М В Грабко - Системне обліково-аналітичне забезпечення менеджменту машинобудівних підприємств - страница 1

Страницы:
1 

УДК 631.115 М.В. Грабко

Вінницький національний технічний університет, кафедра менеджменту та моделювання в економіці

СИСТЕМНЕ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

© Грабко М.В., 2009

Обґрунтовано особливості обліково-аналітичної бази менеджменту якості під­приємства, критерії та показники оцінювання ефективності управління якістю як стратегію твірного фактора розвитку підприємства.

There're presented features of registration-analytical base of enterprise quality management, criteria and indexes of evaluation of efficiency of quality management as the strategy factor of development of enterprise.

Постановка проблеми. В умовах ринкових відносин підвищення якості продукції набуває вирішального значення у забезпеченні конкурентоспроможності суб'єктів ринку будь-якого рівня. Актуальність цього напрямку представляється беззаперечною, тому що зростання якості є основним напрямом сучасного етапу розвитку світової економіки, і все це стосується і України; існує, як вважаємо, специфіка розвитку вітчизняних підприємств загалом, а, отже, і реальної моделі ефективності управління якістю на підприємствах України; існує також ряд особливостей прояву відповідних проблем саме на вітчизняних машинобудівних підприємствах.

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вдосконалення управління якістю належить до наукових напрямів, які достатньо активно вивчаються. До фундаментальних праць у галузі економіки і управління якістю належать роботи таких зарубіжних вчених, як Е. Демінг, Дж. Джуран, Ф. Кросбі, А. Робертсон, А. Фейгенбаум, Дж. Харрингтон, М. Мінору, Ш. Шінгу та ін. Слід відзначити роботи дослідників радянського періоду: Г. Азгальдова, Л. Бадалова, О. Глічева, В. Панова та ін. Ці проблеми активно досліджувалися на пострадянському просторі, зокрема в Україні такими вченими, як Ю. Адлер, П. Калита, Ю. Койфман, Д. Крисанов, О. Момот, О. Орлов, М. Шаповал та ін. Водночас наявність достатньо обґрунтованих підходів до моделювання ефективності витрат на якість і тепер представляється проблематичною. Отже, метою статті стало обґрунтування методології та основних методичних підходів до обліково-аналітичного забез­печення менеджменту якості, тобто висвітлення питання: за допомогою яких критеріїв і показників можливо адекватно оцінювати стан такої системи, її недоліки і перспективи.

 

Виклад основного матеріалу. Як засвідчили результати досліджень (інтерв'ювань та експертних опитувань), основними причинами низької ділової активності у сфері управління якістю на машинобудівних підприємствах Вінницької області залишалися:

-    кризовий стан підприємств, різке зменшення обсягів випуску продукції та номенклатури виробів, що характерне для переважної частини підприємств галузі;

-    відсутність необхідних фінансових та техніко-технологічних ресурсів;

-    недостатній рівень управлінських знань з питань якості у керівництва та середньої ланки менеджменту підприємств.

При впровадженні систем якості вітчизняні підприємства найчастіше стикаються з низкою проблем, зокрема таких:

1. Значна частина менеджменту не сприймає того, що системне зростання та підтримання якості розпочинається з наведення елементарного організаційного порядку на підприємстві. Тобто основою успішної діяльності підприємства є зміна організаційної структури. При цьому системауправління якістю необхідна як інструмент забезпечення стабільного виконання вимог до якості продукції та задоволення споживачів як засіб запобігання невідповідностям, зниження неви­робничих витрат та собівартості продукції, підвищення продуктивності праці, можливість вирі­шення соціальних проблем персоналу.

2.  Нестача кваліфікованих кадрів. На підприємствах України після катастрофічних скорочень персоналу у результаті спаду виробництва значно зменшилась кількість фахівців з питань якості. Ця проблема актуальна і на державному рівні, оскільки у країні фактично відсутня система підготовки фахівців у галузі якості та підвищення їх кваліфікації.

3.  Водночас серед керівників переважає думка про те, що впровадження найдосконаліших систем якості та їх сертифікація не вирішують економічних проблем підприємств і не є гарантом успіху в ринкових умовах. Це дає змогу лише зафіксувати певний рівень менеджменту, адже сертифікація - це процедура оцінювання відповідності системи управління якістю щодо певних вимог. Для досягнення успіху на ринку потрібна загальна система менеджменту, в якій система якості за цими стандартами буде лише складовою частиною.

Окремим результатом досліджень було оцінювання управління якістю на машинобудівних підприємствах. Детальний аналіз здійснювався на 13 підприємствах Вінницької області, що були обрані як об' єкт дослідження. Встановлено, що загалом ситуацію на підприємствах цієї галузі регіону визначають такі тенденції:

1. Яскраво виражений кризовий стан. Так, загалом з більш ніж 50 машинобудівних під­приємств Вінниччини з 1990 р. до 20 % просто зникли, майже 45 % - згорнули виробничу діяльність чи змінили економічну діяльність. Лише близько 35 % утримують місце на ринку продукції машинобудування, тобто саме для цієї групи підприємств фактор якості взагалі залишається істотним чинником можливого розвитку.

2.    Аналізуючи історію розвитку машинобудівних підприємств на постприватизаційному етапі, можна стверджувати, що основною тенденцією стала глобальна втрата виробничо-технологічного потенціалу системи управління якістю. І лише на поодиноких прикладах можна стверджувати про усталене зростання чи незначні втрати цього потенціалу. Використовуючи підходи згідно p теорією ігор, вважаємо, що однією з основних причин цього стало те, що функція виграшу в цьому випадку будувалася з боку корпоративних власників на збереженні активів, а не вдосконаленні і зростанні якості. Тобто модель ефективності підприємства у таких умовах взагалі ґрунтується переважно не на економічних критеріях. З погляду проблеми ефективності управління якістю в межах окремого підприємства слід навести думку О. Уільямсона [1], який критикує традиційну концепцію аналізу фірми як виробничої функції співвідношення між затратами і випуском і розглядає окрему фірму як управлінську структуру забезпечення чітко визначених цілей, зокрема і забезпечення якості. Певним підтвердженням такого погляду є думка Р. Коуза про дихотомію способів регулювання економічної діяльності індивідуумів: спонтанно, через механізм ринкових цін або ж планово, через ієрархічні авторитарні відносини на фірмі [2]. Неможливо описати модель ефективності управління якістю на підприємстві лише термінами, категоріями і пріоритетами ринку. Отже, таке управління являє собою унікальний організаційний механізм управлінської системи, чітко скерованої на пріоритети розвитку на основі якості.

При аналізі стану машинобудівних підприємств з погляду співвідношення категорій "конкурентоспроможність - якість продукції" дійшли висновку, що у переважній більшості випадків мав місце т.з. "ефект зони невідповідності", або ситуації, коли підприємства зберігали відносно усталену конкурентоспроможність у дуже обмеженій ринковій ніші, непривабливій для більшості конкурентів, наприклад, іноземних. Отже, йдеться про особливий стан певного ринку, де проявляється умовна монополізація на основі конкуренції за відносно низької якості. Це здійснюється також за умови особливих умов контрактів - особистих зв' язків, довіри між певними керівниками підприємств, неготовністю інших конкурентів працювати у таких умовах і т. д. Це означає і те, що для підприємств певної галузі характерним є те, що високоякісна продукція не є індикатором   економічної   активності   і   стійкості   виробника   і   не   є   фактором конкурен­тоспроможності. Ефект конкуренції без істотного зростання якості залишається дуже важливим і загалом негативним фактором, який є характерним для більшості діючих підприємств Вінниччини. Вивчення цього ефекту потребує відповіді насамперед на такі питання: за рахунок чого він зберігає свою ефективність, яких факторів, чому неринкові фактори у цьому випадку відіграють вирішальну роль і т. д.

Авторський підхід до модернізації системи управління якістю на рівні репрезентативного підприємства концептуально передбачає обґрунтування визначальної ролі чинника управління витратами у таких системах, зокрема витратами на якість продукції. Ключовим є твердження про те, що оптимізація витрат на якість водночас є по суті основою моделювання ефективного стратегічного розвитку вітчизняних підприємств. З огляду на результати аналізу наукових праць [3] та на основі власних досліджень вважаємо, що як в методологічному, так і в методичному плані проблемними питаннями, що потребують адекватного наукового розв'язання, є:

1)      визначення алгоритму аналітичного і економіко-математичного моделювання стра­тегічного розвитку підприємств на основі зростання і підтримання якості (з врахуванням специфіки машинобудівних підприємств), а також безпосередньо моделі ефективності управління витратами на якість продукції;

2)      обґрунтування оцінювальних критеріїв і показників щодо відстеження динаміки якості, зокрема якості продукції у процесі оцінювання ефективності проектів реалізації програм якості.

За результатами опитування експертів та власних спостережень склалося уявлення про те, що модель ефективності управління якістю можна описати за критеріями, які не зустрічаються в аналогічному вигляді в інших наукових роботах, а саме: 1) стан якості, що означає умовну порівнянність зі світовими аналогами та конкурентами в Україні; 2) потенційна здатність підприємств як виробничо-технологічних комплексів до зростання якості (автором запропоновано категорію «потенціал системи управління якістю на підприємстві», яка трактується як сукупність відповідних соціокультурних і виробничо-технологічних факторів, які дають змогу збільшувати якість продукції - структура основних фондів, рівень технологій, фаховість персоналу і т.д.); 3) ефективність реально діючої на підприємстві системи управління якістю; 4) наявність і зміст корпоративної ідеології розвитку підприємства на основі зростання якості; 5) історія втілення програм управління якістю на підприємствах. Слід зазначити, що такий набір критеріїв і визначення їх взаємообумовленої ролі є новим. Авторський варіант склався у нас після ознайом­лення з розробками інших авторів, наприклад [3], і вважаємо, що, як правило, традиційні критерії ефективності управління якістю є складними для аналізу і часто не описують суті проблеми. Результатом аналізу є складення рейтингової оцінки ефективності системи управління оцінювання якістю на основі таких критеріїв.

Встановлено, що реальні приклади економічно виправданого зростання якості продукції та -відповідно - витрат на якість існували за умови формування принципово нових стратегій розвитку, які передбачали органічну взаємозалежність вдосконалення менеджменту якості та впровадження інноваційних проектів. Слід підкреслити, що впровадження останніх на машинобудівних підприємствах Вінниччини було практично завжди ефективним, що спростовує тезу про неможливість інноваційного розвитку вітчизняних підприємств певної галузі без якихось особливих умов (наприклад, державних програм і т. д.). Дослідження динаміки інноваційної діяльності та заходів із зростання якості продукції на тих машинобудівних підприємствах -об'єктах дослідження, на яких подібні заходи ініціювалися впродовж 2000-2009 рр., засвідчило пряму змістовну і кореляційну (щодо відповідних витрат) залежність між цими показниками. Встановлено ефект «загасаючої» віддачі ефективності витрат на якість за умови відсутності впровадження істотних інноваційних програм на підприємстві. Звідси обґрунтовано стратегічний напрям розвитку машинобудівних підприємств на основі поєднання таких двох напрямів -впровадження інноваційних проектів та одночасного підвищення ефективності менеджменту якості, яка б передбачала різке, але економічно виправдане зростання витрат на якість; розроблено відповідну економетричну модель ефекту синергії при цьому.

Автор, враховуючи перспективність побудови стратегії розвитку підприємства за принципом системи збалансованих показників [4], запропонував будувати відповідну стратегію на основі динаміки та оптимізації співвідношення таких показників: витрат (загальних та витрат на якість за диференціації останніх за статтями) та рентабельності підприємства. Саме ці показники, на думку автора, становлять систему збалансованих показників, за якою можна оцінити ефективність розвитку підприємства.

При цьому важливе значення для оцінювання системи управління якістю мають як загальні витрати на якість (у виправданому економічному співвідношенні із загальними витратами підприємства), так і витрати на якість інноваційного характеру, спрямовані на зростання і захист/підтримання якості продукції. Побічними (проте, як свідчить досвід, не обов'язковими) позитивними ефектами при вдалій реалізації програми зростання якості будуть зростання обсягів виробництва/реалізації продукції, а також продуктивності праці. Загальне зменшення собівартості продукції може спостерігатися як функціональний наслідок ефекту «кривої досвіду», тобто реалізовуватися як складний, тривалий і не завжди послідовний процес. Проте у межах окремого проекту зростання якості загальна економія буде досягатися в разі перевищення темпів зменшення втрат від браку над темпами збільшення витрат на попереджувальні заходи. При цьому, як зазначається [3], оптимальна модель управління витратами на якість, а отже, і стратегічні перспективи розвитку підприємства обумовлені досягненням ефекту випереджувальної окупності витрат на якість продукції, а також інтенсифікацією витрат на якість на основі удосконалення структури подібних витрат. Таке вдосконалення передбачає зменшення прямих та опосередкованих витрат, пов' язаних із браком та дефектами, витрат на оцінку якості та водночас зростання частки витрат на попереджувальні заходи (витрат на планування якості, модернізацію відповідних засобів контролю, інтеграцію та кооперацію з постачальниками, навчання персоналу і т.д.). Різні варіанти співвідношення між окремими складовими механізму витрат на якість обумовлюють різні сценарії розвитку підприємства, а саме: 1) екстенсивний, який супроводжується відносним зростанням витрат на якість у загальній структурі витрат підприємства, проте отриманий економічний ефект є меншим, аніж розмір зростання витрат на якість; 2) інтенсивний, за якого отримані економічні вигоди дають змогу усталено збільшувати окупність витрат на якість продукції.

У результаті досліджень на прикладі машинобудівних підприємств було загалом підтверджено аналітичну модель формалізації ефективності системи управління якістю продукції, в основу якої покладено [3] співвідношення коефіцієнтів кореляції між факторними та результуючими показниками такої системи (таблиця). Виділені у таблиці факторні ознаки -кількісні та якісні (структурні) показники витрат на якість продукції - безпосередньо або ж опосередковано впливають на традиційні економічні показники ефективності виробництва (обсяги виробництва, рентабельність і продуктивність праці), а також впливають на економічні (грошові) втрати через недосконалу якість. Така аналітична модель, як стверджується [3], описує залежності ефективності управління якістю продукції і дає змогу: по-перше, стверджувати про рівень обґрунтованості значень кореляції між вищеназваними показниками; по-друге, моделювати динаміку основних економічних показників функціонування підприємства залежно від різних варіантів факторних показників, знаючи при цьому характер впливу витрат на якість на конкретному підприємстві та будуючи ефективність управління такими витратами з огляду на оптимальний варіант розподілу ресурсів у межах підприємства.

Розраховано на прикладі машинобудівних підприємств економетричне рівняння залежності ефективності управління якістю від зміни структури витрат на якість підтвердило висновок [3] про основну роль в оптимізації фактора випереджувального зростання стратегічних витрат на якість:

У = 3,7 + 0,42 х1 + 0,65 х2 - 0,41 хз, (1) де У - ефективність управління якістю продукції (на підприємстві), в.од.; х1 - витрати на якість продукції у структурі виробничих витрат, %; х2 - стратегічні витрати на розвиток якості, у структурі загальних витрат на якість, %; х3 - витрати, пов'язані із збитками від недосконалої якості, у структурі загальних витрат на якість, %;

   
В + - висока позитивна кореляційна залежність

    С + - середня позитивна кореляційна залежність

    В - висока негативна кореляційна залежність

    В +. С + - позитивна кореляційна залежність від високої до середньої Джерело: [3] та власні дослідження.

 

Висновки. Отже, розвиток менеджменту якості на підприємстві являє собою динамічний і неперервний процес адаптації організаційних змін до навколишнього середовища. Методологічною основою розвитку менеджменту якості є обґрунтування механізму взаємозв'язку між якістю продукції і виробничою функцією підприємства, що може вирішити «парадокс якості» як джерела додаткових витрат та водночас можливості збільшити прибутковість організації.

 

1. Williamson O. Transaction Cost Economics. In: Handbook of Industrial Organization / O. Williamson // Elsevier Publishers B.V. - 1989. - Volume 1. - 142 p. 2. Coase R. The Nature of Firm / R. Coase // Economica. - 1987. - №4. - P. 386-405. 3. Мороз О.В. Організаційно-економічні фактори управління якістю на підприємствах (Монографія) / О.В. Мороз, Л.М. Ткачук. - Вінниця: УНІВЕРСУМ - Вінниця, 2005. - 137 с. 4. Каплан Р. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию: Пер. с англ. /Р. Каплан, Д. Нортон. - М. : «Олимп-Бизнес», 2003. - С.12-43.

Страницы:
1 


Похожие статьи

М В Грабко - Системне обліково-аналітичне забезпечення менеджменту машинобудівних підприємств