О В Щирська - Економічна сутність поняття амортизація та знос історичний аспект - страница 1

Страницы:
1  2  3 

Міжнародний збірник наукових праць. Випуск 2(20)

УДК 657 Щирська О.В.

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ "АМОРТИЗАЦІЯ" ТА "ЗНОС": ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Уточнено сутність понять "амортизація", "знос", а також "амортизаційний фонд"

Постановка проблеми. Протягом всієї історії розвитку бухгалтерського обліку вчені сперечалися між собою про те, що таке амортизація та знос, які існують відмінності між ними. Перше визначення амортизації та її пояснення, за свідченнями М. Четфілда, належать давньоримському архітектору Вітровію, який вважав амортизацію "ціною року, що минув". Оцінюючи цегляну будівлю, Вітровій планував щоденно зменшувати її вартість на одну вісімдесяту частину первісної вартості.

Вартість основного засобу не може вважатися витратами підприємства в той момент часу, коли він був придбаний, адже це сприяло би порушенню принципу відповідності нарахування доходів і витрат. Протягом усього строку корисного використання вартість об'єкта основного засобу поступово переноситься невеликими частинами на вартість продукції, що виготовляється. Тобто, до завершення терміну експлуатації основного засобу, його вартість має бути списана на витрати підприємства, шляхом періодичного нарахування амортизації.

Таким чином, ми переконалися, що основні засоби, беручи участь у виробничому процесі, поступово переносять частинами свою вартість на готовий продукт у вигляді амортизаційних відрахувань. Завдання бухгалтерського обліку полягає в тому, щоб визначити суму цих відрахувань. Тому потрібно знати величину зносу кожного об'єкта у вартісному виразі.

Мета дослідження. Уточнення сутності понять "амортизація", "знос", а також "амортизаційний фонд" и в довідковій та науковій літературі

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Слід зазначити, що проблеми нарахування та обліку амортизації ніколи не втрачали своєї актуальності і досить глибоко досліджуються вітчизняними та зарубіжними вченими. Ґрунтовне висвітлення вони знайшли в наукових працях В.Й. Бакая, Ф.Ф. Бутинця, О.П. Гаценко, Л.В. Городянської, М.Я. Дем'яненка, С.М. Євтушенка, Н.Г. Виговської С.В. Хоми та ін.

Викладення основного матеріалу дослідження. Амортизація, як економічна категорія, виникла ще у XVI столітті, набула особливого значення у період становлення акціонерних відносин і залишається актуальною сьогодні. Погляди вчених на амортизацію узагальнено на рис. 1.

XVI-XVIІ ст\ ^Амортизація - прямі витрати нерухомого майна

.[Амортизація - систематичне списання первісної вартості

Кінець XVI11 ст.       І-^>

Початок XIX сг       І-^ Амортизація - прийом, що дозволяє зберегти основний

'_І-1/капітал на постійному рівні

Амортизація - це погашення вартості рухомого та

їх

використанням, фізичним, економічними та іншими законами

Кінець XIX ст. ^нерухомого майна, інших цінностей, що викликається

Рис. 1. Погляди на амортизацію: історичний аспект

У Стародавньому Римі з'являються перші згадки щодо врахування зносу основних засобів при визначенні ціни продажу нерухомості, зокрема: "при залученні тритейських оцінювачів нерухомість загального користування оцінювалася не в суму, в яку здійснилась будівля, а в суму, яка розраховувалася шляхом зменшення первісної вартості на 1/80 частину за кожний минулий рік, виходячи з того, що нерухомість не зможе проіснувати більше 80 років". При продажу нерухомість переоцінювалася виходячи з терміну її експлуатації через рівномірне зменшення споживчої вартості будівель. Таким чином враховувався фізичний знос будівель і споруд [9, с. 9].

У 1558 році Д. Меллис визначав амортизацію як прямі витрати нерухомого майна (див. рис. 1). У нього ж зустрічаємо проводку: дебет рахунка Прибутки та збитки - кредит рахунка Інвентар, тобто вартість придбаного інвентарю списувалась рівними частинами на збитки. Побудована нерухомість з кожним роком зношується, тобто втрачає свої фізичні якості. Це враховується при визначенні залишкової вартості будівель, які знаходяться в експлуатації, через її рівномірне зменшення. Недолік цього визначення амортизації полягав в тому, що втрачена вартість основних засобів не переноситься на витрати виробництва, а відноситься одразу до збитків [9, с. 9].

До поняття амортизація, як систематичного списання первісної вартості, прийшли дещо пізніше - кінець XVIII ст. (див. рис. 1). Одним з перших прикладів застосування прямолінійної амортизації була організація обліку на заводі "Керрон Айронвекс" в 1769 р. та на заводах Бултона і Уолта в 1790 р. Саме там вартість основних засобів (в тому числі парових машин) списували, виходячи з норм амортизації для всіх видів основних засобів 8% і для будівель - 5 % [4, c. 779].

Протягом ХІХ ст. під час значного розвитку залізничного транспорту сформувався та одержав розповсюдження інший підхід до трактування амортизації. Його сутність полягала в тому, що амортизацію вважали прийомом, який дозволяв зберігати основний капітал на постійному рівні (див. рис. 1) [6, с. 248].

Бабенко І.П. вважав, що амортизація (буквально - умертвіння) - погашення (зменшення) вартості рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, що викликається їх використанням (роботою та ін.), фізичним (часом та ін.), економічними (знецінення) та іншими законами (див. рис. 1) [4, с. 781].

Досить глибоко досліджували проблеми амортизації і французькі вчені. Майже всі вони згодні, що технічний прогрес та інфляція лишають амортизацію як економічного поняття всякого сенсу. Вирішуючи це важливе питання, вони зачіпили одну із проблемних тем сучасності, а саме тему амортизації та інфляції. Французькі вчені Ф. Лутц та В. Лутц прийшли до важливого висновку: амортизація - це інструмент фіскальної (податкової) політики держави, і саме ця політика, а не умови експлуатації основних засобів впливають на строки їх служби. Дещо обережнішим є французький економіст Ж. Маррісс. Він розрізняє фіскальну і економічну амортизацію. З цих принципово нових, на нашу думку, визначень можна зробити висновок, що амортизацію почали розглядати на макрорівні. Це напевно і стало історичною передумовою виникнення і подальшого розвитку терміну "амортизаційна політика" [6, с. 249].

Таким чином, вже з середини XIX ст. амортизація зайняла належне місце в обліку. З цього приводу проф. Я. Соколов пише: "З'явились такі бухгалтерські рахунки, як Амортизація, Делькредере, Резервування - все це і об'єкти, і методологічні облікові прийоми, створені людиною, але які не лежать поза нею" [6, с. 250]

Багато вчених пов'язували облік амортизації та її нарахування із знеціненням майна. Наприклад, Г. Гроссман виділяв три причини знецінення, що викликали необхідність створення амортизаційного фонду:

- вичерпання джерел видобутку вугілля, глини, колчедану, вирубки лісів (кількісна втрата цінностей);

- зменшення цінності (якісна втрата) внаслідок:

- нормального зносу в результаті участі у виробництві, псування матеріалів поза виробництвом, а також під впливом дії атмосферних явищ;

- випадкового знищення або псування майна;

- виникнення нових винаходів;

- закінчення строку прав, пов'язаних з патентами, концесіями, орендою тощо. Інший вчений, П. Герстнер, рекомендував проводити нарахування амортизації

за рахунок зменшення прибутку підприємства при необхідності створення спеціальних резервів на несподіване знецінення основних засобів.

Його підтримував І. Крайбіг, який стверджував, що амортизація повинна нараховуватися з прибутку [4, с. 783-784]

Наприкінці XIX та початку XX століття зменшення вартості засобів праці починають включатися до собівартості виробленої продукції. У зв'язку з цим Б. Пендоф запропонував два способи відображення на рахунках нарахування амортизації: прямий - дебет рахунка "Збитки та прибутки", кредит рахунка "Основні засоби"; та непрямий - дебет рахунка "Витрати", кредит рахунка "Амортизація". Запропонований непрямий спосіб відображення нарахування амортизації був безумовним кроком вперед, адже крім зменшення вартості основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку амортизаційні відрахування починають включатися до собівартості продукції. Основні засоби, які беруть участь у процесі виробництва, мають перенести втрачену вартість на нову продукцію, що є об'єктивним, виходячи з процесу відтворення основного капіталу [9, с. 9-10].

Два варіанти обліку амортизації, запропоновані Б. Пендофом, лягли в основу інституалістів та персоналістів. Інституалісти пропонували прямий спосіб відображення, за яким не здійснювалося збільшення собівартості продукції, внаслідок чого вона була більш конкурентоспроможною. За це їх критикував А. Літтлон - він розглядав амортизацію як складову витрат підприємства. Персоналісти дотримувалися непрямого способу нарахування амортизації, що в бухгалтерському обліку відображалося відповідними записами [9, с. 10].

На сьогодні, суттєвою проблемою, яка має важливе наукове й практичне значення, є обґрунтування сутності та розкриття економічного змісту амортизації основних засобів. Категорія амортизації є найбільш дискусійною та неоднозначною у категоріальному апараті, оскільки про це свідчить відсутність єдиного підходу до тлумачення цього поняття.

Вивчення економічних публікацій з цього питання привело до висновку, що ряд авторів ототожнюють поняття "знос" та "амортизація", однак більшість все ж схильна до думки, що ці два поняття не можна вважати однаковими, як за змістом, так і економічною сутністю. Ототожнюючи чи розділяючи ці поняття, автори також не надають єдиного їх трактування. Розглянувши погляди вчених на економічний зміст амортизації можна виділити такі основні критерії її трактування (табл. 1).

УДК 657 Щирська О.В.

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ "АМОРТИЗАЦІЯ" ТА "ЗНОС": ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Уточнено сутність понять "амортизація", "знос", а також "амортизаційний фонд"

Постановка проблеми. Протягом всієї історії розвитку бухгалтерського обліку вчені сперечалися між собою про те, що таке амортизація та знос, які існують відмінності між ними. Перше визначення амортизації та її пояснення, за свідченнями М. Четфілда, належать давньоримському архітектору Вітровію, який вважав амортизацію "ціною року, що минув". Оцінюючи цегляну будівлю, Вітровій планував щоденно зменшувати її вартість на одну вісімдесяту частину первісної вартості.

Вартість основного засобу не може вважатися витратами підприємства в той момент часу, коли він був придбаний, адже це сприяло би порушенню принципу відповідності нарахування доходів і витрат. Протягом усього строку корисного використання вартість об'єкта основного засобу поступово переноситься невеликими частинами на вартість продукції, що виготовляється. Тобто, до завершення терміну експлуатації основного засобу, його вартість має бути списана на витрати підприємства, шляхом періодичного нарахування амортизації.

Таким чином, ми переконалися, що основні засоби, беручи участь у виробничому процесі, поступово переносять частинами свою вартість на готовий продукт у вигляді амортизаційних відрахувань. Завдання бухгалтерського обліку полягає в тому, щоб визначити суму цих відрахувань. Тому потрібно знати величину зносу кожного об'єкта у вартісному виразі.

Мета дослідження. Уточнення сутності понять "амортизація", "знос", а також "амортизаційний фонд" и в довідковій та науковій літературі

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Слід зазначити, що проблеми нарахування та обліку амортизації ніколи не втрачали своєї актуальності і досить глибоко досліджуються вітчизняними та зарубіжними вченими. Ґрунтовне висвітлення вони знайшли в наукових працях В.Й. Бакая, Ф.Ф. Бутинця, О.П. Гаценко, Л.В. Городянської, М.Я. Дем'яненка, С.М. Євтушенка, Н.Г. Виговської С.В. Хоми та ін.

Викладення основного матеріалу дослідження. Амортизація, як економічна категорія, виникла ще у XVI столітті, набула особливого значення у період становлення акціонерних відносин і залишається актуальною сьогодні. Погляди вчених на амортизацію узагальнено на рис. 1.

XVI-XVIІ ст\ ^Амортизація - прямі витрати нерухомого майна

.[Амортизація - систематичне списання первісної вартості

Кінець XVI11 ст.       І-^>

Початок XIX сг       І-^ Амортизація - прийом, що дозволяє зберегти основний

'_І-1/капітал на постійному рівні

Амортизація - це погашення вартості рухомого та

їх

використанням, фізичним, економічними та іншими законами

Кінець XIX ст. ^нерухомого майна, інших цінностей, що викликається

Рис. 1. Погляди на амортизацію: історичний аспект

У Стародавньому Римі з'являються перші згадки щодо врахування зносу основних засобів при визначенні ціни продажу нерухомості, зокрема: "при залученні тритейських оцінювачів нерухомість загального користування оцінювалася не в суму, в яку здійснилась будівля, а в суму, яка розраховувалася шляхом зменшення первісної вартості на 1/80 частину за кожний минулий рік, виходячи з того, що нерухомість не зможе проіснувати більше 80 років". При продажу нерухомість переоцінювалася виходячи з терміну її експлуатації через рівномірне зменшення споживчої вартості будівель. Таким чином враховувався фізичний знос будівель і споруд [9, с. 9].

У 1558 році Д. Меллис визначав амортизацію як прямі витрати нерухомого майна (див. рис. 1). У нього ж зустрічаємо проводку: дебет рахунка Прибутки та збитки - кредит рахунка Інвентар, тобто вартість придбаного інвентарю списувалась рівними частинами на збитки. Побудована нерухомість з кожним роком зношується, тобто втрачає свої фізичні якості. Це враховується при визначенні залишкової вартості будівель, які знаходяться в експлуатації, через її рівномірне зменшення. Недолік цього визначення амортизації полягав в тому, що втрачена вартість основних засобів не переноситься на витрати виробництва, а відноситься одразу до збитків [9, с. 9].

До поняття амортизація, як систематичного списання первісної вартості, прийшли дещо пізніше - кінець XVIII ст. (див. рис. 1). Одним з перших прикладів застосування прямолінійної амортизації була організація обліку на заводі "Керрон Айронвекс" в 1769 р. та на заводах Бултона і Уолта в 1790 р. Саме там вартість основних засобів (в тому числі парових машин) списували, виходячи з норм амортизації для всіх видів основних засобів 8% і для будівель - 5 % [4, c. 779].

Протягом ХІХ ст. під час значного розвитку залізничного транспорту сформувався та одержав розповсюдження інший підхід до трактування амортизації. Його сутність полягала в тому, що амортизацію вважали прийомом, який дозволяв зберігати основний капітал на постійному рівні (див. рис. 1) [6, с. 248].

Бабенко І.П. вважав, що амортизація (буквально - умертвіння) - погашення (зменшення) вартості рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, що викликається їх використанням (роботою та ін.), фізичним (часом та ін.), економічними (знецінення) та іншими законами (див. рис. 1) [4, с. 781].

Досить глибоко досліджували проблеми амортизації і французькі вчені. Майже всі вони згодні, що технічний прогрес та інфляція лишають амортизацію як економічного поняття всякого сенсу. Вирішуючи це важливе питання, вони зачіпили одну із проблемних тем сучасності, а саме тему амортизації та інфляції. Французькі вчені Ф. Лутц та В. Лутц прийшли до важливого висновку: амортизація - це інструмент фіскальної (податкової) політики держави, і саме ця політика, а не умови експлуатації основних засобів впливають на строки їх служби. Дещо обережнішим є французький економіст Ж. Маррісс. Він розрізняє фіскальну і економічну амортизацію. З цих принципово нових, на нашу думку, визначень можна зробити висновок, що амортизацію почали розглядати на макрорівні. Це напевно і стало історичною передумовою виникнення і подальшого розвитку терміну "амортизаційна політика" [6, с. 249].

Таким чином, вже з середини XIX ст. амортизація зайняла належне місце в обліку. З цього приводу проф. Я. Соколов пише: "З'явились такі бухгалтерські рахунки, як Амортизація, Делькредере, Резервування - все це і об'єкти, і методологічні облікові прийоми, створені людиною, але які не лежать поза нею" [6, с. 250]

Багато вчених пов'язували облік амортизації та її нарахування із знеціненням майна. Наприклад, Г. Гроссман виділяв три причини знецінення, що викликали необхідність створення амортизаційного фонду:

- вичерпання джерел видобутку вугілля, глини, колчедану, вирубки лісів (кількісна втрата цінностей);

- зменшення цінності (якісна втрата) внаслідок:

- нормального зносу в результаті участі у виробництві, псування матеріалів поза виробництвом, а також під впливом дії атмосферних явищ;

- випадкового знищення або псування майна;

- виникнення нових винаходів;

- закінчення строку прав, пов'язаних з патентами, концесіями, орендою тощо. Інший вчений, П. Герстнер, рекомендував проводити нарахування амортизації

за рахунок зменшення прибутку підприємства при необхідності створення спеціальних резервів на несподіване знецінення основних засобів.

Його підтримував І. Крайбіг, який стверджував, що амортизація повинна нараховуватися з прибутку [4, с. 783-784]

Наприкінці XIX та початку XX століття зменшення вартості засобів праці починають включатися до собівартості виробленої продукції. У зв'язку з цим Б. Пендоф запропонував два способи відображення на рахунках нарахування амортизації: прямий - дебет рахунка "Збитки та прибутки", кредит рахунка "Основні засоби"; та непрямий - дебет рахунка "Витрати", кредит рахунка "Амортизація". Запропонований непрямий спосіб відображення нарахування амортизації був безумовним кроком вперед, адже крім зменшення вартості основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку амортизаційні відрахування починають включатися до собівартості продукції. Основні засоби, які беруть участь у процесі виробництва, мають перенести втрачену вартість на нову продукцію, що є об'єктивним, виходячи з процесу відтворення основного капіталу [9, с. 9-10].

Два варіанти обліку амортизації, запропоновані Б. Пендофом, лягли в основу інституалістів та персоналістів. Інституалісти пропонували прямий спосіб відображення, за яким не здійснювалося збільшення собівартості продукції, внаслідок чого вона була більш конкурентоспроможною. За це їх критикував А. Літтлон - він розглядав амортизацію як складову витрат підприємства. Персоналісти дотримувалися непрямого способу нарахування амортизації, що в бухгалтерському обліку відображалося відповідними записами [9, с. 10].

На сьогодні, суттєвою проблемою, яка має важливе наукове й практичне значення, є обґрунтування сутності та розкриття економічного змісту амортизації основних засобів. Категорія амортизації є найбільш дискусійною та неоднозначною у категоріальному апараті, оскільки про це свідчить відсутність єдиного підходу до тлумачення цього поняття.

Вивчення економічних публікацій з цього питання привело до висновку, що ряд авторів ототожнюють поняття "знос" та "амортизація", однак більшість все ж схильна до думки, що ці два поняття не можна вважати однаковими, як за змістом, так і економічною сутністю. Ототожнюючи чи розділяючи ці поняття, автори також не надають єдиного їх трактування. Розглянувши погляди вчених на економічний зміст амортизації можна виділити такі основні критерії її трактування (табл. 1).

Shyrska mal..doc

Аналізуючи табл. 1, ми виявили, що переважна кількість науковців (9 осіб) визначає амортизацію як процес перенесення вартості об'єкту на вироблену продукцію. Значно менше вчених (3 осіб) трактують амортизацію як систематичний розподіл вартості основного засобу в процесі його експлуатації, Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О. [12] вважаються, що амортизація - це списання вартості основного засобу для відшкодування витрат на їх придбання. Борисов А.Б. [3] трактує амортизацію, як елемент собівартості найменша кількість авторів стверджує, що амортизація - це накопичення грошових коштів.

Слід також зазначити, що не всі вчені ототожнювали поняття амортизації та амортизаційного фонду. Наприклад, про амортизацію активів вчений Г. Хетфілл писав: "Тільки хвора уява людей може визнати амортизацію фондом". Навпаки, інституалісти вважали рахунок Амортизації фондом. Амортизація, на їх думку, була тільки частиною прибутку, що не оподатковувався, тому неоподатковуваний прибуток і складав амортизаційний фонд, або, що правильніше, резерв [4, с. 785-786].

Як бачимо, проблема амортизації та зносу завжди була в полі зору вчених та залишається актуальною на сучасному етапі розвитку бухгалтерської науки. В різні часи науковці займалися розробкою питань теорії амортизації, аналізували фактичні тенденції її нарахування і досліджували закономірності відтворення. Однак існує ряд проблем, які ще не досліджені і не вирішені. Дані аспекти відкривають поле діяльності для тих, хто буде в майбутньому досліджувати проблеми обліку та формувати його історію.

Водночас потрібно зазначити, що на сучасному етапі, з метою вдосконалення обліку операцій з нарахування амортизації основних засобів, необхідно враховувати досвід і досягнення минулих поколінь, з повагою відноситись до наукових пошуків своїх попередників і використовувати набуті ними знання та навички.

В результаті дослідження поглядів вчених на економічний зміст зносу можна виділити такі основні критерії його трактування (табл. 2).

Таблиця 2. Критерії трактування поняття "знос"

Трактування поняття "знос"

-1-1-

№ з/п

Автор

поступове зниження вартості

процес втрати фізичних і моральних характерис тик об'єкту

сума амортизації об'єкту з початку його використан ня

"якійний" вартісний

показник зниження вартості

втрата споживчих властивос

тей або вартості

1

Бутинець Ф.Ф. [5]

+                 + +

2

Гордієнко Д.Д. [8]

+

3

Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О. [12]

 

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

О В Щирська - Економічна сутність поняття амортизація та знос історичний аспект