Г І Башнянин - Економічне мислення в умовах соціокультурних флуктуацій - страница 1

Страницы:
1  2 

9. Колот А.М. Організаційно-економічний механізм регулювання доходів працюючих: шяхи вдосконалення // Україна: аспекти праці. — 2003. — № 2.

10. Лагутін В.Д. Про теоретико-методологічні засади дослідження оплати праці // Україна: аспекти праці. — 2010. — № 3.

11. Павловська Н.О. Вдосконалення державного та колективно-договірного регулювання оплати праці // Україна: аспекти праці. — 2003р. — № 5.

12. Савченко В.А. Розвиток персоналу: підручник К.: КНЕУ, — 2007. — 356 с.

13. Соціалізація відносин у сфері праці в контексті стійкого розвит­ку: монографія. / А.М. Колот, О.А.Грішнова, О.О. Герасименко та ін. за наук. ред. доктора економічних наук, професора А.М. Колота. — К.: КНЕУ, 2010. — 348 с.

14. Шевченко Л.С. Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз: монографія / Національна юридична академія України ім. Яро­слава Мудрого. — Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. — 335 c.

15. Шевченко Л.С. Соціальні ризики та соціальна безпека праці: мо­нографія / Національна юридична академія України ім. Ярослава Муд­рого. — Х. : Право, 2009. — 278 с.

Статтю подано до редакції 20.07.11 р.

УДК: 08.01.04.330.332(447.82)

Г.І. Башнянин, д-р екон. наук, професор, завідувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії, Б.М. Шевчик, канд. екон. наук., доцент кафедра економічної теорії Львівської комерційної академії

ЕКОНОМІЧНЕ МИСЛЕННЯ В УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ФЛУКТУАЦІЙ

АНОТАЦІЯ. Розглядаються методологічні особливості чуттєвої та ідеастичної ментальностей соціокультурних флуктуацій в історії теорій економічних систем. Причиною соціокультурних флуктуацій вважається тотальність симулякрів, що унеможливлюють відтво­рення засобами пануючої культури. Це призводить до зміни мис­лення і появи нових економічних теорій.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: символічна єдність, соціокультурні флуктуації, чуттєва культурна ментальність, ідеастична культурна ментальність, симулякр, порногламур, цивілізаційний метод, фізична економія.

АННОТАЦИЯ. Исследуются методологические особенности чувс­твенной и идеастической ментальностей социокультурных флук-туаций в истории теорий экономических систем. Причина социо-

© Г. І. Башнянин,, Б. М. Шевчик 2011

251культурных флуктуаций интерпретируется как тотальность симу-лякров, исключающая возможность возпроизводства средствами доминирующей культуры. Вследстие этого изменяется мышление и возникают новые экономические теории.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: символическое единство, социокультурные флуктуации, чувственная культурная ментальност, идеастическая культурная ментальность, симулякр, порногламур, цивилизацион-ный метод, физическая экономия.

ANNOTATION. Methodological peculiarities of sensual mentality under conditions of social and cultural fluctuations are considered from point of view of economic systems history. Those social and cultural fluctuations are caused by simulacrum generality, which makes impossible reproduction by means of dominating culture. That leads to changes in economic thinking and to emerging of new economic theories.

KEY WORDS: symbolic unity, social and cultural fluctuations, sensual cultural mentality, simulacrum, pornoglamour, civilization method, physical economics.

Постановка проблеми. В інтерпретації популярного амери­канського економіста Стіва Роузфілда [1], культурорегульовані економічні системи являють собою дуальний полюс універсаліст-ським саморегульованим ринковим системам, які наділені «нью-тонівським ядром», де їх «причиновість ... не ускладнена.. культу­рою... Характер системи з культурними особливостями визнача­ється привілеями та механізмами обов'язків... з результатів функ­ціонування культурорегульованих систем завжди користають одні за рахунок інших» [1, с. 20]. Виникає думка, що на противагу са­морегульованим, у культурорегульованих економічних системах існує поширена практика максимізації корисності позаекономіч­ними методами, що передбачають примус і легітимізовані панів­ною культурою в її інституціональній оболонці. Однак, а чи не є універсалістська думка прихильників саморегульованих економіч­них систем продуктом особливого типу культури? І чи може бути, загалом, економічна теорія результатом соціокультурних флуктуа­цій цивілізаційного процесу світової історії?

Аналіз літературних джерел. У вже згаданій праці С. Роузфілда [1] висунуто ідею трансформаційного впливу культури на реальні економічні системи, що зумовлює ступінь їх відхилення від чистих економічних систем. І хоча більшість економістів у світі є адептами універсалістського підходу, серед них, мабуть, не знайдуться ті, хто заперечуватиме економічну думку як форму культурної ментально­сті (сферу свідомості, що працює як думка). Пітірім Сорокін у фун­даментальній праці [2] показав, що культурна ментальність є внут­рішнім боком змісту чуттєвої, ідеастичної та змішаної бідь-якої ло-гіко-інтегрованої системи культури. Андрєй Бєлий [3] розгорнув ло­гіку пізнавальних процесів крізь призму символічної єдності змістів і форм. Жан Бодріяр [4] причиною культурного занепаду в соціаль­но-економічному житті вважає розрив символічної єдності та по­ширення симулякрів. Порубіжним симулякром пануючої нині чут­тєвої культури та відповідного типу соціально-економічної менталь­ності, на думку Жана-Марі Кубільє [5], виступає явище порногла-муру, що є, в свою чергу, провісником становлення у недалекому майбутньому нового типу логіко-змістової інтегрованої культури — ідеастичної, що зумовить появу нового мислення та нового розу­міння природи економічного життя суспільства. Ментальні системи, як результати соціокультурних флуктуацій, охоплюють великі про­стори світових цивілізацій, однак мають локальну природу виник­нення внаслідок взаємодії людності і довкілля, і визначають як тип цивілізації (Ф. Фернандес-Арместо [6]), так і етногенез (Л. Ґумільов [7]). Культурна ментальність, за А. Свідзинським [8], формується в умовах не спонтанного (позбавленого джерела, а отже — традиції), а стихійного порядку як ноосферне явище, синергійний ефект куль­турного процесу.

Постановка завдання. Спираючись на думку українських уче­них А. Чухна, А. Гальчинського та інших, автори ставлять перед собою завдання — виявити присутність елементів ментальності ідеастичної культури у сучасній економічній думці. Нами висуну­то твердження, що носієм даного типу ментальності в інтелектуа­льному світі економіки є українська школа фізичної економії.

Виклад основного матеріалу. Цілісний образно-інтуїтивний світогляд античного мислителя, внаслідок закономірного процесу звуження об' єкта знання, інтелектуально диференціювався у множину точок зору. Точка зору породила науку, розвинувши метод. Методичні ряди оформлюють матеріал пізнання: завдяки введенню певного матеріалу в методичний ряд виникає об' єк-тивна емпірична дійсність, так звані об' єкти пізнання (речі у со­бі). Наукова теорія класифікує поняття про дійсність. Сферою науки є сфера застосування методологічних форм пізнання, які є похідні від змісту пізнання і його норми. Норма — це зв' язок пі­знавальних форм. Через трактування форми як норми теоретич­ний розум стає практичним, а те, що диктується практичним ро­зумом є цінним. Цінність — це досвід внутрішнього пережиття. Цінність ставить цілі, а цілі визначають норму. Норма і зміст є речі у собі: світ буття є світ змістів, де форма виступає як образ.

Доки змісти не опрацьовані в методичних формах, вони, будучи протиставлені нормі, виступають як хаос. Пропускаючи змісти крізь себе, переживаючи їх, людина дає хаосу індивідуальний порядок. Ми пізнаємо переживаючи, стверджує А. Бєлий, і таке пізнання називається творчість. Перший акт творчості на­йменування змісту і перетворення його в річ, перетворення без-форменності хаосу змістів у ряд образів, а цілісність тих образів становить людське «я». Образ, взятий із природи і преображений творчістю А. Бєлий трактує як символ. Там, де зростає індивідуа­лізм, можлива культура. Культура перетворює життя в матеріал, з якого творчість кує цінність. Культура, на думку А. Бєлого, керує наукою, творячи об' єкти наукового дослідження. Відшукуючи смисл, дослідник проходить визначені зони пізнання ніби певний ряд площин. Однак, смисл, на думку А. Бєлого, ніби «видавлю­ється» із нижчої площини у вищу: «Чистий смисл видавлюється із пізнавального ряду, утворюючи піраміду із методів . піраміду пізнання, в основі якої лежить світ, що завис у порожнечі, або з' єднаний у своїй вершині символічною єдністю (цінністю) . розкриття якої у творчій діяльності» [3, с. 42]. А. Свідзинський [8] трактує культуру як процес самоорганізації ноосфери, що пе­редбачає подолання зла творчістю. Людина стає творцем, коли вона має іманентне покликання або вищий обов' язок актуалізу­вати потенційно можливе, перед тим мінімізувавши невизначе­ність станів світу через акт вимірювання. Стихійний процес са­моорганізації культури формує цінності відтворення і забезпечує відтворення цінностей, породжує базові ідеї практичної діяльно­сті, спрямованої на подовження тяглості буття у детерміновано­му часопросторі. Суспільства, розташовані на певній шкалі у від­повідності із ступенем модифікації природного довкілля, Ф. Фер-нандес-Арместо називає цивілізаціями: «Я пропоную визначати цивілізацію як тип відносин із природним довкіллям, преображе-ним таким чином, щоб воно відповідало потребам людини» [6, с. 25]. Фернандес-Арместо наголошує, що розвиток проходить випадково, в межах, встановлених матеріальними потребами і силою волі. Хід історії не має порядку, причини недосяжні, а на­слідки простежити неможливо. «Я не вірю в порядок і скептично ставлюся до розвитку», пише дослідник [6, с. 24], а тому усі ті, хто вірить у прогрес, вміщує цивілізацію в його кінець. Але циві­лізація це актуальна даність, а не тойнбівська «конечність». Суспільства не еволюціонують, стверджує Фернандес-Арместо, вони просто змінюються. Усе те спільне, що мають суспільства-цивілізації, це програми систематичних взаємовідносин з при­родою, або явище «антропосукцесії» Лева Ґумільова. Ці явища виступають зовнішньою основою ідентичності та внутрішнім принципом культурної інтеграції.

Пітірім Сорокін визначає чотири інтеграційні типи елементів культури: 1) просторове сусідство; 2) асоціація під впливом зовніш­нього фактора; 3) причинно-функціональна інтеграція; 4) логіко-змістова єдність [2, с. 35]. Два останні типи є тими засобами, що перетворюють світ у раціонально пізнавальні системи. Причинний метод, на думку П. Сорокіна, передбачає спрощення для виведен­ня універсальної формули одноманітності. «Сутність логіко-змістового методу пізнання, — пише П.Сорокін, — полягає у зна­ходженні основного принципу («основи»), який пронизує всі ком­поненти, надає зміст і значення кожному з них і тим самим із хао­су розрізнених фрагментів творить космос» [2, с. 49]. Внутріш­ньою стороною логічно інтегрованої системи культури виступа­ють впорядковані системи мислення, зіткані з елементів внутріш­нього досвіду. П. Сорокін трактує їх як сферу розуму, цінності і смислу, і визначає як «культурну ментальність». Існують два чис­тих типи інтегрованої культури із власною ментальністю: ідеацій-на та чуттєва. Носії чуттєвої ментальності сприймають дійсність органами почуттів, реагуючи на зовнішні подразники нервової си­стеми. Прикладом такої ментальності може бути біхевіоризм. Для ідеастичної ментальності істинна реальність надчуттєва, нематері­альна, духовна і перебуває за межами видимостей. Чуттєва куль­турна ментальність поділяється на: активну, пасивну і цинічну. Перша передбачає тоталізацію контролю людини над зовнішнім світом, друга трактує середовище із позицій безперешкодного за­доволення індивідуальних пристрастей. Чуттєва ментальність пе­редбачає тілесну концепцію «Я», відкидаючи або нівелюючи вічні цінності та вічні імперативи. У чуттєвому світі матеріальне багатс­тво, за словами П. Сорокіна, — альфа і омега комфорту; мотив наживи — ключовий імператив діяльності; шпенґлерівський «грошовий спосіб мислення» — пануюча ментальність; наукові, художні, моральні і духовні цінності набувають мінової вартості; багатії заміщують аристократію. Прикладом домінування чуттєво­го типу культури може слугувати Античність, а ідеаційної — Се­редньовіччя. Просвітництво ознаменувало собою новий цикл чут­тєвої культури із відповідним типом ментальності, який пред' явив попит на систематизований досвід адаптації середовища до мате­ріальних потреб людини, до її чуттєвих насолод. Гуманізм, утилі­таризм, лібералізм витворили політичну економію, що є доверше­ним  інтелектуальним  продуктом чуттєвої  культури. Класикиполітекономії ставили питання про пошук універсальних механіс­тичних законів максимізації матеріального добробуту. Тобто, тоді цикл активної чуттєвої культури проходив мереживо біфуркацій, наближаючись до акматичної фази із наростаючими уявленнями абсолютизації ринку, зближенням фритредерів-фундаменталістів з анархістами у запереченні доцільності держави як зовнішнього се­редовища, яку має замістити ринок. Початок інерційної фази чут­тєвої культури ознаменувався появою пасивної чуттєвої менталь­ності, що в інтелектуальній історії економіки відповідає «маржи-налістській революції» з її рефлексіями мікросуб' єктної рівноваги, гомеостазу економічної системи, вальрасівським імплікаціями «чистої», «високої», тотально математизованої економічної теорії, «маршалівським хрестом» та паретівським оптимумом. Кульміна­ційним проявом активної чуттєвої ментальності в економічній те­орії можна вважати марксизм, а початком ідеалістичної, як збалан­сованим синтезом обидвох чистих форм, німецьку історичну школу. Кейнсіанство включило державу у внутрішній простір еко­номічної системи, залишивши природу єдиним середовищем від­ходів та ентропії. Інституціоналісти переважно намагалися мора­льні імперативи чуттєвої культури перевести в офіційну площину узаконеної обов' язковості.

Причиною культурних флуктуацій слід вважати соціоентропію, яка проявляється як симулякри порожні знаки відтворення. Си-мулякр, на думку Ж. Бодріяра, виникає як розрив між позначни-ком та його значеником; наприклад, розрив між такими інтерпре­таціями: товар це знак оперативного перетворення природи у цінність, гроші знак еквівалентності споживної і мінової варто­стей, зарплата знак еквівалентності робочої сили тощо. Симу-лякр це інфляція знаків внаслідок втрати референції. Ж. Бодріяр наводить приклад відриву грошового знака від суспільного вироб­ництва, коли гроші стають предметом спекуляції і необмеженої інфляції. Гроші, за Ж. Бодріяром, це перший товар, що набуває статусу знака і уникає споживної вартості: «Від цього моменту гроші виступають засобом дублювання системи обмінної вартості через видимий знак і таким чином дають змогу бачити ринок (а отже, й дефіцит) у його прозорості» [4, с. 49]. Говорячи мовою А. Бєлого, симулякр це розрив символічної єдності, коли вна­слідок флуктуації змісту образу і форми образу нівелюється лик етичної норми, який є символом буття вищого порядку. Подолан­ня симулякра, налагодження референтності реалізується через бо-дріярівський механізм символічного обміну і смерті. На думку А. Бєлого, це найкраще видно у теології, коли символічна єдністьподає свою емблему (схему, через посередництво якої норма стає алегорією зв' язком у свідомо вибраній і розташованій системі образів) відповідним просторам творчості. Так, у Християнстві, Бог-Отець символічна єдність, Ісус Христос форма віднай­дення єдності, Святий Дух зміст форми. Через трансформацію форми (Голгофа і Воскресіння Христа) реалізується соціокультур-на флуктуація ідеастичної культури. В античній традиції, Аполлон форма символічної єдності, Діоніс її зміст. Тут помирає і во­скресає Діоніс, тобто флуктуація чуттєвої культури забезпечується трансформацією змісту символічної єдності. Основною особливіс­тю симулякра є така імітація діяльності, яка унеможливлює виро­бництво цінностей відтворення внаслідок підміни досвіду чуттє­вим враженням. Прикладом такого симулякра чуттєвої культури Ж.-М. Кубільє називає порногламур граничну стадію цинічної чуттєвої культури. В умовах девальвації змісту чуттєвої культури саме форма, ознака зовнішнього вигляду стає основним критерієм попиту, визначає граничну схильність до споживання. Порногла-мур це симулякр емансипації чуттєвості з-під суспільного конт­ролю. «Закон гламурності» — це прояв ентропії цінностей, коли «ексклюзивні речі губляться у натовпі своїх імітацій» [5, с. 16]. Пор-ногламур (коли об' єктивізація чуттєвості у світі чоловіків корес­пондує з перманентно імітуючою доступністю світу жінок) зумов­люється дисипативним характером розвитку культури внаслідок необхідності «спаювання найпростіших інстинктів з вищими по­требами» [5, с. 43]. Історично порногламур завжди був початком кінця циклу чуттєвої культури із наступним реваншем у фазі під­йому ідеастичної аскетично-ідеаціональної культури — сексуаль­на розпуста і сексуальне насильство серед римського нобілітету знаменували кінець античного світу і появу ідеастичного христи­янського Середньовіччя.

Якщо соціокультурні флуктуації невідворотні, то що ж може собою являти ідеастична ментальність в економічній теорії? По­силаючись на цитату Льюїса Г. Моргана, що настане час, коли людський розум зміцніє для панування над багатством, А. Галь­чинський стверджує, що цивілізація, у якій розум запанує над ба­гатством, останнім часом стає реальністю: «. логіка суспільного процесу розглядається як рух «людини в економіці» до «економі­ки в людині». Йдеться про розмежування двох методологічних конструкцій аналізу: а) методології способу виробництва; б) ме­тодології загальноцивілізаційного процесу» [9, с. 34]. Цивіліза-ційний метод, поруч із системним та еволюційним, на думку А. Чухна [10], є основним в еволюційній економічній теорії, якарозглядає економіку як динамічну систему, яка зростає, розвива­ється та вдосконалюється. Економіка виступає як відкрита стаці­онарна система, що обмінюється із природним середовищем ене­ргією та ентропією. Індустріальна економіка особлива тим, що вона не адаптується під середовище, а сама адаптує середовище під свою мету. Постає питання про відтворювальні ресурси само­го середовища і перспективу планетарної катастрофи, реквієму цивілізації так виникає економічна теорія сталого розвитку, але це ще не ідеастична культура. Остання починається тоді, ко­ли з' являється апеляція до іманентних духовних ресурсів розвит­ку; як стверджує Рене Генон: «цивілізації гинуть тоді, коли виче­рпують свій духовний ресурс» [11]. Ідеастична культура еконо­мічного мислення починається із дискурсу можливості тракту­вання економіки як самовідтворювальної системи, тобто такої, яка ресурси свого розвитку містить у собі самій, а не в середови­щі довкілля, або ж включає природу у свою структуру як, напри­клад, фізична економія. Якщо економіст розуміє економію як на­уку максимізації корисності перед нами адепт чуттєвої культури; якщо ж завдання економіки забезпечення відтво­рення життя він носій ідеастичної ментальності. Представни­ками ідеастичної ментальності активно-ідеаціональної культури є прихильники фізичної економії. Субстанція вартості у М. Руден-ка [12] гранично витіснена у простір символічної єдності. Від­творення життя функція Бога у господарській діяльності лю­дей. Гроші міновий знак споживної вартості, а референтний знак злаки, енергія прогресу, уречевлене світло Світової Мо­нади, що унеможливлює симулякри культурного занепаду, нато­мість забезпечує потуп Логосу, передусім духовний розвиток.

Висновки. Нами було показано, що культурний процес зумов­лений творчістю іманентного образотворення із подальшою ди­фузією цінностей досвіду пережиття та їх мімезисом у відтворю-вальній діяльності людей. Передумовою соціокультурної флук­туації є перетворення акту мімезису в акт імітації із вихоло­щенням змісту та емансипацією форми (знака) як симулякр. Змі­на пануючого типу культури зумовлює зміну способу мислення і способу життєдіяльності; у просторі суспільства трансформа­цію і транзицію економічних систем та появу нових інтелекту­альних рефлексій в економічній теорії. Зокрема, в українській економічній думці прикладом становлення ідеалістичного типу культурної ментальності можна вважати еволюційну економічну теорію, а прикладом активно-ідеаціональної культурної менталь­ності фізичну економію.

Література

1. Роузфілд Стівен. Порівнюємо економічні системи. Культура, багатс­тво і влада в ХХІ столітті / С.Роузфілд. — К.: К.І.С., 2005. — Х, 370 с.

2. Сорокин П.А. Социальная и культурная динамика / П.И.Сорокин. — М.: Астрель, 2006. — 1176 с.

3. Белый А. Символизм как миропонимание / А. Белий. М.: Рес­публика, 1994. — 528 с.

4. Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть / Ж. Бодріяр. — Львів: Кальварія, 2004. — 376 с.

5. К'юбільєЖ.-М. Порногламур / Ж.-М.К'юбільє. — К.: Видавницт­во Соломії Павличко «ОСНОВИ», 2009. — 175с.

6. Фернандес-Арместо Ф. Цивилизации / Фелипе Фернандес-Армес­то; пер. с англ. Д.Арсеньева, О. Колесникова. — М.: АСТ: АСТ МОСК­ВА, 2009. — 764, [4] с.

7. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Л.Н.Гумилев. М.: ООО «Издательство АСТ», 2001. — 560 с.

8. Свідзинський А.В. Синерґетична концепція культури / А.В.Свід-зинський. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. — 696 с.

9. Гальчинський А.С. Економічна методологія. Логіка оновлення: Курс лекцій / А.С. Гальчинський. — К.: «АДЕФ-Україна», 2010. — 572 с.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Г І Башнянин - Економічне мислення в умовах соціокультурних флуктуацій

Г І Башнянин - Методологічні проблеми розвитку економічної науки як економічну теорію перетворити в надточну науку