В Г Краснов - Економічний зміст «брудних» грошей та проблеми їх кваліфікації - страница 1

Страницы:
1  2 

Фінанси, облік і аудит. 2010. № 15

s кошти, вивільнені внаслідок застосування заходів, передба­чених постановою, спрямовувати виключно на кредитування по-зичальників-товаровиробників.

Неухильне і послідовне дотримання вимог внутрішнього кон­тролю та центрального банку дасть змогу банкам більш ретельно контролювати кредитний процес, підвищити прозорість банків­ських процедур та технологій та, як наслідок, забезпечити якість кредитного портфеля, а, отже, ефективність діяльності банківсь­кої установи в цілому. А для поступового відновлення процесу кредитування необхідна чітка державна економічна політика, пе­релік пріоритетних напрямів інвестування, посилення захисту прав кредиторів та підвищення довіри до банків з боку суспільства.

Література

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ.

2. Матеріали офіційного сайту НБУ // http://www.bank.gov.ua

3. Banking system of Ukraine // www.ukrbanking.com

4. Карцева Г. Особливості функціонування банківської системи України в умовах фінансово-економічної кризи // Вісник НБУ. — №11. — 2009. — С. 10—16.

5. Постанова Правління НБУ «Про стимулювання кредитування економіки України» від 03.11.2009 р. № 650.

Стаття надійшла до редакції 15 січня 2010 р.

УДК 336.719 В. Г. Краснов

Голова ревізійної комісії ПАТ «Легбанк»

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ «БРУДНИХ» ГРОШЕЙ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ КВАЛІФІКАЦІЇ

Обосновывается сущность, причины существования и источники возникновения «грязных» денег, оценено их влияния на националь­ную экономику.

IBssence, reasons of existence and source of origin of «dirty» money, is grounded; given estimation of their influence on a national economy.

© В. Г. Краснов, 2010

92

Обґрунтовується сутність, причини та джерела виникнення «бруд­них» грошей, надано оцінку їх впливу на національну економіку.

Ключевые слова: «грязные» деньги, теневая экономика, легализация. Keywords: «dirty» money, shadow economy, legalization. Ключові слова: «брудні» гроші, тіньова економіка, легалізація.

В умовах загострення фінансово-економічної ситуації в Украї­ні розширюються масштаби тіньової економіки, а отже актуалі­зується проблема «брудних» грошей. Тінізація економіки зумов­лює структурні деформації і диспропорції суспільно-економіч­ного розвитку, не сприяє європейської інтеграції України, усклад­нює стабільний розвиток економіки країни. До того ж слід визна­ти, що на сьогодні держава не володіє сталим і діючим механіз­мом легалізації тіньових процесів. Частково це обумовлено не­достатністю наукового обґрунтування проблеми «брудних» грошей.

Зрозуміти небезпеку «брудних» грошей та всю серйозність роботи по протидії їх легалізації можна лише тоді, коли більш-менш вивчені масштаби явища. Суха мова цифр свідчить: за оцін­ками фахівців МВФ щороку у світі через легальні фінансові ін­ститути перекачується в легальний сектор від 590 млрд до 1,5 трлн доларів США, що становить від 2 до 5 % світового ВВП [1, с. I— 9]. Це — обсяги ВВП економіки доволі розвинутої країни, та це понад у сто разів більше за розміри річного бюджету України. Деякі експерти відзначають, що в легальну економіку вже вклю­чено 3 трлн дол. таких грошей. Із останнім можна співставити хі­ба що масштаби прибутків, отримані лише в торгівлі жінками. За даними МОМ від цієї злочинної діяльності кожен рік отримуєть­ся від 6 до 12 млрд американських доларів.

Кошти, які щороку сплачуються західними компаніями на ха­барі, оцінюються на рівні 80 млрд дол. США, а на банківських рахунках, за даними FATF, щорічно осідає від 1 до 1,5 млрд дол. США, отриманих злочинним шляхом. За оцінкою Ентеса Гері на середину 90-х років минулого століття щоденне відмивання гро­шей у США характеризується такими даними: кількість операцій у банківській системі — 700 тис.; обсяг грошових переказів — понад 200 трлн дол.; обсяг відмивання грошей — 1 млрд дол. [2]. Щодо України то у жовтні 2001 року на прес-конференції в ДПАУ були наведені такі данні: в нашій країні щорічно відмивається до 40 % ВВП. Близько 5—6 % — гроші від контрабанди, нелегаль­ної торгівлі алкогольною та тютюновою продукцією, 4—5 % — це відмиті гроші, які отримано від торгівлі наркотиками, зброєю, від проституції та інших злочинів [3, с. 89]. Дані цифри включа­ють несплату податків, частка яких становила понад 80 %.

Наведені оцінки свідчать про значні масштаби проблеми від­мивання «брудних» грошей, яка заслуговує на пильну увагу будь-якої країни. Проте результативно та ефективно боротися зі злом можна тільки тоді, коли достеменно відома його сутність. Склад­ними є методологічні та практичні питання, пов'язані з тим, як визначити «брудність» грошей, сам момент «забруднення», від-слідкувати їх рух, встановити факти спроб легалізації. Для цього застосуємо принцип детермінізму — загальнонаукове поняття та філософське вчення про причинність, закономірність, генетичний зв' язок, взаємодію і обумовленість усіх явищ і процесів, які від­буваються у світі. Залежно від того, наскільки успішним буде те­оретичне пізнання причинно-наслідкових та функціональних зв' язків, що притаманні явищу «брудних» грошей, буде визначе­но динаміку розвитку структурної, ринково орієнтованої та ефек­тивної фінансово-економічної системи країни.

Брудні капітали в режимі відмивання дуже рухливі, мають здебільшого транскордонний характер пересування. Суттєво ускладнюють ситуацію в цьому сенсі помітні відмінності між на­ціональними законодавствами, банківським системами та регу­люванням підприємництва.

Вперше питання про відмивання грошей виникло у контексті протиправного обороту наркотиків у США. Торговці наркотика­ми мали за мету перетворити отриманні від продажу грошові ку­пюри, як правило дрібного номіналу, у легітимні банківські ра­хунки, цінні папери або інші активи. В сучасних умовах термін «брудні» доходи включає значно ширше коло видів кримінальної діяльності.

Сам факт введення в обіг категорії «брудні гроші» мав за мету розділити всю грошову масу за різними джерелами походження. Проте однозначне загальноприйняте та універсальне трактування сутності «брудних» грошей досі відсутнє. Гроші бувають не тіль­ки зеленими, але також «білими» (законними), «сірими» (отри­маними з порушенням чинного законодавства) і «чорними» (або «брудними»). Відповідно, дуже часто «брудні» гроші визначають як гроші, придбані внаслідок скоєння злочину. Головний дирек­тор Ради по запобіганню злочинності при Департаменті Юстиції

Швеції Бу Свенсон, наголошує, що під «чорними» грошима ро­зуміють гроші, що знаходяться у «чорному» секторі, чи у тіньо­вій економіці [2, с. 17].

Даний підхід має сенс виходячи із прийнятого в спеціальній економіко-правовій літературі поділу тіньової економіки на три сектори:

1. Скрита (неофіційна) економіка характеризує легально дозволені законом види економічної діяльності, в рамках яких мають місце факти офіційного «не врахування» або зменшення суб' єктами, що її здійснюють з метою ухилення від сплати податків.

2. Неформальна економіка визначається як некорпоративна та як та, що належить домашнім господарствам, які діють, зазви­чай, на законній підставі, і має на меті виробництво товарів та послуг, як правило, для власного споживання.

3. Підпільна (нелегальна) економіка. Під нею розуміють забо­ронені діючим законодавством види економічної діяльності або послуг.

Поняття «тіньовий капітал» ширше за поняття «брудні» гроші, оскільки охоплює гроші отриманні у всіх трьох секторах еконо­міки, що не обліковується. Під дану категорію підпадає і ухилен­ня від сплати податків, і отримання доходів сектором домашніх господарств від їх приватної діяльності, а також «брудні» гроші, як доходи від незаконної діяльності, які становлять левову частку тіньового капіталу.

Як зазначав австрійський економіст Ф. Шнайдер, на поча­ток ХХІ ст. обсяги тіньової економіки у середньому в країнах «великої сімки» становили 12 % ВВП; у країнах із ринковою еко­номікою — 23 % та в країнах з перехідною економікою — 39 % [4, c. 64]. За його ж підрахунками з початку 2009 року у 14 най­більш розвинутих країнах ЄС частка тіньової економіки зросла на 0,3—0,9 %. У Північній Європі її частка зараз складає 10—18 % від реального ВВП, у Середземномор' ї — 20—25 %, а в колишніх соціалістичних державах — 36—39 % (в Україні — 57 %) [5]. У всесвітньому масштабі, згідно з підрахунками фахівців МВФ, щорічно поза межами офіційної економіки створюється додана вартість у сумі 8—16 трлн дол. США. За їх висновками обсяг всесвітньої тіньової економіки можна зіставити із масштабами економіки США [6, c. 12].

Про обсяги вітчизняної тіньової активності свідчить той факт, що Державна програма детінізації економіки України на 2001—

2004 рр. оприлюднює офіційно визнаний обсяг тіньової еконо­міки — 60 % від офіційного ВВП України [7]. Тінізація українсь­кої економіки в I кв. 2009 р. у порівнянні з аналогічним періодом минулого року виросла на 7 п. п. і досягла 36 % від офіційного ВВП країни, повідомило агентство «Інтерфакс-Україна» із поси­ланням на попередні дані Міністерства економіки.

Найнебезпечніша частина тіньової економіки нелегальний сектор, тому що його вплив на суспільство та економіку відбува­ється в легальних сферах та через легальні структури, що при­зводить, у свою чергу, до криміналізації їх діяльності, а отже і появі «брудних» грошей. Гроші отриманні в результаті здійснен­ня злочинів це «брудні» гроші. Деструктивний вплив криміналь­но тіньової сфери на економіку проявляється в двох моментах. По-перше, у відсутності корисного для суспільства виробничого характеру, економічні відносини спрямовані на вилучення на власну користь частки продукту, що був вироблений у відкри­тій економіці. «Брудні» гроші небезпечні через те, що вони анти­соціальні.

Виходячи з підрахованого Держкомстатом номінального ВВП, обсяг тіньової економіки у I кварталі 2008 р. складав 54,44 млрд грн, а в I кварталі 2009 р. — вже 65,96 млрд грн. Таким чином, номінальна тіньова економіка виросла на 21 % (номінальний офі­ційний ВВП скоротився на 3,5 %), що майже ідентично рівню інфляції в економіці — 22,4 %. Невелике зниження реального тіньового ВВП на тлі 20 відсоткового падіння реального офі­ційного ВВП могло забезпечити збільшення частки тіні в еко­номіці України.

По-друге, у домінуванні виключно корисного характеру всіх видів нелегальної економічної діяльності, тобто спрямовання на отримання кримінального доходу та приховування його злочин­ного походження. Кримінальний бізнес породжує свою якість грошей — «брудні» гроші. Ціна цього бруду — у ціні її відми­вання, у можливості легалізації кримінальних доходів. Погоджу­ємось з тими науковцями, які під «брудними» грошами розумі­ють доходи від незаконної діяльності, незаконних угод та інших дій (або бездіяльності), що носять незаконний характер. У цьому контексті «брудні» гроші слід однозначно трактувати як отри­манні нелегально, тобто з порушенням законодавства. Як не див­но, але існування саме нелегальної тіньової економіки виводить «брудні» гроші на світ та робить їх помітними.

Отже «брудні» гроші формуються у деструктивному секторі економіки, коли в наслідок перерозподільних тіньових операцій відбувається «відкачування» з офіційної економіки та прихову­вання грошових коштів (наприклад через офшори або фірми «оболонки»), що приносять дохід від незаконної діяльності.

Характерною ознакою «брудних» грошей є те, що вони утво­рюються не випадково, а внаслідок умисних дій або усвідомлено­го наміру. Навряд чи можна уявити собі отримання цих грошей шляхом легкодумства або непоміркованості. Це стосуються і дій банкірів. Коли банки, наприклад, постійно переводять кошти клі­єнтів у значних сумах або до офшорних банків, або призначення платежу не відповідає профілю діяльності клієнта. Отже, більш доцільною є категорія «доходи, одержані злочинними шляхом» чи «доходи, отримані незаконним шляхом», що по суті визначає квінтесенцію «брудних» грошей.

Існує інший підхід щодо визначення сутності «брудних» гро­шей представлений відомим німецьким дослідником Клаус Кот­ке, який у праці «Грязные» деньги» під «брудними» грошима ро­зуміє гроші, отриманні в результаті ухилення від сплати податків, вважаючи, що якщо гроші «чисті», то й приховувати їх від опо­даткування (державного контролю) немає сенсу [7, с. 14]. Даного погляду дотримуються й окремі українські дослідники. Так, О. І. Ба-рановський ухилення від оподаткування називає «характерною ознакою «брудних» грошей» [3, с. 39]. Оподаткування має в своїй основі закону конструктивну економічну діяльність та походить, відповідно, від законних але прихованих доходів.

«Податковий комплекс» протидії відмиванню є, можливо, найпроблемнішим для внутрішнього законодавства та міжнарод­ної координації. Стосовно цього питання в західній теорії та практиці не існує єдиної точки зору. Багато країн, серед яких слід назвати Швейцарію, Австрію, Італію та інші, не визнають гроші, отриманні за рахунок ухилення від сплати податків як «брудні». Інші країни, яких до речі більшість, визнали своїм законодавством «бруд­ну» природу грошей, ухиленних від сплати податків. Тим самим ви­знали їх кримінальну основу. Міжнародні установи, що мають за ме­ту протидію відмиванню грошей, не розробили єдиного загального списку кримінальних злочинів, що становлять основу, або джерела «брудних» грошей, тому важко посилатись на єдині вимоги.

Говорячи про детермінанти (determinans — визначальний фак­тор чи елемент, який обумовлює те чи інше явище) «брудних»грошей, необхідно виходити з економічно виправданої та визна­ної більшістю науковців та практиків структури й джерел їх ви­никнення, а також усталених способів вирішення. Визначення джерел «брудних» питань є законодавчо-правовою проблемою. Однозначно загальновизнаними серед усіх без винятку країн сві­ту «брудними» грошима вважаються гроші, отриманні від нарко-бізнесу, нелегальної торгівлі зброєю, людьми та захоплення за­ручників. Власне сюди ж належить будь-яка контрабанда, яка є антизаконною в принципі. В цьому ряду також доходи, отримані завдяки шахрайству, рекету, здирництву, хабарництву. Зрештою, елементарно вкрадені гроші теж є брудними, оскільки здобуті в незаконний спосіб. FATF щорічно визначає превалюючи джерела «брудних» грошей, призначених для відмивання.

Українські спеціалісти по різному визначають джерела «бруд­них» грошей. На думку С. Вовк та В. Кисель «у країні, де більша частина ВВП знаходиться у тіні, «відмивателів» слід шукати саме у національних галузях економіки — нафтогазовому комплексі, електроенергетиці, металургії тощо» [8, с. 9]. За оцінками різних вітчизняних експертів, найбільшими каналами відмивання «бру­дних» грошей у нашій країні є сфера послуг, банківський сектор та сектор небанківських фінансових установ.

У вітчизняному законодавстві Законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин­ним шляхом» визнано, що до легалізації (відмивання) доходів відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування неза­конного походження коштів або іншого майна чи володіння ни­ми, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місце­знаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами [9].

Прийнята в 1991 році міжнародна «Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом», до якої в 1995 році долучилась Україна, поширює тлу­мачення предмета відмивання на «будь-яку економічну вигоду, набуту злочинним шляхом». Незаконним вважається не лише са­мо відмивання «брудних» грошей, а й пов'язані з цим дії. Тим самим, до переліку осіб, що повинні протидіяти відмиванню грошей, і які, відповідно несуть кримінальну відповідальність, включені банки та інші фінансові установи. Друга директива цієї конвенції, що була прийнята Європейським співтовариством у

2001 році, розширила сферу дії включивши до джерел всі серйоз­ні види злочинів та коло суб' єктів, первинного фінансового моні­торингу за рахунок бухгалтерів та аудиторів, агентів з нерухомо­сті, нотаріусів, юристів тощо. Проте, визначення змісту явища «злочинної діяльності», як і вияв та доказ її фактів, залишаються прерогативою національного законодавства та правосуддя.

Утім, відмивання протизаконних доходів залишаючись голов­ним чином економічною, юридичною, правоохоронною проб­лемою, є також і політичним феноменом. Політичний вимір проб­леми відмивання останнім часом актуалізується як на міжнарод­ному, так і на національних рівнях. «Брудні» гроші — перше джерело забезпечення терористичних організацій усім необхід­ним [3, с. 92].

З' ясування природи «брудних» грошей потребує визначити їх класифікацію за різними ознаками. В економічній літературі вже робилися спроби їх типологізації. Зокрема В. М. Попович розгля­дає «брудні» гроші за місцем їх походження та формою виник­нення (рис. 1) [10, с. 391].

«Брудні» гроші

За місцем походження

V

За формою виникнення

«Брудні» гроші всередині країни

Еміграційні «брудні» гроші

Реальні гроші незаконного походження

Фіктивні гроші незаконного походження

Рис. 1. Різновиди «брудних» грошей

Крім цього «брудні» гроші можна класифікувати за іншими ознаками, що наведено в табл. 1.

Одним з основних джерел живлення протиправного тіньового сектора економіки, а отже і «брудних грошей» у нашій країні є позабанківський обіг готівки, сформована система неформальних економічних відносин, хабарництво та корупція. За підрахунками експертів, щорічно у населення «осідає» 2—5 млрд доларів, які в основному обслуговують тіньову економіку, в тому числі її кри­мінальну складову. На то існують причини, що вказують на об' єктивний характер її існування. По-перше, це висока мотива­ція — прагнення людей до виживання за умов, коли держава не взмозі забезпечити достатній рівень соціальних гарантій і водно­час не створює легітимних умов для ведення приватного бізнесу. По-друге, наявність відповідних механізмів її реалізації (тіньова політика, корупція та злочини у сфері економіки).

Таблиця 1

КЛАСИФІКАЦІЯ «БРУДНИХ» ГРОШЕЙ ЗА РІЗНИМИ ОЗНАКАМИ

Класифікаційні ознаки

Різновиди «брудних» грошей

За сектором отримання

Одержані у фінансовому секторі економіки та одержані у нефінансовому секторі економіки

За періодичністю утворення

Постійно виникаючі та разові

За формою володіння

Товарна, грошова та у формі цінних паперів

За формою існування

Готівкові та безготівкові гроші

За видом валют

У формі національної валюти та іноземної валюти

За характером отримання

У наслідок прямих навмисних дій чи в наслі­док прихованого не усвідомлення

За реальністю існування

Реальні (справжні) та віртуальні

За ступенем ідентифікації

Ідентифіковані та неідентифікавані

За сферою функціонування

Гроші, що обслуговують нелегальну еконо­міку, псевдоекономічну діяльність, особисте споживання, тероризм

За формою власності Гроші юридичних осіб та гроші фізичних осіб

Гроші, вироблені в «тіні», потребують виведення «на світло». Інакше вони дуже вразливі і не можуть розглядатись як основа стабільного капіталу. В цій ситуації процес легалізації або відми­вання подібних доходів є принципово важливим елементом взає­модії нелегальної та легальної діяльності, своєрідним містком між ними.

Тлумачення поняття «відмивання «брудних» грошей» пред­ставлено в економічній літературі значно ширше, ніж самого по­няття «брудні» гроші. У загальному розумінні відмивання «бруд­них» грошей — це процес приховування сумнівних джерел виник­нення та/або призначення грошових коштів та надання їм закон­ного характеру появи в суспільстві. З іншого боку, відмивання грошей це методи та процедури за допомогою яких незаконно одержані кошти переводяться в інші види активів для прихову­вання їх дійсного походження, справжніх власників чи інших ознак, що викривають ознаки порушення законодавства. При цьому доцільніше вести мову про легалізацію доходів, отриманих незаконним шляхом. Легалізація не можлива без використання банківської системи. У зв' язку з цим перед банками постає пи­тання досконального вивчення своїх клієнтів та їх бізнесу, з тим щоб не допустити проникнення до банківської системи «бруд­них» грошей, які здатні підірвати репутацію та фінансову стій­кість банків.

На сьогоднішній день Україна є учасником основних міжна­родних угод, завданнями яких є недопущення використання ле­гальної економіки з метою «відмивання брудних» коштів. Основ­ні їх положення імплементовано у внутрішнє законодавство. Також прийнято ряд підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з відмиванням «брудних» коштів, при розробці яких враховано основні міжнародно-правові стандарти з даної проблеми.

В літературі поняття «брудні» гроші ототожнюють з поняттям «втеча» капіталу. Під капіталом, що «втік» (flight capital), розу­міють капітал, що вивозиться до іншої країни з порушення наці­онального валютного законодавства [11, с. 95]. Дж. Кадінгтон ро­зуміє під «втечею» капіталу відплив саме короткострокових приватних капіталів спекулятивного характеру. Окремі спеціалі­сти пов' язують «втечу» капіталів із масовим відпливом будь яких приватних капіталів у зв' язку з нестійким економічним, соціаль­ним чи політичним становищем. Здебільшого характерна для держав, що перебувають у кризовому стані [12, с. 122]. Експерт МВФ М. Дулі вбачає у капіталах, що «втекли», ту частину зов­нішніх фінансових зобов' язань, що не пов' язані з мотивом дивер­сифікації активів і не приносять країні статистично зареєстрова­ного інвалютного доходу, на відміну від «нормального» відпливу капіталів. Ознакою їх втечі вважається скорочення фінансово-економічного потенціалу країни, що призводить до погіршення можливостей обслуговування зовнішнього боргу та/або реалізації інвестиційних програм. Погоджуємось з таким розумінням «вте­чі» капіталу, яке в даному контексті представляє джерело «бруд­них» грошей.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В Г Краснов - Економічний зміст «брудних» грошей та проблеми їх кваліфікації