На жаль, за роки незалежності країні так і не вдалося створити ефективну систему безпеки бізнесу, що задовольняла б потреби кож­ного суб'єкта господарювання. Вченим і фахівцям у галузі злиттів і недружніх поглинань необхідно закласти фундамент вітчизняної кор­поративної безпеки, зокрема автотранспортних підприємств, через ви­хід на глобальний ринок нового неетичного, грубого гравця - корпора­тивного рейдера.

У цьому напрямку вже зроблено деякі важливі кроки: приверта­ється увага правоохоронних органів і засобів масової інформації, вно­сяться виправлення й удосконалюється корпоративне законодавство, створюються спеціальні держструктури з протидії рейдерству, з'явля­ються антирейдерські об'єднання підприємців.

Питаннями корпоративного управління, а саме захисту прав мен­шості в акціонерному товаристві, розробці способів захисту прав акці­онерів займаються такі провідні українські та російські вчені як Д.В.Задихайло, О.Р.Кібенко, І.А.Храброва, Л.П.Страхова, М.Чечетов, А.Мендрул [1-4] та ін.

На наш погляд, можна виділити кілька видів корпоративного кон­тролю: 1)спільний; 2)переважний; 3)стратегічний.

Спільний корпоративний контроль над компанією-ціллю, звичай­но, забезпечується переходом у власність компанії-агресора пакета акцій компанії-цілі, меншого, ніж 50 відсотків плюс одна акція від за­гальної кількості акцій компанії-цілі, що надає права голосу на загаль­них зборах акціонерів компанії-цілі. Однак при цьому мають місце обставини, що дозволяють компанії-агресору обґрунтовано розрахову­вати на те, що:

1)   йому удасться зібрати повноважні загальні збори акціонерів;

2)   на таких загальних зборах акціонерів рішення про обрання за­пропонованого компанією-агресором складу правління компанії-цілі (далі - правління) буде прийнято простою більшістю голосів акціоне­рів (як мінімум, 50% плюс одна голосуюча акція).

Зазвичай цей результат досягається такими способами:

1)   домовленістю про участь у цих загальних зборах компанії-агресора з деякими незалежними від нього акціонерами про консолі­доване голосування щодо даного пункту порядку денного загальних зборів акціонерів;

2)   наявністю у компанії-агресора відповідних доручень на участь і голосування у загальних зборах акціонерів, виданих рядом незалеж­них від нього акціонерів;

3)   інертністю незалежних акціонерів, що виражається у регуляр­ній низькій присутності акціонерів на загальних зборах акціонерів (що дозволяє однак зібрати кворум загальних зборів акціонерів) і/або їх­ньою пасивністю при голосуванні на загальних зборах (що дозволяє однак набрати просту більшість голосів при голосуванні на загальних зборах).

Переважний корпоративний контроль над компанією-ціллю дося­гається шляхом переходу у власність компанії-агресора пакета акцій компанії-цілі, що дорівнює або більше, ніж 50% плюс одна акція від загальної кількості акцій. За умови, що йому вдається зібрати повно­важні загальні збори акціонерів, компанія-агресор гарантовано набирає просту більшість голосів при обранні запропонованого ним складу правління.

Стратегічний корпоративний контроль над компанією-ціллю мо­жна умовно розділити на: 1) відносний; 2) повний; 3) тотальний.

Відносний стратегічний корпоративний контроль досягається, як правило, при переході у власність компанії-агресора пакета акцій ком-панії-цілі, що дорівнює або більше, ніж 60% плюс одна акція, але ме­нше, ніж 75% акцій від загальної кількості акцій. При цьому компанія-агресор одержує можливість реалізувати такі сценарії корпоративного управління компанією-ціллю: зібрати повноважні загальні збори акці­онерів незалежно від волі інших акціонерів і провести на таких загаль­них зборах будь-які рішення, прийняття яких вимагає простої більшос­ті голосів; заблокувати проведення будь-яких загальних зборів акціо­нерів на невизначений час і таким чином «законсервувати» ту струк­туру управління компанією-ціллю, що склалася або була створена компанією-агресором на попередніх загальних зборах акціонерів.

Повний стратегічний корпоративний контроль установлюється при переході у власність компанії-агресора пакета акцій компанії-цілі, що дорівнює або більше, ніж 75% акцій, але менше, ніж 90% акцій від загальної кількості акцій. Така частка в статутному капіталі компанії-цілі дає компанії-агресору можливість гарантовано зібрати повноважні загальні збори акціонерів незалежно від волі інших акціонерів і прове­сти на таких загальних зборах будь-які рішення, прийняття яких вима­гає простої більшості голосів або кваліфікованої більшості голосів (не менше, ніж 75% голосів акціонерів, що беруть участь у таких загаль­них зборах) акціонерів. Схематично систему корпоративного контро­лю наведено на рисунку.

Нагадаємо, що відповідно до ч.4 ст.159 нового Цивільного кодек­су України кваліфікована більшість голосів необхідна для прийняття загальними зборами акціонерів рішень: 1) про внесення змін у статут товариства; 2) про ліквідацію товариства.

Тотальний стратегічний корпоративний контроль досягається при переході у власність компанії-агресора пакета акцій компанії-цілі, що дорівнює або більше, ніж 90% акцій від загальної кількості акцій. У цьому випадку ніхто, крім компанії-агресора (яка, природно, контро­лює при цьому як правління, так і наглядацьку раду, і ревізійну комі­сію компанії-цілі, а також має зручний для неї статут компанії-цілі), неможе скликати загальні збори акціонерів. Нагадаємо, що згідно з ч.4 ст.45 Закону України «Про господарські товариства» такі права мають зокрема акціонери, які володіють у сукупності більше, ніж 10% голо­сів.

Зазначимо, що компанія, яка має привабливі активи, може стати метою для недружнього поглинання, але не завжди нею стає. Для того щоб потенційна мішень стала метою рейдерської атаки, необхідна на­явність умов, за яких може бути здійснене захоплення.

Таким чином, кінцевою метою будь-якого поглинання є опосере­дковане право розпорядження активами компанії-цілі в інтересах ком-панії-агресора. Проміжною метою й інструментом реалізації планів агресора щодо розпорядження активами компанії-цілі є одержання ним корпоративного контролю над компанією-ціллю. Від чіткого уяв­лення власника про те, наскільки повним є його контроль над підпри­ємством, залежить вірогідність захоплення цього підприємства. Тому успішному керівникові доцільно заздалегідь потурбуватися про свою власність та побудувати міцну систему захисту від недружніх погли­нань.

1 .Задихайло Д .В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління. - Харків: Еспада, 2003. - 688 с.

2.Храброва И.А. Корпоративное управление: вопросы интеграции. Аффилирован­ные лица, организационное проектирование, интеграционная динамика. - М.: Альпина, 2000. - 198 с.

3.Страхова Л.П., Бартенев А.Е. Корпоративные образования в современной эко­номике // Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - №2. - С.22-36.

4.Чечетов М., Мендрул А. Корпоративное управление в условиях экономической трансформации // Экономика Украины. - 2001. - №4. - С.10-18.

Отримано 18.03.2009

 

УДК 338.240 (075.8)

Т.Є.АНДРЄЄВА, канд. екон. наук, Т.Е.ПЕТРОВСЬКА, І.Г.ГРИЦЬКОВА

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Розглядаються проблеми безпеки вітчизняних підприємств в умовах ринку, наве­дено схеми взаємодії суб'єктів зовнішнього середовища з підприємством. На підставі певних методологічних положень пропонується система безпеки підприємства.

Становлення і розвиток ринкових механізмів в економіці України, зміна форм і методів державного регулювання діяльності підприємств, посилений вплив зовнішнього середовища, поява конкуренції і необ­хідність адаптації підприємств до умов, що складаються в зовнішньо-

Страницы:
1 


Похожие статьи

І Ю Зайцева - Дослідження інструментів недружнього поглинання в україні

І Ю Зайцева - Система корпоративного контролю ефективності функціонування транспортних систем