Г А Бубенець - Удосконалення класифікації єдиного податку, сплачуваного суб'єктами малого підприємництва - страница 1

Страницы:
1 

похибка X буде в межах \£\ < Я , дорівнюватиме 2Ро, а ризик V, що значення прибутку Р буде в межах Q- X < Р < Q+ X, буде V = 1-2p.

Таким чином, наведені аналітичні залежності дають змогу фор­мувати моделі й алгоритми для оптимізації портфеля інвестиційних проектів для будівельної галузі з метою виходу її з кризового стану.

Подальшим напрямком дослідження в цій області є вдосконален­ня процесу визначення факторного простору і визначення вагових по­казників цих факторів.

1.Економіка підприємства: Підручник / За заг ред. С.Ф.Покропивного. - 2-е вид, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Отримано 28.11.2003

 

УДК 658.114.1 (477) Г.А.БУБЕНЕЦЬ

Харківський державний університет харчування та торгівлі

УДОСКОНАЛЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ЄДИНОГО ПОДАТКУ, СПЛАЧУВАНОГО СУБ'ЄКТАМИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

У статті йдеться про розробку концепції наукового обгрунтування трансформації чинної системи оподаткування в Україні та зміну її структури за ознакою платників податків, робляться висновки щодо потреби удосконалення класифікації єдиного подат­ку.

На сьогоднішній день проблема нормативно-законодавчої невре-гульованості альтернативного оподаткування є досить актуальною. Вирішення проблеми в сфері спрощеного оподаткування, розробка і створення більш ефективної системи стимулювання підприємств ма­лого бізнесу, підвищення питомої ваги національного виробництва у загальній структурі підприємств, які працюють на Україні, шляхом створення сприятливого і стимулюючого податкового клімату для них - сприяє усуненню багатьох накопичених проблем як на макро-, так і на мікрорівнях та є одним з головних і визначальних моментів в діяль­ності державних податкових органів.

Законодавчу основу спрощеної системи оподаткування склада­ють: Закон України "Про державну підтримку малого підприємства" від 19 жовтня 2000 р. №2063-ІІІ [1], який містить сучасне визначення суб'єктів малого підприємництва, принципи та засоби їх державної підтримки, включаючи можливість застосування спрощеної системи оподаткування;

Указ Президента України від 12 травня 1998 р. №456/98 "Про державну підтримку малого підприємництва" [7], яким вперше було сформульоване визначення суб'єктів малого підприємництва, який діяв до моменту вступу в силу Закону [1], де була задекларована необхід­ність спрощення їхнього оподаткування, обліку і звітності;

Указ Президента України від 03 липня 1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" [8]. Норми саме цього Указу складали законодавчу базу єдиного податку в період з 01.01.1999 р. по 18.09.1999 р.;

Указ Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 "Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.98 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" [9]. Цим Указом була прийнята нова редакція Указу №727/98, який набрав чинності з 19.09.1999 р. і застосовується в даний час.

Крім цих законодавчих актів, сьогодні діють постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727/98" [10] та декілька на­казів ДПАУ, прийнятих в межах повноважень, наданих для викорис­тання органами ДПАУ.

Проблемі економічного обґрунтування побудови податкових сис­тем присвячені здебільшого зарубіжні наукові дослідження, причому питання розробляються в основному контексті макроекономічного аналізу. Ці праці стають доступними для України тільки зараз, зокрема роботи Е.Аткінсона та ДжСтігліца [11], в якій автори проводять тео­ретичний аналіз на макрорівні впливу податків на корпорації, інвести­ції, викладають загальний підхід до проблеми оптимального оподатку­вання. Аналогічні напрямки досліджував також німецький вчений Д.Брююммерхофф [12].

Серед вітчизняних вчених у галузі фінансової науки означена проблема на концептуальному рівні піднімається О.Василиком [13]. Він, зокрема, чітко декларує необхідність використання у фінансовій науці системи фінансових показників, за допомогою яких можна об'єк­тивно та неупереджено визначити пріоритети фінансової політики. Крім того, важливу роль повинні відігравати фінансове планування та прогнозування, фінансові показники як складові фінансового механіз­му, фінансові ресурси. О.Василик розглядає також окремі питання оп-тимальності податкової системи та суспільної справедливості оподат­кування.

Недоліки і переваги спрощеної системи оподаткування для плат­ників податків розглядає Ю.Іванов у роботах [14, 15].

Важливою теоретичною розробкою у сенсі обґрунтування опти­мальної моделі податкової системи в контексті трансформаційної еко­номіки є праця П.Мельника [16] про принципи будови та критерії оці­нки податкової системи. В ній аналізується податкове навантаження у контексті податкових відносин в перехідних економіках, запропонова­но систему податкових агрегатів, які характеризують величину всіх податкових платежів, величину відрахувань до державних цільових фондів, величину державного боргу як специфічного перерозподілено­го на майбутнє податкового пресу.

Математичні аспекти прикладного моделювання поведінки різних груп платників податків розглядаються у монографічному дослідженні А. Скрипника [17]. Окремі питання формування структури співвідно­шення прямих та непрямих податків та проблеми вибору категорії пла­тників розглянуті А.Соколовською [18].

За роки незалежності України ведуться постійні спроби модерні­зувати та трансформувати чинну систему оподаткування. Зокрема, у цьому контексті слід сказати про регулярне з 1997 р. внесення числен­них протягом кожного фінансового року змін до законів України про оподаткування. Проте це не полегшує податковий тягар і не спрощує методологію справляння податку. На цей час недостатньо вивчена сутність і не розроблена класифікація єдиного податку. На наш погляд, труднощі стосовно податкових платежів обумовлені об'єктивною від­сутністю концепції економічного обґрунтування вибору суб'єкта опо­даткування та об'єктивних засад формування відповідної вітчизняної філософії оподаткування.

Метою статті є визначення особливостей застосування спрощеної системи оподаткування та уточнення класифікації єдиного податку.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, яка передбачає заміну деяких загальнодержа­вних та місцевих податків і зборів єдиним податком є сьогодні найпо­ширенішою з альтернативних систем оподаткування, хоча й має порів­няно недавню історію. Платники вперше отримали можливість пере­ходу на єдиний податок з 1 січня 1999 р. Через півроку основні пара­метри єдиного податку і умови його сплати було суттєво переглянуто, внаслідок чого остаточно сформувалася діюча нині спрощена система оподаткування.

Альтернативність спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва полягає у тому, що, по-перше, вона може застосовуватися поряд із загальною системою опо­даткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на ви­бір суб'єкта малого підприємництва ст.1 Закону №2063 [1] і ст.4 Указу

№746 [9], а по-друге, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, має право самостійно обрати ставку єдиного податку: 6% або 10%.

Практика господарювання свідчить про те, що сьогодні саме ця податкова система є найбільш прийнятною для малих підприємств. Уже через рік після її створення, в 2000 р., спрощену систему оподат­кування застосовували 30,5% юридичних осіб - суб'єктів малого під­приємництва, причому спостерігається явно виражена тенденція щодо її подальшого поширення. Станом на 01.10.2000 р. в цілому по Україні 62226 суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб отримали свідоцтво про право сплати єдиного податку.

Незважаючи на значну кількість нормативно-правових актів, го­ловною проблемою спрощеної системи оподаткування є те, що вона, як і багато інших, урегульованих Указами Президента України питань, не ув'язана з діючими законами в сфері оподаткування.

Зі всіх альтернативних способів оподаткування тільки єдиний по­даток відсутній в переліку загальнодержавних податків і зборів, наве­деному в статтях 14-15 Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97 "Про систему оподаткування" [2]. Як наслідок цього - невизначена ситуація щодо можливості застосування до єдиного податку принци­пів податкового адміністрування, передбачених Законом України від 21 грудня 2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань пла­тників податків перед бюджетом та державними цільовими фонда-

ми"[3].

Відсутні які-небудь зміни, зв'язані з упровадженням спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності для суб'єктів малого бізнесу також в Законі України від 22.05.99 р. №283/97 "Про оподаткування прибутку підприємств"[4], Декреті Кабінету Міністрів України від 22.12.92 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян"[6]і в інших спеціальних законах з окремих податків та зборів.

Єдиним винятком є Закон України від 03.04.99 р. № 168/97 "Про податок на додану вартість" [5], в який на початку 2002 р. були внесені зміни, що враховують деяку (але далеко не всю) специфіку оподатку­вання суб' єктів малого підприємництва - платників єдиного податку.

Позиція Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) з приводу можливості застосування принципів податкового адміністру­вання, визначених законом [3] - неоднозначна.

У деяких листах міститься висновок про пріоритетність норм Указу [9]. При цьому основним аргументом на користь такого підходу є те, що Закон [3] застосовується виключно для тих податків та зборів

(обов' язкових платежів), які передбачені в Законі Україні "Про систе­му оподаткування" [2] (цей лист стосується строків подання податко­вої звітності і сплати єдиного податку).

У інших роз'ясненнях ДПАУ, навпаки, наполягає на застосуванні до платників єдиного податку пені і фінансових санкцій, які передба­чені Законом [3], тобто рекомендує застосовувати його норми.

На наш погляд, спрощена система оподаткування, обліку і звітно­сті суб' єктів малого підприємництва все ж таки знаходиться у сфері дії Закону України " Про порядок погашення зобов' язань платників подат­ків перед бюджетом та державними цільовими фондами". Аргументом на користь такого висновку є те, що відповідно до Закону [1] спрощена система оподаткування може бути введена замість певних податків і зборів, а ті податки і збори, які замінюються єдиним податком, в Зако­ні України " Про систему оподаткування" присутні.

Цей висновок є принциповим з огляду на можливість застосуван­ня однієї з найпривабливіших для платників норми Закону [3, пп. 4.4.1], відповідно до якої: "у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли но­рми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов' язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість при­йняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків".

Право на застосування загального принципу розв' язання конфлік­ту інтересів для платників єдиного податку є особливо важливим, зва­жаючи на те, що основний законодавчий акт - Указ [9] не тільки не відповідає іншим законодавчим актам в сфері оподаткування, але й містить суттєві внутрішні суперечності.

Внаслідок цього на практиці проблемні питання вирішуються зде­більшого на основі численних листів ДПАУ (які сили нормативного акту не мають, не можуть бути використані в судовому розгляді, але використовуються місцевими органами податкової служби) та роз' яснень Державного комітету України з питань регуляторної полі­тики і підприємництва (Держкомпідприємництва), Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, а також листів Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів і інших централь­них органів виконавчої влади.

Аналіз змісту цих роз' яснень свідчить про яскраво виражену фіс­кальну спрямованість листів ДПАУ (що органічно зв' язано з виконан­ням нею своїх основних функцій) та, навпаки, ліберальний змістроз' яснень Держкомпідприємництва, який виступає основним опонен­том ДПАУ.

Єдиний податок, сплачуваний суб' єктами малого підприємництва - юридичними особами, має синтетичний характер, поєднуючи в собі характеристики податків і зборів, які він замінює.

Перш за все, на наш погляд, єдиний податок можна класифікува­ти як оборотний, тобто податкові зобов' язання платника збільшуються у разі підвищення обсягів продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Разом з тим, негативні наслідки кумулятивного ефекту, що притаман­ний оборотним податкам, при застосуванні спрощеної системи опода­ткування мають обмежений характер. Це пов' язано з тим, що єдиний податок сплачується на кожному етапі від виробництва до кінцевого споживання товарів, а вибірково - тільки тими суб' єктами малого під­приємництва, що перейшли на спрощену систему оподаткування, об­ліку і звітності. Інші суб'єкти підприємництва, які приймають участь у просуванні товару, застосовують звичайну систему оподаткування.

З точки зору форми оподаткування, єдиний податок можна відне­сти до прямих податків. Він сплачується суб' єктом малого підприєм­ництва - юридичною особою за рахунок власних коштів і включається в ціну товарів не у вигляді надбавки до неї, а на стадії виробництва у виробників. Тому єдиний податок регулює перш за все виробництво, хоча він непрямо впливає і на споживання. Разом з тим, єдиний пода­ток (у разі сплати його за ставкою 10 відсотків) замінює, поряд з ін­шими, і податок на додану вартість (ПДВ), який є класичним прикла­дом непрямих податків. Таким чином, впровадження спрощеної сис­теми суттєво змінює структуру оподаткування на користь підвищення питомої ваги прямих податків.

Єдиний податок сплачується незалежно від фінансового і майно­вого стану платників, тому він не може бути віднесений до реальних податків і класифікується як податок особистий.

За економічним змістом об' єкта оподаткування, єдиний податок однозначно відноситься до податків на доходи, тобто він справляється саме в момент виникнення доходу, але не при його використанні.

За критерієм рівня державних структур, що встановлюють подат­ки, єдиний податок, платниками якого є юридичні особи, може бути класифікований як загальнодержавний. Він встановлений Указом Пре­зидента України, а його стягнення є обов' язковим на всій території країни. Оскільки частина податкових надходжень від єдиного податку спрямовується в місцеві бюджети, органи місцевої влади не можуть скасовувати єдиний податок і навіть (на відміну від цього податку для фізичних осіб) змінювати його ставки.

За способом стягнення єдиний податок відноситься к окладним, тому що загальна сума надходжень формується як сума платежів ок­ремих платників і не залежить від потреби бюджету.

Спрощена система оподаткування юридичних осіб передбачає встановлення однакової ставки незалежно від розміру бази оподатку­вання. Тобто єдиний податок для юридичних осіб за способом встано­влення податкової ставки відноситься до пропорційних податків.

З точки зору встановленого порядку використання податкових надходжень, єдиний податок не можна віднести ні до загальних (тих, що надходять до бюджету без чітко визначеної цільової спрямованос­ті) ні до спеціальних (які використовуються виключно для проведення цільового фінансування окремих заходів). Це пов' язано з особливим порядком перерозподілу коштів між державним бюджетом, місцевими бюджетами, а також державними цільовими фондами. Тому за цією класифікаційною ознакою єдиний податок класифікується як зміша­ний.

Важливим аспектом формування і розвитку підприємницької дія­льності на сучасному етапі є реформування податкової політики.

Суперечності і негативні явища у проведенні економічних ре­форм вчені, спеціалісти та підприємці пов' язують зі слабкою науково-методичною базою оподаткування.

В процесі аналізу застосування системи спрощеного оподатку­вання зі сплатою єдиного податку було з' ясовано, що навіть за умови, коли в країні діє спрощений режим оподаткування, існує ряд проблем вирішення яких мало б позитивний характер як для суб' єктів малого бізнесу, так і для держави.

Серед найбільш вагомих проблем застосування спрощеного опо­даткування, що потребує подальших рішень можна виділити такі: неврегульованість нормативно-законодавчої бази спрощеного опо­даткування із загальною; неузгодженість єдиного податку з іншими податками і зборами; неефективність системи контролю за сплатою єдиного податку; невідповідність методів обліку встановленим заходам з адміністру­вання єдиного податку; відсутність верхньої межі перебування суб' єкта малого бізнесу на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності та механізму повернення суб' єктів малого бізнесу на спрощену систему оподат­кування, обліку і звітності; відсутність зовнішніх стимуляторів розвитку малого бізнесу в країні.

1.Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000р. №2063-ІІІ.

2.Про систему оподаткування: Закон України від 18.02.1997р. №77/97.

3.Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та дер­жавними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000р. №2181-Ш.

4.Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1999р.

№283/97.

5.Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1999р. №168/97.

6.Про прибутковий податок з громадян: Декрет Кабінету Міністрів України від 22.12.1992р. №«13-92.

7.Про державну підтримку малого підприємництва: Указ Президента України від

12.05.1998р. №456/98.

8.Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого під­приємництва: Указ Президента України від 03.07.1998р. №№727/97.

9.Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.1998р. №°727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва": Указ Президента України від 28.06.1999р. №746/99.

10.Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. №°727/98: Поста­нова Кабінету Міністрів України.

11.Аткинсон Э., Стиглиц Дж. Лекции по экономической теории государственного сектора. - М.: Аспект-Пресс, 1995. - 832 с.

12.           Брююммерхофф Д. Теория государственных финансов. - М.: Пионер-Пресс,

2002. - 402 с.

13.Василик О. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2000. - 416 с.

14.Іванов Ю. Спрощена система оподаткування: проблеми переходу та повернен­ня // Налогообложение и бухгалтерский учет малого и среднего бизнеса. - 2001. - С.87.

15.Іванов Ю. Взаємозв'язок єдиного податку з іншими податками та зборами // Налогообложение и бухгалтерский учет малого и среднего бизнеса. -2001. - С.93-100.

16.Мельник П. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. - Ірпінь: Ака­демія державної податкової служби України, 2001. - 362 с.

17.Скрипник А. Державне регулювання трансформаційної економіки (аспекти мо­делювання). - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. - 308 с.

18.Соколовська А. Податкова система України: теорія та практика становлення. -К.: НДФІ, 2001. - 372 с.

Отримано 08.12.2003

 

УДК 658.589 К.В.МЕЛЬНИКОВА

Харківський державний економічний університет

ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ І ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ

Надається визначення сутності, загальних принципів формування та складу еле­ментів інноваційної політики підприємства.

В умовах сучасної економіки, її динамічності, конкуренції що зростає між підприємствами, значних темпів змін у технологіях, під­приємства повинні самостійно формувати свою інноваційну політику і визначати способи її ефективної реалізації.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Г А Бубенець - Удосконалення класифікації єдиного податку, сплачуваного суб'єктами малого підприємництва