О В Ребрій - Системний підхід до вироблення стратегії перекладу - страница 1

Страницы:
1  2 

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇПЕРЕКЛАДУ (на матеріалі «Новомови» Джорджа Орвелла) О.В. Ребрій, канд. філол. наук (Харків)

Стаття присвячена виробленню системного підходу до вивчення перекладацької стратегії як одного з ключових понять сучасного функціонально орієнтованого перекладознавства Надано визначення стратегії як усталеної мен­тальної формації, що має генеральну спрямованість дій, розташованих у певній послідовності задля досягнення поставленої мети. На матеріалі перекладу «Новомови» Джорджа Орвелла із застосуванням метода автоінтроспекції визначені та проаналізовані стратегії перекладу оказіональних лексичних одиниць з англійської мови на українську?

Ключові слова: метод автоінтроспекції, одомашнення, оказіоналізм, очуження, програма перекладу, суборди-нантна стратегія, суперординантна стратегія, телеологічна модель перекладу, стратегія перекладу.

А.В. Ребрий. Системный подход к выработке стратегии перевода (на материале " Новояза' Джорджа Оруэлла.

Статья посвящена выработке системного подхода к исследованию переводческой стратегии как одного из ключе­вых понятий современного функционально ориентированного переводоведения Дается определение стратегии как устойчивой ментальной формации, имеющей генеральную направленность действий, размещенных в опреде­ленной последовательности ради достижения поставленной цели. На материале «Новояза» Джорджа Оруэлла с использованием метода автоинтроспекции выделены и проанализированы стратегии перевода окказиональных лексических единиц с английского языка на украинский.

Ключевые слова: метод автоинтроспекции, одомашнение, окказионализм, программа перевода, субординан-тная стратегия, суперординантная стратегия, телеологическая модель перевода, форенизация, стратегия перевода.

О.У. Rebriy. Systematic approach to translation stratagy development (based on "Newspeak" by George Orwelljjrhe

article deals with developing systemic approach to studying translator's strategy as one of the key notions of modern translation studies. Definition of strategy as a stable mental formation that has a general direction of actions, positioned in a certain order for the achievement of the set aim is provided. On the material of George Orwell's Newspeak with the use of autointrospection method the strategies of translating nonce words from English into Ukrainian are determined and analyzed.

Key words: autointrospection method, domesticating, foreignising, nonce word, subordinate strategy, superordinate strategy, teleological model of translation, translation programme, translation strategy,.

Запровадження функціоналізму у перекладо-знавстві означає поступовий перехід від мовоцент-ричної до антропоцентричної моделі дослідження. Зміни, пов'язані зі становленням нової парадигми гу­манітарного пошуку, торкнулися як об'єктів дослід­ження сучасного перекладознавства, так і методів їх аналізу. Зокрема, це стосується такої важливої про­блеми, як стратегії перекладу, вирішення якої має вод­ночас теоретичне та прикладне значення. Незважаю­чи на широке застосування, саме поняття й досі не набулочіткого термінологічного визначення та не от­римало системного наукового осмислення серед вітчизняних фахівців, що й зумовлюєактуальність нашої роботи.

Метою дослідження в теоретичному аспекті є ви­роблення системного підходу до визначення та ана­лізу перекладацьких стратегій; а в прикладному ас­пекті - відтворення механізму розробки стратегії пе­рекладу художньоготексту на матеріалі «Новомо­ви» Дж. Орвелла з використанням методу авто-інтроспекції.

Ми все далі відходимо від механістичного розу­міння перекладу як трансформації тексту однією мо­вою у текст іншою мовою на основі закономірних відповідностей на користь діяльнісного: «Переклад являє собою цілеспрямовану діяльність, що відпові­дає певним вимогам та нормам і є орієнтованою на досягнення певного результату» [8, c. 7]. Навряд чибудевірним позиціонуватиці підходияк антагоністичні, адже «вичерпний, всебічний аналіз перекладу можли­вий лише на основі урахування як його процесуаль­ного боку, так і його результатів, [тобто], на основі поєднання динамічного та статичного підходів» [8, c. 7]. Те ж саме стосується й методів дослідження, де традиційний перекладацький аналіз, заснований на порівняльному зіставленні вихідного та перекладного текстів, поєднується з низкою макролінгвістичних ме­тодів психолінгвістичного, соціолінгвістичного, лінгво-культурологічноготощо характеру.

Зокрема, акцентуємо увагу на методі інтроспекції, що дозволяє «отримати важливі відомості про загаль­ну стратегію та конкретні процедури, що використо­вуються в процесі перекладу» [1, c. 13]. Метод інтрос -пекції екстерналізує переклад з метою «реконструкції стратегій, що лежать [в його] основі і знаходяться в сфері мовленнєво-розумової діяльності і не досяжні для спостереження» [7, c. 23]. В тих випадках, коли дослідник аналізує власні переклади, доцільно гово­рити про автоінтроспекцію. Оскільки автоінтроспекція симультаннаперекладу її можна також вважати дієвим засобом розробки перекладацьких стратегій, принаймні локального характеру, коли, шукаючи відповіді на за­питання, що постають перед ним в ході роботи над тек­стом перекладу, перекладач водночас отримує мож­ливість системно планувати свої дії.

Необхідність стратегії перекладу зумовлюється його цілеспрямованим - телеологічним - характером. Телеологічність передбачає наявність у перекладу як діяльнісного акту об'єктної та суб'єктної складо­вих. В межах об'єктної складової «предмет дії» (текст оригіналу) перетворюється на «продукт дії» (текст пе­рекладу) відповідно до його «іманентних законів». До суб' єктної складової належить «суб' єкт дії» (пе­рекладач), який діє на «знаряддя» (мову), яка «пере­адресує його активність предмету». В основі діяль-нісного акту лежить «розгалужений причинний ком­плекс», що фіксує не тільки активність суб'єкта дії як таку («дієва причина»), але й її структуруючийпо-тенціал («формальна причина») та доцільність («цільо­ва причина»).

Динамічна телеологічна модель акцентує суб'єктну складову діяльності, тобто «активне втручання лю­дини у природні зв' язки, створення нових властиво­стей предмета та нових предметів» [3], що дає мож­ливість визначати переклад як діяльнісну, телеологіч­ну комунікативну систему

Телеологічне розуміння перекладу близьке го­ловній ідеї скопос-теорії, відповідно якої успіх будь-якої діяльності визначається тим, наскільки вона дося­гає поставленої мети. Різниця полягає у визначенні дже­рела цілевизначення якщо телеологія вважає доціль­ність загальною властивістю будь-яких об'єктів та/або процесів («Переклад - це текст, призначений для того, аби бутиперекладом» [1, c. 10]), то скопос-теорія надає перевагу перекладачу, який намагається виконати певне завдання, яке він або обрав сам, або отримав від за­мовника, в інтересах та за дорученням якого і вико­нується переклад. Природа цієї суперечки має не стільки перекладознавчий, скільки філософський ха­рактер; для нас набагато важливіше усвідомлення того, що переклад є цілеспрямованою діяльністю, що пе­редбачає певну програму її реалізації.

О.О. Леонтьєв пов'язує визначення програми пе­рекладу з поняттям його інваріанту, який є ідеаль­ною субстанцією, що визначає спільність змісту, ви­раженого цими двома текстами з урахуванням дис­курсивно-прагматичних параметрів, відтворення яких в іншому культурно-мовному середовищі є обов' яз-ковим, хоча й доволі складним завданням. За його словами, інваріант перекладу є «системою функціо­нально "навантажених" смислами елементів предмет­но-зображувального коду або дій з такими елемента­ми», а оскільки «смисл є функцією співвіднесеності мотивації та цілеспрямованості діяльності, вибір про­грами [перекладу] зумовлений попереднім досвідом організму..., а структура програми, зокрема - фак­торами ситуації і контексту» [2, c. 172].

Психолінгвістична за своєю природою «програма» перекладу є синонімом терміну «стратегія». Поняття стратегії (від давньогрецького отратпую, тобто, «мис­тецтво полководця») входить до термінологічного апа­рату переважної більшості науковихдисциплін, моди­фікуючи своє значення та дефініцію відповідно вимог тієї або іншої галузі, тож цілком закономірно, що «виз­начення перекладацьких стратегій також вказує на зв'я­зок між перекладознавством та спорідненими дисцип­лінами» [14]. Найближчим до потреб функціонально­го підходу є, на нашу думку, діяльнісне психологічне визначення стратегії як «усталеної [ментальної - О. Р.] формації, що має генеральну спрямованість форм (дій) поведінки, які входять до неї та є розташованими у певній послідовності задля досягнення поставленої мети (результату)» [4]. Візьмемо для порівняння дек­ілька відомих перекладознавчих дефініцій стратегії [15].

Х.П. Крінгз визначає перекладацьку стратегію як «потенційно свідомий план дій перекладача по вирі­шенню конкретної перекладацької проблеми в межах конкретного перекладацького завдання» [12]; схожу позицію поділяє В. Льошер: стратегія - це «потенційно свідома процедура вирішення проблеми, що виникає при перекладі тексту або його частини» [13]. Немож­на не звернути увагу, що обидва визначення акценту­ють «свідому» (conscious) природу стратегії, у зв'яз­ку з чим А. Коен підкреслює, що саме «усвідомленість (consciousness) є тим елементом, який відмежовуєстра-тегії від нестратегічних процесів» [10]. Водночас вва­жаємо, що спільним недоліком наведених визначень є слабо виражена ідея цілеспрямованості та послідов­ності (системності) дій перекладача.

Перекладацькі стратегії можуть класифікуватися за різними критеріями, але ми звертаємо увагу на два головних - «кількісний» та «якісний». За «кількісним» критерієм стратегії можна поділити на глобальні (тобто такі, що стосуються перекладу цілого тексту) та ло­кальні (тобто такі, що стосуються текстового сегмен­ту) [9]. Натомість, фінська дослідниця Р. Яааскелай-нен вважає, що «глобальні стратегії відносяться до загальних принципів та способів дій, а локальні . до спеціальних дій, пов' язаних з вирішенням пере­кладачем проблем та прийняттям рішень» [11]. Різні, на перший погляд, підходи насправді є близькими, адже ґрунтуються на дихотомії «частина - ціле». Для більшості перекладів обидва типи стратегій є обов' яз-ковими через притаманні їм причинно-наслідкові зв'язки. Але якщо глобальна (суперординантна) стра­тегія визначається на етапі доперекладного аналізу тексту і є єдиною, то локальні (субординантні) стра­тегії є симультанними перекладу та чисельними.

Розподіл стратегій за «якісним» критерієм почи­нається з вибору тексту («involves the basic task of choosing the foreign text» [16]) і, принаймні в худож ньому перекладі, визначається двома головними ти­пами - «одомашнення» (domesticating) та «очужен-ня» foreignizing). На думку корифея вітчизняного пе-рекладознавства О.І. Чередниченка, «одомашнення» та «очуження» виходять за рамки поняття «стратегія» і вказують на широкі тенденції в історії перекладу, які мали і мають своїх прибічників та противників: «З одного боку, перекладач, за відомим висловом Ґете, може "переселити" свого читача в країну автора ори­гіналу, максимально наблизивши до нього свою вер­сію інтерпретації. З іншого боку, він може намагати­ся переселити автора оригіналу в свою країну, і тоді переклад віддалиться від першотвору» [6, c. 22].

Серед чинників, що вважаються релевантними як при розробці, так і при дослідженні перекладацьких стратегій, на думку В.Н. Комісарова, «три виявилися найбільш значущими: тип вихідного тексту, тип ре­цептора (або реципієнта) перекладу та мета перекла­дацького акту» [1, c. 14]. О.Д. Швейцер додає до цього переліку тип комунікативноїситуації, оскільки «вибір оптимального способу аналізу вихідного тек­сту та побудови відповідного тексту іншою мовою диктується конкретними умовами міжмовного кому­нікативного акту» [8, c. 22].

Сукупно розглянуті, ці міркування дозволяють припустити, що переклад є діяльністю, програмова­ною як ззовні, так і зсередини. Зовнішній вектор про­грамування перекладу визначається спільною дією та­ких чинників, як характер тексту, що перекладаєть­ся, тип комунікативноїситуації, характер цільової гру­пи. Внутрішній вектор програмування перекладу виз­начається прагматичною інтенцією перекладача та рівнем його мовної та перекладацької компетенції

Розробка проблеми перекладацьких стратегій має як теоретичне, так і практичне значення. Противни­ки самої концепції «стратегічного планування» на­голошують на тому, що «будь-які проблеми/тексти/ акти перекладу є унікальними, отже узагальнення і побудованіна них стратегії багатократного викорис­тання (reusable strategies) не можуть виступати пред­метом наукової дискусії») [14]. Принципово не по­годжуючись з цією тезою, французький дослідник Ж.-П. Майлак пропонує згадати, що більшість про­відних напрямків теорії перекладу вже декілька де­сятиліть наголошують на необхідності залишатися виключно в площині дескриптивного аналізу, тобто «описувати, пояснювати та намагатися зрозуміти, які дії виконують перекладачі, не обумовлюючижодним чином, що й як вони мають робити» [14]. Відповід­но, на теоретичному рівні перекладознавство має опікуватися стратегіями, які «мають сприяти нашому розумінню перекладу як діяльності», відповідати ви­могам «дескриптивної та експланаторноїадекватності, ве-ріфікативності, спростованості, економії тощо» та бути в цілому «імовірнісними» (probabilistic) [14]. На­томість, на прикладному рівні перекладознавство має забезпечити перекладацькі стратегії, що «скеровують перекладача при вирішенні ним/нею завдань та нада­ють можливість оцінки якості [перекладу] та розвит­ку перекладацьких навичок» [14]. За своєю приро­дою такі стратегії є переважно прескриптивними і становлять собою «інструменти для прийняття рішень, що ґрунтуються на можливості вибору та сприяють розвитку перекладацьких ноу-хау» [14].

Отже, в чому полягає різниця між теоретичними та прикладними стратегіями перекладу? Передусімвона визначається рівнем концептуальноїабстрагованості та складністю задіяного апарату дослідження. Водночас, «враховуючи, що і дескриптивні, і прескриптивні стра­тегії орієнтовані на вирішення проблем перекладу, усі вони за своєю природою є телеологічними» [14].

Ми вирішили дослідити проблему перекладаць­ких стратегій на власному досвіді, вдавшись до пе­рекладу відомого есе про «Новомову» (7he Principles of Newspeak) Джорджа Орвелла. Вибір є невипадко-вим, адже, по-перше, есе про «Новомову», як і сам роман «1984» ще не перекладалися українською мо­вою; по-друге, текст роману належить до жанру ан-тиутопії, в якому змальовується суспільство майбут­нього; по-третє, есе про «Новомову», хоча і є части­ною роману, за своїми художньо-композиційними та структурно-змістовими параметрами може вважати­ся абсолютно самостійним і самодостатнім художнім текстом (художнім твором); і по-четверте, текст на­сичений надзвичайно цікавими авторськими іннова­ціями, робота з якими вимагає окремої стратегії.

Глобальна стратегія перекладу есе про «Ново­мову». Жанр антиутопії є унікальним через прагнен­ня вилучити будь-яку національно-культурнуспециф-іку, місце якої у тоталітарному суспільстві майбутнь­ого займає ідеологія, що є головним важелем життя суспільства. Згадаємо, наприклад, що в романі «1984» на планеті взагалі залишилося лише три краї­ни, самі назви яких позбавлені щонайменшого натя­ку на етнічний склад: Океанія, Євразія та Остазія. Історичні події та постаті минулого забуті, а літерату­ра знищена або переписана. Таким чином, задля мак­симальної прагматичної адекватності перекладач має прагнути не стільки «одомашнення» чи «очуження» оригіналу в класичному розумінні, скільки перене­сення свого реципієнта у створений автором «пре­красний новий світ». З одного боку, ми безперечно вважаємо, що при перекладі антиутопійного худож­нього дискурсу в цілому перекладач має орієнтува­тися на оригінал, проявляючи «стриманість . у ви­борі виражальних засобів, які . не мають дисонува­ти зі стилістикою першотвору» [6, c. 22]. З іншого боку, необхідно враховувати, що головним героєм есе є сама мова майбутнього - мова тоталітарного суспільства. Дж. Орвелл визнавав, що, працюючи над Новомовою, він «надихався» мовним досвідом та політикою таких країн, як СРСР та нацистська Гер­манія, що, зокрема, відбилося у викладених ним по­ложеннях про цензуру та вилучення ідеологічно заг­розливих елементів мови, а також у цілій низці ока­зіональних лексем на позначення реалій майбутньо­го: «Ще на початку ХХ-го сторіччя телескопічні сло­ва стали однією з провідних рис політичного жарго­ну. Можна було легко помітити, що тенденція до вжи­вання таких скорочень найбільш повно проявилася у тоталітарних країнах та тоталітарних організаціях. Прикладами слугують такі слова, як наці, гестапо, Комінтерн, інпрекор, агітпроп». На нашу думку, перекладач не має права знехтуватитакими історич­ними алюзіями, враховуючи «багатий» тоталітарний досвід української мови радянського періоду, та бе­ручи до уваги те, що в його розпорядженні є і засо­би, і способи створення автохтонного ефекту.

Локальні стратегії перекладу Новомови. В цій ча­стині дослідження ми вирішили сконцентруватисяна стратегіях перекладу оказіональних лексем. В одній з попередніх розробок ми вже робили спробу визна­чити ті чинники, які мають бути враховані при роботі перекладача з інноваціями лексичного рівню. Це, зок­рема: (1) тісний зв' язок з контекстом; (2) необхідність широкого залучання фонових знань; (3) ускладнен­ня структури за рахунок спеціальних способів сло­вотвору, вживання нестандартних морфем, власних назв тощо; (4) велике прагматичне навантаження [5].

Урахуванняцих чинників визначає пріоритетність наступних стратегій: (1) спробувативідтворити лек­сичну форму інновації, оскільки описовий переклад автоматично позбавляє контекст важливого прагма­тичного навантаження; (2) спробувативідтворити ока­зіональний характер перекладного еквіваленту за тієї ж самої причини, що зазначена в пункті (1); (3) спро­бувати відтворити морфемний склад, спосіб та/або модель створення інновації. Запровадження перших двох стратегій залежить передусім від позиції пере­кладача, а третьої - від можливостей цільової мови, зумовленихїї системними зв'язками з вихідною мо­вою. Отже, неможливість застосуваннясаме цієї стра­тегії може спричинити перекладацькі втрати. Аби цього не допустити, існує резервна стратегія (4) - спробу­вати компенсуватипотенційну втрату за рахунок ви­користання у перекладі іншого порівнянні з оригі­нальною одиницею) морфемного складу, способу та/ або моделі створення інновації.

Проаналізуємо, який результат дало застосування зазначених стратегій.

В тексті методом суцільної вибірки знайдено 39 оказіональних інновацій, створених автором за до­помогою таких способів словотворення: словоскла­дання (14 одиниць), словоскладання + усікання ос­нов (9 одиниць) та афіксація (16 одиниць). Викорис­тання цих способів зумовлює пріоритетний характер калькування як способу їх перекладу, наприклад: Newspeak - Новомова; Oldspeak - Старомова; thinkpol - думкопол; sexcrime - сексзлочин; goodsex -добросекс; joycamp - радотабір.

Структурно-семантичний та контекстуальний аналіз дозволяє достатньо чітко визначити значення кожного оказіоналізму, чому сприяє положення Но-вомови про відсутність у її одиниць конотацій та вто­ринних значень. Чотири одиниці отримали еквівален­ти, які є узуальними лексемами в українській мові (uncold - нехолодний; ungood - недобрий; unlight -несвітлий; undark - нетемний), що є порушенням стра­тегії (2), а дві одиниці взагалі не отримали переклад­них еквівалентів (speedful, goodwise). В обох ситуа­ціях перекладацькі втрати зумовлені однією глибин­ною причиною. Дж. Орвелл змальовує деякі провідні граматичні риси «Новомови», створюючи оказіона-лізми як засоби їх ілюстрації. Оскільки частина цих характеристик не можуть бути скопійовані в укра­їнському перекладі внаслідок фундаментальних відмінностей структури та функціонування англій­ської та української мов, ми були змушені декілька разів вдаватися до механізмів компенсації - стратегія (4). Зокрема, у випадку з speedful та goodwise, нам не вдалося створити еквівалентів через неспро­можність знайти в українській мові суфікси, за до­помогою яких можна було б утворити прикметники або прислівники, що були б оказіональними і регу­лярними водночас.

Стратегію компенсації було застосовано при ро­боті зі складними випадками орвеллівських грама­тичних форм. Тут відхід від оригіналу був найбіль­шим, а ступінь еквівалентності - найменшим, проте саме компенсація дала можливість досягти необхід­ного рівня ситуативноїадекватності:

Thus, in all verbs the preterit and the past

participle were the same and ended in -ed. The

preterit of "steal" was "stealed", the preterit of

"think" was "thinked" and so on throughout the language, all such forms as "swam", "gave", "brought", "spoke", "taken", etc., being abolished.

Це, наприклад, стосувалося дієслів, для яких були відмінені усі форми давноминулого часу, на зразок «вкрав був», «думав був», «плив був», «дав був», «приніс був», «говорив був», «узяв був». Інший приклад застосування стратегії компенсації:

The only classes of words that were still allowed to inflect irregularly were the pronouns, the relatives, the demonstrative adjectives and the auxiliary verbs. All of those followed the ancient usage, except that "whom" had been scrapped as unnecessary, and the "shall" "should" tenses had been dropped, all their uses being covered by "will" and "would".

Єдиними класами слів, що припускали певні нерегулярності при відміні, залишалися займен­ники, зокрема, відносні та вказівні, а також дієслово «бути». Всі ці слова зберегли своїтра­диційні парадигми за винятком займенника «котрий», визнаного непотрібним на користь «який» та «що». Складені форми майбутнього часу дієслів заборонили на користь складних, отже неможна було говорити «буду ходити», а лише «ходитиму».

Другу категорію інновацій утворюють одиниці на позначення реалій майбутнього. Структурно-семан­тичний аналіз показав наявність в українській мові моделей та мовних засобів (морфем), тотожних до застосованих Дж. Орвеллом в оригіналі, що потен­ційно забезпечує однаковий високий рівень еквіва­лентності та адекватності перекладу усіх оказіональ­них одиниць цієї категорії. Звертаємо увагу на ціка­вий приклад єдиного в тексті роману речення, по­вністю написаного Новомовою:

Consider, for example, such a typical sentence

from a Times leading article as "Oldthinkers

unbellyfeel Ingsoc".

При перекладі лексеми oldthinker треба було вра­ховувати задекларований автором принцип однома­нітності, аби створений відповідник можна було роз­ташувати в одному ряду з його структурними дупле­тами. Порівняйте: goodthinker - добродумник, doublethinker - двійнодумник, oldthinker - старо-думник. Переклад лексеми/ngsoc відбувався за прин­ципом структурно-семантичної еквівалентності з по­слідовним застосуванням операцій аналізу та синте­зу: по-перше, ми визначили повні форми вихідних основ (English socialism); по-друге, знайшли їхнівідповідники в українській мові (англійський соц­іалізм); і по-третє, скоротилиукраїнські основи відпо­відно до оригіналу та поєднали їх в одному слові (Ангсоц).

Найскладнішим видався переклад новоутворення unbellyfeel. Структурно-семантичний аналіз дозволив припустити, що словотвірний процес в оригіналі відбувавсяу два етапи: (1) belly + feel = bellyfeel; (2) un + bellyfeel = unbellyfeel. Нам впала в очі певна ідіоматичність виразу to feel (in a) belly, яка вимага­ла гідного відтворення у перекладі. Найкращим вар­іантом нам видався вислів «відчувати (чути) нут­ром», який і став основою оказіонального еквівален­ту «ненутрочути». Таким чином, повний варіант пе­рекладу речення має такий вигляд:

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О В Ребрій - Системний підхід до вироблення стратегії перекладу